|
ЦІНА:
48 грн.
|
|
|
|
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
|
||
| Тема роботи: | Відпустки. Їх види (ID роботи: 1191) |
| Напрям: | Право |
| Предмет: | Трудове право |
| Тип роботи: | Курсова робота |
| Кількість сторінок: | 35 |
| Рік захисту: | 2005 |
| Мова: | Українськa |
План
Вступ
Розділ 1. Поняття відпустки у трудовому праві
1.1. Поняття відпустки
Розділ 2. Види відпусток передбачені законодавством України
2.1. Види відпусток
2.2. Щорічна основна відпустка
2.3. Додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці
2.4. Додаткова відпустка за особливий характер праці
2.5. Додаткові відпустки у зв”язку з навчанням
2.6. Творчі відпустки
2.7. Соціальні відпустки
2.8. Відпустка без збереження заробітної плати
Розділ 3. Стаж роботи, що дає право на щорічну основну відпустку
3.1. Стаж роботи, що дає право на щорічну відпустку
Розділ 4. Порядок надання відпусток
4.1. Порядок надання щорічних основних та додаткових відпусток
Висновок
Список використаної літератури
Розділ 1. Поняття відпустки у трудовому праві
1.1. Поняття відпустки
Розділ 2. Види відпусток передбачені законодавством України
2.1. Види відпусток
2.2. Щорічна основна відпустка
2.3. Додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці
2.4. Додаткова відпустка за особливий характер праці
2.5. Додаткові відпустки у зв”язку з навчанням
2.6. Творчі відпустки
2.7. Соціальні відпустки
2.8. Відпустка без збереження заробітної плати
Розділ 3. Стаж роботи, що дає право на щорічну основну відпустку
3.1. Стаж роботи, що дає право на щорічну відпустку
Розділ 4. Порядок надання відпусток
4.1. Порядок надання щорічних основних та додаткових відпусток
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Право на відпустки мають всі громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої приналежності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Нарівні з громадянами України на відпустки мають право іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україні (ст.2 Закону України „Про відпустки” від 15 листопада 1996р.). Право на відпустку мають працівники, які уклали безстрокові трудові договори, трудові договори на визначений строк, на час виконання певної роботи, сезонні, тимчасові працівники і сумісники, працівники, які працюють на умовах неповного робочого часу. Не користуються правом на відпустку особи, які працюють за цівільно-правовими угодами; засуджені до виправних робіт без позбавлення волі; засуджені в період позбавлення волі.
Право на відпустку забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості зі збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених Законом України „Про відпустки”, та забороною зміни відпустки компенсацією, крім випадків, які передбачені ст.24 цього закону. На жаль, не завжди на багатьох приватних підприємствах, які використовують працю найманих працівників, останні можуть скористатися правом на відпустку. Власники таких підприємств не надають її під загрозою звільнення, а в тих випадках, коли відпустка і надається, то всупереч ч.3 ст.2 Закону України „Про відпустки” – надається відпустка без збереження заробітної плати.
Вперше в національному законодавстві у ст. З Закону "Про відпустки" передбачено право працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисцип¬ліни) на невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. Згідно зч.2 цієї статті у разі звільнення працівника у зв'яз¬ку з закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк тру¬дового договору. У цьому випадку чинність трудового дого¬вору продовжується до закінчення відпустки. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону "Про відпустки" час хвороби працівника у період відпустки, засвідчений у встановленому порядку, про¬довжує її, а тому днем звільнення є останній день хвороби.
У тлумаченні деяких статей Закону України "Про від¬пустки" М. Пузир обгрунтовано ставить питання про мож¬ливість відкликання працівником заяви про звільнення у час використання відпустки у разі звільнення Ду-мається, що якщо днем звільнення при цій ситуації є ос¬танній день відпустки, працівник має право відкликати заяву про звільнення до цього дня включно.
Право на відпустку забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості зі збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених Законом України „Про відпустки”, та забороною зміни відпустки компенсацією, крім випадків, які передбачені ст.24 цього закону. На жаль, не завжди на багатьох приватних підприємствах, які використовують працю найманих працівників, останні можуть скористатися правом на відпустку. Власники таких підприємств не надають її під загрозою звільнення, а в тих випадках, коли відпустка і надається, то всупереч ч.3 ст.2 Закону України „Про відпустки” – надається відпустка без збереження заробітної плати.
Вперше в національному законодавстві у ст. З Закону "Про відпустки" передбачено право працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисцип¬ліни) на невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. Згідно зч.2 цієї статті у разі звільнення працівника у зв'яз¬ку з закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк тру¬дового договору. У цьому випадку чинність трудового дого¬вору продовжується до закінчення відпустки. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону "Про відпустки" час хвороби працівника у період відпустки, засвідчений у встановленому порядку, про¬довжує її, а тому днем звільнення є останній день хвороби.
У тлумаченні деяких статей Закону України "Про від¬пустки" М. Пузир обгрунтовано ставить питання про мож¬ливість відкликання працівником заяви про звільнення у час використання відпустки у разі звільнення Ду-мається, що якщо днем звільнення при цій ситуації є ос¬танній день відпустки, працівник має право відкликати заяву про звільнення до цього дня включно.
