|
ЦІНА:
50 грн.
|
||
|
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
|
||
| Тема роботи: | Прокурорський нагляд (ID роботи: 2770) |
| Напрям: | Право |
| Предмет: | Адміністративне право |
| Тип роботи: | Курсова робота |
| Кількість сторінок: | 48 |
| Рік захисту: | 2010 |
| Мова: | Українськa |
План
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРАТУРИ В СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ГРОМАДЯН УКРАЇНИ
1.1. Конституційно-правовий статус прокуратури України
1.2. Прокурорський нагляд як важлива самостійна галузь державної діяльності в сфері забезпечення прав і свобод громадян
1.3. Функції і повноваження прокуратури в сфері забезпечення прав і свобод громадян
РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОКУРОРСЬКОГО НАГЛЯДУ І КОНТРОЛЮ ЗА ДОТРИМАННЯМ ПРАВ І СВОБОД ГРОМАДЯН
2.1. Поняття й особливості нагляду і контролю прокуратури за дотриманням законодавства в сфері забезпечення прав і свобод громадян
2.2. Нормативно-правове забезпечення нагляду і контролю прокуратури за дотриманням законодавства в сфері забезпечення прав і свобод громадян
2.3. Предмет, об’єкт та суб’єкти прокурорського нагляду за дотриманням законодавства в сфері забезпечення прав і свобод громадян
2.4. Акти реагування прокуратури України
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
РОЗДІЛ 1. ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРАТУРИ В СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ГРОМАДЯН УКРАЇНИ
1.1. Конституційно-правовий статус прокуратури України
1.2. Прокурорський нагляд як важлива самостійна галузь державної діяльності в сфері забезпечення прав і свобод громадян
1.3. Функції і повноваження прокуратури в сфері забезпечення прав і свобод громадян
РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОКУРОРСЬКОГО НАГЛЯДУ І КОНТРОЛЮ ЗА ДОТРИМАННЯМ ПРАВ І СВОБОД ГРОМАДЯН
2.1. Поняття й особливості нагляду і контролю прокуратури за дотриманням законодавства в сфері забезпечення прав і свобод громадян
2.2. Нормативно-правове забезпечення нагляду і контролю прокуратури за дотриманням законодавства в сфері забезпечення прав і свобод громадян
2.3. Предмет, об’єкт та суб’єкти прокурорського нагляду за дотриманням законодавства в сфері забезпечення прав і свобод громадян
2.4. Акти реагування прокуратури України
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Вступ
Актуальність теми курсової роботи. Відповідно до ст. 2 конституції України людина, її життя, здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в України найвищою соціальною цінністю. Означене Конституційне положення визначає один із найважливіших напрямів діяльності держави в сучасних умовах.
Україна, будучи членом ООН, Ради Європи, інших міжнародних організацій, чітко виконує зобов’язання по міжнародних договорах, в тому числі й тих, що мають безпосереднє відношення до прав та свобод людини і громадянина. В державі проводиться робота щодо вдосконалення чинного законодавства, приведення його у відповідність з міжнародними стандартами, тим самим створюється необхідна система права демократичного суспільства.
Процеси, що відбуваються в Україні складні і неоднозначні, вони потребують реформування всіх галузей і інститутів у системі права для досягнення основної мети – захисту прав та свобод людини і громадянина.
Актуальність дослідження проблеми конституційно-правових способів захисту прав та свобод людини і громадянина обумовлюється й необхідністю підвищення рівня правової культури населення, а також зміною правової свідомості, юридичного мислення працівників правовстановлюючих і правозастосовуючих органів в Україні, формуванням у них позицій пріоритетності забезпечення прав та свобод людини і громадянина нормами конституційного права.
Вказане свідчить про актуальність і необхідність широких узагальнень, систематизації і аналізу зібраного конституційною та іншими юридичними науками емпіричного і теоретичного матеріалу, оцінки напрямків і тенденцій, що мають місце, обґрунтування на цій підставі пропозицій щодо вирішення проблеми конституційно-правових способів захисту прав та свобод людини і громадянина. Зазначені обставини й обумовили вибір теми дослідження.
Теоретичною основою дослідження є праці провідних вітчизняних вчених-юристів таких як А.С.Васильєв, А.З.Георгіца, П.Б.Євграфов, А.П.Заєць, А.М.Колодій, В.В.Копейчиков, М.І.Корнієнко, В.В.Кравченко, В.Ф.Мелащенко, М.І.Мельник, В.В.Молдаван, А.А.Нечитайленко, А.Ю.Олійник, В.Ф.Опришко, В.Ф.Погорілко, І.М.Погребной, П.М.Рабінович, А.О.Селіванов, О.Ф.Скакун, В.Я.Тацій, Ю.М.Тодика, О.Ф.Фрицький, М.І.Хавронюк, М.В.Цвік, В.М.Шаповал, Ю.С.Шемшученко та інші.
Мета і завдання дослідження. Метою є комплексний аналіз актуальних наукових питань формування законодавчого забезпечення і реалізації правових способів захисту прав та свобод людини і громадянина, визначення напрямків їх дослідження і оптимізації, обґрунтування рекомендацій по удосконаленню діючого законодавства з урахуванням нових політичних, культурних, правових та економічних відносин.
