Головна Про проект Умови роботи Знижки Вакансії Ціни і гарантії Способи оплати Замовити роботу Контакти
Розширений пошук
ЦІНА:   100 грн.
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
Тема роботи:

Біомеханічне тестування опорно-рухового апарату (ОРА) людини при виконанні гімнастичних вправ   (ID роботи: 2758)

Напрям: Точні і технічні науки
Предмет: Біомеханіка
Тип роботи: Дипломна робота
Кількість сторінок: 92
Рік захисту: 2010
ВУЗ: Національний Педагогічний Університет ім. Драгоманова (НПУ ім. Драгоманова)
Курс: 5
Мова: Українськa
План
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ ПРОБЛЕМИ У НАУКОВІЙ ТА СПЕЦІАЛЬНІЙ ЛІТЕРАТУРІ
1.1. Біомеханічні та інформаційні аспекти розвитку оздоровчої фізичної культури у навчально-виховному процесі
1.2. Теоретичний аналіз проблеми організації фізичної підготовки зі школярами молодших класів у процесі фізичного виховання
1.3. Формування перспективної програми тренувальних завдань
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методи дослідження
2.2. Організація дослідження
РОЗДІЛ 3. ФОРМУВАННЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
3.1. Формування системи тренувальних завдань для комплексного розвитку фізичних якостей
3.2. Добір фізичних вправ та дозування фізичних навантажень
3.3. Організація тренувального процесу
3.4. Ефективність застосування гімнастичних вправ для формування культури рухів молодших школярів
РОЗДІЛ 4. ВПЛИВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ МЕТОДИКИ НА РІВЕНЬ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
4.1. Характеристика рівня фізичної підготовленості учнів 3-іх класів до педагогічного експерименту
4.2. Характеристика рівня фізичної підготовленості досліджуваних учнів після експерименту
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
Вступ
Актуальність теми дослідження. Гармонійний фізичний розвиток школярів є одним з основних критеріїв здоров’я. Анатомо-фізіологічні зміни, що відбуваються в організмі школярів у процесі онтогенезу, значною мірою відбиваються на їхньому фізичному розвитку. Як відзначає багато авторів функціональний стан опорно-рухового апарату, зокрема величина вигинів хребетного стовпа і його положення у фронтальній площині, стан «м’язового корсета», біомеханіка хребетного стовпа, є одними з найважливіших показників фізичного розвитку [52, 57, 99].
У молодшому шкільному віці закладаються основи фізичної культури людини, формуються інтереси, мотивації й потреби в систематичній фізичній активності. Цей вік особливо сприятливий для оволодіння базовими компонентами культури рухів, освоєння великого арсеналу рухових координацій, техніки різноманітних фізичних вправ.
У сфері фізичної культури розвиток рухових можливостей людини невід’ємний від розвитку його особистісних якостей, більше того – він ними визначається. Фактично культура фізична – та ж загальна культура з перевагою її духовної сторони, але реалізована специфічним образом – через свідомо окультурену рухову діяльність, де рухова дія виступає засобом задоволення різноманітних потреб людини, її саморозвитку, самоактуалізації, самопізнання й самовдосконалення.
Питанням фізичного розвитку дитячого контингенту присвячена велика кількість публікацій. Важливість формування культури рухів у молодшому шкільному віці підкреслюється В.К. Бальсевичем, С.Д. Неверковичем, С.П. Киршевим, Є.О. Земськовим, О.О.Чунаєвим і ін. Деякі автори зауважують, що жоден вид спорту не формує красу тіла й культуру рухів так як гімнастика (В.К. Бальсевич, Бенджамін Лоу, Н.К. Меньшиков, В.М. Смолевський, О.І. Селезньов, Л.П. Сербіна і ін.)
В.Н. Кряж вивчав взаємозв’язок фізичного розвитку й фізичної підготовленості в процесі онтогенезу [59]. У роботах В. І. Харитонова було виявлено ступінь взаємозв’язку й «співпідпорядкованості» соматометричних, фізіометричних і соматоскопічних показників фізичного розвитку [115]. Експериментальними дослідженнями багатьох авторів установлені нормативні параметри оцінки фізичного розвитку дітей молодшого шкільного віку з урахуванням їх статури [75].
