Ідейно-естетичний та жанровий аналіз збірки "Тринадцять алогій" І.Калинця   (ID роботи: 2883)

Вступ
Розділ І. Збірка І.Калинця «Тринадцять алогій»
у контексті його поетичної творчості
1.1. Поетичний доробок поета до 90-х рр. ХХ століття
1.2. Збірка «Тринадцять алогій» як новаторське явище у творчому доробку
Висновки до першого розділу
Розділ ІІ. Ідейно-естетичний аналіз збірки «Тринадцять алогій»
2.1. Ідейні моделі збірки, як кодова система навколишнього світу
2.2. Естетичні особливості збірки, як необарокко в українській літературі
Висновки до другого розділу
Розділ ІІІ. Жанровий аналіз збірки «Тринадцять алогій»
3.1. Жанрові канони збірки
3.2. Інтертекстуальний аспект метафор І.Калинця
Висновки до третього розділу
Висновки
Список використаної літератури

Оригінальна елітарна поезія І. Калинця є вагомим художнім явищем української літератури ХХ століття. Оцінка творчості митця, співвіднесення його творчості з пошуками сучасників і попередників, визначення місця його віршів «відносно постшістдесятників, представників київської школи поезії, постмодерністів тощо сприятиме поглибленому уявленню про літературний процес ХХ століття» [33, с.3]. Загалом, значення творчості І.Калинця для української та світової літератур важко переоцінити, для читачів та дослідників цікаво простежити постійні творчі шукання автора. У творчому доробку І. Калинця різних років відбились творчі шукання та проблеми, трагічні конфлікти дійсності, роздвоєність і суперечливості його епохи, що і зумовило актуальність дослідження.
Наукова новизна роботи. Вперше зроблена спроба комплексно проаналізувати збірку І.Калинця "Тринадцять алогій" в контексті розвитку творчого доробку поета, виділити її ідейно-естетичні особливості, жанрові модифікації, інтертекстуальні зрізи. Поетичний доробок митця розглядається як цілісна структура, в якій послідовно вибудовується модель світу.
Стан дослідження проблеми. Ім’я Ігоря Калинця порівняно нещодавно повернулося до української літератури. Перша літературознавча хвиля „повернення” (публікації в періодиці, інтерв’ю, видання вибраних творів поета на території України) вже змінилася ґрунтовним дослідженням творчого здобутку поета. «Велику роль відіграє і той факт, що Ігор Калинець оголосив про завершення своєї літературної праці. Таким чином, зібрання його творів являє собою закінчену струнку систему, яка увібрала в себе життєвий досвід митця, його поетичне кредо, світоглядні й моральні засади творчості» [33, с.4].
Поетичний доробок І. Калинця вже став предметом наукового дослідження. Творчість поета досліджували такі знані літературознавці, як Д.Гусар-Струк, М. Ільницький, М. Павлишин, О. Забужко, О. Гнатюк тощо. На думку Марка Павлишина, творчість І. Калинця впродовж років переживала естетичну переорієнтацію, переростання етноромантизму в бароковість. Отже, еволюціонувала і його манера усвідомлення й зображення людського тіла в літературному тексті, проте у цій перспективі творчість Ігоря Калинця до цього часу не розглядалася.
З 90-х рр. до творчості І.Калинця активно звернулася критика. У періодиці з’явилися як передруки статей та рецензій («На калині клином світ зійшовся» І.Світличного), так і нові критичні статті М.Павлишина, Т.Пастух, Т.Салиги, Л.Стринаглюк, Ю.Шереха, тощо. Важливе значення для створення літературного портрету І.Калинця відіграла книга П.Шкраб'юка «Попід Золоті Ворота: Шість елегій про родину Калинців», де дослідник запропонував читачеві оригінальний синтез біографічного матеріалу та художньо-естетичного аналізу. Важливою є спроба подати творчість поета у взаємозв’язку з його біографією та особливостями світосприйняття, що підкріплено фактичним матеріалом (спогади, уривки з документів, матеріали з особистого архіву письменника). Через призму долі письменника П.Шкраб'юк зробив спробу відтворити особливості епохи.