Відповідно до мети дослідження в курсовій роботі вирішуються такі завдання:
- дослідити правові та організаційні засади діяльності прокуратури в сфері забезпечення прав і свобод громадян України;
- визначити особливості прокурорського нагляду і контролю за дотриманням прав і свобод громадян;
- здійснити аналіз проблемних питань та внести пропозиції щодо удосконалення нормативно-правового забезпечення діяльності прокуратури в сфері забезпечення прав і свобод громадян
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають у процесі захисту прав та свобод людини і громадянина конституційно-правовими способами.
Предметом дослідження є положення Конституції України, що мають пряме, безпосереднє відношення до питань правових способів захисту прав і свобод людини і громадянина прокуратурою України, нормативно-правові акти, які визначають її правовий статус та способи захисту конституційних прав і свобод, правозастосовча практика прокуратури, її посадових осіб в даній сфері.
Україна, будучи членом ООН, Ради Європи, інших міжнародних організацій, чітко виконує зобов’язання по міжнародних договорах, в тому числі й тих, що мають безпосереднє відношення до прав та свобод людини і громадянина. В державі проводиться робота щодо вдосконалення чинного законодавства, приведення його у відповідність з міжнародними стандартами, тим самим створюється необхідна система права демократичного суспільства.
Процеси, що відбуваються в Україні складні і неоднозначні, вони потребують реформування всіх галузей і інститутів у системі права для досягнення основної мети – захисту прав та свобод людини і громадянина.
Актуальність дослідження проблеми конституційно-правових способів захисту прав та свобод людини і громадянина обумовлюється й необхідністю підвищення рівня правової культури населення, а також зміною правової свідомості, юридичного мислення працівників правовстановлюючих і правозастосовуючих органів в Україні, формуванням у них позицій пріоритетності забезпечення прав та свобод людини і громадянина нормами конституційного права.
Вказане свідчить про актуальність і необхідність широких узагальнень, систематизації і аналізу зібраного конституційною та іншими юридичними науками емпіричного і теоретичного матеріалу, оцінки напрямків і тенденцій, що мають місце, обґрунтування на цій підставі пропозицій щодо вирішення проблеми конституційно-правових способів захисту прав та свобод людини і громадянина. Зазначені обставини й обумовили вибір теми дослідження.
Теоретичною основою дослідження є праці провідних вітчизняних вчених-юристів таких як А.С.Васильєв, А.З.Георгіца, П.Б.Євграфов, А.П.Заєць, А.М.Колодій, В.В.Копейчиков, М.І.Корнієнко, В.В.Кравченко, В.Ф.Мелащенко, М.І.Мельник, В.В.Молдаван, А.А.Нечитайленко, А.Ю.Олійник, В.Ф.Опришко, В.Ф.Погорілко, І.М.Погребной, П.М.Рабінович, А.О.Селіванов, О.Ф.Скакун, В.Я.Тацій, Ю.М.Тодика, О.Ф.Фрицький, М.І.Хавронюк, М.В.Цвік, В.М.Шаповал, Ю.С.Шемшученко та інші.
Мета і завдання дослідження. Метою є комплексний аналіз актуальних наукових питань формування законодавчого забезпечення і реалізації правових способів захисту прав та свобод людини і громадянина, визначення напрямків їх дослідження і оптимізації, обґрунтування рекомендацій по удосконаленню діючого законодавства з урахуванням нових політичних, культурних, правових та економічних відносин.
Відповідно до мети дослідження в курсовій роботі вирішуються такі завдання:
- дослідити правові та організаційні засади діяльності прокуратури в сфері забезпечення прав і свобод громадян України;
- визначити особливості прокурорського нагляду і контролю за дотриманням прав і свобод громадян;
- здійснити аналіз проблемних питань та внести пропозиції щодо удосконалення нормативно-правового забезпечення діяльності прокуратури в сфері забезпечення прав і свобод громадян
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають у процесі захисту прав та свобод людини і громадянина конституційно-правовими способами.
Предметом дослідження є положення Конституції України, що мають пряме, безпосереднє відношення до питань правових способів захисту прав і свобод людини і громадянина прокуратурою України, нормативно-правові акти, які визначають її правовий статус та способи захисту конституційних прав і свобод, правозастосовча практика прокуратури, її посадових осіб в даній сфері.
Висновок
Проведене в курсовій роботі дослідження надало можливості встановити наступне:
В Україні здійснюються великомасштабні перетворення, спрямовані на зміцнення демократії і створення правової держави. Відбувається переоцінка цінностей в економічній, соціальній, управлінській, духовній та інших сферах життя суспільства. За цих умов однією з основних проблем лишається зміцнення правопорядку. Тому на перший план висуваються завдання забезпечення законності, захисту прав і законних інтересів громадян, верховенства права. При цьому потрібно виходити з неминучості тривалого перехідного періоду від нинішнього етапу розвитку нашої країни до рівня держави, яку можна буде назвати правовою.
Конституція України 1996 р. вперше за час конституційного розвитку України закріпила положення про визнання людини, її життя і здоров’я, честі й гідності, недоторканності й безпеки в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України). Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини визнано головним обов’язком держави.
