|
ЦІНА:
160 грн.
|
||
|
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
|
||
| Тема роботи: | Геополітичні наслідки Першої світової війни. (ID роботи: 7322) |
| Напрям: | Гуманітарні предмети |
| Предмет: | Історія Всесвітня |
| Тип роботи: | Курсова робота |
| Кількість сторінок: | 45 |
| Рік захисту: | 2016 |
| ВУЗ: | Київський Інститут Міжнародних Відносин (КІМВ) |
| Мова: | Українськa |
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Політична ситуація та її осмислення учасниками військового конфлікту на передодні та під час Першої світової війни
1.1. Передумови створення, значення та роль Антанти у Першій світовій війні
1.2. Троїстий союз
РОЗДІЛ 2. Геополітичні перетворення у світі після Першої світової війни
2.1. Геополітичні перетворення на території Європи після Першої світової війни
2.2. Трансформація становища на Близькому сході
2.3. Африка й Азія
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Політична ситуація та її осмислення учасниками військового конфлікту на передодні та під час Першої світової війни
1.1. Передумови створення, значення та роль Антанти у Першій світовій війні
1.2. Троїстий союз
РОЗДІЛ 2. Геополітичні перетворення у світі після Першої світової війни
2.1. Геополітичні перетворення на території Європи після Першої світової війни
2.2. Трансформація становища на Близькому сході
2.3. Африка й Азія
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
Вступ
ВСТУП
Актуальність теми курсової роботи доцільно відзначити з огляду на значущість геополітичних наслідків Першої світової війни для розстановки політичних сил у світі після її завершення.
Попри те, що після закінчення війни держави-переможниці найголовнішим її винуватцем визнають Німеччину, ця війна виникла через цілком певні історичні причини. Перша світова війна, також відома як Велика війна і «Війна, щоб завершити всі війни» була світовою війною, глобальним воєнним конфліктом, який відбувався перш за все в Європі між 1914 і 1918 роками. Під час неї загинуло понад дев\'ять мільйонів солдат і цивільних жителів. Конфлікт мав вирішальний вплив на історію ХХ-го століття.
Почалася Перша світова війна, активну участь в якій вперше взяли всі п\'ять відомих на той час великих держав - Англія, Франція, Німеччина, США і Росія, а також такі сильні регіональні лідери як Австро-Угорщина і Японія. Ініціатором війни виступила Німеччина, головною метою якої було прагнення домогтися гегемонії в Європі і захопити колонії своїх західноєвропейських суперників. Геополітичні цілі - захоплення стратегічних територій і формування великих зон геополітичного впливу (ЗГВ), насамперед у Європі, переслідували всі головні учасники Першої світової війни. Росія, яка вимушено вступила у війну в якості члена Антанти, прагнула зміцнити свої позиції на Балканах, а також шляхом захоплення Константинополя і чорноморських проток отримати вихід до Середземного моря.
Поразка німецько-австрійського блоку, підписання в 1919 році Версальського і Сен-Жерменського мирних договорів («безприкладних по нещадності до переможених», як писали газети того часу) і створення на їх основі Версальсько-вашингтонської системи завершують перший в історії людства воістину глобальний геополітичний зсув. Розпадаються переможені і утворюються нові держави, перерозподіляються колонії, формуються нові ЗГВ і політичні союзи.
Найбільших втрат зазнали Німеччина, Австро-Угорщина (розпалася на 3 держави) і Росія, які випали з числа не тільки світових, а й європейських лідерів. Три країни - Англія, Франція і США, підтвердили статус великих держав. Однак найбільшою мірою посилили своє геополітичне положення США, які до того ж, розбагатіли на військових поставках.
Отже, війна спричинила розпад чотирьох імперій: Австро-угорської, Німецької, Османської і Російської. Німеччина втратила свої колоніальні території, а такі країни як Чехословаччина, Естонія, Фінляндія, Латвія, Литва, Польща та Югославія отримали незалежність. Ціна ведення війни також сформувала ґрунт для розпаду Британської Імперії.
Перша світова війна визначила кінець старого світового порядку, котрий склався після Наполеонівських війн. Результат конфлікту був важливим чинником для виникнення Другої світової війни.
Мета курсової роботи полягає у дослідженні геополітичних наслідків Першої світової війни.
Завданнями роботи стали такі:
1) охарактеризувати політичну ситуацію та представити напрямки її осмислення учасниками військового конфлікту на передодні та під час Першої світової війни, а саме:
- вивчити передумови створення, значення та роль Антанти у Першій світовій війні;
- дослідити учать Троїстого союзу у війні;
2) окреслити геополітичні перетворення у світі після Першої світової війни, а саме:
- проаналізувати геополітичні перетворення на території Європи після Першої світової війни;
- окреслити трансформацію становища на Близькому сході;
- визначити геополітичні зміни, що відбулись на території Африки й Азії по завершенні війни.
