|
ЦІНА:
100 грн.
|
||
|
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
|
||
| Тема роботи: | Соціальні і біологічні концепції вивчення особистості злочинця (ID роботи: 1044) |
| Напрям: | Право |
| Предмет: | Криміналістика |
| Тип роботи: | Курсова робота |
| Кількість сторінок: | 34 |
| Рік захисту: | 2009 |
| ВУЗ: | Київський Національний Університет ім. Шевченка (КНУ ім. Шевченка) |
| Мова: | Українськa |
План
ЗМІСТ
Вступ
Розділ І. Кримінологічні особливості особистості злочинця
1.1. Кримінологічна характеристики особистості злочинця
1.2. Структура особистості злочинця: співвідношення соціального та біологічного
1.3. Потребнісно-мотиваційна сфера і ціннісно-нормативна характеристика свідомості особистості
Розділ ІІ. Концепції вивчення особистостій злочинця
2.1 Загальна зхарактеристика біологічної теорії
2.3 Соціальна концепція
2.4 Співвідношення соціальної та біологічної концепцій
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Розділ І. Кримінологічні особливості особистості злочинця
1.1. Кримінологічна характеристики особистості злочинця
1.2. Структура особистості злочинця: співвідношення соціального та біологічного
1.3. Потребнісно-мотиваційна сфера і ціннісно-нормативна характеристика свідомості особистості
Розділ ІІ. Концепції вивчення особистостій злочинця
2.1 Загальна зхарактеристика біологічної теорії
2.3 Соціальна концепція
2.4 Співвідношення соціальної та біологічної концепцій
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Вступ
Актуальність теми. Аналіз психологічної і криміналістичної літератури показує, що вивченню особистості злочинця приділяється досить велика увага (праці В. Васильєва, А. Дулова, В. Глазиріна, М. Єнікеєва , К. Ігошева, М. Костицького, О. Ратінова, Ю. Чуфаровського та ін.).
Як сприймати поняття "особистість злочинця"? В окремому правопорушникові не можна абсолютизувати будь-які злочинні його особливості. Водночас у кожного злочинця можна виявити те спільне, що характерне для всіх злочинців певної категорії. Лише в цьому аспекті правомірний термін "особистість злочинця". Злочинець — це особа, яка скоїла злочин і визнана винною в результаті судового розгляду.
Злочинна поведінка зумовлена взаємодією особистості із соціаль-ним середовищем. Політичні, соціально-економічні, духовні сторони суспільства справляють зовнішній вплив на формування механізму злочину, а психічні особливості формують механізм злочину зсереди-ни. Важливо підкреслити, що будь-які соціальні, зовнішні умови проявляються в злочині, переломлюючись через особистість, тобто через її внутрішній світ. Тому особистість злочинця не просто відображає зовнішні умови життєдіяльності, але є активною стороною взаємодії з тим чи іншим середовищем.
У психіці людини не існує якихось особливих "злочинних рис". Ще видатний психолог ХІХ-ХХ ст. О. Лазурський у своїх працях підкреслював, що викривлений розвиток людської особистості пов'язаний не з відсутністю або недостатністю тих чи інших психічних якос-тей (розуму, волі, емоцій), а більшою мірою з невідповідністю між особливостями психіки і тими зовнішніми умовами, в яких відбувається розвиток людини.
Вивчення особистості злочинців і законослухняних громадян дає змогу спеціалістам дійти висновку, що злочинці гірше засвоїли вимо-ги правових і моральних норм, вони більше відчужені від суспільст-ва і його соціальних цінностей, від малих груп — сім'ї, трудових чи навчальних колективів, у них погана соціальна адаптованість. Злочинці відрізняються від законослухняних людей не "злочинними рисами" їхньої психіки, а тими негативними рисами характеру, тією спрямованістю особистості, які склалися в умовах їхнього життя, навчання і діяльності.
Предмет роботи – соціальна та біологічна концепції особистості злочинця.
Об’єкт роботи – особистість злочинця.
Мета роботи – проаналізувати біологічну та соціальну концепцію особистості злочинця.
Відповідно до мети роботи було посталвено наступні завдання:
- Дати криміналістичну характеристику особистості злочинця
- Проаналізувати біологічну та соціальну концепції особистості злочинця
- Розглянути співвідношення між біологічною та соціальною концепціями особистості злочинця.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновку та списку використаної літетратури.
Актуальність теми. Аналіз психологічної і криміналістичної літератури показує, що вивченню особистості злочинця приділяється досить велика увага (праці В. Васильєва, А. Дулова, В. Глазиріна, М. Єнікеєва , К. Ігошева, М. Костицького, О. Ратінова, Ю. Чуфаровського та ін.).