Однак, на нашу думку, питання вивчення функціонального стану опорно-рухового апарату молодших школярів, зокрема хребетного стовпа в літературі висвітлені недостатньо. У той же час дані ряду авторів свідчать, що зміна величини фізіологічних вигинів хребетного стовпа і його положення у фронтальній площині, гіпермобільність суглобів, порушення біомеханіки хребетного стовпа, можуть стати однією із серйозних причин перевантаження різних відділів опорно-рухового апарату школярів, які надалі призводять до виникнення захворювань як самого опорно-рухового апарату, так і внутрішніх органів.
Рушійною силою розвитку тренованності є поступове нашарування позитивних зрушень в організмі від заняття до заняття. Для цього фізичну підготовку потрібно організувати так, щоб наступне заняття припадало на фазу надвідновлення від попереднього (через 24-48 год). Тому два уроки фізичного виховання на тиждень не є достатніми для фізичного вдосконалення. Це вимагає запровадження додаткових форм занять фізичною культурою в школі.
Надзвичайно важливим чинником формування довгострокової адаптації є ”безперервний” тренувальний вплив на весь організм. У процесі теоретичних пошуків ми виявили, що фізична підготовленість у більшості випадків забезпечується випереджаючим та одночасним розвитком тих фізичних якостей, які необхідні для успішного засвоєння техніки вправи. Такий підхід не забезпечує безперервну стимуляцію адаптаційних процесів у конкретних структурах організму і, таким чином, може не тільки негативно позначитись на загальній фізичній підготовленості школярів, а й на кількісному показнику засвоєних вправ.
Недоліком також є і те, що фізична підготовленість дітей 8-9 років здійснюється у процесі нерегламентованої рухової активності. Це не забезпечує необхідного тренуючого ефекту, особливо у розвитку сили і витривалості.
Все це зумовлює актуальність і доцільність наукового пошуку раціональної організації фізичної підговки з молодшими школярами.
Вищевикладене послужило підставою для проведення власних досліджень, основна мета яких полягала у застосуванні інноваційних методів розвитку та інтеграції рухових і пізнавальних процесів у дітей, а також доцільність використання принципів біомеханіки з позицій здоров’язберігаючих технологій. Осмислення результатів теоретичного обґрунтування викладених аспектів дає змогу зазначити про можливість більш широкого використання знань про особливості рухової діяльності людини.
Гіпотеза дослідження. Систематичне, цілеспрямоване застосування гімнастичних вправ на поставу, на розвиток пластичності й координованості є ефективним засобом у формуванні культури рухів молодшого школяра.
Новизна дослідження. Отримані результати доповнюють наукові дані про розвиток фізичних якостей в умовах урочних форм занять.
Теоретично обґрунтовано методику організації тренувального процесу з молодшими школярами на уроках фізичного виховання та експериментально доведено її ефективність.
Підтверджено дані про те, що вік 8-9 років для хлопців є сенситивним періодом для розвитку таких різновидів прояву фізичних якостей, як швидкість, швидкісна сила, силова та загальна витривалість.
Також наукова новизна одержаних результатів складається в цілеспрямованому, систематичному застосуванні спеціально спрямованих засобів гімнастики, які в більшій мірі сприяють формуванню культури рухів молодших школярів на уроках фізичної культури.
Об’єктом дослідження виступає тренувальний процес у фізичному вихованні дітей молодшого шкільного віку з метою формування культури рухів школяра на уроках фізичної культури, а також розвиток психофізичних функцій у дітей під впливом інтерактивних форм навчання і виховання.
Предметом дослідження є керівні положення формування програми комплексного розвитку фізичних якостей учнів 8-9 років, а також біомеханічні та психолого-педагогічні умови використання оздоровчої коригуючої гімнастики та її вплив на формування культури рухів молодших школярів.
Мета дослідження полягає в експериментальному обґрунтуванні впливу гімнастичних вправ на формування культури рухів молодших школярів, використанні інноваційних технологій у забезпеченні розвитку та інтеграції рухових і пізнавальних процесів під час занять фізичною культурою з дітьми молодшого шкільного віку, а також можливості використання принципів біомеханіки з позицій забезпечення формування культури рухів та оптимального рухового стереотипу у дітей.
