|
ЦІНА:
100 грн.
|
||
|
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
|
||
| Тема роботи: | Ідеї співвідношення держави, права та моралі (ID роботи: 4054) |
| Напрям: | Право |
| Предмет: | Теорія держави і права |
| Тип роботи: | Курсова робота |
| Кількість сторінок: | 43 |
| Рік захисту: | 2013 |
| ВУЗ: | Східноєвропейський університет економіки та менеджменту |
| Спеціальність (факультет): | кафедра правознавства |
| Курс: | 2 |
| Мова: | Українськa |
План
Вступ
1. Теоретичні основи держави, права та моралі
1.1. Поняття, типологія, сутність держави
1.2. Поняття та сутність права
1.3. Поняття моралі і права як специфічних форм людської свідомості
2. Співвідношення держави, права та моралі
2.1. Співвідношення держави та права
2.2. Співвідношення норм права й норм моралі
2.3. Співвідношення держави та моралі
3. Проблеми співвідношення держави, права та моралі і шляхи їх подолання
3.1. Проблема взаємодії права і моралі як ціннісних регуляторів суспільних відносин
3.2. Єдність та відмінність держави, права та моралі
Висновок
Список використаної літератури
1. Теоретичні основи держави, права та моралі
1.1. Поняття, типологія, сутність держави
1.2. Поняття та сутність права
1.3. Поняття моралі і права як специфічних форм людської свідомості
2. Співвідношення держави, права та моралі
2.1. Співвідношення держави та права
2.2. Співвідношення норм права й норм моралі
2.3. Співвідношення держави та моралі
3. Проблеми співвідношення держави, права та моралі і шляхи їх подолання
3.1. Проблема взаємодії права і моралі як ціннісних регуляторів суспільних відносин
3.2. Єдність та відмінність держави, права та моралі
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Вступ
Історія цивілізації показує, що право і мораль поперемінно брали на себе роль лідера, впливаючи на формування держави, на становлення особи та її світогляду. Мораль і право не тільки взаємопов’язані між собою, але й глибоко взаємопроникненні. Вони взаємообумовлюють, доповнюють та взаємозабезпечують один одного в регулюванні суспільних відносин. Об’єктивна обумовленість такої взаємодії визначається, в першу чергу тим, що правові закони держави втілюють у собі принципи гуманізму, справедливості, рівності людей, тобто вищі моральні вимоги сучасного суспільства. Мислителі завжди прагнули знайти універсальні закони взаємодії права і моралі: написана безліч праць з цієї проблеми, проте вона ще далека від свого остаточного вирішення.
Актуальність взаємодії права і моралі як ціннісних регуляторів суспільних відносин складно переоцінити, оскільки загальновідомим є факт тісної їх соціальної та функціональної взаємодії. У той же час завдання усунення небажаних колізій та протиріч між правом і мораллю, досягнення найбільш глибокої та гнучкої взаємодії між ними до сих пір не вирішена. Різноманітність суперечливих підходів до розуміння права і моралі, відсутність механізму взаємодії вказаних соціальних регуляторів, впливає на оптимізацію процесів соціального й духовного відродження України.
Проблему співвідношення таких соціальних регуляторів як право і мораль зустрічаємо в працях представників Стародавньої Греції: Гомера, Солона, Піфагора, Геракліта, Протагора, Платона, Аристотеля. У своїх поемах, діалогах, трактатах вище зазначені філософи обґрунтовували своє розуміння права, справедливості, рівності, зокрема в управлінні державою.
Такі вчені як І. Ільїн, П. Новгородці, В. Соловйов розглядають право як мінімальну дефініцію моральності, іншими слова − юридично оформлену мораль, як "примусову вимогу здійснення мінімального добра та порядку, що не допустить відомого прояву зла".
С. Алексіїв, О. Лукашова, В. Нерсесянц, Ю. Агешин, навпаки вважають, що право виступає лише засобом реалізації морально-гуманістичних ідеалів суспільства.
Проблема співвідношення моралі і права має давнє коріння. Пізнавальним віддзеркаленням різних варіантів впорядкування і регуляції відповідних суспільних відносин, які лежать в основі переконань про владу, право, справедливість, правосуддя ми знаходимо у найстародавніших міфах. Наприклад, згідно єгипетської міфології, справедливість і правосуддя втілювала богиня Маат. Таким чином, божественний характер правил поведінки означав, що вони відповідають природно-божественному порядку справедливості.