Поетичний доробок І. Калинця став предметом низки дисертаційних досліджень: О. Буряк, І. Онікієнко, Л.Мних. Дисертаційне дослідження О.Буряк зіставляє міфологізм художнього мислення І.Калинця та Б.-І.Антонича, якого І.Калинець вважав одним із своїх вчителів та літературних попередників. Дослідниця порівнює створювані двома поетами міфологічні моделі світу: Б.-І.Антонич у прагненні змоделювати безсмертя людини концентрується на фізичній автентичності, що врешті призводить до внутрішнього конфлікту, а фізичні трансформації спотворюють та нищать особистість. Натомість І. Калинець розгортає пошуки безсмертя від духовної децентрації, самовідсторонення з метою самоосягнення, визначення місця і ролі людини. Аналізуючи поетичну спадщину І. Калинця, дисертантка відзначає, що автор будує власний міфічний світ, який характеризується взаємопроникненням тілесного й духовного, ідеального й матеріального. У міфічній реальності дає можливість автору реставрувати гармонійну цілісність світу.
Дисертація І. Онікієнко «Філософсько-етичні мотиви лірики поетів-дисидентів (В.Стуса, І.Світличний, І.Калинець)» у третьому розділі «Мотиви стоїчної витривалості та милосердя у поетичній спадщині І.Калинця» автор залучає до аналізу збірки поета, а також розглядає повість «Молімось зорям дальнім». Дослідниця розглядає творчість поета в контексті дисидентського руху, стверджує, що віднайдення гармонії у І.Калинця відбувається в минулому, простежується сум за втраченою людською душевністю, загострене відчуття самотності, усвідомлення необхідності самопожертви. І.Онікієнко характеризує поетичний доробок Ігоря Калинця як творчу еволюцію «від естетики страждання до естетики милосердя» [47, с.140]. Головний наголос дослідниця робить на відчутті фальші навколишньої дійсності та справжності внутрішньої реальності як характерної деталі образного світу поета. «Ліричний герой усвідомлює свій програш, бо не витримує гри з дійсністю» [47, с.107] або «Реальність – то лиш втрати» [47, с.107]. Проте найголовніше – це протест проти підміни цінностей, справжнього світу фальшивим, протест, що визрів у душі поета, який не обговорюватиметься громадськістю. Від визнання навколишньої реальності фальшивою поет переходить до творення власної.
Окремі аспекти образної системи поезії Ігоря Калинця висвітлені в дисертації Л.Мних «Ґенеза та функціонування числової символіки у поезії ХХ століття», де дослідниця розглядає представлення в європейській поезії чотирьох традицій числової символіки. У третьому розділі дисертації "Числова символіка в поезії Анни Ахматової та Ігоря Калинця" запропонована інтерпретація поетичних творів Анни Ахматової та Ігоря Калинця. У другому підрозділі “Символіка образу числа в поезії Ігоря Калинця” третього розділу роботи інтерпретуються особливості символіки образу числа в поетиці Ігоря Калинця, підкреслюється, що констатовані дослідниками “потужний синтез попередньої поетичної традиції” і “поняття пам'яті - родової, історичної, генетичної” є саме тими категоріями, що виступають спільними і для Ахматової, і для Калинця. Одночасно в даному розділі констатується принципова відмінність в орієнтації на числову символіку з боку Калинця, що дозволяє вивчати його поезії в критеріях “символіки образу числа” на відміну від “символіки числового образу” в Ахматової. «У художньому світі Калинця число відіграє універсальну роль, бо воно є, з одного боку, характеристикою «міфолого-архаїчних» типів поведінки ліричного героя (2Раз - коника я пас, // Два - коник без сідла» і т.