Об’єктом дослідження є геополітичні наслідки Першої світової війни.
Предметом роботи є суспільно-політичні відносини, що склались у міждержавному просторі по завершенні Першої світової війни.
Методологічну основу роботи становлять загальновизнані теоретичні положення про природу історичного пізнання, соціальні аспекти, норми й цінності історичної науки, етики. Цей процес реалізується на основі поєднання трьох дослідницьких принципів – науковості, об’єктивності й історизму.
Методи дослідження – хронологічно-проблемний, періодизації, ретроспективний, системно-структурний.
Структура роботи обумовлена специфікою теми роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури.
Актуальність теми курсової роботи доцільно відзначити з огляду на значущість геополітичних наслідків Першої світової війни для розстановки політичних сил у світі після її завершення.
Попри те, що після закінчення війни держави-переможниці найголовнішим її винуватцем визнають Німеччину, ця війна виникла через цілком певні історичні причини. Перша світова війна, також відома як Велика війна і «Війна, щоб завершити всі війни» була світовою війною, глобальним воєнним конфліктом, який відбувався перш за все в Європі між 1914 і 1918 роками. Під час неї загинуло понад дев\'ять мільйонів солдат і цивільних жителів. Конфлікт мав вирішальний вплив на історію ХХ-го століття.
Почалася Перша світова війна, активну участь в якій вперше взяли всі п\'ять відомих на той час великих держав - Англія, Франція, Німеччина, США і Росія, а також такі сильні регіональні лідери як Австро-Угорщина і Японія. Ініціатором війни виступила Німеччина, головною метою якої було прагнення домогтися гегемонії в Європі і захопити колонії своїх західноєвропейських суперників. Геополітичні цілі - захоплення стратегічних територій і формування великих зон геополітичного впливу (ЗГВ), насамперед у Європі, переслідували всі головні учасники Першої світової війни. Росія, яка вимушено вступила у війну в якості члена Антанти, прагнула зміцнити свої позиції на Балканах, а також шляхом захоплення Константинополя і чорноморських проток отримати вихід до Середземного моря.
Поразка німецько-австрійського блоку, підписання в 1919 році Версальського і Сен-Жерменського мирних договорів («безприкладних по нещадності до переможених», як писали газети того часу) і створення на їх основі Версальсько-вашингтонської системи завершують перший в історії людства воістину глобальний геополітичний зсув. Розпадаються переможені і утворюються нові держави, перерозподіляються колонії, формуються нові ЗГВ і політичні союзи.
Найбільших втрат зазнали Німеччина, Австро-Угорщина (розпалася на 3 держави) і Росія, які випали з числа не тільки світових, а й європейських лідерів. Три країни - Англія, Франція і США, підтвердили статус великих держав. Однак найбільшою мірою посилили своє геополітичне положення США, які до того ж, розбагатіли на військових поставках.
Отже, війна спричинила розпад чотирьох імперій: Австро-угорської, Німецької, Османської і Російської. Німеччина втратила свої колоніальні території, а такі країни як Чехословаччина, Естонія, Фінляндія, Латвія, Литва, Польща та Югославія отримали незалежність. Ціна ведення війни також сформувала ґрунт для розпаду Британської Імперії.
Перша світова війна визначила кінець старого світового порядку, котрий склався після Наполеонівських війн. Результат конфлікту був важливим чинником для виникнення Другої світової війни.
Мета курсової роботи полягає у дослідженні геополітичних наслідків Першої світової війни.
Завданнями роботи стали такі:
1) охарактеризувати політичну ситуацію та представити напрямки її осмислення учасниками військового конфлікту на передодні та під час Першої світової війни, а саме:
- вивчити передумови створення, значення та роль Антанти у Першій світовій війні;
- дослідити учать Троїстого союзу у війні;
2) окреслити геополітичні перетворення у світі після Першої світової війни, а саме:
- проаналізувати геополітичні перетворення на території Європи після Першої світової війни;
- окреслити трансформацію становища на Близькому сході;
- визначити геополітичні зміни, що відбулись на території Африки й Азії по завершенні війни.
Об’єктом дослідження є геополітичні наслідки Першої світової війни.
Предметом роботи є суспільно-політичні відносини, що склались у міждержавному просторі по завершенні Першої світової війни.