Відповідно до проблеми, мети, предмету і гіпотези були визначені наступні завдання дослідження:
− здійснення теоретичного аналізу виявленої проблеми;
− теоретичне обґрунтування методики організації фізичної підготовки з учнями початкових класів загальноосвітньої школи;
− огляд й узагальнення літературних джерел та інноваційного психолого-педагогічного досвіду щодо проблеми виховання культури рухів у дітей;
− представлення і впровадження досвіду використання оздоровчої коригуючої гімнастики для розвитку та інтеграції рухових і пізнавальних процесів у дітей молодшого шкільного віку в процесі занять з фізичного виховання, основ здоров’я та валеології;
− аналіз ефективності впливу гімнастичних вправ на формування культури рухів молодшого школяра;
− формування експериментальної програми комплексного розвитку фізичних якостей учнів 8-9 років, експериментально перевірити її ефективність;
− розробка тестів для визначення постави, пластичності, координованості в дітей молодшого шкільного віку;
− розробка критеріїв оцінок для оцінювання постави, пластичності, координованості в дітей молодшого шкільного віку;
− експериментальне доведення ефективності впливу гімнастичних вправ на формування культури рухів молодших школярів. Набуті результати можуть бути успішно використані для удосконалення навчально-виховного процесу.
Практичне значення результатів дослідження полягає в можливості їх використання при побудові навчально-тренувального процесу у фізичному вихованні школярів загальноосвітьої школи.
Результати дослідження впроваджено у практику фізичного виховання школярів початкових класів ЗОСШ № 125 м. Київ.
Для вирішення поставленої мети використовувалися такі методи досліджень: теоретичний аналіз і узагальнення даних спеціальної науково-методичної літератури; педагогічні спостереження, педагогічне тестування, відеометрія, методи математичної статистики.
Структура дипломної роботи визначена відповідно до мети і завдань дослідження і складається зі вступу, чотирьох розділів, які містять одинадцять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дипломної роботи становить 92 сторінки, у тому числі список використаних джерел на 10 сторінках (124 найменування).
Висновок
Результати проведеного дослідження дають підстави для наступних висновків.
Аналіз літератури виявив великий інтерес дослідників до пошуку нових шляхів цілеспрямованої реалізації закономірностей довгострокової адаптації до фізичних навантажень як однієї з найголовніших умов задоволення таких людських потреб, як підвищення продуктивності рухової діяльності та збереження і зміцнення здоров’я. Найменш дослідженою є проблема формування програми комплексного розвитку фізичних якостей та добору адекватних засобів її реалізації як обов’язкової умови забезпечення довгострокової адаптації організму дітей до фізичних навантажень.
Система тренувальних завдань, спрямованих на всебічний розвиток фізичних якостей, формується за такими керівними положеннями:
- відповідність спрямованості фізичних навантажень очікуваному напрямку адаптації, що вимагає впливу на усі (16 фізичних якостей) сторіни рухової активності школярів;
- безперервна стимуляція адаптаційних процесів у всіх морфо-функціональних структурах організму;
- оптимальний вплив на конкретні рухові функції підлітків, що забезпечується:
- зменшенням кількості тренувальних завдань при збереженні всебічності тренувальних впливів;
- невеликою кількістю тренувальних завдань на окремому занятті;
- оптимальною послідовністю вирішення завдань;
- урахуванням оптимальної дієвості тренувальної програми (4-6 тижнів);
− реалізація фази суперкомпенсації від попереднього фізичного навантаження.
В умовах педагогічного експерименту рівень фізичної підготовленості хлопів і дівчат експериментальних класів порівняно із контрольними значно підвищився (Р < 0,05). Відносний приріст у показниках фізичних якостей в експериментальних класах достовірно перевищив показники контрольної групи у більшості тестових завданнях. Загальний рівень фізичної підготовленості за обов’язковим комплексним тестом після завершення експерименту в хлопців контрольних класів покращився на 5,7 %, а в хлопців експериментальних зріс на 24 %. У дівчат контрольних класів рівень фізичної підготовленості покращився на 6,73 %. В дівчат експериментальних класів оцінка покращилась на 26 %.
Підтверджено, що вік 8-9 років для хлопців є сенсетивним періодом для розвитку таких різновидів прояву фізичних якостей, як швидкість, швидкісна сила та силова витривалість в зоні максимальної інтенсивності. Також молодший шкільний вік є сприятливим для розвитку аеробної витривалості.
Темпи та величини приростів у розвитку показників сили і витривалості у хлопчиків кращі ніж у дівчаток.
Доведено, що цілеспрямований безперервний вплив на усі рухові функції організму хлопців і дівчат 8-9 років сприяє всебічному фізичному розвитку, вдосконаленню чутливих для розвитку у цей вік фізичних якостей.