д.). З іншого боку, саме число і його культурна символіка набувають ознак організуючого принципу для ряду поетичних творів поета («Це мій автопортрет у сірім...», цикл «Семигини», цикл «Числа» тощо). Особливе ставлення Калинця до символіки чисел зумовлено пристрастю поета до культурної європейської символіки, зокрема барокової (знаки Зодіаку, пори року, місяці, дні тижня); тому поетичне слово Калинця завжди “пам'ятає” символічну традицію чисел.
В дисертації Ж. Ящук „Екзистенційність як художньо-естетичний метод в українській літературі ХХ століття”, що датована 1998 р. творчість І. Калинця розглядається в контексті естетики екзистенціалізму. Для дослідження автор обирає поетичний доробок трьох яскравих постатей, які в українській літературі репрезентують епоху шістдесятництва: І. Калинця, В. Стуса та Є. Плужника. Дисертантка відзначає відчуженість та самотність ліричного героя поезій, окреслює способи його утечі від реальності. Порівнюючи ступінь та характер відчуження героя від буття у творчості трьох авторів, дослідниця зазначає: „У І. Калинця категорія відчуження досягає найбільшої глибини: автор навіть не вважає за потрібне розмістити в бутті-сюжеті елемент обумовлення появи відчуження, сама категорія подається вже трансформованою через емоційно-екзистенційний абсурд, тобто "буття-сюжет" розміщений у всеохоплюючій трагедії відчуження” [44, с. 13].
У 2001 році з’явилося дослідження М.Ільницького „Ключем метафори відімкнені уста”, де було зроблено загальний огляд творчості Ігоря Калинця крізь призму метафори у його поезії. М. Ільницький виділяє три етапи у творчості І. Калинця: перший – перебування ліричного героя в замкненому світі традицій, „країні колядок”; другий – екзистенційне заглиблення в себе; третій – обирання ліричним героєм чіткої громадської позиції. Ці три етапи простежуються в „Пробудженій музі” – першій частині творчого доробку поета. „Невольничу музу” дослідник розглядає крізь призму барокової поетики.
М.Ільницький також зазначає, що для сучасного авторові читача така думка була крамольною, оскільки культура бароко „від початку ХІХ століття була оголошена мертвеччиною і схоластикою або ж формалістичним штукарством. Саме слово „бароковість” стало сприйматися як нагромадження декоративних деталей чи химородного словесного плетива, що протистоїть народній культурі” [18, с.89-90]. Ігнорування барокових тенденцій та жанрів призводило до штучного збіднення української літератури та неможливості адекватної оцінки творчості багатьох письменників, серед них Калинця. Вводячи творчість І. Калинця в літературний контекст, автор порівнює його з шістдесятниками та представниками київської школи поезії.
М. Павлишин пропонує прочитання І. Калинця як барокового поета, і сам факт припинення віршування є для дослідника одним з доказів його гіпотези: „У першу чергу немає сенсу продовжувати працювати над твором, якщо він закінчений. Поезія Калинця існує як продумано структурована і завершена цілість” [50, с. 101].
