|
ЦІНА:
100 грн.
|
||
|
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
|
||
| Тема роботи: | Попит на ресурси та його вплив на ціноутворення (ID роботи: 1067) |
| Напрям: | Економіка |
| Предмет: | Економічна теорія |
| Тип роботи: | Курсова робота |
| Кількість сторінок: | 40 |
| Рік захисту: | 2009 |
| Мова: | Українськa |
План
ПЛАН
ВСТУП
1. Попит як економічна категорія та виокремлення попиту на ресурс
1.1. Сутність попиту та фактори, які на нього впливають
1.2. Поняття ринкового попиту на ресурс. Вплив на криву попиту зміни продуктивності
1.3. Обґрунтування процесу ціноутворення через призму попиту на ресурс
2. Ринковий механізм взаємозв’язку декількох ресурсів
2.1. Вплив на криву ринкового попиту ресурсу цін на інші ресурси
2.2. Оптимальне співвідношення ресурсів
3. Еластичність попиту як економічне явище
3.1. Сутність та значення еластичності попиту
3.2. Криві Енгеля і Торнквіста та їхнє економічне обґрунтування
3.3. Еластичність попиту на ресурс
ВИСНОВКИ
Список використаної літератури
ВСТУП
1. Попит як економічна категорія та виокремлення попиту на ресурс
1.1. Сутність попиту та фактори, які на нього впливають
1.2. Поняття ринкового попиту на ресурс. Вплив на криву попиту зміни продуктивності
1.3. Обґрунтування процесу ціноутворення через призму попиту на ресурс
2. Ринковий механізм взаємозв’язку декількох ресурсів
2.1. Вплив на криву ринкового попиту ресурсу цін на інші ресурси
2.2. Оптимальне співвідношення ресурсів
3. Еластичність попиту як економічне явище
3.1. Сутність та значення еластичності попиту
3.2. Криві Енгеля і Торнквіста та їхнє економічне обґрунтування
3.3. Еластичність попиту на ресурс
ВИСНОВКИ
Список використаної літератури
Вступ
ВСТУП
Економічний ресурс – це та одиниця з якої вибудовується будь-яка економічна система. Це як матеріал з якого будують та встановлюють економічні зв’язки.
Ще Аристотель, а слідом за ним і середньовічними мислителями вважали працю одним з основних економічних ресурсів. Подібний підхід розділяла й перша економічна школа у світі – Школа фізіократів, яка особливе значення приписувала землі як економічному ресурсу. Адам Смит розглядав такі економічні ресурси, як праця, земля й капітал. Однак найбільше чітко теорію трьох факторів виробництва сформулював французький економіст Жан Батист Сэй (1767-1832). Англійський економіст Альфред Маршалл (1842-1924) запропонував додати четвертого фактора - підприємницькі здатності. Багато сучасних економістів схильні думати, що зараз по значимості як фактор економічного росту на перше місце вийшов фактора "знання", називаючи його по-різному - технологія, науково-технічний прогрес, наука, інформація.
Безмежність потреб й обмеженість економічних ресурсів призвели до того, що деякі з них користуються дуже широким попитом, а деякі з них – ні.
У житті ми часто зіштовхуємося з тим, що економічні ресурси обмежені. А ви лише уявіть наскільки гостро такої нестачі ресурсів відчуває ціла економічна система. Також підкреслювалося, що економічні потреби безмежні.
Це сполучення двох типових для господарського життя ситуацій - безмежність потреб й обмеженість ресурсів - утворить основу всієї економіки, економічної теорії. По суті, це наука, "вивчаючим, яким образом суспільство з обмеженими, дефіцитними ресурсами вирішує, що, як і для кого робити", або, говорячи по-іншому, вона "досліджує проблеми ефективного використання обмежених виробничих ресурсів або керування ними з метою досягнення максимального задоволення матеріальних потреб людини"
Звести тільки до цьому сучасну економічну теорію .не можна. Однак протиріччя між безмежністю потреб й обмеженістю ресурсів утворить ту вісь, навколо якої обертається господарське життя, і стрижень економіки як науки. Домогосподарству, фірмі, всій національній економіці доводиться постійно робити вибір, на покупку або виробництво яких благ варто витратити свої ресурси, які майже всі так обмежені.
