|
ЦІНА:
200 грн.
|
||
|
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
|
||
| Тема роботи: | Особливості адміністративної відповідальності спеціальних суб’єктів (ID роботи: 2884) |
| Напрям: | Право |
| Предмет: | Адміністративне право |
| Тип роботи: | Курсова робота |
| Кількість сторінок: | 44 |
| Рік захисту: | 2011 |
| ВУЗ: | Університет Економіки і Права «КРОК» (КРОК) |
| Курс: | 2 |
| Мова: | Українськa |
План
Вступ
РОЗДІЛ І. Основні поняття адміністративної відповідальності
1.1. Загальна характеристика адміністративної відповідальністі
1.2. Адміністративна відповідальність як правовий інститут
ГЛАВА ІІ. Адміністративні правопорушення спеціальних суб’єктів
2.1. Заходи які застосовують до неповнолітніх
2.2. Профілактична робота з неповнолітніми
2.3. Законодавство і профілактика правопорушень неповнолітніх
Висновок
Список використаних джерел
РОЗДІЛ І. Основні поняття адміністративної відповідальності
1.1. Загальна характеристика адміністративної відповідальністі
1.2. Адміністративна відповідальність як правовий інститут
ГЛАВА ІІ. Адміністративні правопорушення спеціальних суб’єктів
2.1. Заходи які застосовують до неповнолітніх
2.2. Профілактична робота з неповнолітніми
2.3. Законодавство і профілактика правопорушень неповнолітніх
Висновок
Список використаних джерел
Вступ
Боротьба з правопорушеннями неповнолітніх — одна з найбільш важливих сторін усього процесу викорінювання злочинності в нашій країні. Значне місце в цьому процесі займає кримінально-правова діяльність. Головний її зміст полягає у виховній роботі, попередженні правопорушень з боку підлітків, усуненні причин і умов, що сприяють злочинності неповнолітніх. Усі ці задачі можуть бути успішно вирішені лише за умови найсуворішого дотримання процесуального законодавства, що регламентує порядок попереднього розслідування по справах неповнолітніх.
Під адміністративною відповідальністю слід розуміти накладення на правопорушників загальнообов'язкових правил, які діють у державному управлінні, адміністративних стягнень, що зумовлюють для цих осіб обтяжливі наслідки матеріального чи морального характеру. Адміністративна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності, що має всі ознаки останньої. Разом з тим адміністративна відповідальність є складовою адміністративного примусу і наділена всіма його ознаками.
Основні риси адміністративної відповідальності полягають у тому, що її підставою є адміністративне правопорушення (проступок). Притягнення до адміністративної відповідальності — обов'язок державних органів, які є суб'єктами виконавчої влади, їх перелік наводиться в розд. III КпАП України. Суб'єктами адміністративної юрисдикції є також місцеві (загальні) суди (судді).
До винних у вчиненні правопорушення застосовуються адміністративні стягнення, передбачені ст. 24 КпАП України. Порядок притягнення до адміністративної відповідальності спрощений, що створює умови для його оперативного і економічного використання. Слід звернути увагу на те, що між правопорушником і органом (посадовою особою), який накладає стягнення, відсутні службові відносини, що характерно для дисциплінарної відповідальності. Адміністративна відповідальність урегульована нормами адміністративного права, в яких наводиться повний перелік адміністративних проступків, адміністративних стягнень і органів, уповноважених застосовувати їх. До цього виду юридичної відповідальності притягаються порушники загальнообов'язкових правил (норм), встановлених повноважними суб'єктами. Суб'єктами правопорушень можуть бути фізичні особи — громадяни і посадові особи, а за окремі правопорушення — державні службовці (Закон України «Про боротьбу з корупцією»).
Під адміністративною відповідальністю слід розуміти накладення на правопорушників загальнообов'язкових правил, які діють у державному управлінні, адміністративних стягнень, що зумовлюють для цих осіб обтяжливі наслідки матеріального чи морального характеру. Адміністративна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності, що має всі ознаки останньої. Разом з тим адміністративна відповідальність є складовою адміністративного примусу і наділена всіма його ознаками.
Основні риси адміністративної відповідальності полягають у тому, що її підставою є адміністративне правопорушення (проступок). Притягнення до адміністративної відповідальності — обов'язок державних органів, які є суб'єктами виконавчої влади, їх перелік наводиться в розд. III КпАП України. Суб'єктами адміністративної юрисдикції є також місцеві (загальні) суди (судді).