У вирішенні зазначеного питання одне з провідних місць належить органам прокуратури. Відповідно до п. 2 ст. 4 Закону України “Про прокуратуру”, завданням прокуратури є захист від неправомірних посягань соціальних, економічних, політичних, особистих прав та свобод людини і громадянина гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами. Отже, захист прав людини є одним із головних завдань прокуратури в усіх напрямах її функціонування. Поряд з іншими правовими установами прокуратура входить до загальної системи гарантування державою прав і свобод людини, доповнює і посилює її. Дієвість органів прокуратури в цьому напрямі обумовлюється наданими прокурорам Конституцією України, Законом України “Про прокуратуру”, іншими законодавчими актами широких повноважень із забезпечення законності й додержання прав і свобод громадян, а також ініціативністю, досить високим авторитетом серед населення, доступністю для будь-кого. Прокуратура існує не тільки серед державних органів, а й у свідомості громадян як захисниця їхніх прав. Вона інтегрована в соціальну, індивідуальну психологію і правову культуру нашого народу. Досвід свідчить про те, що прокурори не тільки ефективно стоять на сторожі чинних законів, інтересів держави і суспільства, а й активно захищають права конкретних осіб.
Як відомо, останнім часом серед політиків і юристів розгорнулись гострі дискусії щодо можливості подальшого збереження такої функції прокуратури, як нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Цікаво згадати, що, приймаючи Конституцію, наші законодавці обумовили можливість ліквідації цієї функції створенням в Україні системи органів контролю за додержанням законів. Гадаємо, що це було лише приводом, а не причиною такого рішення. Адже в Україні давно існують різні форми контролю з боку владних структур за додержанням законів: парламентський контроль, контроль з боку президентських структур, з боку Кабінету Міністрів і місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, близько сотні різних галузевих інспекцій. Що ж до прокуратури, то її роль у системі соціального контролю (в широкому розумінні цього поняття) є унікальною і не перетинається з діяльністю інших органів.
По-перше, прокуратура здійснює нагляд за додержанням законності у цілому, а не в рамках окремих правових сфер. По-друге, прокурорське втручання пов’язано лише з порушеннями законів, тобто актів найвищої юридичної сили, тоді як численні контролюючі органи керуються в основному підзаконними актами, різного роду положеннями та інструкціями. І, нарешті, прокуратура, здійснюючи нагляд за додержанням законів органами позавідомчого контролю, будучи системо-утворюючим ядром суспільного контролю, сприяє підвищенню його активності та ефективності в боротьбі з правопорушеннями.
Саме тому український парламент, проявивши зваженість і розсудливість, зберіг на невизначений час цю функцію прокуратури. Що ж до перенесення її до Перехідних положень, то це можна розглядати як суто тактичний крок, продиктований впливом такого зовнішнього фактора, як позиція структур Ради Європи. Ця позиція впродовж останніх років залишається незмінною і зводиться до того, що існування прокуратури України в її нинішньому вигляді суперечить, не більше не менше, принципу верховенства права. В Остаточному тексті Резолюції ПАРЄ міститься вимога “...повністю імплементувати реформу прокуратури відповідно до принципів і стандартів РЄ, маючи на меті скасування наглядових функцій прокуратури, які не відповідають Конституції України і загрожують підривом незалежності доволі слабкої судової влади”.
Доцільно зазначити, що в певних сферах суспільних відносин, пов’язаних із забезпеченням прав, свобод і обов’язків особи законодавець спеціально передбачає необхідність прокурорського нагляду. Зокрема, в Законі України “Про оплату праці” (ст. 35) встановлено, що вищий нагляд за додержанням законодавства про оплату праці здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори. Відповідно до положень ст. 21 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу”, нагляд за додержанням і правильним застосуванням цього Закону всіма організаціями, підприємствами, установами, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами. На підставі ст. 37 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” нагляд за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому органи прокуратури. Наглядовий аспект прокуратури закріплено і в інших законодавчих актах, що свідчить про те, що дану проблему законодавець вважає надзвичайно важливою, проблемою державного значення.
Органами прокуратури України за останній час здійснено ряд практичних заходів щодо перебудови роботи зі скаргами, забезпечення надійної охорони прав і законних інтересів громадян. Повідомлення почали активніше використовуватись для зміцнення законності й правопорядку, посилення прокурорського нагляду, поліпшення діяльності правоохоронних органів щодо боротьби з правопорушеннями. Стан роботи зі скаргами громадян постійно аналізується як у центральному апараті, так і на місцях. Результати обговорюються на колегіях. Заслуховуються керівники структурних підрозділів, відповідних прокуратур. Дедалі ширше запроваджується гласність цієї роботи. Матеріали за фактами порушень прав громадян постійно публікуються у пресі. Поряд із випадками, коли окремі скарги не дістають правильного вирішення на місцях, є випадки, коли громадяни протягом тривалого часу змушені звертатись до обласних прокуратур і апарату Генеральної прокуратури України. Тому Генеральним прокурором України запропоновано якомога ширше використовувати засоби масової інформації для виховання у громадян поважного ставлення до закону. Зокрема, працівники прокуратури у виступах у пресі, по радіо і на телебаченні більше уваги мають приділяти роз’ясненню законодавства про порядок розгляду звернень громадян.