Ресурси взаімопереплетені. Наприклад, такий економічний ресурс, як знання, використається, коли природні ресурси прагнуть спожити більш раціонально на основі нових знань (наукових досягнень). Знання є важливим елементом такого ресурсу, як праця, коли його оцінюють із якісної сторони й звертають увагу на кваліфікацію працівників, що залежить насамперед від отриманого ними утворення (знань). Знання (насамперед технологічні) забезпечують підвищення рівня використання встаткування, тобто реального капіталу. Нарешті, вони (особливо управлінські знання) дозволяють підприємцям організовувати виробництво товарів і послуг найбільше раціонально.
Економічні ресурси мобільні (рухливі), тому що можуть переміщатися в просторі (усередині країни, між країнами), хоча ступінь їхньої мобільності різна. Найменш мобільні природні ресурси, рухливість багатьох з яких близька до нуля (землю важко перемістити з одного місця в інше, хоча й можливо). Більше рухливі трудові ресурси, що видно із внутрішньої й зовнішньої міграції робочої сили у світі в помітних розмірах. Ще більш мобільні підприємницькі здатності, хоча часто вони переміщаються не самі по собі, а разом із трудовими ресурсами або/і капіталом (це пов'язане з тим, що носіями підприємницьких здатностей є або наймані керуючі, або власники капіталу). Найбільш мобільні два останніх ресурси - капітал (особливо грошовий) і знання.
Переплетення ресурсів й їхню мобільність почасти відбивають їх інша властивість - взаємозамінність (альтернативність). Якщо фермерові потрібно збільшити виробництво зерна, то він може зробити це так: розширити посівні площі (використати додаткові природні ресурси), або найняти додаткових працівників (збільшити використання праці), або розширити свій парк техніки й інвентарю (збільшити свій капітал), або поліпшити організацію праці на фермі (ширше використати свої підприємницькі здатності), або, нарешті, використати нові види насінь (застосувати нові знання). У фермера є подібний вибір тому, що економічні ресурси взаємозамінні (альтернативні).
Актуальність обраної теми полягає в тому, що сучасний ринок нашої Батьківщини перенасичений ресурсною базою, і дуже важливо сьогодні тримати руку так би мовити на пульсі потреб. Оскільки ми є сировинною базою для розвинутих країн необхідно пильно спостерігати за розвитком сировинного ринку та поступово, розвиваючи свою важку промисловість, хімічну та науко ємні галузі промисловості виходити на рівень постачальника готової продукції.
Мета дослідження полягає в тому, щоб простежити поведінку суб’єктів всього ринку при зміні попиту на ресурси а також при зміні цін на них, крім того необхідно було виявити яку роль відіграє зміна попиту на певний ресурс на ціноутворення суб’єктів ринку.
Об’єктом дослідження було взято ринок ресурсів, а предметом – економічні зв’язки між суб’єктами цього ринку.
Економічний ресурс – це та одиниця з якої вибудовується будь-яка економічна система. Це як матеріал з якого будують та встановлюють економічні зв’язки.
Ще Аристотель, а слідом за ним і середньовічними мислителями вважали працю одним з основних економічних ресурсів. Подібний підхід розділяла й перша економічна школа у світі – Школа фізіократів, яка особливе значення приписувала землі як економічному ресурсу. Адам Смит розглядав такі економічні ресурси, як праця, земля й капітал. Однак найбільше чітко теорію трьох факторів виробництва сформулював французький економіст Жан Батист Сэй (1767-1832). Англійський економіст Альфред Маршалл (1842-1924) запропонував додати четвертого фактора - підприємницькі здатності. Багато сучасних економістів схильні думати, що зараз по значимості як фактор економічного росту на перше місце вийшов фактора "знання", називаючи його по-різному - технологія, науково-технічний прогрес, наука, інформація.
Безмежність потреб й обмеженість економічних ресурсів призвели до того, що деякі з них користуються дуже широким попитом, а деякі з них – ні.
У житті ми часто зіштовхуємося з тим, що економічні ресурси обмежені. А ви лише уявіть наскільки гостро такої нестачі ресурсів відчуває ціла економічна система. Також підкреслювалося, що економічні потреби безмежні.