Методологічну основу роботи становлять загальновизнані теоретичні положення про природу історичного пізнання, соціальні аспекти, норми й цінності історичної науки, етики. Цей процес реалізується на основі поєднання трьох дослідницьких принципів – науковості, об’єктивності й історизму.
Методи дослідження – хронологічно-проблемний, періодизації, ретроспективний, системно-структурний.
Структура роботи обумовлена специфікою теми роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури.
Література
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1. Александров, А. От \"столетия мира\" - к мировой бойне /А.Александров // Эхо планеты. – 2004. – № 17. – С. 10-11.
2. Бережков В. М. Страницы дипломатической истории 4-е.изд. / В. М.Бережков. – М., 1987. – 611 с.
3. Даниленко В. Всесвітня історія: Хронологія основних подій. /В.Даниленко. – К.: Либідь, 1997. – 261 с.
4. Європа після Першої світової війни: територіальні зміни і політичний розвиток (1919 – 1923 рр.) // Електронний ресурс. – Режим доступу: http://ukrmap.su/uk-wh10/250.html
5. Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV - XX століть /За ред. Ю.А. Горбаня - 2-ге вид., доп., перероб. – К, 2003. – 380 с.
6. Игнатьев А. В. Русско-английские отношения накануне Первой мировой войны (1908—1914 гг.). / А. В. Игнатьев. – М., 1992. – 250 с.
7. Кіндер Г. Всесвітня історія: Довідник: Пер. з нім./Наук. ред. пер. А. Г. Слюсаренко, О. Ф. Іванов, Худ. Гаральд Букор, Рут Букор. – Пер. з нім. 2-го вид. – К.: Знання-Прес, 2001. – 631 с.
8. Коппель О. А. Міжнародні відносини. XX століття. / О. А. Коппель. – К., 2009. – 285 с.
9. Кошкин А. А. Первая мировая война и Восток / А. А. Кошкин // Новая и новейшая история. – 1998. – № 5. – С. 40-50.
10. Кэррол Ф. Первая мировая война и XX век / Ф. Кэррол // Материалы международной конференции, 24 - 26 мая 1994 года. – М., 1995. – 330 с.
11. Леоненко П. Економічна історія: Навчальний посібник. / П. Леоненко. – К.: Знання-Прес, 2004. – 499 с.
12. Лисенко О. Нерозв’язані проблеми історії першої світової війни / О. Лисенко // Дзеркало тижня. – 2004. – 30 жовтня. – С. 3.
13. Нариси історії Росії: Пер. з рос. І.Л. Андреєв, Є.В. Анісімов та ін. / За заг. ред. О.О. Чубар’яна. – К.: Ніка-Центр, 2007. – 800 с.
14. Никонов В. Антанта. История и урок на будущее / В. Никонов // Эхо планеты. – 2004. – № 17. – С. 6-10.
15. Острогорский А. В. История цивилизации. / А. В. Острогорский. – СПб, 2000. – 270 с.
16. Підсумки Першої світової війни // Електронний ресурс. – Режим доступу: http://school.xvatit.com/index.php?title=Підсумки_Першої_світової_війни._Повні_уроки
17. Ротштейн Н. Международные отношения в ХХ веке. / Н. Ротштейн. – М., 2012. – 185с.
18. Сергеев, Е. Ю. Англо-русская Антанта 1907 года. Новые аспекты / Е. Ю. Сергеев // Новая и новейшая история. – 2007. – № 5. – С. 50-65.
19. Соколов Б. Сто великих войн. / Б.Соколов. – М.: Вече, 2003. – 544 с.
20. Степанов А. И. Причины первой мировой войны в рамках цивилизационно-формационного подхода / А. И. Степанов // Первая мировая война и XX век. Материалы международной конференции, 24 - 26 мая 1994 года. – М., 1995. – С. 38 – 40.
21. Степанов А. Место России в мире накануне Первой мировой войны /А. Степанов //Вопросы Истории. – 1993. – №2. – С. 156-163.
22. Тарле Е. В. Политика: История территориальных захватов (XV-XX век): Сочинения / Е. В. Тарле ; предисл. Я. Кранцфельд. – М.: ЭКСМО-Пресс, 2001. – 800 с.
23. Ференбах О. Крах и возрождение Германии. Взгляд на европейскую историю XX века. / О.Ференбах. – М., 2000. – 450 с.
24. Фомин А. Формирование мандатной системы на Ближнем Востоке после Первой мировой войны. 1920 - 1924 годы. / А. Фомин // Новая и новейшая история. – 2014. – № 1. – С. 17-36.
25. Христофоров, И. Гибель старого мира / И. Христофоров // Вокруг света. – 2008. – № 3. – С. 100-112.
