ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ БУДІВЕЛЬНОЇ ІНДУСТРІЇ УКРАЇНИ   (ID роботи: 634)

ПЛАН
ВСТУП
РОЗДІЛ I. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ БУДІВЕЛЬНОЇ ІНДУСТРІЇ УКРАЇНИ
1.1. Історичні аспекти становлення поняття «індустрія» та його впровадження в будівельній сфері
1.2.Роль, завдання та функції будівельної індустрії в національній економіці
1.3 Основні положення організації та планування діяльності будівельної індустрії
1.4. Формування та розвиток будівельної індустрії в розвинутих країнах світу
РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ БУДІВЕЛЬНОЇ ІНДУСТРІЇ УКРАЇНИ
2.1. Головні напрями державного регулювання розвитку будівельної індустрії та її демонополізації
2.2. Оцінка розвитку будівельної індустрії України за 2004 - 2007рр
2.3. Аналіз впливу державного регулювання на ефективність розвитку будівельної індустрії
РОЗДІЛ ІІІ. ПЕРСПЕКТИВИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ БУДІВЕЛЬНОЇ ІНДУСТРІЇ УКРАЇНИ
3.1. Розробка та впровадження оптимальних шляхів розвитку будівельної індустрії
3.2. Перспективні тенденції вдосконалення системи державного регулювання будівельної індустрії
3.3 Концепція розвитку будівельної індустрії в умовах євроінтеграції економіки України
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ

