|
ЦІНА:
54 грн.
|
|
|
|
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
|
||
| Тема роботи: | Позовна давність (ID роботи: 1172) |
| Напрям: | Право |
| Предмет: | Цивільне право |
| Тип роботи: | Контрольна робота |
| Кількість сторінок: | 17 |
| Рік захисту: | 2007 |
| Мова: | Українськa |
План
Вступ
1. Поняття позовної давності
2. Види позовної давності, їх характеристика
3. Обчислення позовної давності
4. Підстави для зупинення перебігу позовної давності
Висновки
Список використаної літератури
1. Поняття позовної давності
2. Види позовної давності, їх характеристика
3. Обчислення позовної давності
4. Підстави для зупинення перебігу позовної давності
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Незалежність України, зумовлене цим будівництво власної системи законодавства стало поштовхом до бурхливого розвитку вітчизняної правничої науки, зокрема цивілістичної. Українська цивілістична думка, коріння якої сягають минулих століть, покликана відповісти на цілий ряд актуальних для сьогодення проблем. До їх числа належать проблеми давності в цивільних правовідносинах. Світова цивілістика, аналізуючи поняття давності в цивільних правовідносинах, послуговується такими категоріями як: позовна, погашувальна та набувальна давність, а також давність примусового виконання добровільно невиконаного обов язку. В радянській цивілістичній доктрині питання давності розглядалися крізь призму позовної давності і частково набувальної.
Окремі положення про позовну давність, які були висловлені в роботах вчених-правників М.Я. Кирилової, І.Б. Новицького, О.С. Іоффе, М.П. Ринга та інших багато років тому, не відповідають реаліям сьогодення та потребують перегляду.
Зважаючи на панування в літературі радянського періоду презумпції „державної власності”, вважалось недоцільним вести мову про набувальну давність. Ще у 1950 році в кандидатській дисертації З.І. Меєрзона заперечувалася необхідність запровадження цього інституту. В подальшому на рівні монографічних робіт та періодичних статей професорів Ю.К. Толстого, С.І. Вільнянського та В.А. Рясенцева досліджувалися лише окремі аспекти набувальної давності : необхідність її запровадження, умови та правові наслідки настання. Проте ці та інші питання, зокрема, щодо сфери застосування норм про набувальну давність, перебіг її строків, співвідношення із позовною давністю, моменту виникнення права власності за набувальною давністю тощо, є малодослідженими. Проблема давності примусового виконання добровільно невиконаного обов`язку традиційно розглядалась у курсі цивільного процесуального права, а сама давність ототожнювалася з процесуальним строком. Зараз не викликає сумніву її матеріально-правова природа, хоча з цієї точки зору давність примусового виконання не досліджувалася.
В Цивільному кодексі України, який прийнято 16 січня 2003 року, міститься цілий ряд нових нормативно-правових приписів щодо позовної давності; запроваджено поняття „набувальної давності”.
Строки позовної давності мають загальний характер. Вони поширюються на всі правовідносини, крім випад¬ків, передбачених законодавством. Норми, в яких містя¬ться правила щодо позовної давності, складають само¬стійний цивільно-правовий інститут, який є однією із складових загальної частини цивільного права.
У матеріальному розумінні право на позов — це право вимагати від суду винесення рішення про захист пору¬шеного суб'єктивного права і право отримати такий за¬хист. Закінчення строку позовної давності позбавляє сторону можливості вимагати примусового здійснення права через суд, але не позбавляє права, звернутися за захистом до суду взагалі, оскільки для подачі позовної заяви до суду про захист порушеного суб'єктивного пра¬ва законодавець ніяких строків не встановлює.
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивіль¬них правовідносин. Він дисциплінує учасників цивіль¬ного обігу, стимулює їх до активності в здійсненні нале¬жних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.
Позовна давність поширюється на всі вимоги, за винятками, передбаченими безпосередньо в ЦК або в інших нормативних актах.
Окремі положення про позовну давність, які були висловлені в роботах вчених-правників М.Я. Кирилової, І.Б. Новицького, О.С. Іоффе, М.П. Ринга та інших багато років тому, не відповідають реаліям сьогодення та потребують перегляду.
Зважаючи на панування в літературі радянського періоду презумпції „державної власності”, вважалось недоцільним вести мову про набувальну давність. Ще у 1950 році в кандидатській дисертації З.І. Меєрзона заперечувалася необхідність запровадження цього інституту. В подальшому на рівні монографічних робіт та періодичних статей професорів Ю.К. Толстого, С.І. Вільнянського та В.А. Рясенцева досліджувалися лише окремі аспекти набувальної давності : необхідність її запровадження, умови та правові наслідки настання. Проте ці та інші питання, зокрема, щодо сфери застосування норм про набувальну давність, перебіг її строків, співвідношення із позовною давністю, моменту виникнення права власності за набувальною давністю тощо, є малодослідженими. Проблема давності примусового виконання добровільно невиконаного обов`язку традиційно розглядалась у курсі цивільного процесуального права, а сама давність ототожнювалася з процесуальним строком. Зараз не викликає сумніву її матеріально-правова природа, хоча з цієї точки зору давність примусового виконання не досліджувалася.
