|
ЦІНА:
53 грн.
|
|
|
|
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
|
||
| Тема роботи: | Персонажі байок Григорія Сковороди (ID роботи: 1181) |
| Напрям: | Мова/Література |
| Предмет: | Українська література |
| Тип роботи: | Контрольна робота |
| Кількість сторінок: | 13 |
| Рік захисту: | 2011 |
| Мова: | Українськa |
План
1. Григорій Сковорода - поет, філософ, мислитель
2. Творчість Григорія Сковороди
Список використаної літератури
2. Творчість Григорія Сковороди
Список використаної літератури
Вступ
Ідейна спадщина Григорія Сковороди належить до визначних надбань вітчизняної прогресивної культури XVIII ст. Ім’я Сковороди посідає поважне місце в ряду тих видатних діячів минулого, які збагатили філософську думку та художню літературу нашої країни. Він виступив як виразник ідей гуманізму та селянського просвітительства, різко засуджуючи хижацькі інтереси панівних класів феодально-кріпосницького ладу: їх злочинність і аморальність, жорстокість і зажерливість, паразитизм і пихатість. Водночас його вчення є виразом протесту проти ранніх буржуазних відносин, споживацьких приватних інтересів та влади матеріальних речей над людиною.
Григорій Савич Сковорода народився 3 грудня 1722 р. в с. Чорнухах Лубенського полку на Полтавщині, в сім’ї малоземельного козака.
В 1734 — 1753 рр. з перервою навчався в Києво-Могилянській академії. Протягом кількох років (1741 — 1744) обдарований юнак був співаком придворної капели в Петербурзі. Потім знову навчався в Академії, а в 1745 р. виїхав до Угорщини (1745 — 1750 рр.). На початку 1751 р. викладав поетику в Переяславській семінарії, де розробив курс лекцій, згодом заборонений місцевим еєпископом. Після звільнення з семінарії Сковорода знову вчився, а потім був домашнім учителем. З 1759 р. він працював на посаді викладача в Харківському колегіумі, але через вільнодумство і сутички з наставниками колегіуму знову був змушений залишити улюблену педагогічну роботу. В 1768 р. Сковороду востаннє запросили викладати у додаткових класах при Харківському колегіумі, де він прочитав власний курс лекцій з етики. Та, оскільки просвітительська концепція моралі у Сковороди розходилась з офіційно-церковною, його звільнили з посади, позбавивши можливості педагогічної роботи, до якої у нього були і хист, і відповідні знання.
Григорій Савич Сковорода народився 3 грудня 1722 р. в с. Чорнухах Лубенського полку на Полтавщині, в сім’ї малоземельного козака.
В 1734 — 1753 рр. з перервою навчався в Києво-Могилянській академії. Протягом кількох років (1741 — 1744) обдарований юнак був співаком придворної капели в Петербурзі. Потім знову навчався в Академії, а в 1745 р. виїхав до Угорщини (1745 — 1750 рр.). На початку 1751 р. викладав поетику в Переяславській семінарії, де розробив курс лекцій, згодом заборонений місцевим еєпископом. Після звільнення з семінарії Сковорода знову вчився, а потім був домашнім учителем. З 1759 р. він працював на посаді викладача в Харківському колегіумі, але через вільнодумство і сутички з наставниками колегіуму знову був змушений залишити улюблену педагогічну роботу. В 1768 р. Сковороду востаннє запросили викладати у додаткових класах при Харківському колегіумі, де він прочитав власний курс лекцій з етики. Та, оскільки просвітительська концепція моралі у Сковороди розходилась з офіційно-церковною, його звільнили з посади, позбавивши можливості педагогічної роботи, до якої у нього були і хист, і відповідні знання.