Це сполучення двох типових для господарського життя ситуацій - безмежність потреб й обмеженість ресурсів - утворить основу всієї економіки, економічної теорії. По суті, це наука, "вивчаючим, яким образом суспільство з обмеженими, дефіцитними ресурсами вирішує, що, як і для кого робити", або, говорячи по-іншому, вона "досліджує проблеми ефективного використання обмежених виробничих ресурсів або керування ними з метою досягнення максимального задоволення матеріальних потреб людини"
Звести тільки до цьому сучасну економічну теорію .не можна. Однак протиріччя між безмежністю потреб й обмеженістю ресурсів утворить ту вісь, навколо якої обертається господарське життя, і стрижень економіки як науки. Домогосподарству, фірмі, всій національній економіці доводиться постійно робити вибір, на покупку або виробництво яких благ варто витратити свої ресурси, які майже всі так обмежені.
Ресурси взаімопереплетені. Наприклад, такий економічний ресурс, як знання, використається, коли природні ресурси прагнуть спожити більш раціонально на основі нових знань (наукових досягнень). Знання є важливим елементом такого ресурсу, як праця, коли його оцінюють із якісної сторони й звертають увагу на кваліфікацію працівників, що залежить насамперед від отриманого ними утворення (знань). Знання (насамперед технологічні) забезпечують підвищення рівня використання встаткування, тобто реального капіталу. Нарешті, вони (особливо управлінські знання) дозволяють підприємцям організовувати виробництво товарів і послуг найбільше раціонально.
Економічні ресурси мобільні (рухливі), тому що можуть переміщатися в просторі (усередині країни, між країнами), хоча ступінь їхньої мобільності різна. Найменш мобільні природні ресурси, рухливість багатьох з яких близька до нуля (землю важко перемістити з одного місця в інше, хоча й можливо). Більше рухливі трудові ресурси, що видно із внутрішньої й зовнішньої міграції робочої сили у світі в помітних розмірах. Ще більш мобільні підприємницькі здатності, хоча часто вони переміщаються не самі по собі, а разом із трудовими ресурсами або/і капіталом (це пов'язане з тим, що носіями підприємницьких здатностей є або наймані керуючі, або власники капіталу). Найбільш мобільні два останніх ресурси - капітал (особливо грошовий) і знання.
Переплетення ресурсів й їхню мобільність почасти відбивають їх інша властивість - взаємозамінність (альтернативність). Якщо фермерові потрібно збільшити виробництво зерна, то він може зробити це так: розширити посівні площі (використати додаткові природні ресурси), або найняти додаткових працівників (збільшити використання праці), або розширити свій парк техніки й інвентарю (збільшити свій капітал), або поліпшити організацію праці на фермі (ширше використати свої підприємницькі здатності), або, нарешті, використати нові види насінь (застосувати нові знання). У фермера є подібний вибір тому, що економічні ресурси взаємозамінні (альтернативні).
Актуальність обраної теми полягає в тому, що сучасний ринок нашої Батьківщини перенасичений ресурсною базою, і дуже важливо сьогодні тримати руку так би мовити на пульсі потреб. Оскільки ми є сировинною базою для розвинутих країн необхідно пильно спостерігати за розвитком сировинного ринку та поступово, розвиваючи свою важку промисловість, хімічну та науко ємні галузі промисловості виходити на рівень постачальника готової продукції.
Мета дослідження полягає в тому, щоб простежити поведінку суб’єктів всього ринку при зміні попиту на ресурси а також при зміні цін на них, крім того необхідно було виявити яку роль відіграє зміна попиту на певний ресурс на ціноутворення суб’єктів ринку.
Об’єктом дослідження було взято ринок ресурсів, а предметом – економічні зв’язки між суб’єктами цього ринку.
Висновок
ВИСНОВКИ
Під економічними ресурсами розуміються всі види ресурсів, використовуваних у процесі виробництва товарів і послуг. По суті, це те блага, які використаються для виробництва інших благ. Тому їх нерідко називають виробничими ресурсами, виробничими факторами, факторами виробництва, факторами економічного росту. У свою чергу, інші блага називають споживчими благами.
До економічних ресурсів ставляться:
· природні ресурси (земля, надра, водні, лісові й біологічні, кліматичні й рекреаційні ресурси), скорочено - земля;
· трудові ресурси (люди з їхньою здатністю робити товари й послуги), скорочено - праця;
· капітал (у формі грошей, тобто грошовий капітал, або засобів виробництва, тобто реальний капітал);
· підприємницькі здатності (здатності людей до організації виробництва товарів і послуг), скорочено - підприємництво;
· знання, необхідні для господарського життя.
