|
ЦІНА:
69 грн.
|
|
|
|
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
|
||
| Тема роботи: | Іван Котляревський (ID роботи: 1178) |
| Напрям: | Мова/Література |
| Предмет: | Українська література |
| Тип роботи: | Реферат |
| Кількість сторінок: | 17 |
| Рік захисту: | 2011 |
| Мова: | Українськa |
План
1. Біографія та кар’єра Івана Котляревського
2. Історичне та художнє значення творів Котляревського. «Енеїда», «Наталка-Полтавка», «Москаль-чарівник»
Список використаної літератури
2. Історичне та художнє значення творів Котляревського. «Енеїда», «Наталка-Полтавка», «Москаль-чарівник»
Список використаної літератури
Вступ
Про полтавські шляхи написано багато, а ще більше, мабуть, оспівано. Я це особливо відчув, коли гостювала у бабусі на Полтавщині.
Грунтові сільські дороги мають особливу принаду, особливу неповторність і чаруючу силу. Вони прямують через невеличкі гаї, поля, видолинки. Тільки побачивши їх, пройшовши ними, можна зрозуміти, чому їх інколи порівнюють зі стрічками, і не просто зі стрічками, а стрічками, що в'ються. Вони кличуть мандрівників у незвідані краї, манять якимись вимріяними дивами і пізнанням чогось таємничого, що десь там, ген за обрієм.
Мабуть, тими шляхами мандрував колись і Котляревський, заворожений їхньою принадою пізнати щось досі незвідане. Може, мандруючи, теж задивлявся на птахів, що витворювали свою пісню десь у високостях, а, може, просто приємно було міряти кроками цю чудесну стрічку, щоб насолоджуватися особливими звуками, які могли враз перетворитися у пісню чи в казку. А, може, так краще думалося, коли шлях вів аж до Трої, до славного Енея-козака чи звивався аж до порога Наталчиної оселі? Так приємно було повертатися з таких мандрівок і записувати свої враження і думки на папері, коли випліталася і вимережувалась то славна історія троянців у запорозьких шатах, то хвилював прекрасний образ простої дівчини-селянки, яка своєю духовною красою могла піднятися до найвищих вершин досконалості людини.
Я закоханий в Полтавщину, бо там моє коріння: дідусі і прабабусі вже понад століття живуть на полтавській землі. Одного разу я звернув увагу на якусь намальовану картину в покоях прабабусі Марії. Там були зображені козак і дівчина в українському вбранні, вони стояли біля плоту і розмовляли, над ним світив ясний місяць і по-особливому освітлював охайний двір, стріху на хаті і призьбу, де лежало якесь збіжжя. Біля тину - висока тополя, посріблена місячним сяйвом. Запитав бабусю Марію: "А хто це зображений на картині? Хто художник? Звідки у вас ця картина?" І бабуся з докором відповіла: "Як же ти не впізнав? Це ж Наталка Полтавка зі своїм Петром. Бачиш, стоять розмовляють перед тим, як Петро пішов на заробітки, бо хто знає - може, й не побачаться більше. Бачиш, які сумні обоє? А хто малював - уже й не знаю. У нас колись мало не в кожній хаті були такі картини, бо, кажуть, що насправді та Наталка із нашого села родом, а не з Полтави. І ще старі люди казали, що ходив по селах якийсь розумний чоловік і розпитував про гарних і чесних дівчат, а тоді писав про них книжки. От, кажуть, і про нашу Наталку з роду Бондарчуків написав. А Полтавкою він її назвав про людське око, щоб дівчині сорому не завдати, а може, щоб не загордувала. Ось що я знаю про цю мальовану Наталку та її Петра. Гарні люди колись були, чесні, правдиві.
Грунтові сільські дороги мають особливу принаду, особливу неповторність і чаруючу силу. Вони прямують через невеличкі гаї, поля, видолинки. Тільки побачивши їх, пройшовши ними, можна зрозуміти, чому їх інколи порівнюють зі стрічками, і не просто зі стрічками, а стрічками, що в'ються. Вони кличуть мандрівників у незвідані краї, манять якимись вимріяними дивами і пізнанням чогось таємничого, що десь там, ген за обрієм.
