|
ЦІНА:
100 грн.
|
||
|
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
|
||
| Тема роботи: | Право землекористування та його види (ID роботи: 2805) |
| Напрям: | Право |
| Предмет: | Земельне право |
| Тип роботи: | Магістерська робота |
| Кількість сторінок: | 104 |
| Рік захисту: | 2011 |
| ВУЗ: | Київський Національний Університет ім. Шевченка (КНУ ім. Шевченка) |
| Мова: | Українськa |
План
ВСТУП
Розділ 1. Поняття та правова природа землекористування
1.1 Поняття, види та принципи землекористування
1.2. Правове забезпечення права землекористування.
Розділ 2. Особливості здійснення окремих видів права землекористування
2.1. Право постійного землекористування
2.2. Право орендного землекористування
2.3. Інші види права землекористування: емфітевзис, суперфіцій, загальне землекористування, сервітут
Розділ 3. Проблеми та шляхи вдосконалення права землекористування
3.1. Окремі проблеми земельних орендних відносин та пропозиції щодо їх вирішення
3.2. Окремі проблеми гарантування прав землекористувачів
3.3. Основні напрями вирішення проблеми забезпечення раціонального землекористування
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
Предмет договору
Об'єкт оренди
Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду
Умови повернення земельної ділянки
Обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки
Права та обов'язки сторін
Страхування об'єкта оренди
Зміна умов договору і припинення його дії
Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору
Прикінцеві положення
Реквізити сторін
Розділ 1. Поняття та правова природа землекористування
1.1 Поняття, види та принципи землекористування
1.2. Правове забезпечення права землекористування.
Розділ 2. Особливості здійснення окремих видів права землекористування
2.1. Право постійного землекористування
2.2. Право орендного землекористування
2.3. Інші види права землекористування: емфітевзис, суперфіцій, загальне землекористування, сервітут
Розділ 3. Проблеми та шляхи вдосконалення права землекористування
3.1. Окремі проблеми земельних орендних відносин та пропозиції щодо їх вирішення
3.2. Окремі проблеми гарантування прав землекористувачів
3.3. Основні напрями вирішення проблеми забезпечення раціонального землекористування
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
Предмет договору
Об'єкт оренди
Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду
Умови повернення земельної ділянки
Обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки
Права та обов'язки сторін
Страхування об'єкта оренди
Зміна умов договору і припинення його дії
Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору
Прикінцеві положення
Реквізити сторін
Вступ
Становлення й розвиток відносин приватної власності на землю в нашій державі жодною мірою не повинні обмежувати можливості людини і громадянина на вільне використання земель як базового природного ресурсу та місця життєдіяльності. Земельна ділянка як просторово і функціонально визначене ціле призначена не лише для задоволення потреб власника (спеціального користувача), а й залишаючись частиною земної поверхні, являє собою споживчий інтерес для суспільства в цілому як територія, здатна задовольняти духовні, естетичні, оздоровчі, рекреаційні потреби населення, виступати засобом сполучення в процесі реалізації права загального землекористування громадян.
Конституцією України визначено право кожного громадянина на користування природними об’єктами (землями, лісами, водами тощо) відповідно до закону (ст.13) [1, c. 141]. Зазначене вище конституційне право кожного громадянина на користування природними ресурсами, у нашому випадку землями, реалізується, перш за все, в процесі здійснення права загального землекористування громадян. Останнє, у силу невизначеності механізмів його реалізації в Земельному кодексі України (далі ЗК-України), інших нормативно-правових актах та відсутності ґрунтовних доктринальних досліджень з цього приводу, вимагає комплексного наукового осмислення у контексті вдосконалення чинного законодавства та потреб практики у відповідній сфері.
Мета дослідження роботи полягає у визначенні поняття, встановленні особливостей та конкретного змісту права землекористування громадян як самостійного правового інституту, формулюванні на основі відповідних висновків пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері реалізації визначеного права.
Відповідно до поставленої мети завданнями дослідження є:
- на підставі ґрунтовного аналізу спеціально-юридичної літератури, законодавчої бази визначити поняття та характерні ознаки права землекористування громадян;
- провести аналіз правового забезпечення можливостей реалізації права загального землекористування громадян;
- розкрити особливості здійснення окремих видів права землекористування: права постійного землекористування, права орендного землекористування, інших видів права землекористування: емфітевзис, суперфіцій, загальне землекористування, сервітут;
- запропонувати пропозиції щодо вдосконалення законодавства шляхом визначення механізмів реалізації та захисту права землекористування громадян.
Об’єктом дослідження є приписи нормативно-правових актів та та наукові матеріали, що стосуються права землекористування громадян та регламентують можливість реалізації та забезпечення відповідного права, практика їх застосування.
Предметом дослідження є правовідносини щодо реалізації права землекористування громадян, а також суспільні відносини, що потребують належного правового регулювання у зазначеній сфері.
Методологічною основою роботи виступає науковий аналіз правових доктрин та окремих правових норм. У ході підготовки дисертації були застосовані методи формально-логічного, структурно-функціонального, системного аналізу. За допомогою методу формально-логічного та структурно-функціонального аналізу виявлено недоліки нормативного забезпечення права загального землекористування та визначено шляхи їх подолання. Системний аналіз було покладено в основу виділення ознак права загального землекористування, визначення його місця в системі інших земельних та екологічних прав громадян.
Теоретичною основою дослідження стали праці відомих вчених-правознавців України у галузі земельного та екологічного права: В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, А.Г. Бобкової, А.П. Гетьмана, О.І. Заєць, М.В. Краснової, І.І. Каракаша, П.Ф. Кулинича, В.Л. Мунтяна, Н.Р. Малишевої, В.В. Носіка, О.О. Погрібного, В.І. Семчика, Н.І. Титової, О.М. Ткаченко, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги, В.З. Янчука.
Робота складаєтсья з 3 розділів, 8 підрозділів, 100 використаних джерел, 2 додатків.
Конституцією України визначено право кожного громадянина на користування природними об’єктами (землями, лісами, водами тощо) відповідно до закону (ст.13) [1, c. 141]. Зазначене вище конституційне право кожного громадянина на користування природними ресурсами, у нашому випадку землями, реалізується, перш за все, в процесі здійснення права загального землекористування громадян. Останнє, у силу невизначеності механізмів його реалізації в Земельному кодексі України (далі ЗК-України), інших нормативно-правових актах та відсутності ґрунтовних доктринальних досліджень з цього приводу, вимагає комплексного наукового осмислення у контексті вдосконалення чинного законодавства та потреб практики у відповідній сфері.
Мета дослідження роботи полягає у визначенні поняття, встановленні особливостей та конкретного змісту права землекористування громадян як самостійного правового інституту, формулюванні на основі відповідних висновків пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері реалізації визначеного права.
