|
ЦЕНА:
60 грн.
|
||
|
ЦЕНА:
138 руб.
|
||
|
Данную работу можно скачать сразу после оплаты!!!
|
||
| Тема работы: | Функції та принципи трудового права України (ID работы: 1056) |
| Направление: | Право |
| Предмет: | Трудовое право |
| Тип работы: | Курсовая работа |
| Число страниц: | 49 |
| Год защиты: | 2009 |
| ВУЗ: | Киевский Национальный Университет им. Шевченко (КНУ им. Шевченко) |
| Язык: | Украинский |
Содержание
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРЕДМЕТУ ТА ФУНКЦІЇ ТРУДОВОГО ПРАВА
1.1. Поняття, предмет, метод і система трудового права України
1.2 Загальна характеристика функцій трудового права
РОЗДІЛ ІІ. ПОНЯТТЯ ТА ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ПРИНЦИПІВ ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ
2.1 Поняття основних принципів трудового права України
2.2. Основні права і свободи громадян, закріплені в Конституції України, що визначають принципи правового регулювання трудових відносин
2.3. Принципи трудового права, закріплені в Кодексі законів про працю України та інших законодавчих актах про працю
2.4. Зміст принципів трудового права
РОЗДІЛ ІІІ. ПРІОРИТЕТИ РОЗВИТКУ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ 39
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРЕДМЕТУ ТА ФУНКЦІЇ ТРУДОВОГО ПРАВА
1.1. Поняття, предмет, метод і система трудового права України
1.2 Загальна характеристика функцій трудового права
РОЗДІЛ ІІ. ПОНЯТТЯ ТА ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ПРИНЦИПІВ ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ
2.1 Поняття основних принципів трудового права України
2.2. Основні права і свободи громадян, закріплені в Конституції України, що визначають принципи правового регулювання трудових відносин
2.3. Принципи трудового права, закріплені в Кодексі законів про працю України та інших законодавчих актах про працю
2.4. Зміст принципів трудового права
РОЗДІЛ ІІІ. ПРІОРИТЕТИ РОЗВИТКУ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ 39
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Введение
ВСТУП
ХХ століття увійде в історію як століття реформ, і насамперед економічних. Економічні реформи - це значні перетворення, зміни в системі ведення господарства, організації виробництва і управління економікою, грошово-фінансовою, соціальною і екологічною сферами, які зачіпають співвідношення між різними формами власності, між державним регулюванням і ринковим саморегулюванням, між інтеграцією і національними інтересами. Особливий вид реформ спостерігається в постсоціалістичних країнах. Він пов’язаний з переходом від централізованої планової економіки до ринкової. Економічні реформи в цьому разі трансформують суспільство, ведуть до змін соціально-економічного середовища.
З прийняттям Конституції Україна вступила в новий етап розбудови демократичної соціально-правової держави. На порядок денний поставлені питання кодифiкацiї українського законодавства. Необхiднiсть проведення вiдповiдної кодифiкацiї зумовлена також i тим, що Україна стала незалежною i повинна мати своє законодавство, яке б вiдповiдало iстотним потребам суспiльства та правовим принципам iснування розвиненої цивiлiзованої держави. Правова система України також повинна повною мiрою вiдповiдати новим умовам життя суспiльства, надiйно забезпечувати захист прав та iнтересiв людини, усiх суб’єктiв суспiльних вiдносин. Через увесь змiст Конституцiї проводиться надзвичайно цiнна i гуманна iдея, а саме: держава створюється i функцiонує для людини, вiдповiдає перед нею за свою дiяльнiсть. Конституцiя України є своєрiдним “юридичним паспортом” держави, з одного боку, а з другого - “серцем”, ядром подальшого розвитку i вдосконалення всiєї правової системи
За Конституцією Україна проголошена незалежною, суверенною, демократичною, соціальною і правовою державою. Досягнення цього ідеалу неможливе без радикальних економічних так і правових реформ. Правовою базою економічних перетворень повинно стати законодавство, покликане по-новому врегулювати суспільні відносини.
