|
ЦІНА:
60 грн.
|
||
|
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
|
||
| Тема роботи: | Фіктивне банкрутство (ID роботи: 637) |
| Напрям: | Право |
| Предмет: | Кримінальне право |
| Тип роботи: | Курсова робота |
| Кількість сторінок: | 23 |
| Рік захисту: | 2009 |
| Мова: | Українськa |
План
ЗМІСТ
Вступ
1. Об’єкт злочину
2. Об’єктивна сторона
3. Суб’єкт злочину
4.Суб’єктивна сторона
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
1. Об’єкт злочину
2. Об’єктивна сторона
3. Суб’єкт злочину
4.Суб’єктивна сторона
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Вступ
Банкрутство підприємств — це наслідок глибокої фінансової кризи, система заходів управління якою не дала позитивних результатів. Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві. На практиці з поняттям кризи ототожнюють неплатоспроможність та загрозу банкрутства підприємства. З позицій фінансового менеджменту кризовий стан підприємства полягає в його нездатності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності [1, с. 13].
Існує багато причин, які можуть призвести підприємство до такого стану — від макроекономічних до внутрішніх чинників конкретного підприємства. Однак фінансова криза, що передує стійкій фінансовій неспроможності та банкрутству, може настати і внаслідок злочинних дій. При цьому злочинець не обов’язково ставить за основну мету досягнення економічної кризи підприємства, можливі інші наміри: збагачення за рахунок майна підприємства, збиткові угоди в інтересах третіх осіб тощо. Ефективне попередження та розслідування цих злочинів є запорукою ефективної діяльності суб’єктів господарювання та економічної збалансованості.
Однією з причин складностей, що виникають при застосуванні кримінальної відповідальності за злочини, які вчинюються в галузі фінансової неплатоспроможності суб’єктів господарської діяльності, є неоднозначне тлумачення ознак цих злочинів у юридичній літературі. Так, немає однозначності при встановленні кола осіб, здатних виступати як суб’єкти злочинів у галузі кримінальних банкрутств. Розглянемо це питання і встановимо коло осіб, які можуть бути суб’єктами цього блоку злочинів.
Головним документом, що регулює відносини в галузі банкрутства, є Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 р., який уже представлений у новій редакції від 30 червня 1999 року і набув чинності з 1 січня 2000 р. Цей Закон загалом встановлює і регламентує порядок та умови провадження у справах про банкрутство суб’єктів підприємницької діяльності. Але кримінально-правова охорона відносин у галузі банкрутства настає раніше, ніж порушення справи про банкрутство. Тому для характеристики злочинних дій необхідне звертання ще й до інших нормативних актів України, у тому числі й до Законів України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 року, "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 1 червня 2000 року тощо.
Виходячи з положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суб’єктами відносин, що виникають під час грошових зобов’язань у господарській сфері є боржник та кредитор. Стаття 1 Закону тлумачить: кредитор — це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника, щодо виплати заборгованості по заробітній платі працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов’язкових платежів); боржник — це суб’єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати. Отже, згідно з цим статус боржника суб’єкт підприємницької діяльності набуває лише через три місяця після настання строку виплати боргів. А до цього моменту він вважається неплатоспроможнім суб’єктом підприємницької діяльності [2].
Банкрутство підприємств — це наслідок глибокої фінансової кризи, система заходів управління якою не дала позитивних результатів. Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві. На практиці з поняттям кризи ототожнюють неплатоспроможність та загрозу банкрутства підприємства. З позицій фінансового менеджменту кризовий стан підприємства полягає в його нездатності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності [1, с. 13].
Існує багато причин, які можуть призвести підприємство до такого стану — від макроекономічних до внутрішніх чинників конкретного підприємства. Однак фінансова криза, що передує стійкій фінансовій неспроможності та банкрутству, може настати і внаслідок злочинних дій. При цьому злочинець не обов’язково ставить за основну мету досягнення економічної кризи підприємства, можливі інші наміри: збагачення за рахунок майна підприємства, збиткові угоди в інтересах третіх осіб тощо. Ефективне попередження та розслідування цих злочинів є запорукою ефективної діяльності суб’єктів господарювання та економічної збалансованості.
