Католицизм та українське мистецтво 15-16 століття   (ID роботи: 1064)

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. КАТОЛИЦИЗМ ЯК РЕЛІГІЯ І КУЛЬТУРНЕ ЯВИЩЕ
1.1. Історичні та політичні передумови появи католицької церкви в Україні
1.2. Вплив католицизму на розвиток української культури
РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ АРХІТЕКТУРИ XV – XVІ ст.
2.1. Ідеї Відродження на Західній Україні
2.2. Вплив католицизму на храмове будівництво
2.3. Ознаки готичного і ренесансного стилю в архітектурі XV- XVІ ст.
РОЗДІЛ ІІІ. РОЗВИТОК СКУЛЬПТУРИ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ
3.1. Українська скульптура готичного стилю
3.2. Українська скульптура ренесансного стилю
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Упродовж XIV–XVI cт. в українській архітектурі паралельно з розвитком місцевої архітектурної традиції відбувалася адаптація західних зразків, а саме – готики, найбагатший комплекс якої знаходився у Львові. Йдеться не про впливи західного мистецтва на сакральне будівництво порубіжних руських територій, а появу на місцевому ґрунті храмів, що функціонували в межах іншого (латинського) обряду, архітектура яких принесла зразки готичного стилю на наші землі.
Однією з необхідних умов об’єктивної і всебічної оцінки будь-якого історико-архітектурного явища (певного історичного типу будівель, стилістичного напрямку, регіональної школи і навіть окремої споруди або ансамблю) є, як відомо, розгляд його у контексті найголовніших тенденцій та течій розвитку світового зодчества. До числа найбільш поширених в архітектурознавстві показників художньої цінності старовинних будівель слід віднести, зокрема, їхнє місце у загальному процесі формування та еволюції історичних стилів. Традиційна увага дослідників саме до цього аспекту історії будівельного мистецтва обумовлена, насамперед, універсальним характером процесів стилеутворення, які в явній або прихованій формі пронизували практично усі ланки матеріальної та духовної культури — від літератури і філософії до системи пропорціонування та організації внутрішнього простору споруди.
Стан дослідження обраної теми. Наукова література, присвячена розробці загальних і окремих теоретичних аспектів даної наукової роботи, нараховує невелику кількість монографій, розвідок та статей.
Серед дослідників впливу католицизму на архітектуру і скульптуру XIV–XVI cт. треба відзначити М. Драгана, В. Залозецького, Г. Павлуцького, В. Січинського, Й. Стржиговського, В. Щербаківського та ін.
Певне відставання зазначеного напрямку досліджень архітектурної спадщини України від аналогічних розробок в інших країнах Європи найбільш повно простежується на прикладі одного з найменш вивчених тут архітектурних стилів — готики. У більшості фундаментальних досліджень з історії українського зодчества роль готичного фактору зводиться до незначних впливів на рівні окремих декоративних прийомів або деталей [1]. Відсутність скільки-небудь глибоких слідів готики у вітчизняному будівництві пояснюється, насамперед, її виникненням і найбільшим розквітом у країнах Західної Європи — Франції, Іспанії, Німеччині та ін. У якості іншої причини незначного поширення стилю в українській архітектурі висувається та обставина, що в очах більшості наших співвітчизників (православних у своїй основі) він ототожнювався з процесом їх насильницького покатоличення [2].
Дослідження готичного та ренесансного стилю в українській архітектурі перебуває у стадії становлення, на відміну від зарубіжної науки, де протягом багатьох років йшли суперечки щодо особливостей цих стилів в архітектурі та скульптурі.
Проте комплексного дослідження впливу католицизму на розвиток української культури сучасні дослідники не проводили, надаючи перевагу аналізу окремих проблем, або узагальнено характеризуючи стильові особливості XV–XVI cт.
Мета та завдання дослідження. Мета дослідження – вивчити вплив католицизму на розвиток української скульптури та архітектури у XV–XVI cт.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання низки взаємопов’язаних завдань:
визначити фактори, які мали вплив на формування католицизму в Україні;
охарактеризувати католицьку культуру щодо її місця і ролі в українському середовищі;
дослідити історико-культурні умови розвитку храмів західного регіону;
визначити історичну та мистецьку своєрідність готичної архітектури та скульптури;
визначити історичну та мистецьку своєрідність ренесансної архітектури та скульптури;
Предмет дослідження – пам’ятки католицької архітектури і скульптури готичного та ренесансного стилів та історичний контекст їх виникнення.
Об’єкт дослідження – обставини та фактори, що ініціювали появу перших католицьких храмів у Західній Україні; історія та архітектура готичних та ренесансних пам’яток архітектури та скульптури Західної України.
Методи дослідження. Для вирішення сформульованих завдань використовувались загальнонаукові методи: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, формулювання логічного висновку та висування гіпотез.
Обсяг і структура курсової роботи обумовлені внутрішньою логікою розкриття теми дослідження, характером предмета, а також поставленою метою та основними завданнями роботи. Дослідження складається зі вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаної літератури.

