Право власності подружжя   (ID роботи: 7095)

ЗМІСТ
Вступ
1. Загальна характеристика майнових правовідносин подружжя
2. Правовий режим роздільного майна подружжя
3. Правовий режим спільного майна подружжя
4. Поділ спільного майна подружжя
Висновок
Список використаних джерел

Вступаючи в шлюб, багато громадян не замислюються про те, яке майно вони придбають в майбутньому, і яким чином буде здійснюватися володіння, користування і розпорядження цим майном. Однак при розірванні шлюбу більшість сімей стикаються з проблемами розподілу спільного майна, є спільної власністю подружжя, захисту інтересів неповнолітніх дітей, при розлученні залишаються з батьком чи матір'ю, виконання шлюбного договору, яким встановлено режим спільної чи індивідуальної власності кожного з подружжя.
В 2002 році був прийнятий новий Сімейний Кодекс України. Це визначило не тільки зміну в змісті більшості сімейно-правових інститутів, але і в самому методі регулювання сімейних відносин: імперативні норми тепер поєднуються з нормами диспозитивними, допускаючими різні варіанти юридично значущої поведінки учасників сімейних правовідносин.
Необхідно відзначити, що найважливішу частину майнових відносин подружжя утворюють відносини сімейної власності, які включають спільну подружню власність, власність подружжя, власність інших членів сім'ї (дітей, батьків).
Не дивлячись на те, що СК Украъни увібрав в себе досвід, накопичений в правовому регулюванні відносин подружньої власності за роки радянської влади, і передбачив гнучкий механізм її пристосування до змінних потреб сім'ї (шлюбний договір), правове регулювання відносин сімейної і перш за все подружньої власності його, не можна вважати завершеним.
В числі проблематики регулювання майнових відносин подружжя, наприклад, необхідно відзначити дію двох галузевих правових систем - сімейного і цивільного права. Питання про співвідношення між ними - це важлива практична проблема, визначальна ефективність, як інституту подружньої власності, так і суміжних з ним інститутів цивільного права.
У всіх дослідженнях, при розгляді питання про обіг стягнення по боргах одного з подружжя, просто констатується як якийсь безперечний факт положення СК Украъни, що встановлює привілей подружньої власності: спочатку стягнення звертається на майно чоловіка-боржника, а потім (при недостатності цього майна) - на його частку в спільному майні подружжя.
Іншими словами, в правовому регулюванні відносин сімейної власності
Нарешті необхідно сказати, що далеко не всі проблеми подружньої власності слід вважати вирішеними як в теоретичному, так і в практичному відношенні. Законний режим подружньої власності дотепер розглядався, якщо можна так виразитися, зсередини, тобто в рамках власне сімейного права. Тим часом, це тільки загальна конструкція, яка для своєї реалізації вимагає злагодженої дії норм інших галузей права і перш за все цивільного. Наскільки вимоги СК України підкріплені цими нормами - питання, що вимагає спеціального вивчення. Особлива проблема - майнові права подружжя як об'єкт спільної власності. Їй практично зовсім не приділяється увага