Однією з причин складностей, що виникають при застосуванні кримінальної відповідальності за злочини, які вчинюються в галузі фінансової неплатоспроможності суб’єктів господарської діяльності, є неоднозначне тлумачення ознак цих злочинів у юридичній літературі. Так, немає однозначності при встановленні кола осіб, здатних виступати як суб’єкти злочинів у галузі кримінальних банкрутств. Розглянемо це питання і встановимо коло осіб, які можуть бути суб’єктами цього блоку злочинів.
Головним документом, що регулює відносини в галузі банкрутства, є Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 р., який уже представлений у новій редакції від 30 червня 1999 року і набув чинності з 1 січня 2000 р. Цей Закон загалом встановлює і регламентує порядок та умови провадження у справах про банкрутство суб’єктів підприємницької діяльності. Але кримінально-правова охорона відносин у галузі банкрутства настає раніше, ніж порушення справи про банкрутство. Тому для характеристики злочинних дій необхідне звертання ще й до інших нормативних актів України, у тому числі й до Законів України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 року, "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 1 червня 2000 року тощо.
Виходячи з положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суб’єктами відносин, що виникають під час грошових зобов’язань у господарській сфері є боржник та кредитор. Стаття 1 Закону тлумачить: кредитор — це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника, щодо виплати заборгованості по заробітній платі працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов’язкових платежів); боржник — це суб’єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати. Отже, згідно з цим статус боржника суб’єкт підприємницької діяльності набуває лише через три місяця після настання строку виплати боргів. А до цього моменту він вважається неплатоспроможнім суб’єктом підприємницької діяльності [2].
Висновок
Висновки
Конституція суверенної України проголосила і закріпила в ст. 42 право на підприємницьку діяльність. Стратегічною метою соціально-економічних перетворень у всіх сферах життя є виведення України на шлях суспільства прогресивного розвитку, що значною мірою визначається розширенням підприємницької діяльності.
В Україні підприємництво знаходиться в стадії становлення. Спостерігається тенденція збільшення частки підприємницьких структур, заснованих на приватній власності, орієнтація на приріст комерційної діяльності, створення нових організаційних форм підприємництва.
Проте з розвитком підприємництва стали не рідкісним явищем зловживання в даній сфері, а також сформувалися нові способи вчинення злочинів. 28 січня 1994 року Верховна Рада України прийняла Закон про введення цілого ряду нових статей у Кримінальний кодекс України, що передбачають відповідальність у сфері підприємництва. У главу “Господарські злочини” чинного Кримінального кодексу включена стаття:
ст.218 - “Фіктивне банкрутство”.
авідомо неправдива заява громадянина – засновника чи власника суб'єкта підприємницької діяльності, а також посадової особи суб'єкта підприємницької діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом, -
карається штрафом від трьохсот до п'ятисот мінімальних розмірів заробітної плати з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до п 'яти років.
Ті ж дії, якщо вони завдали великої матеріальної шкоди кредиторам або державі, -
караються позбавленням волі на строк до трьох років з конфіскацією майна або без такої.
Оскільки деякі підприємницькі структури, не бажаючи виконувати договірні зобов’язання, видають себе за банкрутів, або, коли вже є банкрутами, намагаються заявляти про себе як про суб’єкт, що успішно господарює, то вчинення таких злочинів як приховування банкрутства і фіктивне банкрутство може зачіпати інтереси не тільки окремих громадян і юридичних осіб, але і загрожує можливості подальшого розвитку цивілізованих ринкових відносин у державі. У даній ситуації дослідження питань відповідальності за ці злочини набуває особливої актуальності. Крім того, дослідження цих складів злочинів паралельно в одній роботі обгрунтовується тим, що вони нерозривно пов’язані з банкрутством суб’єкта підприємницької діяльності, посягають на один об’єкт, мають ряд загальних об’єктивних і суб’єктивних ознак. Водночас вони мають й істотні розбіжності, що дозволяє визначити специфіку складів цих злочинів.
