|
ЦІНА:
240 грн.
|
|
|
|
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
|
||
| Тема роботи: | Применение норм права (ID роботи: 6587) |
| Напрям: | Право |
| Предмет: | Теорія держави і права |
| Тип роботи: | Курсова робота |
| Кількість сторінок: | 25 |
| Рік захисту: | 2011 |
| Мова: | Українськa |
План
Вступ
Розділ 1. Поняття та суть застосування норм права
1.1 Поняття застосування норм права
1.2 Суть застосування норм права
Розділ 2. Підстави для застосування норм права
Розділ 3. Стадії застосування норм права та їх механізм
3.1 Механізм застосування норм права
3.2 Стадії застосування норм права
Розділ 4. Загальні вимоги правильного застосування норм права
Висновки
Список використанної літератри
Розділ 1. Поняття та суть застосування норм права
1.1 Поняття застосування норм права
1.2 Суть застосування норм права
Розділ 2. Підстави для застосування норм права
Розділ 3. Стадії застосування норм права та їх механізм
3.1 Механізм застосування норм права
3.2 Стадії застосування норм права
Розділ 4. Загальні вимоги правильного застосування норм права
Висновки
Список використанної літератри
Вступ
Держава і право є найважливішим, найціннішим на¬дбанням людської цивілізації. Вони із засобів, які служать ок¬ремим групам людей, стають механізмом, який все більше за¬безпечує права, добробут, можливість розвиватися для всіх лю¬дей. Дійсно, держава і право є унікальний, неповторний, уні¬версальний витвір людського розуму і рук.
Я вважаю тему обраної курсової роботи тому, що новітнє українське право має незаперечну історичну цін¬ність, оскільки є виразником рівня розвитку та право¬вої культури українського народу. Воно виражає вищу до¬цільність — потребу і бажання мати власну державу, за¬довольняє їх і створює передумови для уточнення і вдоско-налення а процес правильного та своєчасного застосування норм права має вирішальне значення у цьому процесі.
У сучасному українському праві вже сьогодні закріпилися політичні, моральні, культурні, національні, загальнолюдські, особистісні цінності. Через право вони дістануть практич¬ний вираз, воно ж стане ще й засобом осягнення цих цін¬ностей.
Для українського суспільства характерною рисою сього¬дення є, зростання кількості правопорушень і злочинів. Пра¬во може і повинно впливати на стабільність суспільства, оскільки в ньому закріплюються засоби боротьби із злочинами і правопорушеннями та засобами впливу на злочинців і правопорушників.
Право покликане бути інструментом духовного оздоров¬лення українського суспільства. Саме існування норм, які гарантують права особи, родини (сім'ї), нації, реалізація цих норм у суспільній практиці сприятимуть появі почуття безпеки захищеності, стимулюватимуть розвиток відчуття волі, свободи як окремої людини, так і всього українського народу. Водночас лише свобода особи породжує свободу народу, а ця остання дає змогу і народу і окремій особі відчу¬вати себе рівними серед інших людей і народів.
Право завжди пов'язане з суспільним життям людини. Лю¬дина є носієм і основним споживачем його приписів (норм), а її інтереси і потреби — джерелом змісту правил поведінки людей в суспільстві. Право забезпечує загальний порядок, що проявляється в суспільній поведінці людей, установ, органі¬зацій і держави. Право проявляє себе як загальний обов'яз¬ковий порядок, що панує над волею кожної людини. Пра¬вове регулювання — це проголошення державою вимог до лю¬дини в формі правових приписів, з одного боку, та виконання особою цих вимог (правових обов'язків) — з другого.
Право — це специфічна форма регулювання поведінки лю¬дей, сукупність правил поведінки (норм), встановлених або санкціонованих державною владою, що виражають інтереси, потреби та надії переважної більшості громадян, що ство¬рили державу з метою захисту їх прав, свобод і власнос¬ті, стабілізації суспільних відносин, встановлення цивілізо¬ваного правового порядку в країні, зміцнення і розвитку держави.
Право є юридичною основою для виникнення держави. Держава не може існувати без права.
Право, на відміну від інших соціальних норм — норм мо¬ралі, норм громадських організацій та установ, релігійних норм, має свої особливості.
