|
ЦІНА:
80 грн.
|
||
|
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
|
||
| Тема роботи: | Аналіз стратегій розвитку підприємства в умовах кризи (ID роботи: 1079) |
| Напрям: | Економіка підприємства |
| Предмет: | Економіка підприємства |
| Тип роботи: | Курсова робота |
| Кількість сторінок: | 52 |
| Рік захисту: | 2009 |
| Мова: | Українськa |
План
ЗМІСТ
Вступ
Розділ І. Теоретико-методологічні аспекти управління в умовах кризи
1.1 Загальна характеристика проявів кризових ситуацій в економіці
1.2. Сутнісна характеристика кризових явищ на підприємстві та причин їх виникнення
Розділ ІІ. Стратегії розвитку підприємства в умовах кризи
2.1 Основні складові діагностики кризи та напрямів розвитку підприємства
2.2 Аналіз основних стратегії розвитку підприємства в умовах кризи
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Розділ І. Теоретико-методологічні аспекти управління в умовах кризи
1.1 Загальна характеристика проявів кризових ситуацій в економіці
1.2. Сутнісна характеристика кризових явищ на підприємстві та причин їх виникнення
Розділ ІІ. Стратегії розвитку підприємства в умовах кризи
2.1 Основні складові діагностики кризи та напрямів розвитку підприємства
2.2 Аналіз основних стратегії розвитку підприємства в умовах кризи
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Вступ
У будь-якому суспільстві як цілісній соціально-економічній системі, його окремих сферах або ланках кожної сфери час від часу відбуваються кризові явища, які загрожують існуванню самої системи. Найбільш істотне значення має подолання кризових станів на підприємствах, які складають первинний ланцюг економіки держави. В Україні з переходом до ринку об’єктивно склалися умови порушення діяльності підприємств. Їх кризовий стан відображається в тому, що погіршуються фінансові результати їх діяльності, вони стають нездатним отримувати прибуток, наслідком чого може бути банкрутство. Незважаючи на те, що підприємства поступово виходять з кризи, цей процес потребує прискорення. Основним засобом виживання підприємства у таких умовах виступає антикризове управління, яке повинно ґрунтуватись на своєчасній діагностиці рівня та причин кризового стану і реалізації адекватних антикризових програм.
Базові теоретичні основи антикризового управління підприємством, висвітлено в наукових працях вітчизняних та зарубіжних вчених, а саме праці вітчизняних вчених: В.Астахова, Е.Альтмана, В.Білопольської, І.Бланка, С.Голова, Т.Грамотенко, Д.Гуца, А.Кутиркіна, Н.Скворцова, А.Терещенка, Ю.Чеботар, та інших. Зарубіжні економісти також досліджували дану проблеми, серед яких є Дж. К. Ван Хорн, М. Мескон, Мечлап, Сомбарт, Шпитхофф, Харвард та інші.
Виживання підприємств в умовах ринкових відносин є стратегічно важливим як для конкретних регіонів, так і для всієї країни. У зв'язку з цим виникає гостра необхідність управління кризовими підприємствами, а саме підприємствами, що мають проблеми неплатоспроможності за таких чинників як недолік фінансових ресурсів, зростання боргів, падіння рівня виробничого потенціалу. Це обумовлює наявність великої кількості технічно відсталих, неконкурентоспроможних і неплатоспроможних підприємств, яким загрожує банкрутство.
Забезпечення реалізації визначеного курсу на стійке економічне зростання України робить надзвичайно актуальними питання організації протидії кризовим явищам та відродження нормального перебігу господарювання суб’єктів підприємницької діяльності, потребує термінової розробки теорії та практики антикризового управління підприємствами.
Предмет дослідження являється аналіз стратегій розвитку підприємства в умовах кризи.
Об’єкт дослідження. Стратегії розвитку
Основна мета даної роботи є дослідження теоретико-методологічних аспектів антикризового управління.
Виходячи з обраної теми завданнями роботи є наступні:
- дати сутнісну характеристику кризових явищ на підприємстві;
- вивчити основні складові діагностики кризи підприємства;
- визначити загальні положеннястратегій розвитку підприємства в умовах кризи.
Структура роботи. Робота складається звступу, двох розділів, висновку та списку використаної літератури.