Проблема кримінальної відповідальності за приховування банкрутства і фіктивне банкрутство, незважаючи на її значущість і актуальність, є ще недостатньо теоретично розробленою в науці кримінального права. Розгляд цієї проблеми вичерпується коментарями до Кримінального кодексу та підручниками і посібниками. Серйозних наукових робіт, присвячених аналізу цих злочинів, немає. Тому ряд основних питань кримінальної відповідальності за приховування банкрутства і фіктивне банкрутство не вирішені. Залишаються, зокрема, недостатньо розкритими об’єктивні та суб’єктивні ознаки цих складів. Саме це робить актуальним завдання більш глибокого дослідження специфіки цих складів злочинів, їх місце серед господарських злочинів.
Конституція суверенної України проголосила і закріпила в ст. 42 право на підприємницьку діяльність. Стратегічною метою соціально-економічних перетворень у всіх сферах життя є виведення України на шлях суспільства прогресивного розвитку, що значною мірою визначається розширенням підприємницької діяльності.
В Україні підприємництво знаходиться в стадії становлення. Спостерігається тенденція збільшення частки підприємницьких структур, заснованих на приватній власності, орієнтація на приріст комерційної діяльності, створення нових організаційних форм підприємництва.
Проте з розвитком підприємництва стали не рідкісним явищем зловживання в даній сфері, а також сформувалися нові способи вчинення злочинів. 28 січня 1994 року Верховна Рада України прийняла Закон про введення цілого ряду нових статей у Кримінальний кодекс України, що передбачають відповідальність у сфері підприємництва. У главу “Господарські злочини” чинного Кримінального кодексу включена стаття:
ст.218 - “Фіктивне банкрутство”.
авідомо неправдива заява громадянина – засновника чи власника суб'єкта підприємницької діяльності, а також посадової особи суб'єкта підприємницької діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом, -
карається штрафом від трьохсот до п'ятисот мінімальних розмірів заробітної плати з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до п 'яти років.
Ті ж дії, якщо вони завдали великої матеріальної шкоди кредиторам або державі, -
караються позбавленням волі на строк до трьох років з конфіскацією майна або без такої.
Оскільки деякі підприємницькі структури, не бажаючи виконувати договірні зобов’язання, видають себе за банкрутів, або, коли вже є банкрутами, намагаються заявляти про себе як про суб’єкт, що успішно господарює, то вчинення таких злочинів як приховування банкрутства і фіктивне банкрутство може зачіпати інтереси не тільки окремих громадян і юридичних осіб, але і загрожує можливості подальшого розвитку цивілізованих ринкових відносин у державі. У даній ситуації дослідження питань відповідальності за ці злочини набуває особливої актуальності. Крім того, дослідження цих складів злочинів паралельно в одній роботі обгрунтовується тим, що вони нерозривно пов’язані з банкрутством суб’єкта підприємницької діяльності, посягають на один об’єкт, мають ряд загальних об’єктивних і суб’єктивних ознак. Водночас вони мають й істотні розбіжності, що дозволяє визначити специфіку складів цих злочинів.
Проблема кримінальної відповідальності за приховування банкрутства і фіктивне банкрутство, незважаючи на її значущість і актуальність, є ще недостатньо теоретично розробленою в науці кримінального права. Розгляд цієї проблеми вичерпується коментарями до Кримінального кодексу та підручниками і посібниками. Серйозних наукових робіт, присвячених аналізу цих злочинів, немає. Тому ряд основних питань кримінальної відповідальності за приховування банкрутства і фіктивне банкрутство не вирішені. Залишаються, зокрема, недостатньо розкритими об’єктивні та суб’єктивні ознаки цих складів. Саме це робить актуальним завдання більш глибокого дослідження специфіки цих складів злочинів, їх місце серед господарських злочинів.
Література
Список використаної літератури
1. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посібник. К.: КНЕУ, 2000. 412 с.
2. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 30.06.99 р. № 784-XIV // Відомості Верховної Ради. 1999. № 42-43. Ст. 378.
