|
ЦІНА:
40 грн.
|
|
|
|
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
|
||
| Тема роботи: | Роль державного управління у процесі інформатизації України (ID роботи: 1155) |
| Напрям: | Право |
| Предмет: | Адміністративне право |
| Тип роботи: | Курсова робота |
| Кількість сторінок: | 34 |
| Рік захисту: | 2005 |
| Мова: | Українськa |
План
Вступ
Розділ 1. Держава і державне управління в інформаційному суспільстві
1.1. Інформатизація як найважливіша умова формування нових структур розвитку державного управління
1.2. Розвиток інформаційної інфраструктури та її принципи
Розділ 2. Використання сучасних технологій в інформаційному забезпеченні управлінської діяльності
2.1. Процес інформатизації у державних органах
2.2. Інформаційне забезпечення державного управління (на прикладі органів внутрішніх справ)
Висновки
Список використаних джерел
Розділ 1. Держава і державне управління в інформаційному суспільстві
1.1. Інформатизація як найважливіша умова формування нових структур розвитку державного управління
1.2. Розвиток інформаційної інфраструктури та її принципи
Розділ 2. Використання сучасних технологій в інформаційному забезпеченні управлінської діяльності
2.1. Процес інформатизації у державних органах
2.2. Інформаційне забезпечення державного управління (на прикладі органів внутрішніх справ)
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Вступ
Хто володіє інформацією - той володіє світом – цей принцип, актуальний для всієї історії людства, наприкінці ХХ століття став актуальним як ніколи до цього. У ХХ cтолітті відбулася трансформація суспільства із промислового на суспільство інформатики. Жодна з трансформацій суспільства ХХ століття не криє в собі стільки складнощів і сили, як мегазсув людства до суспільства інформатики.
Інформація є засобом організації і регулювання приватної і суспільної життєдіяльності, однією із форм закріплення і розповсюдження знань, інструментом управління. Перед суспільством стоїть проблема володіння інформацією, її організації, каналів руху, способів обмірковування і оцінки, механізмів ефективного використання на практиці.
Основою державного управління є інформація як сукупність будь-яких знань, даних, фактів, характеристик про відповідні предмети, явища, процеси, відношення і т. ін. По суті, всі управлінські процеси — це не що інше ніж пошук, фіксація, оцінка, закріплення, розповсюдження соціальної інформації, тобто тієї інформації, яка зв’язана із відображенням, пізнанням і перетворенням різних форм життєдіяльності людей. Але в управлінні взагалі і в державному управлінні зокрема відбувається взаємодія не з усією інформацією, а тільки з тією, яка безпосередньо необхідна для формування і реалізації державно-управлінських впливів. Ідеться про управлінську інформацію.
Державна управлінська діяльність на сучасному етапі розвитку суспільства зазнає суттєвих змін як за своїм змістом, так і за технологією. Ці зміни пов'язані не тільки з корінною перебудовою форм і методів державного управління, а й з підвищенням рівня сучасної комп'ютерної техніки і технології збирання та обробки управлінської інформації.
Поява сучасної техніки й технології збирання та обробки управлінської інформації викликала необхідність вивчення й осмислення їх суті, місця й ролі в управлінському процесі, сприяє якісним змінам механізму державного управління. Аналіз практики формування й діяльності державно-управлінських структур, основних напрямків їх розвитку, характеру та форм правового впливу на державно-управлінську сферу свідчить про важливість знаходження свого гідного місця у цьому процесі сучасних науково обгрунтованих методів і технічних засобів збирання та обробки інформації, а також вирішення проблем, пов'язаних з прискоренням процесу підвищення якості й ефективності законодавства у цій сфері.
Питання подальшого цілеспрямованого впровадження науково-технічних досягнень як в управлінській, так і в інших важливих видах діяльності держави слід розглядати під кутом зору постійного удосконалення державного механізму та його правого регулювання.
Хто володіє інформацією - той володіє світом – цей принцип, актуальний для всієї історії людства, наприкінці ХХ століття став актуальним як ніколи до цього. У ХХ cтолітті відбулася трансформація суспільства із промислового на суспільство інформатики. Жодна з трансформацій суспільства ХХ століття не криє в собі стільки складнощів і сили, як мегазсув людства до суспільства інформатики.
