|
ЦЕНА:
60 грн.
|
||
|
ЦЕНА:
138 руб.
|
||
|
Данную работу можно скачать сразу после оплаты!!!
|
||
| Тема работы: | Суб'єктивна сторона злочину (ID работы: 639) |
| Направление: | Право |
| Предмет: | Криминальное право |
| Тип работы: | Курсовая работа |
| Число страниц: | 34 |
| Год защиты: | 2009 |
| Язык: | Украинский |
Содержание
План
Вступ
Розділ 1. Склад злочину та значення суб’єктивної сторони як елементу складу злочину.
1.1. Поняття складу злочину. Елементи складу злочину.
1.2. Поняття та значення суб’єктивної сторони складу злочину.
Розділ 2. Ознаки суб'єктивної сторони складу злочину.
2.1. Вина як основна ознака суб'єктивної сторони складу злочину, її поняття та форми.
2.2.. Факультативні ознаки суб'єктивної сторони складу злочину: мета і мотив злочину. Емоційний стан.
Розділ 3. Помилка та її кримінально-правове значення.
3.1. Поняття юридичної та фактичної помилки. Кримінально-правове значення помилки.
Висновок
Список використаних джерел
Вступ
Розділ 1. Склад злочину та значення суб’єктивної сторони як елементу складу злочину.
1.1. Поняття складу злочину. Елементи складу злочину.
1.2. Поняття та значення суб’єктивної сторони складу злочину.
Розділ 2. Ознаки суб'єктивної сторони складу злочину.
2.1. Вина як основна ознака суб'єктивної сторони складу злочину, її поняття та форми.
2.2.. Факультативні ознаки суб'єктивної сторони складу злочину: мета і мотив злочину. Емоційний стан.
Розділ 3. Помилка та її кримінально-правове значення.
3.1. Поняття юридичної та фактичної помилки. Кримінально-правове значення помилки.
Висновок
Список використаних джерел
Введение
Вступ
У ст. 62 Конституції України закріплений важливий принцип, відповідно до якого кримінальна відповідальність настає лише тоді, коли буде доведено вину особи у вчиненні злочину. Це конституційне положення знайшло своє втілення в КК України. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ч. 2 ст. 2 КК).
Актуальність теми умовлена тим, що для визнання скоєного діяння злочином необхідною умовою є наявність у ньому усіх елементів складу злочину. Встановлення суб'єктивної сторони - це завершальний етап процесу констатації складу злочину, саме тому повне і всебічне встановлення ознак, що характеризують суб'єктивну сторону складу злочину, є необхідною умовою правильної кваліфікації злочину, визначає ступінь суспільної небезпеки діяння й особи, яка його вчинила, впливає на застосування покарання.
Таким чином, об’єктом дослідження є склад злочину.
Предметом дослідження є суб’єктивна сторона як складова складу злочину.
Мета дослідження: на основі норм чинного законодавства України та навчальної літератури з кримінального права з’ясувати поняття суб’єктивної сторони як елементу складу злочину, виокремити її основні та факультативні ознаки.
Визначена мета обумовлює основні завдання дослідження:
1) з’ясувати поняття та елементи складу злочину;
2) з’ясувати поняття суб’єктивної сторони як елементу складу злочину;
3) виокремити основні та факультативні ознаки суб’єктивної сторони як елементу складу злочину;
4) визначити сутність та кримінально-правове значення помилки в кримінальному праві.
Структура роботи: робота складається зі вступу, трьох розділів, диференційованих на підрозділи, висновку та списку використаних джерел.
Розділ 1. Склад злочину та значення суб’єктивної сторони як елементу складу злочину.
1.1. Поняття складу злочину. Елементи складу злочину.