ВСТУП
Україна має значний промисловий потенціал. Навіть у роки економічного спаду деякі види товарів не могли бути реалізовані лише в межах нашої держави, підприємства досить успішно реалізовувати продукцію за кордон. Економічне зростання та заповнення ринку вітчизняними товарами змушує виробників шукати нові ринки збуту.
Цей процес, ще тільки-но починається. Подальше переоснащення виробництва, перехід на нові технології значно збільшать об’єми продукції, що виробляються в Україні. В цій ситуації експорт значно зросте але, боротьба на міжнародних ринках дуже жорстка, Україну там ніхто не чекає. Незнання економічних законів, торгових правил, традицій завадить багатьом вітчизняним експортерам реалізовувати свою продукцію зарубіжним партнерам. Поява нових виробників може спричинити міжнародні торгові конфлікти. Крім того, наявність нового незнайомого продукту навіть за нижчою ціною ще не являється гарантією його успішної реалізації.
Сучасна економіка України характеризується нецілісністю внаслідок переходу від однієї економічної системи із властивими їй економічними формами й виробничими відносинами до іншої, що відрізняється принципово іншими системними рисами. Рух до цілісності здійснюється на основі структурно-інституціональних перетворень, що забезпечують стабілізацію економіки й економічне зростання. Успішне розв‘язання проблеми структурної переорієнтації економіки України в соціальному напрямі потребує радикальної перебудови житлового сектору економіки. Він є важливою складовою виробничого потенціалу будь-якої країни, чинником її економічного зростання, з одного боку, і базою підвищення рівня життя людей, їх добробуту – з іншого. Тому вельми актуальною в перехідний період є житлова проблема, політика, скерована на її розв‘язання. Причому така політика повинна посідати провідне місце в загальній економічній політиці країни. Адже, як переконує світовий досвід, зростання житлового будівництва є першим показником виходу з кризи, а його згортання – першим показником депресії, оскільки в житловій сфері реалізується близько 30% відтворюваного національного багатства. Формування сучасного розвиненого ринку у нашій країні передбачає створення повноцінного ринку житла, адекватного механізму, що забезпечує рух такого специфічного товару, яким є житло.
Сучасний рівень досліджень проблем переходу командної економіки в ринкову, у тому числі у такій важливій сфері господарювання, як житлова, не відповідає вимогам практики, зокрема в Україні. Відсутність цілісної теорії перехідного періоду, недосконалість методології її розробки, специфічність трансформаційного процесу в нашій країні значною мірою є причиною економічної кризи, у тому числі у житловому секторі. Недооцінка останнього сприяє посиленню структурних спотворень в економіці країни, погіршує стан забезпечення житлом, призводить до загострення всіх соціальних суперечностей і в кінцевому підсумку робить неефективною державну економічну політику, спрямовану на побудову нового суспільного устрою.
Розв‘язання складних економічних, соціальних і політичних завдань в Україні сьогодні значною мірою залежить від рівня розвитку теорії і методології становлення ринкових відносин, у тому числі у житловій сфері. Необхідність ринкового реформування економічних відносин у житловій сфері вимагає кардинального перегляду всієї системи поглядів на теорію і практику формування і задоволення потреб у житлі. У зв'язку із цим особливу актуальність здобуває теоретичне осмислення ролі ринку житла в економічній системі як умови економічного розвитку, особливо внаслідок відтворення населення й матеріальних благ, а так само економічних відносин, що виникають навколо житла як соціально-економічного блага в умовах перехідної економіки.
Слід зазначити, що значний внесок у розвиток теоретичних проблем функціонування ринку житла належить українським та зарубіжним вченим. Аналіз сучасних підходів до ринку житла здійснювався на основі вивчення: по-перше, питань дослідження основних тенденцій і закономірностей розвитку ринку житла у країнах з розвиненою ринковою економікою, розглянутих у роботах Е. Блекбері, Р. Вона, Д. Гарднера, Дж. Кейдена, М. Синклера, М. Фуллера, М. Тахванайнена, М. Шей. По-друге, теоретичних узагальнень проблем ринку житла, що характерні для економіки перехідного періоду. Так, ринковий механізм функціонування житлової сфери, факторні залежності на ринку житла досліджуються в рамках неокласичної економічної теорії Д. Деніелом, Г. Менк‘ю, Г. Поляковським, Р. Страйком, проблеми інституціональної неефективності житлової сфери досліджені Е. де Сото, О. Бессоновою, прибутковість житлового інвестування вивчена Д. Фрідманом, Н. Ордуеєм, С. Хадсоном-Вільсоном, роль житлової сфери у функціонуванні планової економіки вивчена С. Шаталіним, особливості функціонування ринку житла в перехідній економіці проаналізовані Є. Гайдаром, Л. Батуріним, Л. Рудою; механізм взаємодії попиту та пропозиції на ринку житла досліджений Т. Белкіною, Н. Калініною, Н. Ноздріною; розвиток кредитно-фінансових механізмів ринку житла розглядається С. Печатніковою, І. Караваєвою, В. Кудрявцевим, В. Остапенко, Г. Циліною. Серед українських авторів виділимо праці А. Беркута, В. Гусакова, А. Дроня, П. Єщенка, В. Кукси, Л. Муляра, В. Нечаєва, В. Присяжнюка, М. Руля, О. Чечелюка.
При всій значущості доробку названих авторів і певному рівні опрацювання проблеми поки що відсутні фундаментальні розробки, які б розкрили механізм формування ринку житла в трансформаційних економіках. Розробка вказаної проблеми сприятиме удосконаленню економічної політики у житловій сфері, що й зумовлює актуальність обраної для дипломної роботи теми дослідження.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в аналізі особливостей формування державного регулювання будівельної індустрії України, визначенні соціально-економічної суті ринку житла, виявленні основних напрямів та шляхів формування його структурних елементів в умовах перехідної економіки України.
Для досягнення цієї мети було визначено такі основні завдання:
- розглянути теоретичні засади функціонування будівельної індустрії в ринковій економіці;
- проаналізувати державне регулювання бідвельної індустрії;
- дослідити особливості формування та оцінити сучасний стан ринку житлової нерухомості в Україні;
- розглянутиі основні проблемні аспекти розвитку українського ринку житла;
- визначити концептуальні напрямки оптимізації державного регулювання будівельної індустрії в Україні.
Об‘єктом дослідження єбудівельна індустрія, умови і основні напрями його формування в перехідний період.
Предметом дослідження є загальні закономірності та специфічні особливості становлення та розвитку будівельної індустрії в Україні.
Теоретико-методологічну основу даного дослідження становлять фундаментальні концепції, представлені в працях вітчизняних і зарубіжних учених, що реалізують політико-економічний, інституціональний, кейнсіанський і неокласичний підходи до аналізу ринку житла, процесів заощадження й інвестування, державного регулювання житлової сфери. У процесі дослідження були використані положення загальної теорії ринку, теорії перехідної економіки, інституціональної економіки, економіки суспільного сектора, економіки міста, теорії добробуту.
У роботі застосовувалась сукупність загальнонаукових і спеціальних методів та підходів, що забезпечує обґрунтованість і достовірність одержаних результатів дослідження. Зокрема, структурно-функціональний підхід застосовувався при аналізі структури ринку житла. Метод якісного аналізу використовувався при визначенні сучасних тенденцій розвитку окремих секторів ринку житла, закономірностей його інституціоналізації. Економіко-правовий синтез став основою для формулювання умов ефективного функціонування ринку житла. За допомогою статистичного і кількісного аналізу досліджувались масштаби розвитку окремих секторів ринку житла.
Інформаційну базу дослідження складають статистична інформація Державного комітету статистики України, Міністерства економіки України, Українсько-європейського консультативного центру (UEPLAC), матеріали Державного комітету по земельних ресурсах України, первинні дані ХК “Київміськбуд”, акціонерно-комерційного банку “Аркада” та ріелтерських фірм, матеріали міжнародної статистики, опубліковані Європейською статистичною комісією, Європейською іпотечною федерацією, Світовим банком.
Нормативну основу дослідження становлять законодавчі акти й інші офіційні документи державних органів України, регіональні й відомчі нормативні акти.
Структура роботи обумовлена метою, завданнями, внутрішньою логікою проблеми, що досліджується, складається із вступу, 3 розділів, які в свою чергу містять 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.

