Головна Про проект Умови роботи Знижки Вакансії Ціни і гарантії Способи оплати Замовити роботу Контакти
Розширений пошук
ЦІНА:   100 грн.
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
Тема роботи:

Значення філософії Л. Вітгенштайна для становлення сучасної практичної філософії   (ID роботи: 1679)

Напрям: Гуманітарні предмети
Предмет: Філософія
Тип роботи: Курсова робота
Кількість сторінок: 40
Рік захисту: 2010
ВУЗ: Київський Національний Університет ім. Шевченка (КНУ ім. Шевченка)
Курс: 3
Мова: Українськa
План
ЗМІСТ

ВСТУП
1. „Лінгвістичний поворот” в філософії ХХ століття
2. Філософія мови та логічний атомізм в "Логіко-філософському трактаті"
3. Антигносеологічні позиції Вітґенштайна і його однодумців та послідовників
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Вступ
ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Для сучасного моменту розвитку вітчизняної філософії однією з важливих проблем є інтеграція у контексті проблематики аналітичної філософської думки, пов'язаної з аналізом відношень: мова-свідомість-світ. Проблеми "чужих свідомостей" (У.Куайн), загадки "контекстів поглядів" (С.Кріпке), парадокси теорії множин тощо підводять до висновку про те, що "значення слова – це його вживання" (Л. Вітгенштейн).
Логіко-філософський аспект прагматики мови безпосередньо пов'язаний з концепцією "мовних ігор" Л.Вітгенштейна і її відбиттям у контексті філософських і логічних досліджень інших авторів та наступників.
Дослідження та практичні розробки у таких галузях наукового пізнання як логіко-семантичний аналіз, логіко-когнітивний аналіз, комп'ютерна лінгвістика, проблеми штучного інтелекту дозволяють виділити ряд концептуальних положень у філософії Л.Вітгенштейна, які можуть розглядатися як основоположні для наведених вище наукових напрямків.
Семантична відносність значення слова, критерій достовірності, "мовна гра" як регламентований набір правил діяльності, – усе це дозволяє розглядати модальні логічні структури як системи аналізу інтерпретації фактів. (Світ – це факти у логічному просторі" (Л.Вітгенштейн)."Логіко-філософський трактат". Далі: "ЛФТ"). Видається перспективним дослідження вказаних вище відношень з точки зору теорії аргументації і проблем перерозподілу референції.
Логіко-філософські принципи концепції "мовних ігор" є вихідними для сучасних модальних логічних систем. Логіка діяльності (прагматика Р.Монтегю), семантика "можливих світів" (С.Кріпке), девіантна логіка, логіка відношень, логічна теорія ігор, – усі ці варіанти модальної логіки так чи інакше зумовлені концепцією "мовних ігор" Л.Вїтгенштейна.
Актуальність даного дослідження полягає у тому, що на підставі проведеного історичного і методологічного аналізу концепції "мовних ігор" Л.Вітгенштейна аргументована зумовленість розвитку модальної логіки і визначені структурні елементи семантик діонтичних систем, логіки відношень та при виборі допустимих інтерпретацій.
Результати аналізу логіко-філософських принципів дослідження можуть бути також використані при створенні комп'ютерних програм типу діалог: людина-машина, а також при укладанні словника (у тому числі і при створенні програм перекладу), де значення слів подаватимуться за типом семантичних гнізд.
Одним із основоположників аналітичної філософії ХХ століття по-праву вважають Л.Вітгенштейна. Його філософська концепція раннього і пізнього періоду дає можливість для різноманітних інтерпретацій: одні філософи вважали його неопозитивістом (М.Шлік, Дж. Остін), інші були схильні визначати його концепцію ("Логіко-філософського трактату") як екзистенціальну (М.Козлова) тощо. Такі різні оцінки детерміновані перш за все тим, що у працях самого Л.Вітгенштейна відсутні чіткі дефініції тих термінів, які є кардинальними для його філософії: "мовна гра", "світ", "факт", "предмет", "об'єкт". Відсутність чіткого визначення у тексті, в якому описується та чи інша категорія (як, наприклад, у "Філософських дослідженнях" "мовна гра") робить можливим припущення про те, що визначення присутнє там "неявно" (Т.Кун).
