|
ЦІНА:
50 грн.
|
||
|
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
|
||
| Тема роботи: | Речове право (ID роботи: 2881) |
| Напрям: | Право |
| Предмет: | Цивільне право |
| Тип роботи: | Курсова робота |
| Кількість сторінок: | 35 |
| Рік захисту: | 2011 |
| ВУЗ: | Національна Академія Внутрішніх справ України (НАВCУ ) |
| Мова: | Українськa |
План
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ВИНИКНЕННЯ РЕЧОВОГО ПРАВА
1.1 Історична роль римського приватного права та його значення для сучасного права
1.2 Методологічна проблематика дослідження речового права
РОЗДІЛ ІІ. РЕЧОВЕ ПРАВО В СИСТЕМІ РИМСЬКОГО ПРАВА
2.1 Поняття речового і зобов'язального права
2.1 Поняття та класифікація речей у римському праві
2.3 Речові права за римським правом і сучасний рівень законодавчого регулювання
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ВИНИКНЕННЯ РЕЧОВОГО ПРАВА
1.1 Історична роль римського приватного права та його значення для сучасного права
1.2 Методологічна проблематика дослідження речового права
РОЗДІЛ ІІ. РЕЧОВЕ ПРАВО В СИСТЕМІ РИМСЬКОГО ПРАВА
2.1 Поняття речового і зобов'язального права
2.1 Поняття та класифікація речей у римському праві
2.3 Речові права за римським правом і сучасний рівень законодавчого регулювання
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Вступ
Актуальність обраної обумовлена тим, що довершеність системи римського права, що ґрунтувалась на ідеях природного права, засадах справедливості, порядності, доб¬рочесності, обумовила періодично повторювані спроби відро¬дити дух римського права, використати його найбільш вдалі знахідки та рішення. Ці спроби, що отримали у сукупності найменування «рецепція римського права, є одним з найяск¬равіших доказів того, що воно й через багато років після па¬діння Римської імперії зберегло свій потенціал, внаслідок чого і стало «материнським» щодо практично всіх європей¬ських правових систем.
З'ясування та розв'язання методологічної проблематики у дослідженні речового права стало метою написання цієї статті, виходячи з того, що у будь-якому дослідженні питання методологічного інструментарію є пер¬шочерговим. Однак сьогодні, на превеликий жаль, методологічна основа пізнання речового права не досліджена повною мірою сучасною юридич¬ною наукою. Відтак, при розкритті теми статті, автор міг лише фрагмен¬тарно спиратися на праці видатних філософів та правників минулого і су¬часності (С. Аристотель, Р. Декарт, Дж. Локк, Г. В. Ф. Гегель, Г. Кельзен, С. Десницький, В. Асмус, Д. Дождєв, Р. Ромашов та ін.).
Слід зазначити, що тривалий час радянські юристи були ні¬би сторонніми спостерігачами щодо проблем, які хвилювали світову романістику. За рідкісними винятками (про які йти¬меться далі) їхній доробок у цій галузі обмежувався створен¬ням підручників та навчально-методичних посібників, перелік Шейх до того ж був вкрай незначним.
Ситуація помітно змінилась на краще після проголошеного у середині 80-х років курсу на «перебудову» в економічній, політичній та соціальній сферах, коли такі категорії, як «загальнолюдські цінності», «ринок», «приватне право», відо¬мий ще римському праву принцип «дозволено все, що не за¬боронено законом», було відновлено на найвищому ідеоло¬гічному рівні. Видаються фрагменти Дигестів Юстиніана, пе¬реклад яких здійснив ще в середині 50-х років відомий радян¬ський романіст І. С. Перетерський, виходять нові підручники та навчальні посібники, з'являється низка публікацій з питань римського права у фахових журналах.