Висновок
Мова алегоричних творів письменника пересипана соковитими авторськими афоризмами, народними прислів'ями та приказками. Художні засоби у Сковороди скупі, але дуже влучні. Надзвичайно місткими є, наприклад, епітети, що характеризують зовнішні "доспіхи" Тулуба: "одьт в великольпное обширное с дорогими уборами одьяние". Не цурається автор і грубуватих та лайливих слів для характеристики своїх персонажів, що робить їх ближчими простому читачеві. "Что ж ты, негодная подлость, столько не учтива!" — так звертається пихатий Кабан до своєї співрозмовниці. І навпаки, слова "високого штилю", навіть повсякденні, викликають дещо іронічну реакцію: "Да тыі ж, сударыіня, только то одно й дьлаеш, что [...] поіош, пьеш й ьш". Байки Сковороди міцно вросли своїм корінням в українську казку, тому їх фабули часто нагадують історії, характерні для цього жанру. Досить згадати побрехеньку про багатого турчина, що купив на ринку пташенят і відпустив їх на волю.
Однак секрет успіху байок письменника не тільки в тому, що вони, за висловом І. Франка, "написані гарною, подекуди граціозною мовою", але й у позачасовій актуальності їх змісту та філософській проникливості автора. Тому творчість Григорія Сковороди, який у лихі часи підніс свій могутній голос на захист правди і добра, нещадно таврував зло в усіх його проявах, знаходить свого читача й сьогодні.
В особі Сковороди вітчизняна демократична культура має оригінального мислителя і письменника, пристрасна думка якого не бажала миритися з тиранією несправедливої, ворожої людині соціальної дійсності. Як гуманіст він обстоює єдність людини і природи і з цих позицій розвиває ідею рівного права людей на щастя та ідею спорідненої праці як умови його досягнення
Незважаючи на те, що зміст вчення, спосіб мислення і стиль творчості Сковороди багато в чому були залежні від застарілих традицій тогочасної епохи і тому несуть на собі риси історичної обмеженості, це не перешкодило мислителю й поету реалізувати свою особливість у творчості, котра виражає прогресивні ідеали його доби.
Захист інтересів трудового поневоленого люду, боротьба за звільнення праці від сил соціального відчуження, звеличення її як основи справжнього людського щастя роблять близькою ідейну спадщину Сковороди радянським людям, які будують комуністичне суспільство — світле майбутнє людства
Великий мандрівник України продовжує свої нескінченні мандри до читачів нових епох. І цьому вічному шляху Григорія Савича Сковороди немає кінця, бо кожне його слово звернене до серця та душі людини. Сковорода ніс у народ Слово про щастя для кожного і для всіх. Ці прагнення разом із закликом до духовного удосконалення людини заповідав нам геніальний поеті і філософ, і вони вічно зажадані людством. Ось чому віщі слова Григорія Сковороди – поета, філософа, гуманіста, просвітителя ХVІІІ ст., його ідеї потрібні сьогодні, будуть потрібні завтра й завжди.
Однак секрет успіху байок письменника не тільки в тому, що вони, за висловом І. Франка, "написані гарною, подекуди граціозною мовою", але й у позачасовій актуальності їх змісту та філософській проникливості автора. Тому творчість Григорія Сковороди, який у лихі часи підніс свій могутній голос на захист правди і добра, нещадно таврував зло в усіх його проявах, знаходить свого читача й сьогодні.
В особі Сковороди вітчизняна демократична культура має оригінального мислителя і письменника, пристрасна думка якого не бажала миритися з тиранією несправедливої, ворожої людині соціальної дійсності. Як гуманіст він обстоює єдність людини і природи і з цих позицій розвиває ідею рівного права людей на щастя та ідею спорідненої праці як умови його досягнення
Незважаючи на те, що зміст вчення, спосіб мислення і стиль творчості Сковороди багато в чому були залежні від застарілих традицій тогочасної епохи і тому несуть на собі риси історичної обмеженості, це не перешкодило мислителю й поету реалізувати свою особливість у творчості, котра виражає прогресивні ідеали його доби.
Захист інтересів трудового поневоленого люду, боротьба за звільнення праці від сил соціального відчуження, звеличення її як основи справжнього людського щастя роблять близькою ідейну спадщину Сковороди радянським людям, які будують комуністичне суспільство — світле майбутнє людства
Великий мандрівник України продовжує свої нескінченні мандри до читачів нових епох. І цьому вічному шляху Григорія Савича Сковороди немає кінця, бо кожне його слово звернене до серця та душі людини. Сковорода ніс у народ Слово про щастя для кожного і для всіх. Ці прагнення разом із закликом до духовного удосконалення людини заповідав нам геніальний поеті і філософ, і вони вічно зажадані людством. Ось чому віщі слова Григорія Сковороди – поета, філософа, гуманіста, просвітителя ХVІІІ ст., його ідеї потрібні сьогодні, будуть потрібні завтра й завжди.
