|
ЦІНА:
50 грн.
|
||
|
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
|
||
| Тема роботи: | Ад'єктивація дієприкметників у сучасній українській літературній мові (ID роботи: 3748) |
| Напрям: | Мова/Література |
| Предмет: | Українська література |
| Тип роботи: | Курсова робота |
| Кількість сторінок: | 29 |
| Рік захисту: | 2011 |
| ВУЗ: | Київський Національний Університет ім. Шевченка (КНУ ім. Шевченка) |
| Мова: | Українськa |
План
Вступ
Розділ 1. Теоретичні основи вивчення української літературної мови
1.1. Особливості вивчення української літературної мови
1.2. Вивчення сучасної української літературної мови
Розділ 2. Механізм ад'єктивації дієприкметників у сучасній українській літературній мові
2.1. Вживання дієприкметників в українській літературній мові
2.2. Характеристика поняття ад'єктивації
2.3. Особливості ад'єктивації дієприкметників у сучасній українській літературній мові
Висновки
Список використаної літератури
Розділ 1. Теоретичні основи вивчення української літературної мови
1.1. Особливості вивчення української літературної мови
1.2. Вивчення сучасної української літературної мови
Розділ 2. Механізм ад'єктивації дієприкметників у сучасній українській літературній мові
2.1. Вживання дієприкметників в українській літературній мові
2.2. Характеристика поняття ад'єктивації
2.3. Особливості ад'єктивації дієприкметників у сучасній українській літературній мові
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Дехто вважає мову лише засобом порозуміння між людьми. Насправді ж цим не вичерпується її значення. У мові закодовує нація всю свою історію, багатовіковий досвід, здобутки культури, духовну самобутність.
Мова для кожного народу стає ніби другою природою, що оточує його, живе з ним всюди і завжди. Без неї, як і без сонця, повітря, рослин, людина не може існувати. Як великим нещастям обертається нищення природи, так і боляче б’є по народові зречення рідної мови чи навіть неповага до неї, що є рівноцінним неповазі до батька й матері.
Українська мова - одна з прадавніх слов’янських мов і є рідною для десятків мільйонів людей. В Україні 72,7 відсотка становлять українці - корінні її мешканці. Кожний народ - творець своєї рідної мови. Для українців рідна мова - мова нашої нації, мова предків, яка зв’язує нас між собою і з попередніми поколіннями, їхнім духовним надбанням. Рівень розвитку рідної мови є джерелом духовного розвитку народу. Тому знати, берегти і примножувати рідну мову - це обов’язок кожної людини. Народ, який не усвідомлює значення рідної мови, її ролі в розвитку особистості, не плекає її, не може розраховувати на гідне місце у суцвітті народів.
Занепад рідної мови є наслідком духовного зубожіння народу. Звичайно, такий великий народ як ми, українці, не може допустити цього, якщо вважає себе цивілізованою нацією. Ставлення до рідної мови є свідченням національної свідомості і рівня культури народу, його цивілізованості. Воістину справедливі слова О. Гончара: “Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе”.
Метою курсової роботи є дослідження механізму ад'єктивації дієприкметників у сучасній українській літературній мові. Поставлена мета зумовила вирішення наступних завдань:
• розглянути особливості вивчення української літературної мови;
• дослідити вживання дієприкметників в українській літературній мові;
• охарактеризувати поняття ад'єктивації;
• розглянути особливості ад'єктивації дієприкметників у сучасній українській літературній мові.
Об’єктом дослідження курсової роботи є дієприкметник в українській літературній мові.
Предметом дослідження курсової роботи є механізм ад'єктивації дієприкметників у сучасній українській літературній мові
Отже, одним з головних завдань кожного розвинутого суспільства, показником його самосвідомості і визначником розвитку культури є, поряд з турботою про збереження природних багатств і примноження цінностей духовної культури, постійна турбота про екологію мовного середовища.
Мова для кожного народу стає ніби другою природою, що оточує його, живе з ним всюди і завжди. Без неї, як і без сонця, повітря, рослин, людина не може існувати. Як великим нещастям обертається нищення природи, так і боляче б’є по народові зречення рідної мови чи навіть неповага до неї, що є рівноцінним неповазі до батька й матері.