Вищенаведені результати свідчать про більшу ефективність запропонованої нами методики формування програми комплексного розвику фізичних якостей в процесі фізичного виховання дітей 8-9 років.
Дослідивши стан проблеми формування культури рухів молодших школярів засобами гімнастики ми можемо зробити наступні висновки:
Актуальність проблеми формування культури рухів школярів засобами фізичної культури відзначають у своїх роботах ряд учених (В. К.Бальсевич, І.М. Биховська, С.Д. Неверкович, Л.Д. Назаренко, Ю.М. Миколаєв, Л.Л. Головіна, Л.Н. Сляднева, Т.В. Бакшева і ін.).
Багатьма авторами підкреслюється, що саме в молодшому шкільному віці закладаються основи фізичної культури людини, формуються інтереси, мотивації й потреби в систематичній фізичній активності. Молодший шкільний вік особливо сприятливий для оволодіння базовими компонентами культури рухів, освоєння великого арсеналу рухових координацій, техніки різноманітних фізичних вправ.
Розроблені власні тести допомогли нам визначити ступінь культури рухів у дітей молодшого шкільного віку (постави, пластичності, координованості) до експерименту й після експерименту.
Розроблені критерії оцінок дозволили нам оцінити стан постави, пластичності, координованості в дітей молодшого шкільного віку.
Ефективність нашого дослідження експериментально доводить ефективність впливу гімнастичних вправ на формування культури рухів молодших школярів і підтверджується отриманими нами кількісними показниками: показники постави в дітей експериментальної групи покращилися на 24% більше, ніж у контрольної, пластичність на 22,3% і координація на 20%, що є, на нашу думку, дуже високим результатом.
Таким чином, культуру рухів яка містить у собі вміння зберігати правильну поставу, пластичність, рухово-координаційні якості, можна цілеспрямовано розвивати й удосконалювати, використовуючи спеціальні засоби й методи гімнастики, з урахуванням вікових і індивідуальних особливостей, характеру й схильностей дітей молодшого шкільного віку до того або іншого виду спортивної діяльності.
Література
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – ст. 141.
2. Закон України "Про дошкільну освіту" №2628-III, із змінами вiд 1.01.2009 р.
3. Національна доктрина розвитку освіти, затверджена Указом Президента України від 17 квітня 2002 року N 347/2002.
4. Положення „Про дошкільний навчальний заклад”. Постанова вiд 12.03.2003 № 305.
5. Наказ Міністерства освіти і науки України від 21.07.2003 р. № 486 «Про систему організації фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних та позашкільних навчальних закладів». http://www.mon.gov.ua/.
6. Азарова И.В. Темпы прироста скоростно-силовых качеств у детей младшего и среднего школьного возраста в связи с критическими периодами развития двигательной функции: Автореф. дис….канд. пед. наук. – Омск, 1983. – 24 с.
7. Анатомия человека. Учебник для студентов ин-тов физ. культуры. Под ред. В. И. Козлова. – М.: Физкультура и спорт, 1978. – 460 с.
8. Анохин П.К. Очерки по физиологии функциональных систем. – М.: Медицина, 1975. – 402 с.
9. Апанасенко Г.Л. Валеология : первые итоги и ближайшие перспективы //Теория и практика физической культуры . – 2001. - № 6. – С. 3 – 5.
10. Ареф’єв В.Г., Єдинак Г.А. Фізична культура в школі (молодому спеціалісту): Навч. посібник для студ. навч. закладів II-IV рівнів акредитації. – 2-ге вид. перероб. і доп. – Кам’янець-Подільський: Абетка НОВА, 2002. – 220 с.
11. Аршавский И.А. Физиологические механизмы и закономерности индивидуального развития (основы негентропийного анализа). – М.: Наука, 1982. – 270 с.
12. Ашмарин Б.А. Теория и методика педагогических исследований в физическом воспитании: Учеб. пособие. – М.: Физкультура и спорт, 1978. – 223 с.
13. Ашмарин Б.А. Теория и методика физического воспитания. Учебник для ИФК. - М.: Просвещение, 1990.
14. Бальсевич В.К. Физическая культура для всех и для каждого. - М.: ФиС, 1988.
15. Бальсевич В.К., В.Г.Большенков, Ф.П.Рябинцев Концепция физического воспитания с оздоровительной направленностью учащихся начальных классов общеобразовательных школ.// Физическая культура. -1996, №2.