Попит - це кількість товару, що хочуть і можуть придбати покупці за певний період часу при всіх можливих цінах на цей товар.
Рішення, які приймають суб'єкти економічних відносин, ґрунтуються як на бажанні, так і на можливостях мати у своєму користуванні ті чи інші товари. Тому та кількість благ і послуг, яку споживач бажає і може придбати, носить назву попиту. Попит кожного суб'єкта економічних відносин є суто індивідуальним, завжди відноситься до конкретного часу і до конкретних умов. Але все-таки можливо виділити ті основні чинники, які впливають на вибір споживача. До них відносяться:
· ціна даного товару (Ц);
· ціни інших товарів, які можуть замінити даний, тобто альтернативних товарів, або товарів субститутів ( );
· ціни товарів, які є доповнюючими в споживанні до даного товару, або ж комплементарних товарів ( );
· доход споживача, який він виділяє на придбання товару (Д);
· смаки і уподобання споживачів (С);
· очікування споживачів відносно майбутніх змін в можливостях задоволення цих потреб та інфляційних сподівань (О);
· кількість споживачів на ринку даного товару (К) і т.д.
Загалом, можна говорити про те, що величина попиту є функцією сукупності чинників (факторів) на даний товар (Кп).
.
У теорії попиту всю сукупність чинників, які впливають на величину попиту, поділяють на цінові та нецінові. До цінових факторів відносять ціну на даний товар, а до нецінових - всі інші фактори, в тому числі і ціни на інші товари. Це дає можливість виявляти вплив на величину попиту як безпосередньо ціни так і інших чинників, які змінюють саму величину попиту, але не впливають на загальний характер функції попиту. Тому в дослідженнях ринкових структур попит розглядають як функцію ціни, тобто коли інші (нецінові) фактори залишаються постійними: Кп = f(Ц). У такому уявленні функція попиту завжди є спадною лінією.
Ринковий попит на ресурс – сума всіх кривих індивідуального попиту, або всіх кривих ГПГВ, для всіх фірм, які використовують даний ресурс.
Оскільки попит на ресурс є похідним від попиту на продукт, то не дивно, що люба зміна в попиті на продукт буде впливати на ціну продукту і, отже, на ГПГВ даного ресурсу. Звідси, при інших рівних умовах, зміни в попиті на продукт, який виробляється певним видом праці, приведе до зрушення (зсуву) в попиті на працю в тому ж самому напрямку (попит на продукцію зросте – більше працівників потрібно, впаде – менше).
Продуктивність любого ресурсу можна змінювати декількома шляхами.
Дані про граничну продуктивність, наприклад праці, будуть залежати від кількості інших пов’язаних з нею ресурсів. Чим більша величина таких пов’язаних із працею ресурсів, як капітал і земля, тим більша буде гранична продуктивність та попит на працю.
Технологічні вдосконалення здійснюють той самий ефект. Чим вища якість капіталу, тим більша продуктивність праці. (праця сталеварів, працюючих на сучасних кисневих конвертерах, в які вкладена певна кількість реального капіталу, є більш продуктивною, ніж праця тих, хто працює на старих мартенівських печах, в які вкладена також кількість реального капіталу).
Аналогічно, як зміна в цінах на інші продукти викликає зміну в попиті на якийсь інший певний товар, так і зміна в ціні на інші ресурси може змінити попит на якийсь конкретний ресурс.
Як ефект впливу зміни ціни одного продукту на попит на інший продукт залежить від того чи є ці продукти замінниками чи взаємодоповнюючими один одного товарами, так і ефект впливу зміни ціни на один ресурс на попит на інший буде залежати від їх взаємозалежності та ступеня їх доповнюваності.
В довготерміновому періоді фірми здатні змінювати всі ресурси, які вони використовують в процесі виробництва. Перед фірмами постають два взаємопов’язані запитання:
Якою повинна бути комбінація для виробництва любого даного рівня об’єму продукції з найменшими витратами? Відповідь на це запитання дає правило найменших витрат.