Відповідно до поставленої мети завданнями дослідження є:
- на підставі ґрунтовного аналізу спеціально-юридичної літератури, законодавчої бази визначити поняття та характерні ознаки права землекористування громадян;
- провести аналіз правового забезпечення можливостей реалізації права загального землекористування громадян;
- розкрити особливості здійснення окремих видів права землекористування: права постійного землекористування, права орендного землекористування, інших видів права землекористування: емфітевзис, суперфіцій, загальне землекористування, сервітут;
- запропонувати пропозиції щодо вдосконалення законодавства шляхом визначення механізмів реалізації та захисту права землекористування громадян.
Об’єктом дослідження є приписи нормативно-правових актів та та наукові матеріали, що стосуються права землекористування громадян та регламентують можливість реалізації та забезпечення відповідного права, практика їх застосування.
Предметом дослідження є правовідносини щодо реалізації права землекористування громадян, а також суспільні відносини, що потребують належного правового регулювання у зазначеній сфері.
Методологічною основою роботи виступає науковий аналіз правових доктрин та окремих правових норм. У ході підготовки дисертації були застосовані методи формально-логічного, структурно-функціонального, системного аналізу. За допомогою методу формально-логічного та структурно-функціонального аналізу виявлено недоліки нормативного забезпечення права загального землекористування та визначено шляхи їх подолання. Системний аналіз було покладено в основу виділення ознак права загального землекористування, визначення його місця в системі інших земельних та екологічних прав громадян.
Теоретичною основою дослідження стали праці відомих вчених-правознавців України у галузі земельного та екологічного права: В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, А.Г. Бобкової, А.П. Гетьмана, О.І. Заєць, М.В. Краснової, І.І. Каракаша, П.Ф. Кулинича, В.Л. Мунтяна, Н.Р. Малишевої, В.В. Носіка, О.О. Погрібного, В.І. Семчика, Н.І. Титової, О.М. Ткаченко, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги, В.З. Янчука.
Робота складаєтсья з 3 розділів, 8 підрозділів, 100 використаних джерел, 2 додатків.
Висновок
Право загального користування гарантується всім громадянам для задоволення життєво необхідних потреб безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами, надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України. У порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або в оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності.
Право постійного користування земельними ділянками є специфічним речовим правом, яке характеризується обмеженим суб'єктно-об'єктним складом: об'єктом права власності можуть бути лише земельні ділянки державної або комунальної власності; суб'єктами можуть бути лише юридичні особи, визначені ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України.
Право оренди землі у класичному розумінні є зобов'язальним правом, на відміну від сервітуту, емфітевзису та суперфіцію (глави 16, 161 ЗК України). Разом із тим, ч.4 ст. 93 Земельного кодексу України фактично перетворює право оренди на речове право, відповідно до якої оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років. Моментом виникнення права оренди землі є момент державної реєстрації договору оренди (ст. ст. 125, 126 ЗК України, ст. 18 Закону України "Про оренду землі").
Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб або на підставі заповіту. Хоча практикуючі юристи не приділяють суперфіцію великої уваги, він передбачає надійніші гарантії захисту прав і інтересів користувача земельної ділянки, ніж ті, які забезпечує договір оренди. Зокрема: суперфіцій може бути відчужений без якої-небудь додаткової згоди власника, тоді як зміна користувача земельної ділянки шляхом передачі її в суборенду можлива лише за участі орендодавця; суперфіцій, на відміну від договору оренди, може бути встановлений на невизначений строк; правові наслідки переходу права власності на земельну ділянку, що перебуває в користуванні третьої особи, можуть варіюватися залежно від режиму такого користування. Якщо останнє здійснюється на підставі договору оренди, правові наслідки переходу права власності залежать від домовленостей сторін, прописаних у договорі. За загальним правилом перехід права власності на орендовану земельну ділянку не тягне припинення договору оренди. Що ж стосується суперфіція, то закон стає на захист прав суперфіціарія і прямо вказує на незалежність його прав від обставини переходу права власності на земельну ділянку до третьої особи; припинення дії суперфіція в позасудовому порядку можливе лише у випадках, зазначених ст. 416 ЦКУ і ч. 4 ст. 102-1 ЗК У, перелік яких є вичерпним.
На відміну від договірних відносин оренди, суперфіцій припускає більш стійкий зв’язок суперфіціарія із землею. У всіх випадках, крім зазначених у ч. 1 ст. 416 ЦКУ і ч. 4 ст. 102-1 ЗК України, припинення суперфіція можливе лише на підставі рішення суду.
Серед істотних ознак земельного сервітуту можна виділити такі: земельний сервітут є результатом волевиявлення сторін правовідношення, котре втілюється в угоді, або рішенні суду, є обтяженням земельної ділянки, а також є обмеженням інших прав на земельну ділянку, допускає тільки часткове користування земельною ділянкою як за способами, так і за територіальним поширенням, якнайменше обмежує права інших осіб, не позбавляючи власника (користувача) земельної ділянки належних йому прав володіння, користування та розпорядження цією ділянкою, має відношення до конкретної земельної ділянки, і не може бути перенесений на іншу, має здебільшого постійний характер, виникає на підставі договору або заповіту.
За своєю юридичною природою право користування чужою земельною ділянкою для забудови необхідно розглядати у земельних правовідносинах як одне з обтяжень земельної ділянки, яка належить фізичним чи юридичним особам на праві власності. Це право стосується земельної ділянки щодо її функціонального використання без зміни основного цільового призначення. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може виникати на підставі таких цивільних правочинів: а) договір суперфіцію; б) угоди про відчуження суперфіцію; в) заповіт.
Емфітевзіс становить право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб та передбачено ст. 102-1 ЗК України та главою 33 ЦК України. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може виникати на підставі таких цивільних право чинів: а) договір емфітевзису; б) угоди, за якими емфітевзис відчужено; в) спадщина.
Соціально-екологічне значення права загального землекористування громадян є обов’язковою умовою, що забезпечує загальнодоступне використання інших природних ресурсів (водних об’єктів, лісів, об’єктів природно-заповідного фонду тощо), які формують середовище життєдіяльності людини, як передумови реалізації екологічних прав, зокрема, права загального природокористування та права на безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище (на екологічну безпеку).
Питання переходу права користування земельною ділянкою при придбанні об’єкта нерухомості є достатньо спірним. Оскільки відповідно до Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» підставою набуття права оренди земельної ділянки є договір оренди такої ділянки, то встановлення договором відчуження об’єкта нерухомості умов про перехід права користування земельною ділянкою не звільняє нового власника об’єкта нерухомості від обов’язку врегулювати земельні питання безпосередньо із власником землі. у зв’язку з відсутністю законодавчо закріпленого механізму переоформлення права постійного користування.
