|
ЦІНА:
130 грн.
|
||
|
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
|
||
| Тема роботи: | Літературно-критичні статті Євгена Маланюка (ID роботи: 674) |
| Напрям: | Мова/Література |
| Предмет: | Українська література |
| Тип роботи: | Курсова робота |
| Кількість сторінок: | 39 |
| Рік захисту: | 2009 |
| ВУЗ: | Львівський національний університет імені Івана Франка |
| Мова: | Українськa |
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ ЛІТЕРАТУРИ У ТРАКТУВАННІ ЄВГЕНА МАЛАНЮКА
1.1. Історико-літературні та методологічні аспекти національної ідентичності
1.2. Літературознавчий дискурс Маланюка
1.3. Концепція національної ідентичності у боротьбі “поетичних ідеологій”
РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ СПЕЦИФІКИ ЛІТЕРАТУРНО-КРИТИЧНОЇ ПРАКТИКИ ЄВГЕНА МАЛАНЮКА
2.1. Риторичні прийоми статей
2.2. Стилістична специфіка статей
2.3. Вибірковість Маланюкової критики
РОЗДІЛ ІІІ. ПРИНЦИПИ ОЗНАЧЕННЯ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ЛІТЕРАТУРИ В КОНЦЕПЦІЇ ЄВГЕНА МАЛАНЮКА
3.1. «Національне підсвідоме»
3.2. «Ідея маскулінності»
3.3. «Міфи та антиміфи про Україну»
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ ЛІТЕРАТУРИ У ТРАКТУВАННІ ЄВГЕНА МАЛАНЮКА
1.1. Історико-літературні та методологічні аспекти національної ідентичності
1.2. Літературознавчий дискурс Маланюка
1.3. Концепція національної ідентичності у боротьбі “поетичних ідеологій”
РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ СПЕЦИФІКИ ЛІТЕРАТУРНО-КРИТИЧНОЇ ПРАКТИКИ ЄВГЕНА МАЛАНЮКА
2.1. Риторичні прийоми статей
2.2. Стилістична специфіка статей
2.3. Вибірковість Маланюкової критики
РОЗДІЛ ІІІ. ПРИНЦИПИ ОЗНАЧЕННЯ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ЛІТЕРАТУРИ В КОНЦЕПЦІЇ ЄВГЕНА МАЛАНЮКА
3.1. «Національне підсвідоме»
3.2. «Ідея маскулінності»
3.3. «Міфи та антиміфи про Україну»
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
Вступ
ВСТУП
Актуальність курсової роботи полягає в трактуванні двох постколоніальних ситуацій – минулої (міжвоєнної) та сучасної (пострадянської) – як аналогічних тим, що вони породжують теоретичні рефлексії, спрямовані на пошук літературою означень та методологічних мотивацій власної культурно-національної ідентичності.
Естетичні та історичні параметри теоретичних зацікавлень митця перебувають в координатах фундаментальних проблем літературознавства. Йдеться про співвідношення національної традиції та модерністської свідомості, співіснування кількох культуротворчих проектів в Україні першої половини ХХ ст., кожен з яких характеризується обґрунтованістю й необхідністю творчих підходів до їх розуміння і втілення.
Об’єктом курсової роботи є літературознавча та критична творчість Євгена Маланюка. Аналізуються також поетичні твори та листування письменника, що безпосередньо пов’язані з авторськими роздумами про форми презентації національного в художній творчості.
Предметом курсової роботи є феномен національної ідентичності в літературному дискурсі, його модифікації під дією історико-культурних змін та оригінального авторського бачення. Творчість Маланюка розглядається в ситуації суперечливої міжвоєнної епохи ХХ ст., у контексті тогочасних літературознавчих, а ширше - культурницьких ідей, наявних у працях О.Бабія, І.Гончаренка, Д. Донцова, Ю.Липи.
Принцип національного мистецтва, що його в свій час відстоював Євген Маланюк, не був для українського літературознавства новим. Оригінальними слід вважати нові методологічні стратегії та їх естетичні наповнення, які пропонував митець.
