|
ЦІНА:
60 грн.
|
||
|
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
|
||
| Тема роботи: | Лексичні організації поетичного мовлення Б. Кравціва (ID роботи: 685) |
| Напрям: | Мова/Література |
| Предмет: | Українська література |
| Тип роботи: | Курсова робота |
| Кількість сторінок: | 60 |
| Рік захисту: | 2009 |
| Мова: | Українськa |
План
ПЛАН
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. БОГДАН КРАВЦІВ І ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МОВИ ЙОГО ПОЕЗІЙ
РОЗДІЛ ІІ. СТИЛІСТИЧНІ СИНОНІМИ ЯК ЗАСІБ ВИРАЗНОСТІ В ПОЕЗІЇ Б. КРАВЦІВА
2.1. Лексико-семантична характеристика синонімів у творах поета
2.2. Стилістичні функції синонімів у поетичній творчості Б. Кравціва
2.3. Роль синонімів в організації тексту в поезіях Б. Кравціва
РОЗДІЛ ІІІ. АНТОНІМІЯ І ЇЇ СТИЛІСТИЧНІ ФУНКЦІЇ В ПОЕЗІЯХ Б. КРАВЦІВА
3.1. Стилістичне використовування Б. Кравцівим лексичних антонімів у поезії
3.2. Аналіз способів включення антонімічних пар у тексті
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. БОГДАН КРАВЦІВ І ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МОВИ ЙОГО ПОЕЗІЙ
РОЗДІЛ ІІ. СТИЛІСТИЧНІ СИНОНІМИ ЯК ЗАСІБ ВИРАЗНОСТІ В ПОЕЗІЇ Б. КРАВЦІВА
2.1. Лексико-семантична характеристика синонімів у творах поета
2.2. Стилістичні функції синонімів у поетичній творчості Б. Кравціва
2.3. Роль синонімів в організації тексту в поезіях Б. Кравціва
РОЗДІЛ ІІІ. АНТОНІМІЯ І ЇЇ СТИЛІСТИЧНІ ФУНКЦІЇ В ПОЕЗІЯХ Б. КРАВЦІВА
3.1. Стилістичне використовування Б. Кравцівим лексичних антонімів у поезії
3.2. Аналіз способів включення антонімічних пар у тексті
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
Вступ
ВСТУП
Творчість Б. Кравціва є цікавим явищем як з погляду змісту чи поетичної форми, так і з погляду мови. Однак Б. Кравців належить до тих українських поетів, яким мало пощастило щодо висвітлення їх художньої творчості. Мовно-стилістичні особливості творів поета досі не були предметом вивчення лінгвістів.
Поетична мова Б. Кравціва дуже багата мовними (лексичними, синтаксичними та ін.) і стилістичними засобами її використання.
Дослідження мовних явищ у творах Б. Кравціва має важливе значення для розвитку поетичного стилю й української літературної мови взагалі. Воно допомагає глибше зрозуміти стилістичні можливості української мови, її функціонально-диференційні особливості.
Багатство мовних засобів і стильових прийомів у поетичній тканині творів Кравціва не дає можливості охопити їх у цілому. Тому робота присвячена одному з аспектів поетичного мовлення цього письменника – лексичному, переважно з погляду стилістичних засобів мови.
Актуальність теми дослідження визначається тим, що воно:
1) належить до кола робіт, які висвітлюють проблеми цілісного аналізу слова в поетичній мові. Для розв’язання цього питання важливим є дослідження мови кожного поета, особливо такого своєрідного, як Б. Кравціва;
2) присвячене вивченню лексичної системи поета в межах функціонального підходу, що дозволяє виявити важливі особливості лексичних мікросистем, які не можуть бути виявлені за інших підходів;
3) присвячене дослідженню синонімічних та антонімічних засобів, що становлять інтерес як для мовознавців, так і для літературознавців, оскільки висвітлюють цілу низку питань індивідуального поетичного мовлення.
Об’єктом дослідження виступають стилістичні синоніми й антоніми, що функціонують у мовній системі Б. Кравціва. Ці лексичні явища аналізуються з погляду лексико-семантичної системи мови і з погляду лінгвопоетичного.