Проблема співвідношення держави і права довгий час знаходиться в центрі уваги політологів, соціологів, філософів та правників.
Серед науковців, що опікувалися цією проблематикою можна виділити: О. Зайчук, А. Заєць, Н. Оніщенко, П. Рабінович, О. Скакун, В. Купалов, О. Лейст, А. Малько тощо. Найбільшу увагу вони приділяли спільним рисам держави і права, їх взаємодії та протиріччя. Що стосується відмінностей, вони досліджувалися не достатньо, не повною мірою, зокрема можна навести публікації відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.
Ціллю даної роботи є вивчення ідеї співвідношення держави, права та моралі.
Завдання курсової роботи:
1. вивчення теоретичних основ держави, права та моралі;
2. описання співвідношення держави, права та моралі;
3. описання проблем, єдності та відмінності співвідношення держави, права та моралі.
Історія цивілізації показує, що право і мораль поперемінно брали на себе роль лідера, впливаючи на формування держави, на становлення особи та її світогляду. Мораль і право не тільки взаємопов’язані між собою, але й глибоко взаємопроникненні. Вони взаємообумовлюють, доповнюють та взаємозабезпечують один одного в регулюванні суспільних відносин. Об’єктивна обумовленість такої взаємодії визначається, в першу чергу тим, що правові закони держави втілюють у собі принципи гуманізму, справедливості, рівності людей, тобто вищі моральні вимоги сучасного суспільства. Мислителі завжди прагнули знайти універсальні закони взаємодії права і моралі: написана безліч праць з цієї проблеми, проте вона ще далека від свого остаточного вирішення.
Актуальність взаємодії права і моралі як ціннісних регуляторів суспільних відносин складно переоцінити, оскільки загальновідомим є факт тісної їх соціальної та функціональної взаємодії. У той же час завдання усунення небажаних колізій та протиріч між правом і мораллю, досягнення найбільш глибокої та гнучкої взаємодії між ними до сих пір не вирішена. Різноманітність суперечливих підходів до розуміння права і моралі, відсутність механізму взаємодії вказаних соціальних регуляторів, впливає на оптимізацію процесів соціального й духовного відродження України.
Проблему співвідношення таких соціальних регуляторів як право і мораль зустрічаємо в працях представників Стародавньої Греції: Гомера, Солона, Піфагора, Геракліта, Протагора, Платона, Аристотеля. У своїх поемах, діалогах, трактатах вище зазначені філософи обґрунтовували своє розуміння права, справедливості, рівності, зокрема в управлінні державою.
Такі вчені як І. Ільїн, П. Новгородці, В. Соловйов розглядають право як мінімальну дефініцію моральності, іншими слова − юридично оформлену мораль, як "примусову вимогу здійснення мінімального добра та порядку, що не допустить відомого прояву зла".
С. Алексіїв, О. Лукашова, В. Нерсесянц, Ю. Агешин, навпаки вважають, що право виступає лише засобом реалізації морально-гуманістичних ідеалів суспільства.
Проблема співвідношення моралі і права має давнє коріння. Пізнавальним віддзеркаленням різних варіантів впорядкування і регуляції відповідних суспільних відносин, які лежать в основі переконань про владу, право, справедливість, правосуддя ми знаходимо у найстародавніших міфах. Наприклад, згідно єгипетської міфології, справедливість і правосуддя втілювала богиня Маат. Таким чином, божественний характер правил поведінки означав, що вони відповідають природно-божественному порядку справедливості.
Проблема співвідношення держави і права довгий час знаходиться в центрі уваги політологів, соціологів, філософів та правників.
Серед науковців, що опікувалися цією проблематикою можна виділити: О. Зайчук, А. Заєць, Н. Оніщенко, П. Рабінович, О. Скакун, В. Купалов, О. Лейст, А. Малько тощо. Найбільшу увагу вони приділяли спільним рисам держави і права, їх взаємодії та протиріччя. Що стосується відмінностей, вони досліджувалися не достатньо, не повною мірою, зокрема можна навести публікації відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.
Ціллю даної роботи є вивчення ідеї співвідношення держави, права та моралі.
Завдання курсової роботи:
1. вивчення теоретичних основ держави, права та моралі;
2. описання співвідношення держави, права та моралі;
3. описання проблем, єдності та відмінності співвідношення держави, права та моралі.
