|
ЦІНА:
60 грн.
|
||
|
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
|
||
| Тема роботи: | Договори про надання послуг (ID роботи: 609) |
| Напрям: | Право |
| Предмет: | Господарське право |
| Тип роботи: | Курсова робота |
| Кількість сторінок: | 35 |
| Рік захисту: | 2008 |
| Мова: | Українськa |
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Сутність та правова природа послуги і договорів про надання послуг
1.1. Поняття послуги: правова сутність
1.2. Розвиток правової бази щодо договорів про надання послуг
РОЗДІЛ 2. Поняття та умови договору про надання послуг
2.1. Поняття та особливості договору про надання послуг
2.2. Умови договору про надання послуг
2.3. Види договорів про надання послуг
РОЗДІЛ 3. Сторони та зміст договору про надання послуг
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТОК
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Сутність та правова природа послуги і договорів про надання послуг
1.1. Поняття послуги: правова сутність
1.2. Розвиток правової бази щодо договорів про надання послуг
РОЗДІЛ 2. Поняття та умови договору про надання послуг
2.1. Поняття та особливості договору про надання послуг
2.2. Умови договору про надання послуг
2.3. Види договорів про надання послуг
РОЗДІЛ 3. Сторони та зміст договору про надання послуг
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТОК
Вступ
ВСТУП
Актуальність. Зобов'язання про надання послуг — це важлива група договірних зобов'язань, до яких належать перевезення, транспортне експедирування, доручення, страхування, комісія, туристичне обслуговування, зберігання, інформаційні послуги, позика, кредит, банківський рахунок, банківський вклад, управління майном, оплатне надання інших послуг, тощо.
Загальним для всіх договірних зобов'язань з надання послуг є те, що об'єктом їх є послуги нематеріального характеру. У цьому полягає основна відмінність їх від договорів підряду, де об'єктом є результат діяльності виконавця, тобто матеріальний об'єкт.
Крім зобов'язань про виконання робіт (побутовий підряд, будівельний підряд тощо), цивільне законодавство регулює спеціальні зобов'язання, що мають загальну назву, — зобов'язання про надання послуг. Вони розрізняються між собою тим, що в зобов'язаннях із виконання робіт на одного з контрагентів покладається обов'язок виконати роботу, яка б завершувалася досягненням певного матеріального результату, а в зобов'язаннях про надання послуг діяльність контрагента спрямована на вчинення фактичних і юридичних дій, які безпосередньо не породжують матеріальних наслідків або зовсім не повинні завершуватися матеріальними наслідками.
Новелою у цивільному законодавстві є правова регламентація нового правового інституту — договору про надання послуг. Включення даного правочину у Цивільний кодекс України е закономірним процесом, який спрямований не лише на розширення інститутів зобов'язального права, із метою проведення більш детальної правової регламентації вже існуючих договорів, так і таких, що не мали правового регулювання в Цивільному кодексі УРСР 1963 р., але й важливим напрямком реформування приватного права України, надання йому статусу певної довершеності та одночасно впевненості на стабільність у майбутньому.
Включення договору про надання послуг у ЦК України також обумовлено тим, що ЦК УРСР, регулюючи окремі договори на надання послуг (комісію, доручення, перевезення та ін.) не мав змоги повністю охопити всю різноманітність даних договорів, негативним наслідком чого стала або ж повна відсутність їх правового регулювання, або регулювання на рівні відомчих нормативних актів, що не лише відкинуло їх поза межі цілісного кодифікованого приватноправового нормативного акта ЦК УРСР, а й призвело до значних прогалин у цивільному законодавстві
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є висвітлення основних підходів поняття договору про надання послуг в сучасному правознавстві, а також характеристика, його видів.
Об'єктом дослідження є договір про надання послуг в сучасному цивільному праві як ідеальна форма активності учасників цивільного обороту.
Предметом дослідження є види договорів про надання послуг, дослідження їх характерних особливостей, порядку застосування.
Методологічна основа дослідження. Методологія науки дає можливість наукового пояснення договірних відносин у сфері надання послуг.
