|
ЦІНА:
125 грн.
|
|
|
|
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
|
||
| Тема роботи: | Острозьке літературне коло письменників. Проза (ID роботи: 1421) |
| Напрям: | Мова/Література |
| Предмет: | Українська література |
| Тип роботи: | Курсова робота |
| Кількість сторінок: | 31 |
| Рік захисту: | 2011 |
| Мова: | Українськa |
План
Вступ
Розділ 1. Українська національна еліта як носій національної ідеї
1.1. Представники князівських родів як інтелектуальна і аристократична еліта
1.2. Поняття полемічних творів XV – початку XVII ст
1.3. Літературно – публіцистичні твори
Розділ 2. Іван Вишенський та його опонентів
2.1. Іван Вишенський як один з найвідоміших українських полемістів
2.2. Полемічна проза XV – початку XVII ст
Висновки
Список використаних джерел
Розділ 1. Українська національна еліта як носій національної ідеї
1.1. Представники князівських родів як інтелектуальна і аристократична еліта
1.2. Поняття полемічних творів XV – початку XVII ст
1.3. Літературно – публіцистичні твори
Розділ 2. Іван Вишенський та його опонентів
2.1. Іван Вишенський як один з найвідоміших українських полемістів
2.2. Полемічна проза XV – початку XVII ст
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Актуальність теми. Останнім часом в українській історіографії намітилась низка пріоритетних тем, увага до яких викликана їх науковим і суспільно-політичним значенням. Серед них важливе місце займає дослідження творчості письменників-полемістів кінця ХVI – початку XVII ст., які підтримували або заперечували церковну унію. Інтерес насамперед викликаний тим, що, незважаючи на віровизнання авторів чи традиції письменства, у полеміко-догматичних працях є значна інформація з історії України.
Перспективи існування і розвитку української нації, її культурна та національна ідентифікація залежить від можливості сконцентрувати свої зусилля навколо стрижневої ідеї, що визначає перспективи української спільноти, сенс її буття, – національної ідеї. Саме вона є передумовою духовної та політичної консолідації нації, найголовнішим засобом досягнення українським суспільством національної єдності, умовою здійснення процесів національної ідентичності, без якої не мислиться, власне, сам український проект. Становлення і зміцнення українського життя в різні періоди історичного розвитку супроводжувалися усвідомленням потреби в духовному згуртуванні суспільства, в досягненні культурної спільності, в подоланні розбіжностей і суперечностей усередині української нації. Завдання консолідації та згуртування національних сил, як правило, ставилось самим ходом української історії. Адже причиною української трагедії в різні часи здебільшого був не лише гніт зовнішніх сил, її породжували значною мірою внутрішній розбрат, неузгодженість дій, денаціоналізація еліти, відсутність порозуміння в суспільстві.
Мета даного дослідження – проаналізувати літературне коло письменників та їх твори XV – початку XVII ст. і встановити їх значення для в історії України. У зв’язку з цим автором курсової роботи поставлено такі завдання:
- узагальнити та систематизувати відомості про життя та діяльність полемістів XV – початку XVII ст.;
- розкрити мистецьку, літературну їх діяльність;
- простежити церковно-полемічні погляди культурних діячів.
Об’єкт дослідження – інтелектуальна і аристократична еліта XV – початку XVII ст.
Предмет дослідження – полемічні та літературно-публіцистичні твори.
Курсова робота виконана на 31 аркуші друкованого тексту, складається зі вступу, 2 розділів, висновків, списку використаної літератури.
