|
ЦІНА:
50 грн.
|
||
|
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
|
||
| Тема роботи: | Кодифікація законодавства (ID роботи: 2870) |
| Напрям: | Право |
| Предмет: | Теорія держави і права |
| Тип роботи: | Курсова робота |
| Кількість сторінок: | 33 |
| Рік захисту: | 2011 |
| Мова: | Українськa |
План
Вступ
1. Систематизація нормативно-правових актів як вид юридичної діяльності
2. Кодифікація та інші форми систематизації законодавства: спільне й відмінне
3. Кодифікаційний акт як результат кодифікації
4. Види кодифікаційних актів та їх місце в системі законодавства
5. Кодифікації як явище світової культури: історія, сучасність, перспективи
Висновки
Список використаної літератури
1. Систематизація нормативно-правових актів як вид юридичної діяльності
2. Кодифікація та інші форми систематизації законодавства: спільне й відмінне
3. Кодифікаційний акт як результат кодифікації
4. Види кодифікаційних актів та їх місце в системі законодавства
5. Кодифікації як явище світової культури: історія, сучасність, перспективи
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Актуальність теми. Серед проблем соціально-економічного, політичного, національно-державного і правового розвитку сучасного суспільства першочергове значення набувають питання створення ринкової економіки, формування соціальної, правової держави. Значна роль у їх вирішенні належить чинному законодавству, таким його важливим тенденціям, як систематизація та уніфікація. Ці об’єктивні, самостійні та своєрідні процеси відображають втілення різних рівнів правового опосередкування суспільних відносин, обумовлюють сучасну соціально-юридичну практику.
Систематизація й уніфікація, як вимоги упорядкування, характеризують усі сфери суспільства: економіку, політику, право, – по-різному впливаючи на їх зміст, структуру та перспективу розвитку. Цей аспект майже не враховувався державною законотворчою політикою. Зміна акцентів у співвідношенні зазначених тенденцій, як показала практика, не дає бажаних результатів, порушує гармонійний розвиток усього суспільного механізму.
Удосконалення нормативно-правової бази є складним процесом, особливе місце в якому займають систематизація та уніфікація, що дають можливість всебічно врахувати характер українського законодавства.
Систематизації та уніфікації нормативних актів в правовій теорії не приділяється належної уваги, незважаючи на те, що законодавство на сучасному етапі не завжди встигає за розвитком суспільства, часом суперечить уже прийнятим нормативно-правовим актам. В результаті з’являються акти, що фактично не діють; в деяких з них зустрічаються повторення, неясності, помилки, а інколи – прогалини і неузгоджені положення. Все це свідчить про необхідність удосконалення існуючих нормативно-правових актів шляхом їх опрацювання та усунення відмінностей у схожих явищах, що істотно вплине на систематизацію й уніфікацію законодавства.
Деякі аспекти проблеми систематизації й кодифікації законодавства розкривають у своїх працях українські та російські вчені: С. Алєксєєв, С. Бобровник, О. Богінич, Ф. Бурчак, О. Васильєв, В. Денисов, О. Зайчук, А. Заєць, В. Євінтов, В. Журавський, Р. Калюжний, Д. Керімов, М. Козюбра, X. Кетц, Перес Ернандес Лісет, Л. Фрідмен, К. Цвайгерт тощо.
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є з’ясування сутності процесів кодифікації законодавства.
Зазначена мета зумовила постановку і розв’язання таких основних задач:
– дослідити систематизацію нормативно-правових актів як вид юридичної діяльності;
– визначити поняття кодифікаційного акту та його види;
– з’ясувати пізнавальну і ціннісну значущість понять “систематизація” та “кодифікація” для комплексного аналізу правової сфери;
Об’єктом дослідження виступають аспекти соціально-юридичної природи систематизації та уніфікації законодавства в механізмі правового регулювання суспільних відносин.
Предметом дослідження є кодифікація законодавства.
Методи дослідження. В процесі дослідження використовувались загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ. Порівняльно-правовий метод дозволив встановити певні спільні риси та відмінності в питаннях впливу систематизації й уніфікації на законотворчий процес, а також дослідити їх роль в розвитку правової системи. Системно-структурний метод застосовувався для аналізу і визначення понять систематизації й уніфікації законодавства, правової системи та її структурних елементів, видів систематизації законодавства.