Актуальність. Зобов'язання про надання послуг — це важлива група договірних зобов'язань, до яких належать перевезення, транспортне експедирування, доручення, страхування, комісія, туристичне обслуговування, зберігання, інформаційні послуги, позика, кредит, банківський рахунок, банківський вклад, управління майном, оплатне надання інших послуг, тощо.
Загальним для всіх договірних зобов'язань з надання послуг є те, що об'єктом їх є послуги нематеріального характеру. У цьому полягає основна відмінність їх від договорів підряду, де об'єктом є результат діяльності виконавця, тобто матеріальний об'єкт.
Крім зобов'язань про виконання робіт (побутовий підряд, будівельний підряд тощо), цивільне законодавство регулює спеціальні зобов'язання, що мають загальну назву, — зобов'язання про надання послуг. Вони розрізняються між собою тим, що в зобов'язаннях із виконання робіт на одного з контрагентів покладається обов'язок виконати роботу, яка б завершувалася досягненням певного матеріального результату, а в зобов'язаннях про надання послуг діяльність контрагента спрямована на вчинення фактичних і юридичних дій, які безпосередньо не породжують матеріальних наслідків або зовсім не повинні завершуватися матеріальними наслідками.
Новелою у цивільному законодавстві є правова регламентація нового правового інституту — договору про надання послуг. Включення даного правочину у Цивільний кодекс України е закономірним процесом, який спрямований не лише на розширення інститутів зобов'язального права, із метою проведення більш детальної правової регламентації вже існуючих договорів, так і таких, що не мали правового регулювання в Цивільному кодексі УРСР 1963 р., але й важливим напрямком реформування приватного права України, надання йому статусу певної довершеності та одночасно впевненості на стабільність у майбутньому.
Включення договору про надання послуг у ЦК України також обумовлено тим, що ЦК УРСР, регулюючи окремі договори на надання послуг (комісію, доручення, перевезення та ін.) не мав змоги повністю охопити всю різноманітність даних договорів, негативним наслідком чого стала або ж повна відсутність їх правового регулювання, або регулювання на рівні відомчих нормативних актів, що не лише відкинуло їх поза межі цілісного кодифікованого приватноправового нормативного акта ЦК УРСР, а й призвело до значних прогалин у цивільному законодавстві
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є висвітлення основних підходів поняття договору про надання послуг в сучасному правознавстві, а також характеристика, його видів.
Об'єктом дослідження є договір про надання послуг в сучасному цивільному праві як ідеальна форма активності учасників цивільного обороту.
Предметом дослідження є види договорів про надання послуг, дослідження їх характерних особливостей, порядку застосування.
Методологічна основа дослідження. Методологія науки дає можливість наукового пояснення договірних відносин у сфері надання послуг.
Висновок
ВИСНОВКИ
Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом. Тобто, сторони мають шляхом досягнення взаємної згоди передбачити порядок розірвання договору, наслідки, які таке розірвання породить. У разі недосягнення домовленості справа вирішується судом відповідно до правил підвідомчості і підсудності (чи-то місцевий суд, чи-то господарський суд). Також сторони наділені правом передати спір на розгляд третейському суду. Крім цього, законодавець указує на той факт, що порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг можуть передбачатися законом.
З огляду на стан сучасного законодавства можна відокремити певні види договорів про надання послуг. В юридичній літературі, з огляду на характер діяльності надавача послуг, їх поділяють на послуги фактичного характеру — перевезення, зберігання, сплатне надання послуг; послуги юридичного характеру — доручення, комісія; комплексно юридичного та фактичного характеру — транспортне перевезення, управління майном, послуги фінансового характеру — позика, кредит, банківський вклад, банківський рахунок, страхування.
Однією з істотних умов договору про сплатне надання послуг є оплата, тобто її розмір, терміни та порядок внесення. Договір надання послуг, як і договір підряду, є двостороннім, тобто права й обов'язки за ним має кожна сторона.
