|
ЦІНА:
50 грн.
|
||
|
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
|
||
| Тема роботи: | Важке тілесне ушкодження (ID роботи: 666) |
| Напрям: | Право |
| Предмет: | Кримінальне право |
| Тип роботи: | Курсова робота |
| Кількість сторінок: | 36 |
| Рік захисту: | 2008 |
| Мова: | Українськa |
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Об'єкт та ознаки об'єктивної сторони складу злочину
Розділ 2. Ознаки суб'єктивної сторони та суб'єкта злочину
Розділ 3. Ознаки кваліфікованого виду умисного тяжкого тілесного ушкодження
Розділ 4. Відмежування умисного тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, від умисного та необережного вбивства
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Розділ 1. Об'єкт та ознаки об'єктивної сторони складу злочину
Розділ 2. Ознаки суб'єктивної сторони та суб'єкта злочину
Розділ 3. Ознаки кваліфікованого виду умисного тяжкого тілесного ушкодження
Розділ 4. Відмежування умисного тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, від умисного та необережного вбивства
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Вступ
Актуальність. Як відомо, Конституція України проголошує життя, здоров’я, честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю. На охороні цієї цінності стоїть кримінальне право, яке передбачає найсуворішу – кримінальну відповідальність за неправомірне посягання на такі цінності. Кримінально-правова охорона життя і здоров’я має універсальних характер, вона не залежить від суспільних ознак особи потерпілого. Кримінальний закон однаковою мірою охороняє здоров’я як юнака, так і безнадійно хворого, як героя, так і завзятого злочинця.
Злочин крім змістовних характеристик, якими є його ознаки
та склад злочину, має і інші характеристики, які пов'язані із розвитком його в часі: ситуацією його вчинення не однією особою, а групою
осіб (ситуація: один злочин - декілька суб'єктів); правовими наслідками вчинення декількох злочинів однією особою (ситуація: одна людина - декілька злочинів).
Це визначає існування в кримінальному праві відповідних правових інститутів - інституту стадій вчинення злочину, інституту
співучасті у злочині, інституту множинності злочинів. Вони, так би
мовити, являють собою спеціальні випадки скоєння злочину.
Вперше нормативну відповідальність за вчинення дій, які
утворюють попередню стадію злочинного діяння, була передбачена
у французькому законодавстві часів Великої Французької революції
(1891р.). Це торкалось встановлення відповідальності за замах на
скоєння лише двох злочинів - передумисного вбивства та отруєння.
Надалі кримінальне законодавство Франції (1810р.) розповсюдило дане правило на всі замахи на вчинення злочинів.
Належна кримінально-правова охорона здоров'я людини — важливе завдання кримінального права, успішне виконання якого значною мірою залежить від правильного застосування кримінального закону.
До числа злочинів проти здоров'я належать перш за все різні види тілесних ушкоджень. Чинне кримінальне законодавство не містить визначення поняття тілесного ушкодження. Теорія і практика визначають тілесне ушкодження як протиправне заподіяння шкоди здоров'ю іншої людини, що полягає у порушенні анатомічної цілісності чи фізіологічної функції органів і тканин тіла людини.
Об’єкт дослідження - умисне тяжке тілесне ушкодження.
Метою даної роботи було проаналізувати кримінальну відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження.
Для досягнення вищевказаної мети нами було поставлено наступні завдання:
- розглянути об'єкт та ознаки об'єктивної сторони складу злочину;
- проаналізувати ознаки суб'єктивної сторони та суб'єкта злочину;
- дати характеристику ознакам кваліфікованого виду умисного тяжкого тілесного ушкодження;
- порівняти умисне тяжке тілесне ушкодження з умисним та необережним вбивством.
Предметом є теоретичні праці представників юридичної науки, а також кримінальний кодекс України та науково-практичні коментарі до нього.
Методологія дослідження. При написанні роботи використовувалися загальнонаукові та спеціально-юридичні методи наукового пізнання: метод системного аналізу, історичний, порівняльно-правовий та інші.
Актуальність. Як відомо, Конституція України проголошує життя, здоров’я, честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю. На охороні цієї цінності стоїть кримінальне право, яке передбачає найсуворішу – кримінальну відповідальність за неправомірне посягання на такі цінності. Кримінально-правова охорона життя і здоров’я має універсальних характер, вона не залежить від суспільних ознак особи потерпілого. Кримінальний закон однаковою мірою охороняє здоров’я як юнака, так і безнадійно хворого, як героя, так і завзятого злочинця.