Отже, на чільне місце виходить питання ролі та місця держави у правовому регулюванні суспільних відносин, в т. ч. трудових та тісно пов’язаних з ними відносин. Перехід до ринкової економіки вимагає звуження централізованого правового регулювання, для того, щоб враховувати особливості різних видів суспільних відносин.
Розширення сфери локального регулювання дає змогу максимально враховувати особливості трудових і тісно пов’язаних з ними суспільних відносин. Цим самим розширюється сфера диференціації правового регулювання.
Держава в централізованому порядку встановлює межі диференціації правового регулювання шляхом встановлення для працівників мінімального рівня їх трудових прав та гарантії їх захисту, регулює порядок виникнення і припинення трудових і тісно пов’язаних з ними відносин, а також способи вирішення спорів, які виникають між суб’єктами трудових правовідносин.
Цим самим забезпечується єдність правового регулювання, єдині підходи регламентації різних видів трудових і тісно пов’язаних з ними відносин.
Розвиток законодавства про працю в сучасний період свідчить про наявність в ньому двох тенденцій. З одного боку - це усунення невиправданої диференціації правового регулювання окремих трудових і тісно пов’язаних з ними відносин, тобто до розширення сфери єдності правового регулювання. З другого - це розширення сфери диференціації правового регулювання як окремих видів трудових і тісно пов’язаних з ними відносин. Це відбувається шляхом розширення кола відносин, що підлягають локальному регулюванню, і надання суб’єктам трудових правовідносин відповідних повноважень по встановленню умов праці. Розширено сферу локального регулювання відносин робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, нормування та матеріального стимулювання працівників.
Отже, предмет роботи – функції та принципи трудового права України.
Об’єкт роботи – норми трудовго права.
Мета роботи – дослідити функції та принципи трудового права України.
Відповідно до мети роботи було поставлено наступні завдання:
- Визначити поняття, предмет та метод труждового права України
- Визначити основні функції трудового права України
- Проаналізувати принципи трудового права закріплені в законодавстві
- Дослідити напрямки удосконалення трудового законодавства України.
Сруктура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку та списку використаної літератури.
ХХ століття увійде в історію як століття реформ, і насамперед економічних. Економічні реформи - це значні перетворення, зміни в системі ведення господарства, організації виробництва і управління економікою, грошово-фінансовою, соціальною і екологічною сферами, які зачіпають співвідношення між різними формами власності, між державним регулюванням і ринковим саморегулюванням, між інтеграцією і національними інтересами. Особливий вид реформ спостерігається в постсоціалістичних країнах. Він пов’язаний з переходом від централізованої планової економіки до ринкової. Економічні реформи в цьому разі трансформують суспільство, ведуть до змін соціально-економічного середовища.
З прийняттям Конституції Україна вступила в новий етап розбудови демократичної соціально-правової держави. На порядок денний поставлені питання кодифiкацiї українського законодавства. Необхiднiсть проведення вiдповiдної кодифiкацiї зумовлена також i тим, що Україна стала незалежною i повинна мати своє законодавство, яке б вiдповiдало iстотним потребам суспiльства та правовим принципам iснування розвиненої цивiлiзованої держави. Правова система України також повинна повною мiрою вiдповiдати новим умовам життя суспiльства, надiйно забезпечувати захист прав та iнтересiв людини, усiх суб’єктiв суспiльних вiдносин. Через увесь змiст Конституцiї проводиться надзвичайно цiнна i гуманна iдея, а саме: держава створюється i функцiонує для людини, вiдповiдає перед нею за свою дiяльнiсть. Конституцiя України є своєрiдним “юридичним паспортом” держави, з одного боку, а з другого - “серцем”, ядром подальшого розвитку i вдосконалення всiєї правової системи
За Конституцією Україна проголошена незалежною, суверенною, демократичною, соціальною і правовою державою. Досягнення цього ідеалу неможливе без радикальних економічних так і правових реформ. Правовою базою економічних перетворень повинно стати законодавство, покликане по-новому врегулювати суспільні відносини.