Література
1. Бородій М. До біографії Григорія Сковороди / М. Бородій // Сл. і час. – 1998. – № 1. – 82c.
2. Выхристенко В. И. Сковородинцы: пер. с укр. / В. И. Выхристенко. – О.: Астропринт, 2007. – 94 с.
3. Ерн В. Життя і особа Григорія Сковороди / В. Ерн // Березіль. – 1992. – № 11/12. – 192c.
4. Лупейко О. Григорій Сковорода в «Українській хаті» / О. Лупейко // Сл. і час. – 2000. – № 2. – 103c.
5. Махновець Л. Є. Григорій Сковорода.: Біографія / Л. Є. Махновець. – К., 1972. – 255с.
6. Сковорода Г. С. Твори : у 2 т. / Редкол.: О. Пріцак (голова) та ін. – К., 1994. – Т. 1–2.- 502с.
7. Сковорода Г. Вибрані твори / Г. Сковорода.; Упоряд. та передм. Л. Ушкалова.: прим. й комент. Л. Ушкалова та С. Вакуленка. – Х.: Прапор. - 2007. – 382с.
8. Сковорода Г.С. Вірші. Пісні. Байки. Діалоги. Трактати. Притчі. Прозові переклади. Листи / упоряд. приміт. та вступ. ст. І. В. Іваньо ; редкол.: І. О. Дзеверін (голова) та ін. – К., 1983. – 542с.
9. Сковорода Г.С. Українська байка / Г. С. Сковорода, Є. П. Гребінка, Л. І. Глібов. – Х.: Фоліо, 2006. – 317с.
10. Сулима В. Розум небесний, розум земний / В. Сулима // Київ. – 1997. – № 11/12. – 174с.
11. Ушкалов Л. Сковорода та ін: Причинки до історії укр. л–ри / Л. Ушкалов. – К.: Факт, 2007. – 550 с.
2. Выхристенко В. И. Сковородинцы: пер. с укр. / В. И. Выхристенко. – О.: Астропринт, 2007. – 94 с.
3. Ерн В. Життя і особа Григорія Сковороди / В. Ерн // Березіль. – 1992. – № 11/12. – 192c.
4. Лупейко О. Григорій Сковорода в «Українській хаті» / О. Лупейко // Сл. і час. – 2000. – № 2. – 103c.
5. Махновець Л. Є. Григорій Сковорода.: Біографія / Л. Є. Махновець. – К., 1972. – 255с.
6. Сковорода Г. С. Твори : у 2 т. / Редкол.: О. Пріцак (голова) та ін. – К., 1994. – Т. 1–2.- 502с.
7. Сковорода Г. Вибрані твори / Г. Сковорода.; Упоряд. та передм. Л. Ушкалова.: прим. й комент. Л. Ушкалова та С. Вакуленка. – Х.: Прапор. - 2007. – 382с.
8. Сковорода Г.С. Вірші. Пісні. Байки. Діалоги. Трактати. Притчі. Прозові переклади. Листи / упоряд. приміт. та вступ. ст. І. В. Іваньо ; редкол.: І. О. Дзеверін (голова) та ін. – К., 1983. – 542с.
9. Сковорода Г.С. Українська байка / Г. С. Сковорода, Є. П. Гребінка, Л. І. Глібов. – Х.: Фоліо, 2006. – 317с.
10. Сулима В. Розум небесний, розум земний / В. Сулима // Київ. – 1997. – № 11/12. – 174с.
11. Ушкалов Л. Сковорода та ін: Причинки до історії укр. л–ри / Л. Ушкалов. – К.: Факт, 2007. – 550 с.
Інші роботи цього напряму
© 2024 Diplom.kiev.ua
Наукові роботи на замовлення
Потрібна наукова робота ?