Як сприймати поняття "особистість злочинця"? В окремому правопорушникові не можна абсолютизувати будь-які злочинні його особливості. Водночас у кожного злочинця можна виявити те спільне, що характерне для всіх злочинців певної категорії. Лише в цьому аспекті правомірний термін "особистість злочинця". Злочинець — це особа, яка скоїла злочин і визнана винною в результаті судового розгляду.
Злочинна поведінка зумовлена взаємодією особистості із соціаль-ним середовищем. Політичні, соціально-економічні, духовні сторони суспільства справляють зовнішній вплив на формування механізму злочину, а психічні особливості формують механізм злочину зсереди-ни. Важливо підкреслити, що будь-які соціальні, зовнішні умови проявляються в злочині, переломлюючись через особистість, тобто через її внутрішній світ. Тому особистість злочинця не просто відображає зовнішні умови життєдіяльності, але є активною стороною взаємодії з тим чи іншим середовищем.
У психіці людини не існує якихось особливих "злочинних рис". Ще видатний психолог ХІХ-ХХ ст. О. Лазурський у своїх працях підкреслював, що викривлений розвиток людської особистості пов'язаний не з відсутністю або недостатністю тих чи інших психічних якос-тей (розуму, волі, емоцій), а більшою мірою з невідповідністю між особливостями психіки і тими зовнішніми умовами, в яких відбувається розвиток людини.
Вивчення особистості злочинців і законослухняних громадян дає змогу спеціалістам дійти висновку, що злочинці гірше засвоїли вимо-ги правових і моральних норм, вони більше відчужені від суспільст-ва і його соціальних цінностей, від малих груп — сім'ї, трудових чи навчальних колективів, у них погана соціальна адаптованість. Злочинці відрізняються від законослухняних людей не "злочинними рисами" їхньої психіки, а тими негативними рисами характеру, тією спрямованістю особистості, які склалися в умовах їхнього життя, навчання і діяльності.
Предмет роботи – соціальна та біологічна концепції особистості злочинця.
Об’єкт роботи – особистість злочинця.
Мета роботи – проаналізувати біологічну та соціальну концепцію особистості злочинця.
Відповідно до мети роботи було посталвено наступні завдання:
- Дати криміналістичну характеристику особистості злочинця
- Проаналізувати біологічну та соціальну концепції особистості злочинця
- Розглянути співвідношення між біологічною та соціальною концепціями особистості злочинця.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновку та списку використаної літетратури.
Висновок
Висновки
Як видно з вищепроведеного доілдження біологічної та соціальної концепції особистості злочинця, ці два фактора взаємопов’язані, але на мою думку найбільш вагомий вплив на формування особистості злочинця має соціальний фактор, а саме сім’я, друзі, оточення, освіта, здатність реалізаувати себе в житті. Неможливість самореалізуватися, пагане матеріальне становище, знущання друзів ,особливо в підлітковому віці, приводять агресивності, як наслідок формування злочинних задатків.
Таким чином, вибір того чи іншого варіанту рішення є результатом складної взаємодії зовнішньої ситуації із особливостями особистості, в першу чергу — ціннісними орієнтаціями. Функціональний зміст останніх полягає в усвідомлених потребах, інтересах, поглядах. Як показують результати досліджень, визначення варіантів рішення базується на основних, зовнішньо не пов'язаних з правом, цінностях — ціннісні орієнтації законослухняних громадян відрізняються від орієнтацій злочинців переважанням духовності, загальногу-маністичних установок, моральних критеріїв поведінки. У подальшому пророблення варіантів рішення переводиться на рівень конкретної ціннісної орієнтації щодо норми права, оцінки можливої дії з позицій індивідуальної правосвідомості особистості. Необхідно підкреслити, що не кожний із елементів правосвідомості, відповідальний за прийняття того чи іншого рішення, — ні знання правових норм (злочинці досконало володіють цим знанням), ні ставлення до конкретних правових норм (багато працівників правоохоронниї органів ставляться до певних норм негативно, вважають 'їх неправильними, неадекватними) не відіграють вирішальної ролі. Найбільш відповідальним особистісним чинником у прийнятті рішення є такий елемент правосвідомості, як ставлення до виконання норми права: орієнтується суб'єкт на дотримання чи порушення цієї норми.
На процес прийняття рішення значною мірою впливає відображення в свідомості суб'єкта конкретної ситуації передбачуваної дії. Досить часто таке відображення — внаслідок особливостей особистості та перешкод об'єктивного характеру — виявляється неадекватним. Зокрема, основою злочинів, що вчинюються внаслідок нехтування правилами безпеки, стає або недостатнє розуміння фізичних властивостей ситуації, що загрожує настанням шкідливих наслідків, або ж зневажання пересторогою, пов’язане з неадекватним розумінням можливих соціальних та правових наслідків.