У будь-якому суспільстві як цілісній соціально-економічній системі, його окремих сферах або ланках кожної сфери час від часу відбуваються кризові явища, які загрожують існуванню самої системи. Найбільш істотне значення має подолання кризових станів на підприємствах, які складають первинний ланцюг економіки держави. В Україні з переходом до ринку об’єктивно склалися умови порушення діяльності підприємств. Їх кризовий стан відображається в тому, що погіршуються фінансові результати їх діяльності, вони стають нездатним отримувати прибуток, наслідком чого може бути банкрутство. Незважаючи на те, що підприємства поступово виходять з кризи, цей процес потребує прискорення. Основним засобом виживання підприємства у таких умовах виступає антикризове управління, яке повинно ґрунтуватись на своєчасній діагностиці рівня та причин кризового стану і реалізації адекватних антикризових програм.
Базові теоретичні основи антикризового управління підприємством, висвітлено в наукових працях вітчизняних та зарубіжних вчених, а саме праці вітчизняних вчених: В.Астахова, Е.Альтмана, В.Білопольської, І.Бланка, С.Голова, Т.Грамотенко, Д.Гуца, А.Кутиркіна, Н.Скворцова, А.Терещенка, Ю.Чеботар, та інших. Зарубіжні економісти також досліджували дану проблеми, серед яких є Дж. К. Ван Хорн, М. Мескон, Мечлап, Сомбарт, Шпитхофф, Харвард та інші.
Виживання підприємств в умовах ринкових відносин є стратегічно важливим як для конкретних регіонів, так і для всієї країни. У зв'язку з цим виникає гостра необхідність управління кризовими підприємствами, а саме підприємствами, що мають проблеми неплатоспроможності за таких чинників як недолік фінансових ресурсів, зростання боргів, падіння рівня виробничого потенціалу. Це обумовлює наявність великої кількості технічно відсталих, неконкурентоспроможних і неплатоспроможних підприємств, яким загрожує банкрутство.
Забезпечення реалізації визначеного курсу на стійке економічне зростання України робить надзвичайно актуальними питання організації протидії кризовим явищам та відродження нормального перебігу господарювання суб’єктів підприємницької діяльності, потребує термінової розробки теорії та практики антикризового управління підприємствами.
Предмет дослідження являється аналіз стратегій розвитку підприємства в умовах кризи.
Об’єкт дослідження. Стратегії розвитку
Основна мета даної роботи є дослідження теоретико-методологічних аспектів антикризового управління.
Виходячи з обраної теми завданнями роботи є наступні:
- дати сутнісну характеристику кризових явищ на підприємстві;
- вивчити основні складові діагностики кризи підприємства;
- визначити загальні положеннястратегій розвитку підприємства в умовах кризи.
Структура роботи. Робота складається звступу, двох розділів, висновку та списку використаної літератури.
Висновок
Висновки
Отже, висновок, який можна зробити, полягає в тому, для подолання труднощiв кризового перiоду пiдприємство повинно володiти запасом необхiдних виробничих технологiй, набором сучасних iнформацiйних технологiй, щоб оволодiти технiкою обробки iнформацiї для подолання невизначеностi, покращувати якiсть комунiкацiй.
Необхiдно вивчати i впроваджувати новi технологiї (вiд виробничої до стратегiчного планування), якi дозволяють пiдвищити продуктивнiсть працi. "Розумне" пiдприємство повинно звернути бiльше уваги на процеси навчання, привити працiвникам навички сумiсної роботи i дати мождивiсть брати участь у прийняттi важливих рiшень, постiйно оновлювати ноу-хау при участi робiтникiв всiх рiвнiв. Пiдприємство повинно широко використовувати спiвробiтництво i кооперацiю. Вищеописанi пiдходи повиннi бути використанi при виробленнi рiшень в умовах кризи. Адже теза "управляти -значить передбачати" в сучаснiй реальностi перетворилася на тезу "управляти – значить дiяти в непередбачених ситуацiях". В сучасних умовах дiї в кризових ситуацiях стають повсякденною практикою управлiння.
Проведені дослідження засвідчили, що набір факторів, що зумовили виникнення кризових явищ та банкрутство окремого підприємства, завжди індивідуальний, він залежить від внутрішніх можливостей підприємства протидіяти факторам потенційної загрози. Система кризових факторів не є постійною, вона змінюється в часі залежно від етапу життєвого циклу підприємства та стадії циклу конкурентної переваги. Фактори кризи, як правило, діють у комплексі, що посилює їх негативний вплив на підприємство.
Зовнішні кризові фактори (загального, регіонального або товарного характеру) створюють загальні передумови погіршення ситуації, однак при відповідній організації управління та прийнятті необхідних корпоративних рішень підприємство має усі можливості уникнути банкрутства, незважаючи на негативний вплив зовнішнього оточення.