Систематизація й уніфікація, як вимоги упорядкування, характеризують усі сфери суспільства: економіку, політику, право, – по-різному впливаючи на їх зміст, структуру та перспективу розвитку. Цей аспект майже не враховувався державною законотворчою політикою. Зміна акцентів у співвідношенні зазначених тенденцій, як показала практика, не дає бажаних результатів, порушує гармонійний розвиток усього суспільного механізму.
Удосконалення нормативно-правової бази є складним процесом, особливе місце в якому займають систематизація та уніфікація, що дають можливість всебічно врахувати характер українського законодавства.
Систематизації та уніфікації нормативних актів в правовій теорії не приділяється належної уваги, незважаючи на те, що законодавство на сучасному етапі не завжди встигає за розвитком суспільства, часом суперечить уже прийнятим нормативно-правовим актам. В результаті з’являються акти, що фактично не діють; в деяких з них зустрічаються повторення, неясності, помилки, а інколи – прогалини і неузгоджені положення. Все це свідчить про необхідність удосконалення існуючих нормативно-правових актів шляхом їх опрацювання та усунення відмінностей у схожих явищах, що істотно вплине на систематизацію й уніфікацію законодавства.
Деякі аспекти проблеми систематизації й кодифікації законодавства розкривають у своїх працях українські та російські вчені: С. Алєксєєв, С. Бобровник, О. Богінич, Ф. Бурчак, О. Васильєв, В. Денисов, О. Зайчук, А. Заєць, В. Євінтов, В. Журавський, Р. Калюжний, Д. Керімов, М. Козюбра, X. Кетц, Перес Ернандес Лісет, Л. Фрідмен, К. Цвайгерт тощо.
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є з’ясування сутності процесів кодифікації законодавства.
Зазначена мета зумовила постановку і розв’язання таких основних задач:
– дослідити систематизацію нормативно-правових актів як вид юридичної діяльності;
– визначити поняття кодифікаційного акту та його види;
– з’ясувати пізнавальну і ціннісну значущість понять “систематизація” та “кодифікація” для комплексного аналізу правової сфери;
Об’єктом дослідження виступають аспекти соціально-юридичної природи систематизації та уніфікації законодавства в механізмі правового регулювання суспільних відносин.
Предметом дослідження є кодифікація законодавства.
Методи дослідження. В процесі дослідження використовувались загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ. Порівняльно-правовий метод дозволив встановити певні спільні риси та відмінності в питаннях впливу систематизації й уніфікації на законотворчий процес, а також дослідити їх роль в розвитку правової системи. Системно-структурний метод застосовувався для аналізу і визначення понять систематизації й уніфікації законодавства, правової системи та її структурних елементів, видів систематизації законодавства.
Висновок
Чинне законодавство потрібно час від часу систематизувати, тобто впорядковувати. В результаті буде досягнута певна системність правових актів і юридичних норм. Без систематизації нормативно-правових актів неможливо удосконалити законодавство, привести його до певної системи, а недосконалість чи відсутність упорядкованості в нормативному матеріалі спричиняє недоліки у процесі правотворчості.
Систематизоване законодавство, комплексно регулюючи те чи інше коло суспільних відносин, робить доступнішим виявлення наявного нормативного матеріалу, спрощує дотримання і застосування правових приписів, дає змогу виявити проблеми в правовому регулюванні, забезпечує найповніше та найкомпактніше втілення ідей законодавця в нормативних актах.
Систематизація законодавства – це діяльність з упорядкування й удосконалення нормативного матеріалу шляхом його обробки і розміщення за класифікаційними критеріями, що обираються відповідно до тих завдань, які розв’язуються цією діяльністю. Вона сприяє ефективному здійсненню правотворчої діяльності, зокрема виявленню причин суперечностей, невідповідностей у нормативному регулюванні та способів їх усунення, забезпечує зручність при реалізації прав громадян, можливість оперативного знаходження норм і їх правильного тлумачення.
Обов’язковою умовою систематизації є встановлення нормативності актів, так само як і відокремлення нормативних положень, що містяться в цих актах, від приписів і положень, які мають ненормативний характер і не підлягають систематизації.