Як видно з вищепроведеного доілдження біологічної та соціальної концепції особистості злочинця, ці два фактора взаємопов’язані, але на мою думку найбільш вагомий вплив на формування особистості злочинця має соціальний фактор, а саме сім’я, друзі, оточення, освіта, здатність реалізаувати себе в житті. Неможливість самореалізуватися, пагане матеріальне становище, знущання друзів ,особливо в підлітковому віці, приводять агресивності, як наслідок формування злочинних задатків.
Таким чином, вибір того чи іншого варіанту рішення є результатом складної взаємодії зовнішньої ситуації із особливостями особистості, в першу чергу — ціннісними орієнтаціями. Функціональний зміст останніх полягає в усвідомлених потребах, інтересах, поглядах. Як показують результати досліджень, визначення варіантів рішення базується на основних, зовнішньо не пов'язаних з правом, цінностях — ціннісні орієнтації законослухняних громадян відрізняються від орієнтацій злочинців переважанням духовності, загальногу-маністичних установок, моральних критеріїв поведінки. У подальшому пророблення варіантів рішення переводиться на рівень конкретної ціннісної орієнтації щодо норми права, оцінки можливої дії з позицій індивідуальної правосвідомості особистості. Необхідно підкреслити, що не кожний із елементів правосвідомості, відповідальний за прийняття того чи іншого рішення, — ні знання правових норм (злочинці досконало володіють цим знанням), ні ставлення до конкретних правових норм (багато працівників правоохоронниї органів ставляться до певних норм негативно, вважають 'їх неправильними, неадекватними) не відіграють вирішальної ролі. Найбільш відповідальним особистісним чинником у прийнятті рішення є такий елемент правосвідомості, як ставлення до виконання норми права: орієнтується суб'єкт на дотримання чи порушення цієї норми.
На процес прийняття рішення значною мірою впливає відображення в свідомості суб'єкта конкретної ситуації передбачуваної дії. Досить часто таке відображення — внаслідок особливостей особистості та перешкод об'єктивного характеру — виявляється неадекватним. Зокрема, основою злочинів, що вчинюються внаслідок нехтування правилами безпеки, стає або недостатнє розуміння фізичних властивостей ситуації, що загрожує настанням шкідливих наслідків, або ж зневажання пересторогою, пов’язане з неадекватним розумінням можливих соціальних та правових наслідків.
Література
Список використаної літератури
1. Антонян Ю. М. и др. Психология пpеступника и pасследования пpеступлений/ Антонян Ю. М., Eникеев М. И., Эминов В. E. — М.: Юpистъ, 1996. — 335 с.
2. Антонян Ю. М., Еникеев М. И., Эминов В. Е. Психология преступления и наказания.- M..- 2000.
3. Антонян Ю.М. Изучение личности преступника: Учебное пособие. – М., 1992.
4. Блувштейн Ю.Д. Понятие личности преступника // Сов. гос-во и право. – 1979. – № 8.
5. Васильев В. Л. Юpидическая психология: [Учеб. для студентов вузов, обучающихся по спец. ”Юpиспpуденция”] / [Гл. pед. В. Усманов]. — 3-е изд., доп. и пеpеpаб. — М.; Х.; Минск; СПб.: Питеp, 2000. — 613 с.: ил.
6. Джужа О.М., Моісеєв Є.М. Проблеми кримінальної віктимології (кримінологічний, психологічний та пенітенціарний аспекти). – К.,1998.
7. Джужа О.М., Моісеєв Є.М. Проблеми потерпілого від злочину. –К., 1994.
8. Долгова А.И. Криминология. Издательство: Норма, 2008 г. – 352 с.
9. Долгова А.И. Социально-психологические аспекты преступности несовершеннолетних. – М., 1981.
10. Игошев К.Е. Типология личности преступника и мотивация преступного поведения. – Горький, 1974.
11. Кандратьєва Я. Ю. Юридична психологія.- К.- 2002.
12. Коновалова В. О. Пpавова психологія: [Hавч. посібник для студентів вищ. закладів освіти]. — Х.: Основа, 1996. — 182с.
13. Кримінологія і профілактика злочинів: Курс лекцій: У 2 кн. Загальна частина / Ю.В. Александров, А.П. Гаврилишин, О.М. Джужа та ін.; Під ред. В.Г. Лихолоба. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1996.
14. Кудрявцев В. H., Эминов В. Е. Криминология - 3-е изд., перераб. и доп.- М., 2004.
15. Ламброзо Ч. Преступный человек. Издательства: Эксмо, Мидгард, 2005 г. – 880 с..
