|
ЦІНА:
100 грн.
|
||
|
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
|
||
| Тема роботи: | Повне товариство:поняття та правовий статус (ID роботи: 3600) |
| Напрям: | Право |
| Предмет: | Цивільне право |
| Тип роботи: | Курсова робота |
| Кількість сторінок: | 44 |
| Рік захисту: | 2013 |
| Мова: | Українськa |
План
Вступ
1. Теоретичні аспекти господарських товариств
1.1. Поняття та види господарських товариств
1.2. Відмінність повного товариства від інших господарських товариств
2. Повне товариство
2.1. Поняття та правовий статус повного товариства
2.2. Порядок створення повного товариства
2.3.Управління діяльністю та статус учасників повного товариства
2.4. Відповідальність учасників повного товариства за зобов’язаннями
2.5.Зміни у складі учасників повного товариства
2.6. Ліквідація повного товариства
Висновок
Список використаної літератури
1. Теоретичні аспекти господарських товариств
1.1. Поняття та види господарських товариств
1.2. Відмінність повного товариства від інших господарських товариств
2. Повне товариство
2.1. Поняття та правовий статус повного товариства
2.2. Порядок створення повного товариства
2.3.Управління діяльністю та статус учасників повного товариства
2.4. Відповідальність учасників повного товариства за зобов’язаннями
2.5.Зміни у складі учасників повного товариства
2.6. Ліквідація повного товариства
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Вступ
Актуальність теми. Повним визнається таке товариство, всі учасники якого за¬ймаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солі-дарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.
За своїми правовими характеристиками повне товариство відноситься до категорії об’єднань осіб, а не капіталів. Для цього товариства мають значення не тільки капіталовкладення його учасників, але й особиста підприємницька діяльність кожного з них, що здійснюється від імені й в інтересах товариства.
Повне товариство може бути створено двома і більше учасниками. Максимальна їх кількість не обмежена, але на практиці в склад таких товариств в середньому входить від 2 до 5 осіб.
В повному товаристві не формується статутний фонд, вклади учасників становлять складений капітал, розмір і порядок створення якого визначається виключно самими учасниками. Така риса є однією з основних переваг повного товариства, оскільки не потребує від учасників акумуляції значних капіталів при створенні товариства.
Перехід до ринкових відносин обумовив появу адекватних цим відносинам організаційно-правових форм господарювання, насамперед, господарських товариств, одним з видів яких є повні товариства. На відміну від інших видів господарських товариств, повні товариства, так само як і командитні, фактично не отримали поширення, що відбулося через невигідність практичного застосування цих видів порівняно з товариствами з обмеженою відповідальністю тощо. Необмежена відповідальність учасників за боргами товариства не врівноважена перевагами господарювання у цій організаційно-правовій формі.
У результаті засновники суб'єкта підприємництва дуже рідко обирають організаційно-правову форму повного товариства. Як правило, повні товариства створюються лише тоді, коли цього вимагає законодавство для здійснення певних видів діяльності.
Хоча статистика показує, що акціонерні товариства і товариства з обмеженою відповідальністю користуються більшою популярністю, у тому числі у країнах з розвиненою ринковою економікою, однак це не означає,
що організаційно-правова форма повного товариства може бути відкинута, адже вона необхідна для задоволення практичних потреб у здійсненні за
необхідності господарської діяльності на основі переважно договірних умов.
Сьогодні організація і діяльність повних товариств регулюється Законом України „Про господарські товариства", а також Господарським та Цивільним кодексами України, а також іншими нормативно-правовими
актами. Однак, чинне законодавство не забезпечує розвитку організаційно-правової форми повного товариства, адекватного потребам. Крім того, існуючі повні товариства зіштовхуються у своїй діяльності з низкою проблем, які потребують законодавчого врегулювання. Це стосується організації управління повними товариствами, питань прав і відповідальності учасників тощо.
У науковому плані питання правового положення повних товариств розробляли О.М. Вінник, О.Р. Кібенко та ін., однак комплексних досліджень господарсько-правового статусу повного товариства не проводилося. Вищезазначене свідчить про актуальність теми і доцільність проведення дослідження за обраною темою.
Об'єктом дослідження курсової роботи є правовідносини щодо організації і діяльності повних товариств.