У ЦК України договір про надання послуг дістав своє врегулювання у главі 63, але кілька статей, що дають визначення цього виду договору та описують його істотні ознаки, не дають належного уявлення про таку важливу групу договорів, що їх об'єднують послуги. Тому при укладенні та виконанні договору про надання послуг сторони мають відобразити усі особливості своїх відносин та їх специфічні риси.
На відміну від договорів підрядного типу, які за загальним правилом передбачають оплату робіт після їх здачі замовнику (хоча передоплата може передбачатись), оплата послуг проводиться в порядку і в строки, передбачені в договорі. Слід вказати, що деякі чинні правила про надання окремих видів послуг передбачають строки, протягом яких послуга після її надання має бути оплачена. Зокрема в п 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 квітня 1997р. № 385 "Про затвердження Правил користування місцевим телефонним зв'язком" зазначено, що абонентна оплата за користування телефоном, погодинна оплата місцевих розмов, оплата за міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та за інші послуги, надані по телефону, вноситься абонентом в десятиденний термін після одержання рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду. Повний розрахунковий період за надані в кредит послуги встановлюється з першого по останнє число поточного місяця.
Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом. Тобто, сторони мають шляхом досягнення взаємної згоди передбачити порядок розірвання договору, наслідки, які таке розірвання породить. У разі недосягнення домовленості справа вирішується судом відповідно до правил підвідомчості і підсудності (чи-то місцевий суд, чи-то господарський суд). Також сторони наділені правом передати спір на розгляд третейському суду. Крім цього, законодавець указує на той факт, що порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг можуть передбачатися законом.
З огляду на стан сучасного законодавства можна відокремити певні види договорів про надання послуг. В юридичній літературі, з огляду на характер діяльності надавача послуг, їх поділяють на послуги фактичного характеру — перевезення, зберігання, сплатне надання послуг; послуги юридичного характеру — доручення, комісія; комплексно юридичного та фактичного характеру — транспортне перевезення, управління майном, послуги фінансового характеру — позика, кредит, банківський вклад, банківський рахунок, страхування.
Однією з істотних умов договору про сплатне надання послуг є оплата, тобто її розмір, терміни та порядок внесення. Договір надання послуг, як і договір підряду, є двостороннім, тобто права й обов'язки за ним має кожна сторона.
У ЦК України договір про надання послуг дістав своє врегулювання у главі 63, але кілька статей, що дають визначення цього виду договору та описують його істотні ознаки, не дають належного уявлення про таку важливу групу договорів, що їх об'єднують послуги. Тому при укладенні та виконанні договору про надання послуг сторони мають відобразити усі особливості своїх відносин та їх специфічні риси.
На відміну від договорів підрядного типу, які за загальним правилом передбачають оплату робіт після їх здачі замовнику (хоча передоплата може передбачатись), оплата послуг проводиться в порядку і в строки, передбачені в договорі. Слід вказати, що деякі чинні правила про надання окремих видів послуг передбачають строки, протягом яких послуга після її надання має бути оплачена. Зокрема в п 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 квітня 1997р. № 385 "Про затвердження Правил користування місцевим телефонним зв'язком" зазначено, що абонентна оплата за користування телефоном, погодинна оплата місцевих розмов, оплата за міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та за інші послуги, надані по телефону, вноситься абонентом в десятиденний термін після одержання рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду. Повний розрахунковий період за надані в кредит послуги встановлюється з першого по останнє число поточного місяця.
Література
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. із змінами внесеними Законом України від 8 груд. 2004р. Станом на 1 січня 2006р. − К.: Міністерство юстиції, 2006. − 126 с.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року за №435-IV // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2003. - №№ 40-44. – 356 с.
3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року за № 436- IV // Відомості Верховної Ради (ВВР) – 2003. - №18, №19-20, №21-22. – 144 с.
4. Господарське право України: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / В. М. Гайвородський, В. П. Жушман, Н. В. Погорецька та ін.; За ред. В. М. Гайворонськогота В. П, Жуш-мана. - X.: Право, 2005.
5. Брагинский М.Й., Витрянский В.В. Договорное право. Книга третья: Договори о выполнении работ и оказаний услуг. — М., 2002.