ВИСНОВКИ
В сучасних умовах ринкових перетворень в економіці домінуючого значення набуває проблема забезпечення житлом населення України. Сама мета, визначена в Конституції як забезпечення права кожному громадянину вільно, відповідно до потреби та можливості отримувати житло у власність або користування, вимагає радикальної зміни державної житлової політики. Цікаво відмітити те, що місцеві органи влади гарантують громадянам не саме житло, а лише право на його придбання або найм чи оренду. В зв'язку з цим житлова реформа потребує в першу чергу створення системи законодавчих та нормативних актів з метою формування саме ринку житла.
Проведене у дипломній роботі дослідження дозволило дійти таких висновків щодо розвитку та удосконалення державного регулювання будівельної індустрії:
· Забезпечити темпи зростання обсягів будівництва житла за 5 років не менше, ніж на 60%.
· Удосконалити систему іпотечного кредитування. Забезпечити зниження вартості кредитів на житло (до 2-6% річних), збільшити терміни надання кредиту до 10-30 років, зменшити розмір застави.
· Припинити спекулятивні схеми на житловому ринку, через які накручуються ціни. Пріоритетним є право кожного на житло, а не право обраних на отримання надприбутків з накопичення та перепродажу нерухомості.
· Забезпечити стимулювання приватних інвестицій у житлове будівництво для збільшення обсягів будівництва житла та ліквідації спекулятивного попиту на нього.
· Внесення змін у податкове (податкове - викреслити) законодавство щодо введення відповідальності замовників, забудовників, які отримали земельні ділянки для будівництва та не розпочали його протягом 5 років. (Потрібно розділити виділення під індивідуальне будівництво забудовникам (власникам), та виділення під житлове будівництво будівельними організаціям. Строки будівельникам скоротити до мінімуму.)
· Забезпечити якість (ввести певний стандарт) будівництва на рівні Європейських стандартів з використанням найсучасніших технологій та будівельних матеріалів.
· Провести розслідування усіх випадків невиконання своїх зобов'язань будівельними організаціями. Посилити кримінальну відповідальність за шахрайство і свідомі ризики у цій галузі
(пропонується пункт викласти у новій редакції).
· Провести розслідування усіх випадків:
- зловживань з розподілом соціального житла;
- невиконання своїх зобов'язань по договорам будівельними організаціями;
- зловживань надання землі під забудову;
- закинутих ділянок землі виділених під забудову;
- незавершеного будівництва.
Посилити кримінальну відповідальність за шахрайство і свідомі ризики у цій галузі (свідомі ризики, конкретизувати або виключити з тексту).
· Створити фонд страхування ризиків будівництва при Будівельній палаті України, покласти на неї основні регуляторні функції на ринку житла. Фонд повинен фінансуватися за рахунок відрахувань будівельних організацій у розмірі 0,1-1% від витрат залежно від часу роботи на будівельному ринку і кількості випадків невиконання зобов'язань. Передбачити спрямування цих коштів на компенсацію втрат фізичних осіб, що потерпіли від невиконання зобов'язань будівельниками, перш за все, малозабезпечених верств населення і тих, хто залишився без житла.
· Створити умови для забезпечення галузі інженерними та технічними працівниками, для чого у системі освіти підвищити рівень державного замовлення на основні спеціальності будівельників, архітекторів, конструкторів, інженерів. Ввести норми підвищення заробітної плати для робочих основних будівельних професій відповідно до рівня їх кваліфікації, додаткового навчання та безперервного стажу роботи. Створити умови для повернення будівельників, які виїхали на заробіток за кордон.(Створити умови для повернення будівельників, які виїхали на заробіток за кордон. Винести з Будівельного прориву на загальнодержавний рівень і прописати:
Створення умов для повернення заробітчан за кордону
· Дати право громадянам, які, не маючи власного житла, орендують його і можуть це документально довести, вираховувати витрати на оренду житла із сукупного доходу, на який вони сплачують податок.
