|
ЦІНА:
250 грн.
|
||
|
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
|
||
| Тема роботи: | Еколого-морфологічні проблеми Волинського Полісся (ID роботи: 2906) |
| Напрям: | Гуманітарні предмети |
| Предмет: | Географія |
| Тип роботи: | Дипломна робота |
| Кількість сторінок: | 108 |
| Рік захисту: | 2011 |
| ВУЗ: | Київський Національний Університет ім. Шевченка (КНУ ім. Шевченка) |
| Курс: | 5 |
| Мова: | Українськa |
План
Вступ
I.Наукові підходи геоекологіних проблем Поліського району.
1.1.Історія формування геоекологічного напрямку регіонів
1.2.Напрямки геоекологічних досліджень рівнинних територій
1.3.Методи та методика геоекологічного аналізу Поліського району
II.Природні умови та господарська діяльність Поліського району як чинники впливу на його екологічний стан
2.1.Умови рельєфу
2.2. Геолого-тектонічні чинники
2.3.Гідрокліматичні умови
2.4.Грунтово-рослинний покрив
2.5. Діяльність людини
III.Геоекологічні проблеми Поліського району.
3.1.Геоморфологічні проблеми
3.2.Гідроекологічні проблеми.
3.3.Агроекологічні проблеми(міліорація,ерозія,повторне заболочування,замулення річок)
3.4.Біоекологічні проблеми
3.5.Медико-гееографічні проблеми
IV.Шляхи вирішення геоекологічних проблем Волинського Полісся
Висновки
Список використаних джерел
I.Наукові підходи геоекологіних проблем Поліського району.
1.1.Історія формування геоекологічного напрямку регіонів
1.2.Напрямки геоекологічних досліджень рівнинних територій
1.3.Методи та методика геоекологічного аналізу Поліського району
II.Природні умови та господарська діяльність Поліського району як чинники впливу на його екологічний стан
2.1.Умови рельєфу
2.2. Геолого-тектонічні чинники
2.3.Гідрокліматичні умови
2.4.Грунтово-рослинний покрив
2.5. Діяльність людини
III.Геоекологічні проблеми Поліського району.
3.1.Геоморфологічні проблеми
3.2.Гідроекологічні проблеми.
3.3.Агроекологічні проблеми(міліорація,ерозія,повторне заболочування,замулення річок)
3.4.Біоекологічні проблеми
3.5.Медико-гееографічні проблеми
IV.Шляхи вирішення геоекологічних проблем Волинського Полісся
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Концепція сталого розвитку України поряд із вирішенням економічних проблем передбачає забезпечення ренатуралізації природи та поступове поліпшення екологічного стану довкілля, що може бути реалізоване шляхом нормування антропогенних навантажень на ландшафтні системи. Для цього необхідно, щоб параметри антропогенного впливу на довкілля встановлювались на безпечних для життя людини рівнях, за яких гарантується функціонування геосистем у зрівноважених станах. Для розробки норм антропогенних навантажень на ландшафтні системи обов’язковим є дослідження антропогенної трансформації шляхом виявлення їх сучасного екологічного стану, встановлення залежності змін від інтенсивності антропогенних навантажень індивідуально для кожного природного регіону. Оцінка масштабів та глибини антропогенної трансформації ландшафтних систем дає змогу визначити пріоритетні заходи (залежно від ступеня трансформації) з охорони, підтримки та відтворення їх екологічної стійкості. Така оцінка можлива лише на підставі належно організованого контролю за станом довкілля і створення системи збалансованого еколого-економічного розвитку території.
Для дослідження процесів антропогенної трансформації ландшафтних систем західну частину Волинського Полісся обрано з декількох причин: тут своєрідно поєднані типові і унікальні види ландшафтних систем Українського Полісся; детальні описи даної території вченими з кінця ХІХ і до нашого часу - дозволило простежити основні тенденції розвитку та динаміку змін ландшафтних систем у ХХ столітті; тут існують контрастні екологічні проблеми, кожна з яких потребує різних шляхів розв’язання, залежно від конкретних умов і проявів різних видів антропогенних навантажень; територія входить до Єврорегіону Буг, тому регіональні екологічні проблеми стають транскордонними і можуть бути вирішені шляхом розробки та реалізації спільної екологічної політики та використання зарубіжного досвіду ренатуралізації ландшафтів.
Природне середовище України зазнало істотних змін в процесі господарського використання його компонентів, виникла необхідність визначення районів посиленої екологічної небезпеки та розробки і впровадження першочергових заходів щодо раціоналізації природокористування і охорони навколишнього середовища як в цілому в межах держави, так і окремих її районах. У зв’язку з цим актуальним питанням є оцінка геоекологічного стану території України та розробка схеми її районування, яке базується на дослідженні природних та техногенних чинників формування геосистем з урахуванням їх господарського освоєння.
Пошук шляхів вирішення цих завдань спонукав розвиток процесу екологізації наук природничого циклу, в результаті чого зародився геоекологічний напрям досліджень одним з головних завдань якого є вивчення результатів взаємодії в системі „суспільство-природа-техніка”. Багато з них в межах України є вражаючими: у результаті аварії на ЧАЕС понад 20% території має життєво небезпечний рівень радіаційного забруднення. Протягом останніх десяти років, хоча і спостерігається спад виробництва, щорічний рівень забруднення довкілля є досить високим. Так, викиди у повітря становлять понад 4000 тис. тон, у поверхневі води – понад 8 600 тис. тон, а в ґрунти – більше 23 000 тис. тон щорічно.
Аналіз опублікованих робіт, присвячених геоекологічному аналізу та оцінці території, її геоекологічному районуванню (Барановського В.А, Волошина І.М., Гриневецького В.Т., Гуцуляка В.М., Гродзинського М.Д., Ісаченка А.Г., Казакова В.А., Котлякова В.М., Кочурова В.М., Макуніної Г.С., Малишевої Л.Л., Мельника А.В., Некоса В.Ю., Олійника Я.Б., Пащенка В.М., Позаченюк К.А., Преображенського В.С., Руденка Л.Г, Топчієва О.Г., Черваньова І.Г., Шищенка П.Г та ін.) показав, що недостатньо розробленими залишаються теоретико-методичні основи геоекологічних досліджень території, є необхідність розроблення теоретичних аспектів та вдосконалення існуючих методик геоекологічного районування, обґрунтування схеми геоекологічного районування України, створеної на природному ландшафтному фоні.
Мета дослідження –дослідити геоекологічні умови Волинського Полісся.
Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. Визначити основні напрямки геоекологічних досліджень регіонів;
2. Дослідити природні умови та господарська діяльність Поліського району як чинники впливу на його екологічний стан
3. Дати оцінку геоекологічним проблемам Волинського Полісся;
4. Обгрунтувати рекомендації для зменшення антропогенного навантаження в межах територій з різною гостротою екологічної ситуації для розробки і впровадження регіональної екологічної політики.