Отже, самобутня поетична спадщина Ігоря Калинця опинилася в полі уваги літературознавців порівняно нещодавно, але вже стала об’єктом дисертацій, наукових розвідок, численних статей. Існуючі дослідження фокусуються на різних аспектах поетового доробку, однак досі залишаються недосліджені елементи в інтерпретації та вивченні. У жодному разі не применшуючи вагу і значення існуючих досліджень творчості І. Калинця, усе ж не можна сказати, що творчість автора до кінця вивчена. Необхідність переглянути раніше дані оцінки з позицій нового часу, бо поява нових методик також зумовлює постійне зростання уваги і до особи письменника. Увага до творчого доробку І.Калинця є невипадковою, а зумовлена, як переконує О.Гнатюк місцем поета в українській літературі: «Отож, яке місце Ігоря Калинця в сучасній українській поезії? Дехто може сказати – надто рано про це говорити, але я переконана: наступні покоління говоритимуть про наш час як про добу Стуса і Калинця» [7, с.5] і це не випадково, а зумовлено ідейною та світоглядною особливістю творів. «Поезія Ігоря Калинця вільна від гучних вигуків – о мово рідна, слово рідне (замість того маємо бо хочу ще не розгубленим окличним відмінком возрадуватися)” – чи гнівних гірких осуджень сучасності – грязь Москви. А водночас громадянська позиція поета для читача ясна і не лише завдяки ознайомленню з біографією. Його поезія лишається мистецтвом слова, не втрачаючи заангажування в пекучі проблеми українського сьогодення, і цим немовби знімає непримиренність із суперечок щодо першозавдань літератури: служити народові чи лишатися вірним мистецькому покликанню» [7, с.6].
Тому важливою є необхідність розв’язання питання входження І. Калинця в український літературний процес та новаторства й експериментальної сутності його творчого доробку.
До того ж комплексного дослідження творчості І. Калинця сучасні українські літературознавці теж не проводили, надаючи перевагу аналізу окремих проблем творчого доробку письменника, або узагальнено характеризуючи його стильові особливості в межах літературного портрету.
Мета дослідження – проаналізувати ідейно-естетичний зріз та жанрові особливості збірки "Тринадцять алогій" І.Калинця.
Відповідно до поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:
• встановити місце І. Калинця в літературному процесі;
• визначити особливості розвитку стильової манери І.Калинця;
• охарактеризувати ідейно-світоглядні домінанти творчості поета;
• простежити риси новаторства у збірці І.Калинця "Тринадцять алогій";
• сформулювати ідейні моделі збірки, як кодової системи навколишнього світу;
• окреслити естетичні особливості збірки, як необарокко в українській літературі;
• охарактеризувати специфіку жанрової системи збірки "Тринадцять алогій";
• проаналізувати інтертекстуальний аспект метафор І.Калинця.
Об’єкт дослідження – є тематико-проблемний діапазон, естетичні засади, жанрово-стильові особливості збірки "Тринадцять алогій" І.Калинця.
Предмет дослідження – поезії збірки "Тринадцять алогій" І.Калинця.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використані порівняльний, описово-аналітичний методи, а також метод комплексного текстуального аналізу. До того ж, оскільки дослідники творчого доробку І.Калинця (О.Забужко, Д.Гусар-Струк, М.Ільницький) вказували на безпосередній зв'язок поетичного світу та суспільних подій, сучасних авторові, необхідно залучити до аналізу творів культурно-історичний та біографічний методи.
Практичне значення роботи. Матеріали роботи та її висновки можуть бути використані при подальшому дослідженні історії української літератури, творчого доробку І.Калинця та написанні наукових робіт.
Структура роботи обумовлена внутрішньою логікою розкриття теми дослідження, характером предмета, а також поставленою метою та основними завданнями роботи.
Дослідження складається зі вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків та списку використаної літератури, який становить 72 найменування. Загальний обсяг роботи – 100 сторінок, з них 95 сторінок основного тексту.