16. Бальсевич В.К. Что нужно знать о движениях человека. // Физическая культура. - 1997, №2.
17. Бальсевич В.К. Новые направления в развитии теории и технологии физического воспитания и спортивной подготовки //Человек в мире спорта: новые идеи, технологии, перспективы. М., 1998. Т. 1, с. 209-210.
18. Бакшева Т.В. Выразительные движения как телесное проявление общей и профессиональной культуры человека. Материалы 49 научно-практической конференции «Университетская наука – региону», Ставрополь: СГУ, 2004. – С. 22-24.
19. Бенджамин Лоу. Красота спорта. Пер. с англ. И.Л. Моничева, под ред. В.И. Столярова. - М.: Радуга, 1984.
20. Бернштейн Н.А. О ловкости и ее развитии. - М.: ФиС, 1991.
21. Бойко В.В. Целенаправленное развитие двигательных способностей человека. – М.: Физкультура и спорт, 1987. – 144 с.
22. Булич Э.Г. Современные достижения науки о здоровье //Теория и практика физической культуры . – 2004. - № 1. – С. 62 – 63.
23. Быховская И.М. Человеческая телесность в социокультурном измерении: традиции и современность. - М.: РИО ГЦОЛИФК.-1993. -163с.
24. Вайнбаум Я.С. Дозирование физических нагрузок школьников. – М.: Просвещение, 1991. – 64 с.
25. Виленский М.Я. Социально-психологические детерминанты формирования здорового образа жизни //Теория и практика физической культуры, 1994, № 9, с. 9-11.
26. Виленский М.Я. Физическая культура в гуманитарном образовательном пространстве вуза. //Теория и практика физической культуры. -1998, № 4
27. Вильчковский Э. С. Физическое воспитание дошкольников в семье. Киев: Радянська школа, 1981. — С. 56 - 74.
28. Волков Л.В. Физическое воспитание учащихся. – К.: Радянська школа, 1988. – 184 с.
29. Волков Н.И. Перспективы биологии спорта в XXI веке //Теория и практика физической культуры, 1998, № 5, с. 21-23.
30. Головина Л.Л., Копылов Ю.А., Сковородникова Н.В.. Формирование осанки у младших школьников нетрадиционными оздоровительными средствами.//Физическая культура. - №4, 2000.
31. Григоренко В.Г., ПристинскийВ.Н. Психолого-педагогические и медико-биологические факторы оптимизации физического воспитания школьников и студентов: Учебное пособие. – Славянск: СГПИ, 2001.– 89 с.
32. Гужаловский А.А. Развитие двигательных качеств у школьников. – Мн.: Нар. асвета, 1978. – 88 с.
33. Дмитриев С.В. "Гуманистическая конверсия" биомеханических технологий в теории и практике спорта //Человек в мире спорта: новые идеи, технологии, перспективы. М., 1998. Т. 1, с. 21-23.
34. Дмитриев С.В. Отражение духовного мира в двигательных действиях человека. - В сб.: Современные проблемы теории и практики физической культуры: взгляды, идеи, концепции. СПб, 1997.
35. Дмитриев С.В. Дидактические основы ценностно-смыслового и биомеханического моделирования двигательных действий спортсмена. – Нижний Новгород , 1995. – 150 с.
36. Донской Д.Д.. Биомеханика физических упражнений. Физкультура и Спорт, - 1960.
37. Донской Д. Законы движения в спорте. - М.: ФиС, 1968.
38. Донской Д. Биомеханика. - М.: Просвещение, 1975.
39. Дьяконов В.В. Развитие выносливости, быстроты и силы у школьников и их воспитание на уроках физической культуры в пятых классах: Автореф. дис….канд. пед. наук. – М., 1982. – 22 с.
40. Дьячков В.М. Методы совершенствования физической подготовки (доклад на первой Всероссийской методической конференции тренеров по спорту). – М, 1960. – 120 с.
41. Заикин В.А., Зайцева В.В. Быстрее! Выше! Сильнее! // подпис. науч.-попул. серия «Физкультура и спорт».–М.: Знание, 1991. – № 3. – С. 86-178.
42. Зациорский В.М. Физические качества спортсмена. – М.: Физкультура и спорт, 1970. – 200 с.
43. Зациорский В.М. Физические качества спортсмена. - М.: ФиС, 1979.
44. Земсков Е.А. Откуда что берется (о формировании осанки и походки у человека). // Физическая культура. -1997, №1.