Фірма виробляє любу певну кількість продукції при комбінації ресурсів, які забезпечують найменший рівень витрат тоді, коли останній долар, витрачений на кожен ресурс дає однаковий граничний продукт. Тобто витрати на виробництво любого об’єму продукції стають мінімальними, якщо граничний продукт на долар вартості кожного використовуємого ресурсу є однаковим.
У випадку використання тільки двох ресурсів - праці і капіталу – мінімізація витрат наступає, коли:
Граничний продукт праці / Ціна праці = Граничний продукт капіталу / Ціна капіталу
Теорія попиту дає можливість визначити напрямки, у яких відбувається переміщення точки рівноваги (Ц*, К*), коли міняються параметри К і Ц, але цього недостатньо для поглибленого аналізу ринку і подальшого його прогнозування. Метою побудови всякої моделі є можливість описати взаємозв'язки, які існують між, економічними параметрами. Це дає можливість пояснити і передбачити, як зміна будь-якого фактора впливає на інші параметри. Вирішити цю проблему можна за допомогою поняття еластичності. Для аналізу ринкового механізму воно було впроваджено А. Маршалом.
Чутливість одного фактора до іншого краще за все можна визначити за допомогою зміни їх відносних величин. Відомі два підходи: прирісний і темповий.
Прирісний підхід дає можливість з'ясувати, як міняється значення функції (у), коли змінюється на одиницю незалежна перемінна (х). Тут можливо розглядати зв'язки типу: приріст фактора (Dх) ® приріст аргументу (показника, який досліджується - Dу). Мірою абсолютної чутливості є швидкість зміни функції. Миттєва швидкість зміни функції в даній точці - є похідна цієї функції.
Темповий підхід дає можливість з'ясувати на скільки відсотків зміниться значення функції, якщо незалежна змінна зміниться на один відсоток. Цей підхід дає можливість розглядати зв'язки типу: темп зростання фактора (%Dх) ® темп зростання показника, який досліджується (%Dу).
Зміна в кількості ресурсу, який користується попитом, не спричинює зміщення всієї кривої попиту на ресурс, як це було розглянуто вище, а приводить до переміщення із однієї точки в іншу на кривій стійкого попиту на ресурс внаслідок зміни ціни на конкретний розглядаємий ресурс.
Чутливість виробників до зміни цін на ресурси (тобто еластичність попиту) визначають: коефіцієнт зниження граничного продукту перемінного ресурсу; легкість ресурсозаміщення, слід зауважити, що особливу роль в процесі заміщення ресурсів відіграє час; еластичність попиту на продукт; співвідношення витрат на працю і загальних витрат.
Під економічними ресурсами розуміються всі види ресурсів, використовуваних у процесі виробництва товарів і послуг. По суті, це те блага, які використаються для виробництва інших благ. Тому їх нерідко називають виробничими ресурсами, виробничими факторами, факторами виробництва, факторами економічного росту. У свою чергу, інші блага називають споживчими благами.
До економічних ресурсів ставляться:
· природні ресурси (земля, надра, водні, лісові й біологічні, кліматичні й рекреаційні ресурси), скорочено - земля;
· трудові ресурси (люди з їхньою здатністю робити товари й послуги), скорочено - праця;
· капітал (у формі грошей, тобто грошовий капітал, або засобів виробництва, тобто реальний капітал);
· підприємницькі здатності (здатності людей до організації виробництва товарів і послуг), скорочено - підприємництво;
· знання, необхідні для господарського життя.
Попит - це кількість товару, що хочуть і можуть придбати покупці за певний період часу при всіх можливих цінах на цей товар.
Рішення, які приймають суб'єкти економічних відносин, ґрунтуються як на бажанні, так і на можливостях мати у своєму користуванні ті чи інші товари. Тому та кількість благ і послуг, яку споживач бажає і може придбати, носить назву попиту. Попит кожного суб'єкта економічних відносин є суто індивідуальним, завжди відноситься до конкретного часу і до конкретних умов. Але все-таки можливо виділити ті основні чинники, які впливають на вибір споживача. До них відносяться:
· ціна даного товару (Ц);
· ціни інших товарів, які можуть замінити даний, тобто альтернативних товарів, або товарів субститутів ( );
· ціни товарів, які є доповнюючими в споживанні до даного товару, або ж комплементарних товарів ( );
· доход споживача, який він виділяє на придбання товару (Д);
· смаки і уподобання споживачів (С);
· очікування споживачів відносно майбутніх змін в можливостях задоволення цих потреб та інфляційних сподівань (О);
· кількість споживачів на ринку даного товару (К) і т.д.