Об’єктом дослідження є ландшафтні системи західної частини Волинського Полісся.
Предмет дослідження – геоекологічні фактори Волинського Полісся.
Методи дослідження. Робота виконана на основі системного методичного підходу, а саме: використаний геосистемний, ландшафтний і оціночно-екологічний підхід. Використано також камеральний аналіз фондових даних, літературних джерел, польових і лабораторних досліджень.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновку та списку використаних джерел.
Для дослідження процесів антропогенної трансформації ландшафтних систем західну частину Волинського Полісся обрано з декількох причин: тут своєрідно поєднані типові і унікальні види ландшафтних систем Українського Полісся; детальні описи даної території вченими з кінця ХІХ і до нашого часу - дозволило простежити основні тенденції розвитку та динаміку змін ландшафтних систем у ХХ столітті; тут існують контрастні екологічні проблеми, кожна з яких потребує різних шляхів розв’язання, залежно від конкретних умов і проявів різних видів антропогенних навантажень; територія входить до Єврорегіону Буг, тому регіональні екологічні проблеми стають транскордонними і можуть бути вирішені шляхом розробки та реалізації спільної екологічної політики та використання зарубіжного досвіду ренатуралізації ландшафтів.
Природне середовище України зазнало істотних змін в процесі господарського використання його компонентів, виникла необхідність визначення районів посиленої екологічної небезпеки та розробки і впровадження першочергових заходів щодо раціоналізації природокористування і охорони навколишнього середовища як в цілому в межах держави, так і окремих її районах. У зв’язку з цим актуальним питанням є оцінка геоекологічного стану території України та розробка схеми її районування, яке базується на дослідженні природних та техногенних чинників формування геосистем з урахуванням їх господарського освоєння.
Пошук шляхів вирішення цих завдань спонукав розвиток процесу екологізації наук природничого циклу, в результаті чого зародився геоекологічний напрям досліджень одним з головних завдань якого є вивчення результатів взаємодії в системі „суспільство-природа-техніка”. Багато з них в межах України є вражаючими: у результаті аварії на ЧАЕС понад 20% території має життєво небезпечний рівень радіаційного забруднення. Протягом останніх десяти років, хоча і спостерігається спад виробництва, щорічний рівень забруднення довкілля є досить високим. Так, викиди у повітря становлять понад 4000 тис. тон, у поверхневі води – понад 8 600 тис. тон, а в ґрунти – більше 23 000 тис. тон щорічно.
Аналіз опублікованих робіт, присвячених геоекологічному аналізу та оцінці території, її геоекологічному районуванню (Барановського В.А, Волошина І.М., Гриневецького В.Т., Гуцуляка В.М., Гродзинського М.Д., Ісаченка А.Г., Казакова В.А., Котлякова В.М., Кочурова В.М., Макуніної Г.С., Малишевої Л.Л., Мельника А.В., Некоса В.Ю., Олійника Я.Б., Пащенка В.М., Позаченюк К.А., Преображенського В.С., Руденка Л.Г, Топчієва О.Г., Черваньова І.Г., Шищенка П.Г та ін.) показав, що недостатньо розробленими залишаються теоретико-методичні основи геоекологічних досліджень території, є необхідність розроблення теоретичних аспектів та вдосконалення існуючих методик геоекологічного районування, обґрунтування схеми геоекологічного районування України, створеної на природному ландшафтному фоні.
Мета дослідження –дослідити геоекологічні умови Волинського Полісся.
Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. Визначити основні напрямки геоекологічних досліджень регіонів;
2. Дослідити природні умови та господарська діяльність Поліського району як чинники впливу на його екологічний стан
3. Дати оцінку геоекологічним проблемам Волинського Полісся;
4. Обгрунтувати рекомендації для зменшення антропогенного навантаження в межах територій з різною гостротою екологічної ситуації для розробки і впровадження регіональної екологічної політики.
Об’єктом дослідження є ландшафтні системи західної частини Волинського Полісся.
Предмет дослідження – геоекологічні фактори Волинського Полісся.
Методи дослідження. Робота виконана на основі системного методичного підходу, а саме: використаний геосистемний, ландшафтний і оціночно-екологічний підхід. Використано також камеральний аналіз фондових даних, літературних джерел, польових і лабораторних досліджень.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновку та списку використаних джерел.
Висновок
Волинська область – одна з 25 областей Радянської України, утворена 4 грудня 1939 р.
Площа області – 20,2 тис. км кв., що становить 3,3% території УРСР, густота населення (48 чол. на 1 км кв) менша від середньої по республіці (76 чол. на 1 км кв.), що пояснюється складністю використання природних умов. Проте освоєння цієї території почалось давно, саме тут виникли одні з найстаріших міст України (Володимир-Волинський, наприклад, згадується в літописах під 988 p., Луцьк – під 1085 р. Турійськ – під 1097 p., Камінь-Каширський – під 1196 p.).
Крайня західна точка області – с. Забужжя Любомльського району (23°45' східної довготи), східна – с. Липне Ківерцівського району (26°05' східної довготи), південна – с. Піски Горохівського району (50°18' північної широти) і північна – с. Мукошин Любешівського району (51°54' північної широти).
Волинська область межує на півдні з Львівською областю, на сході з Ровенською, на півночі з Білоруською Радянською Соціалістичною Республікою, на заході (по р. Західний Буг) з Польською Народною Республікою.
Ландшафти області належать до двох типів: поліського, з перевагою боліт, луків, дубово-соснових і дрібнолистих лісів та лісостепового, з поширенням в доісторичному минулому лучних степів та дубово-грабових лісів, а в наш час переважно орних земель.
Волинська область має рівнинну поверхню, середня висота якої 195 м н. р. м., отже, дещо вища від середньої висоти рівнинної частини республіки в цілому. Найвища точка поверхні Волині досягає 292 м н. р. м. і розташована на півдні області, недалеко від с. Бужани Горохівського району; найнижча її точка – в долині р. Прип'ять, біля устя р. Стохід і піднімається на 139 м н. р. м., отже, відносна різниця у висотах між південним і північним краєм області становить 150 м. Віддаль між цими двома крайніми за висотою точками дорівнює по прямій 180 км, отже похил поверхні області на перший погляд може здатися досить значним (близько 0,8 м на 1 км віддалі). Насправді похили поверхні області різноманітні і, як правило, значно менші від вказаної величини. Особливо незначні похили поверхні спостерігаються в її поліській частині, де максимальні відносні висоти не перевищують 60 м, а здебільшого не досягають 30 м. Тільки в південній, лісостеповій частині області відносні висоти становлять 100 м, що створює порівняно значні похили поверхні, особливо між ріками та їх місцевими вододілами. Від величини похилів поверхні залежить швидкість стікання дощових вод, швидкість течії води в річках, а чим більша швидкість течії, тим більша ерозійна (розмиваюча) здатність водних потоків. Отже, південна, лісостепова частина області має сприятливі природні передумови для поширення ерозії.