Мабуть, тими шляхами мандрував колись і Котляревський, заворожений їхньою принадою пізнати щось досі незвідане. Може, мандруючи, теж задивлявся на птахів, що витворювали свою пісню десь у високостях, а, може, просто приємно було міряти кроками цю чудесну стрічку, щоб насолоджуватися особливими звуками, які могли враз перетворитися у пісню чи в казку. А, може, так краще думалося, коли шлях вів аж до Трої, до славного Енея-козака чи звивався аж до порога Наталчиної оселі? Так приємно було повертатися з таких мандрівок і записувати свої враження і думки на папері, коли випліталася і вимережувалась то славна історія троянців у запорозьких шатах, то хвилював прекрасний образ простої дівчини-селянки, яка своєю духовною красою могла піднятися до найвищих вершин досконалості людини.
Я закоханий в Полтавщину, бо там моє коріння: дідусі і прабабусі вже понад століття живуть на полтавській землі. Одного разу я звернув увагу на якусь намальовану картину в покоях прабабусі Марії. Там були зображені козак і дівчина в українському вбранні, вони стояли біля плоту і розмовляли, над ним світив ясний місяць і по-особливому освітлював охайний двір, стріху на хаті і призьбу, де лежало якесь збіжжя. Біля тину - висока тополя, посріблена місячним сяйвом. Запитав бабусю Марію: "А хто це зображений на картині? Хто художник? Звідки у вас ця картина?" І бабуся з докором відповіла: "Як же ти не впізнав? Це ж Наталка Полтавка зі своїм Петром. Бачиш, стоять розмовляють перед тим, як Петро пішов на заробітки, бо хто знає - може, й не побачаться більше. Бачиш, які сумні обоє? А хто малював - уже й не знаю. У нас колись мало не в кожній хаті були такі картини, бо, кажуть, що насправді та Наталка із нашого села родом, а не з Полтави. І ще старі люди казали, що ходив по селах якийсь розумний чоловік і розпитував про гарних і чесних дівчат, а тоді писав про них книжки. От, кажуть, і про нашу Наталку з роду Бондарчуків написав. А Полтавкою він її назвав про людське око, щоб дівчині сорому не завдати, а може, щоб не загордувала. Ось що я знаю про цю мальовану Наталку та її Петра. Гарні люди колись були, чесні, правдиві.
Висновок
Іван Котляревський став зачинателем нової української літератури. Він першим звернувся до живої української мови, до національних витоків, що за три десятиліття призвели до здобуття Незалежності України.
Відхід Котляревського від прямолінійної поза естетичної умовності у змалюванні персонажів, від символіки й алегоризму як головних засобів художнього узагальнення в давній українській літературі, від класицистичної одноплановості й однозначності образів персонажів в його творах вільного художнього вимислу як своєрідної «гри без правил» — важливий крок вперед в історії літературного образу, на шляху творення реалістичних характерів. Ці його естетичні уроки дали могутній поштовх новій українській літературі.
Великий вплив яскравого і самобутнього таланту Котляревського, розвиток його художньо-естетичних принципів позначився на художній спадщині багатьох українських письменників і, зокрема, у творчості Шевченка, Кропивницького, Карпенка-Карого. Твори Котляревського, що увібрали в себе багатовікові традиції української і світової культури, на рубежі нової історичної й літературної епохи знаменували перехід до нового типу художньої творчості, до реалізму й національної свідомості. Котляревський не тільки з великою силою і достовірністю відобразив зміст життя свого часу, що забезпечує його творам неперехідне пізнавальне значення. Як художнє узагальнення певного історичного етапу розвитку суспільства, втілення високих гуманістичних ідеалів творчість Котляревського й сьогодні дає нам естетичну насолоду, зберігаючи принадність своєрідного і неповторного взірця.
Пройнята любов'ю до народу, несучи в собі його життєствердну енергію, його глибоку віру в торжество добра над злом, творчість Котляревського дорога нам своїм гуманістичним пафосом, загальнолюдським змістом.
Відхід Котляревського від прямолінійної поза естетичної умовності у змалюванні персонажів, від символіки й алегоризму як головних засобів художнього узагальнення в давній українській літературі, від класицистичної одноплановості й однозначності образів персонажів в його творах вільного художнього вимислу як своєрідної «гри без правил» — важливий крок вперед в історії літературного образу, на шляху творення реалістичних характерів. Ці його естетичні уроки дали могутній поштовх новій українській літературі.
