ЦІНА:
60 грн.
|
||
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
|
||
Тема роботи: | ДОГОВІР ЕКСПЕДИРУВАННЯ (ID роботи: 626) |
Напрям: | Право |
Предмет: | Цивільне право |
Тип роботи: | Курсова робота |
Кількість сторінок: | 34 |
Рік захисту: | 2005 |
ВУЗ: | Відкритий Міжнародний Університет Розвитку Людини «Україна» (ВМУРоЛ) |
Спеціальність (факультет): | Правознавство |
Мова: | Українськa |
План
ЗМІСТ
І. ВСТУП
ІІ. ДОГОВІР ТРАНСПОРТНОГО ЕКСПЕДИРУВАННЯ
1. Поняття договору транспортого експедирування
2. Форма договору транспортного експедирування
3. Види транспортно-експедиторських послуг
4. Плата за договором транспортного експедирування
5. Виконання договору транспортного експедирування
6. Документи та інша інформація, що надаються експедиторові
7. Права експедитора і клієнта
8. Обов’язки експедитора
9. Обов’язки клієнта
10. Відповідальність експедитора за договором транспортного експедирування
11. Відмова від договору транспортного експедирування
12. Об’єднання експедиторів
ІІІ. ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ІV. ВИСНОВОК
V. ДОДАТКИ
Додаток № 1. Витяг з Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність"
Додаток № 2. Типовий договір транспортної експедиції
VІ. ВИКОРИСТАНІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
І. ВСТУП
ІІ. ДОГОВІР ТРАНСПОРТНОГО ЕКСПЕДИРУВАННЯ
1. Поняття договору транспортого експедирування
2. Форма договору транспортного експедирування
3. Види транспортно-експедиторських послуг
4. Плата за договором транспортного експедирування
5. Виконання договору транспортного експедирування
6. Документи та інша інформація, що надаються експедиторові
7. Права експедитора і клієнта
8. Обов’язки експедитора
9. Обов’язки клієнта
10. Відповідальність експедитора за договором транспортного експедирування
11. Відмова від договору транспортного експедирування
12. Об’єднання експедиторів
ІІІ. ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ІV. ВИСНОВОК
V. ДОДАТКИ
Додаток № 1. Витяг з Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність"
Додаток № 2. Типовий договір транспортної експедиції
VІ. ВИКОРИСТАНІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
Вступ
І. ВСТУП
Серед допоміжних договорів, що пов'язані з перевезеннями вантажів, багажу та пошти, слід виділити договори про експедицію. У зв'язку з розвитком централізованих перевезень вантажів автомобільному транспорту часто передаються функції, пов'язані з виникненням або завершенням процесу перевезення вантажів на інших видах транспорту . Автотранспортні підприємства чи спеціально створювані транспортно-експедиційні організації приймають на себе весь комплекс операцій з відправлення вантажів залізничним, водним та повітряним транспортом, одержання від них вантажів і доставки їх одержувачам, проведення розрахунків за перевезення тощо. Відносини цих організацій з клієнтурою та іншими транспортними підприємствами оформляються договорами про експедицію.
Так вже повелося, що українські експедитори тривалий час жили без “власного” профільного законодавства. Постанова Кабміну України “Про транспортно-експедиційне обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів” від 21 вересня 1993 р. явно не могла заповнити законодавчий вакуум. Ситуація просто недопустима, адже за останні роки відмічається постійне зростання зовнішньоторговельних операцій, а також обсягів експортно-імпортних вантажопотоків. Разом з ними підвищуються і ризики того, що законодавча неврегульованість призведе до проблем в транспортно-експедиційному обслуговуванні вантажовласників.
1 липня 2004 року Верховна Рада нарешті спромоглася прийняти в цілому Закон України “Про транспортно-експедиторську діяльність”, який визначив правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності. Чи знімається цим проблема? Про це я намагатимусь дізнатися в процесі написання роботи.
Метою написання даної курсової роботи є висвітлення правової сторони діяльності за договором транспортного експедирування.