До винних у вчиненні правопорушення застосовуються адміністративні стягнення, передбачені ст. 24 КпАП України. Порядок притягнення до адміністративної відповідальності спрощений, що створює умови для його оперативного і економічного використання. Слід звернути увагу на те, що між правопорушником і органом (посадовою особою), який накладає стягнення, відсутні службові відносини, що характерно для дисциплінарної відповідальності. Адміністративна відповідальність урегульована нормами адміністративного права, в яких наводиться повний перелік адміністративних проступків, адміністративних стягнень і органів, уповноважених застосовувати їх. До цього виду юридичної відповідальності притягаються порушники загальнообов'язкових правил (норм), встановлених повноважними суб'єктами. Суб'єктами правопорушень можуть бути фізичні особи — громадяни і посадові особи, а за окремі правопорушення — державні службовці (Закон України «Про боротьбу з корупцією»).
Висновок
Адміністративна відповідальність - інститут адміністративного права. Крім того, адміністративна відповідальність розглядається як обов'язок особи, яка вчинила адміністративний проступок, нести відповідальність за свої протиправні дії у межах встановленого законом стягнення.
Адміністративний проступок - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.
Суб'єктом адміністративного правопорушення є осудні фізичні особи, яким на момент вчинення адміністративного правопорушення виповнилось 16 років.
Суб'єктивна сторона адміністративного проступку -це внутрішня сторона проступку, психічне відношення суб'єкта правопорушення до скоєного проступку, що характеризує його волю, яка проявляється у протиправній дії, відношенні його до дії, яку він вчинив.
Ознаками суб'єктивної сторони правопорушення є: вина; мотив; мета правопорушення.
Вина проявляється в умислі й необережності. Умисел буває прямий і побічний. Необережність проявляється у двох формах: самовпевненості та недбалості.
Серед суб'єктів адміністративних правопорушень вирізняються так звані спеціальні суб'єкти, тобто ті, які мають певні особливості щодо вчинення окремих адміністративних правопорушень або не несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До них належать неповнолітні, іноземні громадяни, військовослужбовці та працівники міліції, посадові особи, народні депутати, батьки або особи, що їх замінюють, та ін.
Згідно з ст. 13 КпАП України до осіб віком 16-18 років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються відповідні заходи впливу. Спочатку наведемо визначення поняття «неповнолітні». Неповнолітні — це особи, які не досягли 18 років, тобто віку, з досягненням якого закон пов'язує настання повної дієздатності. Неповнолітні, які не досягли встановленого в законі віку (14 років згідно з Кримінальним кодексом України та 16 років згідно з КпАП України), є малолітніми і юридичній відповідальності, у тому числі адміністративній, не підлягають, оскільки визнаються нездатними усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. До того ж адміністративна відповідальність неповнолітнього може настати тільки тоді, коли 16 років йому виповнилось саме до моменту вчинення протиправного діяння, а не до вирішення питання про притягнення його до адміністративної відповідальності.
До неповнолітніх віком 16-18 років, які скоїли адміністративні проступки, можуть бути застосовані заходи, передбачені ст. 241 КпАП, а саме:
• зобов'язання публічно або в іншій формі вибачитись перед потерпілим;
• застереження;
• догана або сувора догана;
• передання неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, або під нагляд педагогічному чи трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
Заходи впливу мають виховний характер І можуть бути застосовані до неповнолітніх, які скоїли адміністративний проступок, у віці 16-18 років, якщо орган адміністративної юрисдикції дійде висновку, що виправлення правопорушника можливе без застосування до нього суворішого адміністративного стягнення. У сукупності ці заходи утворюють систему, що складена з урахуванням збільшення тяжкості примусових заходів — від менш суворих до суворіших.
Найменш суворим заходом є зобов'язання публічно або в іншій формі вибачитись перед потерпілим. Цей захід орган адміністративної юрисдикції застосовує тоді, коли він дійшов висновку, що неповнолітній визнав неправомірність своєї поведінки, суспільну шкоду скоєного діяння і покаявся в ньому. Публічність вибачення при цьому полягає у здійсненні його не тет-а-тет (тобто неповнолітній і потерпілий), а у присутності інших осіб.
Питання про форму публічного вибачення вирішує орган адміністративної юрисдикції з урахуванням усіх обставин справи і побажань потерпілого.