45. Зимкин Н.В. Физиологическая характеристика особенностей адаптации двигательного аппарата к разным видам деятельности // IV Всесоюз. симпоз. по физиол. пробл. адаптации (Таллин, 1984). – Тарту: Минвуз СССР, 1984. – С. 73-76.
46. Иваницкий М.Ф.. Анатомия человека Физкультура и Спорт, - 1966.
47. Ильин Е.П. Теория и методика физического воспитания / Под общ. ред. Б.А. Ашмарина, - М.: ФиС, 1979.
48. Ильин Е. П. Двигательная память, точ¬ность воспроизведения амплитуды движений и свойства нервной системы // Психомоторика. Л., 1976.
49. Иващенко Л.Я. Программирование занятий оздоровительной направленности // Теория и практика физической культуры. – 1990. – № 1. – С. 31-34.
50. Карпеев А.Г. Направления и принципы изучения двигательной координации основных видов движений // Теория и практика физической культуры, 1995, №9, с. 5-7.
51. Камерцер М.Г. Урок после урока. – М.: Физкультура и спорт, 1987.– 108 с.
52. Кашуба В.А. Биомеханика осанки. – К.: Олимпийская литература, 2003. – 278 с.
53. Китаев П.М. Культура: человеческое измерение. -СПб: ЛГУ, 1997.
54. Коренберг В.Б. Проблемы физических и двигательных качеств //Теория и практика физической культуры.-1996, №7, с. 2-5. Китаев П.М. Культура: человеческое измерение. -СПб: ЛГУ, 1997.
55. Коган М.С. Человеческая деятельность. - М.: Изд-во Полит, лит, 1974.
56. Кольцова М. М. Двигательная активность и развитие функций мозга ребенка. — М.: Просвещение, 1973. — 144 с.
57. Крись-Пугач А.П. Обстеження та діагностика опорно-рухових розладів у дітей.- К.; Хмель- ницький, 2002. – 215 с.
58. Круглова Л.К. Основы культурологии. СПб, 1995.
59. Кряж В.Н. Взаимосвязи физического развития и физической подготовленности в онтогенезе / VII Международный научный конгресс «Современный Олимпийский спорт и спорт для всех». – Том 2. – М.: «СпортА-кадемПресс», 2003. – с.78-80.
60. Кучеров И.С., Шабатура Н. Н., Давиденко И. М. Физиология людини: навч. посібник для студентів фак-тів фіз. виховання пед. ін-тів. – К.: Вища школа, 1981. – 408 с.
61. Лапутин А.Н. Дидактическая биомеханика : проблемы и решения //Наука в олимпийском спорте. – 1995. - № 2. – С.43 – 45.
62. Леонова В.А. Дифференцированный подход к выбору методов совершенствования двигательных качеств школьников: Автореф. дис. …канд. пед. наук: 13.00.04– М., Всероссийский научно-исследовательский ин-тут физ. культуры и спорта, 1990. – 18 с.
63. Леонтьев А.Н. Деятельность, сознание, личность. -М.: Политиздат, 1975.
64. Линець М.М. Основи методики розвитку рухових якостей. – Л.: Штабар, 1997. – 207 с.
65. Ломейко В.Ф. Развитие двигательных качеств на уроках физической культуры. – Мн.: Высш. школа, 1980 – 220 с.
66. Лубышева Л.И. Концепция формирования физической культуры человека. - М.: ГЦОЛИФК, 1992.
67. Любомирский Л.Е. Управление движениями у детей и подростков. - М.: Педагогика, 1974.
68. Лях В.И. Совершенствуя координационные способности // Физическая культура в школе, 1996, №4, с.18 - 20.
69. Лях В.И. Развитие и совершенствование координационных способностей школьников // Физическая культура в школе, 1986, №12, с. 56-58.
70. Макущенко І.В., Пристинська Т.М. Оздоровчі рухливо-пізнавальні ігри як ефективний метод інтеграції інтелектуальних і рухових процесів /Ігровий метод у фізичному вихованні оздоровчої і реабілітаційної спрямованості: Практичний посібник /За заг. ред. доцента В.М. Пристинського . – Донецьк; Слов’янськ: Дон ІЗТ, 2006. – С. 50 – 53.
71. Матвеев А.П., Мельников С.Б. Методика физического воспитания с основами теории: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов и пед. уч-щ. – М.: Просвещение, 1991. – 191с.
72. Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры (общие основы теории и методики физического воспитания; теоретико-методические аспекты спорта и профессионально-прикладных форм физической культуры): Учеб. для ин-тов физ. культуры. – М.: Физкультура и спорт, 1991. – 543 с.
73. Матвеев Л.П., Меерсон Ф.З. Принципы теории тренировки и современные положения теории адаптации к физическим нагрузкам // Очерки по теории физической культуры: труды ученых соц. Стран / Сост. и общ. ред. Матвеев Л. П. – М.: Физкультура и спорт, 1984. – С. 224-241.
74. Меньшиков Н.К. Гимнастика и методика ее преподавания. – СПб.: Издательство РГПУ им. А.И. Герцена, 1998. – 463 с.
75. Мороз В.М., Гунас І.В., Кириченко І.М. Антропометрична та соматотипологічна характеристика практично здорових міських підлітків обох статей української етнічної групи //Вісник морфології. - №1. 2002. - С. 131-147.
76. Мосійчук Л.В. Навчально-тренувальний процес у фізичному вихованні учнів загальноосвітньої школи. – Тернопіль: ТАНГ, 2004. – 128 с.
77. Назаренко Л.Д. Пластичность как одно из проявлений двигательно-координационных способностей. / В сб. Валеология: проблемы и перспективы развития. - Ижевск, 1998, с. 144-145.
78. Назаренко Л.Д. Пластичность как двигательно-координационное качество.// Теория и практика физической культуры.-1999,№8.
79. Неверкович С.Д., Киршев С.П. Построение программ по физической культуре для начальной школы //Физическая культура: воспитание, образование, тренировка, 1997, № 2, с. 12-27.
80. Николаев Ю.М. Теоретические аспекты интегративного содержания и человекотворческой сущности физической культуры// Теория и практика физической культуры.-1999, №8.
81. Носко М.О. Теоретичні та методичні основи формування рухової функції у молоді під час занять фізичною культурою та спортом: Дис. док. пед. наук: 13.00.09. – К., 2003. – 430 с.
82. Платонов В.Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте. – Київ “Олімпійська література”, 1997. – 583с.
83. Поляков М.И. О развитии физических качеств // Физическая культура в школе: Научо-методический журнал. – № 1. – 2002. – С. 18.
84. Попов С. В. Валеология в школе и дома. - СПб: Союз, 1998. - 167 с.
85. Присяжнюк С.І. Розвиток фізичних якостей учнів початкових класів загальноосвітньої школи (на прикладі сили і витривалості): Автореф. дис….канд. наук з ФВ і С. – Львів – 2001. – 17с.
86. Пчелов Б.А. Духовные потребности и закономерности их удовлетворения. Л., 1971.
87. Развитие двигательных качеств школьников (развитие быстроты, выносливости, силы и равновесия)/Под ред. З.И.Кузнецовой. М.:1967.–204 с.
88. Разумовский Е.А. Как стать сильным и выносливым // Новое в жизни, науке, технике. Сер. «Физкультура и спорт».–М.:Знание, 1984 –№ 3.– 64 с.
89. Ратушная Л.И. Для комплексного развития двигательных качеств у юношей старших классов //Физическая культура в школе.–1985.–№12 – С. 32-33.
90. Романенко В.А. Двигательные способности человека. Донецк: “Новый мир”, УКЦентр, 1999. – 336 с.
91. Сербина Л.П. Взаимодействие музыки и движения.// Теория и практика физической культуры. -2000, №5.
92. Селье Г. Очерки об адаптационном синдроме. М.: Медгиз, 1960. – 280 с.
93. Сляднева Л.Н. Основы двигательной пластики.- Ставрополь: СФРВИРВ,2002.-124с.
94. Смирнов Ю.И. Квалиметрические аспекты исполнительского мастерства в технико-эстетических видах спорта.//Теория и практика физической культуры. -1999, №2.
95. Смолевский В.М. Гимнастика и методика преподавания. М.: Физкультура и спорт, 1987.
96. Смолевский В.М. Ивалиев Б.К. Нетрадиционные виды гимнастики. М.: Просвещение 1992. С. 56-58.
97. Современная система спортивной подготовки / Под общ. ред. В.Л. Сыча, А.С. Хоменкова, Б.Н. Шустина. – М.: СААМ, 1994. – 446 с.