· Забезпечити доступність житла за допомогою впровадження системи державних житлово-будівельних субсидій для першої купівлі житла.
· Розробити Програму конверсії існуючого низькоякісного житлового фонду у соціальне з одночасним створенням умов для переселення громадян у краще власне житло.
- Провести зміни до законодавства України, які чітко визначать коло повноважень та обов’язків управлінь архітектури.
- Головним обов’язком органів самоврядування в галузі будівництва, має стати розробка генеральних планів.
- Забезпечити розробку Генеральних планів забудови всіх міст з урахуванням перспективних можливостей розвитку комунікацій.
- Розробити єдиний генеральний план будівництва в Україні на наступні 20 років, що піддається коригуванню з метою удосконалення на підставі нових фахових пропозицій.
- Встановити критерії внесення змін до Генерального плану забудови.
- Забезпечити жорсткий контроль за виконанням Генерального плану забудови.
- Генеральні плани та зміни до них будуть оприлюднені за визначеною в установленому порядку та заздалегідь оприлюдненою процедурою.
Створити механізм моніторингу та регулювання ринку житла.
Посилити норми антимонопольного законодавства по відношенню до ринків житла, будівництва житла та будівельних матеріалів.
Посилити відповідальність за невиконання антимонопольного законодавства по відношенню до ринків житла, будівництва житла та будівельних матеріалів.
2. Створення соціального житла та будівництва житла на селі:
o Забезпечити розробку і виконання програми створення соціального житла. Програмою передбачити державне замовлення на будівництво соціального житла за рахунок введення податку на нерухомість. Для фінансування програми з місцевих бюджетів спрямувати податкові надходження від здачі в оренду житла громадянами та організаціями та 30% відрахувань коштів, що надходять від продажу земельних ділянок у місцеві органи влади. Забезпечити фінансування програми на рівні не менше 5 мільярдів грн. щорічно.
Здійснювати передачу органам місцевого самоврядування відрахувань від новозбудованого житла за кошти інвесторів тільки в грошовому еквіваленті, заборонити таку передачу квадратними метрами від площі збудованих квартир. Отримані кошти направляти наступним чином: 50% - на будівництво соціального житла, 50% - на розвиток інфраструктури населених пунктів.
Розробити державну цільову програму будівництва житла на селі з фінансуванням її з державного бюджету. В першу чергу розпочати таке будівництво, у відповідності до розробленої цільової державної програми розвитку конкретних депресивних регіонів, в депресивних районах для залучення технічних фахівців, працівників культури, медичного персоналу та вчителів.
3. Реконструкція районів існуючої забудови.
o Поновити Програму "Територія якісного життя".
Проведення комплексної реконструкції кварталів (районів) п'яти та дев'ятиповерхової забудови масових серій 50-70 років.
Розробити чіткі нормативні акти щодо механізму переселення мешканців та їх повернення, розподілу обов'язків місцевих органів влади та забудовників.
Місцевим органам виконавчої влади розробити проекти реконструкції застарілих кварталів з економічним обґрунтуванням рівня прибутковості такої забудови для виставлення цих проектів на аукціони.
Формувати комфортне середовище для проживання людей, забезпечивши мешканців необхідними об'єктами соціальної інфраструктури та благоустроєм.
4. Удосконалення процедур виділення земельних ділянок, отримання необхідних погоджень та дозволів.
· Надавати земельні ділянки для комерційного будівництва шляхом їх продажу на аукціонах. Скоротити терміни підготовки документів для проведення аукціонів.
· Забезпечити прозорість процедури виділення земельних ділянок для будівництва, закрити шляхи до зловживань та хабарництва при оформленні документації. Зменшити тривалість та спростити процедури отримання земельних ділянок під будівництво та погодження проектної документації, виключивши дублювання. Розробити та законодавче закріпити механізми виділення та використання землі для будівництва. Нормативно закріпити порядок та строки виділення землі. Подолати бюрократію, ввівши принцип «єдиного вікна» в роботі з забудовником.