Термін «склад злочину» вперше ввів в 1581 р. Проспер Фарінацій [11, с. 51]. Історія розвитку кримінально-правової науки свідчить про те, що спочатку поняття «склад злочину» мало не матеріальне, а виключно процесуальне значення. Під ним розумілися лише сліди, що їх залишає злочинне діяння в матеріальному світі: мрець, знаряддя вбивства, знаряддя та засоби вчинення інших злочинів тощо. За таких обставин встановлення складу злочину надавало можливість переконатися в наявності події злочину та являло собою першу стадію процесу. Другою стадією був так званий спеціальний розшук злочинця. В англійському праві термін «склад злочину» і досі має процесуальний, доказовий відтінок і служить об'єктивним свідченням вчинення злочину.
Наукова розробка інституту складу злочину обумовила те, що поняття «склад злочину» міцно завоювало позиції у матеріальному праві - передусім кримінальному праві Німеччини, де до середини XIX століття склалося відносно стале вчення про склад злочину.
На сьогодні поняття складу злочину, являючись науковою абстракцією, розкриває зміст загальних ознак, що характеризують об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт та суб'єктивну сторону як необхідні елементи кожного злочину.
Злочин і склад злочину — тісно зв'язані між собою, але самостійні явища. Перше - це винне, скоєне особою суспільне небезпечне діяння, друге - законодавче поняття про окремий вид злочину (або його різновид). Склад злочину визначається законом за допомогою понять про сукупність технологічних, соціальних, психологічних та інших ознак злочину, його об'єкта та особи винного. Інші ознаки враховуються правосуддям при індивідуалізації відповідальності та покарання [6, c. 65].
Чинний Кримінальний кодекс України не містить загального поняття складу злочину. Склад злочину - це своєрідна юридична абстракція, що встановлена наукою кримінального права. Її формулювання базується на законодавчому визначенні підстави кримінальної відповідальності (ч. 1 ст. 2 КК), матеріально-формальному понятті злочину (ст. 11 КК) та теоретичному узагальненні ознак складів злочинів, що передбачені нормами Особливої частини КК України.
Злочин, як реальний факт, не може служити підставою кримінальної відповідальності, оскільки містить у собі деякі ознаки, що не впливають на відповідальність. Тому тільки сукупність вказаних у законі ознак, суттєвих для визначення суспільної небезпеки та характеру певного виду злочину, утворює склад злочину, факт встановлення якого і є підставою для кримінальної відповідальності та кваліфікації злочину за певною статтею КК України.
Ст. 2 КК України як підставу кримінальної відповідальності визначає факт «вчинення особою суспільно небезпечного діяння, що містить склад злочину, передбачений цим Кодексом».
Ознаки складу злочину встановлюються лише кримінальним законом, а не будь-якими іншими законодавчими актами. Виняток становлять нормативно-правові акти, що наповнюють кримінально-правові норми з так званими бланкетними диспозиціями відповідним змістом, уточнюють ознаки окремих складів злочинів (прикладом можуть бути ознаки складів злочинів, передбачених статтями 247 та 274 КК України).
Склад злочину - це, насамперед, сукупність передбачених законом ознак. Відсутність хоча б однієї з цих ознак свідчить про відсутність складу злочину в цілому, що відповідно до кримінально-процесуального законодавства України (п. 2 ст. 6, ст. 213, ст. 324 КПК України).
Наука кримінального права визначає не лише загальне поняття складу злочину, а й поняття складів окремих груп злочинів, що посягають на однорідні суспільні відносини, наприклад, на статеву свободу та статеву недоторканність особи (статті 152-156 КК України), власність (статті 185-198 КК України) тощо.
Склади певних злочинів (вбивство, грабіж, контрабанда, самоправство тощо) визначаються відповідними нормами закону про кримінальну відповідальність. Диспозиціями цих норм передбачено найбільш характерні та специфічні ознаки, що притаманні конкретному злочинові.
Склади конкретних злочинів охоплюють не лише закінчений злочин, а й готування чи замах на злочин, а також дії співучасників у вчиненні злочину. При цьому склади таких злочинів визначаються не лише за допомогою норм Особливої частини КК України, а й з використанням норм Загальної частини КК України (статті 14, 15, 26, 27, 28, 29, 30), що містять у собі характеристику як об'єктивних, так і суб'єктивних ознак зазначених різновидів злочинної діяльності.
