|
ЦІНА:
50 грн.
|
||
|
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
|
||
| Тема роботи: | Добровільна відмова та її відмінність від діяльного каяття (ID роботи: 659) |
| Напрям: | Право |
| Предмет: | Кримінальне право |
| Тип роботи: | Курсова робота |
| Кількість сторінок: | 35 |
| Рік захисту: | 2008 |
| Мова: | Українськa |
План
Вступ
1.ОЗНАКИ НЕЗАКІНЧЕНОГО ЗЛОЧИНУ
2. ДОБРОВІЛЬНА ВІДМОВА ПРИ НЕЗАКІНЧЕНОМУ ЗЛОЧИНІ
3. ДОБРОВІЛЬНА ВІДМОВА СПІВУЧАСНИКАМИ
4. ВІДМЕЖУВАННЯ ДОБРОВІЛЬНОЇ ВІДМОВИ ВІД КАЯТТЯ
Висновок
Використана література
1.ОЗНАКИ НЕЗАКІНЧЕНОГО ЗЛОЧИНУ
2. ДОБРОВІЛЬНА ВІДМОВА ПРИ НЕЗАКІНЧЕНОМУ ЗЛОЧИНІ
3. ДОБРОВІЛЬНА ВІДМОВА СПІВУЧАСНИКАМИ
4. ВІДМЕЖУВАННЯ ДОБРОВІЛЬНОЇ ВІДМОВИ ВІД КАЯТТЯ
Висновок
Використана література
Вступ
Вступ
Вивчаючи такий вид правопорушень як злочин, що є основним у науці кримінального права, необхідно відзначити, що діяння (дія, бездіяльність) є поведінкою особистості.
Кримінальне право, визначаючи поводження особистості, використовує дані психології і соціології, вносячи в це визначення свою специфіку. Об'єктом дослідження кримінального права є поводження людини, під яким розуміється зовнішній прояв людської волі. Кримінальне право не вивчає внутрішній світ людини, його думки, настрій, спонукання у відриві від його дій або стримування від виконання яких-небудь обов'язків. Тільки активне (дія) або пасивне (бездіяльність) як прояв поводження людини може бути віднесене до злочину.
Вже в Дигестах Юстиніана (кн. 18, 48, 49) існувало положення римського права: Cogitationis роеnат nето patitur — ніхто не несе покарання за думки.
Цей принцип лежить і в основі сучасного українського і російського кримінального права, підкреслюючи, що підставою кримінальної відповідальності може бути тільки злочинне поводження, що виразилося в конкретному діянні особи, а не в антигромадських властивостях особистості, у її помислах, переконаннях.
У кримінальному законі використовуються такі вираження, як діяння, дія, діяльність, поводження, вчинок, відмова від злочину, розкаяння, що підкреслює, що злочин можуть утворювати усі види людської діяльності незалежно від їхньої складності.
Сучасна наука кримінального права вивчає не тільки злочин як суспільно небезпечне, протиправне, винне діяння і як соціальне явище яке відбувається в суспільстві, але й можливість уникнення покарання за його вчинення, також вчиненням певних дій, які в подальшому сприятимуть позбавленню особи від покарання та звільнення від кримінальної відповідальності.
Таким чином предметом нашого дослідження є інститут добровільної відмови від вчинення злочину та його відмінність від діяльного каяття.
Об’єктом роботи є коло тих відносин, які виникають при вчиненні певних дій особи, пов’язаних з відмовою від вчинення злочину.
Метою роботи є дослідження ознак та основних характеристик добровільної відмови від вчинення злочину та її відмінність від діяльного каяття.
Основними завданнями роботи є:
- визначення поняття добровільної відмови в кримінальному праві;
- визначення поняття діяльного каяття;
- аналіз відмінностей цих двох понять кримінального права.
Вивчаючи такий вид правопорушень як злочин, що є основним у науці кримінального права, необхідно відзначити, що діяння (дія, бездіяльність) є поведінкою особистості.
Кримінальне право, визначаючи поводження особистості, використовує дані психології і соціології, вносячи в це визначення свою специфіку. Об'єктом дослідження кримінального права є поводження людини, під яким розуміється зовнішній прояв людської волі. Кримінальне право не вивчає внутрішній світ людини, його думки, настрій, спонукання у відриві від його дій або стримування від виконання яких-небудь обов'язків. Тільки активне (дія) або пасивне (бездіяльність) як прояв поводження людини може бути віднесене до злочину.
Вже в Дигестах Юстиніана (кн. 18, 48, 49) існувало положення римського права: Cogitationis роеnат nето patitur — ніхто не несе покарання за думки.
Цей принцип лежить і в основі сучасного українського і російського кримінального права, підкреслюючи, що підставою кримінальної відповідальності може бути тільки злочинне поводження, що виразилося в конкретному діянні особи, а не в антигромадських властивостях особистості, у її помислах, переконаннях.