Незважаючи на рівнинність поверхні області, через її територію проходить частина Головного Європейського вододілу, що ділить басейни рік Чорного і Балтійського морів, а саме Прип'яті і Західного Бугу. Цей вододіл входить у межі області з Львівщини між селами Шпиколоси і Дружкопіль і простягається дуже звивистою лінією на села Печихвости, Рачин, Садів до висоти 286 м, звідки повертає на північний захід (на села Бійницю, Овадне, Мосир і Олеськ, а далі – на Любомль, Полапи, Забужжя, Шацьк і Мельники). Вододіл дуже плоский, невиразний, у багатьох місцях проходить через болота, що вказує на його молоде формування, яке почалося тільки після відступу дніпровського зледеніння .
Волинській області притаманні деякі риси природи, якими вона відрізняється від інших областей України. Вона має найбільші в республіці площі боліт і заболочених лук, які займають понад 350 тис. га, що становить майже 18% території. Велика площа припадає на перегнійно-карбонатні грунти, або «поліські чорноземи» (41,5 тис. га), які відзначаються високою природною родючістю. Нарешті, у Волинській області багато джерел з напірними висхідними водами. Майже всі карстові озера живляться такими джерелами; деякі з них мають великий дебіт, як наприклад, джерело біля с. Оконськ Маневицького району, описане П.А. Тутковським.
Ліси області, переважно дубово-соснові, соснові і березово-осикові, вкривають понад 25% її території. Проте, коли взяти до уваги, що майже усі вони зосереджені в поліській частині області, то стане очевидним, що розподіл лісової площі по території області дуже нерівномірний.
Західна частина Волинського Полісся - один із небагатьох регіонів України, де забруднення довкілля не викликає великого занепокоєння. Але результати регіональних досліджень сукупного антропогенного впливу та слабка буферна здатність поліських ландшафтних систем свідчать, що ці висновки недостатньо обгрунтовані.
Сільськогосподарський вплив.
Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва з середини 60-х років супроводжувалась зростанням хімізації та збільшенням розорювання земель, що призвело до помітних змін властивостей грунтів. З початку 90-х років цей вплив значно зменшився, але прояви негативних процесів - надмірна розораність, забруднення грунтів пестицидами, нітритами, вітрова ерозія – є і тепер.
Інтенсивний осушувально-меліоративний вплив почався у середині 60-х років. З початку століття на Волинському Поліссі заболоченість зменшилась у 10 разів, що спричинило дегуміфікацію мінеральних грунтів, вітрову і водну ерозію, пересихання малих рік, зменшення популяцій болотної флори і фауни. Згідно з даними Держуправління екобезпеки у Волинській області, у 1997 р. площа осушених земель становила 416,6 тис.га, з них 76,8% сільськогосподарських угідь, близько 7% яких знаходиться у незадовільному стані. Інтенсивний меліоративний вплив спостерігається на 50% території, де, за даними Волинського обласного управління осушувальних систем, частка осушених земель становить близько 30% загальної площі, а щільність меліоративних каналів - 1,1-1,3 км/км2. Основний спосіб осушення – гончарний дренаж, який не забезпечує оптимального водно-повіфтряного режиму. А найбільш ефективні осушувально-зволожувальні системи займають третю частину осушуваних площ. Спостерігається тенденція до збільшення частки осушених земель, що використовуються під сіножаті та багаторічні трави, особливо у північних геосистемах, де під ріллю використовується лише 3 частина осушених земель.
Інтенсивний осушувально-меліоративний вплив почався у середині 60-х років. З початку століття на Волинському Поліссі заболоченість зменшилась у 10 разів, що спричинило дегуміфікацію мінеральних грунтів, вітрову і водну ерозію, пересихання малих рік, зменшення популяцій болотної флори і фауни. Згідно з даними Держуправління екобезпеки у Волинській області, у 1997 р. площа осушених земель становила 416,6 тис.га, з них 76,8% сільськогосподарських угідь, близько 7% яких знаходиться у незадовільному стані. Інтенсивний меліоративний вплив спостерігається на 50% території, де, за даними Волинського обласного управління осушувальних систем, частка осушених земель становить близько 30% загальної площі, а щільність меліоративних каналів - 1,1-1,3 км/км2. Основний спосіб осушення – гончарний дренаж, який не забезпечує оптимального водно-повіфтряного режиму. А найбільш ефективні осушувально-зволожувальні системи займають третю частину осушуваних площ. Спостерігається тенденція до збільшення частки осушених земель, що використовуються під сіножаті та багаторічні трави, особливо у північних геосистемах, де під ріллю використовується лише 3 частина осушених земель.
Основною причиною радіаційного забруднення західної частини Волинського Полісся є “захiдний слiд” радiоактивних опадiв, внаслідок аварiї на ЧАЕС, що залишився в Маневицькому, Любешiвському та Камiнь-Каширському адміністративних районах.
Заходи щодо зменшення антропогенного впливу у західній частині Волинського Полісся зводяться до нормування навантажень на ландшафтні системи та формування політики збалансованого еколого-економічного розвитку з врахуванням специфіки даного регіону, котра повинна бути індивідуальною і одночасно близькою до загальної концепції сталого розвитку України.
Площа області – 20,2 тис. км кв., що становить 3,3% території УРСР, густота населення (48 чол. на 1 км кв) менша від середньої по республіці (76 чол. на 1 км кв.), що пояснюється складністю використання природних умов. Проте освоєння цієї території почалось давно, саме тут виникли одні з найстаріших міст України (Володимир-Волинський, наприклад, згадується в літописах під 988 p., Луцьк – під 1085 р. Турійськ – під 1097 p., Камінь-Каширський – під 1196 p.).
Крайня західна точка області – с. Забужжя Любомльського району (23°45' східної довготи), східна – с. Липне Ківерцівського району (26°05' східної довготи), південна – с. Піски Горохівського району (50°18' північної широти) і північна – с. Мукошин Любешівського району (51°54' північної широти).
Волинська область межує на півдні з Львівською областю, на сході з Ровенською, на півночі з Білоруською Радянською Соціалістичною Республікою, на заході (по р. Західний Буг) з Польською Народною Республікою.
Ландшафти області належать до двох типів: поліського, з перевагою боліт, луків, дубово-соснових і дрібнолистих лісів та лісостепового, з поширенням в доісторичному минулому лучних степів та дубово-грабових лісів, а в наш час переважно орних земель.