Предметом дослідження курсової роботи є правове регулювання організації і діяльності повних товариств.
Актуальність теми. Повним визнається таке товариство, всі учасники якого за¬ймаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солі-дарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.
За своїми правовими характеристиками повне товариство відноситься до категорії об’єднань осіб, а не капіталів. Для цього товариства мають значення не тільки капіталовкладення його учасників, але й особиста підприємницька діяльність кожного з них, що здійснюється від імені й в інтересах товариства.
Повне товариство може бути створено двома і більше учасниками. Максимальна їх кількість не обмежена, але на практиці в склад таких товариств в середньому входить від 2 до 5 осіб.
В повному товаристві не формується статутний фонд, вклади учасників становлять складений капітал, розмір і порядок створення якого визначається виключно самими учасниками. Така риса є однією з основних переваг повного товариства, оскільки не потребує від учасників акумуляції значних капіталів при створенні товариства.
Перехід до ринкових відносин обумовив появу адекватних цим відносинам організаційно-правових форм господарювання, насамперед, господарських товариств, одним з видів яких є повні товариства. На відміну від інших видів господарських товариств, повні товариства, так само як і командитні, фактично не отримали поширення, що відбулося через невигідність практичного застосування цих видів порівняно з товариствами з обмеженою відповідальністю тощо. Необмежена відповідальність учасників за боргами товариства не врівноважена перевагами господарювання у цій організаційно-правовій формі.
У результаті засновники суб'єкта підприємництва дуже рідко обирають організаційно-правову форму повного товариства. Як правило, повні товариства створюються лише тоді, коли цього вимагає законодавство для здійснення певних видів діяльності.
Хоча статистика показує, що акціонерні товариства і товариства з обмеженою відповідальністю користуються більшою популярністю, у тому числі у країнах з розвиненою ринковою економікою, однак це не означає,
що організаційно-правова форма повного товариства може бути відкинута, адже вона необхідна для задоволення практичних потреб у здійсненні за
необхідності господарської діяльності на основі переважно договірних умов.
Сьогодні організація і діяльність повних товариств регулюється Законом України „Про господарські товариства", а також Господарським та Цивільним кодексами України, а також іншими нормативно-правовими
актами. Однак, чинне законодавство не забезпечує розвитку організаційно-правової форми повного товариства, адекватного потребам. Крім того, існуючі повні товариства зіштовхуються у своїй діяльності з низкою проблем, які потребують законодавчого врегулювання. Це стосується організації управління повними товариствами, питань прав і відповідальності учасників тощо.
У науковому плані питання правового положення повних товариств розробляли О.М. Вінник, О.Р. Кібенко та ін., однак комплексних досліджень господарсько-правового статусу повного товариства не проводилося. Вищезазначене свідчить про актуальність теми і доцільність проведення дослідження за обраною темою.
Об'єктом дослідження курсової роботи є правовідносини щодо організації і діяльності повних товариств.
Предметом дослідження курсової роботи є правове регулювання організації і діяльності повних товариств.
Висновок
Висновок
Повним визнається таке товариство, всі учасники якого за¬ймаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солі¬дарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.
Ведення справ повного товариства здійснюється за загальною згодою всіх учасників. Воно може здійснюватися або всіма учас¬никами, або одним чи кількома з них, які виступають від імені товариства. В останньому випадку обсяг повноважень учасників визначається дорученням, яке повинно бути підписано рештою учасників товариства.
Якщо в установчому договорі визначаються декілька учасників, які наділяються повноваженнями на ведення справ товариства, то передбачається, що кожен з них може діяти від імені товариства самостійно. В установчому договорі може бути відзначено, що такі учасники мають право вчиняти відповідні дії лише спільно.
Учасники, яким було доручено ведення справ повного товариства, зобов'язані надавати решті учасників на їх вимогу повну інформацію про дії, що виконуються від імені та в інтересах товариства.
Повноваження учасника на ведення справ товариства припи¬няються повністю або частково з припиненням діяльності самого товариства у зв'язку з відмовою учасника від доручення чи скасу¬вання доручення на вимогу хоча б одного з решти учасників.