Отже, на чільне місце виходить питання ролі та місця держави у правовому регулюванні суспільних відносин, в т. ч. трудових та тісно пов’язаних з ними відносин. Перехід до ринкової економіки вимагає звуження централізованого правового регулювання, для того, щоб враховувати особливості різних видів суспільних відносин.
Розширення сфери локального регулювання дає змогу максимально враховувати особливості трудових і тісно пов’язаних з ними суспільних відносин. Цим самим розширюється сфера диференціації правового регулювання.
Держава в централізованому порядку встановлює межі диференціації правового регулювання шляхом встановлення для працівників мінімального рівня їх трудових прав та гарантії їх захисту, регулює порядок виникнення і припинення трудових і тісно пов’язаних з ними відносин, а також способи вирішення спорів, які виникають між суб’єктами трудових правовідносин.
Цим самим забезпечується єдність правового регулювання, єдині підходи регламентації різних видів трудових і тісно пов’язаних з ними відносин.
Розвиток законодавства про працю в сучасний період свідчить про наявність в ньому двох тенденцій. З одного боку - це усунення невиправданої диференціації правового регулювання окремих трудових і тісно пов’язаних з ними відносин, тобто до розширення сфери єдності правового регулювання. З другого - це розширення сфери диференціації правового регулювання як окремих видів трудових і тісно пов’язаних з ними відносин. Це відбувається шляхом розширення кола відносин, що підлягають локальному регулюванню, і надання суб’єктам трудових правовідносин відповідних повноважень по встановленню умов праці. Розширено сферу локального регулювання відносин робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, нормування та матеріального стимулювання працівників.
Отже, предмет роботи – функції та принципи трудового права України.
Об’єкт роботи – норми трудовго права.
Мета роботи – дослідити функції та принципи трудового права України.
Відповідно до мети роботи було поставлено наступні завдання:
- Визначити поняття, предмет та метод труждового права України
- Визначити основні функції трудового права України
- Проаналізувати принципи трудового права закріплені в законодавстві
- Дослідити напрямки удосконалення трудового законодавства України.
Сруктура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку та списку використаної літератури.
Заключение
ВИСНОВКИ
Сьогодні, на початку нового тисячоліття, в період переходу українського суспільства до ринкової економіки сама логіка історико-правового та соціально-політичного поступу змушує зі всією серйозністю звернутись до проблем структурної побудови та подальшого розвитку системи трудового права України.
Трудове право України - невід’ємна складова системи національного права. Це окрема галузь, яка обіймає сукупність нормативних приписів, покликаних регулювати трудові та тісно пов’язані з ними відносини. Водночас галузь трудового права не лише є складовою частиною національної системи права, але й сама утворює систему правових норм нижчого порядку. Взаємодіючи поміж собою в процесі регулювання однорідних суспільних відносин, норми трудового права утворюють підінститути, інститути і підгалузі трудового права.
Зрозуміло, що за умов тотальної зміни соціально-економічних, політичних, ідеологічних та правових відносин, дослідження структурних елементів системи трудового права вимагає нових підходів. Лише на цій підставі можливий успішний подальший розвиток галузі трудового права як системи права і системи законодавства.
В умовах реформування трудового законодавства України особливого значення набувають наукові дослідження загальнотеоретичних проблем правового регулювання суспільно-трудових відносин. Їхня важливість зумовлена передусім потребою глибокого та всебічного аналізу багатьох концептуальних засад теорії трудового права в процесі ринкових перетворень, що відбуваються в Україні, загостренням проблеми відповідності національного законодавства міжнародним стандартам, конвенціям і рекомендаціям Міжнародної організації праці, браком ґрунтовних наукових досліджень теоретичного характеру в науці трудового права за останній період.
Зміни, що відбуваються останнім часом у сфері суспільної організації праці, проведення ринкових реформ об’єктивно потребують удосконалення правового забезпечення трудових правовідносин. Уже тепер можна констатувати розширення договірних засад встановлення умов праці, накреслюються тенденції відходу від надмірного централізованого правового регулювання, передбачено можливість укладення контрактів у трудових правовідносинах та інші принципово важливі чинники, які дають підстави сподіватись, що невдовзі трудове право України, як це йому й належить, набуде статусу права соціального.