· Ухвалити закон України «Про державну підтримку забезпечення громадян житлом та розвиток житлового будівництва», у якому передбачити нові процедури земле відведення для доступного житла, створення інженерної інфраструктури та фінансування будівництва соціальних об’єктів.
· Підвищити відповідальність місцевих органів влади, у тому числі головних архітекторів за правомірність прийняття рішень по розміщенню та будівництву об'єктів.
· Прийняти Закон про залучення громадськості до прийняття рішень про розміщення об'єктів будівництва, встановивши чіткий порядок проведення обговорень, права і обов'язки місцевої влади, забудовників і мешканців.
· Вирішити питання закріплення прибудинкових територій багатоквартирних будинків, припинити практику будівництва за рахунок спортивних та дитячих майданчиків, зелених насаджень.
· Вирішити питання будівництва зблокованих одно-, двоповерхових житлових будинків для малозабезпечених верств населення в приміських зонах, передбачивши можливість отримання довгострокового кредиту під мінімальні відсотки. Для будівництва даних об"єктів запровадити спрощення процедури виділення земельних ділянок та створення відповідних інженерної, транспортної та соціальної інфраструктур.
5. Молодіжне будівництво.
- Підвищити ефективність Державної програми забезпечення молоді житлом, для чого:
- Формувати обсяги будівництва по роках як за кошти держбюджету і місцевих бюджетів, так і за позабюджетні кошти.
- Розробити та запровадити порядок визначення замовника та генпідрядника на будівництво житла для молоді, продаж якого передбачається за рахунок надання пільгових кредитів, припинити практику, коли позичальник самостійно обирає замовника (підрядника).
- Забезпечити організацію конкурсів (тендерів) серед проектних і підрядних організацій на будівництво житла для молоді. Перевагу в цих конкурсах віддавати спеціалізованим організаціям, які виконують проектні і будівельні роботи з використання новітніх технологій, високою якістю та найнижчими цінами.
- Здійснювати резервування земельних ділянок для молодіжного будівництва, встановити систематичний контроль за ходом будівництва та введенням його в експлуатацію.
- Розробити механізм реалізації Державної програми забезпечення молоді житлом для сільської молоді.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 39 с.
2. Україна. Закони. Житловий кодекс України з постатейними матеріалами: (За станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 берез. 2005 р.): Зб. нормат актів / Відпов. ред. В.М.Гусаков; Упоряд. В.С.Перепічай, А.А.Скоробагатько. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 511 с.
3. Україна. Закони. Законодавство України про землю: Земельний кодекс України. Нормативно-правові акти з земельних питань. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 352 с.
4. Закон України “Про заставу” від 2 листопада 1992 р. № 2654-ХІІ // ВВР. – 1992. – № 47. – Ст. 642.
5. Закон України “Про нотаріат” від 2 жовтня 1993 р. №3425-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.
6. Закон України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” від 12 липня 2001 р. №2658-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 47. – Ст. 251.
7. Закон України “Про планування і забудову територій” від 20 квітня 2000 р. №1699-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №31. – Ст. 250.
8. Закон України “Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії “Київміськбуд” від 20 квітня 2000 р. № 1674-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - №30. - Ст.237 (в редакції Закону № 3044-ІІІ від 07. 02. 2002 // ВВР. – 2002. – №29. – Ст.191.).
9. Закон України “Про товарну біржу” від 10 грудня 1991 р. №1956-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №10. – Ст.139; Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №11. – Ст.83.
10. Абдулін М. З., Акімов В. А. Бабець І. Г. Актуальні проблеми стійкого розвитку — К.: Товариство “Знання” України, 2003. — 429 с.
11. Абрамов С. І. Організація інвестиційно-будівельної діяльності — М.: Центр економіки і маркетинга, 1999. — 222 с.