Волинська область має рівнинну поверхню, середня висота якої 195 м н. р. м., отже, дещо вища від середньої висоти рівнинної частини республіки в цілому. Найвища точка поверхні Волині досягає 292 м н. р. м. і розташована на півдні області, недалеко від с. Бужани Горохівського району; найнижча її точка – в долині р. Прип'ять, біля устя р. Стохід і піднімається на 139 м н. р. м., отже, відносна різниця у висотах між південним і північним краєм області становить 150 м. Віддаль між цими двома крайніми за висотою точками дорівнює по прямій 180 км, отже похил поверхні області на перший погляд може здатися досить значним (близько 0,8 м на 1 км віддалі). Насправді похили поверхні області різноманітні і, як правило, значно менші від вказаної величини. Особливо незначні похили поверхні спостерігаються в її поліській частині, де максимальні відносні висоти не перевищують 60 м, а здебільшого не досягають 30 м. Тільки в південній, лісостеповій частині області відносні висоти становлять 100 м, що створює порівняно значні похили поверхні, особливо між ріками та їх місцевими вододілами. Від величини похилів поверхні залежить швидкість стікання дощових вод, швидкість течії води в річках, а чим більша швидкість течії, тим більша ерозійна (розмиваюча) здатність водних потоків. Отже, південна, лісостепова частина області має сприятливі природні передумови для поширення ерозії.
Незважаючи на рівнинність поверхні області, через її територію проходить частина Головного Європейського вододілу, що ділить басейни рік Чорного і Балтійського морів, а саме Прип'яті і Західного Бугу. Цей вододіл входить у межі області з Львівщини між селами Шпиколоси і Дружкопіль і простягається дуже звивистою лінією на села Печихвости, Рачин, Садів до висоти 286 м, звідки повертає на північний захід (на села Бійницю, Овадне, Мосир і Олеськ, а далі – на Любомль, Полапи, Забужжя, Шацьк і Мельники). Вододіл дуже плоский, невиразний, у багатьох місцях проходить через болота, що вказує на його молоде формування, яке почалося тільки після відступу дніпровського зледеніння .
Волинській області притаманні деякі риси природи, якими вона відрізняється від інших областей України. Вона має найбільші в республіці площі боліт і заболочених лук, які займають понад 350 тис. га, що становить майже 18% території. Велика площа припадає на перегнійно-карбонатні грунти, або «поліські чорноземи» (41,5 тис. га), які відзначаються високою природною родючістю. Нарешті, у Волинській області багато джерел з напірними висхідними водами. Майже всі карстові озера живляться такими джерелами; деякі з них мають великий дебіт, як наприклад, джерело біля с. Оконськ Маневицького району, описане П.А. Тутковським.
Ліси області, переважно дубово-соснові, соснові і березово-осикові, вкривають понад 25% її території. Проте, коли взяти до уваги, що майже усі вони зосереджені в поліській частині області, то стане очевидним, що розподіл лісової площі по території області дуже нерівномірний.
Західна частина Волинського Полісся - один із небагатьох регіонів України, де забруднення довкілля не викликає великого занепокоєння. Але результати регіональних досліджень сукупного антропогенного впливу та слабка буферна здатність поліських ландшафтних систем свідчать, що ці висновки недостатньо обгрунтовані.
Сільськогосподарський вплив.
Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва з середини 60-х років супроводжувалась зростанням хімізації та збільшенням розорювання земель, що призвело до помітних змін властивостей грунтів. З початку 90-х років цей вплив значно зменшився, але прояви негативних процесів - надмірна розораність, забруднення грунтів пестицидами, нітритами, вітрова ерозія – є і тепер.
Інтенсивний осушувально-меліоративний вплив почався у середині 60-х років. З початку століття на Волинському Поліссі заболоченість зменшилась у 10 разів, що спричинило дегуміфікацію мінеральних грунтів, вітрову і водну ерозію, пересихання малих рік, зменшення популяцій болотної флори і фауни. Згідно з даними Держуправління екобезпеки у Волинській області, у 1997 р. площа осушених земель становила 416,6 тис.га, з них 76,8% сільськогосподарських угідь, близько 7% яких знаходиться у незадовільному стані. Інтенсивний меліоративний вплив спостерігається на 50% території, де, за даними Волинського обласного управління осушувальних систем, частка осушених земель становить близько 30% загальної площі, а щільність меліоративних каналів - 1,1-1,3 км/км2. Основний спосіб осушення – гончарний дренаж, який не забезпечує оптимального водно-повіфтряного режиму. А найбільш ефективні осушувально-зволожувальні системи займають третю частину осушуваних площ. Спостерігається тенденція до збільшення частки осушених земель, що використовуються під сіножаті та багаторічні трави, особливо у північних геосистемах, де під ріллю використовується лише 3 частина осушених земель.
Інтенсивний осушувально-меліоративний вплив почався у середині 60-х років. З початку століття на Волинському Поліссі заболоченість зменшилась у 10 разів, що спричинило дегуміфікацію мінеральних грунтів, вітрову і водну ерозію, пересихання малих рік, зменшення популяцій болотної флори і фауни. Згідно з даними Держуправління екобезпеки у Волинській області, у 1997 р. площа осушених земель становила 416,6 тис.га, з них 76,8% сільськогосподарських угідь, близько 7% яких знаходиться у незадовільному стані. Інтенсивний меліоративний вплив спостерігається на 50% території, де, за даними Волинського обласного управління осушувальних систем, частка осушених земель становить близько 30% загальної площі, а щільність меліоративних каналів - 1,1-1,3 км/км2. Основний спосіб осушення – гончарний дренаж, який не забезпечує оптимального водно-повіфтряного режиму. А найбільш ефективні осушувально-зволожувальні системи займають третю частину осушуваних площ. Спостерігається тенденція до збільшення частки осушених земель, що використовуються під сіножаті та багаторічні трави, особливо у північних геосистемах, де під ріллю використовується лише 3 частина осушених земель.
Основною причиною радіаційного забруднення західної частини Волинського Полісся є “захiдний слiд” радiоактивних опадiв, внаслідок аварiї на ЧАЕС, що залишився в Маневицькому, Любешiвському та Камiнь-Каширському адміністративних районах.
Заходи щодо зменшення антропогенного впливу у західній частині Волинського Полісся зводяться до нормування навантажень на ландшафтні системи та формування політики збалансованого еколого-економічного розвитку з врахуванням специфіки даного регіону, котра повинна бути індивідуальною і одночасно близькою до загальної концепції сталого розвитку України.