26. Шергін С. Світовий порядок: концепції і реальність / С.Шергін //Політика і час. – 2007. – № 12. – С. 12-15.
ВИСНОВКИ
Таким чином, слід зазначити, що Перша світова війна продемонструвала кризовий стан цивілізації. Перша світова війна одна з найтриваліших, кровопролитних і значних по наслідках в історії людства. Вона тривала понад чотири роки. У ній брали участь 33 з 59 країн, які володіли в той час державним суверенітетом. У всіх воюючих країнах згорталася демократія, звужувалася сфера ринкових відносин, поступаючись місцем жорсткому державному регулюванню сфери виробництва і розподілу в його крайній формі.
Не менш яскравим свідченням глибокої кризи були кардинальні політичні виміри в ряді країн. Так, слідом за Жовтневою революцією в Росії прокотилися революції соціалістичного характеру у Фінляндії, Німеччині, Угорщині; в інших країнах відзначався величезний підйом революційного руху, а в колоніях - антиколоніального.
Перша світова війна стала каталізатором індустріального розвитку. Наслідки війни були катастрофічними для народного господарства більшості країн. Вони вилилися в повсюдні тривалі економічні кризи, в основі яких лежали гігантські господарські диспропорції, що виникли у воєнні роки. На тлі повсюдного падіння цивільного виробництва і життєвого рівня населення йшло зміцнення і збагачення монополій, пов\'язаних з військовим виробництвом.
Недоліки і прорахунки мирного врегулювання після Першої світової багато в чому підготували ґрунт для Другої світової війни. Трагедія, яка спіткала людство в середині XX ст., кинула тінь забуття на Першу світову війну. Тим часом вона залишила глибокий слід в сучасній історії.
Потреби воєнного часу змусили уряди воюючих країн вдатися до державного регулювання промислового і сільськогосподарського виробництва, нормуванню цін і споживання, розподілу трудових ресурсів і товарів, дозуванню суспільно значимої інформації. Все це не тільки розширило функції держави, але фактично поставило її над суспільством. Тут безсумнівно криється джерело посилення тоталітарних тенденцій у житті країн і народів в середині XX ст.
З досвіду Першої світової війни багато в чому виходили теоретики і практики не тільки фашистської командної економіки в Німеччині і Італії, але і \"соціалістичного планового господарства\" в СРСР. Прямо чи опосередковано він вплинув і на досвід державного регулювання в демократичних країнах, наприклад на розробку \"нового курсу\" в США.
Троїстий союз і Антанта - військово-політичні блоки, утворені в кінці XIX початку XX століть, основними європейськими державами. В ході Першої світової війни ці коаліції були головними протиборчими силами.
Протистояння Троїстого союзу і Антанти призвело до Першої світової війни, в якій Антанті і її союзникам протистояв блок Центральних держав очолюваний Німеччиною. Троїстий союз виник з об\'єднання Німеччини і Австро-Угорщини в 1879 році. Трохи пізніше, а саме в 1882 році, році до них приєднується Італія, яка завершує процес утворення цього військово-політичного блоку. Він зіграв чималу роль у створенні ситуацій, що призвели до початку Першої світової війни.
На відміну від Троїстого союзу, який був військовим блоком ще до початку Першої світової війни, Антанта стала повноцінним військовим об\'єднанням тільки тоді, коли над Європою в 1914 році пролунали збройні постріли. Саме в цьому році Англія, Франція і Росія підписали угоду, за якою вони брали на себе зобов\'язання не укладати сепаратного миру зі своїми противниками.
Політична ситуація в Європі і в світі після Першої світової війни зазнала суттєвих змін. Систему світової рівноваги післявоєнного періоду порушували два фактори: Версальський мир, який поставив Німеччину в принизливі умови, і революція 1917 р. в Росії.
Єдиною країною, якій війна принесла позитивні зміни, були Сполучені Штати Америки, що перетворилися з європейського боржника на найбільшого кредитора.
Перша світова війна вивела в число активних гравців світової політичної арени Японію, що стала потужною домінантою в Азії і на Тихому океані.
В цілому можна сказати, що в 20-і роки ХХ ст. намітилися дві тенденції в політичному розвитку держав: ліберально-реформістська (заснована на подальший розвиток парламентської демократії, здійсненні реформ і залучення до вищих органів влади лідерів соціалістичних чи соціал-демократичних партій); тоталітарна, пов\'язана з встановленням фашистських та інших диктаторських режимів.