Коли мова йде про право, то мається на увазі єдина система правових норм. В такій системній єдності правові норми діють у взаємозв'язку, взаємно доповнюючи одна одну своїми приписа¬ми правил поведінки. Отже, право є система норм, в цьому його особливість.
В курсовій роботі зроблено спробу розкрити основні питання щодо застосування норм права, а саме: поняття застосування правових норм, підстави, стадії застосування норм права в суспільстві а також я розгляну деякі вимоги правильного застосування норм права .
Я вважаю тему обраної курсової роботи тому, що новітнє українське право має незаперечну історичну цін¬ність, оскільки є виразником рівня розвитку та право¬вої культури українського народу. Воно виражає вищу до¬цільність — потребу і бажання мати власну державу, за¬довольняє їх і створює передумови для уточнення і вдоско-налення а процес правильного та своєчасного застосування норм права має вирішальне значення у цьому процесі.
У сучасному українському праві вже сьогодні закріпилися політичні, моральні, культурні, національні, загальнолюдські, особистісні цінності. Через право вони дістануть практич¬ний вираз, воно ж стане ще й засобом осягнення цих цін¬ностей.
Для українського суспільства характерною рисою сього¬дення є, зростання кількості правопорушень і злочинів. Пра¬во може і повинно впливати на стабільність суспільства, оскільки в ньому закріплюються засоби боротьби із злочинами і правопорушеннями та засобами впливу на злочинців і правопорушників.
Право покликане бути інструментом духовного оздоров¬лення українського суспільства. Саме існування норм, які гарантують права особи, родини (сім'ї), нації, реалізація цих норм у суспільній практиці сприятимуть появі почуття безпеки захищеності, стимулюватимуть розвиток відчуття волі, свободи як окремої людини, так і всього українського народу. Водночас лише свобода особи породжує свободу народу, а ця остання дає змогу і народу і окремій особі відчу¬вати себе рівними серед інших людей і народів.
Право завжди пов'язане з суспільним життям людини. Лю¬дина є носієм і основним споживачем його приписів (норм), а її інтереси і потреби — джерелом змісту правил поведінки людей в суспільстві. Право забезпечує загальний порядок, що проявляється в суспільній поведінці людей, установ, органі¬зацій і держави. Право проявляє себе як загальний обов'яз¬ковий порядок, що панує над волею кожної людини. Пра¬вове регулювання — це проголошення державою вимог до лю¬дини в формі правових приписів, з одного боку, та виконання особою цих вимог (правових обов'язків) — з другого.
Право — це специфічна форма регулювання поведінки лю¬дей, сукупність правил поведінки (норм), встановлених або санкціонованих державною владою, що виражають інтереси, потреби та надії переважної більшості громадян, що ство¬рили державу з метою захисту їх прав, свобод і власнос¬ті, стабілізації суспільних відносин, встановлення цивілізо¬ваного правового порядку в країні, зміцнення і розвитку держави.
Право є юридичною основою для виникнення держави. Держава не може існувати без права.
Право, на відміну від інших соціальних норм — норм мо¬ралі, норм громадських організацій та установ, релігійних норм, має свої особливості.
Коли мова йде про право, то мається на увазі єдина система правових норм. В такій системній єдності правові норми діють у взаємозв'язку, взаємно доповнюючи одна одну своїми приписа¬ми правил поведінки. Отже, право є система норм, в цьому його особливість.
В курсовій роботі зроблено спробу розкрити основні питання щодо застосування норм права, а саме: поняття застосування правових норм, підстави, стадії застосування норм права в суспільстві а також я розгляну деякі вимоги правильного застосування норм права .
Висновок
Процес застосування правових норм вимагає, щоб рішен¬ня приймались не тільки законними, обгрунтованими, до¬цільними, але і справедливими. Категорія «справедливість» має не тільки моральний, економічний, політичний, але і юридичний характер. Вона протилежна категорії «неспра¬ведливість». В соціальному плані справедливість означає співрозмірний, відповідний до чогось. В правознавстві спра-ведливість означає прийняття рішень таким чином, щоб не ущемляти суб'єктивних прав і законних інтересів громадян. В кримінальних правовідносинах покарання повинно призначатись в рамках закону і бути не тільки доцільним, але і справедливим по відношенню до потерпілих і до звинуваче¬них залежно від форми вини, мотивів, характеристики пра¬вопорушника тощо.