Підводячи підсумки виконаної роботи необхідно відзначити: пріоритетами сучасного сімейного права Україні є захист прав членів сім'ї; правове регулювання сімейних відносин; охорона прав дитини і встановлення розумного балансу між інтересами особи, сім'ї і суспільства в цілому.
В українській правовій доктрині сім'я визначається як коло осіб, зв'язаних особистими немайновими а також майновими правами і обов'язками, заснованими на шлюбі, спорідненості і прийнятті дітей на виховання.
Власність в сім'ї безумовно входить в кожний з цих пріоритетів. Проте сімейне право саме по собі не в змозі забезпечити ефективного регулювання відносин власності навіть між членами сім'ї: для цього необхідна його злагоджена взаємодія з іншими галузями права (перш за все з цивільним, податковим, земельним і ін.).
В сучасних умовах сімейна власність втратила свої колишні, виключно споживацькі риси, саме тому до Сімейного кодексу України включені нові для українського законодавства інститути і норми: шлюбний договір, угода про сплату аліментів, права дітей в сім'ї і ін. Закріплені положення, вироблені судовою і прокурорською практикою, практикою органів опіки.
Особисті і майнові права і обов'язки, що виникають між подружжям, складають не окремі правовідносини, як визначено в предметі сімейного права, а в сукупності зміст шлюбних правовідносин, які слідує включити як ціле в предмет сімейного права.
Взаємозв'язок особистих і майнових прав і обов'язків, реалізований через шлюбні правовідносини, побудований на пріоритеті особистих прав, що відрізняє його від цивільних правовідносин і зумовлює регулювання цих правовідносин окремою галуззю права.
Аналізуючи регулювання майнових відносин подружжя на підставі режиму, встановленого законом, можна дійти до висновку про необхідність уточнити підстави розмежування спільної і сумісної власності подружжя. Пропонується закріпити в законі положення про те, що доходи від використання роздільного майна подружжя слід відносити до сумісної власності, а на предмети професійної діяльності розповсюдити критерій цільового використання, розмежувавши їх з предметами професійного хобі і захоплення одного з подружжя. Останні при законному режимі майна повинні відноситися до спільною сумісної власності, як і предмети розкоші, які пропонується визначати виходячи з критерію їх необхідності для задоволення насущних потреб подружжя.
Відносно здійснення правочинів по розпорядженню спільною власністю подружжя, Сімейний Кодекс, закріплюючи презумпцію згоди іншого чоловіка на здійснення правочину по розпорядженню спільним майном, не містить способів дозволу ситуацій, коли отримати згоду не представляється можливим (він ухиляється від дачі згоди, або не бажає її давати). Потрібно передбачити в законі можливість в таких випадках звернутися до суду з позовом про дозвіл здійснення правочину. Присудження, виходячи з інтересів сім'ї, може містити дозвіл або заборону на здійснення конкретного правочину.
Правова конструкція шлюбного контракту істотним чином відрізняється від конструкції будь-якого цивільно-правового договору, у тому числі заснованого на особисто-довірчих відносинах між суб'єктами. Це припускає певну специфіку регулювання майнових відносин подружжя шлюбним договором, порівняно з договірним регулюванням відносин в цивільному праві. Перелік регульованих шлюбним контрактом майнових відносин між подружжям пропонується розширити за рахунок надання можливості визначати об'єм прав на житлове приміщення, що знаходиться у власності одного з подружжя, що дозволить захистити інтереси чоловіка-власника. Представляється доцільним, по аналогії з Французьким Цивільним кодексом, передбачити в Сімейному кодексі типові варіанти режимів майна, визначених шлюбним контрактом, замість законного. Це спростить судово-правову практику і сприятиме розповсюдженню інституту шлюбного договору.
Ґрунтуючись на специфіці відносин між сторонами шлюбного договору, пропонується, з урахуванням практики зарубіжних країн, розширити перелік питань, регульованих шлюбним контрактом, за рахунок надання подружжю можливості регулювати немайнові права і обов'язки, закріплені диспозитивними нормами гл. 6 Сімейного Кодексу.
Підстави зміни і розірвання шлюбного договору пропонується доповнити можливістю в судовому порядку змінити або розірвати договір за ініціативою однієї із сторін на підставі істотної зміни її матеріального або сімейного положення, по аналогії з угодою про сплату аліментів.
Відносно майна, нажитого подружжям під час шлюбу, передбачено, що воно є їх сумісною власністю, якщо договором між ними не встановлений інший режим цього майна. Подружжя в шлюбному контракті може віднести це майно або до спільно часткової власності, або до роздільної власності кожного з них.
Аналогічний правовий режим розповсюджується на роздільне майно, отримане одним з подружжя під час шлюб в дар або по спадку, а так само на речі індивідуального користування (окрім предметів розкоші), хоча б вони і були придбані під час шлюб за рахунок загальних засобів. До роздільного майна слід віднести і приватизовану одним з подружжя квартиру, якщо інший чоловік, хоча і дав згоду на приватизацію, але її учасником бути не побажав, або подружжя і після висновку шлюб продовжували проживати роздільно. Правовий режим цього майна як роздільного в шлюбному договорі також може бути змінений. На нього в цілому або в частині може бути поширений правовий режим спільної власності, сумісної або часткової.
Проте майно, що належить одному з подружжя, може бути визнано об'єктом їх сумісної власності за умови здійснення в нього в період шлюб вкладень за рахунок загального майна або майна іншого чоловіка, значно що збільшили вартість цього майна. Частіше всього в таких випадках йдеться про об'єкти нерухомості (житловий будинок, дача і т. д.). Разом з тим подружжя може своїм договором виключити дію цього правила, зберігши реальність свого майна навіть за наявності вказаних умов.
В раніше діючому законодавстві правовий режим майна подружжя був визначений в сімейно-шлюбному законодавстві, причому проводився принцип нарізності дошлюбного майна подружжя і принцип спільності майна, спільно нажитого подружжям в період шлюбу, - вказане майно належало подружжю на праві спільної сумісної власності. Проте теперішнє законодавство зазнало істотних змін в самому підході до правової регламентації майнових відносин між подружжям. По-перше, цілий ряд норм, що регламентують ці відносини, включені до Цивільного кодексу України. А по-друге, подружжю надані достатньо широкі можливості самим визначити правовий режим майна, нажитого під час шлюбу