Розвиток кризи та виникнення ситуації банкрутства окремого підприємства головним чином обумовлюється внутрішніми факторами, насамперед, є результатом неефективного менеджменту, загального та функціонального. Жоден з факторів розвитку кризи, а також їхній сумісний вплив не мають фатального характеру, його прояву можна та потрібно протидіяти. Засобом такої протидії є спеціальним чином організоване антикризове управління.
Теоретичні дослідження антикризового управління дають зробити такі висновки:
- на кожному підприємстві необхідно проводити ряд антикризових заходів, навіть якщо не відчутне настання кризи;
- набір факторів, що зумовили виникнення кризових явищ та банкрутство окремого підприємства, завжди індивідуальний, він залежить від внутрішніх можливостей підприємства протидіяти факторам потенційної загрози;
- Генеральною (стратегічною) метою антикризового управління є раннє виявлення ознак кризових явищ і кризового стану (підсистема моніторингу і діагностики), розробка і реалізація ефективних заходів їхнього подолання (підсистема санації), створення передумов для запобігання їхнього виникнення і повторення у майбутньому (підсистема профілактики). Головною задачею антикризового управління є розробка найменш ризикових управлінських рішень, які дозволили би досягнути поставленої мети і результату з мінімумом додаткових засобів і при мінімальних негативних наслідках;
- Антикризове управління підприємством має здійснюватись поетапно та передбачати послідовність визначених дій.
Отже, висновок, який можна зробити, полягає в тому, для подолання труднощiв кризового перiоду пiдприємство повинно володiти запасом необхiдних виробничих технологiй, набором сучасних iнформацiйних технологiй, щоб оволодiти технiкою обробки iнформацiї для подолання невизначеностi, покращувати якiсть комунiкацiй.
Необхiдно вивчати i впроваджувати новi технологiї (вiд виробничої до стратегiчного планування), якi дозволяють пiдвищити продуктивнiсть працi. "Розумне" пiдприємство повинно звернути бiльше уваги на процеси навчання, привити працiвникам навички сумiсної роботи i дати мождивiсть брати участь у прийняттi важливих рiшень, постiйно оновлювати ноу-хау при участi робiтникiв всiх рiвнiв. Пiдприємство повинно широко використовувати спiвробiтництво i кооперацiю. Вищеописанi пiдходи повиннi бути використанi при виробленнi рiшень в умовах кризи. Адже теза "управляти -значить передбачати" в сучаснiй реальностi перетворилася на тезу "управляти – значить дiяти в непередбачених ситуацiях". В сучасних умовах дiї в кризових ситуацiях стають повсякденною практикою управлiння.
Проведені дослідження засвідчили, що набір факторів, що зумовили виникнення кризових явищ та банкрутство окремого підприємства, завжди індивідуальний, він залежить від внутрішніх можливостей підприємства протидіяти факторам потенційної загрози. Система кризових факторів не є постійною, вона змінюється в часі залежно від етапу життєвого циклу підприємства та стадії циклу конкурентної переваги. Фактори кризи, як правило, діють у комплексі, що посилює їх негативний вплив на підприємство.
Зовнішні кризові фактори (загального, регіонального або товарного характеру) створюють загальні передумови погіршення ситуації, однак при відповідній організації управління та прийнятті необхідних корпоративних рішень підприємство має усі можливості уникнути банкрутства, незважаючи на негативний вплив зовнішнього оточення.
Розвиток кризи та виникнення ситуації банкрутства окремого підприємства головним чином обумовлюється внутрішніми факторами, насамперед, є результатом неефективного менеджменту, загального та функціонального. Жоден з факторів розвитку кризи, а також їхній сумісний вплив не мають фатального характеру, його прояву можна та потрібно протидіяти. Засобом такої протидії є спеціальним чином організоване антикризове управління.
Теоретичні дослідження антикризового управління дають зробити такі висновки:
- на кожному підприємстві необхідно проводити ряд антикризових заходів, навіть якщо не відчутне настання кризи;
- набір факторів, що зумовили виникнення кризових явищ та банкрутство окремого підприємства, завжди індивідуальний, він залежить від внутрішніх можливостей підприємства протидіяти факторам потенційної загрози;
- Генеральною (стратегічною) метою антикризового управління є раннє виявлення ознак кризових явищ і кризового стану (підсистема моніторингу і діагностики), розробка і реалізація ефективних заходів їхнього подолання (підсистема санації), створення передумов для запобігання їхнього виникнення і повторення у майбутньому (підсистема профілактики). Головною задачею антикризового управління є розробка найменш ризикових управлінських рішень, які дозволили би досягнути поставленої мети і результату з мінімумом додаткових засобів і при мінімальних негативних наслідках;
- Антикризове управління підприємством має здійснюватись поетапно та передбачати послідовність визначених дій.