Учасник, який діяв у спільних інтересах, не маючи повнова¬жень, у випадках, коли його дії не будуть схвалені рештою учасни¬ків, вправі ставити вимогу до товариства відшкодувати витрати за умови, якщо доведено, що внаслідок його дій товариство зберегло чи відповідно надбало майно, яке перебільшує за вартістю понесені товариством витрати.
Учасники повного товариства не вправі від свого імені та в своїх інтересах здійснювати угоди, однорідні з цілями діяльності това¬риства, а також брати участь у будь-яких товариствах (крім акціонерних товариств), які мають однорідну з повним товариством ціль діяльності.
У разі порушення цих правил учасники повного товариства зобов'язані компенсувати збитки, заподіяні товариству своїми ді¬ями.
Передача учасником повного товариства своєї частки (її части¬ни) іншим учасникам цього товариства або третім особам може бути здійснена лише за згодою всіх учасників.
З передачею частки (її частини) третій особі здійснюється од¬ночасно перехід усієї сукупності прав та обов'язків, що належали учаснику, який вибув з повного товариства або відступив частину своєї частки.
При реорганізації юридичної особи, учасника повного товариства, або смерті громадянина, учасника повного товариства, право¬наступник (спадкоємець) має переважне право вступу до товариства за згодою решти учасників.
Правонаступник (спадкоємець) несе відповідальність за борги учасникаперед повним товариством, а також за борги товариства перед третіми особами, що виникли за час діяльності товариства.
У разі відмови правонаступника (спадкоємця) від вступу до повного товариства або відмови товариства у прийнятті право¬
наступника (спадкоємця) йому виплачують вартість частки, що
належить реорганізованій юридичній особі (спадкоємцю), розмір
якої визначається на день реорганізації (смерті) учасника. В цих
випадках відповідно зменшується розмір майна товариства, вказаний в установчому договорі.
Учасник повного товариства, що було створено на невизначений строк, може в будь-який час вийти з товариства, попередивши про це не пізніше як за три місяці.
Вихід із товариства, що було створено на визначений строк, до-пускається лише при наявності поважних причин та за умови, що попередження про це надійшло не пізніш як за 6 місяців.
Якщо при виході учасника з повного товариства зберігається товариство, учаснику сплачується вартість його внеску відповідно до балансу, складеного на день виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
Учаснику, який вибув, сплачується належна йому частина при¬бутку, одержаного товариством у даному році. Майно, передане учасникам товариства тільки для користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
Учасник повного товариства, який систематично не виконує чи не належним чином виконує обов'язки або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключений з то¬вариства в порядку, передбаченому установчими документами.
Звернення стягнення на частку учасника в повному товаристві по його власних зобов'язаннях не допускається.
При недостатності майна учасника для покриття боргів по зобов'язаннях кредитори можуть вимагати у встановленому порядку ліквідації товариства або виділення долі учасника-боржника.
Решта учасників вправі з метою збереження товариства виділити частку учасника-боржника в грошовій або натуральній формі відповідно до балансу, складеного на день вибуття такого учасника з товариства.
Якщо при ліквідації повного товариства виявиться, що наявною майна не вистачає для сплачування всіх боргів, за товариство у не достатній частині несуть солідарну відповідальність його учасники усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства У країн може бути звернено стягнення. Учасник товариства відповідає за борги товариства незалежно від того, чи виникли вони після або до його вступу до товариства.
Повним визнається таке товариство, всі учасники якого за¬ймаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солі¬дарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.
Ведення справ повного товариства здійснюється за загальною згодою всіх учасників. Воно може здійснюватися або всіма учас¬никами, або одним чи кількома з них, які виступають від імені товариства. В останньому випадку обсяг повноважень учасників визначається дорученням, яке повинно бути підписано рештою учасників товариства.
Якщо в установчому договорі визначаються декілька учасників, які наділяються повноваженнями на ведення справ товариства, то передбачається, що кожен з них може діяти від імені товариства самостійно. В установчому договорі може бути відзначено, що такі учасники мають право вчиняти відповідні дії лише спільно.
Учасники, яким було доручено ведення справ повного товариства, зобов'язані надавати решті учасників на їх вимогу повну інформацію про дії, що виконуються від імені та в інтересах товариства.
Повноваження учасника на ведення справ товариства припи¬няються повністю або частково з припиненням діяльності самого товариства у зв'язку з відмовою учасника від доручення чи скасу¬вання доручення на вимогу хоча б одного з решти учасників.