Відповідно до останнього конституційного законопроекту, ст. 121 Основного закону пропонується доповнити новим (п’ятим) пунктом, відповідно до якого на прокуратуру покладається “нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами”.
Для органів прокуратури забезпечення реалізації конституційних прав та свобод людини і громадянина є комплексною діяльністю, оскільки вона досягається при здійсненні всіх функцій прокуратури. Проте більш наочно захист соціальних, економічних, політичних, культурних, екологічних та інших конституційних прав громадян можна продемонструвати на прикладі прокурорського нагляду за:
- виконанням закону про звернення громадян до органів виконавчої влади та місцевого самоврядування;
- відповідністю закону нормативних актів про права, свободи й відповідальність громадян;
- забезпеченням органами виконавчої влади та місцевого самоврядування реалізації прав та свобод громадян.
Захист прав і свобод громадян здійснюється здебільшого прокурорським наглядом за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Прокурорський нагляд у цих випадках передбачає захист прав громадян як за їх зверненням до прокуратури, так і за ініціативою самого прокурора, що є суттєвою особливістю прокурорської правозахисної діяльності. Останнє випливає із здійснення прокурорами повноважень, спрямованих на попередження порушень прав та свобод людини і громадянина. Таке твердження кореспондується з відповідними положеннями ст. 29 Закону України “Про звернення громадян”, згідно з якими нагляд за дотриманням законодавства про звернення громадян здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами. Відповідно до наданих їм чинним законодавством повноважень, вони вживають заходів до поновлення порушених прав, захисту законних інтересів громадян, притягнення порушників закону до відповідальності.
Таким чином, досудовий захист прав громадян із застосуванням елементів прокурорського нагляду слід передбачити в новій редакції Закону України “Про прокуратуру”. Адже наша судова система не досить розвинута й не може розглядати ту величезну кількість конфліктних правових ситуацій, які розглядаються сьогодні в органах прокуратури. Слід зазначити, що прокурори безоплатно й більш оперативно, аніж судді, реагують на порушення чинного законодавства і прав громадян, тому громадяни в захисті своїх прав віддають перевагу саме прокуратурі. В умовах, коли судова реформа в Україні “пробуксовує”, прокуророві властивими йому засобами належить і надалі відстоювати права людини. Питання мусить стояти так: там, де виникають проблеми з правами і свободами людини, втручання прокурора є обов’язковим і необхідним.
В Україні здійснюються великомасштабні перетворення, спрямовані на зміцнення демократії і створення правової держави. Відбувається переоцінка цінностей в економічній, соціальній, управлінській, духовній та інших сферах життя суспільства. За цих умов однією з основних проблем лишається зміцнення правопорядку. Тому на перший план висуваються завдання забезпечення законності, захисту прав і законних інтересів громадян, верховенства права. При цьому потрібно виходити з неминучості тривалого перехідного періоду від нинішнього етапу розвитку нашої країни до рівня держави, яку можна буде назвати правовою.
Конституція України 1996 р. вперше за час конституційного розвитку України закріпила положення про визнання людини, її життя і здоров’я, честі й гідності, недоторканності й безпеки в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України). Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини визнано головним обов’язком держави.
У вирішенні зазначеного питання одне з провідних місць належить органам прокуратури. Відповідно до п. 2 ст. 4 Закону України “Про прокуратуру”, завданням прокуратури є захист від неправомірних посягань соціальних, економічних, політичних, особистих прав та свобод людини і громадянина гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами. Отже, захист прав людини є одним із головних завдань прокуратури в усіх напрямах її функціонування. Поряд з іншими правовими установами прокуратура входить до загальної системи гарантування державою прав і свобод людини, доповнює і посилює її. Дієвість органів прокуратури в цьому напрямі обумовлюється наданими прокурорам Конституцією України, Законом України “Про прокуратуру”, іншими законодавчими актами широких повноважень із забезпечення законності й додержання прав і свобод громадян, а також ініціативністю, досить високим авторитетом серед населення, доступністю для будь-кого. Прокуратура існує не тільки серед державних органів, а й у свідомості громадян як захисниця їхніх прав. Вона інтегрована в соціальну, індивідуальну психологію і правову культуру нашого народу. Досвід свідчить про те, що прокурори не тільки ефективно стоять на сторожі чинних законів, інтересів держави і суспільства, а й активно захищають права конкретних осіб.
Як відомо, останнім часом серед політиків і юристів розгорнулись гострі дискусії щодо можливості подальшого збереження такої функції прокуратури, як нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Цікаво згадати, що, приймаючи Конституцію, наші законодавці обумовили можливість ліквідації цієї функції створенням в Україні системи органів контролю за додержанням законів. Гадаємо, що це було лише приводом, а не причиною такого рішення. Адже в Україні давно існують різні форми контролю з боку владних структур за додержанням законів: парламентський контроль, контроль з боку президентських структур, з боку Кабінету Міністрів і місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, близько сотні різних галузевих інспекцій. Що ж до прокуратури, то її роль у системі соціального контролю (в широкому розумінні цього поняття) є унікальною і не перетинається з діяльністю інших органів.