6. Брагинский М.Я., Витрянский В.В. Договорное право. — М., 2001.
7. Гражданское право // Под ред. Е. А. Суханова. — М., 2000.
8. Дзера О.В. Цивільне право України. –К.: Вища шк., 2004.
9. Заика Ю.А. Гражданское право Украины. - К., 1998.
10. Зобов’язальне право: теорія і практика / За ред. О. В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998.
11. Кабалкин А.Ю. Гражданско-правовой договор в сфере обслуживания. — М., 1980.
12. Панченко М.І. Цивільне право України: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 583 с.
13. Советское гражданское право. Учебник под ред. В.П.Рясенцева. “Юридическая литература”, М., 1996.
14. Цивільне право України: Академічний курс: У двох томах / За заг. ред Я М. Шевченко. — Т.І. Загальна частина. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре» 2003.
15. Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / О. В. Дзера, Д. В. Боброва, А. С. Довгент та ін. / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 518 с.
16. Цивільне право. Загальна частина / За ред. О. А. Підопригори Д. В. Бобрової. – К.: Вентурі, 1995.
17. Цивільний кодекс України. Коментар. Видання друге із змінами за станом на 15 січня 2004 року. – Х.: ТОВ „Одісей”, 2004. – 615 c.
18. Харитонов Є.О. Цивільне право України. –К.: Вища шк.., 1997.
19. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права. — М., 1995.
20. Шешенин Е.Д. Общие проблеми обязательств по оказанию услуг // Антология уральской цивилистики. 1925-1989. — М., 2001.
1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. із змінами внесеними Законом України від 8 груд. 2004р. Станом на 1 січня 2006р. − К.: Міністерство юстиції, 2006. − 126 с.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року за №435-IV // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2003. - №№ 40-44. – 356 с.
3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року за № 436- IV // Відомості Верховної Ради (ВВР) – 2003. - №18, №19-20, №21-22. – 144 с.
4. Господарське право України: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / В. М. Гайвородський, В. П. Жушман, Н. В. Погорецька та ін.; За ред. В. М. Гайворонськогота В. П, Жуш-мана. - X.: Право, 2005.
5. Брагинский М.Й., Витрянский В.В. Договорное право. Книга третья: Договори о выполнении работ и оказаний услуг. — М., 2002.
6. Брагинский М.Я., Витрянский В.В. Договорное право. — М., 2001.
7. Гражданское право // Под ред. Е. А. Суханова. — М., 2000.
8. Дзера О.В. Цивільне право України. –К.: Вища шк., 2004.
9. Заика Ю.А. Гражданское право Украины. - К., 1998.
10. Зобов’язальне право: теорія і практика / За ред. О. В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998.
11. Кабалкин А.Ю. Гражданско-правовой договор в сфере обслуживания. — М., 1980.
12. Панченко М.І. Цивільне право України: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 583 с.
13. Советское гражданское право. Учебник под ред. В.П.Рясенцева. “Юридическая литература”, М., 1996.
14. Цивільне право України: Академічний курс: У двох томах / За заг. ред Я М. Шевченко. — Т.І. Загальна частина. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре» 2003.
15. Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / О. В. Дзера, Д. В. Боброва, А. С. Довгент та ін. / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 518 с.
16. Цивільне право. Загальна частина / За ред. О. А. Підопригори Д. В. Бобрової. – К.: Вентурі, 1995.
17. Цивільний кодекс України. Коментар. Видання друге із змінами за станом на 15 січня 2004 року. – Х.: ТОВ „Одісей”, 2004. – 615 c.
18. Харитонов Є.О. Цивільне право України. –К.: Вища шк.., 1997.
19. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права. — М., 1995.
20. Шешенин Е.Д. Общие проблеми обязательств по оказанию услуг // Антология уральской цивилистики. 1925-1989. — М., 2001.
Інші роботи цього напряму
© 2024 Diplom.kiev.ua
Наукові роботи на замовлення
Потрібна наукова робота ?