98. Спортивные и подвижные игры: Учебник для средних спец. учеб. заведений физ. культуры. – изд. 3-е, перераб., доп. / Под. ред. Ю.И. Портных. – М.: Физкультура и спорт, 1984. – 344 с.
99. Степаненкова Э.Я. Теория и методика физического развития ребенка. – М.: Академия, 2001. – 366 с.
100. Столяров В.В., Быховская И.М., Лубышева Л.И. Концепция физической культуры и физкультурного воспитания (инновационный подход) //Теория и практика физической культуры, 1998, № 5, с. 11-15.
101. Столяров В.И. Ценности спорта и пути его гуманизации.-М.:РГАФК, 1995.
102. Тартаковский М.С. Уроки физической гармонии. – М.: Мол. гвардия, 1983. – 110 с.
103. Теория и методика физического воспитания: Учеб. для студентов фак. физ. культуры пед. ин-тов / Б.А. Ашмарин, Ю.А. Виноградов, З.Н. Вяткина и др. – М.: Просвещение, 1990. – 287 с.
104. Терешкин А.Ф. Динамика функционального состояния организма детей и подростков при систематическом использовании статических упражнений на занятиях по физической культуре // Сб. науч. трудов «Развитие двигательной и функциональной подготовленности школьников». – Свердловск: Уральский рабочий, 1990. – С. 20-28.
105. Тер-Ованесян А.А. Педагогические основы физического воспитания. – М.: Физкультура и спорт, 1978. – 206 с.
106. Уилмор Дж., Костилл Д.Л. Физиология спорта и двигательной активности (перевод с английского). – К.: Олимпийская литература, 1997. – 503 с.
107. Фарфель В.С. Физиология спорта. Физкультура и Спорт, 1960.
108. Физиология мышечной деятельности / Под ред. Я.М. Коца. – М.: Физкультура и спорт, 1982. – 447с.
109. Физическое воспитание: Учебник / Под ред. В.А. Головина, В.А. Маслякова, А.В. Коробкова и др. – М.: Высш. школа, 1983, - 391с.
110. Физическая активность человека / Бальсевич В.К., Запорожанов В.А. и др. – К.: Здоров’я, 1987. – 224 с.
111. Филин В.П. Воспитание физических качеств у юных спортсменов. – М.: Физкультура и спорт, 1974. – 232 с.
112. Фомин Н.А., Вавилов Ю. Н. Физиологические основы двигательной активности. – М.: Физкультура и спорт, 1991. – 224 с.
113. Филиппович В.И. О необходимости системного подхода к изучению природы ловкости // Теор. и практ. физ. культ., 1980, №2, с. 49-51.
114. Харе Д. Учение о тренировке (пер. с нем.). – М.: Физкультура и спорт, 1971. – 328 с.
115. Харитонов В.И. Взаимосвязь параметров физического развития школьников младших классов (6-7 лет) //Теория и практика физической культуры. - №9. 1997. - С. 49-51.
116. Хмельницкая И.В., Носова Н.Л. Биомеханический контроль пространственной организации тела школьников в процессе физического воспитания //Педагогіка, психологія та медико -біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: наук. монографія за ред. проф. Єрмакова С.С. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2007. – № 5. – С. 39 – 42.
117. Худолій О.М. Теоретичні основи планування навчальної роботи з фізичної культури в школі // Теорія та практика фізичного виховання. – № 1. – 2001. – С. 3-12.
118. Чунаев А.А.. Физические упражнения в формировании личности ребенка в начальной школе.//Физическая культура. – 1999, №3-4.
119. Чудиновских А.В., Воробьев А.Т. Новые подходы к планированию учебной работы по физической культуры в школе // Сб. науч. трудов «Развитие двигательной и функциональной подготовленности школьников”. – Свердловск: Типография из-ва «Уральский рабочий», 1990. – С. 98-104.
120. Шевченко А.А., Перевощиков Ю.А. Основы физического воспитания. – К.: Вища шк. Головное изд-во, 1984. – 184 с.
121. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 1. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. – 272 с.
122. Шлемин А.М. Способность юных гимнасток оценивать длительность движений и ее влияние на воспитание скоростных качеств // Теор. и практ. физ. культ., 1995, №11, с. 44-45.
123. Школа легкой атлетики / Под ред. Профессора А.В. Коробкова, Физкультура и спорт, - 1968
124. Шолих М. Круговая тренировка (перевод с немецкого). – М.: Физкультура и спорт, 1966. – 174 с.