ЦІНА:
100 грн.
|
||
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
|
||
Тема роботи: | Особливості розслідування злочинів у сфері службової діяльності (ID роботи: 2864) |
Напрям: | Право |
Предмет: | Криміналістика |
Тип роботи: | Магістерська робота |
Кількість сторінок: | 109 |
Рік захисту: | 2011 |
ВУЗ: | Київський Національний Університет ім. Шевченка (КНУ ім. Шевченка) |
Мова: | Українськa |
План
ВСТУП
Розділ 1. Криміналістична характеристика злочинів у сфері службової діяльності
1.1. Поняття, ознаки та спосіб вчинення службових злочинів
1.2. Кримінально-правова характеристика особи злочинця
Розділ 2. Особливості розслідування окремих видів злочинів у сфері службової діяльності
2.1. Особливості розслідування зловживання владою або службовим
становищем, перевищення влади або службових повноважень та зловживання впливом
2.2. Особливості розслідування службового підроблення та службової недбалості.
2.3. Особливості розслідування хабарництва.
Розділ 3. Профілактичні дії слідчого при розслідуванні службових злочинів
3.1. Виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів
3.2. Основні заходи реагування слідчого та протидії скоєнню злочинів
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
ДОДАТКИ
Розділ 1. Криміналістична характеристика злочинів у сфері службової діяльності
1.1. Поняття, ознаки та спосіб вчинення службових злочинів
1.2. Кримінально-правова характеристика особи злочинця
Розділ 2. Особливості розслідування окремих видів злочинів у сфері службової діяльності
2.1. Особливості розслідування зловживання владою або службовим
становищем, перевищення влади або службових повноважень та зловживання впливом
2.2. Особливості розслідування службового підроблення та службової недбалості.
2.3. Особливості розслідування хабарництва.
Розділ 3. Профілактичні дії слідчого при розслідуванні службових злочинів
3.1. Виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів
3.2. Основні заходи реагування слідчого та протидії скоєнню злочинів
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
ДОДАТКИ
Вступ
Актуальність теми. Відповідно до Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України [1, c. 141]. Ці положення Конституції поширюються на всіх без винятку службових осіб, незалежно від того, чи є вони представниками законодавчої, виконавчої або судової гілок влади, виконують свої службові обов’язки у державному чи громадському апараті, в органах місцевого самоврядування або на окремих підприємствах, в установах чи організаціях. Не має також значення службове становище особи, відомча чи галузева належність органу, сфера його діяльності, характер та обсяг повноважень або форма власності, на підставі якої створені та функціонують підприємства, установи і організації. Виконання службовими особами своїх службових функцій на підставі, в межах і у порядку, передбачених Конституцією, законами та іншими нормативними актами України, забезпечує нормальну діяльність на всіх рівнях управління.
Але практика знає чимало випадків вчинення злочинів саме цією категорією осіб. На сучасному етапі з’являються нові види службової злочинної діяльності, пов’язані з економікою, банківською сферою, із використанням широкого спектру передових технологій. Спостерігається зростання міжнародної та вітчизняної організованої злочинності. Подолання цих негативних проявів сьогодні практично неможливе без усвідомлення суспільством реальних масштабів загрози і сприяння у боротьбі з ними громадськості, наукової спільноти, і представників криміналістики зокрема.
В сучасних умовах масштаби і темпи зростання службової злочинності стали одним із істотних факторів, що визначає криміногенну ситуацію в країні. Отримали широкий розвиток зловживання політичною та економічною владою, корупція (в т.ч. і хабарництво) в системі державного управління, службові розкрадання.
Істотні зміни відбулися і в криміногенних ознаках службової злочинності. З одного боку, усе більш поширеною стала її корислива спрямованість, інтенсивно формуються її найбільш небезпечні – організовані - форми. Однією із тенденцій сучасної злочинності є намагання кримінального середовища втягнути в свою діяльність державний апарат, проникнути в структури влади і управління. З другого боку, бюрократія і деградація владних структур призвели до їх бездіяльності, до припинення або неналежного виконання останніми своїх елементарних управлінських функцій.
Службові злочини привертають до себе увагу і з точки зору їх соціальної оцінки як злочинів підвищеної небезпеки, що породжують різні негативні наслідки в різних сферах життя суспільства, як деліктів, які серйозно відображаються на репутації органів влади і довірі до них населення. Недивлячись на те, що проблема зловживання владними повноваженнями в кримінальному праві і кримінології далеко не нова, вона, на жаль, в майбутньому вряд чи буде повністю вирішена. Державні службовці зобовязані неухильно дотримуватись законності і державної дисципліни і забезпечувати їх дотримання громадянами і організаціями, нести відповідальність за доручену справу. Порушення службовцями законності та дисципліни, аморальна поведінка наносять істотну шкоду суспільству і державі, підривають авторитет державних органів.