Одним із важливих принципів застосування правових норм є гуманізм. В теоретичній літературі по застосуванню правових норм в минулі десятиліття даному принципу при¬ділялось мало уваги. Лише в останні роки він знайшов своє відображення, в першу чергу стосовно функцій правової держави, демократії і права. Гуманізм означає людяний, повага людини до людини, взаємоповага держави і особи громадянина, справедливість, свобода, захист особи. Гуманізм — це загальнолюдська цінність, в якій виражаються принципи християнської мо¬ралі: полюби ближнього свого, як самого себе. В праві виражаються загальнолюдські цінності — рівно¬прав'я всіх людей, соціальна справедливість, свобода особи тощо.
Прийняття рішень на підставі права і з урахуванням прин¬ципів справедливості і гуманізму свідчить про високий рівень правосвідомості і правової культури суб'єктів правозастосування, що суттєво буде впливати на стан законності і право¬порядку, розвитку правової демократії, становленню право¬вої держави і громадянського суспільства в Україні. В останні роки великий інтерес в суспільному житті набу¬ли проголошення основних прав людини і їх юридичний захист. Однак, надзвичайне возвеличення прав окремої лю¬дини веде до ущемлення прав держави і всього громадян¬ського суспільства. В процесі правозастосування потрібно враховувати законні інтереси і потреби як окремих грома¬дян, так і всього суспільства. Тільки врахування діалектич¬ної єдності інтересів громадянина, і держави, єдність юри-дичних прав і обов'язків дозволить приймати гуманні рішення як по відношенню до окремих громадян, так і по відношен¬ню держави і суспільства.
Одним із важливих принципів застосування правових норм є гуманізм. В теоретичній літературі по застосуванню правових норм в минулі десятиліття даному принципу при¬ділялось мало уваги. Лише в останні роки він знайшов своє відображення, в першу чергу стосовно функцій правової держави, демократії і права. Гуманізм означає людяний, повага людини до людини, взаємоповага держави і особи громадянина, справедливість, свобода, захист особи. Гуманізм — це загальнолюдська цінність, в якій виражаються принципи християнської мо¬ралі: полюби ближнього свого, як самого себе. В праві виражаються загальнолюдські цінності — рівно¬прав'я всіх людей, соціальна справедливість, свобода особи тощо.
Прийняття рішень на підставі права і з урахуванням прин¬ципів справедливості і гуманізму свідчить про високий рівень правосвідомості і правової культури суб'єктів правозастосування, що суттєво буде впливати на стан законності і право¬порядку, розвитку правової демократії, становленню право¬вої держави і громадянського суспільства в Україні. В останні роки великий інтерес в суспільному житті набу¬ли проголошення основних прав людини і їх юридичний захист. Однак, надзвичайне возвеличення прав окремої лю¬дини веде до ущемлення прав держави і всього громадян¬ського суспільства. В процесі правозастосування потрібно враховувати законні інтереси і потреби як окремих грома¬дян, так і всього суспільства. Тільки врахування діалектич¬ної єдності інтересів громадянина, і держави, єдність юри-дичних прав і обов'язків дозволить приймати гуманні рішення як по відношенню до окремих громадян, так і по відношен¬ню держави і суспільства.
Література
1. Констітуція Україні: прийнята на V сесії Верховної Ради Україні 28 червня 1996 р.// ВВРУ.-1996.-№30.-.
2. Закон Україні "Про внесення змiн до Констітуцiю Україні" вiд 8 грудня 2004 р. № 2222-IV // Вiдомостi Верховної Ради Україні. - 2005. - №2. - Ст.44.
3. Баглай М. Ст, Габрічидзе Б. Н. Конституційне право М.: Інфра, 2006. -210с.
4. Бойцова Ст Ст, Бойцова Л. Ст “Інтерпретація принципу відповідальності держави за збиток, заподіяний громадянам. Держава і право №4, М.: ДТД, 2002. – 23-24 с.
5. Венгеров а.Б., Казьмін і.Ф., Міукевіч А.В.Основи держави і права. Х.:Ґенеза, 2003. – 310 с.
6. Віркин Ст Е. Конституційне право зарубіжних стран К.: Юріст', 1997. -321 с.
7. Давид Р. Основниє правові системи сучасності. Донецьк.: Книжка, 2002.- 200 с.
8. Жідкова о.А. і Крашенникової н.А., Історія держави і права зарубіжних країн, під ред. і ін. Під. ред. А.Д.Кашина. Харків: Вища школа, 2001. -459с.