Серед допоміжних договорів, що пов'язані з перевезеннями вантажів, багажу та пошти, слід виділити договори про експедицію. У зв'язку з розвитком централізованих перевезень вантажів автомобільному транспорту часто передаються функції, пов'язані з виникненням або завершенням процесу перевезення вантажів на інших видах транспорту . Автотранспортні підприємства чи спеціально створювані транспортно-експедиційні організації приймають на себе весь комплекс операцій з відправлення вантажів залізничним, водним та повітряним транспортом, одержання від них вантажів і доставки їх одержувачам, проведення розрахунків за перевезення тощо. Відносини цих організацій з клієнтурою та іншими транспортними підприємствами оформляються договорами про експедицію.
Так вже повелося, що українські експедитори тривалий час жили без “власного” профільного законодавства. Постанова Кабміну України “Про транспортно-експедиційне обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів” від 21 вересня 1993 р. явно не могла заповнити законодавчий вакуум. Ситуація просто недопустима, адже за останні роки відмічається постійне зростання зовнішньоторговельних операцій, а також обсягів експортно-імпортних вантажопотоків. Разом з ними підвищуються і ризики того, що законодавча неврегульованість призведе до проблем в транспортно-експедиційному обслуговуванні вантажовласників.
1 липня 2004 року Верховна Рада нарешті спромоглася прийняти в цілому Закон України “Про транспортно-експедиторську діяльність”, який визначив правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності. Чи знімається цим проблема? Про це я намагатимусь дізнатися в процесі написання роботи.
Метою написання даної курсової роботи є висвітлення правової сторони діяльності за договором транспортного експедирування.
Висновок
ІV. ВИСНОВОК
В останні роки помітно активізувалася правотворчість нашої держави в галузі експедирування й інших видів транспортної діяльності, що, безумовно, варто розцінювати як позитивну тенденцію. Однак підприємці будь-якої галузі звичайно з побоюванням ставляться до всіх законодавчих нововведень держави, справедливо побоюючись, що вони можуть бути не завжди коректно застосовані фіскальними органами.
До 2003 р. основними для транспортно-експедиторської діяльності були: Закон України 1991 року "Про зовнішньоекономічну діяльність", що розглядав транспортно-експедиторські послуги, як самостійний вид діяльності, відмінний від посередництва, а міжнародних експедиторів зараховував до суб'єктів зовнішньоекономічних відносин; а також Постанова КМУ №770 від 21 вересня 1993 р., що затвердила "Правила здійснення ТЕД під час перевезення зовнішньоторговельних і транзитних вантажів" – єдиний спеціальний акт експедиторів. Ці документи не охоплювали багатьох аспектів взаємин, що виникають у процесі перевезення.
З 1 січня 2004 р. набули чинності нові кодекси України – Цивільний і Господарський, які дають можливість прямого правового трактування діяльності транспортних експедиторів, як самостійних суб'єктів транспортних правовідносин.
Новий ЦК містить главу 65 «Транспортне експедирування», що включає визначення договору транспортного експедирування, його форми, поняття оплати за договором. Стаття 316 ГК фактично повторює формулювання поняття договору транспортного експедирування в ЦК.
При всій позитивності нових правових актів вони викликали більше питань, ніж відповідей і, дотепер, викликають суперечливі відгуки й насторожене очікування практиків.
У липні 2004 р., у розвиток відповідних положень вищевказаних кодексів, прийнятий Закон "Про ТЕД", у якому деталізовані багато положень кодексів, відбитий ряд питань, раніше не врегульованих законодавчо, конкретизовані положення, що втримуються в інших нормативно-правових актах. Новий Закон вніс певну ясність у термінологію ТЕД, конкретизував види експедиторських послуг (що буває надто важливо, наприклад, при вирішенні деяких питань оподатковування), визначив права й обов'язки експедитора й клієнта, обумовив можливість використання в Україні уніфікованих документів і форм, застосовуваних у міжнародній практиці. Цікаво відзначити в новому Законі й тенденцію до підвищення ролі договору, що чітко простежується в нових ЦК і ГК України. Законом установлено, що права й обов'язки експедитора й клієнта можуть бути доповнені договором транспортного експедирування, часто зустрічаються статті, що відсилають до договору.
Такий комплекс нових норм, що регулюють організацію перевезень. Але крім них існує цілий ряд постанов, відомчих наказів, листів і роз'яснень із питань ТЕД. Практично виник новий інститут правового регулювання ТЕД і складові його документи (для їхнього правильного застосування) вимагають певної систематизації й аналізу.