Однак справжній ренесанс римського права починається вже після розпаду СРСР, коли у багатьох колишніх союзних республіках його ідеї втілюються у законодавчих актах, тоб¬то відбувається іноді безпосередня, а частіше — опосередкована через право європейських країн рецепція римського права. Яскравими прикладами тут можуть бути прийнятий у двох частинах Цивільний кодекс Російської Федерації; від¬новлений у 1992 р. Цивільний кодекс Латвійської республіки 1937 р.; проекти Цивільних кодексів України та Молдови тощо.
Характерним для вказаних кодексів та законопроектів є генетичний зв'язок їх головних ідей з римським приватним правом. Ці акти ґрунтуються на положенні, згідно з яким у правовій системі приватне право повинно бути на чільному місці, втілюючи в собі юридичний порядок, що забезпечує свободу людини, закладаючи засади свободи, ділового парт¬нерства і підприємництва, свободи договору, вибору контр¬агента, максимально обмежує втручання держави, проголо¬шуючи гасло: «все, що не заборонено — дозволено». З цих самих позицій — принципу верховенства права, непорушнос¬ті природних прав людини — пропонується вирішувати пи¬тання правового статусу фізичних осіб, їхньої правоздатнос¬ті, дієздатності тощо. Крім повернення до загальних витоків приватного права, характерним є відновлення низки окремих цивільно-правових інститутів, відомих римському приватно¬му праву, але не визнаних свого часу в «соціалістичній» пра¬вовій системі — таких як володіння, сервітути, емфітевзис, суперфіцій та ін.
Проте відомо, що найкращі закони не працюватимуть, як¬що до їх сприйняття не готове суспільство, а надто фахівці: юристи-практики, державні службовці, політологи та ін. То¬му виникає потреба вивчення та засвоєння римського права студентами — майбутніми правознавцями, а також усіма, ко¬му не байдужі подальші доля і перспективи розвитку право¬вої системи України.
Останнім часом в Україні (та й не тільки в Україні) обго¬ворюються питання вдосконалення вивчення римського пра¬ва у вищих юридичних навчальних закладах. Зокрема, ста¬виться питання про істотне збільшення годин на його вивчення, розширення викладання курсу на два семестри. При цьому пропонується (а подекуди вже здійснюється) внесення до навчальних планів не тільки римського приватного права, а й курсу римського публічного права. Адже багато засад, концептуальних положень, принципів, окремих конструкцій публічного права Стародавнього Риму зберегли свою чин¬ність і дотепер. Особливий інтерес становлять регулювання взаємин між громадянином і державою, визначення основ публічного правопорядку, засад врядування, принципів за¬хисту публічного інтересу.
Метою написання роботи є всебічне вивчення ролі і значення римського речового права для розвитку сучасного цивільного права.
Виходячи с поставленої мети були поставлені наступні завдання:
- обґрунтувати актуальність теми дослідження, сформулювати мету і завдання дослідження;
- розкрити сутність римського права як предмету вивчення сучасних правознавців;
- методологічні основи речового права;
- дослідити речове та зобов’язальне право
- проаналізувати поняття та класифікацію речей;
- показати роль і значення римського приватного права для розвитку сучасного цивільного права.
Об’єктом дослідження є римське приватне право та його як феномен міжнародного права.
В досліджені було використано метод порівняння, метод аналізу документів, ряд соціологічних методів – факторний, системного аналізу.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновку та списку використаної літератури.
З'ясування та розв'язання методологічної проблематики у дослідженні речового права стало метою написання цієї статті, виходячи з того, що у будь-якому дослідженні питання методологічного інструментарію є пер¬шочерговим. Однак сьогодні, на превеликий жаль, методологічна основа пізнання речового права не досліджена повною мірою сучасною юридич¬ною наукою. Відтак, при розкритті теми статті, автор міг лише фрагмен¬тарно спиратися на праці видатних філософів та правників минулого і су¬часності (С. Аристотель, Р. Декарт, Дж. Локк, Г. В. Ф. Гегель, Г. Кельзен, С. Десницький, В. Асмус, Д. Дождєв, Р. Ромашов та ін.).