ВИСНОВКИ

Вирішальним чинником для появи перших костелів на українських землях стала присутність католицьких громад. Колонії засновувались, як правило, при важливих торгових центрах й отримували правову незалежність на основі Магдебурзького права. Поява тут готичної архітектури була свідченням глибоких змін в економічному та політичному житті. У ХIII ст. землі Галицько-Волинського князівства увійшли важливою складовою до економічного регіону Центрально-Східної Європи і відкрилися для іноземних колоністів, що їх місцеві володарі запрошували з метою розвитку торгівлі та ремесел. Заснування колонії означало й закладення католицького храму. Саме з виникненням такої громади на німецькому праві у Львові пов’язана поява костелу Марії Сніжної – першої католицької святині міста.
Готичний стиль з’являється з середини ХІІ ст. і прийшов на українські землі з північної Франції, де вперше були помічені елементи нового готичного стилю. Його характерними рисами є вертикальність композиції, поєднання в архітектурі релігійності з любов'ю до життя, більш короткий поперечний неф, стрільчаті вікна, легкі цегляні стіни, складна каркасна система опор і ребристе склепіння. З часом готика стає універсальним загальноєвропейським архітектурним стилем, в рамках якого була створена цілком своєрідна система форм, досягнено нового розуміння просторової та об'ємної композиції.
Причини явно недостатньої уваги до української архітектурної готики слід шукати, очевидно, у своєрідній системі регіональних пріоритетів у дослідженні України, які традиційно використовувалися офіціозною російською, а згодом і радянською історичною наукою. Вона полягає в ототожненні вітчизняної історії та культури переважно з південними та східними землями України (Слобожанщиною, Сіверщиною, Наддніпрянщиною та ін.), де готичний стиль (як, до речі, і ренесанс) дійсно не залишив якихось помітних слідів. Водночас з цим практично непоміченими залишаються численні ґотизми в архітектурі Волині, Галичини, Закарпаття, Буковини та інших історичних земель Західної України, хоча саме тут багатовікова еволюція вітчизняного зодчества відрізнялася чи не найбільш усталеним і послідовним характером.
У подібному переміщені акцентів (регіональних, хронологічних, типологічних) в оцінці української архітектурної готики неважко помітити досить тенденційну модель історичного розвитку вітчизняного зодчества, яка була розглянута нами в окремому дослідженні [7]. Сутність цієї моделі полягає, з одного боку, у замовчуванні і навіть вилученні з архітектурної історії України її найбільш яскравих і визначних явищ (творів, майстрів, шкіл, історичних періодів), а з іншого — в акцентуванні уваги на фактах і подіях вельми другорядних і малозначущих. У світлі цієї схеми традиційне применшення ролі готики у формуванні будівельної культури України виглядає цілком логічним, адже внаслідок цього у цілісному процесі багатовікової еволюції вітчизняного зодчества утворюється досить відчутний розрив між періодами Київської Русі та Ренесансу. Таким чином, завдяки нескладній дослідницькій процедурі самобутня архітектура Княжої доби опинилася у своєрідному історичному вакуумі, а процес формування національних традицій українського зодчества перемістився на декілька століть пізніше — чи то в добу Відродження, чи то в часи бароко.
Ренесанс є стилем, що є кардинально відмінним за своєю архітектурою і стилістикою, він прагне повернутись і відродити античне мистецтво, часом його панування у світовій культурі називають ХV—ХVІ ст.
Центром Всесвіту і мистецтва знову стає людина. На відміну від вертикалізму простору у готиці, нові форми розвиваються у ширину. Архітектура характеризується простотою, внутрішньою урівноваженістю об'ємів, форм та ритму. Архітектори вільно використовують ордерну систему античності. Мірилом усьому служить людське тіло. Підкреслюються горизонтальні лінії, внутрішній розподіл простору централізовано з куполом у центрі, стеля кефів і внутрішня сторона купола прикрашена. До повної досконалості доведений візантійський пазушитий купол. Всередині між пілонами і колонами прикраса з графітто. Наявність урівноваженої позиції, системи декору вікон та дверей.
Характерні риси Ренесансу: гуманістичні ідеали у світоглядній позиції — концентрація уваги на людині, переосмислення античності, модифікація християнського вчення.