До початку Першої світової війни територія Близького Сходу входила до складу Османської імперії. Вплутавшись в війну на боці Німеччини, імперія сподівалася повернути собі колишню міць. У 1916 році між Великобританією і Францією було підписано таємну угоду про розподіл сфер впливу на Близькому Сході. Відповідно до угоди Великобританія отримувала територію, де нині розташовані Йорданія і Ірак, а також Палестину. Франція отримувала південно-східну частину Туреччини, північний Ірак, Сирію і Ліван. Кожна з держав мала право визначити державні кордони підопічних територій в своїй зоні впливу. Підтримуючи Арабське повстання в Османській імперії (1916-1918 рр.), англійці дали арабам надію, що після спільної перемоги над турками Великобританія сприятиме створенню арабських незалежних держав, в тому числі і в Палестині.
За результатами Першої світової війни Османська імперія розпалася. Ліга Націй, прообраз ООН, видала країнам-переможницям - Франції і Великобританії - в 1920 -1923 рр. мандати на управління територіями. Великобританія отримала право управління Палестиною (включаючи територію сучасної Йорданії) і Месопотамією (сучасний Ірак), Франція - сучасними Сирією і Ліваном. Мандат давався за умови, що європейські держави повинні підготувати території до їх становленню незалежними державами. У текст мандата був включений і текст Бальфурської декларації, що закликає мандатора забезпечити формування в Палестині національного осередку для єврейського народу.
Отже, одним з наслідків Першої світової війни стало відділення від переможеної Османської імперії значних територій в Азії з переважаючим арабським населенням. Згодом там було створено шість нових політичних утворень, у тому числі п\'ять - Сирія, Ліван, Палестина, Трансйорданія і Ірак - були передані під управління, відповідно, Франції і Великобританії на основі мандата Ліги Націй, а шостому (хіджаз) була призначена зовсім недовге самостійне життя.
Вже 25 липня 1919 р. послідувало звернення Раднаркому Радянської Росії «До урядів Північного і Південного Китаю». У ньому містилася відмова від нерівноправних договорів з Китаєм, виражалося прагнення надати допомогу. Справді були встановлені контакти з урядами Півночі і Півдня, але реально допомогти Китаю в ту пору для Росії було важко.
Створений в Москві Комінтерн спробував встановити контакти з китайськими революціонерами через китайців, які брали участь в Громадянській війні в Росії. 1 липня 1921 р. в Шанхаї відбувся I з\'їзд Комуністичної партії Китаю.
За роки війни відбулося подальше зміцнення своєрідного політичного режиму в Японії.
Османська імперія брала участь у Першій світовій війні на боці Німеччини і її союзників - Австро-Угорщини і Болгарії. 23 квітня 1920 року в Анкарі зібрався новий парламент - Великі національні збори Туреччини (ВНСТ). До його складу увійшли і 105 втікачів із Стамбула членів розігнаного англійцями парламенту. Голова ВНЗТ М. Кемаль проголосив новий орган єдиною законною владою на території країни.
Відносно становища у країнах Африки опісля Першої світової війни слід відзначити таке. У роки Першої світової війни Англія використовувала вигоди стратегічного положення Єгипту для військових дій проти турків в Палестині і Сирії. Їй вдалося відбити наступ турків на Суецький канал, а в кінці війни перейти в наступ і звільнити Палестину. У лютому 1922 р. Англія оголосила про скасування протекторату над Єгиптом і визнання його повністю незалежною державою.
У період Першої світової війни роль Алжиру різко зросла: збільшився вивіз продовольства до Франції, проведена мобілізація населення до армії. В абсолютній більшості арабське населення Алжиру підтримало зусилля Франції, хоча і були групи, які сподівалися домогтися незалежності за допомогою Османської імперії і Німеччини.
Після Першої світової війни, в 1920 р., в Тунісі створена партія дустур (Конституція): вона зажадала зрівняти в правах населення країни і допустити мусульман до управління. У 1922 р. створено Велику раду, де представлено все населення Тунісу, правда, по окремим куріям: для французів і арабів. Консультативна конференція скасовувалася.
У 1920-ті рр. французькі компанії налагоджували видобуток і експорт викопних ресурсів з Марокко в метрополію, в інтересах Франції розвивали сільське господарство, рибні промисли, систему комунікацій. Дотримуючись політики «розділяй і володарюй», французи прагнули використовувати протиріччя межу берберами і арабами.
Після закінчення війни Італія зосередила в Лівії 70-тисячну армію, але в ході зустрічей з національними лідерами було досягнуто миру. У 1921 році було прийнято рішення про об\'єднання Триполітанії і Кіренаїки. У жовтні 1922 р. правителем цих областей проголошений Ідріс Сенуси.
На мою думку, Перша світові віна стала логічним продовженням політичних амбіцій «великих» держав та спряла майже цілковитому переформатуванню геополітичного простору світу, оскільки виникли нові держави та закріпились певні економічні тенденції.