Інформація є засобом організації і регулювання приватної і суспільної життєдіяльності, однією із форм закріплення і розповсюдження знань, інструментом управління. Перед суспільством стоїть проблема володіння інформацією, її організації, каналів руху, способів обмірковування і оцінки, механізмів ефективного використання на практиці.
Основою державного управління є інформація як сукупність будь-яких знань, даних, фактів, характеристик про відповідні предмети, явища, процеси, відношення і т. ін. По суті, всі управлінські процеси — це не що інше ніж пошук, фіксація, оцінка, закріплення, розповсюдження соціальної інформації, тобто тієї інформації, яка зв’язана із відображенням, пізнанням і перетворенням різних форм життєдіяльності людей. Але в управлінні взагалі і в державному управлінні зокрема відбувається взаємодія не з усією інформацією, а тільки з тією, яка безпосередньо необхідна для формування і реалізації державно-управлінських впливів. Ідеться про управлінську інформацію.
Державна управлінська діяльність на сучасному етапі розвитку суспільства зазнає суттєвих змін як за своїм змістом, так і за технологією. Ці зміни пов'язані не тільки з корінною перебудовою форм і методів державного управління, а й з підвищенням рівня сучасної комп'ютерної техніки і технології збирання та обробки управлінської інформації.
Поява сучасної техніки й технології збирання та обробки управлінської інформації викликала необхідність вивчення й осмислення їх суті, місця й ролі в управлінському процесі, сприяє якісним змінам механізму державного управління. Аналіз практики формування й діяльності державно-управлінських структур, основних напрямків їх розвитку, характеру та форм правового впливу на державно-управлінську сферу свідчить про важливість знаходження свого гідного місця у цьому процесі сучасних науково обгрунтованих методів і технічних засобів збирання та обробки інформації, а також вирішення проблем, пов'язаних з прискоренням процесу підвищення якості й ефективності законодавства у цій сфері.
Питання подальшого цілеспрямованого впровадження науково-технічних досягнень як в управлінській, так і в інших важливих видах діяльності держави слід розглядати під кутом зору постійного удосконалення державного механізму та його правого регулювання.
Висновок
Висновки
Отже, висвітливши тему курсової роботи, я дійшла висновку, що інформація є засобом організації і регулювання приватної і суспільної життєдіяльності, однією із форм закріплення і розповсюдження знань, інструментом управління. Перед суспільством стоїть проблема володіння інформацією, її організації, каналів руху, способів обмірковування і оцінки, механізмів ефективного використання на практиці.
Основою державного управління є інформація як сукупність будь-яких знань, даних, фактів, характеристик про відповідні предмети, явища, процеси, відношення і т. ін. По суті, всі управлінські процеси - це не що інше ніж пошук, фіксація, оцінка, закріплення, розповсюдження соціальної інформації, тобто тієї інформації, яка зв’язана із відображенням, пізнанням і перетворенням різних форм життєдіяльності людей. Але в управлінні взагалі і в державному управлінні зокрема відбувається взаємодія не з усією інформацією, а тільки з тією, яка безпосередньо необхідна для формування і реалізації державно-управлінських впливів. Ідеться про управлінську інформацію, яка є частиною соціальної інформації, виділена з її загального масиву за критеріями придатності та обслуговування державно-правових процесів формування і реалізації управлінських впливів.
На мою думку, така інформація повинна бути орієнтована за такими напрямками: по-перше, за місцем і роллю держави в системі приватної і суспільної життєдіяльності людей і, відповідно, за компетенцією конкретних державних органів (обсяг і зміст управлінської інформації повинен корегуватися з компетенцією державних органів); по-друге, за характером і ієрархією законів і інших нормативних правових актів, які підлягають обов’язковій реалізації в управлінських процесах; по-третє, за властивостями, формами і закономірностями керованих об’єктів, які диференціюють і конкретизують управлінські впливи різних державних органів, а також формують специфічні види правовідносин.