У 1944 році в одній з своїх рецензій ("Зауваження про теорію пізнання Бертрана Рассела") А. Ейнштейн відзначив таке: "Щоб мислення не вироджувалося у "метафізику" чи в пусті балачки, необхідно лише міцно зв'язати достатню кількість суджень у системі понять з чуттєвим сприйняттям, а система понять, яка використовується для впорядкування чуттєвого сприйняття і уявлення у доступному для огляду вигляді, повинна бути за можливістю єдиною і економно побудованою. В іншому ця "система" являє собою своєрідну (тобто будь-яку можливу) гру символами відповідно (логічно) довільно заданих правил гри. Все сказане стосується як мислення у повсякденному житті, так і значно більш свідомо і систематично побудованого наукового мислення". Це підбиття підсумків аналітичної філософії до цього часу і припущення можливих концепцій на даній основі. Із міркування А.Ейнштейна випливає, що будь-яка гра, побудована за певними правилами, рівною мірою можлива і апріорно може не мати ніяких "істинних" правил поруч з іншою грою. Відповідно, усі "системи", організовані набором тих чи тих правил, однаково можливі. Це саме той висновок, що лежить в основі концепції "мовних ігор" Л.Вітгенштейна.
Визначення "мовної гри" потребує деяких уточнень. Англійська мова має два слова "play" і "game", які позначають відповідно: "грати, діяти" і "дотримуватися правил", тобто, у першому випадку це дія, у другому – це гра в гру (дотримання певних правил). У "Homo ludens" Й.Хейзинга наводить численні приклади такого розділення у багатьох мовах і приходить до висновку: "Щоб виразити вид діяльності необхідно зосереджений в іменнику смисл повторити вже у формі процесу, тобто як дієслово … діяльність ця такого особливого і незалежного характеру, що вона … виходить за ряд звичайних видів діяльності: spelen(грати) не є doen(робити) у звичайному смислі".
Отже, концепція "мовних ігор" Л.Вітгенштейна знаходила неодноразове відображення у найновіших семантиках: створення штучного інтелекту (Г.Райдл), теоретико-ігрова семантика (Я.Хінтікка), теоретико-модальна семантика (Р.Монтегю), критеріальна семантика та багато інших. Усі ці семантики так чи так відрізняються одна від одної, використовуючи різні правила побудови, але якщо поставити питання про критерій істинності значень, які приймаються (це питання вже з галузі метатеорії семантики), то на поверхню виходить наступне: "Чи може речення у кінцевому результаті виявитися хибним залежить від того, що визнавати для нього визначальним" (Л.Вітгенштейн).
Відповідно, Л.Вітгенштейн впроваджує критерій семантичної відносності. "Достовірність", про яку так довго розмірковує Л.Вітгенштейн, є не чим іншим, як апріорно конвенціональною перемінною, що залежить від "аспекту бачення".
Таким чином, у даному дослідженні здійснена спроба дати "явне" визначення "мовної гри", обґрунтувати, на основі чого (яких фактів) остання організована таким чином, що її учасники ніколи не бувають ні серед тих, що програли, ні серед тих, що виграли. Також розглянутий безпосередній зв'язок між "онтологічною сутністю" (за Л.Вітгенштейном) "Логіко-філософського трактату" і концепцією "Філософських досліджень". "Мовні ігри" пізнього Л.Вітгенштейна мають такий широкий спектр можливого використання у зв'язку з тим, що "світ – це факти у логічному просторі". У дисертації простежується зв'язок між "світом" як "фактами логічного простору" і його інтерпретацією, шляхом "мовних ігор".
Концепція "мовних ігор" Л.Вітгенштейна – це концепція пізнього періоду, і тому "аспект бачення" багатьох основоположних питань тією чи іншою мірою у ній змінений.