Ст. 7 Закону України “Про оренду землі” передбачено можливість переходу права на оренду земельної ділянки до інших осіб у разі смерті фізичної особи орендаря чи засудження його до позбавлення волі або обмеження його дієздатності за рішенням суду. Проте умови та порядок такого переходу ні Законом України “Про оренду землі”, ні ЗК України чітко не визначені.
Нині проблемою орендних відносин залишається короткий строк оренди землі. Головним напрямом її вирішення є підвищення орендної плати землевласникам, а також правової відповідальності за порушення умов орендного договору з боку його учасників.
Землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Використання земельних ресурсів може бути визнано раціональним в тому випадку, якщо воно задовольняє економічні потреби в рамках екологічно підходу, а економічна діяльність здійснюється з дотриманням екологічних вимог, спрямованих на охорону землі як бази природокористування.
Економічний механізм раціонального використання та охорони земельних ресурсів – це система цілеспрямованих заходів, що стимулює концентрацію земель у найкращих землевласників і створює сприятливі умови для відновлення якості та родючості ґрунтів; спонукає землевласників, які порушують або не дотримуються принципів раціонального землеробства, до застосування ґрунтозберігаючих й екологічно безпечних технологій, а в разі їх невикористання – до компенсації завданих еколого-економічних та соціальних збитків.
Реалізація раціоналізації землекористування неможлива без запровадження ефективних економічних важелів та інструментів, які в умовах ринкових відносин стимулюватимуть і спонукатимуть усіх аграрних землекористувачів і землевласників належним чином дбати про основний засіб виробництва в сільському господарстві. До системи важелів економічного механізму раціонального використання і охорони земель слід включити такі заходи: залучення кредитних коштів під заставу земельних ділянок; створення Державного земельного банку; введення плати за погіршення стану ґрунтів і заохочувальних економічних заходів, з метою стимулювання поліпшення якісного стану земельних ділянок (субсидії, пільги, компенсації) для орендарів; збільшення частки витрат з державного бюджету на фінансування землеохоронних і землемеліоративних заходів; розробка науково обґрунтованої нормативно-законодавчої бази щодо раціоналізації та оптимізації аграрного землекористування.
Право постійного користування земельними ділянками є специфічним речовим правом, яке характеризується обмеженим суб'єктно-об'єктним складом: об'єктом права власності можуть бути лише земельні ділянки державної або комунальної власності; суб'єктами можуть бути лише юридичні особи, визначені ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України.
Право оренди землі у класичному розумінні є зобов'язальним правом, на відміну від сервітуту, емфітевзису та суперфіцію (глави 16, 161 ЗК України). Разом із тим, ч.4 ст. 93 Земельного кодексу України фактично перетворює право оренди на речове право, відповідно до якої оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років. Моментом виникнення права оренди землі є момент державної реєстрації договору оренди (ст. ст. 125, 126 ЗК України, ст. 18 Закону України "Про оренду землі").
Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб або на підставі заповіту. Хоча практикуючі юристи не приділяють суперфіцію великої уваги, він передбачає надійніші гарантії захисту прав і інтересів користувача земельної ділянки, ніж ті, які забезпечує договір оренди. Зокрема: суперфіцій може бути відчужений без якої-небудь додаткової згоди власника, тоді як зміна користувача земельної ділянки шляхом передачі її в суборенду можлива лише за участі орендодавця; суперфіцій, на відміну від договору оренди, може бути встановлений на невизначений строк; правові наслідки переходу права власності на земельну ділянку, що перебуває в користуванні третьої особи, можуть варіюватися залежно від режиму такого користування. Якщо останнє здійснюється на підставі договору оренди, правові наслідки переходу права власності залежать від домовленостей сторін, прописаних у договорі. За загальним правилом перехід права власності на орендовану земельну ділянку не тягне припинення договору оренди. Що ж стосується суперфіція, то закон стає на захист прав суперфіціарія і прямо вказує на незалежність його прав від обставини переходу права власності на земельну ділянку до третьої особи; припинення дії суперфіція в позасудовому порядку можливе лише у випадках, зазначених ст. 416 ЦКУ і ч. 4 ст. 102-1 ЗК У, перелік яких є вичерпним.
На відміну від договірних відносин оренди, суперфіцій припускає більш стійкий зв’язок суперфіціарія із землею. У всіх випадках, крім зазначених у ч. 1 ст. 416 ЦКУ і ч. 4 ст. 102-1 ЗК України, припинення суперфіція можливе лише на підставі рішення суду.
Серед істотних ознак земельного сервітуту можна виділити такі: земельний сервітут є результатом волевиявлення сторін правовідношення, котре втілюється в угоді, або рішенні суду, є обтяженням земельної ділянки, а також є обмеженням інших прав на земельну ділянку, допускає тільки часткове користування земельною ділянкою як за способами, так і за територіальним поширенням, якнайменше обмежує права інших осіб, не позбавляючи власника (користувача) земельної ділянки належних йому прав володіння, користування та розпорядження цією ділянкою, має відношення до конкретної земельної ділянки, і не може бути перенесений на іншу, має здебільшого постійний характер, виникає на підставі договору або заповіту.
За своєю юридичною природою право користування чужою земельною ділянкою для забудови необхідно розглядати у земельних правовідносинах як одне з обтяжень земельної ділянки, яка належить фізичним чи юридичним особам на праві власності. Це право стосується земельної ділянки щодо її функціонального використання без зміни основного цільового призначення. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може виникати на підставі таких цивільних правочинів: а) договір суперфіцію; б) угоди про відчуження суперфіцію; в) заповіт.
Емфітевзіс становить право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб та передбачено ст. 102-1 ЗК України та главою 33 ЦК України. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може виникати на підставі таких цивільних право чинів: а) договір емфітевзису; б) угоди, за якими емфітевзис відчужено; в) спадщина.
Соціально-екологічне значення права загального землекористування громадян є обов’язковою умовою, що забезпечує загальнодоступне використання інших природних ресурсів (водних об’єктів, лісів, об’єктів природно-заповідного фонду тощо), які формують середовище життєдіяльності людини, як передумови реалізації екологічних прав, зокрема, права загального природокористування та права на безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище (на екологічну безпеку).
Питання переходу права користування земельною ділянкою при придбанні об’єкта нерухомості є достатньо спірним. Оскільки відповідно до Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» підставою набуття права оренди земельної ділянки є договір оренди такої ділянки, то встановлення договором відчуження об’єкта нерухомості умов про перехід права користування земельною ділянкою не звільняє нового власника об’єкта нерухомості від обов’язку врегулювати земельні питання безпосередньо із власником землі. у зв’язку з відсутністю законодавчо закріпленого механізму переоформлення права постійного користування.