Методологічною основою дослідження є найважливіші філософські положення загального мовознавства про взаємозв’язок мови, мислення і реальної навколишньої дійсності, сучасні наукові положення про мовну картину світу взагалі і про зв’язок мови поета з його психічним складом.
У роботі застосовано методи функціонального й описового лінгвопоетичного аналізу з елементами компонентного.
Предметом цього дослідження є лексика поетичних творів Б. Кравціва.
Мета курсової роботи – виявити особливості лексичної організації поетичного мовлення Б. Кравціва, зокрема визначити особливості функціонування синонімів та антонімів у контекстах, що є однією з суттєвих ознак ідіостилю поета.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання більш конкретних завдань:
1) визначити корпус лексичних синонімів та лексичних антонімів у поезії Б. Кравціва;
2) виділити основні типи названих явищ та встановити їх основні функції у поетичному мовленні;
3) схарактеризувати способи стилістичного використовування синонімів і антонімів у мові поезій Б. Кравціва;
4) з’ясувати взаємозв’язок і взаємодію синонімії та антонімії у поетичних текстах Кравціва.
Наукова новизна дослідження зумовлюється тим, що творчість Богдана Кравціва з погляду характеристики його ідіостилю досліджується вперше. Здійснюється цей аналіз на матеріалі поетичних творів автора.
Матеріалом дослідження стали поетичні твори Богдана Кравціва.
Творчість Б. Кравціва є цікавим явищем як з погляду змісту чи поетичної форми, так і з погляду мови. Однак Б. Кравців належить до тих українських поетів, яким мало пощастило щодо висвітлення їх художньої творчості. Мовно-стилістичні особливості творів поета досі не були предметом вивчення лінгвістів.
Поетична мова Б. Кравціва дуже багата мовними (лексичними, синтаксичними та ін.) і стилістичними засобами її використання.
Дослідження мовних явищ у творах Б. Кравціва має важливе значення для розвитку поетичного стилю й української літературної мови взагалі. Воно допомагає глибше зрозуміти стилістичні можливості української мови, її функціонально-диференційні особливості.
Багатство мовних засобів і стильових прийомів у поетичній тканині творів Кравціва не дає можливості охопити їх у цілому. Тому робота присвячена одному з аспектів поетичного мовлення цього письменника – лексичному, переважно з погляду стилістичних засобів мови.
Актуальність теми дослідження визначається тим, що воно:
1) належить до кола робіт, які висвітлюють проблеми цілісного аналізу слова в поетичній мові. Для розв’язання цього питання важливим є дослідження мови кожного поета, особливо такого своєрідного, як Б. Кравціва;
2) присвячене вивченню лексичної системи поета в межах функціонального підходу, що дозволяє виявити важливі особливості лексичних мікросистем, які не можуть бути виявлені за інших підходів;
3) присвячене дослідженню синонімічних та антонімічних засобів, що становлять інтерес як для мовознавців, так і для літературознавців, оскільки висвітлюють цілу низку питань індивідуального поетичного мовлення.
Об’єктом дослідження виступають стилістичні синоніми й антоніми, що функціонують у мовній системі Б. Кравціва. Ці лексичні явища аналізуються з погляду лексико-семантичної системи мови і з погляду лінгвопоетичного.
Методологічною основою дослідження є найважливіші філософські положення загального мовознавства про взаємозв’язок мови, мислення і реальної навколишньої дійсності, сучасні наукові положення про мовну картину світу взагалі і про зв’язок мови поета з його психічним складом.
У роботі застосовано методи функціонального й описового лінгвопоетичного аналізу з елементами компонентного.
Предметом цього дослідження є лексика поетичних творів Б. Кравціва.
Мета курсової роботи – виявити особливості лексичної організації поетичного мовлення Б. Кравціва, зокрема визначити особливості функціонування синонімів та антонімів у контекстах, що є однією з суттєвих ознак ідіостилю поета.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання більш конкретних завдань:
1) визначити корпус лексичних синонімів та лексичних антонімів у поезії Б. Кравціва;
2) виділити основні типи названих явищ та встановити їх основні функції у поетичному мовленні;
3) схарактеризувати способи стилістичного використовування синонімів і антонімів у мові поезій Б. Кравціва;
4) з’ясувати взаємозв’язок і взаємодію синонімії та антонімії у поетичних текстах Кравціва.