3. Уголовный кодекс Испании / Под ред. и с предисл. д.ю.н., проф. Н.Ф. Кузнецовой и д.ю.н., проф. Ф.М. Решетникова. М.: Зерцало, 1998. 218 с.
4. Уголовный кодекс Швейцарии / Пер. с нем. М.: Зерцало, 2000. 138 с.
5. Уголовный кодекс ФРГ / Пер. с нем. М.: "Зерцало", 2000. 208 с.
6. Закон України "Про підприємництво" від 07.02.1991 р. (із змінами та доповненнями) // ВВР. 1991. № 14. Ст. 168.
7. Цивільний кодекс України від 18 липня 1963 року № 1540-06 (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради Української РСР. 1963. № 30. Ст. 463.
8. Стрельцов Є.Л. Економічні злочини: внутрідержавні та міжнародні аспекти: Навчальний посібник. Одеса: Астропринт, 2000. 476 с.
9. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про хабарництво" № 12 від 07.10.1994 року. Із змінами та доповненнями, внесеними постановами Пленуму від 28.06.1996 № 7 та від 3.12.1997 № 12 // Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України (1963—1997 роки). Із змінами і доповненнями за станом на 8 лютого 1998 року. Сімферополь: Таврія, 1998. 712 с.
10. Бенедисюк И. Уголовная ответственность за доведение до банкротства // Вестник налоговой службы Украины. 2000. № 19. С. 55-59.
11. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. К.: Каннон, А.С.К., 2001. 1104 с.
12. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Під заг. ред. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. К.: ФОРУМ, 2001. 942 с.
13. Кримінальне право і законодавство України: Частина Особлива: Курс лекцій / За ред. М.Й. Коржанського. К.: Атіка, 2001. 544 с.
14. Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 // ВВР. 2000. № 36. Ст. 299.
15. Колб Б. Субъекты криминальных банкротств // Законность. 2000. № 3.
1. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посібник. К.: КНЕУ, 2000. 412 с.
2. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 30.06.99 р. № 784-XIV // Відомості Верховної Ради. 1999. № 42-43. Ст. 378.
3. Уголовный кодекс Испании / Под ред. и с предисл. д.ю.н., проф. Н.Ф. Кузнецовой и д.ю.н., проф. Ф.М. Решетникова. М.: Зерцало, 1998. 218 с.
4. Уголовный кодекс Швейцарии / Пер. с нем. М.: Зерцало, 2000. 138 с.
5. Уголовный кодекс ФРГ / Пер. с нем. М.: "Зерцало", 2000. 208 с.
6. Закон України "Про підприємництво" від 07.02.1991 р. (із змінами та доповненнями) // ВВР. 1991. № 14. Ст. 168.
7. Цивільний кодекс України від 18 липня 1963 року № 1540-06 (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради Української РСР. 1963. № 30. Ст. 463.
8. Стрельцов Є.Л. Економічні злочини: внутрідержавні та міжнародні аспекти: Навчальний посібник. Одеса: Астропринт, 2000. 476 с.
9. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про хабарництво" № 12 від 07.10.1994 року. Із змінами та доповненнями, внесеними постановами Пленуму від 28.06.1996 № 7 та від 3.12.1997 № 12 // Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України (1963—1997 роки). Із змінами і доповненнями за станом на 8 лютого 1998 року. Сімферополь: Таврія, 1998. 712 с.
10. Бенедисюк И. Уголовная ответственность за доведение до банкротства // Вестник налоговой службы Украины. 2000. № 19. С. 55-59.
11. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. К.: Каннон, А.С.К., 2001. 1104 с.
12. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Під заг. ред. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. К.: ФОРУМ, 2001. 942 с.
13. Кримінальне право і законодавство України: Частина Особлива: Курс лекцій / За ред. М.Й. Коржанського. К.: Атіка, 2001. 544 с.
14. Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 // ВВР. 2000. № 36. Ст. 299.
15. Колб Б. Субъекты криминальных банкротств // Законность. 2000. № 3.
Інші роботи цього напряму
© 2024 Diplom.kiev.ua
Наукові роботи на замовлення
Потрібна наукова робота ?