Попри всі ті зміни, що відбуваються у трудовому праві, є ще чимало проблем, які потребують свого нагального вирішення. І чи не найбільше таких проблем постає в теорії трудового права, яка й покликана обґрунтувати основні концептуальні напрями реформування галузі права.
Поза тим, чи не найголовнішим напрямком еволюції нормативно-правового регулювання трудових відносин в сучасному українському суспільстві є створення відносин так званого соціального партнерства, що характеризуються повноцінним гарантуванням трудових прав та свобод усіх суб’єктів трудових правовідносин.
Тому зараз чи не найактуальнiшим для нацiональної юридичної науки є теоретичне обґрунтування та активне втручання в процес кодифiкацiї правової системи держави. Серед майбутнiх кодифiкацiйних актiв не останнє мiсце займає Трудовий кодекс України. Пiдготовка Трудового кодексу вже вступила в стадiю обговорення на сторiнках юридичних видань.
Це дуже важливо, оскiльки ефективнiсть правових норм залежить вiд теоретично обґрунтованого i практично аргументованого їх вибору i закрiплення в чинному законодавствi, а також вiд правильного їх застосування на практицi. Конкретнi пропозицiї в цьому аспектi можуть бути виробленi тiльки в результатi глибоких наукових дослiджень. Для здiйснення назрiлих змiстовних змiн у правi потрiбнi серйознi теоретичнi розробки i ретельно вивiренi практичнi рiшення. Разом з тим, юридична теорiя повинна спиратися i на попереднi досягнення науки, потреби практики, демократичне обговорення i вирiшення наукових проблем.
Знаходячись в центрi європейської цивiлiзацiї, Україна в розвитку своєї державностi та кодифiкацiї законодавства повинна опанувати позитивний досвiд європейських держав, враховуючи власну iсторiю, природнi особливостi розташування, структуру населення, його менталiтет та iншi суб’єктивнi обставини. Врахування цих аспектiв дасть можливiсть вибрати правильний напрямок розвитку правової реформи, створити правову державу та забезпечити Українi належне мiсце в системi розвинених держав свiту. Зрозумiло, що i трудове законодавство не може бути вiдiрваним вiд загальної концепцiї розвитку правової системи України.
В умовах ринкової економiки в основу правового регулювання трудових вiдносин треба покласти важливе iстотне право людини - право вiльно розпоряджатися собою та своїми здiбностями. Це знайшло своє вiдображення у ст. 43 Конституцiї України, де проголошено, що кожен має право на працю, яке передбачає можливiсть заробляти на життя працею, яку вiн свiдомо обирає, на яку вiльно погоджується.
Тому зараз перед наукою трудового права України стоїть важливе завдання щодо розробки та створення такого механiзму правового регулювання, який би забезпечив надiйну гарантiю реалiзацiї цього права. Розробка механiзму правового регулювання трудових вiдносин повинна проходити через кодифiкацiю трудового законодавства України як основної форми його вдосконалення.
Сьогодні, на початку нового тисячоліття, в період переходу українського суспільства до ринкової економіки сама логіка історико-правового та соціально-політичного поступу змушує зі всією серйозністю звернутись до проблем структурної побудови та подальшого розвитку системи трудового права України.
Трудове право України - невід’ємна складова системи національного права. Це окрема галузь, яка обіймає сукупність нормативних приписів, покликаних регулювати трудові та тісно пов’язані з ними відносини. Водночас галузь трудового права не лише є складовою частиною національної системи права, але й сама утворює систему правових норм нижчого порядку. Взаємодіючи поміж собою в процесі регулювання однорідних суспільних відносин, норми трудового права утворюють підінститути, інститути і підгалузі трудового права.
Зрозуміло, що за умов тотальної зміни соціально-економічних, політичних, ідеологічних та правових відносин, дослідження структурних елементів системи трудового права вимагає нових підходів. Лише на цій підставі можливий успішний подальший розвиток галузі трудового права як системи права і системи законодавства.