У кримінальному законі використовуються такі вираження, як діяння, дія, діяльність, поводження, вчинок, відмова від злочину, розкаяння, що підкреслює, що злочин можуть утворювати усі види людської діяльності незалежно від їхньої складності.
Сучасна наука кримінального права вивчає не тільки злочин як суспільно небезпечне, протиправне, винне діяння і як соціальне явище яке відбувається в суспільстві, але й можливість уникнення покарання за його вчинення, також вчиненням певних дій, які в подальшому сприятимуть позбавленню особи від покарання та звільнення від кримінальної відповідальності.
Таким чином предметом нашого дослідження є інститут добровільної відмови від вчинення злочину та його відмінність від діяльного каяття.
Об’єктом роботи є коло тих відносин, які виникають при вчиненні певних дій особи, пов’язаних з відмовою від вчинення злочину.
Метою роботи є дослідження ознак та основних характеристик добровільної відмови від вчинення злочину та її відмінність від діяльного каяття.
Основними завданнями роботи є:
- визначення поняття добровільної відмови в кримінальному праві;
- визначення поняття діяльного каяття;
- аналіз відмінностей цих двох понять кримінального права.
Висновок
Висновок
Отже, підводячи підсумки вищевикладеного матеріалу, у кінцевому рахунку можна зазначити, що визначаючи добровільну відмову повинно бути відбите наступне:
1) не про те, яке вона має значення для кримінального закону, але про те, що вона являє собою взагалі і яке значення має для особи, що підозрюється у вчиненні злочину;
2) злочин є не саме по собі діяння, прояв винності, заподіяння або створення погрози заподіяння шкоди або правопорушення (порушення заборони), а відношення, що характеризується визначеним взаємозв'язком зовнішнього (діянням) і внутрішнього (винністю, суб'єктивного (окреме, фізичне, осудне, що досягло необхідного віку особа) і об'єктивного (спрямованістю проти особистості, суспільства або держави), матеріального (суспільною небезпекою) і ідеального (забороною не в кримінально-правовому, а в широкому змісті слова);
3) характер змісту кожної ознаки добровільної відмови обумовлюється тим, з якою саме стороною тієї або іншої взаємодії вона безпосередньо пов'язана;
4) з якою би стороною вона не була безпосередньо пов'язана, вона неодмінно сформульована у законі й у силу цього носить формальний характер;
З урахуванням ступеня абстрактності формулювань ознак добровільної відмови можна сконструювати визначення добровільної відмови
Добровільною відмовою від здійснення злочину визнається добровільне й остаточне припинення особою початої злочинної діяльності (готування і замахи) при усвідомленні ним фактичної можливості завершити її. Головний правовий наслідок добровільної відмови — це неможливість кримінальної відповідальності за початий злочин.
Основна відмінність добровільної відмови від діяльного каяття полягає в тому, що добровільне відмовлення має місце лише при незакінченому злочині, діяльне ж каяття виявляється після закінчення злочину. Добровільна відмова цілком виключає кримінальну відповідальність, діяльне каяття її, як правило, не усуває.
Отже, підводячи підсумки вищевикладеного матеріалу, у кінцевому рахунку можна зазначити, що визначаючи добровільну відмову повинно бути відбите наступне:
1) не про те, яке вона має значення для кримінального закону, але про те, що вона являє собою взагалі і яке значення має для особи, що підозрюється у вчиненні злочину;
2) злочин є не саме по собі діяння, прояв винності, заподіяння або створення погрози заподіяння шкоди або правопорушення (порушення заборони), а відношення, що характеризується визначеним взаємозв'язком зовнішнього (діянням) і внутрішнього (винністю, суб'єктивного (окреме, фізичне, осудне, що досягло необхідного віку особа) і об'єктивного (спрямованістю проти особистості, суспільства або держави), матеріального (суспільною небезпекою) і ідеального (забороною не в кримінально-правовому, а в широкому змісті слова);
3) характер змісту кожної ознаки добровільної відмови обумовлюється тим, з якою саме стороною тієї або іншої взаємодії вона безпосередньо пов'язана;
4) з якою би стороною вона не була безпосередньо пов'язана, вона неодмінно сформульована у законі й у силу цього носить формальний характер;
З урахуванням ступеня абстрактності формулювань ознак добровільної відмови можна сконструювати визначення добровільної відмови
Добровільною відмовою від здійснення злочину визнається добровільне й остаточне припинення особою початої злочинної діяльності (готування і замахи) при усвідомленні ним фактичної можливості завершити її. Головний правовий наслідок добровільної відмови — це неможливість кримінальної відповідальності за початий злочин.
Основна відмінність добровільної відмови від діяльного каяття полягає в тому, що добровільне відмовлення має місце лише при незакінченому злочині, діяльне ж каяття виявляється після закінчення злочину. Добровільна відмова цілком виключає кримінальну відповідальність, діяльне каяття її, як правило, не усуває.