12. Акімова І. М. Реструктуризація підприємства в промисловості України: напрямки і методи. – Харків: Бізнес-Інформ, 2001. — 282 с.
13. Афонін Е. А. Актуальні проблеми законодавчої діяльності — К.: Либідь, 2001. — 422с.
14. Бакаєва Т. Я., Афанас’єв В. А. Будівельне виробництво. — М.: Буд видав, 1995. — 464 с.
15. Балабанов И.Т. Операции с недвижимостью в России. – М.: Финансы и статистика, 2005. – 911 с.
16. Балабанов И.Т. Экономика недвижимости. – СПб.: Питер, 2004. – 208 с.
17. Баталин Ю.П. По пути решения жилищной проблемы. – М.: Стройиздат, 2005. – 109 с.
18. Беркута А.В. Сучасний стан та деякі напрями реформування будівельної галузі у 2000-2004 роках / Будівництво України. – 2002. – № 10. — с. 17-22.
19. Бессонова О.Э. Жилье: рынок и раздача / Отв. ред. Т.И.Заславская; РАН. Сиб. отд-ние. Ин-т экономики и орг. пром. пр-ва. — Новосибирск: ВО «Наука», 2003. — 158 с.
20. Богданова Е.В. Жилище и рынок.– Минск: БелНИИНТИ, 2002.– 139 с.
21. Богославець Г. М. Проблемні питання дослідження ринку житла в Україні // Сучасні економічні проблеми розвитку підприємництва. - К., 2005.- С.242–247.
22. Бондаренко О.І., Баранцев П.П. Ринок нерухомості: Оподаткування. Обов’язкові збори та платежі. Адміністративна та кримінальна відповідальність.- Луганськ: МСП «Промдрук» ДСД «Лугань», 2006. — 256 c.
23. Бузырев В.В., Чекалин В.С. Экономика жилищной сферы: Учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по эконом. спец. / Бузырев В.В., Чекалин В.С.. — М.: ИНФРА-М, 2005. — 254 с.
24. Бурденкова Н.Н. Особенности формирования экономического механизма реализации жилищной проблемы (из зарубежного опыта) // Жилищное строительство, 2004.– №5.– С.7-14.
25. Волочков Н.Г. Справочник по недвижимости. – М.: ИНФРА-М, 2007. - 672 с.
26. Воронин В.П. Рынок недвижимости // Человек и общество: на рубеже тысячелетий. – 2006. – № 6-7. – С. 56-63.
27. Гаєвий М.В. Фінанси житлового господарства // Фінанси України. – 2002. - №5. – С. 113-117.
28. Галянтич М. Особливості реалізації конституційних прав громадян на житло // Закон і бізнес. – 2002. - №19. – С.7-9.
29. Геллер І. Ринок житлової нерухомості в Україні: стан, обсяги і особливості ціноутворення у 2004-2005 роках // Власність в Україні. – 2006. – № 1(2). – С. 84-90.
30. Горемыкин В. А. Рынок недвижимости: Теорет. курс авториз. изложения / Моск. экстер. гуманит. ун-т. – М.: Акад. Изд-во МЭГУ, 2004. – 165 с.
31. Грачов Ю. Н., Плотніков Ю. П. Практика зовнішньоекономічної діяльності. – М.: АО “Бізнес-школа”, 1999. – 385 с.
32. Гриценко Е.А. Рынок недвижимости: закономерности становления и функционирования (Вопросы методологии и теории). – Х.: Бизнес Информ, 2002. – 284 с.
33. Грицына В., Эльдаров Р. Региональная структура рынка жилья // Экономист. – 2004. - №10. – С.63-70.
34. Джабейло В. Б. Особливості відновлення житлового фонду в умовах формування ринкових відносин в Україні // Продуктивні сили і регіональна економіка. — К., 2003. — Ч.2. — С.70–77.
35. Дзяд Е.В. Динамика и факторы развития вторичного рынка жилья Украины // Актуальні проблеми економіки : Зб. Наук. пр. / Наук. ред. Щетініна А.І. – Дніпропетровськ: Вид-во “Навчальна книга”.– 2006.– Т.4. – С.43-51.
36. Дзяд Е.В. Кондоминиумы как элемент инфраструктуры рынка жилья: возможности развития на Украине // Придніпровський науковий вісник.- Економіка. – № 41(108) травень 2006 р. – С.15-19.
37. Дзяд О.В. Ринкові трансформації у житловому секторі економіки України: Препринт. – Дніпропетровськ: Вид-во “Навчальна книга”, 2005. – 48 с.
38. Дронь А., Єщенко П. Ринок житла в Україні: перспективи і проблеми розвитку // Економіка України. – 2004. - №7. – С.4-12.
39. Євтух О. О. Зв’язок ринку нерухомості з фінансовим ринком за іпотечного кредитування // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. — Львів, 2004. — Вип.6 (50): Мале та середнє банківництво в умовах становлення ринкової системи в Україні. — С.187–193.
40. Жилищная экономика = Housіng economіcs: Пер. с англ. / Под ред. Г.Поляковского. — М.: Дело: Акад. нар. хоз-ва при Правительстве Рос. Федерации, 2004. — 222 с.