На мою думку основними напрямами державного управління у процесі інформатизації України мають бути:
- розробка й удосконалення нормативно-правового забезпечення системи управління інформаційним ресурсом і механізми реалізації чинних правових норм;
- поділ повноважень щодо володіння і розпорядження державним інформаційним ресурсом між органами державної влади й органами місцевого самоврядування;
- координація діяльності у сфері формування і використання державного інформаційного ресурсу;
- розробка фінансово-економічних методів регулювання діяльності щодо інформаційного ресурсу;
- створення державної системи моніторингу стану інформаційного ресурсу;
- реалізація державних, регіональних і міжгалузевих програм, спрямованих на формування і використання різних категорій інформаційного ресурсу.
Державна політика в інформаційній сфері має відрізнятися залежно від об’єкта цієї політики: щодо недержавних чи щодо державних інформаційних ресурсів. Я вважаю, що організація управління державним інформаційним ресурсом вимагає створення відповідних норм і механізмів, що забезпечують:
- координацію діяльності з формування інформаційних ресурсів;
- визначення повноважень і відповідальності щодо інформаційних ресурсів органів державного управління, місцевого самоврядування, підприємств і установ;
- визначення порядку фінансування і звітності із створення і ведення інформаційних ресурсів;
- реєстрацію та облік інформаційних ресурсів як майна;
- контроль використання інформаційних ресурсів і надання їх у доступ;
- контроль захисту і збереження інформаційних ресурсів.
Одним з основних інструментів державної політики є регулювання за допомогою нормативно-правових актів. Воно забезпечується розв’язанням низки важливих проблем, пов’язаних з інформаційними ресурсами.
Розв’язання зазначених проблем вимагатиме розробки стратегії і щодо прийняття нових законодавчих актів України, корекції діючих, реалізації вже прийнятих рішень, у тому числі підзаконних. До їх появи основним адміністративним механізмом державної політики щодо інформаційних ресурсів має стати організаційне управління діяльністю в цій сфері, оскільки абсолютна більшість державних інформаційних ресурсів містить інформаційні масиви і продукти, що відображають результати й забезпечують діяльність державних органів.
Принциповим питанням державної інформаційної політики щодо управління і захисту інформаційного ресурсу України є створення умов для нарощування вітчизняного потенціалу інформаційних і телекомунікаційних технологій та управління з боку держави цими процесами. Це передбачає вирішення таких питань: управління процесами розробки, виробництва і практичного застосування вітчизняних інформаційно-телекомунікаційних технологій та покладання функцій з координації і контролю цієї діяльності на державний орган виконавчої влади; зосередження на цьому напрямі досвідчених спеціалістів з одночасною підготовкою кадрів; включення до класифікатора економічної діяльності нової галузі економіки – “Виробництво інформаційних, телекомунікаційних технологій і послуг”.
Отже, висвітливши тему курсової роботи, я дійшла висновку, що інформація є засобом організації і регулювання приватної і суспільної життєдіяльності, однією із форм закріплення і розповсюдження знань, інструментом управління. Перед суспільством стоїть проблема володіння інформацією, її організації, каналів руху, способів обмірковування і оцінки, механізмів ефективного використання на практиці.
Основою державного управління є інформація як сукупність будь-яких знань, даних, фактів, характеристик про відповідні предмети, явища, процеси, відношення і т. ін. По суті, всі управлінські процеси - це не що інше ніж пошук, фіксація, оцінка, закріплення, розповсюдження соціальної інформації, тобто тієї інформації, яка зв’язана із відображенням, пізнанням і перетворенням різних форм життєдіяльності людей. Але в управлінні взагалі і в державному управлінні зокрема відбувається взаємодія не з усією інформацією, а тільки з тією, яка безпосередньо необхідна для формування і реалізації державно-управлінських впливів. Ідеться про управлінську інформацію, яка є частиною соціальної інформації, виділена з її загального масиву за критеріями придатності та обслуговування державно-правових процесів формування і реалізації управлінських впливів.