Поки в експедиторів і перевізників як і раніше залишається більше питань, ніж відповідей. Насамперед, викликає сторожкість співвідношення договорів транспортного експедирування, комісії, доручення й підряду. Який із цих договорів варто застосовувати експедиторові? Але ж новий ЦК уводить також поняття договору про надання послуг. Договір транспортного експедирування, виходячи з норм ЦК і ГК, можна віднести до категорії змішаних договорів, що передбачено ст. 628 ч.2 ЦК України. Він може містити елементи договору доручення, що найбільше точно відображає суть окремих аспектів взаємин сторін-учасників процесу транспортно-експедиторського обслуговування, але не місця, що знайшли, за текстом відповідних глав ЦК України, а саме: гл. 64 «Перевезення» і гл. 65 «Транспортне експедирування».
У нових ЦК і ГК України не прописане співвідношення експедиторської діяльності й безпосереднього здійснення перевезень вантажів. Ким є експедитор стосовно перевізника в рамках договору перевезення вантажів – замовником або особою, що діє в рамках договору транспортного експедирування від імені й за рахунок замовника? Чуєв А. у своїй статті в газеті "Автопрофи" (№20, 2004р., с. 8-9) пише: "Закон "Про ТЕД" передбачає можливість укладення експедитором договорів від свого імені й за свій рахунок (для експедиторів-операторів змішаних перевезень). Але це тільки право, а не обов'язок експедитора. Залежно від того, який із цих варіантів приймається, виникають різні за змістом зобов'язання експедитора перед перевізником і правові наслідки за їхнє невиконання. Тому, навіть без урахування інших законодавчих положень, експедитор ще сім разів подумає, перш ніж укладати договір від свого імені й за свій рахунок, оскільки в цьому випадку буде нести повну й одноособову відповідальність за розрахунки з перевізником.". У Законі "Про ТЕД" також передбачене право експедитора втримувати вантаж у своєму розпорядженні до виплати винагороди й компенсації витрат, понесених їм в інтересах клієнта. Однак реалізація такого положення сполучена зі значними організаційно-технічними й економічними складностями, які законодавчо не відрегульовані .
Хочеться підкреслити, що необхідно враховувати й інші законодавчі положення при укладання, виконання договору транспортного експедирування й взагалі при організацію перевезень у цілому, а наведені проблеми правового регулювання – це лише верхівка айсберга. Будемо сподіватися, що нове законодавство безболісно впровадиться в практику й послужить на користь організації перевезення. А поки в процесі укладання договорів, організації й здійснення перевезень, митних процедур, сплати податків і інших складових діяльності експедитора й перевізника варто бути дуже уважним і користуватися спеціально зібраними й обробленими матеріалами.
В останні роки помітно активізувалася правотворчість нашої держави в галузі експедирування й інших видів транспортної діяльності, що, безумовно, варто розцінювати як позитивну тенденцію. Однак підприємці будь-якої галузі звичайно з побоюванням ставляться до всіх законодавчих нововведень держави, справедливо побоюючись, що вони можуть бути не завжди коректно застосовані фіскальними органами.
До 2003 р. основними для транспортно-експедиторської діяльності були: Закон України 1991 року "Про зовнішньоекономічну діяльність", що розглядав транспортно-експедиторські послуги, як самостійний вид діяльності, відмінний від посередництва, а міжнародних експедиторів зараховував до суб'єктів зовнішньоекономічних відносин; а також Постанова КМУ №770 від 21 вересня 1993 р., що затвердила "Правила здійснення ТЕД під час перевезення зовнішньоторговельних і транзитних вантажів" – єдиний спеціальний акт експедиторів. Ці документи не охоплювали багатьох аспектів взаємин, що виникають у процесі перевезення.
З 1 січня 2004 р. набули чинності нові кодекси України – Цивільний і Господарський, які дають можливість прямого правового трактування діяльності транспортних експедиторів, як самостійних суб'єктів транспортних правовідносин.
Новий ЦК містить главу 65 «Транспортне експедирування», що включає визначення договору транспортного експедирування, його форми, поняття оплати за договором. Стаття 316 ГК фактично повторює формулювання поняття договору транспортного експедирування в ЦК.