Систематизація законодавства може бути офіційною, тобто такою, що здійснюється компетентними державними органами, і приватною (неофіційною), такою, що проводиться окремою особою або організацією з тих питань, які їх цікавлять.
Процес систематизації проходить ряд етапів, на кожному з яких потрібно дотримуватися певних правил законодавчої техніки та загальнотеоретичних понять:
1. Визначення обсягу нормативного матеріалу, який підлягає опрацюванню.
2. Розташування вже відпрацьованого нормативного матеріалу у визначеному порядку, розчищення його від актів, що втратили силу.
3. Видалення з чинних нормативних актів або їх частин тих норм, які в сучасних умовах уже не мають принципового значення.
4. Розробка схеми систематичного збірника і розподіл згідно неї відпрацьованого нормативного матеріалу.
Основними результатами процесу систематизації є:
- правове регулювання широкого спектру нормативно-правових актів, врахування їх специфіки та особливостей упорядкування;
- виключення або, принаймні обмеження дублювання норм різними галузями законодавства;
- усунення прогалин;
- подолання колізій у законодавстві;
- створення умов відповідної юридичної кваліфікації.
Систематизація законодавства стала необхідною у зв’язку з накопиченням великої кількості розрізнених актів, більша кількість яких втратила силу, хоча формально акти не були скасовані, суперечливістю законів, виданих у різний час, та неузгодженістю термінології. Однак необхідно пам’ятати, що навіть за наявності збірників нормативних актів робота з систематизації повинна безупинно продовжуватися, оскільки законодавство розвивається.
Конкретний результат систематизації виступає в певній формі – залежно від спрямування. Вона може мати на меті створення єдиного зведеного акта, що на основі загальних принципів вперше або по-новому врегулює певну галузь суспільних відносин. Іноді завданням систематизації є лише впорядкування чинного законодавства, без зміни його змісту.
Існують різні види систематизації:
а) облік нормативних актів – збір державними органами, підприємствами й установами діючих нормативних актів, їх обробка, розміщення і зберігання за певною системою;
б) інкорпорація законодавства – підготовка та видання різного роду зібрань і збірників нормативних актів;
в) консолідація законодавства – підготовка та прийняття укрупнених актів на базі об’єднання норм розрізнених актів, виданих з одного або кількох взаємозалежних питань;
г) кодифікація законодавства – підготовка і прийняття нових актів (типу кодексів), у яких переробляються чинні норми права та які доповнюються новими нормативними приписами.
При всіх відмінностях дані види мають одну загальну властивість – групувати, уніфікувати однорідні нормативні матеріали.
Систематизація законодавства має велике значення для правової системи України, вона є постійною формою її розвитку та упорядкування.
Систематизоване законодавство, комплексно регулюючи те чи інше коло суспільних відносин, робить доступнішим виявлення наявного нормативного матеріалу, спрощує дотримання і застосування правових приписів, дає змогу виявити проблеми в правовому регулюванні, забезпечує найповніше та найкомпактніше втілення ідей законодавця в нормативних актах.
Систематизація законодавства – це діяльність з упорядкування й удосконалення нормативного матеріалу шляхом його обробки і розміщення за класифікаційними критеріями, що обираються відповідно до тих завдань, які розв’язуються цією діяльністю. Вона сприяє ефективному здійсненню правотворчої діяльності, зокрема виявленню причин суперечностей, невідповідностей у нормативному регулюванні та способів їх усунення, забезпечує зручність при реалізації прав громадян, можливість оперативного знаходження норм і їх правильного тлумачення.
Обов’язковою умовою систематизації є встановлення нормативності актів, так само як і відокремлення нормативних положень, що містяться в цих актах, від приписів і положень, які мають ненормативний характер і не підлягають систематизації.
Систематизація законодавства може бути офіційною, тобто такою, що здійснюється компетентними державними органами, і приватною (неофіційною), такою, що проводиться окремою особою або організацією з тих питань, які їх цікавлять.
Процес систематизації проходить ряд етапів, на кожному з яких потрібно дотримуватися певних правил законодавчої техніки та загальнотеоретичних понять:
1. Визначення обсягу нормативного матеріалу, який підлягає опрацюванню.