Відтак, метою курсової роботи є розкриття змісту концепції Є.Маланюка, з′ясування її теоретичних принципів та естетичних особливостей.
Досягнення цієї мети передбачає розв’язання таких завдань:
1) розкрити засади національної ідентичності літератури в концепції Є. Маланюка
2) з’ясувати, в яких риторичних формулюваннях та контекстуальних вимірах функціонувало поняття “національна література” в теоретико-літературному дискурсі Євгена Маланюка
3) простежити особливості рецепції Є.Маланюком явищ та персоналій літератури
4) проаналізувати й узагальнити основні критичні та естетичні позиції Євгена Маланюка
5) встановити взаємовідношення теоретичних засад і поетичної практики Євгена Маланюка
6) кваліфікувати місце та значення теоретико-літературної творчості Євгена Маланюка в українській літературознавчій думці.
Методи дослідження. В курсовій роботі використано культурно-історичний метод, метод системного аналізу, метод архетипної критики, елементи гендерного та психоаналітичного підходів.
Обсяг і структура курсової роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел та літератури.
Актуальність курсової роботи полягає в трактуванні двох постколоніальних ситуацій – минулої (міжвоєнної) та сучасної (пострадянської) – як аналогічних тим, що вони породжують теоретичні рефлексії, спрямовані на пошук літературою означень та методологічних мотивацій власної культурно-національної ідентичності.
Естетичні та історичні параметри теоретичних зацікавлень митця перебувають в координатах фундаментальних проблем літературознавства. Йдеться про співвідношення національної традиції та модерністської свідомості, співіснування кількох культуротворчих проектів в Україні першої половини ХХ ст., кожен з яких характеризується обґрунтованістю й необхідністю творчих підходів до їх розуміння і втілення.
Об’єктом курсової роботи є літературознавча та критична творчість Євгена Маланюка. Аналізуються також поетичні твори та листування письменника, що безпосередньо пов’язані з авторськими роздумами про форми презентації національного в художній творчості.
Предметом курсової роботи є феномен національної ідентичності в літературному дискурсі, його модифікації під дією історико-культурних змін та оригінального авторського бачення. Творчість Маланюка розглядається в ситуації суперечливої міжвоєнної епохи ХХ ст., у контексті тогочасних літературознавчих, а ширше - культурницьких ідей, наявних у працях О.Бабія, І.Гончаренка, Д. Донцова, Ю.Липи.
Принцип національного мистецтва, що його в свій час відстоював Євген Маланюк, не був для українського літературознавства новим. Оригінальними слід вважати нові методологічні стратегії та їх естетичні наповнення, які пропонував митець.
Відтак, метою курсової роботи є розкриття змісту концепції Є.Маланюка, з′ясування її теоретичних принципів та естетичних особливостей.
Досягнення цієї мети передбачає розв’язання таких завдань:
1) розкрити засади національної ідентичності літератури в концепції Є. Маланюка
2) з’ясувати, в яких риторичних формулюваннях та контекстуальних вимірах функціонувало поняття “національна література” в теоретико-літературному дискурсі Євгена Маланюка
3) простежити особливості рецепції Є.Маланюком явищ та персоналій літератури
4) проаналізувати й узагальнити основні критичні та естетичні позиції Євгена Маланюка
5) встановити взаємовідношення теоретичних засад і поетичної практики Євгена Маланюка
6) кваліфікувати місце та значення теоретико-літературної творчості Євгена Маланюка в українській літературознавчій думці.
Методи дослідження. В курсовій роботі використано культурно-історичний метод, метод системного аналізу, метод архетипної критики, елементи гендерного та психоаналітичного підходів.
Обсяг і структура курсової роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел та літератури.
Висновок
ВИСНОВКИ
Творчість Є.Маланюка була спрямована на створення контексту української культури, єдиного комунікаційного поля й навіть рецептивного рівня. Маланюк, в руслі романтичного мислення, формував монолітний погляд на світ і людину, моделюючи національну культуру. Тому важливою детермінантою культуротворення Маланюка стає образ (архетип) цілісності, тобто ідентичності, яку він розумів як єдність протилежностей.