Ст. 7 Закону України “Про оренду землі” передбачено можливість переходу права на оренду земельної ділянки до інших осіб у разі смерті фізичної особи орендаря чи засудження його до позбавлення волі або обмеження його дієздатності за рішенням суду. Проте умови та порядок такого переходу ні Законом України “Про оренду землі”, ні ЗК України чітко не визначені.
Нині проблемою орендних відносин залишається короткий строк оренди землі. Головним напрямом її вирішення є підвищення орендної плати землевласникам, а також правової відповідальності за порушення умов орендного договору з боку його учасників.
Землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Використання земельних ресурсів може бути визнано раціональним в тому випадку, якщо воно задовольняє економічні потреби в рамках екологічно підходу, а економічна діяльність здійснюється з дотриманням екологічних вимог, спрямованих на охорону землі як бази природокористування.
Економічний механізм раціонального використання та охорони земельних ресурсів – це система цілеспрямованих заходів, що стимулює концентрацію земель у найкращих землевласників і створює сприятливі умови для відновлення якості та родючості ґрунтів; спонукає землевласників, які порушують або не дотримуються принципів раціонального землеробства, до застосування ґрунтозберігаючих й екологічно безпечних технологій, а в разі їх невикористання – до компенсації завданих еколого-економічних та соціальних збитків.
Реалізація раціоналізації землекористування неможлива без запровадження ефективних економічних важелів та інструментів, які в умовах ринкових відносин стимулюватимуть і спонукатимуть усіх аграрних землекористувачів і землевласників належним чином дбати про основний засіб виробництва в сільському господарстві. До системи важелів економічного механізму раціонального використання і охорони земель слід включити такі заходи: залучення кредитних коштів під заставу земельних ділянок; створення Державного земельного банку; введення плати за погіршення стану ґрунтів і заохочувальних економічних заходів, з метою стимулювання поліпшення якісного стану земельних ділянок (субсидії, пільги, компенсації) для орендарів; збільшення частки витрат з державного бюджету на фінансування землеохоронних і землемеліоративних заходів; розробка науково обґрунтованої нормативно-законодавчої бази щодо раціоналізації та оптимізації аграрного землекористування.
Література
1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України, 1996, № 30 (23.07.96), ст. 141.
2. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III // Відомості Верховної Ради України, 2002, № 3-4, с. 27.
3. Водний кодекс України від 06.06.1995 р. № 213/95-ВР // Відомості Верховної Ради України, 1995, № 24, с. 189.
4. Лісовий кодекс України від 21.01.1994 р. № 3852-XII // Відомості Верховної Ради України, 1994, № 17, с. 99.
5. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV // Офіційний вісник України, 2003, № 11 (28.03.2003), с. 462.
6. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV // Офіційний вісник України, 2003, № 11, с. 461.
7. Кримінальний кодекс України № 2341-III від 05.04.2001 р. // Відомості Верховної Ради України, 2001, № 25-26, с. 131.
8. Кодекс України про адміністративні правопорушення № 8073-X від 07.12.1984 р. // Відомості Верховної Ради УРСР, 1984, с. 11-22.
9. Договір про заснування Європейської Спільноти від 21.03.1957 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності, 2003, 10, № 10.
10. Закон України "Про оренду землі" від 06.10.1998 р. № 161-XIV // Відомості Верховної Ради України, 1998, № 46-47, с. 280.
11. Закон України "Про землеустрій" від 22.05.2003 р. № 858-IV // Відомості Верховної Ради України, 2003, № 36 (05.09.2003), с. 282.
12. Закон «Про концесії» вiд 16.07.1999 № 997-XIV // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, № 41, ст.372.
13. Закон України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 р. № 898-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 38. – с. 313.
14. Закон України "Про поховання та похоронну справу" від 10.07.2003 р. № 1102-IV // Відомості Верховної Ради України, 2004, № 7, с. 47.
15. Закон України "Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області" від 24.12.1998 р. № 356-XIV // Офіційний вісник України, 1999, № 2 (29.01.99), с. 45.
16. Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" № 963-IV від 19.06.2003 р. // Відомості Верховної Ради України, 2003, № 39 (26.09.2003), с. 350
17. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року № 1264-XII // Відомості Верховної Ради України.— 1991.— № 41.— С.546.
18. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" від 16.09.2008 р. № 509-VI // Відомості Верховної Ради України, 2008, № 48 (28.11.2008), с. 358.
19. Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 р. № 1952-IV // Відомості Верховної Ради України, 2004, № 51 (17.12.2004), с. 553.
20. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типового договору оренди землі" від 03.03.2004 р. № 220 // Офіційний вісник України, 2004, № 9 (19.03.2004), с. 527.
21. Постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання оренди земель" від 13.12.2006 р. № 1724 // Урядовий кур'єр, 2006, 12, № 242.
22. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі" від 25.12.1998 р. № 2073 // Урядовий кур'єр, 1999, 01, 28.01.99 № 16-17.
23. Постанова Кабінету Міністрів України "Про правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів" № 2024 від 18.12.1998 р. // Офіційний вісник України, 1998, № 51 (08.01.99), ст. 189.
24. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку користування землями водного фонду" № 502 від 13.05.1996 р. // Зібрання постанов Уряду України, 1996, № 11, ст. 326.
25. Постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" № 284 від 19.04.1993 р. // Зібрання постанов Уряду України, 1993, № 10, с. 193.
26. Наказ Держкомзему "Про затвердження Порядку проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок" № 2 від 09.01.2003 р. // Офіційний вісник України, 2003, № 22 (13.06.2003), ст. 10-11.
Спеціальна література:
27. Альбощій Ю. М., Кривов В. М., Осипчук С. О. Концептуальні підходи до сталого розвитку землекористування України // Землевпорядний вісник. - 2002. - N 4. - С. 22.
28. Алексеева С. Виды земельных сервитутов и их классификация // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 5. - С. 31.
29. Андрейцев В. І. Земельне право і законодавство суверенної України: Актуальні проблеми практичної теорії. - К.: Знання, 2005. - С. 210.
30. Андрейцев В. І. Конституційно-правові імперативи використання права власності на землю // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Юридичні науки. - Випуск 58. - С. 96.
31. Андрейцев В.І. Конституційно-правові імперативи використання власності на землю // “Столиця”. - № 24(527). – 11 – 17 червня 2004 року.
32. Андрейцев В. І. Правовий режим землі як основно¬го національного багатства (Коментар до ч. 1 ст. 1 Зе¬мельного кодексу України) // Законодавство України: Науково-практичні коментарі. — 2002. — № 4.
33. Бєліков О. Договір користування чужою земельною ділянкою для забудови // Юридичний журнал, № 7, 2007.
34. Берлач А., Організаційно-правові проблеми становлення орендних земельних відносин в Україні: історія і сучасність // Право України, 1999, № 2.