На долю сучасного українського літературознавства випало завдання глибинного переосмислення минулого, на утворення яких у свідомості людей було витрачено не одне десятиліття, а подеколи й століття. Українська література другої половини ХХ століття, коли жив і творив Ігор Калинець, розвивалася в річищі соцреалістичного дискурсу, проте сильним був вплив модерністського дискурсу початку ХХ століття і взаємодії різних стильових течій, що зумовлювало особливості творчої манери письменника. До того ж сам Ігор Калинець – багатогранна і загадкова постать в українській літературі, такий же неоднозначний, як і час, коли були написані його твори. Творчість Ігоря Калинця ввійшла в український літературний масив та широкий читацький загал в 90-х роках ХХ століття як цілісна побудова, чітко структурована самим автором. Хоча переважна більшість творчого доробку автора була написана у 70-х рр. ХХ ст.
Аналіз художнього доробку І.Калинця репрезентований працями Павлишина, Ільницького, Кулініч та ще низки науковців. Огляд досліджень попередників засвідчує глибинне опрацювання названих джерел, бо подано не просто огляд літератури з теми, а наводяться порівняння спільних і відмінних думок дослідників, аналізуються етапи читацької та наукової рецепції.
Проте незважаючи на значну кількість досліджень творчості Ігоря Калинця обрана для аналізу тема комплексно не розглядалась. Варто засвідчити, що наявні критичні зауваження, статті, розвідки, незважаючи на їх значущість у потрактування творчості І.Калинця і створенні його образу для читачів, стосуються швидше формулювання питань, сприяють радше окресленню, ніж розв’язанню проблем, пов’язаних з аналізом творчого доробку автора.
Наукова новизна магістерської роботи полягає в тому, що вперше в українському літературознавстві здійснено спробу детального і комплексного аналізу збірки Ігоря Калинця «Тринадцять алогій» в аспекті вираження авторської позиції у поетичних творах. Уперше проаналізовано комплексно поезію зі збірки з метою виявлення авторської позиції та способів її реалізації у художньому творі, з’ясування жанрової системи, наявності барокових елементів.
Поезії збірки передають авторське сприйняття сучасної йому дійсності, наголошується на антропоцентризмі авторського мислення. Виділяючи авторські точки зору, було зроблено спробу окреслити провідні мотиви поезій та форми їх реалізації.
Збірка «Тринадцять алогій» демонструє еволюцію естетичної концепції людини і дійсності Ігоря Калинця, а отже, варто стверджувати, що поезії стають відбиттям світоглядних змін поета і завдяки ремінісценціям, інтертекстам та увазі до деталей можна детально простежити зміну авторського світосприйняття та світорозуміння. Важливим стає метафоричне поле поезій, що стає вагомим чинником формування художнього світу.
Невичерпно винахідливим виявився І.Калинець у царині версифікації, у прагненні до урізноманітнення та європеїзації української поезії, у схильності до новаторських експериментів. Тому його ліриці притаманне багатство віршових форм і водночас зумовленість ритмомелодичної структури, гармонізація ритму і змісту. Кожну збірку вирізняє своєрідна версифікація, концептуальність, притаманний лише їй поетичний настрій і темперамент. Перевагою поезій збірки «Тринадцять алогій» є використання верлібру, як способу організації художнього простору.
Обраний підхід до аналізу художнього світу І.Калинця дозволяє поглибити аналітичні здобутки попередників і виявити нові можливості пошуків. До того ж він сприяє простеженню еволюції авторського світовідчуття і світосприйняття, що починаються з оптимістичних настроїв у сприйнятті автором навколишньої дійсності у перших збірках, яка зникає у всіх подальших творах, яким властиве трагіко-драматичне світовідчуття.