Література
1. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристські ресурси України. Методологія та методика аналізу, термінологія, районування. К, РВЦ "Київський університет",2001;
2. Білоус В.В., Боднар С.П., Молочко А.М., Ткаченко А.Г. Радіоелектронна геодезія. К.: ВКФ Стафед-2, 2001;
3. Божок А.П., Осауленко Л.Є., Пастух В.В. Картографія. - К.: Фітосоціоцентр. - 1999;
4. Волошин І.М., Лепкий М.І., Мезенцева І.В. Історико-географічні аспекти формування класів захворювань у межах Волинської області (1939-1951 рр.) / І.М. Волошин, М.І. Лепкий, І.В. Мезенцева // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. - № 2 – Луцьк: РВВ Вежа ВДУ імені Лесі Українки, 2006. – С. 184-189.
5. Волошин І.М., Лепкий М.І., Мезенцева І.В. Історія формування нозологічних класів Волинської області з 1939 до 1983 рр. / І.М. Волошин, М.І. Лепкий, І.В. Мезенцева // Історія української географії Вип. 14 – Тернопіль: Українське географічне товариство Тернопільський національний педагогічний університет ім. Володимира Гнатюка. Географічна комісія наукового товариства ім. Тараса Шевченка, 2006. – С. 49-57.
6. Волошин І.М., Лепкий М.І., Мезенцева І.В. Особливості поширення захворюваності та їх зв’язок з техногенним навантаженням / І.М. Волошин, М.І. Лепкий, І.В. Мезенцева // Харків: Захист довкілля від антропогенного навантаження. - № 11 „13”. – Харків-Кременчук пп., 2005. – с. 121 – 126.
7. Воронов Г.С. Охорона атмосфери. - К.: РВЦ "Київський університет", 1997;
8. Гідрохімія та радіогеохімія річок і боліт Житомирської області. К, Волинь, 2002.
9. Горєв Л.М. Основи моделювання в гідроекології. - К.: Либідь, 1996;
10. Дмитрук О.Ю. Урбаністична географія з основами урбоекології (ландшафтознавчий аспект). К.: ВПЦ "Київський університет". К., 2001;
11. Дмитрук О.Ю. Урбаністична географія. Ландшафтний підхід (Методика ландшафтного аналізу урбанізованих територій) - К.: РВЦ "Київський університет", 1998;
12. Дмитрук О.Ю., Щур Ю.В. Безпека життєдіяльності. - К.: РВЦ "Київський університету", 1999;
13. Золовский А.П., Маркова Е.Е., Пархоменко Г.О. Картографические исследования проблемы охрани природы. – К.: Наук. думка, 1978.
14. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил (теорія, методи, практика). - К.: ЄУМІМБ, 2000;
15. Київ як екологічна система: природа - людина - виробництво - екологія. К., Центр екологічної освіти та інформації, 2001;
16. Козаченко Т.І., Пархоменко Г.О., Молочко А.М. Картографічне моделювання. Вінниця: Антес-У ЛТД, 1999;
17. Койнова І. Постекологічна освіта та її значення в попередженні дегра-даційних процесів // Екологічна освіта та виховання. – Луцьк. - 1996.- С.117-118.
18. Койнова І.Б. Деякі результати досліджень антропогенної трансформації ландшафтних систем Західного Полісся // Українське Полісся: вчора, сьогодні, завтра. - Луцьк: Надстир’я. - 1998. - С. 72-73.
19. Койнова І.Б. Оцінка інтегрального антропогенного навантаження на ландшафти з метою реалізації програми збалансованого розвитку України // Мат. міжн. наук.-практ. конф. Карпатський регіон і проблеми сталого розвитку. - Рахів. - 1998. - С. 74-76.
20. Колосовский Н.Н. Теория экономического районирования. – М.: Мысль, 1969. –335с.
21. Кукурудза С.І., Койнова І.Б. Еколого-географічні передумови природоохоронного співробітництва в Єврорегіоні Буг // Єврорегіон Буг: проблеми транскордонного співробітництва. – Київ: МОУ. - 1995.- С.133-134.
22. Кукурудза С.І., Койнова І.Б., Ривчук О.Б. Зміна еколого-географічної ситуації внаслідок антропогенного навантаження на геосистеми Шацького поозер’я // Вісн. Львів. у-ту. Сер. географ. - Львів: Світ. - 1997.–Вип.20.-С.63-67.
23. Левківський С.С., Хільчевський В.К., Ободовський О.Г. та ін. Загальна гідрологія - К.: Фітосоціоцентр. 2000;
24. Любіцева О.О., Павлов С.В., Мезенцев К.В. Географія релігій. - К.: "Артек", 1998;
25. Малева В.И. Эколого-экономическое районирование Крыма: Автореф. дис… канд. геогр. наук: 11.00.02 / Институт географии НАН Украины. – К., 1993. – 19с.
26. Маринич О. М. короткий геолого-геоморфологічний нарис Полісся Української РСР. – У кн.: Нариси про природу і сільське господарство Українського Полісся. К., Вид-во Київ, ун-ту, 1956.
27. Маринич О. М. Про карстові форми рельєфу Волинського Полісся. – «Географічний збірник», 1960, № 4.
28. Масляк П.О., Шищенко П.Г. Географія України. Підручник для учнів 8-9 класів середньої школи. - К.: Зодіак ЕКО, 1997,1998,1999;
29. Мезенцева Н.І., Мезенцев К.В. Суспільно-географічне районування України. К.: ВПЦ "Київський університет", 2001;
30. Мисковець І.Я. Екологічна оцінка антропогенних змін малих річок Волині, // Захист довкілля від антропогенного навантаження. Випуск 5(7). – Харків-Кременчук: Швидка, 2001.- С.34-40.
31. Мисковець І.Я. Екологічні наслідки антропогенних змін хімічного складу вод Волині, // Міжн.наук.-практ.конф. “Екологічні проблеми довкілля та шляхи їх вирішення” . Зб.наук.пр..-Полтава, 2002.- С. 14-16 (співавтори Будз М.Д., Мольчак Я.О.)
32. Мисковець І.Я. Аналіз агротехнічно-трансформованих ґрунтів Волинської області. Зб.наук.статей, Вип.9.- Луцьк.: Ред-вид.відділ ЛДТУ, 2001.- С.88-92 ( співавтор Клименко М.О.).
33. Мисковець І.Я. Водозабезпечення м.Луцька в умовах антропогенного навантаження та шляхи його оптимізації, // Україна та глобальні процеси. - Т.2.– Київ.– Луцьк.: Вежа, 2000.– С.274-278 ( співавтор Фесюк В.О.).
34. Мисковець І.Я. Еколого-географічні дослідження ерозії ґрунтів в умовах інтенсивних антропогенних навантажень, // Україна та глобальні процеси, Т.2.- Київ,– Луцьк, Вежа, 2000, С. 127-128 ( співавтор Картава О.Ф.).
35. Мисковець І.Я.Особливості зміни хімічного складу підземних вод в умовах господарської діяльності (на прикладі Західного Полісся). Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. Т.2, – К.: Ніка-центр, 2001.-С.475-483.
