ЦЕНА:
80 грн.
|
|
|
ЦЕНА:
182 руб.
|
|
|
Данную работу можно скачать сразу после оплаты!!!
|
||
Тема работы: | Робочий час правові аспекти (ID работы: 1190) |
Направление: | Право |
Предмет: | Трудовое право |
Тип работы: | Реферат |
Число страниц: | 20 |
Год защиты: | 2006 |
Язык: | Украинский |
Содержание
Вступ
1. Правове регулювання робочого часу за законодавством України
2. Поняття та види робочого часу
3. Режим робочого часу
4. Тривалість робочого часу
5. Неповний робочий час
6. Початок і закінчення роботи
Висновок
Список використаної літератури
1. Правове регулювання робочого часу за законодавством України
2. Поняття та види робочого часу
3. Режим робочого часу
4. Тривалість робочого часу
5. Неповний робочий час
6. Початок і закінчення роботи
Висновок
Список використаної літератури
Введение
При розгляді мною контрольної роботи можна зазначити те що: законодавство про працю встановлює нормальну тривалість робочого дня, скорочену його тривалість, а також допускає можливість визначити угодою сторін трудового договору тривалість робочого дня.
Робочий час — це встановлений законом, колективним дого¬вором чи угодою сторін період, протягом якого працівники зобо¬в'язані виконувати роботу, обумовлену трудовим договором.
За законодавством України існує розмежування робочого часу на види: нормальний; скорочений; неповний.
Відповідно до ст. 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. У сучасних умовах спостерігається тенденція закріплення положень щодо регулювання тривалості робочого часу в колективних договорах та інших локальних актах.
Скорочена тривалість робочого часу – це тривалість робочого часу зменшена законодавством у порівнянні із загальновстановленим 40-годинним робочим тижнем з метою охорони праці та створення сприятливих умов для поєднання роботи з навчанням окремих категорій працівників.
Неповна тривалість робочого часу - встановлюється відповідно до ст.56 КЗпП угодою між працівником і власником або уповноваженим органом як при вступі на роботу , так і згодом.
Неповний робочий час може встановлюватись шляхом: зменшення тривалості робочого дня на зумовлену кількість годин; зменшення тривалості робочого тижня на зумовлену кількість робочих днів; поєднання неповного робочого дня та неповного робочого тижня.
Разом з тим законодавець надає право роботодавцям при укладенні колективного договору встановлювати меншу норму тривалості робочого часу.
Робочий час — це встановлений законом, колективним дого¬вором чи угодою сторін період, протягом якого працівники зобо¬в'язані виконувати роботу, обумовлену трудовим договором.
За законодавством України існує розмежування робочого часу на види: нормальний; скорочений; неповний.
Відповідно до ст. 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. У сучасних умовах спостерігається тенденція закріплення положень щодо регулювання тривалості робочого часу в колективних договорах та інших локальних актах.
Скорочена тривалість робочого часу – це тривалість робочого часу зменшена законодавством у порівнянні із загальновстановленим 40-годинним робочим тижнем з метою охорони праці та створення сприятливих умов для поєднання роботи з навчанням окремих категорій працівників.
Неповна тривалість робочого часу - встановлюється відповідно до ст.56 КЗпП угодою між працівником і власником або уповноваженим органом як при вступі на роботу , так і згодом.
Неповний робочий час може встановлюватись шляхом: зменшення тривалості робочого дня на зумовлену кількість годин; зменшення тривалості робочого тижня на зумовлену кількість робочих днів; поєднання неповного робочого дня та неповного робочого тижня.
Разом з тим законодавець надає право роботодавцям при укладенні колективного договору встановлювати меншу норму тривалості робочого часу.
Заключение
Робочий час є однією з істотних умов трудового договору і торкається інтересів як працівників, так і роботодавця. Його раціональне поєднання з часом відпочинку дає змогу ефективно використовувати здатність людини до продуктивної праці, відтворювати фізичні та психологічні характеристики працівника, а також комплексно застосовувати виробничі потужності та інше майно роботодавця.