1. Аврахова Л. Метафора як творчий феномен (перекладознавчі аспекти дослідження) // Рад. літературознавство. – 1985. – № 4. – С. 55–62.
2. Бандура О. Теорія літератури. / О.Бандура. – К. : Радянська школа, 1969. – 288 с.
3. Баран Є. Обрії літературного 2000-го // Кур’єр Крив басу. – 1999. – 118. – С.175-177.
4. Біла А. Дискурс “Народного сюрреалізму в українській ліриці 1960–70-х рр. // Слово і час - 2007. – №4. – С. 53-56.
5. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. Космогонічні українські народні погляди та вірування. Г.Булашев. – К. : Довіра, 1992. – 416 с.
6. Буряк О. Міфологізм художнього мислення Богдана-Iгоря Антонича та Iгоря Калинця: Автореф. дис. … канд. філол. наук / Кіровоград. пед. ун-т ім. В.Винниченка. – Кіровоград, 2001. – 16 с.
7. Гнатюк О. Від упорядника збірки // Калинець І. Пробуджена Муза. – К., 1992. – С. 3-27.
8. Гончар О. Щоденники: У 3-х т. – Т.З (1984-1995). – К. : Веселка, 2004. – 606 с.
9. Городнюк Н. Знаки необарокової культури у творчості Валерія Шевчука: компаративний аспект. Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.01.05. / Дніпропетровський нац. ун–т. – Дніпропетровськ, 2003 – 23 с.
10. Гузар З. Ігор Калинець: грані поетичного світу // Українські проблеми. – 1995. – № 1. – С. 59–66.
11. Гусар-Струк Д. Невольнича муза, або як „орати метеликами” // Калинець І. Невольнича муза. Вірші 1973-1981 років. – Балтимор-Торонто: Смолоскип, 1991. – С. 7–31.
12. Демецька В. Верлібр і жанр: функціонально-стилістичний та перекладацький аспекти (на матеріалі поезії У. Уїтмена та Т. С. Еліота): Автореф. дис… канд. філол. наук / Одеський Державний Університет. — Одеса, 1994. – 20 с.
13. Денисова Т. Лiтературний процес ХХ сторiччя. Вiд нонконформiзму до постмодернiзму // Вiкно в свiт. – 1999. – №5. – С.59–70.
14. Забужко О. Замість передмови: дві алогії на калинову тему // Калинець І.М. Зібрання творів. У 2 т. Т. 1: Пробуджена Муза. – К. : Факт, 2004. – С. 5–14.
15. Зборовська Н. Код української літератури: Проект психоісторії новітньої української літератури. / Н.Зборовська. – К. : Академвидав, 2006. – 504 с.
16. Іваньо І. Про українське літературне бароко // Рад. літературознавство. – 1970. – №. 10.
17. Ільницький М. Калиновий герб. Післяювілейне слово // Дзвін. – 2000. – № 1. – С.137–139.
18. Ільницький М. Ключем метафори відімкнені вуста... Поезія Ігоря Калинця. / М.Ільницький. – Париж-Львів-Цвікау, 2001. – 192 с.
19. Ільницький М. У фокусі віддзеркалень: Статті. Портрети. Спогади. / М.Ільницький.– Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2005. – 552 с.
20. Історія української літератури ХХ ст. У 2-х кн. – Кн. 1: Перша половина ХХ ст. / За ред. В. Дончика. – К. : Либідь, 1998. – 464 с.
21. Калинець І. Зібрання творів: У 2 т. – Т. 1: Пробуджена муза. – К. : Факт, 2004. – 416 с.
22. Калинець І. Зібрання творів. У 2 т. – Т. 2: Невольнича Муза / І. Калинець. – К. : Факт, 2004. – 544 с.
23. Калинець І. Акафіст до Богородиці із Красова // Україна. Наука і культура. – Вип.. 25 – К., 1991. – С. 200–204.
24. Калинець І. Біографічний триптих // Калинець І. Слово триваюче: Поезії. – Х. : Фоліо, 1997. – С.
25. Калинець І. Слово триваюче: Поезії. / І.Калинець. – Х. : Фоліо, 1997. – 542с.
26. Калинець І. Хроніка осмислень // Дніпро. – 1992. – № 8–9. – С. 55–57.
27. Кандинский В. О духовном в искусстве. / В.Кандинский. – М. : Архимед, 1992. – 107 с.
28. Кожевникова Н. Метафора в поэтическом тексте / Н. Кожевникова // Метафора в языке и тексте. – М. : Наука, 1988. – С. 145 – 165.