36. Мороз С.А., Онопрієнко В.І., Бортник С.Ю. Методологія географічної науки. - К.: Заповіт, 1997;
37. Нариси про природу і сільське господарство Українського Полісся. К., Вид-во Київ. ун-ту, 1955.
38. Невяжский И.И. Методы природно-хозяйственного районирования // Вестник МГУ. Серия: География. – 1980. – № 4. – С.41-46.
39. Ободовський О.Г. Гідролого-екологічна оцінка руслових процесів (на прикладі річок України). К.: Ніка-Центр,2001;
40. Ободовський О.Г. Руслові процеси. - К.: РВЦ "Київський університет", 1998;
41. Оксіюк О. П. Флора діатомових водоростей озер Волинської області та її історія. – «Укр. ботан. журнал», 1957, т. 14, № 1.
42. Олійник Я.Б.,Степаненко А.В. Вступ до соціальної географії. К.,3нання, 2000;
43. Олійник Я.Б.Економіко-екологічні проблеми територіальної організації виробництва і природокористування. К., Лібра, 1996; Голиков А.П.,Олійник Я.Б.,Степаненко А.В.Вступ до економічної і соціальної географії. К., Либідь, 1997;
44. Олішевська Ю. Сучасний стан проблеми геоекологічного районування території // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Географія. – 2002. - № 2.- С. 186-188.
45. Олішевська Ю.А. Методика геоекологічного районування території України: Автореф. дис. ... канд. геогр. наук: 11.00.11/ Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К., 2005. – 24с.
46. Пащенко В.М. Основні поняття і проблеми еколого-географічних досліджень // Український географічний журнал. – 1994. - № 4. – С. 8-16.
47. Пелешенко В.І., Хільчевський В.К. Загальна гідрохімія. - К.: Либідь, - 1997;
48. Пістун М.Д. Основи теорії суспільної географії. - К.: Вища школа, 1994, 1996;
49. Пістун М.Д.,Гуцал В.О.,Провотар Н.І.Географія агропромислових комплексів. - К.: Либідь, 1997;
50. Попов В. П. Агрометеорологічна характеристика Полісся УРСР. – В кн.: Нариси про природу і сільське господарство Українського Полісся. К., Вид-во Київ, ун-ту, 1955.
51. Поривкіна О. В. До питання про фізико-географічне районування Полісся УРСР. – В кн.: Нариси про природу і сільське господарство Українського Полісся. К., Вид-во Київ, ун-ту, 1955.
52. Природа Волинської області. За ред. Геренчука К.І. Видавниче об’єднання «Вища школа». Вид-во про Львівському ун-ті, 1975, 147 с.
53. Прихотько Г. Ф., Ткачеико А. В., Бабиченко В. Н. Климат Украины. Л., Гидрометеоиздат, 1967.століття // Укр.географ. журнал. - 1998. - №1.- С.37-41.
54. Разумовский В.М. Эколого-экономическое районирование: Теоретические аспекты. – Л.: Наука, ЛО, 1989. – 156с.
55. Руденко Л.Г., Бочковская А.И. Становление и развитие еколого-географического картографирования // География и природные ресурсы. - 1992. - № 3. – С. 13-21.
56. Руденко Л.Г., Пархоменко Г.О., Молочко А.М. и др. Картографические исследования природопользования (теория и практика работ). – К.: Наукова думка, 1991. – 212 с.
57. Слюсаренко В.К. Эколого-экономическое районирование. – К.: Наукова думка, 1990. – 112с.
58. Сніжко С.І. Інженерна гідрохімія. К.: ВПЦ "Київський університет", 2001;
59. Сніжко С.І. Оцінка та прогнозування якості природних вод. К.: Ніка-Центр, 2001;
60. Стецюк В.В. Теоретико-методологічні засади екологічної геоморфології. - К.: Заповіт, 1997;
61. Стецюк В.В., Сілецький Ю. Основи екологічної геоморфології. - К.: "Четверта хвиля", 2000;
62. Тамбовцев Г.В. Еколого-економічне районування Запорізької області // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М.Коцюбинського. Серія: Географія. – 2001. – № 2. – С. 143-149.
63. Хільчевський В.К. Роль агрохімічних засобів у формуванні якості вод басейну Дніпра. - К.: РВЦ "Київський університет", 1996;
64. Хільчевський В.К., Дубняк С.С. Основи океанології. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2001;
65. Хільчевський В.К., Савицький В.М., Сніжко С.І. та ін. Використання осадів стічних вод у сільському господарстві. - К.: РВЦ "Київський університет", 1997; M. Annotated Bibliography on global Security Issues. Cambridge Univ., 1997;
66. Цись П. М. Деякі проблеми неотектоніки західних областей Української РСР. – «Географічний збірник», 1959, вып. 5.
67. Цись П. М. Про основні генетичні типи рельєфу західних областей України. – «Географічний збірник», 1961, № 4.
68. Цысь П. Н. Схема геоморфологического районирования западных областей УССР. – «Наукові записки Львівського університету», 1951, т. 18.
69. Шищенко П.Г. Принципы и методы ландшафтного анализа в региональном проектировании. К.,Фитоцентр, 1999;
70. Шищенко П.Г., Малишева Л.Л., Гродзинський М.Д. та ін. Методи геоекологічних досліджень. - К.: РВЦ "Київський університет", 1999;
71. Шищенко П.Г., Олійник Я.Б., Степаненко А.В., Масляк П.О. Географія для старшокласників та абітурієнтів. К.: Знання, 2000,2001, 2002;
72. Шищенко П.Г.,Олійник Я.Б., Дмитрук О.Ю. Концепція стандарту вищої базової географічної освіти.К.Тандем,2000;
73. Шматок В.В. та ін. Використання меліоративних земель Рівненської області в сучасних умовах. Київ-Рівне, 1997;
74. Юрківський В.М. Регіональна економічна і соціальна географія зарубіжних країн. - К.: Либідь, 2000;
75. Якушик І.Д. Принципи і методика еколого-економічного районування // Матеріали третьої звітної наукової конференції викладачів та студентів географічного факультету Тернопільського державного педагогічного інституту за 1992 рік. – Тернопіль, 1993. – С.57.
76. Янковська Л.В. Еколого-географічне районування обласного регіону (на матеріалах Тернопільської області): Автореф. дис. ... канд. геогр. наук: 11.00.11 / Чернівецький національний університет імені Ю.Федьковича. – Чернівці, 2004. – 20 с.