По-перше, прокуратура здійснює нагляд за додержанням законності у цілому, а не в рамках окремих правових сфер. По-друге, прокурорське втручання пов’язано лише з порушеннями законів, тобто актів найвищої юридичної сили, тоді як численні контролюючі органи керуються в основному підзаконними актами, різного роду положеннями та інструкціями. І, нарешті, прокуратура, здійснюючи нагляд за додержанням законів органами позавідомчого контролю, будучи системо-утворюючим ядром суспільного контролю, сприяє підвищенню його активності та ефективності в боротьбі з правопорушеннями.
Саме тому український парламент, проявивши зваженість і розсудливість, зберіг на невизначений час цю функцію прокуратури. Що ж до перенесення її до Перехідних положень, то це можна розглядати як суто тактичний крок, продиктований впливом такого зовнішнього фактора, як позиція структур Ради Європи. Ця позиція впродовж останніх років залишається незмінною і зводиться до того, що існування прокуратури України в її нинішньому вигляді суперечить, не більше не менше, принципу верховенства права. В Остаточному тексті Резолюції ПАРЄ міститься вимога “...повністю імплементувати реформу прокуратури відповідно до принципів і стандартів РЄ, маючи на меті скасування наглядових функцій прокуратури, які не відповідають Конституції України і загрожують підривом незалежності доволі слабкої судової влади”.
Доцільно зазначити, що в певних сферах суспільних відносин, пов’язаних із забезпеченням прав, свобод і обов’язків особи законодавець спеціально передбачає необхідність прокурорського нагляду. Зокрема, в Законі України “Про оплату праці” (ст. 35) встановлено, що вищий нагляд за додержанням законодавства про оплату праці здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори. Відповідно до положень ст. 21 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу”, нагляд за додержанням і правильним застосуванням цього Закону всіма організаціями, підприємствами, установами, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами. На підставі ст. 37 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” нагляд за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому органи прокуратури. Наглядовий аспект прокуратури закріплено і в інших законодавчих актах, що свідчить про те, що дану проблему законодавець вважає надзвичайно важливою, проблемою державного значення.
Органами прокуратури України за останній час здійснено ряд практичних заходів щодо перебудови роботи зі скаргами, забезпечення надійної охорони прав і законних інтересів громадян. Повідомлення почали активніше використовуватись для зміцнення законності й правопорядку, посилення прокурорського нагляду, поліпшення діяльності правоохоронних органів щодо боротьби з правопорушеннями. Стан роботи зі скаргами громадян постійно аналізується як у центральному апараті, так і на місцях. Результати обговорюються на колегіях. Заслуховуються керівники структурних підрозділів, відповідних прокуратур. Дедалі ширше запроваджується гласність цієї роботи. Матеріали за фактами порушень прав громадян постійно публікуються у пресі. Поряд із випадками, коли окремі скарги не дістають правильного вирішення на місцях, є випадки, коли громадяни протягом тривалого часу змушені звертатись до обласних прокуратур і апарату Генеральної прокуратури України. Тому Генеральним прокурором України запропоновано якомога ширше використовувати засоби масової інформації для виховання у громадян поважного ставлення до закону. Зокрема, працівники прокуратури у виступах у пресі, по радіо і на телебаченні більше уваги мають приділяти роз’ясненню законодавства про порядок розгляду звернень громадян.
Відповідно до останнього конституційного законопроекту, ст. 121 Основного закону пропонується доповнити новим (п’ятим) пунктом, відповідно до якого на прокуратуру покладається “нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами”.
Для органів прокуратури забезпечення реалізації конституційних прав та свобод людини і громадянина є комплексною діяльністю, оскільки вона досягається при здійсненні всіх функцій прокуратури. Проте більш наочно захист соціальних, економічних, політичних, культурних, екологічних та інших конституційних прав громадян можна продемонструвати на прикладі прокурорського нагляду за:
- виконанням закону про звернення громадян до органів виконавчої влади та місцевого самоврядування;
- відповідністю закону нормативних актів про права, свободи й відповідальність громадян;
- забезпеченням органами виконавчої влади та місцевого самоврядування реалізації прав та свобод громадян.
Захист прав і свобод громадян здійснюється здебільшого прокурорським наглядом за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Прокурорський нагляд у цих випадках передбачає захист прав громадян як за їх зверненням до прокуратури, так і за ініціативою самого прокурора, що є суттєвою особливістю прокурорської правозахисної діяльності. Останнє випливає із здійснення прокурорами повноважень, спрямованих на попередження порушень прав та свобод людини і громадянина. Таке твердження кореспондується з відповідними положеннями ст. 29 Закону України “Про звернення громадян”, згідно з якими нагляд за дотриманням законодавства про звернення громадян здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами. Відповідно до наданих їм чинним законодавством повноважень, вони вживають заходів до поновлення порушених прав, захисту законних інтересів громадян, притягнення порушників закону до відповідальності.
Таким чином, досудовий захист прав громадян із застосуванням елементів прокурорського нагляду слід передбачити в новій редакції Закону України “Про прокуратуру”. Адже наша судова система не досить розвинута й не може розглядати ту величезну кількість конфліктних правових ситуацій, які розглядаються сьогодні в органах прокуратури. Слід зазначити, що прокурори безоплатно й більш оперативно, аніж судді, реагують на порушення чинного законодавства і прав громадян, тому громадяни в захисті своїх прав віддають перевагу саме прокуратурі. В умовах, коли судова реформа в Україні “пробуксовує”, прокуророві властивими йому засобами належить і надалі відстоювати права людини. Питання мусить стояти так: там, де виникають проблеми з правами і свободами людини, втручання прокурора є обов’язковим і необхідним.