1. Александров, А. От \"столетия мира\" - к мировой бойне /А.Александров // Эхо планеты. – 2004. – № 17. – С. 10-11.
2. Бережков В. М. Страницы дипломатической истории 4-е.изд. / В. М.Бережков. – М., 1987. – 611 с.
3. Даниленко В. Всесвітня історія: Хронологія основних подій. /В.Даниленко. – К.: Либідь, 1997. – 261 с.
4. Європа після Першої світової війни: територіальні зміни і політичний розвиток (1919 – 1923 рр.) // Електронний ресурс. – Режим доступу: http://ukrmap.su/uk-wh10/250.html
5. Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV - XX століть /За ред. Ю.А. Горбаня - 2-ге вид., доп., перероб. – К, 2003. – 380 с.
6. Игнатьев А. В. Русско-английские отношения накануне Первой мировой войны (1908—1914 гг.). / А. В. Игнатьев. – М., 1992. – 250 с.
7. Кіндер Г. Всесвітня історія: Довідник: Пер. з нім./Наук. ред. пер. А. Г. Слюсаренко, О. Ф. Іванов, Худ. Гаральд Букор, Рут Букор. – Пер. з нім. 2-го вид. – К.: Знання-Прес, 2001. – 631 с.
8. Коппель О. А. Міжнародні відносини. XX століття. / О. А. Коппель. – К., 2009. – 285 с.
9. Кошкин А. А. Первая мировая война и Восток / А. А. Кошкин // Новая и новейшая история. – 1998. – № 5. – С. 40-50.
10. Кэррол Ф. Первая мировая война и XX век / Ф. Кэррол // Материалы международной конференции, 24 - 26 мая 1994 года. – М., 1995. – 330 с.
11. Леоненко П. Економічна історія: Навчальний посібник. / П. Леоненко. – К.: Знання-Прес, 2004. – 499 с.
12. Лисенко О. Нерозв’язані проблеми історії першої світової війни / О. Лисенко // Дзеркало тижня. – 2004. – 30 жовтня. – С. 3.
13. Нариси історії Росії: Пер. з рос. І.Л. Андреєв, Є.В. Анісімов та ін. / За заг. ред. О.О. Чубар’яна. – К.: Ніка-Центр, 2007. – 800 с.
14. Никонов В. Антанта. История и урок на будущее / В. Никонов // Эхо планеты. – 2004. – № 17. – С. 6-10.
15. Острогорский А. В. История цивилизации. / А. В. Острогорский. – СПб, 2000. – 270 с.
16. Підсумки Першої світової війни // Електронний ресурс. – Режим доступу: http://school.xvatit.com/index.php?title=Підсумки_Першої_світової_війни._Повні_уроки
17. Ротштейн Н. Международные отношения в ХХ веке. / Н. Ротштейн. – М., 2012. – 185с.
18. Сергеев, Е. Ю. Англо-русская Антанта 1907 года. Новые аспекты / Е. Ю. Сергеев // Новая и новейшая история. – 2007. – № 5. – С. 50-65.
19. Соколов Б. Сто великих войн. / Б.Соколов. – М.: Вече, 2003. – 544 с.
20. Степанов А. И. Причины первой мировой войны в рамках цивилизационно-формационного подхода / А. И. Степанов // Первая мировая война и XX век. Материалы международной конференции, 24 - 26 мая 1994 года. – М., 1995. – С. 38 – 40.
21. Степанов А. Место России в мире накануне Первой мировой войны /А. Степанов //Вопросы Истории. – 1993. – №2. – С. 156-163.
22. Тарле Е. В. Политика: История территориальных захватов (XV-XX век): Сочинения / Е. В. Тарле ; предисл. Я. Кранцфельд. – М.: ЭКСМО-Пресс, 2001. – 800 с.
23. Ференбах О. Крах и возрождение Германии. Взгляд на европейскую историю XX века. / О.Ференбах. – М., 2000. – 450 с.
24. Фомин А. Формирование мандатной системы на Ближнем Востоке после Первой мировой войны. 1920 - 1924 годы. / А. Фомин // Новая и новейшая история. – 2014. – № 1. – С. 17-36.
25. Христофоров, И. Гибель старого мира / И. Христофоров // Вокруг света. – 2008. – № 3. – С. 100-112.
26. Шергін С. Світовий порядок: концепції і реальність / С.Шергін //Політика і час. – 2007. – № 12. – С. 12-15.