Аналіз літературно-критичних текстів Маланюка дозволяє виділити структуротворчі чинники його уявлень про національну літературу. Отже, Маланюкова ідея національно ідентичної літератури розгорталася в рамках трьох взаємопов’язаних концептів: національного підсвідомого, маскулінності, міфотворчості.
Пріоритет підсвідомого дискурсу мав забезпечити національно-художні структури ідеєю іманентності. Образ Антимарії чи не найкраще ілюструє архетип національного підсвідомого, який треба подолати, але який існує в уяві митця, в традиції тієї культурної свідомості, до якої він належить.
Поняття національного підсвідомого також виправдовувало безапеляційність поглядів, оскільки критик, на думку Маланюка, тобто й він сам, виступає транслятором “бездоказових правд” та “універсальних істин”.
Найбільш кардинальна стратегія літературних студій Є.Маланюка - ідея маскулінізації українського письменства, що присутня на всіх рівнях його теоретичного дискурсу: в риториці, естетиці, рецепції, зокрема в ідеї завоювання правди про літературний процес, у відкиданні народництва й модернізму, в уявленні про викривлену рецепцію українського літературного розвитку, в конструюванні національної “легенди” України.
У теоретичному дискурсі Маланюка національна ідентичність літератури має подвійний характер.
З одного боку, виступає безособистісним компонентом, культурним підсвідомим. Але активізація цього підсвідомого, вважав Маланюк, можлива виключно через індивідуальний досвід. Тому він і визнавав, і ставив під сумнів вплив політики на літературу.
Завдання державного становлення, що, безумовно, пронизують творчість Маланюка, на рівні поетичного втілення й навіть критичної практики переписані так, що окремі ідеологеми стають міфологемами. Такий ефект Р.Барт назвав ідеологічною інверсією. Однак важливо зазначити, що Є.Маланюк (чи його ліричний герой) сам перебуває в створеному ним світі, його стратегії продиктовані не лише раціональним розрахунком культурой державотворення, а й щирою вірою в певний порядок речей, в те, що він переповідає інтуїтивно відчуту правду, зокрема правду про українську літературну традицію. Якщо спроектувати це на проблему взаємовідношення між цінностями нації та особистості, творчість Маланюка репрезентує такий тип художнього мислення, котрий поєднує, за З.Фройдом, “принцип насолоди” з “принципом реальності”, тобто є суб′єктивно-об′єктивним. Вважаємо, що розуміння аксіологічності та іманентності національного почуття мотивувалися романтичним устремлінням митця і були ще позначені вірою в істинність та безумовність національних цінностей, у реальну силу національних міфів.
Абсолютизація національного почуття й антимодернізм зумовили те, що творчість Є.Маланюка в сучасному літературознавстві визначається рамками “празької школи”. Проте, відштовхуючись від проаналізованих тверджень самого Маланюка, можемо зробити висновок, що національну ідею він розкриває в площині модерністських засад, впроваджуючи модерні або трансформуючи традиційні культурні дискурси (мілітаризму, імморалізму, демонізму). Очевидно, слід говорити про синхронність в Україні першої третини ХХ ст. двох культурних ідеологій - модернізму й націоналізму.
Літературознавча діяльність Маланюка відображає передусім міжвоєнний час. Його культуротворчі стратегії перегукуються з ідеями багатьох діячів Радянської й Західної України, а більшість висловлених ним думок актуалізуються саме в цей період.
Творчість Є.Маланюка була спрямована на створення контексту української культури, єдиного комунікаційного поля й навіть рецептивного рівня. Маланюк, в руслі романтичного мислення, формував монолітний погляд на світ і людину, моделюючи національну культуру. Тому важливою детермінантою культуротворення Маланюка стає образ (архетип) цілісності, тобто ідентичності, яку він розумів як єдність протилежностей.
Аналіз літературно-критичних текстів Маланюка дозволяє виділити структуротворчі чинники його уявлень про національну літературу. Отже, Маланюкова ідея національно ідентичної літератури розгорталася в рамках трьох взаємопов’язаних концептів: національного підсвідомого, маскулінності, міфотворчості.