Злочин крім змістовних характеристик, якими є його ознаки
та склад злочину, має і інші характеристики, які пов'язані із розвитком його в часі: ситуацією його вчинення не однією особою, а групою
осіб (ситуація: один злочин - декілька суб'єктів); правовими наслідками вчинення декількох злочинів однією особою (ситуація: одна людина - декілька злочинів).
Це визначає існування в кримінальному праві відповідних правових інститутів - інституту стадій вчинення злочину, інституту
співучасті у злочині, інституту множинності злочинів. Вони, так би
мовити, являють собою спеціальні випадки скоєння злочину.
Вперше нормативну відповідальність за вчинення дій, які
утворюють попередню стадію злочинного діяння, була передбачена
у французькому законодавстві часів Великої Французької революції
(1891р.). Це торкалось встановлення відповідальності за замах на
скоєння лише двох злочинів - передумисного вбивства та отруєння.
Надалі кримінальне законодавство Франції (1810р.) розповсюдило дане правило на всі замахи на вчинення злочинів.
Належна кримінально-правова охорона здоров'я людини — важливе завдання кримінального права, успішне виконання якого значною мірою залежить від правильного застосування кримінального закону.
До числа злочинів проти здоров'я належать перш за все різні види тілесних ушкоджень. Чинне кримінальне законодавство не містить визначення поняття тілесного ушкодження. Теорія і практика визначають тілесне ушкодження як протиправне заподіяння шкоди здоров'ю іншої людини, що полягає у порушенні анатомічної цілісності чи фізіологічної функції органів і тканин тіла людини.
Об’єкт дослідження - умисне тяжке тілесне ушкодження.
Метою даної роботи було проаналізувати кримінальну відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження.
Для досягнення вищевказаної мети нами було поставлено наступні завдання:
- розглянути об'єкт та ознаки об'єктивної сторони складу злочину;
- проаналізувати ознаки суб'єктивної сторони та суб'єкта злочину;
- дати характеристику ознакам кваліфікованого виду умисного тяжкого тілесного ушкодження;
- порівняти умисне тяжке тілесне ушкодження з умисним та необережним вбивством.
Предметом є теоретичні праці представників юридичної науки, а також кримінальний кодекс України та науково-практичні коментарі до нього.
Методологія дослідження. При написанні роботи використовувалися загальнонаукові та спеціально-юридичні методи наукового пізнання: метод системного аналізу, історичний, порівняльно-правовий та інші.
Висновок
Висновки
Отже, з всього вищесказаного можна зробити наступні висновки:
1. Об'єктом тілесного ушкодження є здоров'я людини.
2. Для відповідальності за тілесне ушкодження необхідно, щоб заподіяння шкоди здоров'ю іншої людини було протиправним. Заподіяння такої шкоди за обставин, які виключають протиправність діяння, усуває відповідальність за тілесні ушкодження.
3. Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 121 КК, характеризується умисною виною. Умисел при цьому може бути як прямим, так і непрямим. Винний усвідомлює, що може заподіяти тяжку шкоду здоров'ю потерпілого і бажає або свідомо припускає її настання.
4. Кваліфікуючими ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, передбаченими ч. 2 ст. 121 КК, є вчинення його: 1) способом, що має характер особливого мучення; 2) групою осіб; 3) з метою залякування потерпілого або інших осіб; 4) на замовлення; 5) умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
5. Тілесні ушкодження, внаслідок яких виникає такий патологічний стан, як смерть, можна поділити на 3 групи:
а) всі умисні тілесні ушкодження, внаслідок яких сталася смерть, якщо винний передбачав і свідомо бажав чи погоджувався з її настанням, утворюють умисне вбивство (статті 115 – 118 ККУ);
б) умисні тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких сталася смерть, якщо умисел винного був спрямований саме на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а щодо смерті умислу не було, утворюють склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 121 ККУ;
в) всі інші види тілесних ушкоджень (тяжкі необережні, середньої тяжкості умисні і необережні, легкі умисні, внаслідок яких сталася смерть) утворюють вбивство через необережність (ст. 119 ККУ).