ВИСНОВКИ
Таким чином, слід зазначити, що Перша світова війна продемонструвала кризовий стан цивілізації. Перша світова війна одна з найтриваліших, кровопролитних і значних по наслідках в історії людства. Вона тривала понад чотири роки. У ній брали участь 33 з 59 країн, які володіли в той час державним суверенітетом. У всіх воюючих країнах згорталася демократія, звужувалася сфера ринкових відносин, поступаючись місцем жорсткому державному регулюванню сфери виробництва і розподілу в його крайній формі.
Не менш яскравим свідченням глибокої кризи були кардинальні політичні виміри в ряді країн. Так, слідом за Жовтневою революцією в Росії прокотилися революції соціалістичного характеру у Фінляндії, Німеччині, Угорщині; в інших країнах відзначався величезний підйом революційного руху, а в колоніях - антиколоніального.
Перша світова війна стала каталізатором індустріального розвитку. Наслідки війни були катастрофічними для народного господарства більшості країн. Вони вилилися в повсюдні тривалі економічні кризи, в основі яких лежали гігантські господарські диспропорції, що виникли у воєнні роки. На тлі повсюдного падіння цивільного виробництва і життєвого рівня населення йшло зміцнення і збагачення монополій, пов\'язаних з військовим виробництвом.
Недоліки і прорахунки мирного врегулювання після Першої світової багато в чому підготували ґрунт для Другої світової війни. Трагедія, яка спіткала людство в середині XX ст., кинула тінь забуття на Першу світову війну. Тим часом вона залишила глибокий слід в сучасній історії.
Потреби воєнного часу змусили уряди воюючих країн вдатися до державного регулювання промислового і сільськогосподарського виробництва, нормуванню цін і споживання, розподілу трудових ресурсів і товарів, дозуванню суспільно значимої інформації. Все це не тільки розширило функції держави, але фактично поставило її над суспільством. Тут безсумнівно криється джерело посилення тоталітарних тенденцій у житті країн і народів в середині XX ст.
З досвіду Першої світової війни багато в чому виходили теоретики і практики не тільки фашистської командної економіки в Німеччині і Італії, але і \"соціалістичного планового господарства\" в СРСР. Прямо чи опосередковано він вплинув і на досвід державного регулювання в демократичних країнах, наприклад на розробку \"нового курсу\" в США.
Троїстий союз і Антанта - військово-політичні блоки, утворені в кінці XIX початку XX століть, основними європейськими державами. В ході Першої світової війни ці коаліції були головними протиборчими силами.
Протистояння Троїстого союзу і Антанти призвело до Першої світової війни, в якій Антанті і її союзникам протистояв блок Центральних держав очолюваний Німеччиною. Троїстий союз виник з об\'єднання Німеччини і Австро-Угорщини в 1879 році. Трохи пізніше, а саме в 1882 році, році до них приєднується Італія, яка завершує процес утворення цього військово-політичного блоку. Він зіграв чималу роль у створенні ситуацій, що призвели до початку Першої світової війни.
На відміну від Троїстого союзу, який був військовим блоком ще до початку Першої світової війни, Антанта стала повноцінним військовим об\'єднанням тільки тоді, коли над Європою в 1914 році пролунали збройні постріли. Саме в цьому році Англія, Франція і Росія підписали угоду, за якою вони брали на себе зобов\'язання не укладати сепаратного миру зі своїми противниками.
Політична ситуація в Європі і в світі після Першої світової війни зазнала суттєвих змін. Систему світової рівноваги післявоєнного періоду порушували два фактори: Версальський мир, який поставив Німеччину в принизливі умови, і революція 1917 р. в Росії.
Єдиною країною, якій війна принесла позитивні зміни, були Сполучені Штати Америки, що перетворилися з європейського боржника на найбільшого кредитора.
Перша світова війна вивела в число активних гравців світової політичної арени Японію, що стала потужною домінантою в Азії і на Тихому океані.
В цілому можна сказати, що в 20-і роки ХХ ст. намітилися дві тенденції в політичному розвитку держав: ліберально-реформістська (заснована на подальший розвиток парламентської демократії, здійсненні реформ і залучення до вищих органів влади лідерів соціалістичних чи соціал-демократичних партій); тоталітарна, пов\'язана з встановленням фашистських та інших диктаторських режимів.
До початку Першої світової війни територія Близького Сходу входила до складу Османської імперії. Вплутавшись в війну на боці Німеччини, імперія сподівалася повернути собі колишню міць. У 1916 році між Великобританією і Францією було підписано таємну угоду про розподіл сфер впливу на Близькому Сході. Відповідно до угоди Великобританія отримувала територію, де нині розташовані Йорданія і Ірак, а також Палестину. Франція отримувала південно-східну частину Туреччини, північний Ірак, Сирію і Ліван. Кожна з держав мала право визначити державні кордони підопічних територій в своїй зоні впливу. Підтримуючи Арабське повстання в Османській імперії (1916-1918 рр.), англійці дали арабам надію, що після спільної перемоги над турками Великобританія сприятиме створенню арабських незалежних держав, в тому числі і в Палестині.