Пріоритет підсвідомого дискурсу мав забезпечити національно-художні структури ідеєю іманентності. Образ Антимарії чи не найкраще ілюструє архетип національного підсвідомого, який треба подолати, але який існує в уяві митця, в традиції тієї культурної свідомості, до якої він належить.
Поняття національного підсвідомого також виправдовувало безапеляційність поглядів, оскільки критик, на думку Маланюка, тобто й він сам, виступає транслятором “бездоказових правд” та “універсальних істин”.
Найбільш кардинальна стратегія літературних студій Є.Маланюка - ідея маскулінізації українського письменства, що присутня на всіх рівнях його теоретичного дискурсу: в риториці, естетиці, рецепції, зокрема в ідеї завоювання правди про літературний процес, у відкиданні народництва й модернізму, в уявленні про викривлену рецепцію українського літературного розвитку, в конструюванні національної “легенди” України.
У теоретичному дискурсі Маланюка національна ідентичність літератури має подвійний характер.
З одного боку, виступає безособистісним компонентом, культурним підсвідомим. Але активізація цього підсвідомого, вважав Маланюк, можлива виключно через індивідуальний досвід. Тому він і визнавав, і ставив під сумнів вплив політики на літературу.
Завдання державного становлення, що, безумовно, пронизують творчість Маланюка, на рівні поетичного втілення й навіть критичної практики переписані так, що окремі ідеологеми стають міфологемами. Такий ефект Р.Барт назвав ідеологічною інверсією. Однак важливо зазначити, що Є.Маланюк (чи його ліричний герой) сам перебуває в створеному ним світі, його стратегії продиктовані не лише раціональним розрахунком культурой державотворення, а й щирою вірою в певний порядок речей, в те, що він переповідає інтуїтивно відчуту правду, зокрема правду про українську літературну традицію. Якщо спроектувати це на проблему взаємовідношення між цінностями нації та особистості, творчість Маланюка репрезентує такий тип художнього мислення, котрий поєднує, за З.Фройдом, “принцип насолоди” з “принципом реальності”, тобто є суб′єктивно-об′єктивним. Вважаємо, що розуміння аксіологічності та іманентності національного почуття мотивувалися романтичним устремлінням митця і були ще позначені вірою в істинність та безумовність національних цінностей, у реальну силу національних міфів.
Абсолютизація національного почуття й антимодернізм зумовили те, що творчість Є.Маланюка в сучасному літературознавстві визначається рамками “празької школи”. Проте, відштовхуючись від проаналізованих тверджень самого Маланюка, можемо зробити висновок, що національну ідею він розкриває в площині модерністських засад, впроваджуючи модерні або трансформуючи традиційні культурні дискурси (мілітаризму, імморалізму, демонізму). Очевидно, слід говорити про синхронність в Україні першої третини ХХ ст. двох культурних ідеологій - модернізму й націоналізму.
Літературознавча діяльність Маланюка відображає передусім міжвоєнний час. Його культуротворчі стратегії перегукуються з ідеями багатьох діячів Радянської й Західної України, а більшість висловлених ним думок актуалізуються саме в цей період.
Література
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
Джерела:
1. “Міф України” Євгена Маланюка // Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство. Збірник наукових праць. – Вип. 7. – Рівне: РДГУ, 2000
2. Євген Маланюк: проект авторської ідентичності // Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство. Збірник наукових праць. – Вип. 9. – Рівне: РДГУ, 2000
3. Національне підсвідоме в теоретичному доробку Євгена Маланюка // Слово і час. – 2000. - № 11
4. Специфіка літературно-критичної практики Євгена Маланюка // Дивослово. – 2001. - № 6
5. Мистецька філософія Євгена Маланюка. Антимодернізм та нова модерність // Актуальні проблеми сучасної філології., 2000
6. Літературознавство. Збірник наукових праць. – Вип. 10. – Рівне: РДГУ, 2001
7. Жага мілітарності (з української літературної думки 10-40-х рр. ХХ ст.) // Слово і час. – 2001. - № 10
8. Голос життя – голос смерти (Біографія, естетика, поезія Євгена Маланюка) // Сучасність. – 2001. - № 10
Література:
1. Бандуа О. Виявлення особистості автора у творі//УМЛШ – 2005
2. Ващенко В.С. Про становлення й самовизначення лінгвостилістики як науки // Українська народна лексика.– Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетров. ун-ту, 2003
3. Ващенко В.С. Стилістичні явища в українській мові.– Харків, 2008.
