Формування папських владних інституцій у VI - VII ст.   (ID роботи: 2891)

Вступ
1. Поняття та історія становлення папства
2. Формування владних папських інституцій у V-VII ст.
3. Становлення християнства як релігійного вчення та влив папських інституцій на подальший розвиток церкви 22
Висновки
Список використаної літератури

Актуальність теми. Історія формування інституту єпископату в католицькій церкві та його взаємодія з державними інституціями є об’єктом досліджень певного кола сучасних науковців, але аналіз проблеми здійснюється в основному в політико-правовому колі, лишаючи поза увагою духовний зміст єпископської місії.
З’ясуємо сутнісні особливості формування релігійного лідерства в католицькій традиції у контексті усталеної церковної ієрархії, його пастирську місію і духовний зміст. Із цією метою визначимо основний зміст духовної місії інституту папства в католицькій церкві, його євангельську основу і сучасну інтерпретацію, розглянемо характеристику ролі священства в місійній діяльності церкви, здійснимо аналіз освітньої ролі церкви в царині виховання лідерських навичок у молоді, яка прагне до пастирського служіння.
Під час роботи над обраною проблемою джерелами нам послугували документи ІІ Ватиканського собору, також досліджувались праці Е.Еріксона, П.Пупара, В.Задворного та ін.
Релігійне лідерство, яке формувалося в межах католицької церкви, в силу відомих історичних обставин завжди було міцно пов’язане з інститутом папства. Дослідження ролі і значення папства в історії Церкви варто розпочати з уточнення офіційної церковної точки зору на поняття “Папа” і “папство”.
Мета роботи – дослідити становлення владних інститутів папства у V-VII ст.
Предмет роботи - становлення владних інститутів папства у V-VII ст.
Об’єкт роботи – історія стародавньої церкви.

Отже, серед головних чинників, які безпосередньо причетні до генези орденського феномену, можна виділити наступні: римська релігійна колегія, іудейські общини євсеїв, єврейські (частково) та ранньохристиянські секти, централізація папства, германська сусідська община-марка і чернечий рух. Зупинимось на висвітленні кожного з них.
Римська релігійна колегія та ії структурні особливості є найбільш раннім але впливовим чинником у процесі створення організаційних основ інституту орденів, котрий, в першу чергу вплинув на його внутрішню замкненість, певну соціальну відосібленість і корпоративність.
Доказом даної дефініції можуть слугувати наступні факти: римські колегії, як і ордени, мали суто релігійний характер; їх функціональна автономність у складі держави обумовлювала певну свободу дій і невтручання у внутрішнє життя з боку органів влади – в орденах простежується аналогічна тенденція; строкатість та розмаїття етносоціального складу робила колегії сприятливими осередками для зародження нових релігійних ідей, ідеалів святості, духовності і, навіть, єретичних вчень – так і в період Середньовіччя, в багатьох орденах, наприклад, францисканському, августинському або цістерціанському, виникали деякі види єресей.
З принципів внутрішнього управління орденська структура перейняла від колегій функції і обов’язки магістрів, цілого ряду інших ключових посад – квестора, кураторів, деканів та ін.; основою організації, яка регулювала життя, побут і сфери діяльності всіх членів, був колегіальний Статут – відповідні Правила і Статути використовували на регламентаційних засадах і ордени; наявність колегіальної управи – декурії, – прямо пов’язано з існуванням орденського капітулу [19, с.54].
Колегії об’єднувалися за принципами спільності духовно-релігійних та соціальних інтересів – чернечі корпорації також виходили з сукупності єдиних прагнень, присвячених служінню Богу і Церкві; правило довічної приналежності до тої чи іншої колегії перейшло без будь-яких змін у корпорації орденів – тут перехід послушника з одного ордену до іншого був значно утруднений, а в більшості випадків – взагалі неможливий; характерними рисами (сутнісною специфікою) обох інститутів стали згуртованість, високий рівень адаптації до місцевих умов, здатність до соціальних трансформацій та універсалізм.
Схожість у відсутності елітарності (в розумінні наявності станових бар’єрів) й доступність вступу, в першу чергу, нижчих прошарків суспільства, були у колегій і орденів найбільшою перевагою. Вони робили їх привабливими і в достатній мірі популярними для населення.

1. Болотов В.В. Лекции по истории древней Церкви. - М., 1994. Т. 1-4.
2. Булгаков С.Н. Очерки учения православной церкви. – К., 1991.
3. Гергей Е. История папства. – М., 1996.
4. Декларація про християнське виховання // Документи другого Ватиканського собору: Конституції, декрети, декларації. – Львів, 1996.
5. Декрет про апостолят мирян // Документи другого Ватиканського собору: Конституції, декрети, декларації.
6. Декрет про пастирський уряд єпископів у Церкві // Документи другого Ватиканського собору: Конституції, декрети, декларації.
7. Декрет про священицький вишкіл // Документи другого Ватиканського собору: Конституції, декрети, декларації. 7
8. Декрет про місійну діяльність Церкви // Документи другого Ватиканського собору: Конституції, декрети, декларації.
9. Задворный В. История римских пап от святого Петра до святого Симплиция. – М., 1995.
10. Карташев А.В. Вселенские соборы. - М., 1994.
11. Клеман О. Истоки. Богословие отцов древней Церкви. - М., 1994.
12. Лебьода Д.Т. Таємниця Папи. – К., 2001.
13. Мейендорф И. Введение в Святоотеческое богословие. - М., 1992.
14. Орманиан. Армянская церковь. - М., 1913.
15. Пигулевская Н.В. Культура сирийцев в средние века. - М., 1979.
16. Поснов М.Э. История христианской Церкви. - Киев., 1991.
17. Пупар П. Церковь и культура: заметки о пастырстве разума. – Милан – М., 1993.
18. Сидоров А.И. Курс патрологии . - М., 1996.
19. Тома Филипп (отец). Ты дорог в очах моих: размышления священника. – М., 1994.
20. Христианство: Энциклопедический словарь: В 3-х тт. – М., 1995. – Т. 2.
21. Шмеман А. Исторический путь православия. - М., 1993.
22. Эриксон Э. Идентичность. Теоретическая интерлюдия // Психология самосознания. Хрестоматия. – Самара, 2007.

Предмет, структура і завдання курсу “Релігієзнавства”

Сутність і походження релігії

Релігія в історії народів світу

Буддизм як світова релігія: походження і священні книги

Іудаїзм

Релігієзнавство

Богословське та світське визначення релігії

1. Особливості первісних релігій: тотемізм, фетишизм, анімізм. 2. Головні течії пізнього протестантизму (адвентизм, п’ятидесятництво та ін..), їх особливості. 3. Що таке «Стовпи ісламу»? Особливості молитви в ісламському культі. 4. Розкрийте принципи державно-церковних відносин в Україні. Чи реалізуються вони повною мірою? Які найголовніші проблеми сучасного релігійного життя в Україні?