Кодексом про адміністративні правопорушення встановлено, що до адміністративної відповідальності притягаються особи, яким на момент скоєння правопорушення виповнилось 16 років. Справи про такі правопорушення уповноважені розглядати комісії в справах неповнолітніх при виконавчих комітетах місцевих Рад. Ці органи керуються в своїй діяльності Положенням про комісії в справах неповнолітніх від 26 серпня 1976 р. з наступними змінами і доповненнями.
Коло справ про адміністративні правопорушення, які розглядаються комісіями, можна поділити на певні групи: 1) справи про суспільне небезпечні дії, вчинені особами до досягнення 16-річного віку: 2) правопорушення, скоєні особами віком від 16 до 18 років (крім справ про злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції, народного дружинника, військовослужбовця); 3) скоєння дрібного розкрадання державного або громадського майна, дрібного хуліганства, порушення правил дорожнього руху, правил придбання, зберігання і користування вогнепальною зброєю і боєприпасами. Остання група справ розглядається комісіями лише тоді, коли вони передаються їм органами внутрішніх справ або судами, яким згідно з законом підвідомчі перелічені види правопорушень. Якщо такі правопорушення вчиняють неповнолітні віком до 16 років, відповідальність за них несуть батьки або особи, які їх замінюють.
Окремою групою можна виділити справи про інші антигромадські вчинки неповнолітніх, які не вважаються адміністративними правопорушеннями, однак свідчать про певні відхилення від нормального розвитку підлітка, наприклад, неналежна поведінка в школі, на вулиці, в інших громадських місцях, що часто межує з хуліганськими проявами; бродяжництво, жорстоке ставлення до ровесників, грубе поводження з учителями та однокласниками, жебрацтво, втеча з дому. Сюди можна віднести і аморальні вчинки: ранні статеві зв'язки, захоплення азартними іграми, що свідчить про погляди і звички, які з часом можуть призвести до злочину.
Комісії розглядають також матеріали про неповнолітніх, які ухиляються від навчання або роботи. Вони з'ясовують причини такої поведінки, працевлаштовують неповнолітніх або скеровують на навчання.
Як свідчить практика, найчастіше комісії розглядають справи про дрібне розкрадання державного або громадського майна, яке виражається у побитті скла в автомашинах або приміщеннях, псуванні телефонів-автоматів, крісел в поїздах та ін.; дрібне хуліганство і дрібну спекуляцію; розлиття спиртних напоїв у громадських місцях або появу в них в нетверезому стані; азартні ігри (гра в рулетку і карти).
У разі вчинення особами віком 16-18 років окремих адміністративних правопорушень вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. Згідно з Кодексом про кримінальні порушення України до таких правопорушень належать:
• незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів чи психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ст. 44);
• дрібне розкрадання державного або колективного майна (ст. 51);
• порушення правил дорожнього руху (ст. 121—127, ч. 1 і 2 ст. 130);
• дрібне хуліганство (ст. 173);
• стрільба з вогнепальної, холодної метальної чи пневматичної зброї в населених пунктах і не відведених для цього місцях або з порушенням встановленого порядку (ст. 174);
• злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця (ст. 185);
• порушення правил дозвільної системи щодо вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї та бойових припасів (ст. 190-195).
Зауважимо також, що скоєння адміністративного проступку неповнолітнім є обставиною, що пом'якшує відповідальність (ст. 40 КпАП України). Пояснюється це тим, що неповнолітні загалом не мають стійкої психіки, достатнього життєвого досвіду, навичок правочинної поведінки, не завжди усвідомлюють шкоду від заподіяного, легко піддаються впливу інших осіб, особливо старших за віком, що часто стають організаторами або підбурювачами правопорушень, ураховується також, що неповнолітні легко піддаються виховному впливу і можуть виправитись без застосування до них жорстких заходів адміністративного стягнення.
Адміністративний проступок - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.
Суб'єктом адміністративного правопорушення є осудні фізичні особи, яким на момент вчинення адміністративного правопорушення виповнилось 16 років.
Суб'єктивна сторона адміністративного проступку -це внутрішня сторона проступку, психічне відношення суб'єкта правопорушення до скоєного проступку, що характеризує його волю, яка проявляється у протиправній дії, відношенні його до дії, яку він вчинив.
Ознаками суб'єктивної сторони правопорушення є: вина; мотив; мета правопорушення.