77. Яценко Б.П., Юрківський В.М., Любіцева О.О., Кузьмінська О.О., Бейдик О.О. Економічна соціальна географія світу (підручник для 10 класу) - К.: Артек., 1997;
2. Білоус В.В., Боднар С.П., Молочко А.М., Ткаченко А.Г. Радіоелектронна геодезія. К.: ВКФ Стафед-2, 2001;
3. Божок А.П., Осауленко Л.Є., Пастух В.В. Картографія. - К.: Фітосоціоцентр. - 1999;
4. Волошин І.М., Лепкий М.І., Мезенцева І.В. Історико-географічні аспекти формування класів захворювань у межах Волинської області (1939-1951 рр.) / І.М. Волошин, М.І. Лепкий, І.В. Мезенцева // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. - № 2 – Луцьк: РВВ Вежа ВДУ імені Лесі Українки, 2006. – С. 184-189.
5. Волошин І.М., Лепкий М.І., Мезенцева І.В. Історія формування нозологічних класів Волинської області з 1939 до 1983 рр. / І.М. Волошин, М.І. Лепкий, І.В. Мезенцева // Історія української географії Вип. 14 – Тернопіль: Українське географічне товариство Тернопільський національний педагогічний університет ім. Володимира Гнатюка. Географічна комісія наукового товариства ім. Тараса Шевченка, 2006. – С. 49-57.
6. Волошин І.М., Лепкий М.І., Мезенцева І.В. Особливості поширення захворюваності та їх зв’язок з техногенним навантаженням / І.М. Волошин, М.І. Лепкий, І.В. Мезенцева // Харків: Захист довкілля від антропогенного навантаження. - № 11 „13”. – Харків-Кременчук пп., 2005. – с. 121 – 126.
7. Воронов Г.С. Охорона атмосфери. - К.: РВЦ "Київський університет", 1997;
8. Гідрохімія та радіогеохімія річок і боліт Житомирської області. К, Волинь, 2002.
9. Горєв Л.М. Основи моделювання в гідроекології. - К.: Либідь, 1996;
10. Дмитрук О.Ю. Урбаністична географія з основами урбоекології (ландшафтознавчий аспект). К.: ВПЦ "Київський університет". К., 2001;
11. Дмитрук О.Ю. Урбаністична географія. Ландшафтний підхід (Методика ландшафтного аналізу урбанізованих територій) - К.: РВЦ "Київський університет", 1998;
12. Дмитрук О.Ю., Щур Ю.В. Безпека життєдіяльності. - К.: РВЦ "Київський університету", 1999;
13. Золовский А.П., Маркова Е.Е., Пархоменко Г.О. Картографические исследования проблемы охрани природы. – К.: Наук. думка, 1978.
14. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил (теорія, методи, практика). - К.: ЄУМІМБ, 2000;
15. Київ як екологічна система: природа - людина - виробництво - екологія. К., Центр екологічної освіти та інформації, 2001;
16. Козаченко Т.І., Пархоменко Г.О., Молочко А.М. Картографічне моделювання. Вінниця: Антес-У ЛТД, 1999;
17. Койнова І. Постекологічна освіта та її значення в попередженні дегра-даційних процесів // Екологічна освіта та виховання. – Луцьк. - 1996.- С.117-118.
18. Койнова І.Б. Деякі результати досліджень антропогенної трансформації ландшафтних систем Західного Полісся // Українське Полісся: вчора, сьогодні, завтра. - Луцьк: Надстир’я. - 1998. - С. 72-73.
19. Койнова І.Б. Оцінка інтегрального антропогенного навантаження на ландшафти з метою реалізації програми збалансованого розвитку України // Мат. міжн. наук.-практ. конф. Карпатський регіон і проблеми сталого розвитку. - Рахів. - 1998. - С. 74-76.
20. Колосовский Н.Н. Теория экономического районирования. – М.: Мысль, 1969. –335с.
21. Кукурудза С.І., Койнова І.Б. Еколого-географічні передумови природоохоронного співробітництва в Єврорегіоні Буг // Єврорегіон Буг: проблеми транскордонного співробітництва. – Київ: МОУ. - 1995.- С.133-134.
22. Кукурудза С.І., Койнова І.Б., Ривчук О.Б. Зміна еколого-географічної ситуації внаслідок антропогенного навантаження на геосистеми Шацького поозер’я // Вісн. Львів. у-ту. Сер. географ. - Львів: Світ. - 1997.–Вип.20.-С.63-67.
23. Левківський С.С., Хільчевський В.К., Ободовський О.Г. та ін. Загальна гідрологія - К.: Фітосоціоцентр. 2000;
24. Любіцева О.О., Павлов С.В., Мезенцев К.В. Географія релігій. - К.: "Артек", 1998;
25. Малева В.И. Эколого-экономическое районирование Крыма: Автореф. дис… канд. геогр. наук: 11.00.02 / Институт географии НАН Украины. – К., 1993. – 19с.
26. Маринич О. М. короткий геолого-геоморфологічний нарис Полісся Української РСР. – У кн.: Нариси про природу і сільське господарство Українського Полісся. К., Вид-во Київ, ун-ту, 1956.
27. Маринич О. М. Про карстові форми рельєфу Волинського Полісся. – «Географічний збірник», 1960, № 4.
28. Масляк П.О., Шищенко П.Г. Географія України. Підручник для учнів 8-9 класів середньої школи. - К.: Зодіак ЕКО, 1997,1998,1999;
29. Мезенцева Н.І., Мезенцев К.В. Суспільно-географічне районування України. К.: ВПЦ "Київський університет", 2001;
30. Мисковець І.Я. Екологічна оцінка антропогенних змін малих річок Волині, // Захист довкілля від антропогенного навантаження. Випуск 5(7). – Харків-Кременчук: Швидка, 2001.- С.34-40.
31. Мисковець І.Я. Екологічні наслідки антропогенних змін хімічного складу вод Волині, // Міжн.наук.-практ.конф. “Екологічні проблеми довкілля та шляхи їх вирішення” . Зб.наук.пр..-Полтава, 2002.- С. 14-16 (співавтори Будз М.Д., Мольчак Я.О.)
32. Мисковець І.Я. Аналіз агротехнічно-трансформованих ґрунтів Волинської області. Зб.наук.статей, Вип.9.- Луцьк.: Ред-вид.відділ ЛДТУ, 2001.- С.88-92 ( співавтор Клименко М.О.).
33. Мисковець І.Я. Водозабезпечення м.Луцька в умовах антропогенного навантаження та шляхи його оптимізації, // Україна та глобальні процеси. - Т.2.– Київ.– Луцьк.: Вежа, 2000.– С.274-278 ( співавтор Фесюк В.О.).
34. Мисковець І.Я. Еколого-географічні дослідження ерозії ґрунтів в умовах інтенсивних антропогенних навантажень, // Україна та глобальні процеси, Т.2.- Київ,– Луцьк, Вежа, 2000, С. 127-128 ( співавтор Картава О.Ф.).
35. Мисковець І.Я.Особливості зміни хімічного складу підземних вод в умовах господарської діяльності (на прикладі Західного Полісся). Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. Т.2, – К.: Ніка-центр, 2001.-С.475-483.