Література
1. Всеобщая декларация прав человека, принятая ООН 10 декабря 1948г // Международная защита прав и свобод человека: Сборник документов. – М.: Юрид. лит., 1990. – С. 14–20.
2. Европейская конвенция о защите прав человека и основных свобод
3. // Права человека и информирование правового государства в Украине. – Х.: Ксилон, 1998. – 112 с.
4. Конституція України від 28.06.1996 р. із змінами, внесеними згідно із Законом № 2222-IV від 08.12.2004 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
5. Кримінально-процесуальний кодекс України // Основні чинні кодекси і закони України. – К.: МАХАОН, 2003.
6. Закон України «Про прокуратуру України» // Відомості Верховної Ради України. 1991. – № 53. Ст. 793.
7. Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 20. – Ст. 99.
8. Авер’янов В.Б. Забезпечення прав людини в сфері виконавчої влади // Правова держава. – К., 1998. – Вип. 9. – С. 16–22.
9. Алексеев А.И., Ястребов В.Б. Профессия – прокурор. – М.: Юристъ, 1998. – 144 с.
10. Бандурка О. Прокуратура: думки про її реалізацію // Право України. – 1995. – № 8. – С. 40–43.
1. Бородін І. Л. Прокуратура в системі адміністративно-правових способів захисту громадян // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - Донецьк, 2000. - N2, ч.2. - С.81–85.
2. Бурдоль Є. П. Правосуддя, прокурорський нагляд і захист прав людини // Уряду України. Президенту, законодавчій, виконавчій владі. - К., 1999. - Т.12. - С.100–103.
3. Бурдоль Є., Хавін О. Прокуратура і правосуддя: проблеми співвідношення діяльності і захисту прав людини // Вісник прокуратури. – 1999. – № 2. – С. 56–61.
4. Георгієвський Ю.В. До питання про судовий захист прав громадян в державному управлінні // Державна служба і громадяни: реалізація конституційних прав, свобод та обов’язків: Наук. зб. – Х.: УАДУ (ХФ), 2000. – С. 159–162.
5. Грошевой Ю.М. Прокуратура в системе «сдержек и противовесов» в разграничении и взаимодействии властей // Проблеми розвитку прокуратури в умовах становлення демократичної правової держави // Ген. Прокуратура України: Матеріали науково-практичної конференції. – К., 1996. – С. 29–34.
6. Грошевой Ю.М., Полянский Ю.Е. Рецензия на книгу Даева В.Г., Маршунова М.Н. «Основы теории прокурорского надзора» // Правоведение. – 1991. – № 6. – С. 113–115.
7. Давиденко Л. Функції прокуратури України згідно з новою Конституцією України // Право України. – 1997. – № 6. – С. 43–46.
8. Данілін С. Кодекс професійної етики прокурора. Яким йому бути? // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – №10. – 61–65 с.
9. Долежан В.В. Проблеми вдосконалення компетенції державних органів і посадових осіб в сфері правозахисної діяльності // Актуальні проблеми захисту прав і свобод людини в Україні. – К., 2000. – С. 18–26.
10. Європіна І. Діяльність прокуратури з розгляду звернень громадян та юридичних осіб // Вісник прокуратури. – 2006. – № 3. – С. 71–77.
11. Іванов А.В. Правовий статус органів прокуратури в системі відносин громадянського суспільства // Кримінально-правова політика держави: теоретичні та практичні аспекти проблеми. - Донецьк, 2006. - С.205–209.
12. Косюта М. Взаємозв’язок між діяльністю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та органів прокуратури у сфері правозахисту // Вісник прокуратури. – 2002. – № 3. – С. 12.
13. Краєвський Ф. Запорука забезпечення дотримання прав громадян // Вісник прокуратури. – 2003. – № 12. – С. 27–29.
14. Лакизюк В., Михайленко О. Прокуратура України: витоки, розвиток, персоналії та правове регулювання // Вісник прокуратури. – № 2. – 2000. – С. 34–42.
15. Любович А. Прокурор як суб’єкт провадження у справах про адміністративні правопорушення // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ – Львів, 2002. – №2. – C. 288–290.
16. Ломовский В.Д. Прокурорско-надзорные правоотношение // Отв. ред. А.В. Юсупов. – Ростов н/Д: Изд-во Рост. ун-та. – 1987. – С.68.
17. Любович А.О. Прокурорський нагляд за законністю застосування заходів дисциплінарної відповідальності до осіб, що відбувають покарання у вигляді позбавлення волі // Вісник НУВС. – Вип. 21. – Ч. 1. – Х., 2003. – C. 188–190.
18. Малишева М. М. Прокурорський нагляд за діяльністю установ і організацій виконання покарань як гарантія захисту прав та законних інтересів засуджених до позбавлення волі // Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності. - Донецьк, 2001. - С.360–367.
19. Марцеляк О.В. Контрольно-наглядові органи в конституційно-правовому механізмі забезпечення основних прав і свобод громадян України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Х., 1997. – 19 с.