Вина проявляється в умислі й необережності. Умисел буває прямий і побічний. Необережність проявляється у двох формах: самовпевненості та недбалості.
Серед суб'єктів адміністративних правопорушень вирізняються так звані спеціальні суб'єкти, тобто ті, які мають певні особливості щодо вчинення окремих адміністративних правопорушень або не несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До них належать неповнолітні, іноземні громадяни, військовослужбовці та працівники міліції, посадові особи, народні депутати, батьки або особи, що їх замінюють, та ін.
Згідно з ст. 13 КпАП України до осіб віком 16-18 років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються відповідні заходи впливу. Спочатку наведемо визначення поняття «неповнолітні». Неповнолітні — це особи, які не досягли 18 років, тобто віку, з досягненням якого закон пов'язує настання повної дієздатності. Неповнолітні, які не досягли встановленого в законі віку (14 років згідно з Кримінальним кодексом України та 16 років згідно з КпАП України), є малолітніми і юридичній відповідальності, у тому числі адміністративній, не підлягають, оскільки визнаються нездатними усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. До того ж адміністративна відповідальність неповнолітнього може настати тільки тоді, коли 16 років йому виповнилось саме до моменту вчинення протиправного діяння, а не до вирішення питання про притягнення його до адміністративної відповідальності.
До неповнолітніх віком 16-18 років, які скоїли адміністративні проступки, можуть бути застосовані заходи, передбачені ст. 241 КпАП, а саме:
• зобов'язання публічно або в іншій формі вибачитись перед потерпілим;
• застереження;
• догана або сувора догана;
• передання неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, або під нагляд педагогічному чи трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
Заходи впливу мають виховний характер І можуть бути застосовані до неповнолітніх, які скоїли адміністративний проступок, у віці 16-18 років, якщо орган адміністративної юрисдикції дійде висновку, що виправлення правопорушника можливе без застосування до нього суворішого адміністративного стягнення. У сукупності ці заходи утворюють систему, що складена з урахуванням збільшення тяжкості примусових заходів — від менш суворих до суворіших.
Найменш суворим заходом є зобов'язання публічно або в іншій формі вибачитись перед потерпілим. Цей захід орган адміністративної юрисдикції застосовує тоді, коли він дійшов висновку, що неповнолітній визнав неправомірність своєї поведінки, суспільну шкоду скоєного діяння і покаявся в ньому. Публічність вибачення при цьому полягає у здійсненні його не тет-а-тет (тобто неповнолітній і потерпілий), а у присутності інших осіб.
Питання про форму публічного вибачення вирішує орган адміністративної юрисдикції з урахуванням усіх обставин справи і побажань потерпілого.
Кодексом про адміністративні правопорушення встановлено, що до адміністративної відповідальності притягаються особи, яким на момент скоєння правопорушення виповнилось 16 років. Справи про такі правопорушення уповноважені розглядати комісії в справах неповнолітніх при виконавчих комітетах місцевих Рад. Ці органи керуються в своїй діяльності Положенням про комісії в справах неповнолітніх від 26 серпня 1976 р. з наступними змінами і доповненнями.
Коло справ про адміністративні правопорушення, які розглядаються комісіями, можна поділити на певні групи: 1) справи про суспільне небезпечні дії, вчинені особами до досягнення 16-річного віку: 2) правопорушення, скоєні особами віком від 16 до 18 років (крім справ про злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції, народного дружинника, військовослужбовця); 3) скоєння дрібного розкрадання державного або громадського майна, дрібного хуліганства, порушення правил дорожнього руху, правил придбання, зберігання і користування вогнепальною зброєю і боєприпасами. Остання група справ розглядається комісіями лише тоді, коли вони передаються їм органами внутрішніх справ або судами, яким згідно з законом підвідомчі перелічені види правопорушень. Якщо такі правопорушення вчиняють неповнолітні віком до 16 років, відповідальність за них несуть батьки або особи, які їх замінюють.
Окремою групою можна виділити справи про інші антигромадські вчинки неповнолітніх, які не вважаються адміністративними правопорушеннями, однак свідчать про певні відхилення від нормального розвитку підлітка, наприклад, неналежна поведінка в школі, на вулиці, в інших громадських місцях, що часто межує з хуліганськими проявами; бродяжництво, жорстоке ставлення до ровесників, грубе поводження з учителями та однокласниками, жебрацтво, втеча з дому. Сюди можна віднести і аморальні вчинки: ранні статеві зв'язки, захоплення азартними іграми, що свідчить про погляди і звички, які з часом можуть призвести до злочину.