41. Закирова П.,Мироненко А. Жилищная проблема и подходы к ее решению // Жизнь и экономика, 2005. –№7.– С.60-64.
42. Искусство проведения операций с недвижимостью / Под ред. И. Зотова, А. Моченкова. – Х.: РИП “Оригинал”, 2004. – 320 с.
43. Камоликова О. На украинском рынке недвижимости – оживление // Янус Нерухомість. – 2006. – жовтень. - № 20 (177). – С.16-19.
44. Канєєва І. І. Вплив макроекономічних показників на основні параметри ринку житлової нерухомості // Торгівля і ринок України. — Донецьк, 2004. — Вип.16, т.1. — С.59–65.
45. Канєєва І. Методологічні аспекти оцінки різних типів нерухомості в ринкових умовах // Торгівля і ринок України.- Донецьк, 2002.- Вип.14, т.2. — С.145–151.
46. Каплій О. Тенденции развития рынка недвижимости Украины // Янус Нерухомість. – 2005. - № 12 (145). – С. 18-19.
47. Карлова О. А. Іпотека як елемент соціально-ринкової житлової політики // Коммунальное хозяйство городов. — К., 2004. — Вып.34: Сер. Экономические науки. — С.182–184.
48. Кидуэлл Д.С., Петерсон Р.Л., Блэкуэлл Д.У. Финансовые институты, рынки и деньги. – СПб.: Издательство «Питер», 2007. – 752 с.
49. Коваленко М.А., Радванська Л.М. Ринок нерухомості: фінансові аспекти: Навч. посіб. — Херсон: ОЛДІ-Плюс, 2002. — 159 с.
50. Корнеев С.М., Крашенинников П.В. Приватизация жилищного фонда: Законодательство и практика. — М.: ИНФРА-М – Норма, 2004. — 246 с.
51. Кравченко В. І., Паливода К.В. Іпотечний ринок житла – інститут регулювання соціально-економічного розвитку // Наукові праці НДФІ. – 2003. - №1(20). – С.3-12.
52. Кривенко К.Т., Тимошенко Л.М., Дзяд О.В. Формування первинного ринку житла України: пошук нових джерел фінансування // Реформа фінансово-кредитної системи перехідної економіки України: Зб. наук. пр. –Луцьк: Ред. – вид. відд. Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. – С.301-305.
53. Крівенко П.В. Будівельні матеріали. – К.: Вища школа, 1993. — 317 с.
54. Крутик А. Б., Горенбургов М. А., Горенбургов Ю. М. Экономика недвижимости. – СПб.: Издательство «Лань», 2000. – 480 с.
55. Лукьянченко А.А. Жилищная политика в Украине: правовой и экономический аспекты / НАН Украины. Ин-т экон.-прав. исслед.. — Донецк: Юго-Восток, 2004. — 79 с.
56. Манцевич Ю.М. Житло: проблеми та перспективи. –К.:Профі, 2004.- 355 с.
57. Маслов Н.В. Жилая недвижимость: вопросы и ответы / Ред. Т.С.Парфенова. — М.: Юристъ, 2005. — 276 с.
58. Мягков В., Платонова Е. Экономика недвижимости. Толковый словарь. – СПб.: Терра, 2003. – 159 с.
59. Олексієнко В. Б. Організація і управління виробничим підприємством: Навч. посібник — М.: Видавництво Російського університету дружби народів, 2001. — 93 с.
60. Онищенко В. Сучасні проблеми зовнішньоекономічної діяльності України / Економіка України. – 2003. - № 2. – с. 14-23.
61. Офіційний сайт Асоціації фахівці із нерухомості України //www.asnu.net
62. Офіційний сайт видання “Property Tіmes”// www.propertytіmes.com.ua
63. Офіційний сайт видання “Недвижимость Киева”// www.realtmagazіn. kіev.ua
64. Офіційний сайт видання “Недвижимость Комфорт”//www.comfort.kіev.ua
65. Офіційний сайт Держкомстату України//www.ukrstat.gov.ua
66. Офіційний сайт компанії “РЕД”// www.realred.kіev.ua
67. Офіційний сайт Спілки фахівців з нерухомості м. Києва//www.kіevrealty.org
68. Офіційний український портал “Недвижимость”// www.realt.kіev.ua.
69. Оценка объектов недвижимости: теоретические и практические аспекты: Учебное пособие / В.В. Григорьев, А.А. Сегидинов, М.А. Федотова и др. – М.: ИНФРА-М, 2005. – 514 с.
70. Павлова И.В. Ипотечное жилищное кредитование / Ред. Л.В.Филимонова. — М.: Изд. группа «БДЦ-пресс», 2004. — 272 с.
71. Поляченко В. А. Досвід та проблеми діяльності АТ ХК «Київміськбуд» та АКБ «Аркада» на іпотечному ринку житла // Іпотечний ринок в Україні: проблеми та перспективи. — К., 2003. — С.16–24.
72. Поркас О. Й. Ринок нерухомості: структура, класифікація, шляхи реформування в Україні // Теорії мікро-макроекономіки. — К., 2002. — Вип.11. — С.144–149.
73. Прасол В.М., Тюріна В.М., Гончаренко А.О. Використання маркетингу в житловій сфері. // Научн.техн.сб. “Коммунальное хозяйство городов», вып. 41, серия: Эконом. науки, ХГАГХ, – К.: Техніка, 2002. – С.20-29.