Наукова новизна дослідження зумовлюється тим, що творчість Богдана Кравціва з погляду характеристики його ідіостилю досліджується вперше. Здійснюється цей аналіз на матеріалі поетичних творів автора.
Матеріалом дослідження стали поетичні твори Богдана Кравціва.
Висновок
ВИСНОВКИ
Мова поезій Б. Кравціва багата й різноманітна, як і його життя, відображене в творчості. Разом із країною він пройшов складний шлях, переживаючи її злети й падіння, вболіваючи за її долю, відбиваючи життя, своє сприймання його від молодечого запалу до філософських роздумів зрілого віку. Цей складний шлях знайшов вираження не тільки в ідейно-тематичному й емоціональному змісті поезій, а і в мові.
Поетичне мовлення Б. Кравціва дуже багате: воно вміщує складні й багатоманітні словникові глибини української літературної мови другої половини ХХ століття, і чисті джерела народнопоетичної мови та мови української літератури ХІХ – ХХ століть.
Крізь сучасну лексику науки, культури, техніки у поета просвічується народна першооснова його поетики. Посьменник використовує різні способи поетичного освоєння фольклорних джерел: включення в поезію пісенного тексту, використання сюжету народної пісні, трансформація пісенного твору, введення народної символіки в новий семантичний контекст, поєднання традиційних фразеологізмів з новітньою інтелектуальною лексикою, вживання релігійної лексики та біблійної символіки для створення оригінальних поетичних образів.
Своєрідність мови поезій Б. Кравціва полягає не тільки в багатстві словникового складу, а і в способі його використовування відповідно не тільки до предмета зображення, а й до психічного складу поета, зокрема його психічного типу й темпераменту, які позначені пристрасністю й динамізмом.
У поетичному мовленні це знаходить вираження в побудові тексту, у способі включення в текст тих чи інших мовних елементів. Так, вираженню емоціонального світу поета відповідають лексико-морфологічні повтори, переважно дієслівно-іменникові; порівняння, серед яких виділяються предикативні порівняльні структури (повні і неповні), структури з орудним порівняльним, безсполучникові і семантично ускладнені порівняльні конструкції; індивідуально-авторські метафоричні словосполучення.
Більшості творів поета притаманне використовування абстрактної та іншомовної лексики на позначення психічних якостей чи станів людини.
Характерною ознакою індивідуального стилю Б. Кравціва є його словотворення, зокрема морфологічні неологізми, що включають прикладки та композити-прикметники. Відзначаються оригінальністю також афіксальні новоутворення і прислівникові оказіоналізми.
Особливості психічного складу поета знаходять виявлення в багатстві й способах уживання синонімів.
Якщо оцінювати мовне явище з лінгвістичного погляду, то треба відзначити, що в поезії Б. Кравціва переважають синоніми ідеографічного типу.
З погляду семантики привертають увагу синоніми (у тому числі й контекстуальні), що позначають явища внутрішнього світу людини: почуття, настрої, переживання.
У поетичних творах Б. Кравціва синоніми, як мовний засіб, виконують усі п’ять основних функцій, але для стилістики цього поета найбільш характерні функції уточнення (диференціації), заміщення та протиставлення. Серед них кількісно виділяється функція диференціації, оскільки вона дає можливість виразити найтонші семантичні, стильові й емоційно-експресивні відтінки поняття.
Одна із стильових ознак поезії Б. Кравціва – широке використання різних стилістичних способів введення синонімів у текст.
Однак поет надає перевагу дистантному та рамочному способу розташування слів.
Поетичному мовленню Б. Кравціва властивий високий ступінь антонімічності лексичних засобів, оскільки антоніми як засіб експресивного вираження почуттів і думок відбивають своєрідність психічного складу поета.
За семантикою й граматичними ознаками в поезії Б. Кравціва домінують антоніми, що виражають градуальну якісну протилежність і протилежність координаційних понять. Серед них привертають увагу антоніми, що входять до семантичної групи на позначення психічних якостей людини.
Оцінюючи стилістичні особливості вживання антонімів, слід відзначити, що поет надає перевагу тим, які найяскравіше відображають контрастні смислові відношення – протиставлення, кон’юнкцію, диз’юнкцію.