Комісії розглядають також матеріали про неповнолітніх, які ухиляються від навчання або роботи. Вони з'ясовують причини такої поведінки, працевлаштовують неповнолітніх або скеровують на навчання.
Як свідчить практика, найчастіше комісії розглядають справи про дрібне розкрадання державного або громадського майна, яке виражається у побитті скла в автомашинах або приміщеннях, псуванні телефонів-автоматів, крісел в поїздах та ін.; дрібне хуліганство і дрібну спекуляцію; розлиття спиртних напоїв у громадських місцях або появу в них в нетверезому стані; азартні ігри (гра в рулетку і карти).
У разі вчинення особами віком 16-18 років окремих адміністративних правопорушень вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. Згідно з Кодексом про кримінальні порушення України до таких правопорушень належать:
• незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів чи психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ст. 44);
• дрібне розкрадання державного або колективного майна (ст. 51);
• порушення правил дорожнього руху (ст. 121—127, ч. 1 і 2 ст. 130);
• дрібне хуліганство (ст. 173);
• стрільба з вогнепальної, холодної метальної чи пневматичної зброї в населених пунктах і не відведених для цього місцях або з порушенням встановленого порядку (ст. 174);
• злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця (ст. 185);
• порушення правил дозвільної системи щодо вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї та бойових припасів (ст. 190-195).
Зауважимо також, що скоєння адміністративного проступку неповнолітнім є обставиною, що пом'якшує відповідальність (ст. 40 КпАП України). Пояснюється це тим, що неповнолітні загалом не мають стійкої психіки, достатнього життєвого досвіду, навичок правочинної поведінки, не завжди усвідомлюють шкоду від заподіяного, легко піддаються впливу інших осіб, особливо старших за віком, що часто стають організаторами або підбурювачами правопорушень, ураховується також, що неповнолітні легко піддаються виховному впливу і можуть виправитись без застосування до них жорстких заходів адміністративного стягнення.
Література
1. Административная ответственность / Под ред. В.М. Манохина и Ю.А. Адушкина. Саратов. 1988.
2. Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушення у сфері обігу наркотиків): Навчальний посібник /За заг. ред. І.П. Голосніченка. -К.: КІВС, 2003. -112 с.
3. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник / За заг. ред. А.Т. Комзюка. – 2-е вид., виправл. і доп. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2001. – С. 6.
4. Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. Ю.П. Битяка. X., 2000.
5. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник. –М.: ЗЕРЦАЛО, 1997. –672 с.
6. Анджиєвськнй В.С., Тимченко І.А. Нове законодавство про адміністративні правопорушення. К., 1987.
7. Бахрах Д. Н. Состав административного проступка. Свердловск, 1987.
8. Бахрах Д.Н., Ренов Э.Н. Производство по делам об административных правонарушениях. М., 1989.
9. Бельский К.С. Административная ответственность: генезис, основные признаки, структура // Государство и право. – 1999. – № 12. – С. 12–20.
10. Битяк Ю.П., Зуй В.В., Комзюк А.Т. Переконання і примус у державному управлінні. Адміністративна відповідальність: Консп. лекцій. X., 1994.
11. Вельский К.С. Административная ответственность: генезис, основные признаки, структура // Государство и право. –1999. -№12. -С.20-25.
12. Голосніченко І. П. Попередження корисливих проступків засобами адміністративного права. К., 1991.
13. Гончарук С. Т. Адміністративна відповідальність. К., 1995.
14. Додин Е. В. Административная деликтология. Одесса, 1997.
15. Кивалов С. В. Таможенное право (административная ответственность за нарушение таможенных правил). Одесса, 1996.
16. Коваль Л. В. Відповідальність за адміністративні правопорушення. К., 1975.
17. Коваль Л.В. Адміністративне право України. –К.: Основи, 1994. –154 с.
18. Коваль Л.В. Адміністративне право України: Курс лекцій. К., 1994.
19. Кодекс Украины об административных правонарушениях (Научно-практический комментарий). Х., 2000.
20. Кодекс України про адміністративні правопорушення // ВВР УРСР. –1984. – Додаток до № 51. –Ст.1122.
21. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відом. Верх. Ради УРСР. 1984. Додаток до № 52. Ст. 1122 (з наступними змінами та доповненнями).
22. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. –К.: Юрінком Інтер, 1999. –736 с.
23. Колпаков В.К. Деліктний феномен в адміністративному праві України: Автореф. дис... докт. юрид. наук: 12.00.07 /Нац. академія внутр. справ України. -К., 2005. –39 с.
24. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. -К.: Юрінком Інтер, 2003. -544 с.
25. Конституція України // Відом. Верх. Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.
26. Кузьмичева Г.А. Административная ответственность. М., 1984.
27. Лазарев Б.М. Административная ответственность. М., 1985.
28. Лазарев Б.М. Советское административное право. – М.: Юристъ, 1990. – 480 с.
29. Лук’янець Д.М. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвитку: Монографія. -К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. -220 с.
30. Манохин В.М., Адушкин Ю.С., Багишев З.А. Российское административное право. – М.: Юристъ, 1996. – С. 174.
31. Маркова Э.И., Туранов В.И. Административная ответственность по советскому праву. – Куйбышев: Изд-во Куйбышев. ун-та, 1978. – С. 9.
32. Масленников М.Я. Административно-юрисдикционный процесс: Сущность и актуальные вопроси правоприменения по делам об административных правонарушениях. Воронеж, 1990.
33. Матвеенков А.С. Производство по делам об административных правонарушениях (составление процессуальных документов). Караганда, 1989.
34. Митний кодекс України // Відом. Верх. Ради України. 1992. № 16. Ст. 203 (з наступними змінами та доповненнями).
35. Овсянко Д.М. Административное право: Учебное пособие /Под ред. Г.А. Туманова. –М.: Юрист, 1997. –448 с.
36. Опришко В. Ф. Административная ответственность за правонарушения. К., 1988.
37. Остапенко О.І. Адміністративна деліктологія. Львів, 1997.
38. Павловський Р.С. Причини вчинення адміністративних правопорушень і умови, які їм сприяють // Рад. право. 1988. №5.
39. Печеницын В.А. Состав административного проступка и его значение в юрисдикционной деятельности органов внутренних дел. Хабаровск, 1988.
40. Положення про адміністративні комісії в УРСР // Відом. Верх. Ради УРСР. 1988. № 12. Ст.318.
41. Попов Л.Л., Шергин А.П. Управление, гражданин, ответственность. Л., 1975.
42. Проблеми удосконалювання системи профілактики правопорушень неповнолітніх у міському районі: Збірник статей. – М.: 1985
43. Рябов Ю.С. Административная ответственность граждан и должностных лиц. –Пермь: Кн. изд-во, 1984. –114 с.
44. Саввин М. Я. Административный штраф. М., 1984.
45. Севрюгин В.Е. Понятие правонарушения (проступка) по административному законодательству. М., 1988.
46. Советское административное право: Учебник /Отв. ред. П.Т. Василенков. –М.: Юрид. лит., 1990. –574 с.
47. Студеникина М.С. Что такое административная ответственность? –М.: Сов. Россия, 1990. –125 с.
48. Шергин А.П. Административная юрисдикция. М., 1979.
49. Шкарупа В. К. Доказування та докази в адміністративно-примусовій діяльності органів внутрішніх справ (міліції). К, 1995.
2. Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушення у сфері обігу наркотиків): Навчальний посібник /За заг. ред. І.П. Голосніченка. -К.: КІВС, 2003. -112 с.
3. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник / За заг. ред. А.Т. Комзюка. – 2-е вид., виправл. і доп. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2001. – С. 6.
4. Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. Ю.П. Битяка. X., 2000.
5. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник. –М.: ЗЕРЦАЛО, 1997. –672 с.
6. Анджиєвськнй В.С., Тимченко І.А. Нове законодавство про адміністративні правопорушення. К., 1987.
7. Бахрах Д. Н. Состав административного проступка. Свердловск, 1987.
8. Бахрах Д.Н., Ренов Э.Н. Производство по делам об административных правонарушениях. М., 1989.
9. Бельский К.С. Административная ответственность: генезис, основные признаки, структура // Государство и право. – 1999. – № 12. – С. 12–20.
10. Битяк Ю.П., Зуй В.В., Комзюк А.Т. Переконання і примус у державному управлінні. Адміністративна відповідальність: Консп. лекцій. X., 1994.