В умовах реформування трудового законодавства України особливого значення набувають наукові дослідження загальнотеоретичних проблем правового регулювання суспільно-трудових відносин. Їхня важливість зумовлена передусім потребою глибокого та всебічного аналізу багатьох концептуальних засад теорії трудового права в процесі ринкових перетворень, що відбуваються в Україні, загостренням проблеми відповідності національного законодавства міжнародним стандартам, конвенціям і рекомендаціям Міжнародної організації праці, браком ґрунтовних наукових досліджень теоретичного характеру в науці трудового права за останній період.
Зміни, що відбуваються останнім часом у сфері суспільної організації праці, проведення ринкових реформ об’єктивно потребують удосконалення правового забезпечення трудових правовідносин. Уже тепер можна констатувати розширення договірних засад встановлення умов праці, накреслюються тенденції відходу від надмірного централізованого правового регулювання, передбачено можливість укладення контрактів у трудових правовідносинах та інші принципово важливі чинники, які дають підстави сподіватись, що невдовзі трудове право України, як це йому й належить, набуде статусу права соціального.
Попри всі ті зміни, що відбуваються у трудовому праві, є ще чимало проблем, які потребують свого нагального вирішення. І чи не найбільше таких проблем постає в теорії трудового права, яка й покликана обґрунтувати основні концептуальні напрями реформування галузі права.
Поза тим, чи не найголовнішим напрямком еволюції нормативно-правового регулювання трудових відносин в сучасному українському суспільстві є створення відносин так званого соціального партнерства, що характеризуються повноцінним гарантуванням трудових прав та свобод усіх суб’єктів трудових правовідносин.
Тому зараз чи не найактуальнiшим для нацiональної юридичної науки є теоретичне обґрунтування та активне втручання в процес кодифiкацiї правової системи держави. Серед майбутнiх кодифiкацiйних актiв не останнє мiсце займає Трудовий кодекс України. Пiдготовка Трудового кодексу вже вступила в стадiю обговорення на сторiнках юридичних видань.
Це дуже важливо, оскiльки ефективнiсть правових норм залежить вiд теоретично обґрунтованого i практично аргументованого їх вибору i закрiплення в чинному законодавствi, а також вiд правильного їх застосування на практицi. Конкретнi пропозицiї в цьому аспектi можуть бути виробленi тiльки в результатi глибоких наукових дослiджень. Для здiйснення назрiлих змiстовних змiн у правi потрiбнi серйознi теоретичнi розробки i ретельно вивiренi практичнi рiшення. Разом з тим, юридична теорiя повинна спиратися i на попереднi досягнення науки, потреби практики, демократичне обговорення i вирiшення наукових проблем.
Знаходячись в центрi європейської цивiлiзацiї, Україна в розвитку своєї державностi та кодифiкацiї законодавства повинна опанувати позитивний досвiд європейських держав, враховуючи власну iсторiю, природнi особливостi розташування, структуру населення, його менталiтет та iншi суб’єктивнi обставини. Врахування цих аспектiв дасть можливiсть вибрати правильний напрямок розвитку правової реформи, створити правову державу та забезпечити Українi належне мiсце в системi розвинених держав свiту. Зрозумiло, що i трудове законодавство не може бути вiдiрваним вiд загальної концепцiї розвитку правової системи України.
В умовах ринкової економiки в основу правового регулювання трудових вiдносин треба покласти важливе iстотне право людини - право вiльно розпоряджатися собою та своїми здiбностями. Це знайшло своє вiдображення у ст. 43 Конституцiї України, де проголошено, що кожен має право на працю, яке передбачає можливiсть заробляти на життя працею, яку вiн свiдомо обирає, на яку вiльно погоджується.
Тому зараз перед наукою трудового права України стоїть важливе завдання щодо розробки та створення такого механiзму правового регулювання, який би забезпечив надiйну гарантiю реалiзацiї цього права. Розробка механiзму правового регулювання трудових вiдносин повинна проходити через кодифiкацiю трудового законодавства України як основної форми його вдосконалення.