Література
Список використаної літератури
1. Базаров Г.З.,Беляев С.Г.,Белых Л.П.,Букреев В.В. и др. Теория и практика антикризисного управления: Учебник для вузов/Под ред.С.Г.Беляева,В.И.Кошкина .-М.:Закон и право,ЮНИТИ,1996 .-469с.
2. Кошкин В.И. й др. Антикризисное управление. 17-модульная программа для менеджеров "Управление развитием организации". Модуль 11. - М.: Инфра-М, 1999. - 560 с.
3. Крыжановский В. й др. Антикризисное управление: Учеб. пособие для техн. вузов. - М., 1998. - 432 с.
4. Кукоба В.П. Локальні цілі та функції антикризової системи управління підприємством на стадії кризових проявів // Вчені записки: Міжвідом. наук. зб. вип.2 — К.: КНЕУ, 1999. — С.80-82.
5. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством:теоретико-методологічні засади та практичний інструментарій: Монографія .-К.:КНТЕУ,2004 .- 580с.
6. Літвін Н.М. Банкрутство як метод антикризового управління. // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - Вип. 2. - К.: АПСВ Федерації профспілок України. - 2002. - С.139-142.
7. Літвін Н.М. Поняття антикризового управління підприємствами (міжнародний досвід) // Вісник Київського університету. Міжнародні відносини. - Вип. 27. - К.: Київський університет. - 2003.- С.232-234;
8. Ситник Л.С. Організаційно-економічний механізм антикризового управління підприємством. – Донецьк: ІЕП НАН України, 2000. - 504 с.
9. Теория й практика антикризисного управления: Учебник для вузов / Г.З.Базаров, С.Г.Беляев, Л.П.Бельїх й др.; Под ред. С.Г.Беляева й В.И.Кошкина. - М.: Закон й право, ЮНИТИ, 1996. - 469 с.
10. Толчеев Ю.З. Концепция синтеза системы антикризисного управления предприятием // Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції „Наука і освіта 2004”. – м. Дніпропетровськ: 2004. – С. 86-87.
11. Уткин Э. А. Антикризисное управление / Э. А. Уткин. – М. : ЭКМОС, 1997.
1. Базаров Г.З.,Беляев С.Г.,Белых Л.П.,Букреев В.В. и др. Теория и практика антикризисного управления: Учебник для вузов/Под ред.С.Г.Беляева,В.И.Кошкина .-М.:Закон и право,ЮНИТИ,1996 .-469с.
2. Кошкин В.И. й др. Антикризисное управление. 17-модульная программа для менеджеров "Управление развитием организации". Модуль 11. - М.: Инфра-М, 1999. - 560 с.
3. Крыжановский В. й др. Антикризисное управление: Учеб. пособие для техн. вузов. - М., 1998. - 432 с.
4. Кукоба В.П. Локальні цілі та функції антикризової системи управління підприємством на стадії кризових проявів // Вчені записки: Міжвідом. наук. зб. вип.2 — К.: КНЕУ, 1999. — С.80-82.
5. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством:теоретико-методологічні засади та практичний інструментарій: Монографія .-К.:КНТЕУ,2004 .- 580с.
6. Літвін Н.М. Банкрутство як метод антикризового управління. // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - Вип. 2. - К.: АПСВ Федерації профспілок України. - 2002. - С.139-142.
7. Літвін Н.М. Поняття антикризового управління підприємствами (міжнародний досвід) // Вісник Київського університету. Міжнародні відносини. - Вип. 27. - К.: Київський університет. - 2003.- С.232-234;
8. Ситник Л.С. Організаційно-економічний механізм антикризового управління підприємством. – Донецьк: ІЕП НАН України, 2000. - 504 с.
9. Теория й практика антикризисного управления: Учебник для вузов / Г.З.Базаров, С.Г.Беляев, Л.П.Бельїх й др.; Под ред. С.Г.Беляева й В.И.Кошкина. - М.: Закон й право, ЮНИТИ, 1996. - 469 с.
10. Толчеев Ю.З. Концепция синтеза системы антикризисного управления предприятием // Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції „Наука і освіта 2004”. – м. Дніпропетровськ: 2004. – С. 86-87.
11. Уткин Э. А. Антикризисное управление / Э. А. Уткин. – М. : ЭКМОС, 1997.
Інші роботи цього напряму
© 2024 Diplom.kiev.ua
Наукові роботи на замовлення
Потрібна наукова робота ?