6. Якщо провести аналіз складів злочинів вбивства через необережність та умисного тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого (відповідно ст. 119 та ч. 2 ст. 121 ККУ), то об’єктами в ст. 119 виступає життя особи, а в ч. 2 ст. 121 – здоров’я та життя особи; об’єктивною стороною у випадку вбивства через необережність є: 1) діяння – посягання на життя іншої людини; 2) наслідки у вигляді її смерті; 3) причинний зв’язок між вказаними діянням і наслідками, а у випадку умисного тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого: 1) діяння (дія або бездіяльність); 2) наслідки у вигляді тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого; 3) причинний зв’язок між зазначеними діянням і наслідками.
Отже, з всього вищесказаного можна зробити наступні висновки:
1. Об'єктом тілесного ушкодження є здоров'я людини.
2. Для відповідальності за тілесне ушкодження необхідно, щоб заподіяння шкоди здоров'ю іншої людини було протиправним. Заподіяння такої шкоди за обставин, які виключають протиправність діяння, усуває відповідальність за тілесні ушкодження.
3. Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 121 КК, характеризується умисною виною. Умисел при цьому може бути як прямим, так і непрямим. Винний усвідомлює, що може заподіяти тяжку шкоду здоров'ю потерпілого і бажає або свідомо припускає її настання.
4. Кваліфікуючими ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, передбаченими ч. 2 ст. 121 КК, є вчинення його: 1) способом, що має характер особливого мучення; 2) групою осіб; 3) з метою залякування потерпілого або інших осіб; 4) на замовлення; 5) умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
5. Тілесні ушкодження, внаслідок яких виникає такий патологічний стан, як смерть, можна поділити на 3 групи:
а) всі умисні тілесні ушкодження, внаслідок яких сталася смерть, якщо винний передбачав і свідомо бажав чи погоджувався з її настанням, утворюють умисне вбивство (статті 115 – 118 ККУ);
б) умисні тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких сталася смерть, якщо умисел винного був спрямований саме на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а щодо смерті умислу не було, утворюють склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 121 ККУ;
в) всі інші види тілесних ушкоджень (тяжкі необережні, середньої тяжкості умисні і необережні, легкі умисні, внаслідок яких сталася смерть) утворюють вбивство через необережність (ст. 119 ККУ).
6. Якщо провести аналіз складів злочинів вбивства через необережність та умисного тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого (відповідно ст. 119 та ч. 2 ст. 121 ККУ), то об’єктами в ст. 119 виступає життя особи, а в ч. 2 ст. 121 – здоров’я та життя особи; об’єктивною стороною у випадку вбивства через необережність є: 1) діяння – посягання на життя іншої людини; 2) наслідки у вигляді її смерті; 3) причинний зв’язок між вказаними діянням і наслідками, а у випадку умисного тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого: 1) діяння (дія або бездіяльність); 2) наслідки у вигляді тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого; 3) причинний зв’язок між зазначеними діянням і наслідками.
Література
Список використаної літератури
1. Конституція України із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 8 грудня 2004р. №2222-ІV - К., 1996р.
2. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року. – К.: Атіка, 2001. – 160 с.
3. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини” від 01.04.1994 р. // Система Internet. Сервер ВРУ.
4. Александров Ю. В., Клименко В. А. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студ. вищ. навч. закл. – К.: МАУП, 2004. – 328 с.
5. Бажанов М.І., Сташис В.В., Тацій В.Я. Кримінальне право України (Загальна частина) “Юрінком Інтер”.-К.-Х.,2001.
6. Беньківський В. Кримінальна відповідальність - результативна оцінка діяльності особи // Закон і бізнес. - 1999. - 27 січня. - С.12.
7. Брич Л.П., Навроцький В.О. Кримінальне право України. –Атіка, 2001.
8. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін.; За заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. - К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. - 1196 с.
9. Кримінальне право України: Практикум: Навч. посібник / Андрушко П. П., Шапченко С. Д. та ін.; За ред. С. С. Яценка. — 2-е вид., перероб. і допов. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 592 с.
10. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. закладів освіти / За ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — Київ—Харків: Юрінком Інтер—Право, 2001. — 416 с.
11. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник. Вид. 3-тє, перероб. та допов. / За ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – К.: Юридична думка, 2004. – 352 с.
12. Кримінальне право України: Навч. посібник / За ред. О. М. Омельчука. – К.: Наук. думка, Прецедент, 2004. – С. 321.
13. Кримінальне право України. Альбом схем: Навч. посібник / За заг. ред. В. Я. Горбачевського. — К.: Атіка, 2003. — 208 с.
14. Кримінальне право України: Загальна частина: / Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. та ін.; Відп. ред. Кондратьєв Я. Ю.; Наук. ред. Клименко В. А. та Мельник М. І. - К., Правові джерела, 2002.