Католицизм визнає доцільність активного втручання в творення історичного процесу, тому намагання здолати конфлікт середньовічного і новочасового світоглядів, готичних і ренесансних уподобань, заповнити нововідкриті людством у ХV-ХVІІ ст. прогалини в історії є типово католицьким.
Католицька традиція храмобудування передбачала існувала системи контролю земель з тамтешніми парафіями і храмами, система затвердження потреби в будівництві храму, складання кошторису, система приписів щодо проектування, призначення проектанта, розгляду і затвердження проекту на рівні головного архітектора або орденської колегії в столиці провінції та в Римі, тощо.
До найвизначніших католицьких ренесансних пам’яток відносять ратуші, Успенської церкви, Чорної Кам’яниці, Вежі Корнякта у Львові. Оборонні зразки замкової архітектури: Луцька, Кам’янець-Подільська, Збаразька, Крем’янецька фортеці, замок Острозьких та ін.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бокань В., Польовий Л. Історія культури України. - К.: МАУП, 1998.
2. Візницький Б. Каплиця Бої мів у Львові. – Львів: Каменяр, 1979 – 40 с.
3. Вуйцик В. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові. - Львів : Каменяр, 1991.
4. Горбик О Роль чернечих орденів в формуванні стильових типів католицьких храмів: романська доба // Сучасні проблеми архітектури і містобудівництва: Зб. наук.-техн. пр.- Вип. 8. – К: КНУБА, 2000. – С.139-150.
5. Горбик О. Стильові типи католицького чернецтва та традиції європейського храмобудування: готицька доба // Сучасні проблеми архітектури і містобудівництва: Зб. наук.-техн. пр. - Вип. 9. – К: КНУБА, 2000. – С. 15-21.
6. Горбик О. Католицьке храмобудування у Києві давньоруської доби: до питання про ймовірність існування костьолу та його архітектурну стилістику // Архітектурна спадщина України. – Вип. 5. / За ред. В. Тимофієнка. – К.: НДІТІАМ, ГОЛОВКИЇВАРХІТЕКТУРА, 2002 – С.313-319.
7. Горбик О. Римсько-католицька церква в історії Києва: архітектурно-фактологічний факультатив // Київська старовина, 1999. – Вип.6. – С. 42-49.
8. Довганюк І. Архітектура українських церков. – Львів: Літопис, 1997.
9. Iсторiя релiгiй в Українi /За ред. П. Яроцького. - К.: Знання, 1996.
10. Iсторичний контекст укладення Берестейської унiї i перше поунiйне поколiння / Відп. ред. О. Турій. – Львів: Літопис, 1995.
11. Кіба М. Готичний костьол м. Харкова. Шляхи відновлення // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. – Харків: Художньо-промисловий інститут, 1997. - Вип. № 6. – С. 75-79.
12. Кіба М. Проектування внутрішнього середовища культових споруд на прикладі католицьких костелів // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. – 1999. - Вип. №1. – С. 35-39.
13. Крижанiвський О. Iсторiя церкви та релiгiйної думки в Українi. – У 3-х т.- К.: Либідь, 1998.
14. Крип’якевич І. Галицько-Волинське князівство. - К. : Наукова думка, 1984.
15. Культура українського народу: Навч. посібник. - К.: наукова думка, 1994.
16. Культурологія. - Курс лекцій (під ред. А. Баканурського та ін.). - К.: ВД "Професіонал", 2004.
17. Культурологія /Під ред. проф. В. Пічі. – Львів: Орфей, 2003.
18. Культурологія: теорія та історія культури. Навч. посіб. /За ред. І.Тюрменко, О. Горбула. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004.
19. Культурология: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. - Ростов н/Д: «Феникс», 2002.
20. Лесик О. Культова архітектура Волині XVII-XVIII ст. // Науковий вісник ВДУ. – Луцьк, 1996. – С. 18-20.
21. Лоїк Г., Степанюк А. Основи проектування українських церков. – К.: Мистецтво, 2000.
22. Лубський В., Теремко В., Лубська М. Релігієзнавство. Підручник. – К.: Академія, 2002.
23. Лукомський Ю. Архітектурна спадщина Давнього Галича. – Галич, 1991. – 40 с.
24. Любченко В. Львівські скульптури XIV-XVII ст. – К.: Наукова думка, 1981. – 214 с.
25. Міляєва Л., Логвин Г. Українське мистецтво XIV — першої половини XVII ст. — К.: Мистецтво, 1963.
26. Нельговський Ю., Шуляр А. Львів: історико-архітектурний нарис. – К.: Будівельник, 1969. – 128 с.
27. Овсійчук В. Архітектурні пам’ятки Львова. – Л. : Каменяр, 1969. – 172 с.
28. Подольська Є. Культурологія: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003.
29. Попович М. Нарис історії культури України. - К.: АртЕк, 1998. – 728 с.
30. Семчишин Я. Тисяча років української культури. – Львів: Фенікс, 1993.
31. Фіголь М. Мистецтво стародавнього Галича. – К.: Мистецтво, 1997. – 224 с.

Відповіді на білети Балетмейстерство

Відповіді на білети історія мистецтва