При всій позитивності нових правових актів вони викликали більше питань, ніж відповідей і, дотепер, викликають суперечливі відгуки й насторожене очікування практиків.
У липні 2004 р., у розвиток відповідних положень вищевказаних кодексів, прийнятий Закон "Про ТЕД", у якому деталізовані багато положень кодексів, відбитий ряд питань, раніше не врегульованих законодавчо, конкретизовані положення, що втримуються в інших нормативно-правових актах. Новий Закон вніс певну ясність у термінологію ТЕД, конкретизував види експедиторських послуг (що буває надто важливо, наприклад, при вирішенні деяких питань оподатковування), визначив права й обов'язки експедитора й клієнта, обумовив можливість використання в Україні уніфікованих документів і форм, застосовуваних у міжнародній практиці. Цікаво відзначити в новому Законі й тенденцію до підвищення ролі договору, що чітко простежується в нових ЦК і ГК України. Законом установлено, що права й обов'язки експедитора й клієнта можуть бути доповнені договором транспортного експедирування, часто зустрічаються статті, що відсилають до договору.
Такий комплекс нових норм, що регулюють організацію перевезень. Але крім них існує цілий ряд постанов, відомчих наказів, листів і роз'яснень із питань ТЕД. Практично виник новий інститут правового регулювання ТЕД і складові його документи (для їхнього правильного застосування) вимагають певної систематизації й аналізу.
Поки в експедиторів і перевізників як і раніше залишається більше питань, ніж відповідей. Насамперед, викликає сторожкість співвідношення договорів транспортного експедирування, комісії, доручення й підряду. Який із цих договорів варто застосовувати експедиторові? Але ж новий ЦК уводить також поняття договору про надання послуг. Договір транспортного експедирування, виходячи з норм ЦК і ГК, можна віднести до категорії змішаних договорів, що передбачено ст. 628 ч.2 ЦК України. Він може містити елементи договору доручення, що найбільше точно відображає суть окремих аспектів взаємин сторін-учасників процесу транспортно-експедиторського обслуговування, але не місця, що знайшли, за текстом відповідних глав ЦК України, а саме: гл. 64 «Перевезення» і гл. 65 «Транспортне експедирування».
У нових ЦК і ГК України не прописане співвідношення експедиторської діяльності й безпосереднього здійснення перевезень вантажів. Ким є експедитор стосовно перевізника в рамках договору перевезення вантажів – замовником або особою, що діє в рамках договору транспортного експедирування від імені й за рахунок замовника? Чуєв А. у своїй статті в газеті "Автопрофи" (№20, 2004р., с. 8-9) пише: "Закон "Про ТЕД" передбачає можливість укладення експедитором договорів від свого імені й за свій рахунок (для експедиторів-операторів змішаних перевезень). Але це тільки право, а не обов'язок експедитора. Залежно від того, який із цих варіантів приймається, виникають різні за змістом зобов'язання експедитора перед перевізником і правові наслідки за їхнє невиконання. Тому, навіть без урахування інших законодавчих положень, експедитор ще сім разів подумає, перш ніж укладати договір від свого імені й за свій рахунок, оскільки в цьому випадку буде нести повну й одноособову відповідальність за розрахунки з перевізником.". У Законі "Про ТЕД" також передбачене право експедитора втримувати вантаж у своєму розпорядженні до виплати винагороди й компенсації витрат, понесених їм в інтересах клієнта. Однак реалізація такого положення сполучена зі значними організаційно-технічними й економічними складностями, які законодавчо не відрегульовані .
Хочеться підкреслити, що необхідно враховувати й інші законодавчі положення при укладання, виконання договору транспортного експедирування й взагалі при організацію перевезень у цілому, а наведені проблеми правового регулювання – це лише верхівка айсберга. Будемо сподіватися, що нове законодавство безболісно впровадиться в практику й послужить на користь організації перевезення. А поки в процесі укладання договорів, організації й здійснення перевезень, митних процедур, сплати податків і інших складових діяльності експедитора й перевізника варто бути дуже уважним і користуватися спеціально зібраними й обробленими матеріалами.
Література
VІ. ВИКОРИСТАНІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА.