Висновок
Висновок
Держава - це політико-територіальна організація влади найбільш впливової частини соціально неоднорідного суспільства, яка через апарат управління і примусу реалізує власну політику і водночас виступає офіційним представником усього суспільства та виконує загально-соціальні справи на основі правових норм, котрими забезпечує узгодження соціально-групових, індивідуальних і суспільних інтересів.
Отже, держава являє собою організацію публічної влади, необхідну як для досягнення інтересів і потреб окремих станів (класів), так і для виконання загальних справ, що випливають із природи будь-якого суспільства.
Аналізуючи вище названі відмінності можна затверджувати, що у моралі й праві різні оцінні критерії й соціальні мірки: мораль більше вимоглива до поведінки індивіда, оскільки вимірює її вчинки категорією совісті, велить дотримувати не тільки закон, але й обов’язок, внутрішні спонукання, зважати на думку суспільства. Право ж не в змозі змусити людину бути завжди й у всьому гранично чесним, правдивим, справедливим, чуйним, шляхетним, іти на самопожертву, робити героїчні вчинки.
Закон цього не вимагає. Мораль же призиває й до цього. Вона орієнтує людину не на середній рівень, а на ідеал.
Тісна взаємодія права й моралі не означає, що процес цей рівний, гладкий, безконфліктний. Між ними можуть виникати й досить часто виникають гострі протиріччя, розбіжності. Причини протиріч між правом і мораллю полягають уже в їхній специфіці, у тому, що в них різні методи регуляції, різні підходи, критерії при оцінці поведінці індивіда. Розбіжності між правом і мораллю викликаються складністю й суперечливістю самого життя, нескінченною розмаїтістю виникаючих у ній ситуацій, появою нових тенденцій у суспільному розвитку, неоднаковим рівнем моральної й правової свідомості людей, мінливістю соціальних умов. Тому ліквідація протиріч між правом і мораллю повинна стати справою не тільки фахівців.
Мораль і право виступають як загальні правила поведінки людей, тобто формулюються у вигляді зразків, масштабів, від¬повідно до яких потрібно себе поводити тим, кого ці правила стосуються. Вимоги норм моралі та норм права адресуються не певній конкретній особі, а всім тим суб'єктам, які викону¬ють дії, що ними передбачені. Нормативність моралі та права означає, крім того, що їх норми застосовуються не одноразо¬во, а кожного разу при виконанні відповідної ситуації на від¬міну від індивідуальних приписів та вказівок.
І право, і мораль зорієнтовані на свободну волю людини і її відповідальність. Але між ними, як різновидами соціальних регуляторів, є суттєві відмінності. Перш за все, норми моралі відображають уявлення людей і суспільства про добро і зло, честь і гідність та інші моральні цінності і є відповідно їх нор¬мативним виразом, тобто їх своєрідною мірою. А норми пра¬ва відображають узгоджену суспільством і підтриману держа¬вою міру соціальної рівності й свободи у стосунках між учасниками суспільних відносин й заснований на цій мірі формально визначений і забезпечений державою порядок. То¬му, якщо право виступає як соціальний інститут, як форма, перш за все, практичного освоєння соціального буття, то мо¬раль більш тісно зв'язана з духовністю, зі світоглядом людини, зі ставленням як до людей, до світу в цілому, так і, врешті-решт, до самої себе.
Держава забезпечує охорону права та пануючих правових відносин. Державний примус є постійно існуючою гарантією, який підкріплює право; за ним завжди стоїть сила, авторитет держави; вже сама погроза державного примусу опікує право.
Держава - це політико-територіальна організація влади найбільш впливової частини соціально неоднорідного суспільства, яка через апарат управління і примусу реалізує власну політику і водночас виступає офіційним представником усього суспільства та виконує загально-соціальні справи на основі правових норм, котрими забезпечує узгодження соціально-групових, індивідуальних і суспільних інтересів.
Отже, держава являє собою організацію публічної влади, необхідну як для досягнення інтересів і потреб окремих станів (класів), так і для виконання загальних справ, що випливають із природи будь-якого суспільства.
Аналізуючи вище названі відмінності можна затверджувати, що у моралі й праві різні оцінні критерії й соціальні мірки: мораль більше вимоглива до поведінки індивіда, оскільки вимірює її вчинки категорією совісті, велить дотримувати не тільки закон, але й обов’язок, внутрішні спонукання, зважати на думку суспільства. Право ж не в змозі змусити людину бути завжди й у всьому гранично чесним, правдивим, справедливим, чуйним, шляхетним, іти на самопожертву, робити героїчні вчинки.