9. Ісаєв І. А., Золотухина М. Н. Історія політичних і правових вчень. М.: Юрист, 2005. -290 с.
10. Ісаєв і.А. Історія держави і права, курс лекцій. М.:БЕК, 2006.-311с
11. Історія політичних і правових учень: Підручник для вузів. Під спільною редакцією члена-кореспондента РАН В.С. Нерсесянца. М.:Юрист, 2007. – 736 с.
12. Корельський і Перевалів Теорія держави і права .М.: Юр.Літ. 2003. - 210 с.
13. Марченко М. Н. Спільна теорія держави і права К.: Зерцало, 2004, у 2-х томах. Т.І.- 246 с
14. Нечитайленко A.А. Основи теорії права. – Х.:Генеза. 2005 .- 324 с.
15. Піголкина Спільна теорія права. М.: Юріст', 2006. -312 с.
16. Політологія. Енциклопедичний словарь До.:Прометей ,2003 . – 840 с.
17. Право і політика в сучасних держав. До.: Прометей, 2001. -368 с.
18. Теорія держави і права. Курс лекцій. У 2-томах, Т.I, М.,Аргус, 2005. -340 с.
19. Хропанюк Ст Н. Теорія держави і права. М.: ДТД, 2001. -208 с.
20. Черніловський З.М Загальна історія держави і права Харків:Юрист, 2004. -459 с.
21. Шершеневіч Г. Ф. Загльна теорія права. До.: Прометей, 2002. -494 с.
2. Закон Україні "Про внесення змiн до Констітуцiю Україні" вiд 8 грудня 2004 р. № 2222-IV // Вiдомостi Верховної Ради Україні. - 2005. - №2. - Ст.44.
3. Баглай М. Ст, Габрічидзе Б. Н. Конституційне право М.: Інфра, 2006. -210с.
4. Бойцова Ст Ст, Бойцова Л. Ст “Інтерпретація принципу відповідальності держави за збиток, заподіяний громадянам. Держава і право №4, М.: ДТД, 2002. – 23-24 с.
5. Венгеров а.Б., Казьмін і.Ф., Міукевіч А.В.Основи держави і права. Х.:Ґенеза, 2003. – 310 с.
6. Віркин Ст Е. Конституційне право зарубіжних стран К.: Юріст', 1997. -321 с.
7. Давид Р. Основниє правові системи сучасності. Донецьк.: Книжка, 2002.- 200 с.
8. Жідкова о.А. і Крашенникової н.А., Історія держави і права зарубіжних країн, під ред. і ін. Під. ред. А.Д.Кашина. Харків: Вища школа, 2001. -459с.
9. Ісаєв І. А., Золотухина М. Н. Історія політичних і правових вчень. М.: Юрист, 2005. -290 с.
10. Ісаєв і.А. Історія держави і права, курс лекцій. М.:БЕК, 2006.-311с
11. Історія політичних і правових учень: Підручник для вузів. Під спільною редакцією члена-кореспондента РАН В.С. Нерсесянца. М.:Юрист, 2007. – 736 с.
12. Корельський і Перевалів Теорія держави і права .М.: Юр.Літ. 2003. - 210 с.
13. Марченко М. Н. Спільна теорія держави і права К.: Зерцало, 2004, у 2-х томах. Т.І.- 246 с
14. Нечитайленко A.А. Основи теорії права. – Х.:Генеза. 2005 .- 324 с.
15. Піголкина Спільна теорія права. М.: Юріст', 2006. -312 с.
16. Політологія. Енциклопедичний словарь До.:Прометей ,2003 . – 840 с.
17. Право і політика в сучасних держав. До.: Прометей, 2001. -368 с.
18. Теорія держави і права. Курс лекцій. У 2-томах, Т.I, М.,Аргус, 2005. -340 с.
19. Хропанюк Ст Н. Теорія держави і права. М.: ДТД, 2001. -208 с.
20. Черніловський З.М Загальна історія держави і права Харків:Юрист, 2004. -459 с.
21. Шершеневіч Г. Ф. Загльна теорія права. До.: Прометей, 2002. -494 с.
Інші роботи цього напряму
© 2024 Diplom.kiev.ua
Наукові роботи на замовлення
Потрібна наукова робота ?