4. Вишенська Н. Мудрість серця // Вітчизна.– 2005.– №2
5. Галич О. "І не спинюсь, аж поки серцем стихну" // Українська мова і література в школі.– 2000.– №9
6. Дослідження з лексикології та лексикографії.– К.: Наук. думка, 2005
7. Дятчук В.В., Пустовіт Л.О. Семантична структура і функціонування лексики української літературної мови.– К.: Наук. думка, 2003.– 156с.
8. Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова.– К.: Наук. думка, 2004
9. Клименко Н.Ф. Словотворча структура і семантика складних слів у сучасній українській мові.– К.: Наукова думка, 2004
10. Клименко Н.Ф., Пещак М.М., Савченко І.Ф. Формалізовані основи семантичної класифікації лексики.– К.: Наукова думка,2002
11. Клименко Н.Ф. Як народжується слово // Мовознавство.– 2002.– №3
12. Ковалик І.І. Про типологічну інтерпретацію художнього слова та вияв майстерності у Словнику мови творів І. Франка // Українське літературознавство.– Львів, 2000
13. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови.– К.: Вища школа, 2007
14. Ковальов В.П. Вимовна експресія художньої прози // Мовознавство.– 2003.– №1
15. Ковальов В.П. Виражальні засоби українського художнього мовлення.– Херсон: Херсонська міська друкарня, 2001
16. Ковальов В.П. Експресивне використання антонімів в українському художньому мовленні // Укр. мова і література в школі.– 2006.– №9
17. Маланюк Є: до проблеми малоросійства в мистецтві // Євген Маланюк: література, історіософія, культурологія. Матеріали міжнародної наукової конференції, присвяченої 100-річчю від дня народження Євгена Маланюка: У 2-х ч. – Кіровоград, КДПУ, 2007.- Частина 2
18. Теліга О. і Маланюк Є.: до проблеми творчих взаємин // Олена Теліга: громадське і духовне покликання жінки: Матеріали наукової конференції.- К.: Видавництво імені Олени Теліги, 2000
19. Пасічник Є. е раз про концепцію цілісного аналізу //УМЛШ – 2005
20. Прохоренко О. "Бард неспокою раси…" // Євген Маланюк. Життя і творчість. Навчально-методичний посібник.- Суми: Слобожанщина, 2006
21. Прохоренко О. "Розтоптані пелюстки" Євгена Маланюка // Слово і час.- 2006.- № 9
22. Прохоренко О. “З переситом від людського й земного…” (до проблеми релігієсофської лірики Євгена Маланюка) // Українська мова та література.- №34.- 2006
23. Прохоренко О.Ф. Творчість Євгена Маланюка і “Празька школа” українських поетів.- Рукопис.