Службове зловживання посягає на легальну діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, інтереси державної служби, а також породжує в суспільстві явище вседозволенності, підриває віру законослухняних громадян в те, що їх права та інтереси взагалі можуть бути захищені. Період становлення держави супроводжується серйозними негативними явищами, численними зловживаннями службових осіб, протиправним використанням наданих їм повноважень. Природно, що і в законодавстві про статус державних службовців особливо відчутний кримінальний акцент. Для системи державної служби в Україні не є винятком проблеми подолання злочинності, хабарництва і корупції у державних органах. Тому саме з огляду на це слід розглядати питання якісного поліпшення державної служби, підвищення відповідальності державних службовців та вимогливості до них.
Загальновизнано, що зловживання в сфері службової діяльності вважаються невирішеною проблемою у світовому правовому просторі. Ці зловживання впливають на економіку і політику, право та ідеологію не тільки малорозвинених держав, а й світових лідерів. Нині і практики, і вчені погоджуються з думкою про те, що абсолютне викорінення зловживань у службовій сфері, мабуть, неможливе. Наразі головним завданням є локалізація цих протиправних явищ, зменшення їх обсягу та галузей існування.
Процес розслідування злочинів, на думку більшості вчених, є одним із найбільш складних видів соціальної діяльності. Розслідування зловживань владою або службовим становищем та перевищень влади або службових повноважень пов’язане зі значним обсягом роботи, специфічністю умов розслідування, необхідністю проведення комплексу оперативно-розшукових заходів та слідчих дій. До того ж, як засвідчили результати вивчення практики розслідування, оперативні та слідчі працівники не завжди володіють необхідними навичками для успішного виявлення і розслідування цього виду злочинів. Відсутність систематизованих знань про особливості розслідування таких злочинів значно знижує ефективність боротьби з ними. А тим часом злочинці, які вчинюють такі злочини, в своїй більшості дуже добре орієнтуються у сучасному законодавстві, мають ґрунтовні пізнання щодо бухгалтерського обліку та особливостей економічної діяльності, до того ж, між такими особами часто існують тісні корупційні зв’язки. Усе це дозволяє останнім досить ефективно приховувати злочинну діяльність та чинити протидію розслідуванню.
Дотепер питання розслідування зловживань владою або службовим становищем та перевищень влади або службових повноважень є недостатньо розробленим у криміналістичній теорії, хоча актуальність його незаперечна. Ось чому виникла необхідність у проведенні наукового дослідження проблем боротьби з цими видами злочинів, зокрема у розробці їх криміналістичної характеристики, виробленні методики розслідування та наданні практичних рекомендацій працівникам правоохоронних органів.
Викладені обставини та відсутність належного опрацювання окреслених проблем у криміналістиці і зумовили вибір та актуальність теми наукового дослідження.
Метою дослідження теми роботи є криміналістична характеристика групи службових злочинів та визначення основ методики щодо їх розслідування.
Відповідно до мети було передбачено такі основні завдання дослідження:
- визначити поняття та виявити криміналістичні особливості зловживань владою або службовим становищем та перевищень влади або службових повноважень, які відрізняють цей вид злочинів від інших, суміжних з ним кримінальних діянь; встановити і розробити елементи їх криміналістичної характеристики;
- встановити та класифікувати способи вчинення даних видів злочинів;
- виділити і класифікувати типові сліди вчинення зловживань владою або службовим становищем та перевищень влади або службових повноважень, сформувати типову «слідову картину» злочинів цих видів;
- узагальнити криміналістичну характеристику особи злочинця, який вчинює досліджуваний вид злочинів;
- розглянути особливості перевірки заяв та повідомлень про злочини цих видів, вивчити обстановку вчинення зловживань владою або службовим становищем та перевищень влади або службових повноважень та визначити особливості порушення кримінальної справи;
- сформулювати типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування, розробити типові слідчі версії, які висуваються на початковому етапі розслідування, класифікувати їх, розробити систему оптимальних початкових (невідкладних) слідчих дій і виділити особливості їх провадження;
- встановити особливості проведення допиту осіб, причетних до вчинення злочину досліджуваного виду;
- сформулювати пізнавальні можливості та визначити тактику проведення огляду документів у справах про зловживання владою або службовим становищем та перевищень влади або службових повноважень;
- визначити тактичні особливості провадження виїмки та обшуку у справах про злочини цих видів.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, в межах яких реалізується процес розкриття та розслідування злочинів у сфері службової діяльності, та діяльність оперативних і слідчих органів з виявлення й розслідування злочинів даної категорії.
