|
ЦІНА:
30 грн.
|
|
|
|
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
|
||
| Тема роботи: | Правова держава (ID роботи: 642) |
| Напрям: | Право |
| Предмет: | Теорія держави і права |
| Тип роботи: | Реферат |
| Кількість сторінок: | 16 |
| Рік захисту: | 2009 |
| Мова: | Українськa |
План
Зміст
Вступ
1. Поняття, oзнаки правової держави
2. Шляхи побудови правової держави в Україні
3. Принципи правової держави
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
1. Поняття, oзнаки правової держави
2. Шляхи побудови правової держави в Україні
3. Принципи правової держави
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Вступ
Історично процес утворення правової держави полягав і полягає у розповсюдженні принципу суверенності на право. Цей процес проходив три етапи. Перший — це визнання суверенітету влади. Визнання суверенітету, тобто незалежного від будь-яких сил, обставин і осіб верховенства державної влади, в ранню епоху Нового часу відіграло важливу роль в об'єднанні держав, їхньому внутрішньому зміцненні, ліквідації феодальних міжусобиць і зміцненні їхнього внутрішнього миру. Поєднання цих двох засад — верховенства і незалежності у понятті суверенітету означає поєднання в ньому прерогатив права і свободи. Для суверенної держави це не тільки право на незалежність і свободу від зовнішніх і внутрішніх посягань, але й право управляти, владарювати, свобода приймати рішення, здійснювати всі функції верховної влади. Після тривалої боротьби, повстань, переворотів та соціальних революцій був завойований суверенітет народу, який базується на визнанні всього населення країни — всіх громадян — джерелом державної влади.
Наступним кроком стала боротьба за суверенітет права, точніше за пріоритет права перед владою, волею громадянина, суспільства або окремої його частини, більшості або меншості. Паритет (рівність) і пріоритет означають встановлення зафіксованих законом відносин між всіма сторонами суспільних відносин, особливо складних між владою і правом не тільки в силу суверенітету влади, але й тому, що саме право твориться державою, яка, головно, займається законотворчістю. Таким чином, влада повинна обмежувати свої права і свободи нею ж створеними законами. Негативне ставлення влади до права, прагнення до привілей, бажання стати над законом призвели до того, що протиправну практику влади виявилось ще більш важко подолати, ніж аналогічну практику громадян, які прагнуть діяти поза законом.
Необхідним було глибоке перетворення суспільства і його правосвідомості, щоб докорінно змінити ставлення до права в державі, а також велика конструктивна робота для перетворення її політичної системи у політико-правовому аспекті. Її центральним моментом стала розробка конституційних документів і боротьба за введення конституційного правління, яка зайняла більше трьох століть, які протікали від часу перших праць політичних мислителів (Джона Локка, Ш.Монтеск'є) і перших конституційних документів в Європі і Америці (кінець XVIII ст.) до сучасних конституційних текстів у країнах, що стали на шлях демократичного розвитку. Пізніше значний внесок у розвиток конституційного та політико-правового вдосконалення теорії правової держави зробили Е.Кент, В.Гумбольдт та ін. Значним етапом на шляху до правової держави стала у XVIII ст. Конституція періоду Великої Французької революції, яка не була реалізована, і Конституція США, одна з перших і найбільш стабільних конституцій світу. В XIX-XX ст. конституційна проблема стала однією з головних проблем політичних та правових досліджень. Вирішальним фактором створення правової держави або руху до неї стали перші помітні успіхи у створенні громадянського суспільства, поза яким неможлива правова держава і загальний соціальний, економічний і культурний розвиток суспільства, його нових цивілізаційних, технічних та наукових основ. В основу правової держави закладена рівність влади, громадянина, товариства і права, їхня правова рівність перед законом.
Вища влада в правовій державі - влада закону, якому рівною мірою підпорядковуються усі: від вищих посадових осіб держави, органів державної влади до рядових громадян. Людина як суб'єкт права вільна розпоряджатися своїми силами, спроможностями, майном.
Право, будучи формою і мірою свободи, покликане максимально розсунути межі, що сковують особистість.
Мета даної курсової роботи розкрити принципи за якими формується «правова держава», в яких умовах людство йшло по становлення саме цього типу держави, як найбільш гуманного а отже і правильного, пояснити, чому Україна стала на шлях формування «правової держави».
Завдання роботи: розкрити де фіксуються і як гарантуються основні принципи концепції правової держави, дослідити проблеми, що виникають на шляху розвитку правової держави в суспільстві, які методи їх подолання.