Перспективи існування і розвитку української нації, її культурна та національна ідентифікація залежить від можливості сконцентрувати свої зусилля навколо стрижневої ідеї, що визначає перспективи української спільноти, сенс її буття, – національної ідеї. Саме вона є передумовою духовної та політичної консолідації нації, найголовнішим засобом досягнення українським суспільством національної єдності, умовою здійснення процесів національної ідентичності, без якої не мислиться, власне, сам український проект. Становлення і зміцнення українського життя в різні періоди історичного розвитку супроводжувалися усвідомленням потреби в духовному згуртуванні суспільства, в досягненні культурної спільності, в подоланні розбіжностей і суперечностей усередині української нації. Завдання консолідації та згуртування національних сил, як правило, ставилось самим ходом української історії. Адже причиною української трагедії в різні часи здебільшого був не лише гніт зовнішніх сил, її породжували значною мірою внутрішній розбрат, неузгодженість дій, денаціоналізація еліти, відсутність порозуміння в суспільстві.
Мета даного дослідження – проаналізувати літературне коло письменників та їх твори XV – початку XVII ст. і встановити їх значення для в історії України. У зв’язку з цим автором курсової роботи поставлено такі завдання:
- узагальнити та систематизувати відомості про життя та діяльність полемістів XV – початку XVII ст.;
- розкрити мистецьку, літературну їх діяльність;
- простежити церковно-полемічні погляди культурних діячів.
Об’єкт дослідження – інтелектуальна і аристократична еліта XV – початку XVII ст.
Предмет дослідження – полемічні та літературно-публіцистичні твори.
Курсова робота виконана на 31 аркуші друкованого тексту, складається зі вступу, 2 розділів, висновків, списку використаної літератури.
Висновок
Висновки
Знання непростої й трагічної української історії, пам’ять про її уроки стає умовою збереження української національної ідентичності й необхідним чинником подальшого поступу української спільноти. Як свідчить історія, українська еліта своїм існуванням і діяльністю, передусім духовною, культурно-освітньою, спрямованою на захист основ національного буття, програмувала і утверджувала єдність українського народу. Причому зусилля, орієнтовані на досягнення політичної єдності, доповнювалися прагненням утвердити також єдність духовно-конфесійну. Значною мірою діяльністю української еліти створювався той національний культурний простір, що є запорукою реалізованості національної ідеї і в наш час. Національна ідея – це передусім проект інтелектуальної й культурної України, а духовна спільність є передумовою національного становлення і розвитку.
На жаль, утверджування української нації й реалізація української національної ідеї завжди було важким процесом, що супроводжувався великими труднощами і великими втратами. На відміну від багатьох європейських народів, Україна досить тривалий час мала яскраво виражений феномен бездержавної нації, серед багатьох симптомів якого – перервність в часопросторі національної еліти та її невміння знаходити національний консенсус. Саме ця обставина зумовлює загострене усвідомлення того, що особливу роль у націєтворенні, у державотворчих процесах мусить виконувати національно свідома еліта, яка розуміє свою історичну місію і відповідальність. Національна еліта за певних історичних умов може відчутно впливати на суспільство і, таким чином, сприяти трансформації його під впливом передових ідей, які вона виробляє, здійснювати соціокультурну й національну єдність. На еліту також покладається відповідальність за встановлення атмосфери толерантності й порозуміння у суспільстві, що унеможливлює конфлікти й ідеологічне протистояння між людьми. Невід’ємною ознакою процесів реалізації національної ідеї в українському історичному просторі постає також етичний вимір – кодекс моральності, норми морального життя, об’єднання навколо певної системи духовних цінностей. Врешті-решт, слід завжди пам’ятати про те, що українська національна еліта мусить бути патріотичною. Любов до Вітчизни, знання своєї історії й повага до неї, гордість за своє минуле – це ті обов’язкові умови, що сприяють як формуванню сучасної еліти з власною культурною та історичною самосвідомістю, так і концентрації всіх духовно-інтелектуальних сил народу навколо здійснення ідеї української державності.