Загалом, можна говорити про те, що величина попиту є функцією сукупності чинників (факторів) на даний товар (Кп).
.
У теорії попиту всю сукупність чинників, які впливають на величину попиту, поділяють на цінові та нецінові. До цінових факторів відносять ціну на даний товар, а до нецінових - всі інші фактори, в тому числі і ціни на інші товари. Це дає можливість виявляти вплив на величину попиту як безпосередньо ціни так і інших чинників, які змінюють саму величину попиту, але не впливають на загальний характер функції попиту. Тому в дослідженнях ринкових структур попит розглядають як функцію ціни, тобто коли інші (нецінові) фактори залишаються постійними: Кп = f(Ц). У такому уявленні функція попиту завжди є спадною лінією.
Ринковий попит на ресурс – сума всіх кривих індивідуального попиту, або всіх кривих ГПГВ, для всіх фірм, які використовують даний ресурс.
Оскільки попит на ресурс є похідним від попиту на продукт, то не дивно, що люба зміна в попиті на продукт буде впливати на ціну продукту і, отже, на ГПГВ даного ресурсу. Звідси, при інших рівних умовах, зміни в попиті на продукт, який виробляється певним видом праці, приведе до зрушення (зсуву) в попиті на працю в тому ж самому напрямку (попит на продукцію зросте – більше працівників потрібно, впаде – менше).
Продуктивність любого ресурсу можна змінювати декількома шляхами.
Дані про граничну продуктивність, наприклад праці, будуть залежати від кількості інших пов’язаних з нею ресурсів. Чим більша величина таких пов’язаних із працею ресурсів, як капітал і земля, тим більша буде гранична продуктивність та попит на працю.
Технологічні вдосконалення здійснюють той самий ефект. Чим вища якість капіталу, тим більша продуктивність праці. (праця сталеварів, працюючих на сучасних кисневих конвертерах, в які вкладена певна кількість реального капіталу, є більш продуктивною, ніж праця тих, хто працює на старих мартенівських печах, в які вкладена також кількість реального капіталу).
Аналогічно, як зміна в цінах на інші продукти викликає зміну в попиті на якийсь інший певний товар, так і зміна в ціні на інші ресурси може змінити попит на якийсь конкретний ресурс.
Як ефект впливу зміни ціни одного продукту на попит на інший продукт залежить від того чи є ці продукти замінниками чи взаємодоповнюючими один одного товарами, так і ефект впливу зміни ціни на один ресурс на попит на інший буде залежати від їх взаємозалежності та ступеня їх доповнюваності.
В довготерміновому періоді фірми здатні змінювати всі ресурси, які вони використовують в процесі виробництва. Перед фірмами постають два взаємопов’язані запитання:
Якою повинна бути комбінація для виробництва любого даного рівня об’єму продукції з найменшими витратами? Відповідь на це запитання дає правило найменших витрат.
Фірма виробляє любу певну кількість продукції при комбінації ресурсів, які забезпечують найменший рівень витрат тоді, коли останній долар, витрачений на кожен ресурс дає однаковий граничний продукт. Тобто витрати на виробництво любого об’єму продукції стають мінімальними, якщо граничний продукт на долар вартості кожного використовуємого ресурсу є однаковим.
У випадку використання тільки двох ресурсів - праці і капіталу – мінімізація витрат наступає, коли:
Граничний продукт праці / Ціна праці = Граничний продукт капіталу / Ціна капіталу
Теорія попиту дає можливість визначити напрямки, у яких відбувається переміщення точки рівноваги (Ц*, К*), коли міняються параметри К і Ц, але цього недостатньо для поглибленого аналізу ринку і подальшого його прогнозування. Метою побудови всякої моделі є можливість описати взаємозв'язки, які існують між, економічними параметрами. Це дає можливість пояснити і передбачити, як зміна будь-якого фактора впливає на інші параметри. Вирішити цю проблему можна за допомогою поняття еластичності. Для аналізу ринкового механізму воно було впроваджено А. Маршалом.
Чутливість одного фактора до іншого краще за все можна визначити за допомогою зміни їх відносних величин. Відомі два підходи: прирісний і темповий.