Слід зазначити, що тривалий час радянські юристи були ні¬би сторонніми спостерігачами щодо проблем, які хвилювали світову романістику. За рідкісними винятками (про які йти¬меться далі) їхній доробок у цій галузі обмежувався створен¬ням підручників та навчально-методичних посібників, перелік Шейх до того ж був вкрай незначним.
Ситуація помітно змінилась на краще після проголошеного у середині 80-х років курсу на «перебудову» в економічній, політичній та соціальній сферах, коли такі категорії, як «загальнолюдські цінності», «ринок», «приватне право», відо¬мий ще римському праву принцип «дозволено все, що не за¬боронено законом», було відновлено на найвищому ідеоло¬гічному рівні. Видаються фрагменти Дигестів Юстиніана, пе¬реклад яких здійснив ще в середині 50-х років відомий радян¬ський романіст І. С. Перетерський, виходять нові підручники та навчальні посібники, з'являється низка публікацій з питань римського права у фахових журналах.
Однак справжній ренесанс римського права починається вже після розпаду СРСР, коли у багатьох колишніх союзних республіках його ідеї втілюються у законодавчих актах, тоб¬то відбувається іноді безпосередня, а частіше — опосередкована через право європейських країн рецепція римського права. Яскравими прикладами тут можуть бути прийнятий у двох частинах Цивільний кодекс Російської Федерації; від¬новлений у 1992 р. Цивільний кодекс Латвійської республіки 1937 р.; проекти Цивільних кодексів України та Молдови тощо.
Характерним для вказаних кодексів та законопроектів є генетичний зв'язок їх головних ідей з римським приватним правом. Ці акти ґрунтуються на положенні, згідно з яким у правовій системі приватне право повинно бути на чільному місці, втілюючи в собі юридичний порядок, що забезпечує свободу людини, закладаючи засади свободи, ділового парт¬нерства і підприємництва, свободи договору, вибору контр¬агента, максимально обмежує втручання держави, проголо¬шуючи гасло: «все, що не заборонено — дозволено». З цих самих позицій — принципу верховенства права, непорушнос¬ті природних прав людини — пропонується вирішувати пи¬тання правового статусу фізичних осіб, їхньої правоздатнос¬ті, дієздатності тощо. Крім повернення до загальних витоків приватного права, характерним є відновлення низки окремих цивільно-правових інститутів, відомих римському приватно¬му праву, але не визнаних свого часу в «соціалістичній» пра¬вовій системі — таких як володіння, сервітути, емфітевзис, суперфіцій та ін.
Проте відомо, що найкращі закони не працюватимуть, як¬що до їх сприйняття не готове суспільство, а надто фахівці: юристи-практики, державні службовці, політологи та ін. То¬му виникає потреба вивчення та засвоєння римського права студентами — майбутніми правознавцями, а також усіма, ко¬му не байдужі подальші доля і перспективи розвитку право¬вої системи України.
Останнім часом в Україні (та й не тільки в Україні) обго¬ворюються питання вдосконалення вивчення римського пра¬ва у вищих юридичних навчальних закладах. Зокрема, ста¬виться питання про істотне збільшення годин на його вивчення, розширення викладання курсу на два семестри. При цьому пропонується (а подекуди вже здійснюється) внесення до навчальних планів не тільки римського приватного права, а й курсу римського публічного права. Адже багато засад, концептуальних положень, принципів, окремих конструкцій публічного права Стародавнього Риму зберегли свою чин¬ність і дотепер. Особливий інтерес становлять регулювання взаємин між громадянином і державою, визначення основ публічного правопорядку, засад врядування, принципів за¬хисту публічного інтересу.
Метою написання роботи є всебічне вивчення ролі і значення римського речового права для розвитку сучасного цивільного права.
Виходячи с поставленої мети були поставлені наступні завдання:
- обґрунтувати актуальність теми дослідження, сформулювати мету і завдання дослідження;
- розкрити сутність римського права як предмету вивчення сучасних правознавців;
- методологічні основи речового права;
- дослідити речове та зобов’язальне право
- проаналізувати поняття та класифікацію речей;
- показати роль і значення римського приватного права для розвитку сучасного цивільного права.