Вибір історичної перспективи українського суспільства неминуче пов’язаний із згуртуванням людей навколо національної ідеї. Необхідними етапами цього шляху є розвиток національної самосвідомості, формування національної ідентичності, культурної самобутності, української духовності, становлення і зміцнення незалежної держави. Не підлягає сумніву й значущість консолідації зусиль і прагнень людей з метою подальшої самоорганізації українського соціуму, встановлення атмосфери національного порозуміння й консенсусу. Свою визначену роль у здійсненні цих важливих процесів національного розвитку мусить відіграти національно свідома еліта, потреба формування і виховання якої стає все очевиднішою і нагальнішою з огляду на ризики, які стоять перед українською нацією сьогодні. Значною мірою завдяки еліті повинна утверджуватися духовна, культурна спільність українського етносу і може бути реалізований наш український проект. Актуальний для нас і сьогодні.
Знання непростої й трагічної української історії, пам’ять про її уроки стає умовою збереження української національної ідентичності й необхідним чинником подальшого поступу української спільноти. Як свідчить історія, українська еліта своїм існуванням і діяльністю, передусім духовною, культурно-освітньою, спрямованою на захист основ національного буття, програмувала і утверджувала єдність українського народу. Причому зусилля, орієнтовані на досягнення політичної єдності, доповнювалися прагненням утвердити також єдність духовно-конфесійну. Значною мірою діяльністю української еліти створювався той національний культурний простір, що є запорукою реалізованості національної ідеї і в наш час. Національна ідея – це передусім проект інтелектуальної й культурної України, а духовна спільність є передумовою національного становлення і розвитку.
На жаль, утверджування української нації й реалізація української національної ідеї завжди було важким процесом, що супроводжувався великими труднощами і великими втратами. На відміну від багатьох європейських народів, Україна досить тривалий час мала яскраво виражений феномен бездержавної нації, серед багатьох симптомів якого – перервність в часопросторі національної еліти та її невміння знаходити національний консенсус. Саме ця обставина зумовлює загострене усвідомлення того, що особливу роль у націєтворенні, у державотворчих процесах мусить виконувати національно свідома еліта, яка розуміє свою історичну місію і відповідальність. Національна еліта за певних історичних умов може відчутно впливати на суспільство і, таким чином, сприяти трансформації його під впливом передових ідей, які вона виробляє, здійснювати соціокультурну й національну єдність. На еліту також покладається відповідальність за встановлення атмосфери толерантності й порозуміння у суспільстві, що унеможливлює конфлікти й ідеологічне протистояння між людьми. Невід’ємною ознакою процесів реалізації національної ідеї в українському історичному просторі постає також етичний вимір – кодекс моральності, норми морального життя, об’єднання навколо певної системи духовних цінностей. Врешті-решт, слід завжди пам’ятати про те, що українська національна еліта мусить бути патріотичною. Любов до Вітчизни, знання своєї історії й повага до неї, гордість за своє минуле – це ті обов’язкові умови, що сприяють як формуванню сучасної еліти з власною культурною та історичною самосвідомістю, так і концентрації всіх духовно-інтелектуальних сил народу навколо здійснення ідеї української державності.
Вибір історичної перспективи українського суспільства неминуче пов’язаний із згуртуванням людей навколо національної ідеї. Необхідними етапами цього шляху є розвиток національної самосвідомості, формування національної ідентичності, культурної самобутності, української духовності, становлення і зміцнення незалежної держави. Не підлягає сумніву й значущість консолідації зусиль і прагнень людей з метою подальшої самоорганізації українського соціуму, встановлення атмосфери національного порозуміння й консенсусу. Свою визначену роль у здійсненні цих важливих процесів національного розвитку мусить відіграти національно свідома еліта, потреба формування і виховання якої стає все очевиднішою і нагальнішою з огляду на ризики, які стоять перед українською нацією сьогодні. Значною мірою завдяки еліті повинна утверджуватися духовна, культурна спільність українського етносу і може бути реалізований наш український проект. Актуальний для нас і сьогодні.
Література
1. Берестейська унія і українська культура ХVІІ століття / Матеріали Третіх «Берестейських читань». – Львів, 1996. – 186 с.