Предметом дослідження є методики розслідування злочинів, пов’язаних із зловживанням владою або службовим становищем та перевищенням влади або службових повноважень, й особливості їх побудови на початковому етапі досудового слідства.
Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять положення теорії пізнання і загальної теорії криміналістики. У роботі були використані також: порівняльно-правовий (порівняльний аналіз окремих положень нормативно-правових актів), формально-логічний (класифікація способів та слідів злочинів, пов’язаних із злочинним використанням влади чи службового становища), функціональний (динаміка механізму вчинення злочину), системно-структурний (типізація та систематизація слідчих ситуацій).
Правову базу дослідження становлять: Конституція України, кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство України, закони і постанови Верховної Ради України, постанови Кабінету Міністрів України, які регулюють суспільні відносини у господарській, кредитно-фінансовій, адміністративно-господарській та правоохоронній сферах.
Але практика знає чимало випадків вчинення злочинів саме цією категорією осіб. На сучасному етапі з’являються нові види службової злочинної діяльності, пов’язані з економікою, банківською сферою, із використанням широкого спектру передових технологій. Спостерігається зростання міжнародної та вітчизняної організованої злочинності. Подолання цих негативних проявів сьогодні практично неможливе без усвідомлення суспільством реальних масштабів загрози і сприяння у боротьбі з ними громадськості, наукової спільноти, і представників криміналістики зокрема.
В сучасних умовах масштаби і темпи зростання службової злочинності стали одним із істотних факторів, що визначає криміногенну ситуацію в країні. Отримали широкий розвиток зловживання політичною та економічною владою, корупція (в т.ч. і хабарництво) в системі державного управління, службові розкрадання.
Істотні зміни відбулися і в криміногенних ознаках службової злочинності. З одного боку, усе більш поширеною стала її корислива спрямованість, інтенсивно формуються її найбільш небезпечні – організовані - форми. Однією із тенденцій сучасної злочинності є намагання кримінального середовища втягнути в свою діяльність державний апарат, проникнути в структури влади і управління. З другого боку, бюрократія і деградація владних структур призвели до їх бездіяльності, до припинення або неналежного виконання останніми своїх елементарних управлінських функцій.
Службові злочини привертають до себе увагу і з точки зору їх соціальної оцінки як злочинів підвищеної небезпеки, що породжують різні негативні наслідки в різних сферах життя суспільства, як деліктів, які серйозно відображаються на репутації органів влади і довірі до них населення. Недивлячись на те, що проблема зловживання владними повноваженнями в кримінальному праві і кримінології далеко не нова, вона, на жаль, в майбутньому вряд чи буде повністю вирішена. Державні службовці зобовязані неухильно дотримуватись законності і державної дисципліни і забезпечувати їх дотримання громадянами і організаціями, нести відповідальність за доручену справу. Порушення службовцями законності та дисципліни, аморальна поведінка наносять істотну шкоду суспільству і державі, підривають авторитет державних органів.
Службове зловживання посягає на легальну діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, інтереси державної служби, а також породжує в суспільстві явище вседозволенності, підриває віру законослухняних громадян в те, що їх права та інтереси взагалі можуть бути захищені. Період становлення держави супроводжується серйозними негативними явищами, численними зловживаннями службових осіб, протиправним використанням наданих їм повноважень. Природно, що і в законодавстві про статус державних службовців особливо відчутний кримінальний акцент. Для системи державної служби в Україні не є винятком проблеми подолання злочинності, хабарництва і корупції у державних органах. Тому саме з огляду на це слід розглядати питання якісного поліпшення державної служби, підвищення відповідальності державних службовців та вимогливості до них.
Загальновизнано, що зловживання в сфері службової діяльності вважаються невирішеною проблемою у світовому правовому просторі. Ці зловживання впливають на економіку і політику, право та ідеологію не тільки малорозвинених держав, а й світових лідерів. Нині і практики, і вчені погоджуються з думкою про те, що абсолютне викорінення зловживань у службовій сфері, мабуть, неможливе. Наразі головним завданням є локалізація цих протиправних явищ, зменшення їх обсягу та галузей існування.