Великий вплив яскравого і самобутнього таланту Котляревського, розвиток його художньо-естетичних принципів позначився на художній спадщині багатьох українських письменників і, зокрема, у творчості Шевченка, Кропивницького, Карпенка-Карого. Твори Котляревського, що увібрали в себе багатовікові традиції української і світової культури, на рубежі нової історичної й літературної епохи знаменували перехід до нового типу художньої творчості, до реалізму й національної свідомості. Котляревський не тільки з великою силою і достовірністю відобразив зміст життя свого часу, що забезпечує його творам неперехідне пізнавальне значення. Як художнє узагальнення певного історичного етапу розвитку суспільства, втілення високих гуманістичних ідеалів творчість Котляревського й сьогодні дає нам естетичну насолоду, зберігаючи принадність своєрідного і неповторного взірця.
Пройнята любов'ю до народу, несучи в собі його життєствердну енергію, його глибоку віру в торжество добра над злом, творчість Котляревського дорога нам своїм гуманістичним пафосом, загальнолюдським змістом.
Література
1. Білецький О. “Энеида» И.П.Котляревского // Зібр. праць у 5-ти тт.- К., 1965.- Т.4.- 118с.
2. Волинський П.К. Іван Котляревський: Життя і творчість. - 3. вид., доп. і перероб. - К.: Дніпро, 1969. - 270с.
3. Возняк М. С. Історія укр. літ. - Л.: Феміна, 1992. – 164с.
4. Горецький О.І. Котляревський Іван. Біографія 1904—1928. - Одеса, 1928. – 58с.
5. Детально про образи персонажів в «Енеїді»// Яценко М.Т. На рубежі літературних епох. - К., 1977. – 104с.
6. Кирилюк Є. Iван Котляревський: Життя i творчiсть. - К., 1981. – 105с.
7. Котляревський І. П. Твори. Передм. Шабліовського Є.С., Деркача Б.А. – К.: Дніпро, 1980. – 240с.
8. Малий словник історії України // В.А. Смолій (ред.). - К.: Либідь, 1997. - 464с.
9. Степанишин Борис. Українська література: Підруч. для 9 кл. - К.: Освіта, 1993. – 82с.
10. Творчість Івана Котляревського в контексті сучасної філології: Збірник наукових праць. К., 1990; УЛЕ, т. 3. К., 1995.- 564с.
11. Шамрай А.П. Проблема реалізму в «Енеїді» І. П. Котляревського.—У кн.: Котляревський - П. Повне зібр. творів: У 2-х т. К., 1952, т. 1. – 355с.
2. Волинський П.К. Іван Котляревський: Життя і творчість. - 3. вид., доп. і перероб. - К.: Дніпро, 1969. - 270с.
3. Возняк М. С. Історія укр. літ. - Л.: Феміна, 1992. – 164с.
4. Горецький О.І. Котляревський Іван. Біографія 1904—1928. - Одеса, 1928. – 58с.
5. Детально про образи персонажів в «Енеїді»// Яценко М.Т. На рубежі літературних епох. - К., 1977. – 104с.
6. Кирилюк Є. Iван Котляревський: Життя i творчiсть. - К., 1981. – 105с.
7. Котляревський І. П. Твори. Передм. Шабліовського Є.С., Деркача Б.А. – К.: Дніпро, 1980. – 240с.
8. Малий словник історії України // В.А. Смолій (ред.). - К.: Либідь, 1997. - 464с.
9. Степанишин Борис. Українська література: Підруч. для 9 кл. - К.: Освіта, 1993. – 82с.
10. Творчість Івана Котляревського в контексті сучасної філології: Збірник наукових праць. К., 1990; УЛЕ, т. 3. К., 1995.- 564с.
11. Шамрай А.П. Проблема реалізму в «Енеїді» І. П. Котляревського.—У кн.: Котляревський - П. Повне зібр. творів: У 2-х т. К., 1952, т. 1. – 355с.
Інші роботи цього напряму
© 2024 Diplom.kiev.ua
Наукові роботи на замовлення
Потрібна наукова робота ?