За результатами Першої світової війни Османська імперія розпалася. Ліга Націй, прообраз ООН, видала країнам-переможницям - Франції і Великобританії - в 1920 -1923 рр. мандати на управління територіями. Великобританія отримала право управління Палестиною (включаючи територію сучасної Йорданії) і Месопотамією (сучасний Ірак), Франція - сучасними Сирією і Ліваном. Мандат давався за умови, що європейські держави повинні підготувати території до їх становленню незалежними державами. У текст мандата був включений і текст Бальфурської декларації, що закликає мандатора забезпечити формування в Палестині національного осередку для єврейського народу.
Отже, одним з наслідків Першої світової війни стало відділення від переможеної Османської імперії значних територій в Азії з переважаючим арабським населенням. Згодом там було створено шість нових політичних утворень, у тому числі п\'ять - Сирія, Ліван, Палестина, Трансйорданія і Ірак - були передані під управління, відповідно, Франції і Великобританії на основі мандата Ліги Націй, а шостому (хіджаз) була призначена зовсім недовге самостійне життя.
Вже 25 липня 1919 р. послідувало звернення Раднаркому Радянської Росії «До урядів Північного і Південного Китаю». У ньому містилася відмова від нерівноправних договорів з Китаєм, виражалося прагнення надати допомогу. Справді були встановлені контакти з урядами Півночі і Півдня, але реально допомогти Китаю в ту пору для Росії було важко.
Створений в Москві Комінтерн спробував встановити контакти з китайськими революціонерами через китайців, які брали участь в Громадянській війні в Росії. 1 липня 1921 р. в Шанхаї відбувся I з\'їзд Комуністичної партії Китаю.
За роки війни відбулося подальше зміцнення своєрідного політичного режиму в Японії.
Османська імперія брала участь у Першій світовій війні на боці Німеччини і її союзників - Австро-Угорщини і Болгарії. 23 квітня 1920 року в Анкарі зібрався новий парламент - Великі національні збори Туреччини (ВНСТ). До його складу увійшли і 105 втікачів із Стамбула членів розігнаного англійцями парламенту. Голова ВНЗТ М. Кемаль проголосив новий орган єдиною законною владою на території країни.
Відносно становища у країнах Африки опісля Першої світової війни слід відзначити таке. У роки Першої світової війни Англія використовувала вигоди стратегічного положення Єгипту для військових дій проти турків в Палестині і Сирії. Їй вдалося відбити наступ турків на Суецький канал, а в кінці війни перейти в наступ і звільнити Палестину. У лютому 1922 р. Англія оголосила про скасування протекторату над Єгиптом і визнання його повністю незалежною державою.
У період Першої світової війни роль Алжиру різко зросла: збільшився вивіз продовольства до Франції, проведена мобілізація населення до армії. В абсолютній більшості арабське населення Алжиру підтримало зусилля Франції, хоча і були групи, які сподівалися домогтися незалежності за допомогою Османської імперії і Німеччини.
Після Першої світової війни, в 1920 р., в Тунісі створена партія дустур (Конституція): вона зажадала зрівняти в правах населення країни і допустити мусульман до управління. У 1922 р. створено Велику раду, де представлено все населення Тунісу, правда, по окремим куріям: для французів і арабів. Консультативна конференція скасовувалася.
У 1920-ті рр. французькі компанії налагоджували видобуток і експорт викопних ресурсів з Марокко в метрополію, в інтересах Франції розвивали сільське господарство, рибні промисли, систему комунікацій. Дотримуючись політики «розділяй і володарюй», французи прагнули використовувати протиріччя межу берберами і арабами.
Після закінчення війни Італія зосередила в Лівії 70-тисячну армію, але в ході зустрічей з національними лідерами було досягнуто миру. У 1921 році було прийнято рішення про об\'єднання Триполітанії і Кіренаїки. У жовтні 1922 р. правителем цих областей проголошений Ідріс Сенуси.
На мою думку, Перша світові віна стала логічним продовженням політичних амбіцій «великих» держав та спряла майже цілковитому переформатуванню геополітичного простору світу, оскільки виникли нові держави та закріпились певні економічні тенденції.
Інші роботи цього напряму
© 2023 Diplom.kiev.ua
Наукові роботи на замовлення
Потрібна наукова робота ?