16. Личность преступника: методы изучения и проблемы воздействия. – М., 1986.
17. Мойсєєва О. Віктимність неповнолітніх як психолого-правова проблема // Право України. – 2000. – № 7. – С. 99.
18. Романов В. В. Юpидическая психология: [Учеб. для студентов, обучающихся по юpид. спец. и юpид. напpавлению]. — М.: Юpистъ, 1998. — 486, [1] с.: ил., табл. — (Психология).
19. Теоретические проблемы изучения личности преступника. – М., 1979.
20. Туликов В.О. Віктимологія (соціальні та кримінальні проблеми). –Одеса: Юридична література, 2000.
21. Шестопалова Л. Суїцид в Україні та Росії: порівняльний аналіз //Право України. – 2000. – № 8. – С. 103.
22. Юpидична психологія: [Підpуч. для студентів, слухачів та куpсантів юpид. вищ. навч. закладів і фак.] / [Андpосюк В. Г., Казміpенко Л. І., Кондpатьєв Я. Ю. та ін.]; За заг. pед. Я. Ю. Кондpатьєва; Hац. акад. внутp. спpав Укpаїни. — К.: Ін Юpе, 2000. — 351 с.
1. Антонян Ю. М. и др. Психология пpеступника и pасследования пpеступлений/ Антонян Ю. М., Eникеев М. И., Эминов В. E. — М.: Юpистъ, 1996. — 335 с.
2. Антонян Ю. М., Еникеев М. И., Эминов В. Е. Психология преступления и наказания.- M..- 2000.
3. Антонян Ю.М. Изучение личности преступника: Учебное пособие. – М., 1992.
4. Блувштейн Ю.Д. Понятие личности преступника // Сов. гос-во и право. – 1979. – № 8.
5. Васильев В. Л. Юpидическая психология: [Учеб. для студентов вузов, обучающихся по спец. ”Юpиспpуденция”] / [Гл. pед. В. Усманов]. — 3-е изд., доп. и пеpеpаб. — М.; Х.; Минск; СПб.: Питеp, 2000. — 613 с.: ил.
6. Джужа О.М., Моісеєв Є.М. Проблеми кримінальної віктимології (кримінологічний, психологічний та пенітенціарний аспекти). – К.,1998.
7. Джужа О.М., Моісеєв Є.М. Проблеми потерпілого від злочину. –К., 1994.
8. Долгова А.И. Криминология. Издательство: Норма, 2008 г. – 352 с.
9. Долгова А.И. Социально-психологические аспекты преступности несовершеннолетних. – М., 1981.
10. Игошев К.Е. Типология личности преступника и мотивация преступного поведения. – Горький, 1974.
11. Кандратьєва Я. Ю. Юридична психологія.- К.- 2002.
12. Коновалова В. О. Пpавова психологія: [Hавч. посібник для студентів вищ. закладів освіти]. — Х.: Основа, 1996. — 182с.
13. Кримінологія і профілактика злочинів: Курс лекцій: У 2 кн. Загальна частина / Ю.В. Александров, А.П. Гаврилишин, О.М. Джужа та ін.; Під ред. В.Г. Лихолоба. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1996.
14. Кудрявцев В. H., Эминов В. Е. Криминология - 3-е изд., перераб. и доп.- М., 2004.
15. Ламброзо Ч. Преступный человек. Издательства: Эксмо, Мидгард, 2005 г. – 880 с..
16. Личность преступника: методы изучения и проблемы воздействия. – М., 1986.
17. Мойсєєва О. Віктимність неповнолітніх як психолого-правова проблема // Право України. – 2000. – № 7. – С. 99.
18. Романов В. В. Юpидическая психология: [Учеб. для студентов, обучающихся по юpид. спец. и юpид. напpавлению]. — М.: Юpистъ, 1998. — 486, [1] с.: ил., табл. — (Психология).
19. Теоретические проблемы изучения личности преступника. – М., 1979.
20. Туликов В.О. Віктимологія (соціальні та кримінальні проблеми). –Одеса: Юридична література, 2000.
21. Шестопалова Л. Суїцид в Україні та Росії: порівняльний аналіз //Право України. – 2000. – № 8. – С. 103.
22. Юpидична психологія: [Підpуч. для студентів, слухачів та куpсантів юpид. вищ. навч. закладів і фак.] / [Андpосюк В. Г., Казміpенко Л. І., Кондpатьєв Я. Ю. та ін.]; За заг. pед. Я. Ю. Кондpатьєва; Hац. акад. внутp. спpав Укpаїни. — К.: Ін Юpе, 2000. — 351 с.
Інші роботи цього напряму
© 2024 Diplom.kiev.ua
Наукові роботи на замовлення
Потрібна наукова робота ?