2. Розташування вже відпрацьованого нормативного матеріалу у визначеному порядку, розчищення його від актів, що втратили силу.
3. Видалення з чинних нормативних актів або їх частин тих норм, які в сучасних умовах уже не мають принципового значення.
4. Розробка схеми систематичного збірника і розподіл згідно неї відпрацьованого нормативного матеріалу.
Основними результатами процесу систематизації є:
- правове регулювання широкого спектру нормативно-правових актів, врахування їх специфіки та особливостей упорядкування;
- виключення або, принаймні обмеження дублювання норм різними галузями законодавства;
- усунення прогалин;
- подолання колізій у законодавстві;
- створення умов відповідної юридичної кваліфікації.
Систематизація законодавства стала необхідною у зв’язку з накопиченням великої кількості розрізнених актів, більша кількість яких втратила силу, хоча формально акти не були скасовані, суперечливістю законів, виданих у різний час, та неузгодженістю термінології. Однак необхідно пам’ятати, що навіть за наявності збірників нормативних актів робота з систематизації повинна безупинно продовжуватися, оскільки законодавство розвивається.
Конкретний результат систематизації виступає в певній формі – залежно від спрямування. Вона може мати на меті створення єдиного зведеного акта, що на основі загальних принципів вперше або по-новому врегулює певну галузь суспільних відносин. Іноді завданням систематизації є лише впорядкування чинного законодавства, без зміни його змісту.
Існують різні види систематизації:
а) облік нормативних актів – збір державними органами, підприємствами й установами діючих нормативних актів, їх обробка, розміщення і зберігання за певною системою;
б) інкорпорація законодавства – підготовка та видання різного роду зібрань і збірників нормативних актів;
в) консолідація законодавства – підготовка та прийняття укрупнених актів на базі об’єднання норм розрізнених актів, виданих з одного або кількох взаємозалежних питань;
г) кодифікація законодавства – підготовка і прийняття нових актів (типу кодексів), у яких переробляються чинні норми права та які доповнюються новими нормативними приписами.
При всіх відмінностях дані види мають одну загальну властивість – групувати, уніфікувати однорідні нормативні матеріали.
Систематизація законодавства має велике значення для правової системи України, вона є постійною формою її розвитку та упорядкування.
Література
1. Алексеев В.Б., Филатова Л.В. Проблема кодификации законодательства о судоустройстве // Проблемы совершенствования советского законодательства: Труды. 3. – М.: ВНИИСЗ. – 1975. – С. 40-50.
2. Баранов В.М. Систематизация юридических актов как элемент содержания практического обучения слушателей // Совершенствование содержания обучения специалистов для аппаратов БXСС. – Горький, 1988. – С. 40-48.
3. Бару М.И. Унификация и дифференциация норм трудового права // Советское государство и право. – 1971. – № 10. – С. 45-50.
4. Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Философские проблемы исследования систем и структур // Вопросы философии. – 1970. – № 5. – С. 68-70.
5. Бобровник С.В. Нормотворча діяльність та проблеми систематизації законодавства // Правова держава: Щорічник наукових праць. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – 1997. – Вип. 8. – С. 77-82.
6. Бобровник С.В., Богінич О.Л. Система законодавства України: Актуальні проблеми та перспективи розвитку. – К.: Наукова думка, 1994. – 123 с.
7. Богінич О.Л. Співвідношення законів та підзаконних нормативних актів у процесі систематизації законодавства // Правова держава: Щорічник наукових праць. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – 1997. – Вип. 8. – С. 92-96.
8. Бурчак Ф.Г. Кодифікація законодавства і становлення правової системи України // Правова система України: Теорія і практика: Тези доповідей і наукових повідомлень науково-практичної конференції (7-8 жовтня 1993 р.). – К.: Президія ВРУ, АН України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького та ін. – 1993. – С. 21-23.
9. Бурчак Ф.Г. Роль і значення кодифікації законодавства в розбудові правової системи України // Українське право. – К., 1994. – № 1. – С. 12-16.
10. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник / А.М. Колодій, В.В. Копейчиков, С.Л. Лисенков та ін. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 317 с.