Історично процес утворення правової держави полягав і полягає у розповсюдженні принципу суверенності на право. Цей процес проходив три етапи. Перший — це визнання суверенітету влади. Визнання суверенітету, тобто незалежного від будь-яких сил, обставин і осіб верховенства державної влади, в ранню епоху Нового часу відіграло важливу роль в об'єднанні держав, їхньому внутрішньому зміцненні, ліквідації феодальних міжусобиць і зміцненні їхнього внутрішнього миру. Поєднання цих двох засад — верховенства і незалежності у понятті суверенітету означає поєднання в ньому прерогатив права і свободи. Для суверенної держави це не тільки право на незалежність і свободу від зовнішніх і внутрішніх посягань, але й право управляти, владарювати, свобода приймати рішення, здійснювати всі функції верховної влади. Після тривалої боротьби, повстань, переворотів та соціальних революцій був завойований суверенітет народу, який базується на визнанні всього населення країни — всіх громадян — джерелом державної влади.
Наступним кроком стала боротьба за суверенітет права, точніше за пріоритет права перед владою, волею громадянина, суспільства або окремої його частини, більшості або меншості. Паритет (рівність) і пріоритет означають встановлення зафіксованих законом відносин між всіма сторонами суспільних відносин, особливо складних між владою і правом не тільки в силу суверенітету влади, але й тому, що саме право твориться державою, яка, головно, займається законотворчістю. Таким чином, влада повинна обмежувати свої права і свободи нею ж створеними законами. Негативне ставлення влади до права, прагнення до привілей, бажання стати над законом призвели до того, що протиправну практику влади виявилось ще більш важко подолати, ніж аналогічну практику громадян, які прагнуть діяти поза законом.
Необхідним було глибоке перетворення суспільства і його правосвідомості, щоб докорінно змінити ставлення до права в державі, а також велика конструктивна робота для перетворення її політичної системи у політико-правовому аспекті. Її центральним моментом стала розробка конституційних документів і боротьба за введення конституційного правління, яка зайняла більше трьох століть, які протікали від часу перших праць політичних мислителів (Джона Локка, Ш.Монтеск'є) і перших конституційних документів в Європі і Америці (кінець XVIII ст.) до сучасних конституційних текстів у країнах, що стали на шлях демократичного розвитку. Пізніше значний внесок у розвиток конституційного та політико-правового вдосконалення теорії правової держави зробили Е.Кент, В.Гумбольдт та ін. Значним етапом на шляху до правової держави стала у XVIII ст. Конституція періоду Великої Французької революції, яка не була реалізована, і Конституція США, одна з перших і найбільш стабільних конституцій світу. В XIX-XX ст. конституційна проблема стала однією з головних проблем політичних та правових досліджень. Вирішальним фактором створення правової держави або руху до неї стали перші помітні успіхи у створенні громадянського суспільства, поза яким неможлива правова держава і загальний соціальний, економічний і культурний розвиток суспільства, його нових цивілізаційних, технічних та наукових основ. В основу правової держави закладена рівність влади, громадянина, товариства і права, їхня правова рівність перед законом.
Вища влада в правовій державі - влада закону, якому рівною мірою підпорядковуються усі: від вищих посадових осіб держави, органів державної влади до рядових громадян. Людина як суб'єкт права вільна розпоряджатися своїми силами, спроможностями, майном.
Право, будучи формою і мірою свободи, покликане максимально розсунути межі, що сковують особистість.
Мета даної курсової роботи розкрити принципи за якими формується «правова держава», в яких умовах людство йшло по становлення саме цього типу держави, як найбільш гуманного а отже і правильного, пояснити, чому Україна стала на шлях формування «правової держави».
Завдання роботи: розкрити де фіксуються і як гарантуються основні принципи концепції правової держави, дослідити проблеми, що виникають на шляху розвитку правової держави в суспільстві, які методи їх подолання.
Висновок
Висновок
Резюмуючи усе вищесказане, потрібно відзначити що головне завдання правової держави максимально забезпечити права і свободи людини, як найвищої цінності. В основі організації і діяльності правової держави лежить принцип розподілу влади: законодавчої, виконавчої і судової. Кожна влада здійснює свої конкретно обкреслені функції. І разом вони стримують і врівноважують одна одну, забезпечуючи тим самим гарантію проти порушення демократичних норм і зловживання владою. А крім того, самі громадяни через загальну виборчу систему мають можливість контролювати владу й у разі потреби коректувати її дії. Державна влада в правовій державі підзаконна. Її підзаконність доповнюється визнанням за окремою особистістю невід'ємних і недоторканних прав, що передують самій державі. Недоторканість особи забезпечується законом. Правова держава має ряд загальних і об'єднуючих усіх членів цивільного суспільства правових основ, що по своїй суті носять надкласовий і загальнолюдський характер.