Закон цього не вимагає. Мораль же призиває й до цього. Вона орієнтує людину не на середній рівень, а на ідеал.
Тісна взаємодія права й моралі не означає, що процес цей рівний, гладкий, безконфліктний. Між ними можуть виникати й досить часто виникають гострі протиріччя, розбіжності. Причини протиріч між правом і мораллю полягають уже в їхній специфіці, у тому, що в них різні методи регуляції, різні підходи, критерії при оцінці поведінці індивіда. Розбіжності між правом і мораллю викликаються складністю й суперечливістю самого життя, нескінченною розмаїтістю виникаючих у ній ситуацій, появою нових тенденцій у суспільному розвитку, неоднаковим рівнем моральної й правової свідомості людей, мінливістю соціальних умов. Тому ліквідація протиріч між правом і мораллю повинна стати справою не тільки фахівців.
Мораль і право виступають як загальні правила поведінки людей, тобто формулюються у вигляді зразків, масштабів, від¬повідно до яких потрібно себе поводити тим, кого ці правила стосуються. Вимоги норм моралі та норм права адресуються не певній конкретній особі, а всім тим суб'єктам, які викону¬ють дії, що ними передбачені. Нормативність моралі та права означає, крім того, що їх норми застосовуються не одноразо¬во, а кожного разу при виконанні відповідної ситуації на від¬міну від індивідуальних приписів та вказівок.
І право, і мораль зорієнтовані на свободну волю людини і її відповідальність. Але між ними, як різновидами соціальних регуляторів, є суттєві відмінності. Перш за все, норми моралі відображають уявлення людей і суспільства про добро і зло, честь і гідність та інші моральні цінності і є відповідно їх нор¬мативним виразом, тобто їх своєрідною мірою. А норми пра¬ва відображають узгоджену суспільством і підтриману держа¬вою міру соціальної рівності й свободи у стосунках між учасниками суспільних відносин й заснований на цій мірі формально визначений і забезпечений державою порядок. То¬му, якщо право виступає як соціальний інститут, як форма, перш за все, практичного освоєння соціального буття, то мо¬раль більш тісно зв'язана з духовністю, зі світоглядом людини, зі ставленням як до людей, до світу в цілому, так і, врешті-решт, до самої себе.
Держава забезпечує охорону права та пануючих правових відносин. Державний примус є постійно існуючою гарантією, який підкріплює право; за ним завжди стоїть сила, авторитет держави; вже сама погроза державного примусу опікує право.
Література
Список використаної літератури
1. Бабкіна О. В. Теорія держави і права у схемах і визначеннях: навч. посіб. / О. В. Бабкина, К. Г. Волинка. — К .: МАУП, 2004. — 144 с.
2. Ведєрніков Ю. А. Теорія держави і права: Навч. посіб. / Ю.А. Ведєрніков, В. С. Грегул. — 4те вид., доп. і переробл. — К.: Центр навча¬льної літератури, 2005. — 224 с.
3. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. / [Колодій А. М., Копейчиков В. В., Лисенков С. Л. та ін.]; за ред. В. В. Копейчикова. — Стер. вид. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — 320 с.
4. Загальна теорія держави і права: підруч. / За ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. — X.: Право, 2002. — 432 с.
5. Кельман М. С. Загальна теорія права (з схемами, кросвордами, тес-тами): Підруч. / М. С. Кельман; О. Г. Мурашин. — К.: Кондор, 2002. — 353 с.
6. Кельман М. С. Загальна теорія держави і права / Кельман М. С., Мурашин О. Г., Хома Н. М. — Львів: Новий світ, 2003. — 581 с.
7. Котюк В. О. Основи держави і права: Навч. посіб. Вид. 3тє, доп. і перер. / Котюк В. О. — К.: Вентурі, 2001. — 432 с.
8. Котюк В. О. Теорія права: курс лекцій: Навч. посіб. / Котюк В. О. — К.: Вентурі, 1996. — 208 с.
9. Котюк В. О. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. / Ко¬тюк В.О. — К.: Атіка, 2005. — 592 с.
10. Кравчук М. В. Проблеми теорії держави і права: Навч. посіб. / Крав¬чук М. В. — К.: Професіонал, 2004. — 398 с.
11. Купалов В.Л. Теория государства и права. – М., 2008. – 654 с.
12. Лейст О.Э. Сущность права. – М., 2008. – 452 с.
13. Малько А.В. Теория государства и права. – М., 2007. – 240 с.