Українська мова - одна з прадавніх слов’янських мов і є рідною для десятків мільйонів людей. В Україні 72,7 відсотка становлять українці - корінні її мешканці. Кожний народ - творець своєї рідної мови. Для українців рідна мова - мова нашої нації, мова предків, яка зв’язує нас між собою і з попередніми поколіннями, їхнім духовним надбанням. Рівень розвитку рідної мови є джерелом духовного розвитку народу. Тому знати, берегти і примножувати рідну мову - це обов’язок кожної людини. Народ, який не усвідомлює значення рідної мови, її ролі в розвитку особистості, не плекає її, не може розраховувати на гідне місце у суцвітті народів.
Занепад рідної мови є наслідком духовного зубожіння народу. Звичайно, такий великий народ як ми, українці, не може допустити цього, якщо вважає себе цивілізованою нацією. Ставлення до рідної мови є свідченням національної свідомості і рівня культури народу, його цивілізованості. Воістину справедливі слова О. Гончара: “Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе”.
Метою курсової роботи є дослідження механізму ад'єктивації дієприкметників у сучасній українській літературній мові. Поставлена мета зумовила вирішення наступних завдань:
• розглянути особливості вивчення української літературної мови;
• дослідити вживання дієприкметників в українській літературній мові;
• охарактеризувати поняття ад'єктивації;
• розглянути особливості ад'єктивації дієприкметників у сучасній українській літературній мові.
Об’єктом дослідження курсової роботи є дієприкметник в українській літературній мові.
Предметом дослідження курсової роботи є механізм ад'єктивації дієприкметників у сучасній українській літературній мові
Отже, одним з головних завдань кожного розвинутого суспільства, показником його самосвідомості і визначником розвитку культури є, поряд з турботою про збереження природних багатств і примноження цінностей духовної культури, постійна турбота про екологію мовного середовища.
Висновок
Літературна мова – це вища, зразкова, загальноприйнята, унормована і відшліфована форма загальнонародної мови, яка обслуговує основні сфери діяльності і найрізноманітніші культурні потреби народу. Вона, будучи поліфункціональною, знаходить своє виявлення в художній літературі, публіцистиці, пресі, в театрі, радіомовленні, телебаченні, в науці, школі, державних установах тощо.
В українській літературній мові присутній механізм ад’єктивації – різновид транспозиції, котрий полягає у переході слів з інших частин мови в прикметник.
Як і субстантивація, ад’єктивація утворюється від 2 іменників, дієслів, числівників, прислівників. Характерну рису ад’єктивації становить її продуктивний вияв у морфологічному ступені.
Дієприкметники можуть втрачати дієслівні ознаки (зокрема вид) і набувати значення прикметника: колючий дріт, родюча земля, пекучий біль, блискучий промовець, вихована людина, розгублений погляд.
Прикметник від дієприкметника відрізняється тим, що він:
а) вказує на сталу, не зумовлену конкретною дією ознаку: ведуче колесо, дикоростучі тюльпани, стояча вода, шиплячий звук, лежачий камінь;
б) по-іншому утворений, зокрема має невластиві для дієприкметників суфікси: летючий (дієприкметник —
Дієприкметники можуть втрачати дієслівні ознаки часу, виду, стану, а також здатність керувати іменниками. У цьому випадку вони виражають постійну, сталу ознаку предмета і нічим не від¬різняються від прикметників: родючі поля, блискучий оратор, пе¬кучий біль, сіяне борошно, колючий дріт, вихована людина. Це явище називається ад'єктивацією дієприкметників.
Здебільшого переходять у прикметники пасивні дієприкмет¬ники. Якщо дієприкметник, виконуючи функцію присудка, втрачає здатність керувати іменником, то це є свідченням його переходу в розряд прикметника.
В українській літературній мові присутній механізм ад’єктивації – різновид транспозиції, котрий полягає у переході слів з інших частин мови в прикметник.
Як і субстантивація, ад’єктивація утворюється від 2 іменників, дієслів, числівників, прислівників. Характерну рису ад’єктивації становить її продуктивний вияв у морфологічному ступені.
