Життя та філософська діяльність Сократа   (ID роботи: 198)

Вступ
1. Життя Сократа
2. Вчення Сократа
3. Філософські та суспільно-політичні погляди Сократа
4. Суд і смерть Сократа
Висновок
Література

Сократ (біля 470-399 до Р.Х.) — давньогрецький філософ, не залишив жодного письмового джерела після себе. В більшості, його описано в діалогах його найвідомішого учня Платона, проте, там важко відрізнити історичного Сократа від Сократа як фігуру, що пропагує Платонівські ідеї. Сократ, будучи спочатку софістом, був націлений не тільки на риторику, а, на обґрунтування політики. Як зазначає інший його учень, Ксенофонт (опис якого частіше піддається критиці, ніж Платона, та який сильно відходить від останнього, а там де ні — вважається, що він у нього списав), Сократ увесь час був зайнятий проблемою, як привести фахівців до влади. Для цього він займався етичною освітою інших громадян.
Проте, Сократ навчає тільки багатих людей — як він зазначає в Платонівській Апології, вони є менш зайнятими та мають час вислухати його

Остаточне усвідомлення місця філософії у суспільстві було здійснене Сократом (469-399 pp. до н.е.). Він першим прийшов до висновку, що філософія — це діяльність щодо усвідомлення, осмислення та визначення відношення людини до дійсності. Філософ — людина, яка змінює своє відношення до світу відповідно до змін обставин буття.
Сократ гостро полемізує із софістами, хоча сам він фактично продовжує розпочату ними справу в утвердженні людини як головної теми філософських міркувань. Негативне ставлення до софістів Сократ пояснював тим, що вони "продавали знання за гроші кому завгодно".
Сократ рішуче повертає філософські дослідження від вивчення Космосу, природи до людини як духовної істоти. "Пізнай самого себе"—такою е головна теза сократівського філософствування. І таке знання можна здобути в практичній зустрічі умів. Сократ принципово відмовляється від записування своїх думок, вважаючи дійсною сферою знання, мудрості живу бесіду з

1. Александров А. Д. Научная установка нравственности. — Наука и нравственность. М., 1971.
2. Асмус В. Ф. Сократ. — История античной диалектики. М., 1972.
3. Богдашевский Д. И. Об источниках к изучению Сократа. — Богдашевский Д. И. Из истории греческой философии. Киев, 1898.
4. Васильева Т. В. Дельфийский оракул о мудрости Сократа, превосходящей мудрость Софокла и Еврипида. — Культура и искусство античного мира. М., 1980.
5. Виндельбанд В. Сократ. — Виндельбанд В. Прелюдии. Спб., 1903.
6. Жебелев С. А. Сократ. Берлин, 1923.
7. История философии: Энциклопедия. - Мн.: Интерпрессервис; Книжный Дом. 2002. - 1376 с.
8. Лосев А. Ф. Сократ. — Философская энциклопедия. М., 1970. Т. 5.
9. Новгородцев П. И. Сократ и Платон. М., 1901.

Ведення дискусу. Майєвтика

Філософські проблеми біології

Специфіка філософського знання

Цінність як об'єкт філософського розуміння

Виникнення філософії. Філософський спосіб освоєння дійсності

ФІЛОСОФСЬКІ ПОГЛЯДИ СОКРАТА

Вчення Канта про державу і право

Значення філософії Л. Вітгенштайна для становлення сучасної практичної філософії

Контрольна робота з філософії

Філософія науки : теорія, як форма наукового пізнання Філософія освіти: криза класичної парадигми освіти

Соціодинаміка культурного життя

Поняття та види справедливості за етикою Арістотеля

Раціоналізм

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ФІЛОСОФСЬКОЇ КОНЦЕПЦІЇ ЛЮДВІГА ФЕЙЄРБАХА

Вчення І. Канта про пізнання та мораль. І. Кант “Критика чистого розуму”

Структура свідомості, її рівні

Філософське вчення Платона

Філософія освіти і науки

Натуралісти та філософи XVIII-XIX ст. про місце людини в природі

Філософська думка стародавньої Індії

Історичні типи та структура світогляду

ФІЛОСОФСЬКІ ПОГЛЯДИ В. ШИНКАРУКА

Християнство в контексті культури українського народу

Космоцентризм як світоглядний принцип античної філософії

Наука і глобальні проблеми сучасності

Філософська концепція людини

Поняття та види добродійності за етикою Арістотеля

Давньоіндійська філософія і сучасність

Історичні форми діалектики та метафізики як методів пізнання