Процес розслідування злочинів, на думку більшості вчених, є одним із найбільш складних видів соціальної діяльності. Розслідування зловживань владою або службовим становищем та перевищень влади або службових повноважень пов’язане зі значним обсягом роботи, специфічністю умов розслідування, необхідністю проведення комплексу оперативно-розшукових заходів та слідчих дій. До того ж, як засвідчили результати вивчення практики розслідування, оперативні та слідчі працівники не завжди володіють необхідними навичками для успішного виявлення і розслідування цього виду злочинів. Відсутність систематизованих знань про особливості розслідування таких злочинів значно знижує ефективність боротьби з ними. А тим часом злочинці, які вчинюють такі злочини, в своїй більшості дуже добре орієнтуються у сучасному законодавстві, мають ґрунтовні пізнання щодо бухгалтерського обліку та особливостей економічної діяльності, до того ж, між такими особами часто існують тісні корупційні зв’язки. Усе це дозволяє останнім досить ефективно приховувати злочинну діяльність та чинити протидію розслідуванню.
Дотепер питання розслідування зловживань владою або службовим становищем та перевищень влади або службових повноважень є недостатньо розробленим у криміналістичній теорії, хоча актуальність його незаперечна. Ось чому виникла необхідність у проведенні наукового дослідження проблем боротьби з цими видами злочинів, зокрема у розробці їх криміналістичної характеристики, виробленні методики розслідування та наданні практичних рекомендацій працівникам правоохоронних органів.
Викладені обставини та відсутність належного опрацювання окреслених проблем у криміналістиці і зумовили вибір та актуальність теми наукового дослідження.
Метою дослідження теми роботи є криміналістична характеристика групи службових злочинів та визначення основ методики щодо їх розслідування.
Відповідно до мети було передбачено такі основні завдання дослідження:
- визначити поняття та виявити криміналістичні особливості зловживань владою або службовим становищем та перевищень влади або службових повноважень, які відрізняють цей вид злочинів від інших, суміжних з ним кримінальних діянь; встановити і розробити елементи їх криміналістичної характеристики;
- встановити та класифікувати способи вчинення даних видів злочинів;
- виділити і класифікувати типові сліди вчинення зловживань владою або службовим становищем та перевищень влади або службових повноважень, сформувати типову «слідову картину» злочинів цих видів;
- узагальнити криміналістичну характеристику особи злочинця, який вчинює досліджуваний вид злочинів;
- розглянути особливості перевірки заяв та повідомлень про злочини цих видів, вивчити обстановку вчинення зловживань владою або службовим становищем та перевищень влади або службових повноважень та визначити особливості порушення кримінальної справи;
- сформулювати типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування, розробити типові слідчі версії, які висуваються на початковому етапі розслідування, класифікувати їх, розробити систему оптимальних початкових (невідкладних) слідчих дій і виділити особливості їх провадження;
- встановити особливості проведення допиту осіб, причетних до вчинення злочину досліджуваного виду;
- сформулювати пізнавальні можливості та визначити тактику проведення огляду документів у справах про зловживання владою або службовим становищем та перевищень влади або службових повноважень;
- визначити тактичні особливості провадження виїмки та обшуку у справах про злочини цих видів.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, в межах яких реалізується процес розкриття та розслідування злочинів у сфері службової діяльності, та діяльність оперативних і слідчих органів з виявлення й розслідування злочинів даної категорії.
Предметом дослідження є методики розслідування злочинів, пов’язаних із зловживанням владою або службовим становищем та перевищенням влади або службових повноважень, й особливості їх побудови на початковому етапі досудового слідства.
Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять положення теорії пізнання і загальної теорії криміналістики. У роботі були використані також: порівняльно-правовий (порівняльний аналіз окремих положень нормативно-правових актів), формально-логічний (класифікація способів та слідів злочинів, пов’язаних із злочинним використанням влади чи службового становища), функціональний (динаміка механізму вчинення злочину), системно-структурний (типізація та систематизація слідчих ситуацій).
Правову базу дослідження становлять: Конституція України, кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство України, закони і постанови Верховної Ради України, постанови Кабінету Міністрів України, які регулюють суспільні відносини у господарській, кредитно-фінансовій, адміністративно-господарській та правоохоронній сферах.
Висновок
Під скоєнням злочину особою з використанням свого службового становища слід розуміти скоєння злочинного діяння особою, яка здійснює функції представника влади або виконує управлінські функції в державному органі, органі місцевого самоврядування, державній організації, шляхом зловживання або перевищення своїх службових повноважень.