Дієприкметники можуть втрачати дієслівні ознаки (зокрема вид) і набувати значення прикметника: колючий дріт, родюча земля, пекучий біль, блискучий промовець, вихована людина, розгублений погляд.
Прикметник від дієприкметника відрізняється тим, що він:
а) вказує на сталу, не зумовлену конкретною дією ознаку: ведуче колесо, дикоростучі тюльпани, стояча вода, шиплячий звук, лежачий камінь;
б) по-іншому утворений, зокрема має невластиві для дієприкметників суфікси: летючий (дієприкметник —
Дієприкметники можуть втрачати дієслівні ознаки часу, виду, стану, а також здатність керувати іменниками. У цьому випадку вони виражають постійну, сталу ознаку предмета і нічим не від¬різняються від прикметників: родючі поля, блискучий оратор, пе¬кучий біль, сіяне борошно, колючий дріт, вихована людина. Це явище називається ад'єктивацією дієприкметників.
Здебільшого переходять у прикметники пасивні дієприкмет¬ники. Якщо дієприкметник, виконуючи функцію присудка, втрачає здатність керувати іменником, то це є свідченням його переходу в розряд прикметника.
Література
1. Буна Н.О., Головко З.Л. Українська мова Посібник. – Тернопіль: Богдан, 2007. – 332 с.
2. Вашуленко М.С. Українська мова і мовлення в початковій школі: Метод. посібник. – К.: Освіта, 2008. – С. 184
3. Донченко Т.К. Уроки мови мають стати уроками інновацій // Дивослово. ― 2010. ― 125 с.
4. Зарицка І.М., Чикаліна І.О. Українська літературна мова. Донецьк, 2007. – 216 с.
5. Методика викладання української мови: Пос. ДорошенкоС,І., Вашуленко М, С., МельничайкоО.І. та ін. – К.: Вища школа, - 2009. – 423.
6. Морозова Л.Г. Українська мова. - “Ранок”, Харків, 2008. – 302 с.
7. Оржехівський В. Українська мова, Харків, 2008. – 258 с.
8. Українська мова з методикою навчання в початкових класах : Інтегрований курс 6 Підручник для педагогічних вузів / За Ред. А.П.Каніщенко, Г,О. Ткачук. – К.: Промінь, 2007. – 232 с.
9. Цікаве мовознавство для школярів : Посіб. Для вчителя початкових класів / Г.С.Одинцова, Я.П. Код люк. – К.: Наш час, 2006. – 123 с.
10. Швед Л.Я. Українська літературна мова. – Львів : ЛОНМІО, 2006. – 100 с.
2. Вашуленко М.С. Українська мова і мовлення в початковій школі: Метод. посібник. – К.: Освіта, 2008. – С. 184
3. Донченко Т.К. Уроки мови мають стати уроками інновацій // Дивослово. ― 2010. ― 125 с.
4. Зарицка І.М., Чикаліна І.О. Українська літературна мова. Донецьк, 2007. – 216 с.
5. Методика викладання української мови: Пос. ДорошенкоС,І., Вашуленко М, С., МельничайкоО.І. та ін. – К.: Вища школа, - 2009. – 423.
6. Морозова Л.Г. Українська мова. - “Ранок”, Харків, 2008. – 302 с.
7. Оржехівський В. Українська мова, Харків, 2008. – 258 с.
8. Українська мова з методикою навчання в початкових класах : Інтегрований курс 6 Підручник для педагогічних вузів / За Ред. А.П.Каніщенко, Г,О. Ткачук. – К.: Промінь, 2007. – 232 с.
9. Цікаве мовознавство для школярів : Посіб. Для вчителя початкових класів / Г.С.Одинцова, Я.П. Код люк. – К.: Наш час, 2006. – 123 с.
10. Швед Л.Я. Українська літературна мова. – Львів : ЛОНМІО, 2006. – 100 с.
Інші роботи цього напряму
© 2024 Diplom.kiev.ua
Наукові роботи на замовлення
Потрібна наукова робота ?