Об’єктом дослідження є римське приватне право та його як феномен міжнародного права.
В досліджені було використано метод порівняння, метод аналізу документів, ряд соціологічних методів – факторний, системного аналізу.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновку та списку використаної літератури.
Висновок
Європейська правова наука розвивалася на основі реципованого римського права. Римська юриспруденція відзначалася не лише теоретичною ґрунтовністю, а й практичною загостре¬ністю. Тільки на основі розв'язання окремих казусів, конкрет¬них практичних висновків було розроблено загальні правові теорії, науково пояснено багато юридичних явищ (теорія від¬повідальності за делікти; компенсації збитків, що виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання догово¬рів, значення категорії «громадянство»; диференціація право¬здатності; розподіл компетенції між органами влади тощо).
Отже, юриспруденція була пройнята духом римського права, що наклало свій певний відбиток на її подальший роз¬виток. Рециповане римське право було чинним тривалий час у багатьох країнах Європи як загальне, універсальне право. Воно залишило глибокий слід у правосвідомості громадян та в юриспруденції. Його покладено в основу сучасного законо¬давства багатьох країн, і знати його необхідно вже хоча б то¬му, що без цього важко осягнути сутність сучасних правових інститутів.
Зокрема, вплинуло воно й на розвиток українського права і продовжує впливати на формування концепції права Украї¬ни сьогодні.
Категорія «речі» (res) була досить поширена серед римських юристів. Зважаючи на те, що речі займали одне з найголовніших місць і в повсякденному житті римлян, і в правовідносинах, що виникали між ними, цій категорії надавалося неабияке значення. Велика кількість праць стародавніх римських юристів та багата правотворча практика магістратів дають змогу зрозуміти суть цього явища.
З огляду на це, можна дати таке визначення — речами вважалися предмети матеріального або нематеріального світу, які могли задовольняти інтереси особи.
Речі могли бути як природного походження (раб, тварина, земля, вода), так і штучно створені людьми (будинок, прикраси, гроші). Все, що оточувало людину, римське право кваліфікувало як речі, і не мало значення, природного вони походження чи ні. Більш того, розуміння речі в римському праві виходило за межі предметів звичайного матеріального світу. Римляни розрізняли й іншу категорію, яку називали безтілесними речами. Такими речами вважалися ті, що об’єктивно існували у світі, хоч і не мали матеріальної оболонки.
Все довкілля під кутом зору — це сукупність (або навіть система) певних речей. Причому вони були такими різними, що для забезпечення належних правовідносин для кожної з них необхідний певний правовий режим. З цією метою, стародавнє римське суспільство весь час намагалося розмежувати речі між собою та класифікувати їх за певними однорідними ознаками.
Отже, юриспруденція була пройнята духом римського права, що наклало свій певний відбиток на її подальший роз¬виток. Рециповане римське право було чинним тривалий час у багатьох країнах Європи як загальне, універсальне право. Воно залишило глибокий слід у правосвідомості громадян та в юриспруденції. Його покладено в основу сучасного законо¬давства багатьох країн, і знати його необхідно вже хоча б то¬му, що без цього важко осягнути сутність сучасних правових інститутів.
Зокрема, вплинуло воно й на розвиток українського права і продовжує впливати на формування концепції права Украї¬ни сьогодні.
Категорія «речі» (res) була досить поширена серед римських юристів. Зважаючи на те, що речі займали одне з найголовніших місць і в повсякденному житті римлян, і в правовідносинах, що виникали між ними, цій категорії надавалося неабияке значення. Велика кількість праць стародавніх римських юристів та багата правотворча практика магістратів дають змогу зрозуміти суть цього явища.
З огляду на це, можна дати таке визначення — речами вважалися предмети матеріального або нематеріального світу, які могли задовольняти інтереси особи.
