|
ЦІНА:
100 грн.
|
|
|
|
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
|
||
| Тема роботи: | Колективні угоди в системі джерел трудового права (ID роботи: 3964) |
| Напрям: | Право |
| Предмет: | Трудове право |
| Тип роботи: | Курсова робота |
| Кількість сторінок: | 37 |
| Рік захисту: | 2011 |
| Мова: | Українськa |
План
Вступ
Розділ І. Загальна характеристика джерел трудового права
1.1. Основні джерела трудового права
1.2. Акти соціального партнерства як джерела трудового права
Розділ ІІ. Колективні угоди в системі джерел трудового права
2.1. Колективні угоди та їх значення у регулюванні трудових відносин
2.2. Колективні угоди: поняття і сторони
2.3. Зміст колективних угод
2.4. Колективні переговори та укладення колективного договору, угоди
Розділ ІІІ.Контроль за виконанням колективного договору і види відповідальності за невиконання його зобов‘язань
Висновки
Список використаної літератури
Розділ І. Загальна характеристика джерел трудового права
1.1. Основні джерела трудового права
1.2. Акти соціального партнерства як джерела трудового права
Розділ ІІ. Колективні угоди в системі джерел трудового права
2.1. Колективні угоди та їх значення у регулюванні трудових відносин
2.2. Колективні угоди: поняття і сторони
2.3. Зміст колективних угод
2.4. Колективні переговори та укладення колективного договору, угоди
Розділ ІІІ.Контроль за виконанням колективного договору і види відповідальності за невиконання його зобов‘язань
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Одним з напрямів соціально-партнерських відносин є укладення колективних договорів і колективних угод. У даний час в Україні вони укладаються на виробничому, регіональному, галузевому і національному рівнях. Соціальні гарантії у сфері зайнятості, оплати праці й доходів, доплат, надбавок закріплені Генеральною угодою між Кабінетом Міністрів України, Українським союзом промисловців і підприємців і профспілковими об'єднаннями України, 70 галузевими і 27 регіональними угодами. 6 вересня 1999 p. підписано Генеральну угоду між Кабінетом Міністрів України і Конфедерацією роботодавців України та профспілковими об'єднаннями України на 1999-2000 роки. Нині в Україні налічується понад 265 тис. підприємств та акціонерних товариств. За станом на 1 квітня 1998 р. в Україні колективних договорів було укладено лише на 55 тис. підприємств, або лише на кожному п'ятому. Їхня дія розповсюджувалася на 10,3 млн. працівників, що становило 68% їх загаль-ного числа (на 1 квітня 1997 p. - 61,5%).
Отже, залишається досить ще високим показник підприємств, установ, організацій, на яких колективні договори не укладаються. Найнижчий рівень охоплення працівників колективними договорами в галузях невиробничої сфери: охорони здоров'я - 45,6%, освіти - 26,7, культури - 14,5, в апараті органів державного і господарського управління - 9%.
В окремих виробничих галузях кожне третє підприємство не має колективного договору. Особливо невтішна ситуація на новостворених підприємствах, приватних, а також у сфері малого та середнього бізнесу.
Термін “колективні договори” вперше був застосований подружжям Беатрисою та Сіднеєм Уебб в 1981 р. в їх науковій праці “Кооперативний рух у Великобританії”.
Колективні договори не становлять єдиного метода встановлення умов праці чи врегулювання трудових відносин. Навіть там, де колекти-вно-договірний метод має переважне застосування, існують й інші методи:
індивідуальні переговори між трудящими і підприємцями, нормати-вне регулювання з боку держави або якоюсь третьою стороною, встановлення розміру заробітної плати та умов праці в односторонньому порядку підприємцем тощо.
На сучасному етапі розвитку трудове законодавство багатьох країн допускає боротьбу трудящих та їх страйки з метою поліпшення умов праці саме в ході колективних переговорів і укладення колективних договорів. Потенційно можлива або реально здійснювана боротьба трудящих і профспілок становить характерну рису сучасних колективних договорів.
Відповідно колективний договір можна визначити як конкретний ре-зультат боротьби трудящих та їх профспілок з підприємцями, який фокусується залежно від співвідношення сил при колективних переговорах у вигляді загальних положень про умови праці та соціальні права.
Необхідними умовами укладення колективного договору мають бу-ти:
- вільні, без державного втручання, колективні переговори незалеж-них від монополій представників трудящих, тобто можливість засто-сувати колективно-договірну боротьбу аж до страйків;
- вільне, без державного регулювання, закріплення в колективній угоді умов праці і соціальних прав, що досягнуті внаслідок співвідношення сил, які склалися між трудящими і підприємцями.