Литература
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28 червня 1996 року. – К.: Влад і Влада, - 1996, - 78 с.
2. Кодекс законів про працю України від 10.12.71, із змінами, станом на 01.01.2010.http://www.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=322%2D08&prin
3. Закон України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 36. - ст.361.
4. Алексеев С.С. Проблемы теории государства и права, М. 1972., т.1, с.138
5. Болотіна Н. Б., Чанишева Г. І., Додіна Т. М., Олейніков О. Л., Гуменюк І. О. Трудове право України: Підручник / Н. Б. Болотіна (ред.), Г. І. Чанишева (ред.). - 2. вид., стереотип. - К. : Київська обласна організація товариства "Знання", 2001.- 490 с.
6. Горбулін В.П. Економічний розвиток та національна безпека (вступне слово) // Матеріали круглого столу ”Сучасні проблеми економічного розвитку України”/ http://www.niurr.gov.ua/ukr/econom/krugly_stil’99/index_econom.htm
7. Губський Б.В. Об’єктивні передумови трансформації економіки України // Матеріали круглого столу ”Сучасні проблеми економічного розвитку України”/ http://www.niurr.gov.ua/ukr/econom/krugly_stil’99/index_econom.htm.
8. Гусов К.Н., Толкунова В.Н., Трудовое право России. М.: Юристъ, 1997, с.26.
9. Донова И. В., Веденеева В. Т. Кто, кому, за что и сколько платит на приватизированном предприятии // Социологические исследования. - 1995. - № 2. - с. 24-28
10. ЖернаковВ. Соціально-трудові відносини: поняття, суб’єкти, правове регулювання // Право України. - 1999. - № 10. - с. – 43
11. Каган М. С., Система и структура/ Системный подход и гуманитарное знание: Избранные статьи. Л. Изд-во Ленинградского университета, 1991, с.33.
12. Киселев И.Я. Зарубежное трудовое право. - М., 1998, - с. 162-163
13. Лазор В. Про соціальну значимість трудового договору в ринкових відносинах // Право України. - 2000. - № 7. - с. 31-36
14. Лебедев В. О реформе трудового права // Российская юстиция, - 1997, - №9. с. 42-49.
15. Маврин С. П. Принципы трудового права в условиях рыночной экономики // Правоведение. - 1992. - № 2. - С. 53-57
16. Молодцов М.В. Система трудового права и система законодательства о труде. М.: Юрид. Лит. - 1985, - 318 с.
17. Опришко В. Ф. Основні положення проекту концепції розвитку законодавства України до 2005 року // Концепція розвитку законодавства України. - К., 1996. - С. 3 – 17.
18. Перегудов Ф.И., Тарасенко Ф.П., Основы системного анализа, Томск: Изд-во НТЛ, 1997.
19. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права. - Львів: Видавничий центр Львів Національного ун-ту імені Івана Франка, 1999. – 214 с.
20. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. — 2.вид., стереотип. — Х. : Консум, 2000. — 480 с.
21. Российское трудовое право./ Под ред. А.Д. Зайкина, Изд. группа Инфра- М – Норма, М., 1997, 466 с.
22. Трудове право України: Підручник / За ред. Н.Б.Болотіної, Г.І.Чанишевої. - К.: Знання. - 2000. - 586 с.
23. Трудовое право / Под ред. О.В. Смирнова, М.: Проспект, - 1999, - 490 с.
24. Трудовое право России./Под ред. А.С. Пашкова, СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского Университета, 1993, -503 с.
25. Тьоткін В. Відпустка без збереження заробітної плати - законність та реальність // Юридичний вісник України. - 2000. - № 29.
26. Удосконалення трудового законодавства в умовах ринку / Відповід. ред. Н.М.Хуторян. - К., 1999, - 199 c.
27. Чанышева Г.И., Болотина Н.Б. Трудовое право Украины. – Х.:Одиссей, 1999. – 480 с.