11. Иодковский А.Н. История советской кодификации // Вопросы кодификации: Сб. науч. статей. – М.: Госюриздат. – 1957. – С. 28-52.
12. Каборнье Ж. Юридическая социология / Перевод и вступительная статья В.А. Туманова. – М.: Прогресс, 1986. – 351 с.
13. Казьмин И.Ф. Научно-технический прогресс и ведомственные нормативные акты в СССР // Закон и ведомственные нормативные акты в СССР: Труды. 46. – М.: ВНИИСЗ. – 1989. – С. 59-68.
14. Казьмин И.Ф., Мицкевич А.В., Рахманина Т.Н. Кодификация и систематизация законодательства на современном этапе // Советское законодательство: Пути перестройки. – М.: Юрид. лит., 1989. – С. 120-145.
15. Общая теория государства и права / Под ред. Д.А. Керимова. – Л.: Изд-во Ленин-го ун-та, 1961. – 528 с.
16. Общая теория государства и права: Академический курс в 2-х т. / Отв. ред. М.Н. Марченко. – М.: Зерцало, 1998. – Т. 2. – 656 с.
17. Общая теория советского права / Под ред. С.Н. Братуся, И.С. Самощенко. – М. Юрид. литература, 1966. – 491 с.
18. Олійник А.С. Організаційно-правові питання забезпечення законодавчої діяльності в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Київський університет ім. Тараса Шевченка. – К., 1998. – 17 с.
19. Онищенко Н.М. Кодифікація та інкорпорація як методи систематизації законодавства // Правова держава: Щорічник наукових праць. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – 1997. – Вип. 8. – С. 82-87.
20. Оніщенко Н.М. Правова система: Проблеми теорії. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького, 2002. – 352 с
21. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2001. – 176 с.
22. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов. – Х.: Консум, 2000. – 704 с.
23. Теорія держави і права: Навчальний посібник / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков та ін. / За заг. ред. В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінформ, 1995. – 190 с.
24. Усенко И.Б. Первая кодификация законодательства Украинской ССР. – К.: Наукова думка, 1989. – 118 с.
25. Хачатурян А.Г. Унификация коллизионных норм в договорах об оказании правовой помощи с участием СССР: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / КГУ им. Т.Г. Шевченко. – К., 1990. – 21 с.
26. Хван Л.Б. Унификация нормативных актов органов межотраслевого управления в союзной республике // Проблемы совершенствования советского законодательства: Труды. 47. – М.: ВНИИСЗ. – 1990. – С. 15-18.
27. Хижняк С.П. Правовая терминология и проблемы ее упорядочения // Правоведение. – 1990. – № 6. – С. 67-71.
28. Цвайгерт К., Кетц X. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права / Ю.М. Юмашев (пер. с нем.). – М.: Международные отношения, 1998. – Т. 1. – 480 с.
29. Шебанов А.Ф. Некоторые вопросы теории нормативных актов в связи с систематизацией советского законодательства // Советское государство и право. – 1960. – № 7. – С. 139-151
30. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 2001. – Т. 3: К-М. – 792 с.
31. Явич Л.С. Сущность права. – Л.: Изд-во Ленин-го ун-та, 1985. – 207 с.
32. Язык закона / Под ред. А.С. Пиголкина. – М.: Юрид. лит., 1990. – 192 с.
2. Баранов В.М. Систематизация юридических актов как элемент содержания практического обучения слушателей // Совершенствование содержания обучения специалистов для аппаратов БXСС. – Горький, 1988. – С. 40-48.
3. Бару М.И. Унификация и дифференциация норм трудового права // Советское государство и право. – 1971. – № 10. – С. 45-50.
4. Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Философские проблемы исследования систем и структур // Вопросы философии. – 1970. – № 5. – С. 68-70.
5. Бобровник С.В. Нормотворча діяльність та проблеми систематизації законодавства // Правова держава: Щорічник наукових праць. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – 1997. – Вип. 8. – С. 77-82.
6. Бобровник С.В., Богінич О.Л. Система законодавства України: Актуальні проблеми та перспективи розвитку. – К.: Наукова думка, 1994. – 123 с.