1. Конституція України (Законодавча база «Юрист+» випуск № 10, 2004 року)
2. Закони:
· Цивільний кодекс України (Законодавча база «Юрист+» випуск № 10, 2004 року)
· Господарський кодекс України (Законодавча база «Юрист+» випуск № 10, 2004 року)
· Закон України “Про транспортно-експедиторську діяльність" від 1 липня 2004 року (Законодавча база «Юрист+» випуск № 10, 2004 року)
· Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” (Законодавча база «Юрист+» випуск № 10, 2004 року)
· Закон України “Про транзит вантажів” (Законодавча база «Юрист+» випуск № 10, 2004 року)
· Закон України “Про транспорт” (Законодавча база «Юрист+» випуск № 10, 2004 року)
3. Підзаконні акти:
· "Статут внутрішнього водного транспорту" (Законодавча база «Юрист+» випуск № 10, 2004 року)
· "Статут автомобільного транспорту" (Законодавча база «Юрист+» випуск № 10, 2004 року)
· Постанова КМУ №770 від 21 вересня 1993 р., що затвердила "Правила здійснення ТЕД під час перевезення зовнішньоторговельних і транзитних вантажів" (Законодавча база «Юрист+» випуск № 10, 2004 року)
4. Монографії:
· Цивільне право України. Навчальний посібник. За редакцією Р.О. Стефанчука – К., Наукова думка, Прецедент, 2004.
5. Підручники:
· Цивільний кодекс України: Коментар. За загальною редакцією Харитонова Є.О.; Калітенко О.М — X.: ТОВ «Одіссей», 2004.
· Цивільне право України. За загальною редакцією професора Шевченко Я.М.. – К. Видавничий Дім «Ін Юре», 2003.
· Цивільне право України: Підруч.: У 2–х кн. Книга друга/ За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К., Юрінком Інтер, 2001.
· Цивільний кодекс України. Науково-практичний коментар. Частина ІІ. За загальною редакцією професора Шевченко Я.М.. – К. Видавничий Дім «Ін Юре», 2004.
6. Періодика:
· Журнал "Весь транспорт", № 11-12, декабрь 2004 г., с. 11 Саввин П.В. /юрисконсульт АМЭУ/.
1. Конституція України (Законодавча база «Юрист+» випуск № 10, 2004 року)
2. Закони:
· Цивільний кодекс України (Законодавча база «Юрист+» випуск № 10, 2004 року)
· Господарський кодекс України (Законодавча база «Юрист+» випуск № 10, 2004 року)
· Закон України “Про транспортно-експедиторську діяльність" від 1 липня 2004 року (Законодавча база «Юрист+» випуск № 10, 2004 року)
· Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” (Законодавча база «Юрист+» випуск № 10, 2004 року)
· Закон України “Про транзит вантажів” (Законодавча база «Юрист+» випуск № 10, 2004 року)
· Закон України “Про транспорт” (Законодавча база «Юрист+» випуск № 10, 2004 року)
3. Підзаконні акти:
· "Статут внутрішнього водного транспорту" (Законодавча база «Юрист+» випуск № 10, 2004 року)
· "Статут автомобільного транспорту" (Законодавча база «Юрист+» випуск № 10, 2004 року)
· Постанова КМУ №770 від 21 вересня 1993 р., що затвердила "Правила здійснення ТЕД під час перевезення зовнішньоторговельних і транзитних вантажів" (Законодавча база «Юрист+» випуск № 10, 2004 року)
4. Монографії:
· Цивільне право України. Навчальний посібник. За редакцією Р.О. Стефанчука – К., Наукова думка, Прецедент, 2004.
5. Підручники:
· Цивільний кодекс України: Коментар. За загальною редакцією Харитонова Є.О.; Калітенко О.М — X.: ТОВ «Одіссей», 2004.
· Цивільне право України. За загальною редакцією професора Шевченко Я.М.. – К. Видавничий Дім «Ін Юре», 2003.
· Цивільне право України: Підруч.: У 2–х кн. Книга друга/ За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К., Юрінком Інтер, 2001.
· Цивільний кодекс України. Науково-практичний коментар. Частина ІІ. За загальною редакцією професора Шевченко Я.М.. – К. Видавничий Дім «Ін Юре», 2004.
6. Періодика:
· Журнал "Весь транспорт", № 11-12, декабрь 2004 г., с. 11 Саввин П.В. /юрисконсульт АМЭУ/.
Інші роботи цього напряму