36. Мороз С.А., Онопрієнко В.І., Бортник С.Ю. Методологія географічної науки. - К.: Заповіт, 1997;
37. Нариси про природу і сільське господарство Українського Полісся. К., Вид-во Київ. ун-ту, 1955.
38. Невяжский И.И. Методы природно-хозяйственного районирования // Вестник МГУ. Серия: География. – 1980. – № 4. – С.41-46.
39. Ободовський О.Г. Гідролого-екологічна оцінка руслових процесів (на прикладі річок України). К.: Ніка-Центр,2001;
40. Ободовський О.Г. Руслові процеси. - К.: РВЦ "Київський університет", 1998;
41. Оксіюк О. П. Флора діатомових водоростей озер Волинської області та її історія. – «Укр. ботан. журнал», 1957, т. 14, № 1.
42. Олійник Я.Б.,Степаненко А.В. Вступ до соціальної географії. К.,3нання, 2000;
43. Олійник Я.Б.Економіко-екологічні проблеми територіальної організації виробництва і природокористування. К., Лібра, 1996; Голиков А.П.,Олійник Я.Б.,Степаненко А.В.Вступ до економічної і соціальної географії. К., Либідь, 1997;
44. Олішевська Ю. Сучасний стан проблеми геоекологічного районування території // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Географія. – 2002. - № 2.- С. 186-188.
45. Олішевська Ю.А. Методика геоекологічного районування території України: Автореф. дис. ... канд. геогр. наук: 11.00.11/ Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К., 2005. – 24с.
46. Пащенко В.М. Основні поняття і проблеми еколого-географічних досліджень // Український географічний журнал. – 1994. - № 4. – С. 8-16.
47. Пелешенко В.І., Хільчевський В.К. Загальна гідрохімія. - К.: Либідь, - 1997;
48. Пістун М.Д. Основи теорії суспільної географії. - К.: Вища школа, 1994, 1996;
49. Пістун М.Д.,Гуцал В.О.,Провотар Н.І.Географія агропромислових комплексів. - К.: Либідь, 1997;
50. Попов В. П. Агрометеорологічна характеристика Полісся УРСР. – В кн.: Нариси про природу і сільське господарство Українського Полісся. К., Вид-во Київ, ун-ту, 1955.
51. Поривкіна О. В. До питання про фізико-географічне районування Полісся УРСР. – В кн.: Нариси про природу і сільське господарство Українського Полісся. К., Вид-во Київ, ун-ту, 1955.
52. Природа Волинської області. За ред. Геренчука К.І. Видавниче об’єднання «Вища школа». Вид-во про Львівському ун-ті, 1975, 147 с.
53. Прихотько Г. Ф., Ткачеико А. В., Бабиченко В. Н. Климат Украины. Л., Гидрометеоиздат, 1967.століття // Укр.географ. журнал. - 1998. - №1.- С.37-41.
54. Разумовский В.М. Эколого-экономическое районирование: Теоретические аспекты. – Л.: Наука, ЛО, 1989. – 156с.
55. Руденко Л.Г., Бочковская А.И. Становление и развитие еколого-географического картографирования // География и природные ресурсы. - 1992. - № 3. – С. 13-21.
56. Руденко Л.Г., Пархоменко Г.О., Молочко А.М. и др. Картографические исследования природопользования (теория и практика работ). – К.: Наукова думка, 1991. – 212 с.
57. Слюсаренко В.К. Эколого-экономическое районирование. – К.: Наукова думка, 1990. – 112с.
58. Сніжко С.І. Інженерна гідрохімія. К.: ВПЦ "Київський університет", 2001;
59. Сніжко С.І. Оцінка та прогнозування якості природних вод. К.: Ніка-Центр, 2001;
60. Стецюк В.В. Теоретико-методологічні засади екологічної геоморфології. - К.: Заповіт, 1997;
61. Стецюк В.В., Сілецький Ю. Основи екологічної геоморфології. - К.: "Четверта хвиля", 2000;
62. Тамбовцев Г.В. Еколого-економічне районування Запорізької області // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М.Коцюбинського. Серія: Географія. – 2001. – № 2. – С. 143-149.
63. Хільчевський В.К. Роль агрохімічних засобів у формуванні якості вод басейну Дніпра. - К.: РВЦ "Київський університет", 1996;
64. Хільчевський В.К., Дубняк С.С. Основи океанології. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2001;
65. Хільчевський В.К., Савицький В.М., Сніжко С.І. та ін. Використання осадів стічних вод у сільському господарстві. - К.: РВЦ "Київський університет", 1997; M. Annotated Bibliography on global Security Issues. Cambridge Univ., 1997;
66. Цись П. М. Деякі проблеми неотектоніки західних областей Української РСР. – «Географічний збірник», 1959, вып. 5.
67. Цись П. М. Про основні генетичні типи рельєфу західних областей України. – «Географічний збірник», 1961, № 4.
68. Цысь П. Н. Схема геоморфологического районирования западных областей УССР. – «Наукові записки Львівського університету», 1951, т. 18.
69. Шищенко П.Г. Принципы и методы ландшафтного анализа в региональном проектировании. К.,Фитоцентр, 1999;
70. Шищенко П.Г., Малишева Л.Л., Гродзинський М.Д. та ін. Методи геоекологічних досліджень. - К.: РВЦ "Київський університет", 1999;
71. Шищенко П.Г., Олійник Я.Б., Степаненко А.В., Масляк П.О. Географія для старшокласників та абітурієнтів. К.: Знання, 2000,2001, 2002;
72. Шищенко П.Г.,Олійник Я.Б., Дмитрук О.Ю. Концепція стандарту вищої базової географічної освіти.К.Тандем,2000;
73. Шматок В.В. та ін. Використання меліоративних земель Рівненської області в сучасних умовах. Київ-Рівне, 1997;
74. Юрківський В.М. Регіональна економічна і соціальна географія зарубіжних країн. - К.: Либідь, 2000;
75. Якушик І.Д. Принципи і методика еколого-економічного районування // Матеріали третьої звітної наукової конференції викладачів та студентів географічного факультету Тернопільського державного педагогічного інституту за 1992 рік. – Тернопіль, 1993. – С.57.
76. Янковська Л.В. Еколого-географічне районування обласного регіону (на матеріалах Тернопільської області): Автореф. дис. ... канд. геогр. наук: 11.00.11 / Чернівецький національний університет імені Ю.Федьковича. – Чернівці, 2004. – 20 с.
77. Яценко Б.П., Юрківський В.М., Любіцева О.О., Кузьмінська О.О., Бейдик О.О. Економічна соціальна географія світу (підручник для 10 класу) - К.: Артек., 1997;
Інші роботи цього напряму
© 2023 Diplom.kiev.ua
Наукові роботи на замовлення
Потрібна наукова робота ?