7. Богінич О.Л. Співвідношення законів та підзаконних нормативних актів у процесі систематизації законодавства // Правова держава: Щорічник наукових праць. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – 1997. – Вип. 8. – С. 92-96.
8. Бурчак Ф.Г. Кодифікація законодавства і становлення правової системи України // Правова система України: Теорія і практика: Тези доповідей і наукових повідомлень науково-практичної конференції (7-8 жовтня 1993 р.). – К.: Президія ВРУ, АН України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького та ін. – 1993. – С. 21-23.
9. Бурчак Ф.Г. Роль і значення кодифікації законодавства в розбудові правової системи України // Українське право. – К., 1994. – № 1. – С. 12-16.
10. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник / А.М. Колодій, В.В. Копейчиков, С.Л. Лисенков та ін. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 317 с.
11. Иодковский А.Н. История советской кодификации // Вопросы кодификации: Сб. науч. статей. – М.: Госюриздат. – 1957. – С. 28-52.
12. Каборнье Ж. Юридическая социология / Перевод и вступительная статья В.А. Туманова. – М.: Прогресс, 1986. – 351 с.
13. Казьмин И.Ф. Научно-технический прогресс и ведомственные нормативные акты в СССР // Закон и ведомственные нормативные акты в СССР: Труды. 46. – М.: ВНИИСЗ. – 1989. – С. 59-68.
14. Казьмин И.Ф., Мицкевич А.В., Рахманина Т.Н. Кодификация и систематизация законодательства на современном этапе // Советское законодательство: Пути перестройки. – М.: Юрид. лит., 1989. – С. 120-145.
15. Общая теория государства и права / Под ред. Д.А. Керимова. – Л.: Изд-во Ленин-го ун-та, 1961. – 528 с.
16. Общая теория государства и права: Академический курс в 2-х т. / Отв. ред. М.Н. Марченко. – М.: Зерцало, 1998. – Т. 2. – 656 с.
17. Общая теория советского права / Под ред. С.Н. Братуся, И.С. Самощенко. – М. Юрид. литература, 1966. – 491 с.
18. Олійник А.С. Організаційно-правові питання забезпечення законодавчої діяльності в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Київський університет ім. Тараса Шевченка. – К., 1998. – 17 с.
19. Онищенко Н.М. Кодифікація та інкорпорація як методи систематизації законодавства // Правова держава: Щорічник наукових праць. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – 1997. – Вип. 8. – С. 82-87.
20. Оніщенко Н.М. Правова система: Проблеми теорії. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького, 2002. – 352 с
21. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2001. – 176 с.
22. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов. – Х.: Консум, 2000. – 704 с.
23. Теорія держави і права: Навчальний посібник / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков та ін. / За заг. ред. В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінформ, 1995. – 190 с.
24. Усенко И.Б. Первая кодификация законодательства Украинской ССР. – К.: Наукова думка, 1989. – 118 с.
25. Хачатурян А.Г. Унификация коллизионных норм в договорах об оказании правовой помощи с участием СССР: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / КГУ им. Т.Г. Шевченко. – К., 1990. – 21 с.
26. Хван Л.Б. Унификация нормативных актов органов межотраслевого управления в союзной республике // Проблемы совершенствования советского законодательства: Труды. 47. – М.: ВНИИСЗ. – 1990. – С. 15-18.
27. Хижняк С.П. Правовая терминология и проблемы ее упорядочения // Правоведение. – 1990. – № 6. – С. 67-71.
28. Цвайгерт К., Кетц X. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права / Ю.М. Юмашев (пер. с нем.). – М.: Международные отношения, 1998. – Т. 1. – 480 с.
29. Шебанов А.Ф. Некоторые вопросы теории нормативных актов в связи с систематизацией советского законодательства // Советское государство и право. – 1960. – № 7. – С. 139-151
30. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 2001. – Т. 3: К-М. – 792 с.
31. Явич Л.С. Сущность права. – Л.: Изд-во Ленин-го ун-та, 1985. – 207 с.
32. Язык закона / Под ред. А.С. Пиголкина. – М.: Юрид. лит., 1990. – 192 с.
Інші роботи цього напряму
© 2024 Diplom.kiev.ua
Наукові роботи на замовлення
Потрібна наукова робота ?