На мою думку, така інформація повинна бути орієнтована за такими напрямками: по-перше, за місцем і роллю держави в системі приватної і суспільної життєдіяльності людей і, відповідно, за компетенцією конкретних державних органів (обсяг і зміст управлінської інформації повинен корегуватися з компетенцією державних органів); по-друге, за характером і ієрархією законів і інших нормативних правових актів, які підлягають обов’язковій реалізації в управлінських процесах; по-третє, за властивостями, формами і закономірностями керованих об’єктів, які диференціюють і конкретизують управлінські впливи різних державних органів, а також формують специфічні види правовідносин.
На мою думку основними напрямами державного управління у процесі інформатизації України мають бути:
- розробка й удосконалення нормативно-правового забезпечення системи управління інформаційним ресурсом і механізми реалізації чинних правових норм;
- поділ повноважень щодо володіння і розпорядження державним інформаційним ресурсом між органами державної влади й органами місцевого самоврядування;
- координація діяльності у сфері формування і використання державного інформаційного ресурсу;
- розробка фінансово-економічних методів регулювання діяльності щодо інформаційного ресурсу;
- створення державної системи моніторингу стану інформаційного ресурсу;
- реалізація державних, регіональних і міжгалузевих програм, спрямованих на формування і використання різних категорій інформаційного ресурсу.
Державна політика в інформаційній сфері має відрізнятися залежно від об’єкта цієї політики: щодо недержавних чи щодо державних інформаційних ресурсів. Я вважаю, що організація управління державним інформаційним ресурсом вимагає створення відповідних норм і механізмів, що забезпечують:
- координацію діяльності з формування інформаційних ресурсів;
- визначення повноважень і відповідальності щодо інформаційних ресурсів органів державного управління, місцевого самоврядування, підприємств і установ;
- визначення порядку фінансування і звітності із створення і ведення інформаційних ресурсів;
- реєстрацію та облік інформаційних ресурсів як майна;
- контроль використання інформаційних ресурсів і надання їх у доступ;
- контроль захисту і збереження інформаційних ресурсів.
Одним з основних інструментів державної політики є регулювання за допомогою нормативно-правових актів. Воно забезпечується розв’язанням низки важливих проблем, пов’язаних з інформаційними ресурсами.
Розв’язання зазначених проблем вимагатиме розробки стратегії і щодо прийняття нових законодавчих актів України, корекції діючих, реалізації вже прийнятих рішень, у тому числі підзаконних. До їх появи основним адміністративним механізмом державної політики щодо інформаційних ресурсів має стати організаційне управління діяльністю в цій сфері, оскільки абсолютна більшість державних інформаційних ресурсів містить інформаційні масиви і продукти, що відображають результати й забезпечують діяльність державних органів.
Принциповим питанням державної інформаційної політики щодо управління і захисту інформаційного ресурсу України є створення умов для нарощування вітчизняного потенціалу інформаційних і телекомунікаційних технологій та управління з боку держави цими процесами. Це передбачає вирішення таких питань: управління процесами розробки, виробництва і практичного застосування вітчизняних інформаційно-телекомунікаційних технологій та покладання функцій з координації і контролю цієї діяльності на державний орган виконавчої влади; зосередження на цьому напрямі досвідчених спеціалістів з одночасною підготовкою кадрів; включення до класифікатора економічної діяльності нової галузі економіки – “Виробництво інформаційних, телекомунікаційних технологій і послуг”.
Література
Список використаних джерел
1. Гальчинський А.С. Становлення суспільства постформаційної цивілізації: Навч. посібник.– К.: Вища шк.., 1993.– 107 с.
2. Леліков Г., Нижник Н. Нові технології у професійній діяльності кадрів державної служби // Вісн. держ. служби. - № 2. – 1999. – С. 76.
3. Яременко О. Вплив держави на формування в Україні інформаційного суспільства (організаційно-правовий аспект). // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. / За заг. Ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2001.– с. 70-73.
4. Гандабура В. Телекомунікаційне регулювання: ключ до розуміння. // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2001.– Вип.. 2.– c. 197-20
5. Проценко Т., Шамрай В. Основні напрямки інформатизації державного управління в процесі становлення громадянського суспільства. // Вісник УАДУ. – № 1. – 2002. – с. 339 – 344.