Найуживанішим художнім засобом протиставлення у поетичному мовленні Б. Кравціва є антитеза, яка завжди у поета супроводжується експресивним компонентом.
Мова поезій Б. Кравціва багата й різноманітна, як і його життя, відображене в творчості. Разом із країною він пройшов складний шлях, переживаючи її злети й падіння, вболіваючи за її долю, відбиваючи життя, своє сприймання його від молодечого запалу до філософських роздумів зрілого віку. Цей складний шлях знайшов вираження не тільки в ідейно-тематичному й емоціональному змісті поезій, а і в мові.
Поетичне мовлення Б. Кравціва дуже багате: воно вміщує складні й багатоманітні словникові глибини української літературної мови другої половини ХХ століття, і чисті джерела народнопоетичної мови та мови української літератури ХІХ – ХХ століть.
Крізь сучасну лексику науки, культури, техніки у поета просвічується народна першооснова його поетики. Посьменник використовує різні способи поетичного освоєння фольклорних джерел: включення в поезію пісенного тексту, використання сюжету народної пісні, трансформація пісенного твору, введення народної символіки в новий семантичний контекст, поєднання традиційних фразеологізмів з новітньою інтелектуальною лексикою, вживання релігійної лексики та біблійної символіки для створення оригінальних поетичних образів.
Своєрідність мови поезій Б. Кравціва полягає не тільки в багатстві словникового складу, а і в способі його використовування відповідно не тільки до предмета зображення, а й до психічного складу поета, зокрема його психічного типу й темпераменту, які позначені пристрасністю й динамізмом.
У поетичному мовленні це знаходить вираження в побудові тексту, у способі включення в текст тих чи інших мовних елементів. Так, вираженню емоціонального світу поета відповідають лексико-морфологічні повтори, переважно дієслівно-іменникові; порівняння, серед яких виділяються предикативні порівняльні структури (повні і неповні), структури з орудним порівняльним, безсполучникові і семантично ускладнені порівняльні конструкції; індивідуально-авторські метафоричні словосполучення.
Більшості творів поета притаманне використовування абстрактної та іншомовної лексики на позначення психічних якостей чи станів людини.
Характерною ознакою індивідуального стилю Б. Кравціва є його словотворення, зокрема морфологічні неологізми, що включають прикладки та композити-прикметники. Відзначаються оригінальністю також афіксальні новоутворення і прислівникові оказіоналізми.
Особливості психічного складу поета знаходять виявлення в багатстві й способах уживання синонімів.
Якщо оцінювати мовне явище з лінгвістичного погляду, то треба відзначити, що в поезії Б. Кравціва переважають синоніми ідеографічного типу.
З погляду семантики привертають увагу синоніми (у тому числі й контекстуальні), що позначають явища внутрішнього світу людини: почуття, настрої, переживання.
У поетичних творах Б. Кравціва синоніми, як мовний засіб, виконують усі п’ять основних функцій, але для стилістики цього поета найбільш характерні функції уточнення (диференціації), заміщення та протиставлення. Серед них кількісно виділяється функція диференціації, оскільки вона дає можливість виразити найтонші семантичні, стильові й емоційно-експресивні відтінки поняття.
Одна із стильових ознак поезії Б. Кравціва – широке використання різних стилістичних способів введення синонімів у текст.
Однак поет надає перевагу дистантному та рамочному способу розташування слів.
Поетичному мовленню Б. Кравціва властивий високий ступінь антонімічності лексичних засобів, оскільки антоніми як засіб експресивного вираження почуттів і думок відбивають своєрідність психічного складу поета.
За семантикою й граматичними ознаками в поезії Б. Кравціва домінують антоніми, що виражають градуальну якісну протилежність і протилежність координаційних понять. Серед них привертають увагу антоніми, що входять до семантичної групи на позначення психічних якостей людини.
Оцінюючи стилістичні особливості вживання антонімів, слід відзначити, що поет надає перевагу тим, які найяскравіше відображають контрастні смислові відношення – протиставлення, кон’юнкцію, диз’юнкцію.
Найуживанішим художнім засобом протиставлення у поетичному мовленні Б. Кравціва є антитеза, яка завжди у поета супроводжується експресивним компонентом.