20. Михайленко О. Проблеми розвитку й удосконалення правового регулювання організації та діяльності прокуратури України // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. - Львів, 2003. - С.526–528.
21. Мычко Н.И. Прокуратура Украины: роль и место в системе государственной власти. – Донецк, 1999. – 256 с.
22. Олійник А. Ю. Прокуратура в системі забезпечення конституційних свобод та недоторканності людини і громадянина в Україні // Наук. вісн. - Д., 2004. - N2 (15). - С.139–146.
23. Панов О. І. Наглядова функція прокуратури в контексті становлення правової держави і захисту прав людини // Держава і право. - К., 2002. - Вип.18: Юридичні і політичні науки. - С.140–148.
24. Порощук Т. С. Проблеми статусу прокуратури та її участі в судочинстві в ході конституційного процесу в Україні // Вісник. - Запоріжжя, 2003. - N4 (25). - С.318–326.
25. Потебенько М. Прокуратура України на межі третього тисячоліття // Право України. – 2001. – № 1. – С. 6–7.
26. Суботін Є.А., Черв’якова О.Б. Представницька функція прокурора // Ідеологія державотворення в Україні: історія і сучасність: Мат-ли наук.-практ. конф. 22 –23 листопада 2006 року. – К.: Генеза, 2007. – С. 265–266.
27. 42.
28. Сухонос В.В. Місце прокурорського нагляду в системі державного контролю у світлі адміністративної реформи в Україні // Українське адміністративне право. Актуальні проблеми реформування. Зб. наук. праць. – Суми, 2007. – С. 237–239.
29. Тертишник В. Концептуальні аспекти прокурорського нагляду // Вісник прокуратури. – 2007. – № 6. – С. 13–19.
30. Фурса С. Теоретичні аспекти правового та процесуального становища прокурора в цивільному судочинстві // Право України. – 2007. – № 12. – С. 68–70.
31. Хлєбникова Н. С. Удосконалення правового статусу прокуратури в контексті проведення в Україні конституційної реформи // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. - Сімферополь, 2004. - Вип.5. - С.88–94.
32. Черв’якова О. Прокурорський нагляд за додержанням законодавства про звернення громадян в органах місцевого самоврядування // Право України. – 1999. – № 1. – С. 50–53.
33. Шумський П. Роль прокуратури в захисті прав людини // Актуальні проблеми правознавства. - Тернопіль, 2001. - Вип.3. - С.187–191.
34. Щур В. Ф. Про визначення конституційного статусу прокуратури // Проблеми розвитку прокуратури України в умовах становлення демократичної правової держави. - К., 1996. - С.34–37.
35. Якимчук М. К. Законодавство України про органи прокуратури: стан та основні тенденції подальшого розвитку // Наук. вісн. - Чернівці, 2003. - Вип.180: Правознавство. - С.119–124.
2. Европейская конвенция о защите прав человека и основных свобод
3. // Права человека и информирование правового государства в Украине. – Х.: Ксилон, 1998. – 112 с.
4. Конституція України від 28.06.1996 р. із змінами, внесеними згідно із Законом № 2222-IV від 08.12.2004 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
5. Кримінально-процесуальний кодекс України // Основні чинні кодекси і закони України. – К.: МАХАОН, 2003.
6. Закон України «Про прокуратуру України» // Відомості Верховної Ради України. 1991. – № 53. Ст. 793.
7. Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 20. – Ст. 99.
8. Авер’янов В.Б. Забезпечення прав людини в сфері виконавчої влади // Правова держава. – К., 1998. – Вип. 9. – С. 16–22.
9. Алексеев А.И., Ястребов В.Б. Профессия – прокурор. – М.: Юристъ, 1998. – 144 с.
10. Бандурка О. Прокуратура: думки про її реалізацію // Право України. – 1995. – № 8. – С. 40–43.
1. Бородін І. Л. Прокуратура в системі адміністративно-правових способів захисту громадян // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - Донецьк, 2000. - N2, ч.2. - С.81–85.
2. Бурдоль Є. П. Правосуддя, прокурорський нагляд і захист прав людини // Уряду України. Президенту, законодавчій, виконавчій владі. - К., 1999. - Т.12. - С.100–103.
3. Бурдоль Є., Хавін О. Прокуратура і правосуддя: проблеми співвідношення діяльності і захисту прав людини // Вісник прокуратури. – 1999. – № 2. – С. 56–61.
4. Георгієвський Ю.В. До питання про судовий захист прав громадян в державному управлінні // Державна служба і громадяни: реалізація конституційних прав, свобод та обов’язків: Наук. зб. – Х.: УАДУ (ХФ), 2000. – С. 159–162.
5. Грошевой Ю.М. Прокуратура в системе «сдержек и противовесов» в разграничении и взаимодействии властей // Проблеми розвитку прокуратури в умовах становлення демократичної правової держави // Ген. Прокуратура України: Матеріали науково-практичної конференції. – К., 1996. – С. 29–34.
6. Грошевой Ю.М., Полянский Ю.Е. Рецензия на книгу Даева В.Г., Маршунова М.Н. «Основы теории прокурорского надзора» // Правоведение. – 1991. – № 6. – С. 113–115.
7. Давиденко Л. Функції прокуратури України згідно з новою Конституцією України // Право України. – 1997. – № 6. – С. 43–46.
