ЦІНА:
30 грн.
|
||
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
|
||
Тема роботи: | Адміністративно-територіальний устрій УРСР і його впливи на організацію державної влади і державного управління на місцях з 1930-ті рр. (ID роботи: 3749) |
Напрям: | Право |
Предмет: | Історія держави і права |
Тип роботи: | Реферат |
Кількість сторінок: | 21 |
Рік захисту: | 2011 |
ВУЗ: | Запорізький національний університет |
Курс: | 1 |
Мова: | Українськa |
План
Вступ
1.Адміністративно-теріторіальний поділ УРСР у 1930 рр.
2.Вплив адміністративно-територіальних перетворень на зміну організації і функцій місцевих органів держаної влади і державного управління УРСР у 1930 рр.
3. Партія більшовиків і система Рад
Висновки
Список використаної літератури
1.Адміністративно-теріторіальний поділ УРСР у 1930 рр.
2.Вплив адміністративно-територіальних перетворень на зміну організації і функцій місцевих органів держаної влади і державного управління УРСР у 1930 рр.
3. Партія більшовиків і система Рад
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Встановлення радянської влади на території України у складі СРСР відразу зіткнулося з проблемою формування ефективної влади із визначеною територіальною основою.
З 1919 року після тотальної націоналізації приватної власності, встановлення воєнного комунізму та повного домінування революційної доцільності над законністю та економікою система державного управління і самоврядування(якщо сільради можна вважати такими органами) базувалась винятково на примусі та страхові бути покараним ЧК. Людина з наганом та мандатом вирішувала все. Але така система влади не могла існувати надто довго. Уже починаючи з 1921 року Україна, як і решта радянських територій колишньої Росії зіткнулась з проблемою голоду, тотального дефіциту і не хватки елементарних товарів повсякденного попиту.
Для вирішення цих проблем було впроваджено Нову економічну політику(НЕП), яка передбачала відновлення приватної власності, індивідуального підприємництва, стимулювання іноземних інвестицій в радянську економіку, у тому числі у формі концесій.
Проте радянський воєнний апарат, який за кілька років воєнного комунізму розрісся і пронизав усі ланки господарського життя та усі територіальні одиниці від села до губернії вступив у суперечність з потребами цієї нової економічної політики.
Варто відмітити, що розвалювання дореволюційного адміністративно-територіального устрою розпочали самі більшовики, адже новоутворені повіт виконкоми та губвиконкоми самі почали створювати все нові і нові волості, сільради. Крім зростання апарату, який на етапі «продрозкладки» ще відігравав свою роль у відбиранні хліба, але в умовах НЕПу став серйозним гальмом для відновлення господарки.
З 1919 року після тотальної націоналізації приватної власності, встановлення воєнного комунізму та повного домінування революційної доцільності над законністю та економікою система державного управління і самоврядування(якщо сільради можна вважати такими органами) базувалась винятково на примусі та страхові бути покараним ЧК. Людина з наганом та мандатом вирішувала все. Але така система влади не могла існувати надто довго. Уже починаючи з 1921 року Україна, як і решта радянських територій колишньої Росії зіткнулась з проблемою голоду, тотального дефіциту і не хватки елементарних товарів повсякденного попиту.
Для вирішення цих проблем було впроваджено Нову економічну політику(НЕП), яка передбачала відновлення приватної власності, індивідуального підприємництва, стимулювання іноземних інвестицій в радянську економіку, у тому числі у формі концесій.
Проте радянський воєнний апарат, який за кілька років воєнного комунізму розрісся і пронизав усі ланки господарського життя та усі територіальні одиниці від села до губернії вступив у суперечність з потребами цієї нової економічної політики.
Варто відмітити, що розвалювання дореволюційного адміністративно-територіального устрою розпочали самі більшовики, адже новоутворені повіт виконкоми та губвиконкоми самі почали створювати все нові і нові волості, сільради. Крім зростання апарату, який на етапі «продрозкладки» ще відігравав свою роль у відбиранні хліба, але в умовах НЕПу став серйозним гальмом для відновлення господарки.
Висновок
Нова «радянська держава», зруйнувавши систему адміністративно-територіального устрою російської імперії, болісно та радикально шукала свою модель просторової організації влади, намагаючись при кожному новому глобальному завданні, яке виникало перед владою, швидко відкорегувати систему адміністративно-територіального устрою, яка б відповідала вирішенню таких завдань.
Після низки достатньо хаотичних перетворень, адміністративно-територіальний устрій в межах території України перед війною частково наблизився до дореволюційного: область, район, міськрада/сільрада, хоча про розподіл повноважень на державні та самоврядні довелося забути, адже всі органи влади, у тому числі ради стали органами державної влади.
Адміністративно-територіальний поділ СРСР в цілому був логічним. Конфлікти, пов’язані з відносинами відчуження/розподілу інституалізувалися в системі представницьких органів влади, де й вирішувалися з більшим чи меншим успіхом. Соціальний простір СРСР й Української РСР як його складової частини було організовано принципово по-іншому, ніж у других сучасних їм спільнотах: простір соціального життя й адміністративно-територіальний поділ (районування) в СРСР й УРСР були ідентичні.
Модель поділу України на 24 області і Республіку Крим, відбита в Конституції, сформована під час розквіту Рад у середині 1930-х рр. за принципом замкнутого існування величезної держави, відділеної від іншого світу залізною завісою, тому сьогодні ми маємо систему, що не відповідає інтересам новітньої історії нашої держави з погляду вільних ринкових відносин і суспільних інтересів. Адміністративно-територіальний устрій України перекручений і не враховує сучасних потреб регіонів. Існуюча модель блокує самодостатній і ефективний розвиток регіонів, тому не випадково більшості з них необхідні дотації з центру. Крім того, інтереси місцевих територіальних громад при цій системі враховані мінімально.
