Спростування   (ID роботи: 1065)

ЗМІСТ
Вступ
1. Поняття та сутність спростування
2. Способи спростування: спростування тези (пряме та не пряме), критика аргументів, критика демонстрації, спростування шляхом доведення до абсурду
3.Логічні вимоги до наукової критики
Висновок
Список використаної літератури

Вступ
Будь-яке судження про що-небудь, є або істинним або хибним. Тому воно може бути прийняте за істину тільки після того, як ми переконаємося у його істинності.
В істинності деяких положень можна переконатися шляхом безпосереднього співставлення їх із дійсністю, за допомогою органів почуття, у процесі практичної діяльності. Так, щоб установити і перевірити істинність судження «Замок, на який замикалися двері будинку потерпіло- го, має сліди пошкодження», досить оглянути цей замок
Але переконатися в істинності того чи іншого положення безпосередньо не завжди можна. Так, істинність суджень про факти, що мали місце раніше, може буті встановлена і перевірена лише опосередковано, логічно оскільки під час пізнання таких фактів вони вже не існують в дійсності і тому не можуть бути сприйняті безпосередньо. Не можна, наприклад, безпосередньо упевнитися в істинності таких суджень: «Потерпілий С. вбитий обвинувачуваним К.»; «Під час скоєння злочину обвинувачуваний знаходився на місці вчинення злочину»; «Організатором скоєного злочину був Т.» і так далі. Істинність подібних суджень установлюється і перевіряється не безпосередньо, а опосередковано, за допомогою умовиводів і логічних доказів.
Доказ тісно пов'язаний із спростуванням. Досить часто ми не тільки доводимо істинність висунутої тези, але одночасно й спростовуємо якесь інше положення, котре ми вважаємо хибним.
Спростуванням називається процес мислення, за допомогою якого доводиться хибність якогось положення або неспроможність доведення в цілому.
Спростування може бути спрямоване проти тези, проти аргументів або проти способу доведення (міркування). Згідно з цим розрізняють такі способи спростування: 1) спростування тези; 2) спростування аргументів; 3) спростування зв'язку тези з аргументами.

Висновок
У практиці міркувань ми часто зустрічаємося з ситуацією, коли необхідно не тільки мати істинне положення, але й слід продемонструвати, чому це положення істинне чи хибне, в чому полягає його доцільність чи недоцільність. Цей спосіб інтелектуальної діяльності називають аргументацією.
Аргументацію можна визначити як спосіб міркування, який складається із доведення і спростування, в ході яких формується переконання в істинності чи хибності якогось положення як у самого автора, так і в опонентів.
Доведенням і спростуванням широко користуються в різних науках і різних сферах людської діяльності, але лише в логіці розкривається їх природа, описується їх структура, визначаються спеціальні правила.
Отже, спростування є, власне, доведенням хибності тези. Існують такі види спростування:
1. Доведення хибності аргументів;
2. Доведення хибної форми аргументації (того, що теза з аргументів не випливає);
3. Доведення істинності антитези (протилежної вихідній, тези);
4. Доведення до абсурду (доведення того, що наслідки, які випливають з даної тези суперечать дійсності).
Пошук істини, як бачимо, найчастіше відбувається у гострій конфліктній боротьбі мислення з хибними судженнями. Спростування може приймати різноманітні форми – згідно з його видами.

Список використаної літератури
1. Гетманова А.Д. Учебник по логике. – М.: ЧеРо, 1997. – С. 179-201.
2. Демидов И.В. Логика: Учебное пособие для юридических вузов. – М.: Юриспруденция, 2000. – С. 175-192.
3. Ерышев А.А., Сластенко Е.Ф. Логика: Конспект лекций. – К.: КМУГА, 1999. – С. 97-128.
4. Жеребкін В.Є. Логіка: підручник для юридичних вузів і факультетів. – К.: Знання, 1999. – С. 204-224.
5. Ивин А.А. Учебное пособие. – М.: Знание, 1997. – С. 170-189.
6. Ивлев Ю.В. Логика: Учебник для вузов. – М.: Логос, 1998. – С. 190-227.
7. Кириллов В.И., Старченко А.А.: Логика: Учебник для юридических вузов. – М.: Юристь, 1999. – С. 195-230.
8. Свинцов В.И. Элементарный курс для гуманитарных специальностей. – М.: Скорина, Весь мир, 1998. – С. 262-274.
9. Тофтул М.Г. Логіка: Посібник. – К.: Академія, 2002. – С. 269-302.
10. Хоменко І.В. Логіка юристам: Підручник. – К.: Четверта хвиля, 1998. – С. 219-248.

Особливості мислення журналіста

Контрольна з логіки

Умовиводи