Література
1. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 року.
2. Александров Ю.В., Антипов В.И., Володько М.В. і др. Кримінальне пpаво. Особлива частина. Підручник. –К., НАВСУ. “Правові джерела” 1998.
3. Варт В. Ф. Стадії здійснення злочину. М., 1982.
4. Герцензон А. А. Поняття злочину. М., 1954
5. Дурманів Н. Д. Стадії здійснення злочину по радянському кримінальному праву. М., 1955.
6. Здравомислов Б. В. Стадії здійснення навмисного злочину. М., 1960.
7. Іванов В. Д. Відповідальність за замах на злочин. Караганда, 1974.
8. Іванов В. Д. Добровільна відмова від початої злочинної діяльності. Ростову-на-Дону, 1995.
9. Козлов А. П. Стадії і незакінчений злочин. Красноярськ, 1993.
10. Кримінальне пpаво УРСР. Загальна частина. Київ. , 1984.
11. Кримінальне право Росії. Підручник для вузів. У 2-х томах. Т. 1. Загальна частина. М.: Видавнича група НОРМА— ИНФРА М, 1999
12. Кримінальне право України. Особлива частина. Підручник За ред. П.С. Матишевського, С.С. Яценка, П.П. Андрушка Київ. “Юрінком Інтер” 1999.
13. Кримінальне право. Загальна частина. Підручник для вузів. И.Я. Козаченко, З.А.Незнамова. М., НОРМА-ИНФРА М., 1998.
14. Кримінальний закон. Досвід теоретичного моделювання. М., 1987
15. Кузнєцова Н. Ф. Відповідальність за готування до злочину і замах на злочин по радянському кримінальному праву. М., 1958.
16. М.І. Бажанов Кримінальне пpаво Укpаїни. Загальна частина. Дніпpопетpовськ, 1992.
17. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Під загальною редакцією Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. — К., — "ФОРУМ", 2001.
18. Науково-практичний коментар кримінального кодексу Росії. М. "Юристъ" 1999.
19. Панько К. А. Добровільна відмова від злочину по радянському кримінальному праву. Воронеж, 1975.
20. Прохоров В. С. Злочин і відповідальність. Л., 1984. С. 58.
21. Тер-Акопов А. А. Добровільна відмова від здійснення злочину. М., 1982.
22. Тишкевич И. С. Готування і замах по радянському кримінальному праву. М., 1958.
2. Александров Ю.В., Антипов В.И., Володько М.В. і др. Кримінальне пpаво. Особлива частина. Підручник. –К., НАВСУ. “Правові джерела” 1998.
3. Варт В. Ф. Стадії здійснення злочину. М., 1982.
4. Герцензон А. А. Поняття злочину. М., 1954
5. Дурманів Н. Д. Стадії здійснення злочину по радянському кримінальному праву. М., 1955.
6. Здравомислов Б. В. Стадії здійснення навмисного злочину. М., 1960.
7. Іванов В. Д. Відповідальність за замах на злочин. Караганда, 1974.
8. Іванов В. Д. Добровільна відмова від початої злочинної діяльності. Ростову-на-Дону, 1995.
9. Козлов А. П. Стадії і незакінчений злочин. Красноярськ, 1993.
10. Кримінальне пpаво УРСР. Загальна частина. Київ. , 1984.
11. Кримінальне право Росії. Підручник для вузів. У 2-х томах. Т. 1. Загальна частина. М.: Видавнича група НОРМА— ИНФРА М, 1999
12. Кримінальне право України. Особлива частина. Підручник За ред. П.С. Матишевського, С.С. Яценка, П.П. Андрушка Київ. “Юрінком Інтер” 1999.
13. Кримінальне право. Загальна частина. Підручник для вузів. И.Я. Козаченко, З.А.Незнамова. М., НОРМА-ИНФРА М., 1998.
14. Кримінальний закон. Досвід теоретичного моделювання. М., 1987
15. Кузнєцова Н. Ф. Відповідальність за готування до злочину і замах на злочин по радянському кримінальному праву. М., 1958.
16. М.І. Бажанов Кримінальне пpаво Укpаїни. Загальна частина. Дніпpопетpовськ, 1992.
17. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Під загальною редакцією Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. — К., — "ФОРУМ", 2001.
18. Науково-практичний коментар кримінального кодексу Росії. М. "Юристъ" 1999.
19. Панько К. А. Добровільна відмова від злочину по радянському кримінальному праву. Воронеж, 1975.
20. Прохоров В. С. Злочин і відповідальність. Л., 1984. С. 58.
21. Тер-Акопов А. А. Добровільна відмова від здійснення злочину. М., 1982.
22. Тишкевич И. С. Готування і замах по радянському кримінальному праву. М., 1958.
Інші роботи цього напряму
© 2024 Diplom.kiev.ua
Наукові роботи на замовлення
Потрібна наукова робота ?