Мета дослідження. Метою даної роботи є комплексне дослідження стану правового регулювання визначення, укладення, змісту, порядку дії та контролю за виконанням колективних договорів та угод, їх недоліки та переваги, визначення перспектив у цій сфері.
Об’єкт дослідження. Об’єктом даної роботи є правовідносини в сфері колективного договору, а саме правовідносини, пов’язані із укладенням, дією та контролем за виконанням колективних договорів та угод та інші, пов’язані з цим правовідносини.
Відносини в сфері колективних договорів та угод входять у предмет трудового права.
Предмет дослідження. Предметом дослідження є нормативно-правові акти, які стосуються правового регулювання колективних догово-рів та угод, а також наукові джерела, які стосуються теоретичного обґрунтування доцільності застосування, а також інших проблем правового регулювання колективних договорів та угод.
Колективні договори і угоди (укладення, реєстрація, сторони, зміст, строк дії та ін.) регулюються Законом України "Про колективні договори і угоди", Кодексом законів про працю України (глава 2 "Колективний дого-вір"), постановами Кабінету Міністрів України.
Структура дослідження. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, виноску та списку використаної літератури.
Отже, залишається досить ще високим показник підприємств, установ, організацій, на яких колективні договори не укладаються. Найнижчий рівень охоплення працівників колективними договорами в галузях невиробничої сфери: охорони здоров'я - 45,6%, освіти - 26,7, культури - 14,5, в апараті органів державного і господарського управління - 9%.
В окремих виробничих галузях кожне третє підприємство не має колективного договору. Особливо невтішна ситуація на новостворених підприємствах, приватних, а також у сфері малого та середнього бізнесу.
Термін “колективні договори” вперше був застосований подружжям Беатрисою та Сіднеєм Уебб в 1981 р. в їх науковій праці “Кооперативний рух у Великобританії”.
Колективні договори не становлять єдиного метода встановлення умов праці чи врегулювання трудових відносин. Навіть там, де колекти-вно-договірний метод має переважне застосування, існують й інші методи:
індивідуальні переговори між трудящими і підприємцями, нормати-вне регулювання з боку держави або якоюсь третьою стороною, встановлення розміру заробітної плати та умов праці в односторонньому порядку підприємцем тощо.
На сучасному етапі розвитку трудове законодавство багатьох країн допускає боротьбу трудящих та їх страйки з метою поліпшення умов праці саме в ході колективних переговорів і укладення колективних договорів. Потенційно можлива або реально здійснювана боротьба трудящих і профспілок становить характерну рису сучасних колективних договорів.
Відповідно колективний договір можна визначити як конкретний ре-зультат боротьби трудящих та їх профспілок з підприємцями, який фокусується залежно від співвідношення сил при колективних переговорах у вигляді загальних положень про умови праці та соціальні права.
Необхідними умовами укладення колективного договору мають бу-ти:
- вільні, без державного втручання, колективні переговори незалеж-них від монополій представників трудящих, тобто можливість засто-сувати колективно-договірну боротьбу аж до страйків;
- вільне, без державного регулювання, закріплення в колективній угоді умов праці і соціальних прав, що досягнуті внаслідок співвідношення сил, які склалися між трудящими і підприємцями.
Мета дослідження. Метою даної роботи є комплексне дослідження стану правового регулювання визначення, укладення, змісту, порядку дії та контролю за виконанням колективних договорів та угод, їх недоліки та переваги, визначення перспектив у цій сфері.
Об’єкт дослідження. Об’єктом даної роботи є правовідносини в сфері колективного договору, а саме правовідносини, пов’язані із укладенням, дією та контролем за виконанням колективних договорів та угод та інші, пов’язані з цим правовідносини.
Відносини в сфері колективних договорів та угод входять у предмет трудового права.
Предмет дослідження. Предметом дослідження є нормативно-правові акти, які стосуються правового регулювання колективних догово-рів та угод, а також наукові джерела, які стосуються теоретичного обґрунтування доцільності застосування, а також інших проблем правового регулювання колективних договорів та угод.
Колективні договори і угоди (укладення, реєстрація, сторони, зміст, строк дії та ін.) регулюються Законом України "Про колективні договори і угоди", Кодексом законів про працю України (глава 2 "Колективний дого-вір"), постановами Кабінету Міністрів України.
Структура дослідження. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, виноску та списку використаної літератури.
Додаткова iнформацiя
№0288
Інші роботи цього напряму
© 2024 Diplom.kiev.ua
Наукові роботи на замовлення
Потрібна наукова робота ?