29. Костенко Н. Українське віршування XX століття. / Н.Костенко. – К. : Вища школа, 1993. – 232 с.
30. Крат М. Ігор Калинець / «Поет завжди має бути протестантом проти чогось» // Друг читача [Електронний ресурс]. – http://artvertep.com/print?cont=7817
31. Криса Б. Інтертекстуальність у вимірах українського Бароко // Вісник Лівівського університету. Серія філологія. – 2004. – Вип. 35. – С. 3-6.
32. Криса Б. Необарокові грані поетики Ігоря Калинця // Літературознавчі зошити. Випуск 1. – Львів, 2001. – С.38–45.
33. Кулініч Т. Інтертекстуальний характер збірки Ігоря Калинця "Тринадцять алогій" // Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. Дні науки 2005: Том 44. Філологічні науки. – Д., 2005. – С. 3 – 5.
34. Кулініч Т. Подолання смерті автора в поезії Ігоря Калинця // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. – 2006. – № 15 (110). – С. 71 - 75.
35. Кулініч Т. Інтертекстуальність поезії Ігоря Калинця // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. пр. – Вип. 22. – Ч. 2. – К.: Акцент, 2005. – С. 366 – 371.
36. Кулініч Т. Образ міста в поезії І. Калинця // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка: Філологічні науки. – 2010. – № 20. – Ч. 4.
37. Кулініч Т. Втілення світоглядних позицій Ігоря Калинця в поетичному циклі «Лапідарній» // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. – 2004. – № 7. – С. 104-108.
38. Кулініч Т. Метафори в поезії Ігоря Калинця // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. – 2005. – № 1. – С. 91-95.
39. Кулініч Т. Метафорика поетичного циклу “Лапідарій” Ігоря Калинця // Загальні питання філології: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. – Том І. – Д., 2004. – С. 8 – 10.
40. Кулініч Т. Барокові тенденції у творчості Ігоря Калинця [Електронний ресурс] // http://www.rusnauka.com/ONG/Philologia/8_kulinich%20t.doc.htm
41. Лановик М. „А поезія завжди елітарна...” (роздуми про поезію Ігоря Калинця) // Дзвін. – 1997. – № 4. – С. 143–146.
42. Макаров А. Світло українського бароко. / А.Макаров. – К. : Мистецтво, 1994. – 288 с.
43. Мафтин Н. „Знов сниться нації легенда про ностальгійний дар Євшану”: Дивосвіт поезії Ігоря Калинця // Дивослово. – 2004. – № 7. – С. 59–64.
44. Мних Л. Генеза та функціонування числової символіки у поезії ХХ століття: Дис. ... канд. філол. наук: 10.01.06. / Донец. нац. ун-т. – Донецьк, 2000. – 169 с.
45. Науменко Н. Верліброві структури в системі традиційних ліричних жанрів / Н. Науменко // Наукові праці Миколаївського державного гуманітарного університету ім. П. Могили / редкол.: Матвєєва Н. П. та ін. – Миколаїв, 2006. – № 59, вип. 46 – С. 36-41.
46. Неборак В. Міф про поета // Калинець І. Слово триваюче: Поезії. – Х.: Фоліо, 1997. – С. 13–18.
47. Онікієнко І. Філософсько-естетичні мотиви лірики поетів-дисидентів (B.Стус, І.Світличний, І.Калинець): Дис... канд. філол. наук: 10.01.01 / НАН України. – К., 1997. – 155 с.
48. Онишкевич Л. Музика Батьківщини мене болить // Калинець І. Вогонь Купала. Поезії. – Париж; Балтимор; Торонто: Смолоскип, 1975. – С. 5-7.
49. Павлишин М. Канон та іконостас: Літературно-критичні статті. / М.Павлишин. – К. : Час, 1997. – 447 с.
50. Павлишин М. Герб меланхолії: поезія Ігоря Калинця // Сучасність. – 1996. – № 9. – С. 92-105.
51. Пастух Т. Ключ у світ метафори Ігоря Калинця, або одна поетична сторінка українського шістдесятництва // Слово і час. – 2002. – № 7. – С. 66-69.
52. Пемпусь Т. Метафора: теоретико-літературний аспекти // Вісник Житомирського державного ун-ту ім. І. Франка. – 2006. – № 26. – С. 117-121.