1. Конституція України від 28 червня 1996 року. – К.: Влад і Влада, - 1996, - 78 с.
2. Кодекс законів про працю України від 10.12.71, із змінами, станом на 01.01.2010.http://www.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=322%2D08&prin
3. Закон України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 36. - ст.361.
4. Алексеев С.С. Проблемы теории государства и права, М. 1972., т.1, с.138
5. Болотіна Н. Б., Чанишева Г. І., Додіна Т. М., Олейніков О. Л., Гуменюк І. О. Трудове право України: Підручник / Н. Б. Болотіна (ред.), Г. І. Чанишева (ред.). - 2. вид., стереотип. - К. : Київська обласна організація товариства "Знання", 2001.- 490 с.
6. Горбулін В.П. Економічний розвиток та національна безпека (вступне слово) // Матеріали круглого столу ”Сучасні проблеми економічного розвитку України”/ http://www.niurr.gov.ua/ukr/econom/krugly_stil’99/index_econom.htm
7. Губський Б.В. Об’єктивні передумови трансформації економіки України // Матеріали круглого столу ”Сучасні проблеми економічного розвитку України”/ http://www.niurr.gov.ua/ukr/econom/krugly_stil’99/index_econom.htm.
8. Гусов К.Н., Толкунова В.Н., Трудовое право России. М.: Юристъ, 1997, с.26.
9. Донова И. В., Веденеева В. Т. Кто, кому, за что и сколько платит на приватизированном предприятии // Социологические исследования. - 1995. - № 2. - с. 24-28
10. ЖернаковВ. Соціально-трудові відносини: поняття, суб’єкти, правове регулювання // Право України. - 1999. - № 10. - с. – 43
11. Каган М. С., Система и структура/ Системный подход и гуманитарное знание: Избранные статьи. Л. Изд-во Ленинградского университета, 1991, с.33.
12. Киселев И.Я. Зарубежное трудовое право. - М., 1998, - с. 162-163
13. Лазор В. Про соціальну значимість трудового договору в ринкових відносинах // Право України. - 2000. - № 7. - с. 31-36
14. Лебедев В. О реформе трудового права // Российская юстиция, - 1997, - №9. с. 42-49.
15. Маврин С. П. Принципы трудового права в условиях рыночной экономики // Правоведение. - 1992. - № 2. - С. 53-57
16. Молодцов М.В. Система трудового права и система законодательства о труде. М.: Юрид. Лит. - 1985, - 318 с.
17. Опришко В. Ф. Основні положення проекту концепції розвитку законодавства України до 2005 року // Концепція розвитку законодавства України. - К., 1996. - С. 3 – 17.
18. Перегудов Ф.И., Тарасенко Ф.П., Основы системного анализа, Томск: Изд-во НТЛ, 1997.
19. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права. - Львів: Видавничий центр Львів Національного ун-ту імені Івана Франка, 1999. – 214 с.
20. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. — 2.вид., стереотип. — Х. : Консум, 2000. — 480 с.
21. Российское трудовое право./ Под ред. А.Д. Зайкина, Изд. группа Инфра- М – Норма, М., 1997, 466 с.
22. Трудове право України: Підручник / За ред. Н.Б.Болотіної, Г.І.Чанишевої. - К.: Знання. - 2000. - 586 с.
23. Трудовое право / Под ред. О.В. Смирнова, М.: Проспект, - 1999, - 490 с.
24. Трудовое право России./Под ред. А.С. Пашкова, СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского Университета, 1993, -503 с.
25. Тьоткін В. Відпустка без збереження заробітної плати - законність та реальність // Юридичний вісник України. - 2000. - № 29.
26. Удосконалення трудового законодавства в умовах ринку / Відповід. ред. Н.М.Хуторян. - К., 1999, - 199 c.
27. Чанышева Г.И., Болотина Н.Б. Трудовое право Украины. – Х.:Одиссей, 1999. – 480 с.
Другие работы этого направления
© 2023 Diplom.kiev.ua
Научные работы на заказ
Нужна научная работа?