24. Прохоренко О. "Я син свого народу…" (Авторська біографія і ментальність у творчості Євгена Маланюка) // Особистість письменника на уроці літератури. Навчальний посібник.- Суми: Слобожанщина, 2007
25. Прохоренко О. "Не просто поет, а духотворний Месія" // Самостійна Україна.- 2007.- Ч.2
Джерела:
1. “Міф України” Євгена Маланюка // Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство. Збірник наукових праць. – Вип. 7. – Рівне: РДГУ, 2000
2. Євген Маланюк: проект авторської ідентичності // Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство. Збірник наукових праць. – Вип. 9. – Рівне: РДГУ, 2000
3. Національне підсвідоме в теоретичному доробку Євгена Маланюка // Слово і час. – 2000. - № 11
4. Специфіка літературно-критичної практики Євгена Маланюка // Дивослово. – 2001. - № 6
5. Мистецька філософія Євгена Маланюка. Антимодернізм та нова модерність // Актуальні проблеми сучасної філології., 2000
6. Літературознавство. Збірник наукових праць. – Вип. 10. – Рівне: РДГУ, 2001
7. Жага мілітарності (з української літературної думки 10-40-х рр. ХХ ст.) // Слово і час. – 2001. - № 10
8. Голос життя – голос смерти (Біографія, естетика, поезія Євгена Маланюка) // Сучасність. – 2001. - № 10
Література:
1. Бандуа О. Виявлення особистості автора у творі//УМЛШ – 2005
2. Ващенко В.С. Про становлення й самовизначення лінгвостилістики як науки // Українська народна лексика.– Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетров. ун-ту, 2003
3. Ващенко В.С. Стилістичні явища в українській мові.– Харків, 2008.
4. Вишенська Н. Мудрість серця // Вітчизна.– 2005.– №2
5. Галич О. "І не спинюсь, аж поки серцем стихну" // Українська мова і література в школі.– 2000.– №9
6. Дослідження з лексикології та лексикографії.– К.: Наук. думка, 2005
7. Дятчук В.В., Пустовіт Л.О. Семантична структура і функціонування лексики української літературної мови.– К.: Наук. думка, 2003.– 156с.
8. Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова.– К.: Наук. думка, 2004
9. Клименко Н.Ф. Словотворча структура і семантика складних слів у сучасній українській мові.– К.: Наукова думка, 2004
10. Клименко Н.Ф., Пещак М.М., Савченко І.Ф. Формалізовані основи семантичної класифікації лексики.– К.: Наукова думка,2002
11. Клименко Н.Ф. Як народжується слово // Мовознавство.– 2002.– №3
12. Ковалик І.І. Про типологічну інтерпретацію художнього слова та вияв майстерності у Словнику мови творів І. Франка // Українське літературознавство.– Львів, 2000
13. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови.– К.: Вища школа, 2007
14. Ковальов В.П. Вимовна експресія художньої прози // Мовознавство.– 2003.– №1
15. Ковальов В.П. Виражальні засоби українського художнього мовлення.– Херсон: Херсонська міська друкарня, 2001
16. Ковальов В.П. Експресивне використання антонімів в українському художньому мовленні // Укр. мова і література в школі.– 2006.– №9
17. Маланюк Є: до проблеми малоросійства в мистецтві // Євген Маланюк: література, історіософія, культурологія. Матеріали міжнародної наукової конференції, присвяченої 100-річчю від дня народження Євгена Маланюка: У 2-х ч. – Кіровоград, КДПУ, 2007.- Частина 2
18. Теліга О. і Маланюк Є.: до проблеми творчих взаємин // Олена Теліга: громадське і духовне покликання жінки: Матеріали наукової конференції.- К.: Видавництво імені Олени Теліги, 2000
19. Пасічник Є. е раз про концепцію цілісного аналізу //УМЛШ – 2005
20. Прохоренко О. "Бард неспокою раси…" // Євген Маланюк. Життя і творчість. Навчально-методичний посібник.- Суми: Слобожанщина, 2006
21. Прохоренко О. "Розтоптані пелюстки" Євгена Маланюка // Слово і час.- 2006.- № 9
22. Прохоренко О. “З переситом від людського й земного…” (до проблеми релігієсофської лірики Євгена Маланюка) // Українська мова та література.- №34.- 2006
23. Прохоренко О.Ф. Творчість Євгена Маланюка і “Празька школа” українських поетів.- Рукопис.
24. Прохоренко О. "Я син свого народу…" (Авторська біографія і ментальність у творчості Євгена Маланюка) // Особистість письменника на уроці літератури. Навчальний посібник.- Суми: Слобожанщина, 2007
25. Прохоренко О. "Не просто поет, а духотворний Месія" // Самостійна Україна.- 2007.- Ч.2
Інші роботи цього напряму
© 2024 Diplom.kiev.ua
Наукові роботи на замовлення
Потрібна наукова робота ?