Наукою кримінального права визначено, що склад злочину, як один із найбільш важливих інститутів, виконує функції:
а) фундаментальну (склад злочину є законною, єдиною, необхідною та достатньою підставою кримінальної відповідальності);
б) процесуальну (саме встановлення складу злочину визначає межі розслідування і є головним завданням будь-якого розслідування);
в) розмежувальну (за допомогою складу злочину відмежовується злочинна поведінка від незлочинної, один склад злочину від іншого);
г) гарантійну (точне встановлення складу злочину є гарантією забезпечення законності та дотримання прав людини) [13, с. 498].
Значення складу злочину полягає також і в тому, що він конкретизує, наповнює правовим змістом саме поняття злочину.
Елементи складу злочину - це компоненти, первісні складові системи «склад злочину». Вони входять в чотири підсистеми складу злочину: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.
Об'єкт злочину - це ті суспільні відносини, які кримінальний закон захищає від злочинних посягань, тобто ті блага, які охороняються кримінальним законом і яким завдається, чи може завдатися шкода в результаті такого діяння [10, c. 275].
Підсистема «об'єкт», який розуміється як об'єкт злочину і об'єкт кримінально-правової охорони, включає в себе суспільні відносини, соціальні інтереси. їх перелік дається в КК України, його задачах, в найменуваннях розділів особливої частини КК України. Інша ознака об'єкта, як підсистеми складу злочину, зв'язана з суттю об'єкта як мішені злочинного посягання, збитковістю соціальних інтересів. Об'єкти складу злочину, а не інші об'єкти, потерпають від посягань.
Об'єктивна сторона злочину - це характер дії чи бездіяльності винного, а також наслідки, що знаходяться в причинному зв'язку з діянням. Законодавець іноді відносить до ознак об'єктивної сторони засіб, місце скоєння злочину і деякі інші обставини [10, с. 276].
Підсистема складу «об'єктивна сторона» включає в себе елементи з описаними в диспозиціях кримінального закону ознаками діяння, тобто дії чи бездіяльності, що посягає на той чи інший об'єкт, і завдає йому шкоди. До неї відносяться також атрибути зовнішніх актів діяння, як місце, спосіб, обстановка, знаряддя, місце скоєння злочину та ін.
Суб'єкт злочину - це особа, яка може нести кримінальну відповідальність за скоєне злочинне діяння [13, c. 679]. Згідно теорії кримінального права України суб'єктом злочину може бути тільки фізична особа, визнана осудною (психічно здоровою) або обмежено осудною і яка досягла повного віку до моменту скоєння злочину (загальне правило 16 років і в вказаних законом випадках - 14 років).
Підсистема складу «суб'єкт злочину» описує такі ознаки, як фізичні якості злочинця - його вік, психічне здоров'я (осудність). В деяких складах злочину суб'єктом злочину виступає спеціальна особа, наприклад посадова особа, військовослужбовець.
До суб'єктивної сторони злочину відносяться ознаки складу, що характеризують психічне ставлення суб'єкта до скоєного ним діяння і його наслідків, тобто його вину. Суб'єктивна сторона деяких злочинів пропонує в якості обов'язкової ознаки мотив і ціль діяння (наприклад, корисні мотиви при розкраданні), емоційний стан (наприклад афект) [13, c. 680].
Всі чотири підсистеми з чотирма елементами складу злочину органічно взаємозв'язані і взаємодіють.
В юридичній літературі застосовано до загального вчення про склад злочину ознаки складу злочину прийнято ділити на основі (загальні, обов'язкові) і спеціальні (додаткові, факультативні).
Обов'язковими ознаками називають ознаки, притаманні всім без виключення складам злочинів. До факультативних ознак в теорії кримінального права відносять ті ознаки, за допомогою яких законодавець, конструюючи окремі склади злочину, підкреслює особливості окремих елементів злочину.