6. Ібрагімова І. Управління в постмодерні: відкритість та взаємодія. // Вісник УАДУ. – № 4.– 2000. – с. 41-47.
7. Про національну програму інформатизації: Закон України від 4 лютого 1998 року № 4/98-ВР.
8. Про вдосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення Президента України та органів державної влади: Указ Президента України від 14 лип. 2000 р. № 887/2000.
9. Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні: Указ Президента України від 31 липня 2000 р. №928/2000.
10. Панченко Г., Савостенко О. Інформатизація – невід’ємна складова ефективного управління. Регіональний аспект. // Вісник УАДУ. – 2001 р.– №4.
11. Савостенко О. Офіційний Веб-сайт облдержадміністрації – складова інформаційної моделі управління регіоном. // Вісник УАДУ. – № 3. – 2001. – с. 234 – 239.
12. Рекомендації щодо розробки системи інформаційно-аналітичного забезпечення регіональних органів управління та типових проектних рішень в її складі. - К.: Нац. агентство з питань інформатизації при Президентові України, 1997. – 56 с.
13. Зингер И.С., Кругликов Б.И., Садовников В.И. Информационное обеспечение в организационных системах управления. – М., 1997. – с. 3.
14. Ильюкович А.А., Свирид Г.П. Основы вычеслительных систем. – Минск, 1999. – с. 77.
15. Полежаев А.П., Савелий М.Ф., Швец Н.Я. Технические средства и системы управления в органах внутренних дел. – М., 2001. - с. 13.
1. Гальчинський А.С. Становлення суспільства постформаційної цивілізації: Навч. посібник.– К.: Вища шк.., 1993.– 107 с.
2. Леліков Г., Нижник Н. Нові технології у професійній діяльності кадрів державної служби // Вісн. держ. служби. - № 2. – 1999. – С. 76.
3. Яременко О. Вплив держави на формування в Україні інформаційного суспільства (організаційно-правовий аспект). // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. / За заг. Ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2001.– с. 70-73.
4. Гандабура В. Телекомунікаційне регулювання: ключ до розуміння. // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2001.– Вип.. 2.– c. 197-20
5. Проценко Т., Шамрай В. Основні напрямки інформатизації державного управління в процесі становлення громадянського суспільства. // Вісник УАДУ. – № 1. – 2002. – с. 339 – 344.
6. Ібрагімова І. Управління в постмодерні: відкритість та взаємодія. // Вісник УАДУ. – № 4.– 2000. – с. 41-47.
7. Про національну програму інформатизації: Закон України від 4 лютого 1998 року № 4/98-ВР.
8. Про вдосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення Президента України та органів державної влади: Указ Президента України від 14 лип. 2000 р. № 887/2000.
9. Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні: Указ Президента України від 31 липня 2000 р. №928/2000.
10. Панченко Г., Савостенко О. Інформатизація – невід’ємна складова ефективного управління. Регіональний аспект. // Вісник УАДУ. – 2001 р.– №4.
11. Савостенко О. Офіційний Веб-сайт облдержадміністрації – складова інформаційної моделі управління регіоном. // Вісник УАДУ. – № 3. – 2001. – с. 234 – 239.
12. Рекомендації щодо розробки системи інформаційно-аналітичного забезпечення регіональних органів управління та типових проектних рішень в її складі. - К.: Нац. агентство з питань інформатизації при Президентові України, 1997. – 56 с.
13. Зингер И.С., Кругликов Б.И., Садовников В.И. Информационное обеспечение в организационных системах управления. – М., 1997. – с. 3.
14. Ильюкович А.А., Свирид Г.П. Основы вычеслительных систем. – Минск, 1999. – с. 77.
15. Полежаев А.П., Савелий М.Ф., Швец Н.Я. Технические средства и системы управления в органах внутренних дел. – М., 2001. - с. 13.
Інші роботи цього напряму
© 2024 Diplom.kiev.ua
Наукові роботи на замовлення
Потрібна наукова робота ?