14. Марчук В. М. Основні поняття та категорії права: Навч. посіб. / В. М. Марчук, Л. В. Ніколаєва — К.: Істина, 2001. — 144 с.
15. Марчук В. М., Ніколаєва Л . В. Нариси з теорії права: Навч. посіб. / В. М. Марчук, Л. В. Ніколаєва. — К.: Істина, 2001. — 304 с.
16. Олійник А. Ю. Теорія держави і права: Навч. посіб. / Олійник А. Ю., Гусарєв С. Д., Слюсаренко О. Л. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — 176 с.
17. Основи держави і права: Навч. посіб. / За ред . В. В. Комарова. — X.: Нац. юрид. акад. України, 2001. — 260 с.
18. Оніщенко Н.М. Держава та право: єдність, відмінності та протиріччя // Держава і право. – Вип. 45. – К., 2009. – С. 3-8
19. Проблемы теории государства и права: учебник. – М., 2008. – 832 с.
20. Погребной И. М. Теория права: Учеб. пособ. 3є изд., испр. и доп. / Погребной И. М. — X.: 2003. — 128с.
21. Рабинович П. М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. по¬сіб. Вид. 5е, зі змінами. / Рабинович П. М. — К.: Атіка, 2001. — 176 с.
22. Скакун О. Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс): Підруч. / Скакун О. Ф. — X.: Еспада, 2006. — 776 с.
23. Сурілов О. В. Основи загальної теорії держави і права. / Сурілов О. В. — Одеса: Одеський університет, 1995. — 128 с.
24. Сухонос В. В. Теорія держави і права: Навч. посіб. / Сухонос В. В. — Суми: ВТД "Університетська книга", 2005. — 536 с.
25. Теория государства и права: Учебник. – М., 2008. – 208 с.
26. Теорія держави і права: Навч. посіб. / [Колодій А. М., Копейчиков В. В., Лисенков С. Л. та ін.]; За загл. ред. С. Л. Лисенкова, В. В. Копейчикова. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 368 с.
27. Теорія держави і права: Підруч. / [Лисенков С. Л. та ін.] — К.: Юрін¬ком Інтер, 2005. — 448 с.
28. Теорія держави і права: Навч. посіб. / Упоряд . Шестопалова Л. М. — К.: Прецедент, 2004. — 224 с.
29. Теорія держави і права: Навч. посіб. / За ред . С. Л. Лисенкова. — К.: 2004. — 368 с.
30. Теорія держави і права: Академічний курс: Підруч. / За ред. / О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 688 с.
31. Теорія держави і права: Навч. посіб. / [Суботін В. М., Філонов О. В., Князькова Л. М., Тодоров І. Я.]. — К.: Знання, 2005. — 327 с.
32. Теорія держави і права (опорні конспекти): Навч. посіб. / Авт. упоряд. Кравчук М. В. — К.: Атіка, 2005. — 288 с.
33. Теорія держави і права: Посіб. для підготовки до іспитів / [Тимчен¬ко С. М., Калюжний Р. А., Пархоменко Н. М., Легша С. М.]. — К.: Поливода А.В., 2005. — 176 с.
34. Тлумачний словник з теорії держави і права / Авт.упоряд. К. Г. Волинка. — К.: Магістр — XXI сторіччя, 2006. — 112 с.
35. Трофимова З. В. Теория государства и права: Учеб. пособ. / Трофимова З. В. — Донецк: 2004. — 176 с.
1. Бабкіна О. В. Теорія держави і права у схемах і визначеннях: навч. посіб. / О. В. Бабкина, К. Г. Волинка. — К .: МАУП, 2004. — 144 с.
2. Ведєрніков Ю. А. Теорія держави і права: Навч. посіб. / Ю.А. Ведєрніков, В. С. Грегул. — 4те вид., доп. і переробл. — К.: Центр навча¬льної літератури, 2005. — 224 с.
3. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. / [Колодій А. М., Копейчиков В. В., Лисенков С. Л. та ін.]; за ред. В. В. Копейчикова. — Стер. вид. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — 320 с.
4. Загальна теорія держави і права: підруч. / За ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. — X.: Право, 2002. — 432 с.
5. Кельман М. С. Загальна теорія права (з схемами, кросвордами, тес-тами): Підруч. / М. С. Кельман; О. Г. Мурашин. — К.: Кондор, 2002. — 353 с.
6. Кельман М. С. Загальна теорія держави і права / Кельман М. С., Мурашин О. Г., Хома Н. М. — Львів: Новий світ, 2003. — 581 с.