Висновок
Як вже зазначалося, право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої приналежності, а також, які працюють за трудовим договором у фізичної особи (підприємця).
Іноземні громадяни і особи без громадянства, котрі працюють в Україні, мають право на відпустки нарівні з громадянами України.
Тривалість відпусток визначається Законом „Про відпустки”, іншими законами і нормативно-правовими актами України і незалежно від режиму і графіків роботи обчислюються у календарних днях.
Святкові й неробочі дні ( ст.73 КЗпПУ) при визначенні тривалості відпусток не нараховуються.
Право на відпустки забезпечується:
гарантованим наданням відпустки певної тривалості зі збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених законодавством;
забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, окрім випадків, передбачених ст. 24 Закону України „Про відпустки”.
Закон України „Про відпустки” від 15 листопада 1996р. встановлює такі види відпусток: додаткові відпустки у зв”язку з навчанням; творчі відпустки; відпустки без збереження заробітної плати; соціальні відпустки; щорічні відпустки; додаткові відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці.
Іноземні громадяни і особи без громадянства, котрі працюють в Україні, мають право на відпустки нарівні з громадянами України.
Тривалість відпусток визначається Законом „Про відпустки”, іншими законами і нормативно-правовими актами України і незалежно від режиму і графіків роботи обчислюються у календарних днях.
Святкові й неробочі дні ( ст.73 КЗпПУ) при визначенні тривалості відпусток не нараховуються.
Право на відпустки забезпечується:
гарантованим наданням відпустки певної тривалості зі збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених законодавством;
забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, окрім випадків, передбачених ст. 24 Закону України „Про відпустки”.
Закон України „Про відпустки” від 15 листопада 1996р. встановлює такі види відпусток: додаткові відпустки у зв”язку з навчанням; творчі відпустки; відпустки без збереження заробітної плати; соціальні відпустки; щорічні відпустки; додаткові відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці.
Література
1. Кодекс законів про працю від 10 грудня 1971р.
2. Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами // Бюлетень законодавства і юридичної практики України.-1997р. - №11-12 – с. 402.
3. Закон України „Про відпустки” від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР
4. Закон України „Про державну службу” від 16 грудня 1993р. Інтернет
5. Закон України „Про статус суддів” від 24 лютого 1994р. Інтернет.
6. Закон України „Про статус і соціалшьний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991р. Інтернет.
7. Закон України „Про статус гірських населених пунктів України” від 15 лютого 1995р. Інтернет.
8. Закон України „Про колективні договори” від 01 липня 1993р. Інтернет.
9. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Списків виробництв, цехів, професій і посад, зайнятість працівників у яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці” від 17 листопада 1997р. №1290.
10. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним, педадогічним, науково-педадогічним працівникам освіти та науковим працівникам” від 14 квітня 1997р. №346.
11. Постанова Кабінету Міністрів України „Про порядок і умови надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток” від 27 квітня 1994р. №250.
12. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” від 08 лютого 1995р. №100.
13. Постанова Кабінету Міністрів України „Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці” віл 1 серпня 1992р. 3 442.
14. Наказ Міністерства праці і соціальної політики України від 5 лютого 1998р. №18 // Людина і праця: - 1997р. - №12. – с. 27 – 28. - №3. – с. 38.
15. Трудове право України: Академ. Курс: Підруч./ А. Ю. Бабаскін, Ю. В. Баранюк, С. В. Дріжчана та ін.; За заг. Ред. Н. М. Хуторян.- К.: Видавництво А.С.К., 2004.- 608 с.
16. Киселев И. Я. Цит. Раб. – с.120.
2. Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами // Бюлетень законодавства і юридичної практики України.-1997р. - №11-12 – с. 402.
3. Закон України „Про відпустки” від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР
4. Закон України „Про державну службу” від 16 грудня 1993р. Інтернет
5. Закон України „Про статус суддів” від 24 лютого 1994р. Інтернет.
6. Закон України „Про статус і соціалшьний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991р. Інтернет.
7. Закон України „Про статус гірських населених пунктів України” від 15 лютого 1995р. Інтернет.
8. Закон України „Про колективні договори” від 01 липня 1993р. Інтернет.
9. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Списків виробництв, цехів, професій і посад, зайнятість працівників у яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці” від 17 листопада 1997р. №1290.
10. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним, педадогічним, науково-педадогічним працівникам освіти та науковим працівникам” від 14 квітня 1997р. №346.
11. Постанова Кабінету Міністрів України „Про порядок і умови надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток” від 27 квітня 1994р. №250.
12. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” від 08 лютого 1995р. №100.
13. Постанова Кабінету Міністрів України „Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці” віл 1 серпня 1992р. 3 442.
14. Наказ Міністерства праці і соціальної політики України від 5 лютого 1998р. №18 // Людина і праця: - 1997р. - №12. – с. 27 – 28. - №3. – с. 38.
15. Трудове право України: Академ. Курс: Підруч./ А. Ю. Бабаскін, Ю. В. Баранюк, С. В. Дріжчана та ін.; За заг. Ред. Н. М. Хуторян.- К.: Видавництво А.С.К., 2004.- 608 с.
16. Киселев И. Я. Цит. Раб. – с.120.
Інші роботи цього напряму
© 2024 Diplom.kiev.ua
Наукові роботи на замовлення
Потрібна наукова робота ?