Відомо, що методологія аналізу мови (природної і формальної) мала свої передумови ще в античній філософії: одним з представників цієї методології є Аристотель. У Новий час це питання досить детально розроблялося Р.Декартом, Д.Юмом, І.Кантом. У зв'язку з риторичним питанням І.Канта про пізнаваність світу і себе (про "річ у собі") в історію західної філософії вперше впроваджується поняття відносності значення, тобто завжди повинна бути певна точка, стосовно якої робиться висловлювання, твердження тощо. На цьому ґрунті склалися такі напрямки філософії ХХ століття, як феноменологія, екзистенціалізм, герменевтика, структуралізм тощо.
Аналітична філософія, одним з основоположників якої був Л.Вітгенштейн, розробляла (чим займається і на сьогодні) методологією аналізу будь-якої знакової системи. Д.Мур, Б.Рассел, О.Уайтхед, Г.Фреге на початку ХХ століття створюють основу для численних інтерпретаційних систем.
Семантична відносність, запроваджена пізніше Л.Вітгенштейном, приводить його до широко відомого нині висновку: вживання знака – це його значення. Усі сучасні семантики (С.Кріпке, Р.Карнап, Я.Хінтікка, Р.Монтегю) так чи так торкаються концепції "мовних ігор" Л.Вітгенштейна, насамперед за рахунок використання категорії "семантичної відносності".
Об'єкт дослідження – логіко-філософські підходи (семантико-прагматичні) до аналізу дедуктивно-мовних явищ.
Предмет дослідження – концепція "мовних ігор" Л.Вітгенштейна, прагматика структурних елементів "мовної гри", зв’язок концепції "мовних ігор" з семантико-прагматичними аспектами конструювання сучасних модальних логік.
Мета дослідження – проаналізувати концепцію "мовних ігор" Л.Вітгенштейна у зв’язку з становленням загально-прагматичних і логіко-прагматичних принципів аналізу дедуктивно-мовних явищ, обгрунтувати безпосередній зв'язок цієї концепції з онтологічною концепцією "Логіко-філософського трактату".
Визначити в історії філософії історичні й методологічні передумови концепції "мовних ігор" Л.Вітгенштейна.
Обґрунтувати критерій достовірності як кардинальний детермінант семантичної відносності.
Аргументувати на основі концепції "мовних ігор" можливість розгляду об'єкта як факту, використовуючи при цьому "аспект бачення" Л.Вітгенштейна.
Довести, що структура семантики "мовних ігор" це структура семантики "можливих світів".
Концепція “мовних ігор” Л.Вітгенштейна – це концепція, яка зумовила розвиток прагматики мови та логічної прагматики.
Висновок
ВИСНОВКИ

У "Логіко-філософському трактаті" постійно простежується прагнення до злиття, ототожнення мови та світу, оскільки логіка заповнює світ, тому межі світу є і її межами. "То обстоятельство, что предложения логики – тавтологии, показывает формальные – логические – свойства языка, мира" [2, с. 56]. Логічний висновок тут очевидний: мова не є лише засобом, за допомогою якого говориться про світ, вона – зміст цього світу, більш того – сам світ, бо світ є тим, що ми про нього говоримо. "Субъект не принадлежит миру, а представляет собой некую границу мира" [2, с.56]. Таким чином, Л. Вітгенштайн та його послідовники вважають мову єдиною безпосередньо доступною реальністю, а світ постає для них лише емпіричним змістом того, що про нього говориться. Структура світу визначається структурою мови.
У курсовій роботі здійснений детальний аналіз концепції „мовних ігор” Л.Вітгенштейна і отримані наступні результати:
Концепція „мовних ігор” Л Вітгенштейна як діяльність, детермінована чітким набором правил з метою досягнення певного результату, є концептуальною основою розвитку як принципів прагматики мови, так і принципів логічної прагматики.
Критерій достовірності Л.Вітгенштейна – це критерій семантичної відносності, завжди апріорно конвенціонально заданий.
Концепція „мовних ігор” пізнього періоду філософії Л.Вітгенштейна детермінована онтологічною концепцією «Логіко-філософського трактату»: «Світ – це факти у логічному просторі».
Концепція „мовних ігор” визначена розглядом об’єкта як факту в „Логіко-філософському трактаті”.
„Аспект бачення” Л.Вітгенштейна є основоположною можливістю для інтерпретації, внаслідок чого свідомість одночасно детермінує різні „можливі світи”.