Література
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка (стилистика декодирования).– Л.: Просвещение, 2003.– 303с.
2. Ахманова О.С., Натан Л.Н., Полторацкий А.И., Фатющенко В.Н. О принципах и методах лингвостилистического исследования.– М., 2006.– С.7-8.
3. Ващенко В.С. Про становлення й самовизначення лінгвостилістики як науки // Українська народна лексика.– Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетров. ун-ту, 2003.– С.129-135.
4. Ващенко В.С. Стилістичні явища в українській мові.– Харків, 2008.
5. Вишенська Н. Мудрість серця // Вітчизна.– 2005.– №2.– С.210-211.
6. Галич О. "І не спинюсь, аж поки серцем стихну" // Українська мова і література в школі.– 2000.– №9.– С.89-92.
7. Дослідження з лексикології та лексикографії.– К.: Наук. думка, 2005.– 271с.
8. Дятчук В.В., Пустовіт Л.О. Семантична структура і функціонування лексики української літературної мови.– К.: Наук. думка, 2003.– 156с.
9. Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова.– К.: Наук. думка, 2004.– 255с.
10. Клименко Н.Ф. Словотворча структура і семантика складних слів у сучасній українській мові.– К.: Наукова думка, 2004.– 252с.
11. Клименко Н.Ф., Пещак М.М., Савченко І.Ф. Формалізовані основи семантичної класифікації лексики.– К.: Наукова думка,2002.– 250с
12. Клименко Н.Ф. Як народжується слово // Мовознавство.– 2002.– №3.–
С.20-24.
13. Ковалик І.І. Про типологічну інтерпретацію художнього слова та вияв майстерності у Словнику мови творів І. Франка // Українське літературознавство.– Львів, 2000.– Вип. VII.– С.158-161
14. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови.– К.: Вища школа, 2007.– 351с.
15. Ковальов В.П. Вимовна експресія художньої прози // Мовознавство.– 2003.– №1.– С.31-40.
16. Ковальов В.П. Виражальні засоби українського художнього мовлення.– Херсон: Херсонська міська друкарня, 2001.– 125с.
17. Ковальов В.П. Експресивне використання антонімів в українському художньому мовленні // Укр. мова і література в школі.– 2006.– №9.–
С.48-51.
18. Мигирин В.М. Язык как система категорий отображения.– Кишинев, 2003.
19. Рудяков Н.А. Стилистический анализ художественного произведения.– К.: Выща школа, 2007
20. Русанівський В.М. Естетика художнього слова // Культура слова.– К.: Наукова думка, 2006.– Вип.2.– С.5-17.
21. Русанівський В.М. Збагачення і оновлення мови // Укр. мова і л-ра в школі.– 2006.– №8.– С.47-57.
22. Русанівський В.М. Семантична глибина слова // Мовознавство.– 2001.– №2.– С.3-7.
23. Русанівський В.М. Слово в поезії // Рідне слово.– 2002.– Вип.6.– С.50-53.
24. Соколовская Ж.П. Проблемы системного описания лексической семантики.– К.: Наукова дума, 2000.– 184 с.
25. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка.– К.: Вища школа, 2003.– 365 с.
26. Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія / За заг. ред. І.К.Білодіда.– К.: Наукова думка, 2003.– 440 с.
27. Сучасна українська літературна мова. Стилістика / За заг. ред. І.К.Білодіда.– К.: Наукова думка, 2003.– 588 с.
28. Тараненко О.О. Деякі аспекти теорії синонімії в плані створення синонімічного словника // Мовознавство.– 2000.– №3.– С.48-54.
29. Чабаненко В.А. Основи мовної експресії.– К.: Вища школа,2004.– 168с.
30. Чабаненко В.А. Теоретичні засади дослідження експресивних засобів української мови // Мовознавство.– 2004.– №2.– С.11-18.
31. Чередниченко І.Г. Нариси з загальної стилістики сучасної української мови.– К.: Рад. школа, 2002.– 496с.
32. Словник української мови: В 11-и томах.– К.: Наук. думка, 2000-2001.–
Т.І-11.
33. Фразеологічний словник української мови.– К.: Наук. думка, 2003.– Т.1-2.– 984с.
1. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка (стилистика декодирования).– Л.: Просвещение, 2003.– 303с.