Елементи складу злочину, тобто його компоненти, складові частини, поділяються на обов'язкові і факультативні. До числа обов'язкових входять такі елементи, які неможливо застосувати для наявності складу кожного злочину. Це такі елементи, які утворюють в своїй цілісності (системи) ту мінімально достатню і необхідну суспільну небезпеку, яка являється кримінально караною. Відсутність хоча б одного з таких елементів означає відсутність всієї системи складу злочину. Такими елементами є: об'єкт злочину, в об'єктивній стороні складу це дія (бездіяльність), шкідливі наслідки (збитки), зв'язані з дією причинним зв'язком, в суб'єкті - елементи з ознаками осудної фізичної особи визначеного віку, в суб'єктивній стороні - вина в формі умислу та необережності.
Факультативні елементи складу злочину в підсистемі «об'єкт» - це предмет, в підсистемі «об'єктивна сторона» - час, місце, обстановка, знаряддя та інші обставини зовнішнього скоєння злочинного діяння, в підсистемі «суб'єкт» це спеціальні ознаки, що звужують коло суб'єктів злочину за тими чи іншими якостями (частіше всього в зв'язку з професіональною діяльністю суб'єкта) в підсистемі «суб'єктивна сторона» це, наприклад, емоційний стан.
Отже, склад злочину - це сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне. Елементами складу злочину є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона складу злочину.
У ст. 62 Конституції України закріплений важливий принцип, відповідно до якого кримінальна відповідальність настає лише тоді, коли буде доведено вину особи у вчиненні злочину. Це конституційне положення знайшло своє втілення в КК України. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ч. 2 ст. 2 КК).
Актуальність теми умовлена тим, що для визнання скоєного діяння злочином необхідною умовою є наявність у ньому усіх елементів складу злочину. Встановлення суб'єктивної сторони - це завершальний етап процесу констатації складу злочину, саме тому повне і всебічне встановлення ознак, що характеризують суб'єктивну сторону складу злочину, є необхідною умовою правильної кваліфікації злочину, визначає ступінь суспільної небезпеки діяння й особи, яка його вчинила, впливає на застосування покарання.
Таким чином, об’єктом дослідження є склад злочину.
Предметом дослідження є суб’єктивна сторона як складова складу злочину.
Мета дослідження: на основі норм чинного законодавства України та навчальної літератури з кримінального права з’ясувати поняття суб’єктивної сторони як елементу складу злочину, виокремити її основні та факультативні ознаки.
Визначена мета обумовлює основні завдання дослідження:
1) з’ясувати поняття та елементи складу злочину;
2) з’ясувати поняття суб’єктивної сторони як елементу складу злочину;
3) виокремити основні та факультативні ознаки суб’єктивної сторони як елементу складу злочину;
4) визначити сутність та кримінально-правове значення помилки в кримінальному праві.
Структура роботи: робота складається зі вступу, трьох розділів, диференційованих на підрозділи, висновку та списку використаних джерел.
Розділ 1. Склад злочину та значення суб’єктивної сторони як елементу складу злочину.
1.1. Поняття складу злочину. Елементи складу злочину.
Термін «склад злочину» вперше ввів в 1581 р. Проспер Фарінацій [11, с. 51]. Історія розвитку кримінально-правової науки свідчить про те, що спочатку поняття «склад злочину» мало не матеріальне, а виключно процесуальне значення. Під ним розумілися лише сліди, що їх залишає злочинне діяння в матеріальному світі: мрець, знаряддя вбивства, знаряддя та засоби вчинення інших злочинів тощо. За таких обставин встановлення складу злочину надавало можливість переконатися в наявності події злочину та являло собою першу стадію процесу. Другою стадією був так званий спеціальний розшук злочинця. В англійському праві термін «склад злочину» і досі має процесуальний, доказовий відтінок і служить об'єктивним свідченням вчинення злочину.