Прирісний підхід дає можливість з'ясувати, як міняється значення функції (у), коли змінюється на одиницю незалежна перемінна (х). Тут можливо розглядати зв'язки типу: приріст фактора (Dх) ® приріст аргументу (показника, який досліджується - Dу). Мірою абсолютної чутливості є швидкість зміни функції. Миттєва швидкість зміни функції в даній точці - є похідна цієї функції.
Темповий підхід дає можливість з'ясувати на скільки відсотків зміниться значення функції, якщо незалежна змінна зміниться на один відсоток. Цей підхід дає можливість розглядати зв'язки типу: темп зростання фактора (%Dх) ® темп зростання показника, який досліджується (%Dу).
Зміна в кількості ресурсу, який користується попитом, не спричинює зміщення всієї кривої попиту на ресурс, як це було розглянуто вище, а приводить до переміщення із однієї точки в іншу на кривій стійкого попиту на ресурс внаслідок зміни ціни на конкретний розглядаємий ресурс.
Чутливість виробників до зміни цін на ресурси (тобто еластичність попиту) визначають: коефіцієнт зниження граничного продукту перемінного ресурсу; легкість ресурсозаміщення, слід зауважити, що особливу роль в процесі заміщення ресурсів відіграє час; еластичність попиту на продукт; співвідношення витрат на працю і загальних витрат.
Література
Список використаної літератури.
1. Борисов Е.Ф. Волков Ф.М. Основы экономической теории. М. Высшая школа. 1993. – 524 c.
2. Габиш Г. Гребенников П. Леусский А. Тарасевич Л, Микроэкономика. Электронный учебник.// http://www.uef.ru/rus/parts/microeconomics/contents.htm
3. Гальчинський А.С., Ещенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. – К.: Вища школа., 2005. – 468 c.
4. Долан, Эдвин Дж., Линдсей, Девид Е. Макроэкономика. Пер. с англ. С-Пб. 1994. – 620 c.
5. Економічний словник-довідник. – К., 2001. – 826 c.
6. Ермишин П.Г. Основы экономической теории (курс лекций). К:”АЛЬТ”, 2000 г. – 484 c.
7. Ковальчук В.М. Загальна економічна теорія Тернопіль “Астон” 1996 – 380 c.
8. Мочерний С.В. Основи економічної теорії. – К.: Новини, 2001. – 340 c.
9. Макконнелл К.Р., Брюс С.Л. Экономика: Принципы, пробелы и политика. т.1-2. Пер. с англ. - М., Республика. 1992. – 670 c.
10. Максимова В.Ф. Рыночная экономика. Учебник в трех томах. Том 1. Теория рыночной экономики. Микроэкономика. Москва .Издательство «Соминтекс». 1992г. – 440 c.
11. Микроэкономика - Третий уровень / Учеб. Пособ. Бусыгин, - М., 2005 - 726 c.
12. Микроэкономический анализ несовершенных рынков. В.п. Бусыгин, Е.В. Желободько, С. Г. Коковин, А. А. Циплаков. – Новосибирск, 2005. – 540 c.
13. Нуриев Р.М. Основы экономической теории. Микроэкономика. Учебник для вузов. М. Высшая школа. 1996.
14. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Відп. ред. Г.Н. Климко. – 4-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2002. – (Вища освіта ХХІ століття). – 664 c.
15. Основи мікроекономіки / За ред. Ковалевського С.І. – К., 2005.
16. Политическая экономия. Под ред. А.В. Сидоровича, Ф.М. Волкова. М. Издательство МГУ. 1994. часть 2. - 544 c.
17. Раймон Барр. Политическая экономия. т. 1, 2. Москва. "Международные отношения" 1995 г.
18. Райхлин Э. Основы экономической теории. Микроэкономическая теория рынков продукции. М. Наука. 2006. – 488 c.
19. Рохлин Э. Основы экономической теории. Микроэкономическая теория рынков вводимых ресурсов. М. "Наука", 2006 г. – 350 c.
20. Рыночная экономика. Учебник в 2-х томах. Основы бизнеса. Москва. Издательство «Соминтекс», 1992г.
21. Салывин В. Теория общественного воспроизводства.// Электронная версия книги - http://www.faust.net.ua/%7Esalyvin/oglavl.html
22. Экономика. Узд. 3-е, перераб. и доп. Ученик / под ред. д. эк. н. проф А. С.. Булатова ЮРИСТЪ – М., 1999. – 426 c.