11. Вельский К.С. Административная ответственность: генезис, основные признаки, структура // Государство и право. –1999. -№12. -С.20-25.
12. Голосніченко І. П. Попередження корисливих проступків засобами адміністративного права. К., 1991.
13. Гончарук С. Т. Адміністративна відповідальність. К., 1995.
14. Додин Е. В. Административная деликтология. Одесса, 1997.
15. Кивалов С. В. Таможенное право (административная ответственность за нарушение таможенных правил). Одесса, 1996.
16. Коваль Л. В. Відповідальність за адміністративні правопорушення. К., 1975.
17. Коваль Л.В. Адміністративне право України. –К.: Основи, 1994. –154 с.
18. Коваль Л.В. Адміністративне право України: Курс лекцій. К., 1994.
19. Кодекс Украины об административных правонарушениях (Научно-практический комментарий). Х., 2000.
20. Кодекс України про адміністративні правопорушення // ВВР УРСР. –1984. – Додаток до № 51. –Ст.1122.
21. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відом. Верх. Ради УРСР. 1984. Додаток до № 52. Ст. 1122 (з наступними змінами та доповненнями).
22. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. –К.: Юрінком Інтер, 1999. –736 с.
23. Колпаков В.К. Деліктний феномен в адміністративному праві України: Автореф. дис... докт. юрид. наук: 12.00.07 /Нац. академія внутр. справ України. -К., 2005. –39 с.
24. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. -К.: Юрінком Інтер, 2003. -544 с.
25. Конституція України // Відом. Верх. Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.
26. Кузьмичева Г.А. Административная ответственность. М., 1984.
27. Лазарев Б.М. Административная ответственность. М., 1985.
28. Лазарев Б.М. Советское административное право. – М.: Юристъ, 1990. – 480 с.
29. Лук’янець Д.М. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвитку: Монографія. -К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. -220 с.
30. Манохин В.М., Адушкин Ю.С., Багишев З.А. Российское административное право. – М.: Юристъ, 1996. – С. 174.
31. Маркова Э.И., Туранов В.И. Административная ответственность по советскому праву. – Куйбышев: Изд-во Куйбышев. ун-та, 1978. – С. 9.
32. Масленников М.Я. Административно-юрисдикционный процесс: Сущность и актуальные вопроси правоприменения по делам об административных правонарушениях. Воронеж, 1990.
33. Матвеенков А.С. Производство по делам об административных правонарушениях (составление процессуальных документов). Караганда, 1989.
34. Митний кодекс України // Відом. Верх. Ради України. 1992. № 16. Ст. 203 (з наступними змінами та доповненнями).
35. Овсянко Д.М. Административное право: Учебное пособие /Под ред. Г.А. Туманова. –М.: Юрист, 1997. –448 с.
36. Опришко В. Ф. Административная ответственность за правонарушения. К., 1988.
37. Остапенко О.І. Адміністративна деліктологія. Львів, 1997.
38. Павловський Р.С. Причини вчинення адміністративних правопорушень і умови, які їм сприяють // Рад. право. 1988. №5.
39. Печеницын В.А. Состав административного проступка и его значение в юрисдикционной деятельности органов внутренних дел. Хабаровск, 1988.
40. Положення про адміністративні комісії в УРСР // Відом. Верх. Ради УРСР. 1988. № 12. Ст.318.
41. Попов Л.Л., Шергин А.П. Управление, гражданин, ответственность. Л., 1975.
42. Проблеми удосконалювання системи профілактики правопорушень неповнолітніх у міському районі: Збірник статей. – М.: 1985
43. Рябов Ю.С. Административная ответственность граждан и должностных лиц. –Пермь: Кн. изд-во, 1984. –114 с.
44. Саввин М. Я. Административный штраф. М., 1984.
45. Севрюгин В.Е. Понятие правонарушения (проступка) по административному законодательству. М., 1988.
46. Советское административное право: Учебник /Отв. ред. П.Т. Василенков. –М.: Юрид. лит., 1990. –574 с.
47. Студеникина М.С. Что такое административная ответственность? –М.: Сов. Россия, 1990. –125 с.
48. Шергин А.П. Административная юрисдикция. М., 1979.
49. Шкарупа В. К. Доказування та докази в адміністративно-примусовій діяльності органів внутрішніх справ (міліції). К, 1995.
Інші роботи цього напряму
© 2023 Diplom.kiev.ua
Наукові роботи на замовлення
Потрібна наукова робота ?