74. Рахман И.А. Развитие рынка недвижимости в России: теория, проблемы, практика. – М.: ЗАО «Издательство «Экономика»», 2005. – 327 с.
75. Ричальченко С. Ринок паркету в Україні / Бізнес. — № 5. — с. 13.
76. Рынки недвижимости и развитие городов: российская реформа и международная практика: Сб. ст. с прил. толкового словаря по экономике недвижимости / Отв. ред. Л.Э. Лиманов – СПб.: ООО «Лимбус Пресс», 2007. – 317 с.
77. Рыночные отношения в жилищной сфере: Сб. законодат. актов и гражд.-правовых документов / Сост. В.Н.Иванов. — М.: Информ.-внедрен. центр «Маркетинг», 2005. — 338 с.
78. Рябченко О.Д.,Малиш О.А. Перспективи іпотеки в житловому будівництві. // Научн.техн.сб. “Коммунальное хозяйство городов”, вып. 46, серия: Эконом. науки, ХГАГХ. – К.: Техніка, 2002. – С. 3-7.
79. Сидоренко Т. Річний промисловий огляд: ринок керамічної плитки / Бізнес. — № 20. — с. 18.
80. Соколик М. П. Основні макропоказники рівня життя населення України: тенденції та перспективи // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №3-4. – С.47-58.
81. Тарасевич Е.И. Оценка недвижимости / С.-Петерб. гос. техн. ун-т. – СПб.: Изд-во СПбГТУ, 2004. – 521 с.
82. Тарасевич Е.И. Финансирование инвестиций в недвижимость / С.-Петерб. гос. техн. ун-т. – СПб.: Изд-во СПбГТУ: Агентство финансово-пром. и правовой информ. газ. «Экономика и жизнь», 2005. – 391 с.
83. Удовенко О.М. Будівництво в умовах ринкової економіки / Будівництво України. – 2002. – № 5. — с. 9-15.
84. Федосова Е.В., Левит Л.Г. К вопросу прогнозирования объемов жилья в Украине // Зб.наук.праць у 2-книгах “Науково-технічні проблеми сучасного залізобетону”, вип.59, кн. 2. – К.: ДНДІБК, 2003. – С.211-214.
85. Федотова М.А., Уткин Э.А. Оценка недвижимости и бизнеса: Учебник. – М.: «Тандем», «Экмос», 2000. – 352 с.
86. Фридман Д., Ордуэй Н. Анализ и оценка приносящей доход недвижимости: Пер. с англ. – М.: Дело ЛТД, 1995. – 480 с.
87. Харрисон Генри С. Оценка недвижимости: Учеб. пособие. Пер. с англ. – М.: РИО «Мособлупрполиграфиздат», 2001. – 231 с.
88. Ходирєва А. Є. Соціально-економічні основи функціонування ринку житла в регіонах України // Зб. наук. пр. — Черкаси, 2005. — Вип.15. — С.54–57.
89. Хороших В. В. Житловий фонд на ринку нерухомості // Зб. наук. пр. — Донецьк, 2004. — Т.5: Сер.: Державне управління, вип.35: Державне регулювання галузей економіки. — С.270–277.
90. Цукерман Говард А., Блевинс Джордж Д. Недвижимость: зарубежный опыт развития. – М.: Меркурий-М, 2003. – 573 с.
91. Цылина Г.А. Ипотека: жилье в кредит. – М.:ЗАО «Издательство «Экономика», 2001. – 358 с.
92. Черняк А.В. Оценка городской недвижимости. – М.: Русская деловая литература, 2004. – 309 с.
93. Шавкатбек М. Виробництво будіматеріалів / Бізнес. — № 23. — с. 15-16.
94. Шавкатбек М. Річний промисловий огляд метало черепиці / Бізнес. — № 33. — с. 16.
95. Шавкатбек М. Річний промисловий огляд: Ринок алюмінієвих профілей / Бізнес. — № 31. — с. 15.
96. Шатенко С. Ринок сухих будівельних сумішей / Бізнес. — № 37. — с. 17-18.
97. Экономика недвижимости: Учеб. пособие. – 2-е изд. / Под ред. В.И. Ресина. – М.: Дело, 2007. – 481 с.

Державне регулювання зайнятості контрольна

Нетарифні методи в регулюванні зовнішньої торгівлі

Антимонопольне регулювання в корпоративному секторі

Державне регулювання економіки в соціально-економічному розвитку розвитку регіону

Державне фінансування соціальних гарантів

Мито в контексті забезпечення економіки сталого розвитку

Енергетичний баланс країн ЦСЄ та України

Фінансова криза та її вплив на безпеку держави

Основні форми впливу держави на соціально - економічний розвиток країни

Особливості організації і методики контролю великих платників податку

Вільні економічні зони

Механізми залучення сільських громад до вирішення пріоритетних проблем територій

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ КИТАЮ

Сутність, завдання та форми державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Державне регулювання земельних відносин

Державне регулювання та саморегулювання ринку фінансових послуг України