23. Экономическая теория: Учебник / Под. общ. ред. акад. В.И. Видяпина, А.И. Добрынина, Г.П. Журавлевой, Л.С. Тарасевича – М.: ИНФРА – М. 2000. – (Серия «Высшее образование»). – 638 c.
24. Экономическая теория: Учебник. Савицкая Е.В. – М. 2002. – 460 c.
25. Экономічна теорія. За заг ред.. Нестеренко. – К: Знання, 2005. – 440 c.
1. Борисов Е.Ф. Волков Ф.М. Основы экономической теории. М. Высшая школа. 1993. – 524 c.
2. Габиш Г. Гребенников П. Леусский А. Тарасевич Л, Микроэкономика. Электронный учебник.// http://www.uef.ru/rus/parts/microeconomics/contents.htm
3. Гальчинський А.С., Ещенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. – К.: Вища школа., 2005. – 468 c.
4. Долан, Эдвин Дж., Линдсей, Девид Е. Макроэкономика. Пер. с англ. С-Пб. 1994. – 620 c.
5. Економічний словник-довідник. – К., 2001. – 826 c.
6. Ермишин П.Г. Основы экономической теории (курс лекций). К:”АЛЬТ”, 2000 г. – 484 c.
7. Ковальчук В.М. Загальна економічна теорія Тернопіль “Астон” 1996 – 380 c.
8. Мочерний С.В. Основи економічної теорії. – К.: Новини, 2001. – 340 c.
9. Макконнелл К.Р., Брюс С.Л. Экономика: Принципы, пробелы и политика. т.1-2. Пер. с англ. - М., Республика. 1992. – 670 c.
10. Максимова В.Ф. Рыночная экономика. Учебник в трех томах. Том 1. Теория рыночной экономики. Микроэкономика. Москва .Издательство «Соминтекс». 1992г. – 440 c.
11. Микроэкономика - Третий уровень / Учеб. Пособ. Бусыгин, - М., 2005 - 726 c.
12. Микроэкономический анализ несовершенных рынков. В.п. Бусыгин, Е.В. Желободько, С. Г. Коковин, А. А. Циплаков. – Новосибирск, 2005. – 540 c.
13. Нуриев Р.М. Основы экономической теории. Микроэкономика. Учебник для вузов. М. Высшая школа. 1996.
14. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Відп. ред. Г.Н. Климко. – 4-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2002. – (Вища освіта ХХІ століття). – 664 c.
15. Основи мікроекономіки / За ред. Ковалевського С.І. – К., 2005.
16. Политическая экономия. Под ред. А.В. Сидоровича, Ф.М. Волкова. М. Издательство МГУ. 1994. часть 2. - 544 c.
17. Раймон Барр. Политическая экономия. т. 1, 2. Москва. "Международные отношения" 1995 г.
18. Райхлин Э. Основы экономической теории. Микроэкономическая теория рынков продукции. М. Наука. 2006. – 488 c.
19. Рохлин Э. Основы экономической теории. Микроэкономическая теория рынков вводимых ресурсов. М. "Наука", 2006 г. – 350 c.
20. Рыночная экономика. Учебник в 2-х томах. Основы бизнеса. Москва. Издательство «Соминтекс», 1992г.
21. Салывин В. Теория общественного воспроизводства.// Электронная версия книги - http://www.faust.net.ua/%7Esalyvin/oglavl.html
22. Экономика. Узд. 3-е, перераб. и доп. Ученик / под ред. д. эк. н. проф А. С.. Булатова ЮРИСТЪ – М., 1999. – 426 c.
23. Экономическая теория: Учебник / Под. общ. ред. акад. В.И. Видяпина, А.И. Добрынина, Г.П. Журавлевой, Л.С. Тарасевича – М.: ИНФРА – М. 2000. – (Серия «Высшее образование»). – 638 c.
24. Экономическая теория: Учебник. Савицкая Е.В. – М. 2002. – 460 c.
25. Экономічна теорія. За заг ред.. Нестеренко. – К: Знання, 2005. – 440 c.
Інші роботи цього напряму
© 2024 Diplom.kiev.ua
Наукові роботи на замовлення
Потрібна наукова робота ?