35. Бердников Є., Пастушенко П., Трансформація інституту постійного землекористування у зв'язку з прийняттям нового Земельного кодексу України // Право України, 2004, № 2.
36. Бойченко Я. "Земельні сервітути: правові основи, облік і оподаткування" // Строительный учет, 2008, 02, N 2
37. Бусуйок Д. В. До питання про співвідношення обмежень прав на землю в інтересах сусідів із земельними сервітутами // Стан та перспективи розвитку аграрного права: Матеріали Міжнар. наук.-теорет. конф., присвяченої 80-річчю д. ю. н., проф., акад. АПрН України В. З. Янчука, Київ, 26 - 27 травня 2005 р. / Під ред. В. М. Єрмоленка, В. І. Курила. - К.: Магістр - XXI сторіччя, 2005. - С. 133 – 136.
38. Бусуйок Д. Способи встановлення обмежень прав на землю за законодавством України: теоретичний аспект // Юридична Україна. - 2005. - № 2. - С. 60 – 63.
39. Войтенко С. П., Володін М. О. Вітчизняні механізми територіального формування і планування землекористування через призму підготовки фахівців // Землевпорядкування. - 2001. - № 3. - С. 34.
40. Гривнак К. "Оренда землі в Україні" // Вісник податкової служби України, 2002, 09, № 33. – с. 56-57.
41. Гривнак К. "Суперфіцій як право користування чужою земельною ділянкою для забудови" // Вісник податкової служби України, 2008, 08, № 33.
42. Горбонос Ф., Павленчик Н. До питання раціонального використання земельних ресурсів // Землевпорядкування і земельний кадастр. - Вісник Львівського державного аграрного університету.2005.- 133 с.
43. Дідковська Л.І. економічний механізм раціонального використання та охорони земельних ресурсів в аграрній сфері // Автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.07.02 / ДУ "Ін-т економіки та прогнозування" НАН України. — К., 2006. — 20 с.
44. Дремлюга К.О. набуття права оренди земельної ділянки: правове регулювання // Університетські наукові записки, 2007, № 4, с. 276-278.
45. Добряк Д. С., Осипчук С. О., Погурельський С. П. Проблеми екологізації землекористування // Землевпорядкування. - 2001. - № 2. - С. 34.
46. Доронін Д. Орендодавець - птах вільний // Юридична газета, 2004, № 5 (17). – с. 4-7.
47. Екологія і закон: Екологічне законодавство України. У 2-х кн../ Відповідальний редактор док. юрид. наук, професор, заслужений юрист України, академік УЕАН В.І. Андрейцев. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – Кн. 1. – С. 378-380.
48. Журбелюк Л., Бородкін О. У моді суперфіцій // «Правовий тиждень», № 26 -27 (152-153) 7 липня 2009 р.
49. Земельне право України: Підручник / М. В. Шульга (кер. авт. кол.), Г. В. Анісімова, Н. О. Багай, А. П. Гетьман та ін.: За ред. М. В. Шульги. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - С. 63.
50. Земельне право: підручник / За ред. В. І. Семчика і П. Ф. Кулинича. - К.: Вид. Дім "Ін Юре", 2001. - С. 365 - 366.
51. Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В. І. Семчика. - 3-є вид., перероб. і доп. - К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2007. - С. 540.
52. Земельное право Украины: Учеб. пособие / Под ред. Погребного А. А., Каракаша И. И. - К.: Истина, 2002. - С. 423.
53. Земельні ділянки: об'єднання, виділення, використання. - Листівка 5 серії "Поради селянину - власнику землі". - К.: Проект підтримки приватизації землі в Україні, 2003. - С. 22.
54. Ільницька Н. В. Оренда земель сільськогосподарського призначення: правові аспекти: Автореф. дис. …канд. юрид. наук: 12.00.06 / НАН України; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. — К., 2001. — С. 12.
55. Кирієнко О. Земельний сервітут – це право на обмежене користування // Вісник податкової служби України, 2006, 03, № 10.
56. Кирієнко О. Підстави для припинення договору оренди земельної ділянки // Вісник податкової служби України, 2010, 05, № 18.
57. Крассов О. И. Земельное право: Учебник. – М.: Юристъ, 2000. – С. 566.
58. Кобилянський В. Оренда землі: чи потрібно посвідчувати договір нотаріально? // Юридична газета, № 1, 18 січня 2007 р.
59. Конституція України: Наук.-практ. коментар. - Харків: Право, К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2003. - С. 69.
60. Комарницький В.М. Щодо питання про право спеціального та загального землекористування // «Вісник Запорізького юридичного інституту, № 2, 2009. – с. 14-16.
61. Коритник М.В. Удосконалення економічного механізму ефективного використання земельних ресурсів / М.В. Коритник // Економіка АПК. - 2006. - № 9. - С.87.
62. Костицький В.В. Екологія перехідного періоду: право, держава, економіка (Екоміко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища в Україні). - Київ:Український інформаційний центр, 2001. – 386 с.
63. Костяшкін І.О. Право загального землекористування громадян : дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2005.
64. Костяшкін І.О. Право загального землекористування громадян як правовий інститут // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2002. – № 3. – С.83-88.
65. Костяшкін І.О. Проблеми правового забезпечення права загального землекористування громадян // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. - 2003. - № 51. – С. 134 – 136.
66. Кулініч П.Ф. Право постійного землекористування: для кого воно постійне // Юридичний журнал, № 5, 2005.- с. 8-9.
67. Кулинич П. Ф. Правочини щодо земельних ділянок: деякі теоретичні та практичні аспекти // Земельне право України. - 2006. – № 4. - С. 34 - 37.
68. Кулинич П. Ф. Правова охорона земель / Земельне право України: Підручн. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. – К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2008.– С. 353.
69. Кривов В. М. Екологічно безпечне землекористування Лісостепу України. - Проблема охорони ґрунтів. - К.: Урожай, 2006. - С. 55.
70. Лейба Л. В. Деякі питання судового захисту земельних прав // Земельне право України. - 2006.- № 4. - С. 16.
71. Лега В. Обов’язок по платі за землю та неврегульованість земельного законодавства // Юридичний журнал», № 5, 2007
72. Марусенко Р.І. Правові аспекти реєстрації земельних сервітутних прав // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. - 2004. - Випуск 60. - С. 27 - 31.
73. Марусенко Р.І. До питання про правову природу земельного сервітуту // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. - 2004. - Випуск 62. - С. 129 - 132.
74. Мірошниченко А. М. Земельне право України: Навчальний посібник. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2007. - С. 106.
75. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України / Кол. авт.: Л. О. Бондар, А. П. Гетьман, В. Г. Гончаренко та ін.; За заг. ред. В. В. Медведчука. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - С. 239.