15. Кримінальне право України. Загальна частина: Підруч. для студентів юрид. вузів і фак. / За ред. П.С. Матишевського та ін. — К.: Юрінком Інтер, 2001.
16. Кримінальне право України. Загал. частина: Підруч. Для студентів юрид. вузів і фак./Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Беніковський та ін.; за ред. П.С. Матишевського та ін. – К.: Юрінком Інтер, 1999.
17. Коржанський М.Й. Кримінальне право і законодавство України. Частина особлива.- К.: Атіка, 2001 – с.544.
18. Матишевський П.С. Кримінальне право України. Загальна частина. –К., 2000. –С.268.
19. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: За станом законодавства і постанов Пленуму Верховного суду України на 1 грудня 2001р./ за ред. С.С. Яценка. – К.: А.С.К., 2002. – 936 с.
20. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.: Каннон, 2001. – 1104 с.
21. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. — К.: Каннон, А.С.К., 2003.
22. Чернишова Н.В. Кримінальне право України (Загальна частина). Навчальний посібник. –К.: Атіка, 2003. 288с.
23. Тертишник В.М. Уголовний процес: Підручник. – Харків: Арсіс, 2000.
1. Конституція України із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 8 грудня 2004р. №2222-ІV - К., 1996р.
2. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року. – К.: Атіка, 2001. – 160 с.
3. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини” від 01.04.1994 р. // Система Internet. Сервер ВРУ.
4. Александров Ю. В., Клименко В. А. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студ. вищ. навч. закл. – К.: МАУП, 2004. – 328 с.
5. Бажанов М.І., Сташис В.В., Тацій В.Я. Кримінальне право України (Загальна частина) “Юрінком Інтер”.-К.-Х.,2001.
6. Беньківський В. Кримінальна відповідальність - результативна оцінка діяльності особи // Закон і бізнес. - 1999. - 27 січня. - С.12.
7. Брич Л.П., Навроцький В.О. Кримінальне право України. –Атіка, 2001.
8. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін.; За заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. - К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. - 1196 с.
9. Кримінальне право України: Практикум: Навч. посібник / Андрушко П. П., Шапченко С. Д. та ін.; За ред. С. С. Яценка. — 2-е вид., перероб. і допов. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 592 с.
10. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. закладів освіти / За ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — Київ—Харків: Юрінком Інтер—Право, 2001. — 416 с.
11. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник. Вид. 3-тє, перероб. та допов. / За ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – К.: Юридична думка, 2004. – 352 с.
12. Кримінальне право України: Навч. посібник / За ред. О. М. Омельчука. – К.: Наук. думка, Прецедент, 2004. – С. 321.
13. Кримінальне право України. Альбом схем: Навч. посібник / За заг. ред. В. Я. Горбачевського. — К.: Атіка, 2003. — 208 с.
14. Кримінальне право України: Загальна частина: / Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. та ін.; Відп. ред. Кондратьєв Я. Ю.; Наук. ред. Клименко В. А. та Мельник М. І. - К., Правові джерела, 2002.
15. Кримінальне право України. Загальна частина: Підруч. для студентів юрид. вузів і фак. / За ред. П.С. Матишевського та ін. — К.: Юрінком Інтер, 2001.
16. Кримінальне право України. Загал. частина: Підруч. Для студентів юрид. вузів і фак./Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Беніковський та ін.; за ред. П.С. Матишевського та ін. – К.: Юрінком Інтер, 1999.
17. Коржанський М.Й. Кримінальне право і законодавство України. Частина особлива.- К.: Атіка, 2001 – с.544.
18. Матишевський П.С. Кримінальне право України. Загальна частина. –К., 2000. –С.268.
19. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: За станом законодавства і постанов Пленуму Верховного суду України на 1 грудня 2001р./ за ред. С.С. Яценка. – К.: А.С.К., 2002. – 936 с.
20. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.: Каннон, 2001. – 1104 с.
21. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. — К.: Каннон, А.С.К., 2003.
22. Чернишова Н.В. Кримінальне право України (Загальна частина). Навчальний посібник. –К.: Атіка, 2003. 288с.
23. Тертишник В.М. Уголовний процес: Підручник. – Харків: Арсіс, 2000.
Інші роботи цього напряму
© 2024 Diplom.kiev.ua
Наукові роботи на замовлення
Потрібна наукова робота ?