2. Вишенський І. Твори. Переклад з книжної української мови В.Шевчука. – К.: Дніпро, 1986. – 247 с.
3. Возняк M. Історія української літератури. - Львів, 1921. - T. 2. – 285 c.
4. Грабович Г. До історії української літератури: Дослідження, есе, полеміка. - К.: Основи, 1997. – 604 с.
5. Грунтовно опрацьований Б. та І. Струмінськими перелік джерел твору Кревзи "Obrona..." і "Паліноді" Копистенського: HLEUL. English Translations. - Cambridge, Mass., 1995. - Vol. 3, part. 2.
6. Див. публікацію польського тексту: Pociej Hipacy. Antiresis albo Apologia przeciwko Krzysztofowi Philaletowi... / Opr. J. Byliński, J. Długosz. - Wrocław, 1997.
7. Зема В. Середньовічна традиція слова, мови та книги в творах Іоана Вишенського //. Mediaevalia Ucrainica: Ментальність та історія ідей. – 1998. – Т. 5. – 92 c.
8. Жуковський А. Петро Могила й питання єдности церков. - Київ, 1997. 176 c.
9. Кононенко П., Кононенко Т. Український етнос: ґенеза і перспективи. – Обухів: ГНИП, 2003. – 519 с.
10. Кралюк П.М. Вишенський і Волинь. – Луцьк, 1996. – 22 с.
11. Крекотня В. і Р. Радишевського. Див.: Українська література XVII ст. – 600 с.
12. Петрук Н. Українська духовна культура XVI – XVII ст.: соціальна організація і формування простору національного буття. – Хмельницький, 2007. – 288 с.
13. Пам'ятки українсько-руської мови і літератури: У 8 т. – Львів, 1906. – Т. V. – 314 с.
14. Пам'ятки братських шкіл на Україні (кінець ХVІ – початок ХVІІ ст.). – К., 1988. – 568 с.
15. Перелічені твори М. Смотрицького репродуковано в першому томі "Гарвардської бібліотеки давнього українського письменства". Див.: HLEUL: Texts. - Vol. 1. - P. 236 – 920 c.
16. Робинсон А. Н. Борьба идей в русской литературе XVII в. — Москва, 1974. – 216 c.
17. Смотрицький М. Тренос. – Вільно, 1610. – 30 с. + 219 лист.
18. Синхроністичний перегляд релігійної полеміки // Возняк М. Історія української літератури. - Львів, 1921. - Т. 2. – 542 c.
19. Український соціум / За ред. В.С.Крисаченка. – К.: Знання України, 2005. – 792 с.
20. Українська література XIV-XVI ст. Київ: "Наукова думка", 1988. - 600 с.
21. Франко І. Зібр. тв.: У 50 т. - К., 1981.- Т. 32.- 260 c.
22. Факсиміле: Collected works of Meletij Smotryckyj. - Cambridge, Mass., 1987. - Vol. l (HLEUL: Texts. - Vol. 1). - 235 p.
23. Факсимільну публікацію першодруку твору Кревзи і одного з рукописів Палінодії див.: HLEUL: Texts. - 1987. - Vol. 3. Англійський переклад обох творів, здійснений Б. Струмінським, див.: HLEUL, English Translations. - Cambridge, Mass., 1995. - Vol. 3, part 1.
24. Шевченко В.В. Православно-католицька полеміка та проблеми унійності в житті Руси-України доберестейського періоду.: Монографія. - К.: Преса України, 2001. - 416 с.
25. Frick D. A. Meletij Smotryc’kyj. - Cambridge, Mass., 1995. - 119 p.
26. Frick D. A. Op. cit. – 191 p.
27. Див.: Frick D. Op. cit. - P. 247 - 260; Соловій М. Мелетій Смотрицький як письменник. - Рим; Торонто, 1978. - Ч. 2. – 684 c.
2. Вишенський І. Твори. Переклад з книжної української мови В.Шевчука. – К.: Дніпро, 1986. – 247 с.