В Цивільному кодексі України, який прийнято 16 січня 2003 року, міститься цілий ряд нових нормативно-правових приписів щодо позовної давності; запроваджено поняття „набувальної давності”.
Строки позовної давності мають загальний характер. Вони поширюються на всі правовідносини, крім випад¬ків, передбачених законодавством. Норми, в яких містя¬ться правила щодо позовної давності, складають само¬стійний цивільно-правовий інститут, який є однією із складових загальної частини цивільного права.
У матеріальному розумінні право на позов — це право вимагати від суду винесення рішення про захист пору¬шеного суб'єктивного права і право отримати такий за¬хист. Закінчення строку позовної давності позбавляє сторону можливості вимагати примусового здійснення права через суд, але не позбавляє права, звернутися за захистом до суду взагалі, оскільки для подачі позовної заяви до суду про захист порушеного суб'єктивного пра¬ва законодавець ніяких строків не встановлює.
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивіль¬них правовідносин. Він дисциплінує учасників цивіль¬ного обігу, стимулює їх до активності в здійсненні нале¬жних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.
Позовна давність поширюється на всі вимоги, за винятками, передбаченими безпосередньо в ЦК або в інших нормативних актах.
Висновок
Для позовів про приховані недоліки в роботі, вико¬наній за договором підряду, строк позовної давності встановлений в один рік. Винятком з цього .правила є договір підряду на будівництво житлового будинку, коли однією із сторін є громадянин, — тут строк позовної да¬вності загальний — три роки.
За деякими вимогами скорочені строки позовної да¬вності встановлені в транспортному законодавстві. Так, відповідно до ст. 388 Кодексу торговельного мореплавст¬ва України (КТМУ), до вимог, що виникають із догово¬ру морського перевезення вантажу, незалежно від того, здійснюється перевезення у каботажному чи закордон¬ному сполученні, застосовується річний строк позовної давності.
Дворічний строк позовної давності застосовується до вимог, що виникають з договорів перевезення пасажирів і багажу, фрахтування судна без екіпажу, фрахтування судна, буксирування, морського страхування, угод, укладених капітаном судна в силу наданих йому зако¬ном прав, здійснення рятувальних операцій (ст. 398 КТМУ).
У законодавстві передбачені й випадки, коли строк позовної давності встановлено більш продовжений порі¬вняно із загальним строком. Так, ст. 76 Закону України "Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку" передбачає, що право на подання позову про відшкоду¬вання радіаційної шкоди, заподіяної майну чи навколи¬шньому середовищу, діє протягом десяти років із мо¬менту заподіяння шкоди.
За деякими вимогами скорочені строки позовної да¬вності встановлені в транспортному законодавстві. Так, відповідно до ст. 388 Кодексу торговельного мореплавст¬ва України (КТМУ), до вимог, що виникають із догово¬ру морського перевезення вантажу, незалежно від того, здійснюється перевезення у каботажному чи закордон¬ному сполученні, застосовується річний строк позовної давності.
Дворічний строк позовної давності застосовується до вимог, що виникають з договорів перевезення пасажирів і багажу, фрахтування судна без екіпажу, фрахтування судна, буксирування, морського страхування, угод, укладених капітаном судна в силу наданих йому зако¬ном прав, здійснення рятувальних операцій (ст. 398 КТМУ).
У законодавстві передбачені й випадки, коли строк позовної давності встановлено більш продовжений порі¬вняно із загальним строком. Так, ст. 76 Закону України "Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку" передбачає, що право на подання позову про відшкоду¬вання радіаційної шкоди, заподіяної майну чи навколи¬шньому середовищу, діє протягом десяти років із мо¬менту заподіяння шкоди.
Література
1. Цивільний кодекс України. Офіційне видання. – К.: Атіка, 2003. – 416с.
2. Кримінальний кодекс України вiд 05.04.2001 № 2341-III
3. Цивільне право України. Підручник: У 2-х кн..За ред..О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової.- К.: Юрінком Інтер, 2002
4. Ківалов С.В., Біла Л.С. Адміністративне право України : Навч.метод.посіб.- Одеса: Юридична літератури, 2002. – 312 с.
5. Матишевський П.С. Кримінальне право України:Підручник. – К.: А.С.К., 2001. – 352 с.
6. Бармак М.О. Основи права. – Тернопіль.: Астон, 2004 – 368с.
7. Пастухов В.П. Основи правознавства: навчальний посібник. – К.: Школа 2003. – 383с.
2. Кримінальний кодекс України вiд 05.04.2001 № 2341-III
3. Цивільне право України. Підручник: У 2-х кн..За ред..О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової.- К.: Юрінком Інтер, 2002
4. Ківалов С.В., Біла Л.С. Адміністративне право України : Навч.метод.посіб.- Одеса: Юридична літератури, 2002. – 312 с.
5. Матишевський П.С. Кримінальне право України:Підручник. – К.: А.С.К., 2001. – 352 с.
6. Бармак М.О. Основи права. – Тернопіль.: Астон, 2004 – 368с.
7. Пастухов В.П. Основи правознавства: навчальний посібник. – К.: Школа 2003. – 383с.
Інші роботи цього напряму
© 2024 Diplom.kiev.ua
Наукові роботи на замовлення
Потрібна наукова робота ?