Учасник, який діяв у спільних інтересах, не маючи повнова¬жень, у випадках, коли його дії не будуть схвалені рештою учасни¬ків, вправі ставити вимогу до товариства відшкодувати витрати за умови, якщо доведено, що внаслідок його дій товариство зберегло чи відповідно надбало майно, яке перебільшує за вартістю понесені товариством витрати.
Учасники повного товариства не вправі від свого імені та в своїх інтересах здійснювати угоди, однорідні з цілями діяльності това¬риства, а також брати участь у будь-яких товариствах (крім акціонерних товариств), які мають однорідну з повним товариством ціль діяльності.
У разі порушення цих правил учасники повного товариства зобов'язані компенсувати збитки, заподіяні товариству своїми ді¬ями.
Передача учасником повного товариства своєї частки (її части¬ни) іншим учасникам цього товариства або третім особам може бути здійснена лише за згодою всіх учасників.
З передачею частки (її частини) третій особі здійснюється од¬ночасно перехід усієї сукупності прав та обов'язків, що належали учаснику, який вибув з повного товариства або відступив частину своєї частки.
При реорганізації юридичної особи, учасника повного товариства, або смерті громадянина, учасника повного товариства, право¬наступник (спадкоємець) має переважне право вступу до товариства за згодою решти учасників.
Правонаступник (спадкоємець) несе відповідальність за борги учасникаперед повним товариством, а також за борги товариства перед третіми особами, що виникли за час діяльності товариства.
У разі відмови правонаступника (спадкоємця) від вступу до повного товариства або відмови товариства у прийнятті право¬
наступника (спадкоємця) йому виплачують вартість частки, що
належить реорганізованій юридичній особі (спадкоємцю), розмір
якої визначається на день реорганізації (смерті) учасника. В цих
випадках відповідно зменшується розмір майна товариства, вказаний в установчому договорі.
Учасник повного товариства, що було створено на невизначений строк, може в будь-який час вийти з товариства, попередивши про це не пізніше як за три місяці.
Вихід із товариства, що було створено на визначений строк, до-пускається лише при наявності поважних причин та за умови, що попередження про це надійшло не пізніш як за 6 місяців.
Якщо при виході учасника з повного товариства зберігається товариство, учаснику сплачується вартість його внеску відповідно до балансу, складеного на день виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
Учаснику, який вибув, сплачується належна йому частина при¬бутку, одержаного товариством у даному році. Майно, передане учасникам товариства тільки для користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
Учасник повного товариства, який систематично не виконує чи не належним чином виконує обов'язки або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключений з то¬вариства в порядку, передбаченому установчими документами.
Звернення стягнення на частку учасника в повному товаристві по його власних зобов'язаннях не допускається.
При недостатності майна учасника для покриття боргів по зобов'язаннях кредитори можуть вимагати у встановленому порядку ліквідації товариства або виділення долі учасника-боржника.
Решта учасників вправі з метою збереження товариства виділити частку учасника-боржника в грошовій або натуральній формі відповідно до балансу, складеного на день вибуття такого учасника з товариства.
Якщо при ліквідації повного товариства виявиться, що наявною майна не вистачає для сплачування всіх боргів, за товариство у не достатній частині несуть солідарну відповідальність його учасники усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства У країн може бути звернено стягнення. Учасник товариства відповідає за борги товариства незалежно від того, чи виникли вони після або до його вступу до товариства.
Література
Список використаної літератури
1. Господарське право: курс лекцій /під ред. Пилипенко А.Я., Щербини В.С. – К.: Вентурі, 2006. – 288с.
2. Господарське право: Курс лекцій. – К.: Атика, 2004. – 624с.
3. Єрухимович І.Л. Ціноутворення: Навч.-метод. Посібник. – К.: МАУП, 2008. – 104с.
4. Основи господарського права /під ред. Пилипенко А.Я., Щербини В.С. – К.: Вентурі, 2006. – 187с.
5. Підприємницьке право: Підручн. /За ред. О.В. Старцеві/ 2-ге вид., перероб. І допов. – К.: Істина, 2005. – 600 с.