Після низки достатньо хаотичних перетворень, адміністративно-територіальний устрій в межах території України перед війною частково наблизився до дореволюційного: область, район, міськрада/сільрада, хоча про розподіл повноважень на державні та самоврядні довелося забути, адже всі органи влади, у тому числі ради стали органами державної влади.
Адміністративно-територіальний поділ СРСР в цілому був логічним. Конфлікти, пов’язані з відносинами відчуження/розподілу інституалізувалися в системі представницьких органів влади, де й вирішувалися з більшим чи меншим успіхом. Соціальний простір СРСР й Української РСР як його складової частини було організовано принципово по-іншому, ніж у других сучасних їм спільнотах: простір соціального життя й адміністративно-територіальний поділ (районування) в СРСР й УРСР були ідентичні.
Модель поділу України на 24 області і Республіку Крим, відбита в Конституції, сформована під час розквіту Рад у середині 1930-х рр. за принципом замкнутого існування величезної держави, відділеної від іншого світу залізною завісою, тому сьогодні ми маємо систему, що не відповідає інтересам новітньої історії нашої держави з погляду вільних ринкових відносин і суспільних інтересів. Адміністративно-територіальний устрій України перекручений і не враховує сучасних потреб регіонів. Існуюча модель блокує самодостатній і ефективний розвиток регіонів, тому не випадково більшості з них необхідні дотації з центру. Крім того, інтереси місцевих територіальних громад при цій системі враховані мінімально.
Література
1. Аркас М.М. Історія України-Русі. - К. : “Вища школа”, 1993. - 345 с.
2. Бажан О.Г., Білоусько О.А., Власов B.C., Мицик Ю.А. 1-90 Історія України: Навчальний посібник. — К.: «Дельта», 2006. — 640 с.
3. Бойко О. Д. Історія України: Навч. посіб. –К.: Академвидав, 2004.- 656 с.
4. Бокань В., Польовий Л..Історія культури України: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2002. — 3-тє вид., стереотип. — 256 с.
5. Верстюк В.Ф. та інші Історія України: Навчальний посібник.- К.: „Альтернативи”, 2002. - 472 с.
6. Заруба В.М. Історія держави і права України: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 224 с.
7. Захарченко П.П., Історія держави і права України: Підручник. – К.: Атіка 2004. - 368 с.
8. Іванов В. М. Історія держави і права Украши: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2002. — Ч. I — 264 с.
9. Мирончук В. Д. Історія України: Навч. посіб. —2-гевид., випр. —К.: МАУП, 2002. — 328 с.
10. Музиченко П.П. Історія держави і права України: Навч. посіб. – К.: Т-во Знання, КОО, 2006. – 437 с.
11. Орест Субтельний “Україна: історія”, К. : “Либідь”, 1993. - 720 с.
12. Самохвалов В. П., Шевченко О. О., Вовк О. Й., Історія держави і права України. – К.: Вентурі, 1996. - 224 с.
13. Скуратович І.М. Адміністративно-територіальний устрій України у 1920-1930-х рр. і його впливи на організацію державного управління: історико-правове дослідження. – Харків: Видавець СПД ФО Н.М.Вапнярчук, 2004. – 192с.
14. Точка І.М. Адміністративно-територіальні реформи в Українській СРР у 20-х – на початку 30-х років ХХ ст. і їх оцінка у працях правників цього періоду // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я.Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2003. – Вип. 59. – С. 19-25.
15. Чайковський А. С. Та інші Історія України. – К.: Джерело, 1995. - 192
2. Бажан О.Г., Білоусько О.А., Власов B.C., Мицик Ю.А. 1-90 Історія України: Навчальний посібник. — К.: «Дельта», 2006. — 640 с.
3. Бойко О. Д. Історія України: Навч. посіб. –К.: Академвидав, 2004.- 656 с.
4. Бокань В., Польовий Л..Історія культури України: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2002. — 3-тє вид., стереотип. — 256 с.
5. Верстюк В.Ф. та інші Історія України: Навчальний посібник.- К.: „Альтернативи”, 2002. - 472 с.
6. Заруба В.М. Історія держави і права України: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 224 с.
7. Захарченко П.П., Історія держави і права України: Підручник. – К.: Атіка 2004. - 368 с.
8. Іванов В. М. Історія держави і права Украши: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2002. — Ч. I — 264 с.
9. Мирончук В. Д. Історія України: Навч. посіб. —2-гевид., випр. —К.: МАУП, 2002. — 328 с.
10. Музиченко П.П. Історія держави і права України: Навч. посіб. – К.: Т-во Знання, КОО, 2006. – 437 с.
11. Орест Субтельний “Україна: історія”, К. : “Либідь”, 1993. - 720 с.
12. Самохвалов В. П., Шевченко О. О., Вовк О. Й., Історія держави і права України. – К.: Вентурі, 1996. - 224 с.
13. Скуратович І.М. Адміністративно-територіальний устрій України у 1920-1930-х рр. і його впливи на організацію державного управління: історико-правове дослідження. – Харків: Видавець СПД ФО Н.М.Вапнярчук, 2004. – 192с.
14. Точка І.М. Адміністративно-територіальні реформи в Українській СРР у 20-х – на початку 30-х років ХХ ст. і їх оцінка у працях правників цього періоду // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я.Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2003. – Вип. 59. – С. 19-25.
15. Чайковський А. С. Та інші Історія України. – К.: Джерело, 1995. - 192
Інші роботи цього напряму