Речі могли бути як природного походження (раб, тварина, земля, вода), так і штучно створені людьми (будинок, прикраси, гроші). Все, що оточувало людину, римське право кваліфікувало як речі, і не мало значення, природного вони походження чи ні. Більш того, розуміння речі в римському праві виходило за межі предметів звичайного матеріального світу. Римляни розрізняли й іншу категорію, яку називали безтілесними речами. Такими речами вважалися ті, що об’єктивно існували у світі, хоч і не мали матеріальної оболонки.
Все довкілля під кутом зору — це сукупність (або навіть система) певних речей. Причому вони були такими різними, що для забезпечення належних правовідносин для кожної з них необхідний певний правовий режим. З цією метою, стародавнє римське суспільство весь час намагалося розмежувати речі між собою та класифікувати їх за певними однорідними ознаками.
Література
1. Дождев Д.В. Римское частное право: Учебник для вузов / Под общ. ред. академика РАН, д.ю.н., проф. В.С. Нерсесянца. – 2-е изд., изм. И доп. – М.: НОРМА, 2003. – 784 с.
2. Косарев А.И. Римское право. – М.: Юридическая литература, 1986. – 280 с.
3. Макарчук В.С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник/ В.С.Макарчук.- Вид. 4-те, доп.- К.: Аттіка, 2004.- 616 с.
4. Макарчук В.С. Основи римського приватного права. Навчальний посібник. – К.: Атака, 2000. – 176 с.
5. Підопригора О.А, Харитонов Є.О., Римське право і майбутнє правової системи України // Вісник академії правових наук України. – 1999. - № 1. – с. 95 – 103
6. Підопригора О.А. Основи римського приватного права. - К.: Генеза, 1997. –262с.
7. Покровский И.А. История римского права / А.Д. Рудоквас (вступ.ст.,пер.с лат.,науч.ред.и примеч.). - СПб. : "Летний Сад", 1999. - 533 с.
8. Покровский И.А. основы римского гражданского права. – К., 1990г.
9. Римское частное право: Учебник / Под ред. проф. И.Б. Новицкого и проф. И.С. Петерского. – М.: Юристъ, 1997. – 544 с.
10. Салогубов Е.В. Римський гражданський процес. – М., 1997 г.
11. Страхов М.М. Історія держави і права зарубіжних країн: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти. - Х.: Право, 1999. - 415 с.
12. Тищик Б.Й. Історія держави і права країн Стародавнього світу: Навч. посіб.. - Л. : Світ, 2001. - 382 с.
13. Харитонов Е. Основы римського частого права. – Харьков, 1998 г.
14. Харитонов Є.О. Приватне право у Стародавньому Римі: Навч. посібник. - Одеса: АО БАХВА, 1996. - 174 с.
15. Харитонов Є.О., Харитонова О.І. Вплив цивілізаційної орієнтованості України на можливість і характер рецепції римського приватного права в її законодавстві // Актуальні проблеми політики. – 1998. – Вип.. 3 – 4. – с. 48-53.
16. Харитонов Є.О., Харитонова О.І. Рецепція римського права як складова концепції вдосконалення цивільного законодавства України // Вісник інституту внутрішніх справ. – 1999. - № 6. – с. 32 – 35.
17. Хвостов В.М. Система римского права. Учебник. – М.: Спартак, 1996. – 522 с.
18. Хвостов В.М. Система римского права: Учебник. – М., 1994 г.
19. Черниловский З.М. Лекція по римському частому праву. –М., 1991 г.
20. Шульженко Ф.П., Андрусяк Т.Г. Історія політичних і правових вчень: Навчальний посібник., К.: Юрінком Інтер, 2002. – 300с.
2. Косарев А.И. Римское право. – М.: Юридическая литература, 1986. – 280 с.
3. Макарчук В.С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник/ В.С.Макарчук.- Вид. 4-те, доп.- К.: Аттіка, 2004.- 616 с.
4. Макарчук В.С. Основи римського приватного права. Навчальний посібник. – К.: Атака, 2000. – 176 с.