76. Нагнибіда В. І. Теоретико-правові аспекти прав на чужі речі // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 31. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2006. - С. 273 - 274.
77. Назаренко О.В. Оренда – економічний інструмент раціонального землекористування. – Суми: ВАТ “СОД”, видавництво “Козацький вал”, 2005. – 102 с.
78. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України / Кол авт.: Л. О. Бондар, А. П. Гетьман, В. Г. Гончаренко та ін.; За заг. ред. В. В. Медведчука. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - С. 543 - 544.
79. Погрібний С. О. Право земельного сервітуту за українським земельним законодавством // Земельне право. - 2006. - № 1. - С. 39.
80. Правовые проблемы рационального использования и охраны сельскохозяйственных земель (материалы "круглого стола") // Государство и право. - 1998. - № 4. - С. 42.
81. Радченко Г. Раціональне використання земель: поняття та зміст // Журнал «Персонал», № 8, 2005.
82. Рекомендації парламентських слухань "Сучасний стан та перспективи розвитку земельних відносин в Україні". Схвалено Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2005 року № 2897-IV // Голос України. - 2005. - № 187.
83. Русан В.М. Економіка раціонального сільськогосподарського землекористування.// Монографія. Інститут аграрної економіки, 2009. - 198 с.
84. Снідевич О. Окремі питання класифікації цивільних позовів у справах, що виникають із земельних правовідносин // Право України. - 2006. - № 2. - С. 100.
85. Спасибо-Фатєєва І. Відчуження права оренди // Журнал «Мала енциклопедія нотаріуса», № 4 (52) серпень 2010.
86. Сучасний стан земельної реформи в Україні / А. С. Даниленко, М. Ю. Гарбуз, В. В. Жмуцький та ін. - К.: Урожай, 2005. - С. 92.
87. Семчик В. І. Земельний пай не може бути предметом оренди // Правова держава. Щорічник наукових праць. - Вип. 8. - К.: Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України, 1997. - С. 181 - 182.
88. Спіцина Л. Заміна сторін у договорі оренди землі: підстави, порядок, наслідки // Журнал «Мала енциклопедія нотаріуса», № 4(52) серпень 2010.
89. Трегобчук В. М. Проблеми охорони сільськогос¬подарських земель за переходу до ринкової економі¬ки // Землевпорядний вісник. — 1997. — № 1.
90. Федорченко М., Янов О. Земельне право України: посібник для практиків у двох томах. Т. 1. Земельні відносини в населених пунктах / За заг. ред. М. Федорченка. - К., 2006. - С. 230.
91. Фелів О. Оренда землі згідно з законодавчими змінами від 16 вересня 2008 р. // Юридичний журнал, № 2, 2009. – с. 5-9.
92. Фінашко В. "Землі водного фонду, надані у користування, а також для виробництва рибної продукції, та їх оподаткування" // Вісник податкової служби України, 2010, 03, № 12.- с. 16.
93. Фоменко Л. Регіональне землекористування та фактори впливу на його ефективність // Вісник ЛДАУ: Економіка АПК. – 2003. – № 10 (1). – С.202 – 206.
94. Фоміна К. Проблемні орендні правовідносини // «Правовий тиждень», № 39 (165), 29 вересня 2009 р.
95. Харьков В. Н. Рациональное использование земельных ресурсов: понятие и правовое регулиро¬вание // Государство и право. — 2000. — № 9.
96. Шляхи підвищення ефективності управління земельними ресурсами міст України. - К.: ІРЦ "Реформування земельних відносин в Україні", 2005. - С. 69.
97. Шевченко Д., Кот О. Зміни в земельному законодавстві: що нового ? // газета «Правовий тиждень», № 40-41, 9 жовтня 2007р.- с. 4-7.
98. Шевченко Д. Таке різне й однакове право користування землею // «Правовий тиждень», № 32 (116) 21 жовтня 2008 р. – с. 12-15.
99. Шульга М. В. Актуальні проблеми правового регулювання земельних відносин в сучасних умовах: Автореф.дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.06 / Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого — Х., 1998. — С. 24.
100. Шуляк Н. Поняття та процедура реєстрації суперфіцію // Юридичний журнал, № 3, 2009.
101. Юрченко А. Д. Економіко-правове забезпечення розвитку земельних відносин у ринковому економічному середовищі // Економіка АПК. - 2003. - № 4. - С. 29.
2. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III // Відомості Верховної Ради України, 2002, № 3-4, с. 27.
3. Водний кодекс України від 06.06.1995 р. № 213/95-ВР // Відомості Верховної Ради України, 1995, № 24, с. 189.
4. Лісовий кодекс України від 21.01.1994 р. № 3852-XII // Відомості Верховної Ради України, 1994, № 17, с. 99.
5. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV // Офіційний вісник України, 2003, № 11 (28.03.2003), с. 462.
6. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV // Офіційний вісник України, 2003, № 11, с. 461.
7. Кримінальний кодекс України № 2341-III від 05.04.2001 р. // Відомості Верховної Ради України, 2001, № 25-26, с. 131.
8. Кодекс України про адміністративні правопорушення № 8073-X від 07.12.1984 р. // Відомості Верховної Ради УРСР, 1984, с. 11-22.
9. Договір про заснування Європейської Спільноти від 21.03.1957 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності, 2003, 10, № 10.
10. Закон України "Про оренду землі" від 06.10.1998 р. № 161-XIV // Відомості Верховної Ради України, 1998, № 46-47, с. 280.
11. Закон України "Про землеустрій" від 22.05.2003 р. № 858-IV // Відомості Верховної Ради України, 2003, № 36 (05.09.2003), с. 282.
12. Закон «Про концесії» вiд 16.07.1999 № 997-XIV // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, № 41, ст.372.
13. Закон України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 р. № 898-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 38. – с. 313.
14. Закон України "Про поховання та похоронну справу" від 10.07.2003 р. № 1102-IV // Відомості Верховної Ради України, 2004, № 7, с. 47.
15. Закон України "Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області" від 24.12.1998 р. № 356-XIV // Офіційний вісник України, 1999, № 2 (29.01.99), с. 45.
16. Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" № 963-IV від 19.06.2003 р. // Відомості Верховної Ради України, 2003, № 39 (26.09.2003), с. 350
17. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року № 1264-XII // Відомості Верховної Ради України.— 1991.— № 41.— С.546.
18. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" від 16.09.2008 р. № 509-VI // Відомості Верховної Ради України, 2008, № 48 (28.11.2008), с. 358.
19. Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 р. № 1952-IV // Відомості Верховної Ради України, 2004, № 51 (17.12.2004), с. 553.
20. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типового договору оренди землі" від 03.03.2004 р. № 220 // Офіційний вісник України, 2004, № 9 (19.03.2004), с. 527.
21. Постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання оренди земель" від 13.12.2006 р. № 1724 // Урядовий кур'єр, 2006, 12, № 242.
22. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі" від 25.12.1998 р. № 2073 // Урядовий кур'єр, 1999, 01, 28.01.99 № 16-17.
23. Постанова Кабінету Міністрів України "Про правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів" № 2024 від 18.12.1998 р. // Офіційний вісник України, 1998, № 51 (08.01.99), ст. 189.
24. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку користування землями водного фонду" № 502 від 13.05.1996 р. // Зібрання постанов Уряду України, 1996, № 11, ст. 326.
25. Постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" № 284 від 19.04.1993 р. // Зібрання постанов Уряду України, 1993, № 10, с. 193.
26. Наказ Держкомзему "Про затвердження Порядку проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок" № 2 від 09.01.2003 р. // Офіційний вісник України, 2003, № 22 (13.06.2003), ст. 10-11.
Спеціальна література:
27. Альбощій Ю. М., Кривов В. М., Осипчук С. О. Концептуальні підходи до сталого розвитку землекористування України // Землевпорядний вісник. - 2002. - N 4. - С. 22.
28. Алексеева С. Виды земельных сервитутов и их классификация // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 5. - С. 31.
29. Андрейцев В. І. Земельне право і законодавство суверенної України: Актуальні проблеми практичної теорії. - К.: Знання, 2005. - С. 210.
30. Андрейцев В. І. Конституційно-правові імперативи використання права власності на землю // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Юридичні науки. - Випуск 58. - С. 96.
31. Андрейцев В.І. Конституційно-правові імперативи використання власності на землю // “Столиця”. - № 24(527). – 11 – 17 червня 2004 року.
32. Андрейцев В. І. Правовий режим землі як основно¬го національного багатства (Коментар до ч. 1 ст. 1 Зе¬мельного кодексу України) // Законодавство України: Науково-практичні коментарі. — 2002. — № 4.
33. Бєліков О. Договір користування чужою земельною ділянкою для забудови // Юридичний журнал, № 7, 2007.
34. Берлач А., Організаційно-правові проблеми становлення орендних земельних відносин в Україні: історія і сучасність // Право України, 1999, № 2.
35. Бердников Є., Пастушенко П., Трансформація інституту постійного землекористування у зв'язку з прийняттям нового Земельного кодексу України // Право України, 2004, № 2.
36. Бойченко Я. "Земельні сервітути: правові основи, облік і оподаткування" // Строительный учет, 2008, 02, N 2
37. Бусуйок Д. В. До питання про співвідношення обмежень прав на землю в інтересах сусідів із земельними сервітутами // Стан та перспективи розвитку аграрного права: Матеріали Міжнар. наук.-теорет. конф., присвяченої 80-річчю д. ю. н., проф., акад. АПрН України В. З. Янчука, Київ, 26 - 27 травня 2005 р. / Під ред. В. М. Єрмоленка, В. І. Курила. - К.: Магістр - XXI сторіччя, 2005. - С. 133 – 136.
38. Бусуйок Д. Способи встановлення обмежень прав на землю за законодавством України: теоретичний аспект // Юридична Україна. - 2005. - № 2. - С. 60 – 63.
39. Войтенко С. П., Володін М. О. Вітчизняні механізми територіального формування і планування землекористування через призму підготовки фахівців // Землевпорядкування. - 2001. - № 3. - С. 34.
40. Гривнак К. "Оренда землі в Україні" // Вісник податкової служби України, 2002, 09, № 33. – с. 56-57.
41. Гривнак К. "Суперфіцій як право користування чужою земельною ділянкою для забудови" // Вісник податкової служби України, 2008, 08, № 33.
42. Горбонос Ф., Павленчик Н. До питання раціонального використання земельних ресурсів // Землевпорядкування і земельний кадастр. - Вісник Львівського державного аграрного університету.2005.- 133 с.
43. Дідковська Л.І. економічний механізм раціонального використання та охорони земельних ресурсів в аграрній сфері // Автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.07.02 / ДУ "Ін-т економіки та прогнозування" НАН України. — К., 2006. — 20 с.
44. Дремлюга К.О. набуття права оренди земельної ділянки: правове регулювання // Університетські наукові записки, 2007, № 4, с. 276-278.
45. Добряк Д. С., Осипчук С. О., Погурельський С. П. Проблеми екологізації землекористування // Землевпорядкування. - 2001. - № 2. - С. 34.
46. Доронін Д. Орендодавець - птах вільний // Юридична газета, 2004, № 5 (17). – с. 4-7.
47. Екологія і закон: Екологічне законодавство України. У 2-х кн../ Відповідальний редактор док. юрид. наук, професор, заслужений юрист України, академік УЕАН В.І. Андрейцев. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – Кн. 1. – С. 378-380.
48. Журбелюк Л., Бородкін О. У моді суперфіцій // «Правовий тиждень», № 26 -27 (152-153) 7 липня 2009 р.
49. Земельне право України: Підручник / М. В. Шульга (кер. авт. кол.), Г. В. Анісімова, Н. О. Багай, А. П. Гетьман та ін.: За ред. М. В. Шульги. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - С. 63.
50. Земельне право: підручник / За ред. В. І. Семчика і П. Ф. Кулинича. - К.: Вид. Дім "Ін Юре", 2001. - С. 365 - 366.
51. Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В. І. Семчика. - 3-є вид., перероб. і доп. - К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2007. - С. 540.
52. Земельное право Украины: Учеб. пособие / Под ред. Погребного А. А., Каракаша И. И. - К.: Истина, 2002. - С. 423.
53. Земельні ділянки: об'єднання, виділення, використання. - Листівка 5 серії "Поради селянину - власнику землі". - К.: Проект підтримки приватизації землі в Україні, 2003. - С. 22.
54. Ільницька Н. В. Оренда земель сільськогосподарського призначення: правові аспекти: Автореф. дис. …канд. юрид. наук: 12.00.06 / НАН України; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. — К., 2001. — С. 12.
55. Кирієнко О. Земельний сервітут – це право на обмежене користування // Вісник податкової служби України, 2006, 03, № 10.
56. Кирієнко О. Підстави для припинення договору оренди земельної ділянки // Вісник податкової служби України, 2010, 05, № 18.
57. Крассов О. И. Земельное право: Учебник. – М.: Юристъ, 2000. – С. 566.
58. Кобилянський В. Оренда землі: чи потрібно посвідчувати договір нотаріально? // Юридична газета, № 1, 18 січня 2007 р.
59. Конституція України: Наук.-практ. коментар. - Харків: Право, К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2003. - С. 69.
60. Комарницький В.М. Щодо питання про право спеціального та загального землекористування // «Вісник Запорізького юридичного інституту, № 2, 2009. – с. 14-16.