1. Конституція України від 26 червня 1996 р. (із змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1996 р. – № 30. – 141 с.
2. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / В.В. Богатирь – К.: «Центр учбової літератури», 2015 р. – 800 с.
3. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар / С.Я. Фурса – К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2008 р. – 1248 с.
4. Апопій І.В. Сімейне право України: навчальний посібник / І.В. Апопій – К.: Центр учбової літератури, 2011 р. – 360 с.
5. Борисова В.І. Сімейне право України: підручник / В.І. Борисова, І.В. Жилінкова – К.: Юрінком Інтер, 2009 р. – 288 с.
6. Булеца С.Б. Сімейне право України: підручник / С.Б. Булеца, В.Г. Фазикош – К.: Знання, 2015 р. – 375 с.
7. Дякович М.М. Сімейне право України: навчальний посібник / М.М. Дякович – К.: Правова єдність, 2012 р. – 552 с.
8. Дякович М.М. Сімейне право: навчальний посібник / М.М. Дякович – К.: Алерта, 2009 р. – 512 с.
9. Мироненко В.П. Сімейне право України: підручник / В.П. Мироненко, С.А. Пилипенко– К.: Правова єдність, 2008 р. – 478 с.
10. Романовська З.В. Українське сімейне право: підручник / З.В. Романовська – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2009 р. – 498 с.
11. Харитонов Є.О. Сімейне право України: навчальний посібник / Є.О. Харитонов – К.: Істина, 2008 р. – 200 с.
12. Антошкіна В. Договір про поділ майна подружжя, що є об’єктом права спільної сумісної власності / В. Антошкіна // Право України. – 2005 р. – № 8. – с. 75-78.
13. Балюк Ю. Закріплення права спільної власності подружжя на житло / Ю. Балюк // Підприємництво, господарство і право.. – 2015 р. – № 2. – с. 23-26.
14. Безсмертна Н. Особливості здійснення права власності подружжя в нотаріальному процесі / Н. Безсмертна, Л. Демченко // Право України. – 2006 р. – № 8. – с. 135-138.
15. Біленко М. Майно фізичної особи-підприємця як об’єкт права спільної сумісної власності подружжя / М. Біленко // Юридична Україна. – 2014 р. – № 5. – с. 32-36.
16. Біленко М. Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя / М. Біленко // Юридична газета. – 2014 р. – № 4. – с. 65-71.
17. Боїн К. Право власності «в кредит»: чи вважається майно, придбане «в кредит», спільною власністю подружжя? / К. Боїн // Юридична газета. – 2011 р. – № 9. – с. 20.
18. Гриняк А. Спірні питання спільної власності подружжя за новим цивільним та сімейним законодавством України / А. Гриняк // Підприємництво, господарство і право. – 2007 р. – № 6. – с. 65-68.
19. Гриняк О. Опоняття та ознаки житла як об’єкта права спільної власності подружжя / О. Гриняк // Юридична Україна. – 2014 р. – № 6. – с. 55-59.
20. Гриняк О. Спадковий договір та прийняття спадщини як підстави виникнення права спільної власності подружжя на житло / О. Гриняк // Юридична Україна. – 2014 р. – № 11. – с. 63-68.
21. Здоров О. Право спільної часткової або спільної сумісної власності подружжя: деякі аспекти майнових відносин / О. Здоров // Юридична газета. – 2010 р. – № 9, 11 – с. 21, 23.
22. Нєкрасова О. Деякі аспекти застосування цивільного законодавства при здійсненні права власності подружжя / О. Нєкрасова // Юридична України. – 2007 р. – № 2. – с. 38-40.
23. Христенко Н. Право спільної сумісної власності подружжя за Сімейним кодексом України / Н. Христенко // Підприємництво, господарство і право. – 2008 р. – № 8. – с. 29-32

Права батьків і дітей на майно

Поняття шлюбу

Недійсність усиновлення

Брачно-семейное право в московском государстве

Дитячий будинок сімейного типу як форма улаштування дітей, позбавлених батьківського піклування (цивільно-правовий аспект)

НАСЛІДКИ ВИЗНАННЯ ШЛЮБУ НЕДІЙСНИМ

Поняття, предмет, принципи та система сімейного права

Міжнародне сімейне право

Правові засади утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування

Правове регулювання аліментних обов’язків батьків та дітей

Задача сімейне право

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ МІЖ ПОДРУЖЖЯМ

Право власності подружжя