3. Возняк M. Історія української літератури. - Львів, 1921. - T. 2. – 285 c.
4. Грабович Г. До історії української літератури: Дослідження, есе, полеміка. - К.: Основи, 1997. – 604 с.
5. Грунтовно опрацьований Б. та І. Струмінськими перелік джерел твору Кревзи "Obrona..." і "Паліноді" Копистенського: HLEUL. English Translations. - Cambridge, Mass., 1995. - Vol. 3, part. 2.
6. Див. публікацію польського тексту: Pociej Hipacy. Antiresis albo Apologia przeciwko Krzysztofowi Philaletowi... / Opr. J. Byliński, J. Długosz. - Wrocław, 1997.
7. Зема В. Середньовічна традиція слова, мови та книги в творах Іоана Вишенського //. Mediaevalia Ucrainica: Ментальність та історія ідей. – 1998. – Т. 5. – 92 c.
8. Жуковський А. Петро Могила й питання єдности церков. - Київ, 1997. 176 c.
9. Кононенко П., Кононенко Т. Український етнос: ґенеза і перспективи. – Обухів: ГНИП, 2003. – 519 с.
10. Кралюк П.М. Вишенський і Волинь. – Луцьк, 1996. – 22 с.
11. Крекотня В. і Р. Радишевського. Див.: Українська література XVII ст. – 600 с.
12. Петрук Н. Українська духовна культура XVI – XVII ст.: соціальна організація і формування простору національного буття. – Хмельницький, 2007. – 288 с.
13. Пам'ятки українсько-руської мови і літератури: У 8 т. – Львів, 1906. – Т. V. – 314 с.
14. Пам'ятки братських шкіл на Україні (кінець ХVІ – початок ХVІІ ст.). – К., 1988. – 568 с.
15. Перелічені твори М. Смотрицького репродуковано в першому томі "Гарвардської бібліотеки давнього українського письменства". Див.: HLEUL: Texts. - Vol. 1. - P. 236 – 920 c.
16. Робинсон А. Н. Борьба идей в русской литературе XVII в. — Москва, 1974. – 216 c.
17. Смотрицький М. Тренос. – Вільно, 1610. – 30 с. + 219 лист.
18. Синхроністичний перегляд релігійної полеміки // Возняк М. Історія української літератури. - Львів, 1921. - Т. 2. – 542 c.
19. Український соціум / За ред. В.С.Крисаченка. – К.: Знання України, 2005. – 792 с.
20. Українська література XIV-XVI ст. Київ: "Наукова думка", 1988. - 600 с.
21. Франко І. Зібр. тв.: У 50 т. - К., 1981.- Т. 32.- 260 c.
22. Факсиміле: Collected works of Meletij Smotryckyj. - Cambridge, Mass., 1987. - Vol. l (HLEUL: Texts. - Vol. 1). - 235 p.
23. Факсимільну публікацію першодруку твору Кревзи і одного з рукописів Палінодії див.: HLEUL: Texts. - 1987. - Vol. 3. Англійський переклад обох творів, здійснений Б. Струмінським, див.: HLEUL, English Translations. - Cambridge, Mass., 1995. - Vol. 3, part 1.
24. Шевченко В.В. Православно-католицька полеміка та проблеми унійності в житті Руси-України доберестейського періоду.: Монографія. - К.: Преса України, 2001. - 416 с.
25. Frick D. A. Meletij Smotryc’kyj. - Cambridge, Mass., 1995. - 119 p.
26. Frick D. A. Op. cit. – 191 p.
27. Див.: Frick D. Op. cit. - P. 247 - 260; Соловій М. Мелетій Смотрицький як письменник. - Рим; Торонто, 1978. - Ч. 2. – 684 c.
Інші роботи цього напряму
© 2024 Diplom.kiev.ua
Наукові роботи на замовлення
Потрібна наукова робота ?