Наукова розробка інституту складу злочину обумовила те, що поняття «склад злочину» міцно завоювало позиції у матеріальному праві - передусім кримінальному праві Німеччини, де до середини XIX століття склалося відносно стале вчення про склад злочину.
На сьогодні поняття складу злочину, являючись науковою абстракцією, розкриває зміст загальних ознак, що характеризують об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт та суб'єктивну сторону як необхідні елементи кожного злочину.
Злочин і склад злочину — тісно зв'язані між собою, але самостійні явища. Перше - це винне, скоєне особою суспільне небезпечне діяння, друге - законодавче поняття про окремий вид злочину (або його різновид). Склад злочину визначається законом за допомогою понять про сукупність технологічних, соціальних, психологічних та інших ознак злочину, його об'єкта та особи винного. Інші ознаки враховуються правосуддям при індивідуалізації відповідальності та покарання [6, c. 65].
Чинний Кримінальний кодекс України не містить загального поняття складу злочину. Склад злочину - це своєрідна юридична абстракція, що встановлена наукою кримінального права. Її формулювання базується на законодавчому визначенні підстави кримінальної відповідальності (ч. 1 ст. 2 КК), матеріально-формальному понятті злочину (ст. 11 КК) та теоретичному узагальненні ознак складів злочинів, що передбачені нормами Особливої частини КК України.
Злочин, як реальний факт, не може служити підставою кримінальної відповідальності, оскільки містить у собі деякі ознаки, що не впливають на відповідальність. Тому тільки сукупність вказаних у законі ознак, суттєвих для визначення суспільної небезпеки та характеру певного виду злочину, утворює склад злочину, факт встановлення якого і є підставою для кримінальної відповідальності та кваліфікації злочину за певною статтею КК України.
Ст. 2 КК України як підставу кримінальної відповідальності визначає факт «вчинення особою суспільно небезпечного діяння, що містить склад злочину, передбачений цим Кодексом».
Ознаки складу злочину встановлюються лише кримінальним законом, а не будь-якими іншими законодавчими актами. Виняток становлять нормативно-правові акти, що наповнюють кримінально-правові норми з так званими бланкетними диспозиціями відповідним змістом, уточнюють ознаки окремих складів злочинів (прикладом можуть бути ознаки складів злочинів, передбачених статтями 247 та 274 КК України).
Склад злочину - це, насамперед, сукупність передбачених законом ознак. Відсутність хоча б однієї з цих ознак свідчить про відсутність складу злочину в цілому, що відповідно до кримінально-процесуального законодавства України (п. 2 ст. 6, ст. 213, ст. 324 КПК України).
Наука кримінального права визначає не лише загальне поняття складу злочину, а й поняття складів окремих груп злочинів, що посягають на однорідні суспільні відносини, наприклад, на статеву свободу та статеву недоторканність особи (статті 152-156 КК України), власність (статті 185-198 КК України) тощо.
Склади певних злочинів (вбивство, грабіж, контрабанда, самоправство тощо) визначаються відповідними нормами закону про кримінальну відповідальність. Диспозиціями цих норм передбачено найбільш характерні та специфічні ознаки, що притаманні конкретному злочинові.
Склади конкретних злочинів охоплюють не лише закінчений злочин, а й готування чи замах на злочин, а також дії співучасників у вчиненні злочину. При цьому склади таких злочинів визначаються не лише за допомогою норм Особливої частини КК України, а й з використанням норм Загальної частини КК України (статті 14, 15, 26, 27, 28, 29, 30), що містять у собі характеристику як об'єктивних, так і суб'єктивних ознак зазначених різновидів злочинної діяльності.