8. Данілін С. Кодекс професійної етики прокурора. Яким йому бути? // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – №10. – 61–65 с.
9. Долежан В.В. Проблеми вдосконалення компетенції державних органів і посадових осіб в сфері правозахисної діяльності // Актуальні проблеми захисту прав і свобод людини в Україні. – К., 2000. – С. 18–26.
10. Європіна І. Діяльність прокуратури з розгляду звернень громадян та юридичних осіб // Вісник прокуратури. – 2006. – № 3. – С. 71–77.
11. Іванов А.В. Правовий статус органів прокуратури в системі відносин громадянського суспільства // Кримінально-правова політика держави: теоретичні та практичні аспекти проблеми. - Донецьк, 2006. - С.205–209.
12. Косюта М. Взаємозв’язок між діяльністю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та органів прокуратури у сфері правозахисту // Вісник прокуратури. – 2002. – № 3. – С. 12.
13. Краєвський Ф. Запорука забезпечення дотримання прав громадян // Вісник прокуратури. – 2003. – № 12. – С. 27–29.
14. Лакизюк В., Михайленко О. Прокуратура України: витоки, розвиток, персоналії та правове регулювання // Вісник прокуратури. – № 2. – 2000. – С. 34–42.
15. Любович А. Прокурор як суб’єкт провадження у справах про адміністративні правопорушення // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ – Львів, 2002. – №2. – C. 288–290.
16. Ломовский В.Д. Прокурорско-надзорные правоотношение // Отв. ред. А.В. Юсупов. – Ростов н/Д: Изд-во Рост. ун-та. – 1987. – С.68.
17. Любович А.О. Прокурорський нагляд за законністю застосування заходів дисциплінарної відповідальності до осіб, що відбувають покарання у вигляді позбавлення волі // Вісник НУВС. – Вип. 21. – Ч. 1. – Х., 2003. – C. 188–190.
18. Малишева М. М. Прокурорський нагляд за діяльністю установ і організацій виконання покарань як гарантія захисту прав та законних інтересів засуджених до позбавлення волі // Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності. - Донецьк, 2001. - С.360–367.
19. Марцеляк О.В. Контрольно-наглядові органи в конституційно-правовому механізмі забезпечення основних прав і свобод громадян України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Х., 1997. – 19 с.
20. Михайленко О. Проблеми розвитку й удосконалення правового регулювання організації та діяльності прокуратури України // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. - Львів, 2003. - С.526–528.
21. Мычко Н.И. Прокуратура Украины: роль и место в системе государственной власти. – Донецк, 1999. – 256 с.
22. Олійник А. Ю. Прокуратура в системі забезпечення конституційних свобод та недоторканності людини і громадянина в Україні // Наук. вісн. - Д., 2004. - N2 (15). - С.139–146.
23. Панов О. І. Наглядова функція прокуратури в контексті становлення правової держави і захисту прав людини // Держава і право. - К., 2002. - Вип.18: Юридичні і політичні науки. - С.140–148.
24. Порощук Т. С. Проблеми статусу прокуратури та її участі в судочинстві в ході конституційного процесу в Україні // Вісник. - Запоріжжя, 2003. - N4 (25). - С.318–326.
25. Потебенько М. Прокуратура України на межі третього тисячоліття // Право України. – 2001. – № 1. – С. 6–7.
26. Суботін Є.А., Черв’якова О.Б. Представницька функція прокурора // Ідеологія державотворення в Україні: історія і сучасність: Мат-ли наук.-практ. конф. 22 –23 листопада 2006 року. – К.: Генеза, 2007. – С. 265–266.
27. 42.
28. Сухонос В.В. Місце прокурорського нагляду в системі державного контролю у світлі адміністративної реформи в Україні // Українське адміністративне право. Актуальні проблеми реформування. Зб. наук. праць. – Суми, 2007. – С. 237–239.
29. Тертишник В. Концептуальні аспекти прокурорського нагляду // Вісник прокуратури. – 2007. – № 6. – С. 13–19.
30. Фурса С. Теоретичні аспекти правового та процесуального становища прокурора в цивільному судочинстві // Право України. – 2007. – № 12. – С. 68–70.
31. Хлєбникова Н. С. Удосконалення правового статусу прокуратури в контексті проведення в Україні конституційної реформи // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. - Сімферополь, 2004. - Вип.5. - С.88–94.
32. Черв’якова О. Прокурорський нагляд за додержанням законодавства про звернення громадян в органах місцевого самоврядування // Право України. – 1999. – № 1. – С. 50–53.
33. Шумський П. Роль прокуратури в захисті прав людини // Актуальні проблеми правознавства. - Тернопіль, 2001. - Вип.3. - С.187–191.
34. Щур В. Ф. Про визначення конституційного статусу прокуратури // Проблеми розвитку прокуратури України в умовах становлення демократичної правової держави. - К., 1996. - С.34–37.
35. Якимчук М. К. Законодавство України про органи прокуратури: стан та основні тенденції подальшого розвитку // Наук. вісн. - Чернівці, 2003. - Вип.180: Правознавство. - С.119–124.
Інші роботи цього напряму
© 2024 Diplom.kiev.ua
Наукові роботи на замовлення
Потрібна наукова робота ?