6. Роїна О.М. Господарський процес: Практичний посібник. (2-ге вид.). – К.: КНТ, 2005. – 208с.
7. Цивільне право /під ред. Підопригори О., Бобрової Д. – К.: Вентурі, 2006. – Т.1 – с. 416, Т. 2. – с. 480
8. Цивільне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – Т. 2. Особлива частина. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. 408с.
9. Вінник О. Господарське право : Курс лекцій/ Оксана Вінник,. - К.: Атіка, 2005. - 622 с.
10. Господарський кодекс України : Науково-практичний коментар / О.І. Харитонова , Є.О. Харитонов, В.М. Коссак .; За ред.. Харитонової . - Х.: Одіссей , 2007 . - 832 с.
11. Господарське право України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / М. К. Галянтич, С. М. Грудницька, О. М. Міхатуліна та ін. -- К.: МАУП, 2005. - 424 с.
12. Жук Л.А., Жук І.А., Неживець О.М. - Господарське право : Навчальний посібник - К.: Кондор, 2003. - 400 с.
13. Крупка Ю. Господарське право України: Навчальний посібник для дистанційного навчання/ Юрій Крупка,; Ред. Н. Р. Малишева; Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна". - К.: Університет "Україна", 2007. - 341 с.
14. Кравчук С.Й. Господарське право України: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2007.- 264 с.
15. Мельник О. О. Господарське право: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2005. -- 208 с.
16. Цивільний кодекс України : Науково - практичний коментар /за ред. Харитонова Є.О - Видання третє - Х.: ТОВ " Одіссей ", 2007. - 1200 с.
17. Щербина В. С. - Господарське право: Підручник. - 3-тє вид. - К.,: Юрінком Інтер, 2006. - 656 с.
1. Господарське право: курс лекцій /під ред. Пилипенко А.Я., Щербини В.С. – К.: Вентурі, 2006. – 288с.
2. Господарське право: Курс лекцій. – К.: Атика, 2004. – 624с.
3. Єрухимович І.Л. Ціноутворення: Навч.-метод. Посібник. – К.: МАУП, 2008. – 104с.
4. Основи господарського права /під ред. Пилипенко А.Я., Щербини В.С. – К.: Вентурі, 2006. – 187с.
5. Підприємницьке право: Підручн. /За ред. О.В. Старцеві/ 2-ге вид., перероб. І допов. – К.: Істина, 2005. – 600 с.
6. Роїна О.М. Господарський процес: Практичний посібник. (2-ге вид.). – К.: КНТ, 2005. – 208с.
7. Цивільне право /під ред. Підопригори О., Бобрової Д. – К.: Вентурі, 2006. – Т.1 – с. 416, Т. 2. – с. 480
8. Цивільне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – Т. 2. Особлива частина. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. 408с.
9. Вінник О. Господарське право : Курс лекцій/ Оксана Вінник,. - К.: Атіка, 2005. - 622 с.
10. Господарський кодекс України : Науково-практичний коментар / О.І. Харитонова , Є.О. Харитонов, В.М. Коссак .; За ред.. Харитонової . - Х.: Одіссей , 2007 . - 832 с.
11. Господарське право України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / М. К. Галянтич, С. М. Грудницька, О. М. Міхатуліна та ін. -- К.: МАУП, 2005. - 424 с.
12. Жук Л.А., Жук І.А., Неживець О.М. - Господарське право : Навчальний посібник - К.: Кондор, 2003. - 400 с.
13. Крупка Ю. Господарське право України: Навчальний посібник для дистанційного навчання/ Юрій Крупка,; Ред. Н. Р. Малишева; Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна". - К.: Університет "Україна", 2007. - 341 с.
14. Кравчук С.Й. Господарське право України: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2007.- 264 с.
15. Мельник О. О. Господарське право: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2005. -- 208 с.
16. Цивільний кодекс України : Науково - практичний коментар /за ред. Харитонова Є.О - Видання третє - Х.: ТОВ " Одіссей ", 2007. - 1200 с.
17. Щербина В. С. - Господарське право: Підручник. - 3-тє вид. - К.,: Юрінком Інтер, 2006. - 656 с.
Інші роботи цього напряму
© 2024 Diplom.kiev.ua
Наукові роботи на замовлення
Потрібна наукова робота ?