Наукою кримінального права визначено, що склад злочину, як один із найбільш важливих інститутів, виконує функції:
а) фундаментальну (склад злочину є законною, єдиною, необхідною та достатньою підставою кримінальної відповідальності);
б) процесуальну (саме встановлення складу злочину визначає межі розслідування і є головним завданням будь-якого розслідування);
в) розмежувальну (за допомогою складу злочину відмежовується злочинна поведінка від незлочинної, один склад злочину від іншого);
г) гарантійну (точне встановлення складу злочину є гарантією забезпечення законності та дотримання прав людини) [13, с. 498].
Значення складу злочину полягає також і в тому, що він конкретизує, наповнює правовим змістом саме поняття злочину.
Елементи складу злочину - це компоненти, первісні складові системи «склад злочину». Вони входять в чотири підсистеми складу злочину: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.
Об'єкт злочину - це ті суспільні відносини, які кримінальний закон захищає від злочинних посягань, тобто ті блага, які охороняються кримінальним законом і яким завдається, чи може завдатися шкода в результаті такого діяння [10, c. 275].
Підсистема «об'єкт», який розуміється як об'єкт злочину і об'єкт кримінально-правової охорони, включає в себе суспільні відносини, соціальні інтереси. їх перелік дається в КК України, його задачах, в найменуваннях розділів особливої частини КК України. Інша ознака об'єкта, як підсистеми складу злочину, зв'язана з суттю об'єкта як мішені злочинного посягання, збитковістю соціальних інтересів. Об'єкти складу злочину, а не інші об'єкти, потерпають від посягань.
Об'єктивна сторона злочину - це характер дії чи бездіяльності винного, а також наслідки, що знаходяться в причинному зв'язку з діянням. Законодавець іноді відносить до ознак об'єктивної сторони засіб, місце скоєння злочину і деякі інші обставини [10, с. 276].
Підсистема складу «об'єктивна сторона» включає в себе елементи з описаними в диспозиціях кримінального закону ознаками діяння, тобто дії чи бездіяльності, що посягає на той чи інший об'єкт, і завдає йому шкоди. До неї відносяться також атрибути зовнішніх актів діяння, як місце, спосіб, обстановка, знаряддя, місце скоєння злочину та ін.
Суб'єкт злочину - це особа, яка може нести кримінальну відповідальність за скоєне злочинне діяння [13, c. 679]. Згідно теорії кримінального права України суб'єктом злочину може бути тільки фізична особа, визнана осудною (психічно здоровою) або обмежено осудною і яка досягла повного віку до моменту скоєння злочину (загальне правило 16 років і в вказаних законом випадках - 14 років).
Підсистема складу «суб'єкт злочину» описує такі ознаки, як фізичні якості злочинця - його вік, психічне здоров'я (осудність). В деяких складах злочину суб'єктом злочину виступає спеціальна особа, наприклад посадова особа, військовослужбовець.
До суб'єктивної сторони злочину відносяться ознаки складу, що характеризують психічне ставлення суб'єкта до скоєного ним діяння і його наслідків, тобто його вину. Суб'єктивна сторона деяких злочинів пропонує в якості обов'язкової ознаки мотив і ціль діяння (наприклад, корисні мотиви при розкраданні), емоційний стан (наприклад афект) [13, c. 680].
Всі чотири підсистеми з чотирма елементами складу злочину органічно взаємозв'язані і взаємодіють.
В юридичній літературі застосовано до загального вчення про склад злочину ознаки складу злочину прийнято ділити на основі (загальні, обов'язкові) і спеціальні (додаткові, факультативні).
Обов'язковими ознаками називають ознаки, притаманні всім без виключення складам злочинів. До факультативних ознак в теорії кримінального права відносять ті ознаки, за допомогою яких законодавець, конструюючи окремі склади злочину, підкреслює особливості окремих елементів злочину.