61. Коритник М.В. Удосконалення економічного механізму ефективного використання земельних ресурсів / М.В. Коритник // Економіка АПК. - 2006. - № 9. - С.87.
62. Костицький В.В. Екологія перехідного періоду: право, держава, економіка (Екоміко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища в Україні). - Київ:Український інформаційний центр, 2001. – 386 с.
63. Костяшкін І.О. Право загального землекористування громадян : дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2005.
64. Костяшкін І.О. Право загального землекористування громадян як правовий інститут // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2002. – № 3. – С.83-88.
65. Костяшкін І.О. Проблеми правового забезпечення права загального землекористування громадян // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. - 2003. - № 51. – С. 134 – 136.
66. Кулініч П.Ф. Право постійного землекористування: для кого воно постійне // Юридичний журнал, № 5, 2005.- с. 8-9.
67. Кулинич П. Ф. Правочини щодо земельних ділянок: деякі теоретичні та практичні аспекти // Земельне право України. - 2006. – № 4. - С. 34 - 37.
68. Кулинич П. Ф. Правова охорона земель / Земельне право України: Підручн. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. – К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2008.– С. 353.
69. Кривов В. М. Екологічно безпечне землекористування Лісостепу України. - Проблема охорони ґрунтів. - К.: Урожай, 2006. - С. 55.
70. Лейба Л. В. Деякі питання судового захисту земельних прав // Земельне право України. - 2006.- № 4. - С. 16.
71. Лега В. Обов’язок по платі за землю та неврегульованість земельного законодавства // Юридичний журнал», № 5, 2007
72. Марусенко Р.І. Правові аспекти реєстрації земельних сервітутних прав // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. - 2004. - Випуск 60. - С. 27 - 31.
73. Марусенко Р.І. До питання про правову природу земельного сервітуту // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. - 2004. - Випуск 62. - С. 129 - 132.
74. Мірошниченко А. М. Земельне право України: Навчальний посібник. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2007. - С. 106.
75. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України / Кол. авт.: Л. О. Бондар, А. П. Гетьман, В. Г. Гончаренко та ін.; За заг. ред. В. В. Медведчука. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - С. 239.
76. Нагнибіда В. І. Теоретико-правові аспекти прав на чужі речі // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 31. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2006. - С. 273 - 274.
77. Назаренко О.В. Оренда – економічний інструмент раціонального землекористування. – Суми: ВАТ “СОД”, видавництво “Козацький вал”, 2005. – 102 с.
78. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України / Кол авт.: Л. О. Бондар, А. П. Гетьман, В. Г. Гончаренко та ін.; За заг. ред. В. В. Медведчука. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - С. 543 - 544.
79. Погрібний С. О. Право земельного сервітуту за українським земельним законодавством // Земельне право. - 2006. - № 1. - С. 39.
80. Правовые проблемы рационального использования и охраны сельскохозяйственных земель (материалы "круглого стола") // Государство и право. - 1998. - № 4. - С. 42.
81. Радченко Г. Раціональне використання земель: поняття та зміст // Журнал «Персонал», № 8, 2005.
82. Рекомендації парламентських слухань "Сучасний стан та перспективи розвитку земельних відносин в Україні". Схвалено Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2005 року № 2897-IV // Голос України. - 2005. - № 187.
83. Русан В.М. Економіка раціонального сільськогосподарського землекористування.// Монографія. Інститут аграрної економіки, 2009. - 198 с.
84. Снідевич О. Окремі питання класифікації цивільних позовів у справах, що виникають із земельних правовідносин // Право України. - 2006. - № 2. - С. 100.
85. Спасибо-Фатєєва І. Відчуження права оренди // Журнал «Мала енциклопедія нотаріуса», № 4 (52) серпень 2010.
86. Сучасний стан земельної реформи в Україні / А. С. Даниленко, М. Ю. Гарбуз, В. В. Жмуцький та ін. - К.: Урожай, 2005. - С. 92.
87. Семчик В. І. Земельний пай не може бути предметом оренди // Правова держава. Щорічник наукових праць. - Вип. 8. - К.: Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України, 1997. - С. 181 - 182.
88. Спіцина Л. Заміна сторін у договорі оренди землі: підстави, порядок, наслідки // Журнал «Мала енциклопедія нотаріуса», № 4(52) серпень 2010.
89. Трегобчук В. М. Проблеми охорони сільськогос¬подарських земель за переходу до ринкової економі¬ки // Землевпорядний вісник. — 1997. — № 1.
90. Федорченко М., Янов О. Земельне право України: посібник для практиків у двох томах. Т. 1. Земельні відносини в населених пунктах / За заг. ред. М. Федорченка. - К., 2006. - С. 230.
91. Фелів О. Оренда землі згідно з законодавчими змінами від 16 вересня 2008 р. // Юридичний журнал, № 2, 2009. – с. 5-9.
92. Фінашко В. "Землі водного фонду, надані у користування, а також для виробництва рибної продукції, та їх оподаткування" // Вісник податкової служби України, 2010, 03, № 12.- с. 16.
93. Фоменко Л. Регіональне землекористування та фактори впливу на його ефективність // Вісник ЛДАУ: Економіка АПК. – 2003. – № 10 (1). – С.202 – 206.
94. Фоміна К. Проблемні орендні правовідносини // «Правовий тиждень», № 39 (165), 29 вересня 2009 р.
95. Харьков В. Н. Рациональное использование земельных ресурсов: понятие и правовое регулиро¬вание // Государство и право. — 2000. — № 9.
96. Шляхи підвищення ефективності управління земельними ресурсами міст України. - К.: ІРЦ "Реформування земельних відносин в Україні", 2005. - С. 69.
97. Шевченко Д., Кот О. Зміни в земельному законодавстві: що нового ? // газета «Правовий тиждень», № 40-41, 9 жовтня 2007р.- с. 4-7.
98. Шевченко Д. Таке різне й однакове право користування землею // «Правовий тиждень», № 32 (116) 21 жовтня 2008 р. – с. 12-15.
99. Шульга М. В. Актуальні проблеми правового регулювання земельних відносин в сучасних умовах: Автореф.дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.06 / Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого — Х., 1998. — С. 24.
100. Шуляк Н. Поняття та процедура реєстрації суперфіцію // Юридичний журнал, № 3, 2009.
101. Юрченко А. Д. Економіко-правове забезпечення розвитку земельних відносин у ринковому економічному середовищі // Економіка АПК. - 2003. - № 4. - С. 29.
Додаткова iнформацiя
2 варіанта роботи на 104 сторінки і на 140 сторінок
Інші роботи цього напряму
© 2023 Diplom.kiev.ua
Наукові роботи на замовлення
Потрібна наукова робота ?