Отже, правова держава забезпечує: 1) Верховенство закону у всіх сферах громадського життя. 2) Реальність прав особистості, створення умов для її вільного розвитку. 3) Взаємну відповідальність держави й особистості. 4) Міцний режим законності і стабільності правового порядку.
Аналіз ознак правової держави та напрямів її формування засвідчує, що, хоч у чинній Конституції Україна проголошена правовою державою, насправді це положення є дещо декларативним. Тому, незважаючи на певні здобутки в справі побудови правової держави, нам необхідно ще докласти чимало зусиль для вирішення цієї проблеми. Зважаючи на молодий вік Української держави та відсутність досвіду державотворення, можна з упевненістю стверджувати, що положення про те, що Україна є правовою державою, які закріплені в Конституції, є чисто декларативними. Нам потрібно докласти ще багато зусиль для того, щоб Україна вийшла на той рівень стандартів суспільного, правового та політичного життя, який дасть їй змогу почувати себе рівною серед інших правових держав.
Резюмуючи усе вищесказане, потрібно відзначити що головне завдання правової держави максимально забезпечити права і свободи людини, як найвищої цінності. В основі організації і діяльності правової держави лежить принцип розподілу влади: законодавчої, виконавчої і судової. Кожна влада здійснює свої конкретно обкреслені функції. І разом вони стримують і врівноважують одна одну, забезпечуючи тим самим гарантію проти порушення демократичних норм і зловживання владою. А крім того, самі громадяни через загальну виборчу систему мають можливість контролювати владу й у разі потреби коректувати її дії. Державна влада в правовій державі підзаконна. Її підзаконність доповнюється визнанням за окремою особистістю невід'ємних і недоторканних прав, що передують самій державі. Недоторканість особи забезпечується законом. Правова держава має ряд загальних і об'єднуючих усіх членів цивільного суспільства правових основ, що по своїй суті носять надкласовий і загальнолюдський характер.
Отже, правова держава забезпечує: 1) Верховенство закону у всіх сферах громадського життя. 2) Реальність прав особистості, створення умов для її вільного розвитку. 3) Взаємну відповідальність держави й особистості. 4) Міцний режим законності і стабільності правового порядку.
Аналіз ознак правової держави та напрямів її формування засвідчує, що, хоч у чинній Конституції Україна проголошена правовою державою, насправді це положення є дещо декларативним. Тому, незважаючи на певні здобутки в справі побудови правової держави, нам необхідно ще докласти чимало зусиль для вирішення цієї проблеми. Зважаючи на молодий вік Української держави та відсутність досвіду державотворення, можна з упевненістю стверджувати, що положення про те, що Україна є правовою державою, які закріплені в Конституції, є чисто декларативними. Нам потрібно докласти ще багато зусиль для того, щоб Україна вийшла на той рівень стандартів суспільного, правового та політичного життя, який дасть їй змогу почувати себе рівною серед інших правових держав.
Література
Список використаної літератури:
1. Держава. Основи правознавства: Навч. посіб.- К., 2003.- С.17-27.
2. Луць Л. Шляхи розбудови правової держави. Правознавство.- Л., 1995.- С.55-61
3. Михайленко О. Україна як держава. Основи держави і права .- К., 1995.- С.27-59
4. Основи правознаства: Навч. посіб.- К., 2003.- С.113-121
5. Правова держава. Громадянське суспільство. Основи правознавства: Навч. посіб.- К., 2003.- С.49-54
6. Савчук П., Ю.Самойленко. Основи правознавства. - К., 2000.- С.41-43
7. Конституція України.
8. Закон України № 2862-XII “Про статус суддів” .
9. Закон України від 24 березня 1998 року N 210/98-ВР “Про нотаріат”.
10. Закон України від 19 грудня 1992 року N 2921-III “Про адвокатуру” .
11. Закон України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”.
1. Держава. Основи правознавства: Навч. посіб.- К., 2003.- С.17-27.
2. Луць Л. Шляхи розбудови правової держави. Правознавство.- Л., 1995.- С.55-61
3. Михайленко О. Україна як держава. Основи держави і права .- К., 1995.- С.27-59
4. Основи правознаства: Навч. посіб.- К., 2003.- С.113-121
5. Правова держава. Громадянське суспільство. Основи правознавства: Навч. посіб.- К., 2003.- С.49-54
6. Савчук П., Ю.Самойленко. Основи правознавства. - К., 2000.- С.41-43
7. Конституція України.
8. Закон України № 2862-XII “Про статус суддів” .
9. Закон України від 24 березня 1998 року N 210/98-ВР “Про нотаріат”.
10. Закон України від 19 грудня 1992 року N 2921-III “Про адвокатуру” .
11. Закон України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”.
Інші роботи цього напряму
© 2024 Diplom.kiev.ua
Наукові роботи на замовлення
Потрібна наукова робота ?