5. Підопригора О.А, Харитонов Є.О., Римське право і майбутнє правової системи України // Вісник академії правових наук України. – 1999. - № 1. – с. 95 – 103
6. Підопригора О.А. Основи римського приватного права. - К.: Генеза, 1997. –262с.
7. Покровский И.А. История римского права / А.Д. Рудоквас (вступ.ст.,пер.с лат.,науч.ред.и примеч.). - СПб. : "Летний Сад", 1999. - 533 с.
8. Покровский И.А. основы римского гражданского права. – К., 1990г.
9. Римское частное право: Учебник / Под ред. проф. И.Б. Новицкого и проф. И.С. Петерского. – М.: Юристъ, 1997. – 544 с.
10. Салогубов Е.В. Римський гражданський процес. – М., 1997 г.
11. Страхов М.М. Історія держави і права зарубіжних країн: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти. - Х.: Право, 1999. - 415 с.
12. Тищик Б.Й. Історія держави і права країн Стародавнього світу: Навч. посіб.. - Л. : Світ, 2001. - 382 с.
13. Харитонов Е. Основы римського частого права. – Харьков, 1998 г.
14. Харитонов Є.О. Приватне право у Стародавньому Римі: Навч. посібник. - Одеса: АО БАХВА, 1996. - 174 с.
15. Харитонов Є.О., Харитонова О.І. Вплив цивілізаційної орієнтованості України на можливість і характер рецепції римського приватного права в її законодавстві // Актуальні проблеми політики. – 1998. – Вип.. 3 – 4. – с. 48-53.
16. Харитонов Є.О., Харитонова О.І. Рецепція римського права як складова концепції вдосконалення цивільного законодавства України // Вісник інституту внутрішніх справ. – 1999. - № 6. – с. 32 – 35.
17. Хвостов В.М. Система римского права. Учебник. – М.: Спартак, 1996. – 522 с.
18. Хвостов В.М. Система римского права: Учебник. – М., 1994 г.
19. Черниловский З.М. Лекція по римському частому праву. –М., 1991 г.
20. Шульженко Ф.П., Андрусяк Т.Г. Історія політичних і правових вчень: Навчальний посібник., К.: Юрінком Інтер, 2002. – 300с.
Додаткова iнформацiя
У роботі досліджуються проблемні питання методології речового права. Ав¬тором представлений широкий спектр думок із зазначеної вище проблема¬тики, а також висловлена власна позиція щодо вирішення питання методо¬логічного інструментарію речового права. Теорія речового права є невід'ємною складовою загальної теорії пра¬ва. Вивчення феномену речового права необхідно починати з чіткого ро¬зуміння методологічних основ, на базі яких буде відбуватися таке дослі¬дження. Не секрет, що зараз у науці існує досить багато всіляких думок та підходів, які неоднозначно визначають сутність та витоки сучасного речового права. Такий стан є наслідком використання різних методоло¬гічних установок у самому процесі пізнання. Різниця думок, на думку Рене Декарта, обумовлена не тим, що хтось розумніше за іншого, а тим, що ми спрямовуємо їх різними шляхами і розглядаємо не одні й ті ж речі.
Особлива увага приділена розвитку та становленню речового права та зобов’язального права. Досліджено поняття речого права, та детально прокласифіковано та описано всі види речей, згідно римського права.
Також у роботі висвітлено питання співвідношення римського речового права з сучасним цивільним правом України.
Ключові слова: речове право, методологія, індукція, дедукція, абстрагу¬вання.
Особлива увага приділена розвитку та становленню речового права та зобов’язального права. Досліджено поняття речого права, та детально прокласифіковано та описано всі види речей, згідно римського права.
Також у роботі висвітлено питання співвідношення римського речового права з сучасним цивільним правом України.
Ключові слова: речове право, методологія, індукція, дедукція, абстрагу¬вання.
Інші роботи цього напряму
© 2024 Diplom.kiev.ua
Наукові роботи на замовлення
Потрібна наукова робота ?