Структура семантики «мовних ігор» розглядається як структура семантики «можливих світів»: критерій «достовірності» Л.Вітгенштейна передбачає безкінечну множину істинностних значень перемінних у різних контекстах чи за різного «стану речей».
Література
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аналитическая философия: Становление и развитие (антология). М., 1998.
2. Витгенштейн Л. Голубая книга. - М., 1999.
3. Витгенштейн Л. Философские работы. Часть I. М.,1994.
4. Витгенштейн Л. Логико-философский трактат//Витгенштейн Л. Философские работы. Часть I. М., 1994.
5. Грязнов А.Ф. Феномен аналитической философии в западной культуре XX столетия//Вопросы философии. 1996. №7.
6. Метафизические исследования. Выпуск 11. Язык. СПб., 1999.
7. Моррис Ч.У. Основания теории знаков//Семиотика. М., 1983.
8. Мультиверсум. Філософський альманах. - К.: Центр духовної культури, - 2004. - № 44. - 14,9
9. Новое в зарубежной лингвистике. Вып.17. Теория речевых актов. Сборник. М., 1986.
10. Остин Дж.Л. Слово как действие//Новое в зарубежной лингвистике. Вып.17. Теория речевых актов. Сборник. М., 1986.
11. Рассел Б. Вступ // Вітґенштайн Л. Логіко-філософський трактат. - К., 1995.
12. Рорти Р. Философия и зеркало природы. Новосибирск, 1997. С.194.)
13. Руднев В. Божественный Людвиг. - М., 2002.
14. Рюс, Жаклін. Поступ сучасних ідей: Панорама сучасної науки. К., 1998.
15. Серл Дж. Р. Введение // Философия языка. - М., 2004.
16. Соссюр, Фердинанд де. Труды по языкознанию. М., 1977.
17. Тягло О.В., Кривуля О.М., Воропай Т.С. Філософія. У двох книгах. Книга 1. Хронологічно-тематичний огляд. Харків, 1999.
18. Философия, логика, язик. М., 1987.
19. Фреґе Ґ. Основи арифметики. - К., 2001.
20. Фреге Г. Смысл и значение // Фреге Г. Избранные работы. - М., 1997.
21. Hacker P.M.S. Einsicht und Tдuschung. Wittgenstein ьber Philosophie und die Metaphysik der Erfahrung. - Fr.a.M., 1978.
22. Russel B. The Principles of Mathematics. - London, 1967.
23. Wittgenstein L. Tagebьcher 1914-1916 // Wittgenstein L.Werkausgabe. - Fr.a.M., 1969. - Band 1.
24. The Philosophy of Language (edited by A.P.Martinich). Third edition. New York. Oxford, 1996.
25. Wittgenstein L. Tractatus logico-philosophicus
Інші роботи цього напряму
Філософська концепція людини
Виникнення філософії. Філософський спосіб освоєння дійсності
ФІЛОСОФСЬКІ ПОГЛЯДИ СОКРАТА
Вчення І. Канта про пізнання та мораль. І. Кант “Критика чистого розуму”
Наука і глобальні проблеми сучасності
Філософське вчення Платона
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ФІЛОСОФСЬКОЇ КОНЦЕПЦІЇ ЛЮДВІГА ФЕЙЄРБАХА
ФІЛОСОФСЬКІ ПОГЛЯДИ В. ШИНКАРУКА
Філософська думка стародавньої Індії
Життя та філософська діяльність Сократа
Філософія науки : теорія, як форма наукового пізнання Філософія освіти: криза класичної парадигми освіти
Соціодинаміка культурного життя
Цінність як об'єкт філософського розуміння
Давньоіндійська філософія і сучасність
Контрольна робота з філософії
Філософія освіти і науки
Філософські проблеми біології
Історичні типи та структура світогляду
Історичні форми діалектики та метафізики як методів пізнання
Вчення Канта про державу і право
Специфіка філософського знання
Структура свідомості, її рівні
Натуралісти та філософи XVIII-XIX ст. про місце людини в природі
Раціоналізм
Космоцентризм як світоглядний принцип античної філософії
Християнство в контексті культури українського народу
Ведення дискусу. Майєвтика