53. Петренко М. Через побільшувань скельце // Дзвін. – 2000. – № 4. – С. 142-143.
54. Підпалий А. Структурний розгляд експериментальних особливостей вільних поетичних форм нью-йоркської групи: [використання верлібру] / А. Підпалий // Слово і час. – 2007. – № 11. – С. 33-42.
55. Світличний І. На калині клином світ зійшовся // Слово і час. – 1990. – № 7. – С. 30-35.
56. Сидоренко Г. Від класичних нормативів до верлібру. / Г.Сидорнеко. – К. : Вища школа, 1980. – 184 с.
57. Слапчук В. Мовчання адресоване мені. / В.Слапчук. – Дрогобич : Відродження, 1996. – 320 с.
58. Соловей Е. «Метафора-прийом» і «метафора-відкриття» // Радянське літературознавство – 1970. – № 1. – С. 14-24.
59. Соловей Е. У країні Лицарії, країні колядок // Калинець І. Слово триваюче: Поезії. – Х. : Фоліо, 1997. – С. 5-11.
60. Соловей Е. Українська філософська лірика. / Е.Соловей. – К. : Юніпрес, 1999. – 368 с.
61. Стринаглюк Л. Містерія пробудження Ігоря Калинця // Дзвін. – 1996. – № 4. – С. 150-153.
62. Стринаглюк Л. Поезія І.Калинця: від тексту до твору // Молода нація. – Вип. 5. – К., 1996. – С. 75-79.
63. Тимошенко Ю. Метафора в структурі художньої свідомості. Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.06 / Ю. Тимошенко; НАН України. Ін-т л-ри ім. Т.Г.Шевченка. – К., 2001. – 20 с.
64. Українська поезія під судом КҐБ: Кримінальні справи Ірини та Ігоря Калинців / Упоряд. Зайцев Ю. – Л. : Афіша, 2004. – 572 с.
65. Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики XX століття. Книга четверта. – К. : «Аконіт», 2003. - С.212 - 227.
66. Ушкалов Л. Есеї про українське бароко. / Л.Ушкалов. – К. : Факт: Наш час, 2006. – 284 с.
67. Хоркавий Р. Етюди про поезію та «Відчинення Вертепу» // Калинець І. Пробуджена муза: поезії. – Варшава: Вид-во Канад. Ін-ту українських студій, 1991. – С. 419-438.
68. Шерех Ю. Про двох поетів з княжими іменами // Сучасність. – 1999. – № 4. – С.104-123.
69. Шкраб'юк П. Попід Золоті Ворота : Шість елегій про родину Калинців / НАН України, Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича. / П. Шкраб'юк – Львів, 1997. – 519 с.
70. Якубовська М. „Це тільки мить, що стане нам за вічність...” (Огляд творчого доробку подружжя Калинців) // Дивослово. – 2000. – № 10. – С. 10–11.
71. Ящук Ж. Екзистенційність як художньо-естетичний метод в українській літературі ХХ століття: Автореф. дис.... канд. філос. наук: 09.00.08 / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 1998. – 17 с.
72. Юрчук О. Необарокові тенденції в сучасній українській поезії // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. – Випуск 27. – 2006. – С. 235 – 238.

Перехід інших частин мови у прикметник. Дієприкметник як віддієслівний прикметник.

"Система образів у поезії Катерини Калитко (за збіркою "Ніхто нас тут не знає і ми нікого")

Складні безсполучникові речення на матеріалі художніх творів (сучасного автора)

Святкування Різдва на Бойківщині: традиції і сучасність

Функціонування родового відмінку в українській мові

КОНТРОЛЬНА РОБОТА з дисципліни «Українська мова»

Календарно-обрядові пісні рідного краю: Різдво і щедрий вечір

Демонологічна лексика української мови

1 розділ Мовна картина світу поетичної творчості Ліни Костенко

Мовно-стильові домінанти публіцистичних текстів Лесі Українки

Контрольна робота з української мови

Діалектні перетворення в протоукраїнських землях

Демонологічна лексика української романтичної літератури початку 20-го століття

Особливості складання бібліографічного опису літературних джерел