Елементи складу злочину, тобто його компоненти, складові частини, поділяються на обов'язкові і факультативні. До числа обов'язкових входять такі елементи, які неможливо застосувати для наявності складу кожного злочину. Це такі елементи, які утворюють в своїй цілісності (системи) ту мінімально достатню і необхідну суспільну небезпеку, яка являється кримінально караною. Відсутність хоча б одного з таких елементів означає відсутність всієї системи складу злочину. Такими елементами є: об'єкт злочину, в об'єктивній стороні складу це дія (бездіяльність), шкідливі наслідки (збитки), зв'язані з дією причинним зв'язком, в суб'єкті - елементи з ознаками осудної фізичної особи визначеного віку, в суб'єктивній стороні - вина в формі умислу та необережності.
Факультативні елементи складу злочину в підсистемі «об'єкт» - це предмет, в підсистемі «об'єктивна сторона» - час, місце, обстановка, знаряддя та інші обставини зовнішнього скоєння злочинного діяння, в підсистемі «суб'єкт» це спеціальні ознаки, що звужують коло суб'єктів злочину за тими чи іншими якостями (частіше всього в зв'язку з професіональною діяльністю суб'єкта) в підсистемі «суб'єктивна сторона» це, наприклад, емоційний стан.
Отже, склад злочину - це сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне. Елементами складу злочину є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона складу злочину.
Заключение
Висновок
Склад злочину - це сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне.
Виходячи із законодавчих положень, наука кримінального права визначила, що склад злочину утворюють чотири елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона. Кожен з елементів складу злочину характеризують певні ознаки. Так, до ознак об'єкта злочину, крім суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом, віднесено предмет злочину. Об'єктивну сторону характеризують: дія (бездіяльність), злочинні наслідки, причиновий зв'язок між дією (бездіяльністю) та наслідками, що настали, час, місце, спосіб, обстановка, знаряддя та засоби вчинення злочину. Суб'єкт злочину: осудність, вік, з якого настає кримінальна відповідальність, посадове становище, відношення до військової служби тощо. Суб'єктивну сторону: вина, мотив, мета та емоційний стан.
Вина - основна й обов'язкова ознака суб'єктивної сторони будь-якого злочину. Обов’язковими ознаками вини є умисел (прямий та непрямий) та необережність (злочинна самовпевненість та злочинна недбалість).
Мотив і мета - це факультативні ознаки суб'єктивної сторони злочину. Вони вимагають свого встановлення лише у тих випадках, коли про це прямо зазначено у законі (в диспозиції статті Особливої частини КК України) або коли вони однозначно випливають зі змісту злочину.
Поняття помилки в кримінальному праві, її види і значення визначаються наукою кримінального права і практикою на основі аналізу таких понять, як суб'єктивна сторона, вина, умисел, необережність, випадок.
Склад злочину - це сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне.
Виходячи із законодавчих положень, наука кримінального права визначила, що склад злочину утворюють чотири елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона. Кожен з елементів складу злочину характеризують певні ознаки. Так, до ознак об'єкта злочину, крім суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом, віднесено предмет злочину. Об'єктивну сторону характеризують: дія (бездіяльність), злочинні наслідки, причиновий зв'язок між дією (бездіяльністю) та наслідками, що настали, час, місце, спосіб, обстановка, знаряддя та засоби вчинення злочину. Суб'єкт злочину: осудність, вік, з якого настає кримінальна відповідальність, посадове становище, відношення до військової служби тощо. Суб'єктивну сторону: вина, мотив, мета та емоційний стан.
Вина - основна й обов'язкова ознака суб'єктивної сторони будь-якого злочину. Обов’язковими ознаками вини є умисел (прямий та непрямий) та необережність (злочинна самовпевненість та злочинна недбалість).
Мотив і мета - це факультативні ознаки суб'єктивної сторони злочину. Вони вимагають свого встановлення лише у тих випадках, коли про це прямо зазначено у законі (в диспозиції статті Особливої частини КК України) або коли вони однозначно випливають зі змісту злочину.
Поняття помилки в кримінальному праві, її види і значення визначаються наукою кримінального права і практикою на основі аналізу таких понять, як суб'єктивна сторона, вина, умисел, необережність, випадок.