7. Котюк В. О. Основи держави і права: Навч. посіб. Вид. 3тє, доп. і перер. / Котюк В. О. — К.: Вентурі, 2001. — 432 с.
8. Котюк В. О. Теорія права: курс лекцій: Навч. посіб. / Котюк В. О. — К.: Вентурі, 1996. — 208 с.
9. Котюк В. О. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. / Ко¬тюк В.О. — К.: Атіка, 2005. — 592 с.
10. Кравчук М. В. Проблеми теорії держави і права: Навч. посіб. / Крав¬чук М. В. — К.: Професіонал, 2004. — 398 с.
11. Купалов В.Л. Теория государства и права. – М., 2008. – 654 с.
12. Лейст О.Э. Сущность права. – М., 2008. – 452 с.
13. Малько А.В. Теория государства и права. – М., 2007. – 240 с.
14. Марчук В. М. Основні поняття та категорії права: Навч. посіб. / В. М. Марчук, Л. В. Ніколаєва — К.: Істина, 2001. — 144 с.
15. Марчук В. М., Ніколаєва Л . В. Нариси з теорії права: Навч. посіб. / В. М. Марчук, Л. В. Ніколаєва. — К.: Істина, 2001. — 304 с.
16. Олійник А. Ю. Теорія держави і права: Навч. посіб. / Олійник А. Ю., Гусарєв С. Д., Слюсаренко О. Л. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — 176 с.
17. Основи держави і права: Навч. посіб. / За ред . В. В. Комарова. — X.: Нац. юрид. акад. України, 2001. — 260 с.
18. Оніщенко Н.М. Держава та право: єдність, відмінності та протиріччя // Держава і право. – Вип. 45. – К., 2009. – С. 3-8
19. Проблемы теории государства и права: учебник. – М., 2008. – 832 с.
20. Погребной И. М. Теория права: Учеб. пособ. 3є изд., испр. и доп. / Погребной И. М. — X.: 2003. — 128с.
21. Рабинович П. М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. по¬сіб. Вид. 5е, зі змінами. / Рабинович П. М. — К.: Атіка, 2001. — 176 с.
22. Скакун О. Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс): Підруч. / Скакун О. Ф. — X.: Еспада, 2006. — 776 с.
23. Сурілов О. В. Основи загальної теорії держави і права. / Сурілов О. В. — Одеса: Одеський університет, 1995. — 128 с.
24. Сухонос В. В. Теорія держави і права: Навч. посіб. / Сухонос В. В. — Суми: ВТД "Університетська книга", 2005. — 536 с.
25. Теория государства и права: Учебник. – М., 2008. – 208 с.
26. Теорія держави і права: Навч. посіб. / [Колодій А. М., Копейчиков В. В., Лисенков С. Л. та ін.]; За загл. ред. С. Л. Лисенкова, В. В. Копейчикова. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 368 с.
27. Теорія держави і права: Підруч. / [Лисенков С. Л. та ін.] — К.: Юрін¬ком Інтер, 2005. — 448 с.
28. Теорія держави і права: Навч. посіб. / Упоряд . Шестопалова Л. М. — К.: Прецедент, 2004. — 224 с.
29. Теорія держави і права: Навч. посіб. / За ред . С. Л. Лисенкова. — К.: 2004. — 368 с.
30. Теорія держави і права: Академічний курс: Підруч. / За ред. / О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 688 с.
31. Теорія держави і права: Навч. посіб. / [Суботін В. М., Філонов О. В., Князькова Л. М., Тодоров І. Я.]. — К.: Знання, 2005. — 327 с.
32. Теорія держави і права (опорні конспекти): Навч. посіб. / Авт. упоряд. Кравчук М. В. — К.: Атіка, 2005. — 288 с.
33. Теорія держави і права: Посіб. для підготовки до іспитів / [Тимчен¬ко С. М., Калюжний Р. А., Пархоменко Н. М., Легша С. М.]. — К.: Поливода А.В., 2005. — 176 с.
34. Тлумачний словник з теорії держави і права / Авт.упоряд. К. Г. Волинка. — К.: Магістр — XXI сторіччя, 2006. — 112 с.
35. Трофимова З. В. Теория государства и права: Учеб. пособ. / Трофимова З. В. — Донецк: 2004. — 176 с.
Інші роботи цього напряму
© 2023 Diplom.kiev.ua
Наукові роботи на замовлення
Потрібна наукова робота ?