2. Ахманова О.С., Натан Л.Н., Полторацкий А.И., Фатющенко В.Н. О принципах и методах лингвостилистического исследования.– М., 2006.– С.7-8.
3. Ващенко В.С. Про становлення й самовизначення лінгвостилістики як науки // Українська народна лексика.– Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетров. ун-ту, 2003.– С.129-135.
4. Ващенко В.С. Стилістичні явища в українській мові.– Харків, 2008.
5. Вишенська Н. Мудрість серця // Вітчизна.– 2005.– №2.– С.210-211.
6. Галич О. "І не спинюсь, аж поки серцем стихну" // Українська мова і література в школі.– 2000.– №9.– С.89-92.
7. Дослідження з лексикології та лексикографії.– К.: Наук. думка, 2005.– 271с.
8. Дятчук В.В., Пустовіт Л.О. Семантична структура і функціонування лексики української літературної мови.– К.: Наук. думка, 2003.– 156с.
9. Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова.– К.: Наук. думка, 2004.– 255с.
10. Клименко Н.Ф. Словотворча структура і семантика складних слів у сучасній українській мові.– К.: Наукова думка, 2004.– 252с.
11. Клименко Н.Ф., Пещак М.М., Савченко І.Ф. Формалізовані основи семантичної класифікації лексики.– К.: Наукова думка,2002.– 250с
12. Клименко Н.Ф. Як народжується слово // Мовознавство.– 2002.– №3.–
С.20-24.
13. Ковалик І.І. Про типологічну інтерпретацію художнього слова та вияв майстерності у Словнику мови творів І. Франка // Українське літературознавство.– Львів, 2000.– Вип. VII.– С.158-161
14. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови.– К.: Вища школа, 2007.– 351с.
15. Ковальов В.П. Вимовна експресія художньої прози // Мовознавство.– 2003.– №1.– С.31-40.
16. Ковальов В.П. Виражальні засоби українського художнього мовлення.– Херсон: Херсонська міська друкарня, 2001.– 125с.
17. Ковальов В.П. Експресивне використання антонімів в українському художньому мовленні // Укр. мова і література в школі.– 2006.– №9.–
С.48-51.
18. Мигирин В.М. Язык как система категорий отображения.– Кишинев, 2003.
19. Рудяков Н.А. Стилистический анализ художественного произведения.– К.: Выща школа, 2007
20. Русанівський В.М. Естетика художнього слова // Культура слова.– К.: Наукова думка, 2006.– Вип.2.– С.5-17.
21. Русанівський В.М. Збагачення і оновлення мови // Укр. мова і л-ра в школі.– 2006.– №8.– С.47-57.
22. Русанівський В.М. Семантична глибина слова // Мовознавство.– 2001.– №2.– С.3-7.
23. Русанівський В.М. Слово в поезії // Рідне слово.– 2002.– Вип.6.– С.50-53.
24. Соколовская Ж.П. Проблемы системного описания лексической семантики.– К.: Наукова дума, 2000.– 184 с.
25. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка.– К.: Вища школа, 2003.– 365 с.
26. Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія / За заг. ред. І.К.Білодіда.– К.: Наукова думка, 2003.– 440 с.
27. Сучасна українська літературна мова. Стилістика / За заг. ред. І.К.Білодіда.– К.: Наукова думка, 2003.– 588 с.
28. Тараненко О.О. Деякі аспекти теорії синонімії в плані створення синонімічного словника // Мовознавство.– 2000.– №3.– С.48-54.
29. Чабаненко В.А. Основи мовної експресії.– К.: Вища школа,2004.– 168с.
30. Чабаненко В.А. Теоретичні засади дослідження експресивних засобів української мови // Мовознавство.– 2004.– №2.– С.11-18.
31. Чередниченко І.Г. Нариси з загальної стилістики сучасної української мови.– К.: Рад. школа, 2002.– 496с.
32. Словник української мови: В 11-и томах.– К.: Наук. думка, 2000-2001.–
Т.І-11.
33. Фразеологічний словник української мови.– К.: Наук. думка, 2003.– Т.1-2.– 984с.
Інші роботи цього напряму
© 2024 Diplom.kiev.ua
Наукові роботи на замовлення
Потрібна наукова робота ?