Литература
Список використаних джерел
1. Конституція України із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Конституції України» 08 грудня 2004 року. – К.: Атіка– 2006 р. – 64 с.
2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2341-14
3. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – К.: Юрінком Інтер. – 2005. – 976 с.
4. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / За ред. професора П. С. Матишевського, доцентів П. П. Андрушка, С. Д. Шапченка .-К.: Юрінком Інтер, 1997. – 275 с.
5. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. (Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько та ін.). Вид. 3-тє, переробл. та допов./ За ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – К.: Юридична думка, 2004. – 352 с.
6. Кримінальне право України. Загальна частина - За ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. - К.:«Юридична думка», 2003. – 348 с.
7. Кримінальне право України: Загальна частина Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти/ М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. — Київ—Харків: Юрінком Інтер — Право, 2002. - 416 с.
8. Кримінальне право України: Навч. посіб. - С. Г. Волкотруб, О М. Омельчук, В. М. Ярін та ін. За ред О. М. Омельчука. — К.: Наукова думка; Прецедент, 2004. — 297с.
9. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ.юрид вузів і факультетів / відп. ред. Я.Ю. Кондратьєв. - К.: Правові джерела, 2002. - 432 с.
10. Популярна юридична енциклопедія / Кол. авт.: В. І. Гіжевський, В. В. Головченко… В. С. Ковальський (кер.) та ін. – К.: Юрінком Інтер. – 2002 р. – 528 с.
11. Хохлова І.В., Шем'яков О.П. Кримінальне право України (Загальна частина): Навчальний посібник.-Київ: Центр навчальної літератури 2006. - 272с.
12. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін.. – К.: Видавництво «Українська енциклопедія ім.. М. П. Бажана». – 2002. – 678 с. – Т. 2 (Д - Й).
13. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін.. – К.: Видавництво «Українська енциклопедія ім.. М. П. Бажана». – 2002. – 720 с. – Т. 5 (П - С).
1. Конституція України із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Конституції України» 08 грудня 2004 року. – К.: Атіка– 2006 р. – 64 с.
2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2341-14
3. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – К.: Юрінком Інтер. – 2005. – 976 с.
4. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / За ред. професора П. С. Матишевського, доцентів П. П. Андрушка, С. Д. Шапченка .-К.: Юрінком Інтер, 1997. – 275 с.
5. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. (Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько та ін.). Вид. 3-тє, переробл. та допов./ За ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – К.: Юридична думка, 2004. – 352 с.
6. Кримінальне право України. Загальна частина - За ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. - К.:«Юридична думка», 2003. – 348 с.
7. Кримінальне право України: Загальна частина Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти/ М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. — Київ—Харків: Юрінком Інтер — Право, 2002. - 416 с.
8. Кримінальне право України: Навч. посіб. - С. Г. Волкотруб, О М. Омельчук, В. М. Ярін та ін. За ред О. М. Омельчука. — К.: Наукова думка; Прецедент, 2004. — 297с.
9. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ.юрид вузів і факультетів / відп. ред. Я.Ю. Кондратьєв. - К.: Правові джерела, 2002. - 432 с.
10. Популярна юридична енциклопедія / Кол. авт.: В. І. Гіжевський, В. В. Головченко… В. С. Ковальський (кер.) та ін. – К.: Юрінком Інтер. – 2002 р. – 528 с.
11. Хохлова І.В., Шем'яков О.П. Кримінальне право України (Загальна частина): Навчальний посібник.-Київ: Центр навчальної літератури 2006. - 272с.
12. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін.. – К.: Видавництво «Українська енциклопедія ім.. М. П. Бажана». – 2002. – 678 с. – Т. 2 (Д - Й).
13. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін.. – К.: Видавництво «Українська енциклопедія ім.. М. П. Бажана». – 2002. – 720 с. – Т. 5 (П - С).
Другие работы этого направления
© 2023 Diplom.kiev.ua
Научные работы на заказ
Нужна научная работа?