Згідно ст..45 Конституції України працівникові гарантується встановлена законом тривалість робочого часу.
Тоді названий робочий день може передбачатися на підприємствах, в установах, організаціях лише тим особам , чиї посади внесенні у список, затверджений вищим органом в залежності від інтенсивності, напруження, відповідальності їх праці, а також можливостей переробітку понад нормальну тривалість робочого часу , що не вважається надурочною роботою.
Отже, робочим часом є час, протягом якого робітник або службовець відповідно до правил внутрішньо трудового розпорядку повинен перебувати на місці виконання робіт і виконувати свою трудову функцію або іншу доручену йому роботу.
Саме це відповідає інтересам працюючих та дасть змогу підвищити продуктивність праці – За цим майбутнє .
Згідно ст..45 Конституції України працівникові гарантується встановлена законом тривалість робочого часу.
Тоді названий робочий день може передбачатися на підприємствах, в установах, організаціях лише тим особам , чиї посади внесенні у список, затверджений вищим органом в залежності від інтенсивності, напруження, відповідальності їх праці, а також можливостей переробітку понад нормальну тривалість робочого часу , що не вважається надурочною роботою.
Отже, робочим часом є час, протягом якого робітник або службовець відповідно до правил внутрішньо трудового розпорядку повинен перебувати на місці виконання робіт і виконувати свою трудову функцію або іншу доручену йому роботу.
Саме це відповідає інтересам працюючих та дасть змогу підвищити продуктивність праці – За цим майбутнє .
Литература
1. Конституція України: Офіц. текст: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч. посіб./ Авт.-уклад. М.І. Хавронюк. – 2-ге вид., переробл. і допов. – К.: Видавництво А.С.К., 2003.—384 с. (Нормативні документи та коментарі).
2. Кодекс законів про працю від 10 грудня 1971 року зі змінами та доповненнями від 18 листопада 2004 року.
3. Болотіна Н.Б., Чанишева Трудове право України , К.: 2001. – 536 с.
4. Прокопенко В.І. Трудове право . К.: Вен турі, 1996. – 223 с.
5. Пилипенко П.Д. Трудове право України. Київ. – 2003р. – 269с.
6. Трудове право України : Навч. Посібник для студ. юрид. спеціальностей Вищих навчальних закладів / Пилипенко П.Д., Буряк В.Я., Козак З.Я. та ін.; За ред.. П.Д.Пилипенко . – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – 535 с.
7. Вороная Н. Податки та бухгалтерський облік. № 79, 3 жовтня 2005. – 63 с.
8. Все про бухгалтерський облік . № 111, 25 листопада 2004. – 31 с.
9. Журнал «Праця і закон» №3. К.: 3 лютого 2003р. – 13-15 с.
2. Кодекс законів про працю від 10 грудня 1971 року зі змінами та доповненнями від 18 листопада 2004 року.
3. Болотіна Н.Б., Чанишева Трудове право України , К.: 2001. – 536 с.
4. Прокопенко В.І. Трудове право . К.: Вен турі, 1996. – 223 с.
5. Пилипенко П.Д. Трудове право України. Київ. – 2003р. – 269с.
6. Трудове право України : Навч. Посібник для студ. юрид. спеціальностей Вищих навчальних закладів / Пилипенко П.Д., Буряк В.Я., Козак З.Я. та ін.; За ред.. П.Д.Пилипенко . – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – 535 с.
7. Вороная Н. Податки та бухгалтерський облік. № 79, 3 жовтня 2005. – 63 с.
8. Все про бухгалтерський облік . № 111, 25 листопада 2004. – 31 с.
9. Журнал «Праця і закон» №3. К.: 3 лютого 2003р. – 13-15 с.
Другие работы этого направления