Скоєння злочину особою з використанням свого службового становища передбачає наявність сукупності наступних об`єктивних і суб`єктивних ознак злочинного діяння:
а) інтереси служби виступають в якості додаткового безпосереднього об`єкта;
б) об`єктивна сторона злочину характеризується діянням, скоєним шляхом зловживання службовими повноваженнями або перевищення службових повноважень. Об’єктивним критерієм в даному випадку є наявність зв`язку між службовим становищем особи і процесом скоєння злочину.
в) суб`єктивна сторона злочину характеризується усвідомленням факту використання винуватим свого службового становища при скоєнні злочину і бажанням його використання.
г) суб`єкт усіх злочинів, вчинюваних з використанням службового становища, спеціальний. Умовно їх можна розділити на такі групи:
- особи, які виконують організаційно-розпорядчі, адміністративно-господарські функції в державних органах, органах місцевого самоврядування, державних і муніципальних установах, державних корпораціях або
- особи, які виконують організаційно-розпорядчі, адміністративно-господарські функції в комерційній або некомерційній недержавній організації або
- особи, які виконують функції представники влади.
Скоєння особою злочину з використанням свого службового становища означає, що особа використовує при скоєнні злочину свої службові повноваження, визначені його компетенцією (зловживає своїми повноваженнями), або вчиняє дії, що явно виходять за межі його службових повноважень, але знаходяться у сфері безпосередньої службової діяльності особи (перевищує свої повноваження).
Шкода інтересам служби спричиняється тільки у випадку скоєння злочинів посадовими особами або особами, які здійснюють управлінські функції в комерційних або недержавних некомерційних організаціях шляхом зловживання або перевищення службових повноважень. Слід мати на увазі, що будь-який службовець може нести кримінальну відповідальність за використання службового становища. В якості спеціальних субєктів відповідальності за протиправні діяння по службі закон визначає управлінців – осіб, наділених відповідною сферою влади.
Таким чином, під скоєнням злочину особою з використанням свого службового становища слід розуміти скоєння злочинного діяння особою, яка здійснює функції представника влади або такого, який виконує управлінські функциії в державному органі, органі місцевого самоврядування, щляхом зловживання або перевищення своїх службових повноважень.
Обов'язковою ознакою службового підроблення є його предмет - офіційні документи. Посадове підроблення можна визначити як внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видачу за відомо неправдивих документів. Це – спеціальний вид зловживання владою і службовим становищем (за об’єктивною стороною) і спеціальний вид підроблення документів (за суб’єктом злочину).
При службовому підробленні обов’язковою ознакою цього злочину є його здійснення службовою особою з використанням службового становища, використанням наданих йому службових повноважень. Якщо мала місце фальсифікація документів, потрібне проведення комплексу слідчих дій, оперативно-розшукових та інших заходів, основними завданнями яких є:
а) виявлення і вилучення інших екземплярів цього документу;
б) встановлення і допит всіх осіб, які приймали участь у складанні справжніх або фальсифікації наявних документів;
в) встановлення і допит всіх осіб, підписи, посади, прізвища яких є на сфальсифікованому документі;
г) допит осіб, відповідальних за ведення в установі бухгалтерського обліку, діловодства;
д) встановлення і допит осіб, які приймали або повинні були брати участь у фінансових, господарських, правотворчих та інших операціях, з приводу яких складено фальсифікований документ.
Першорядне значення для встановлення способу виготовлення сумнівних документів та встановлення їх справжності, відіграє техніко-криміналістична експертиза документів. При розслідуванні справ про службову недбалість обов’язково має бути встановлено, що службова особа не тільки була зобов’язана, а й мала реальну можливість виконати дії, передбачені відповідними нормативними актами.
При розслідуванні службової недбалості слід, крім загальних обставин розслідування службових злочинів, додатково встановити:
1) у чому полягає факт службової недбалості;
2) чи є такий факт поодиноким або має місце тривала бездіяльність;
3) чи належать до службових обов’язків дії, невиконання яких призвело до службової недбалості;
4) освіту, кваліфікацію і професійний досвід обвинуваченого, чи могла службова особа передбачати настання певних наслідків у результаті невиконання або неналежного виконання своїх службових обов’язків;
5) підстави та обставини призначення на цю посаду даної особи;
6) види майна і характер заподіяних збитків;
7) норми природного убутку сировини, готової продукції, товарів;
8) умови їх збереження і відповідність технології збереження нормативним вимогам;
9) які наслідки службової недбалості, у чому виражається істотна шкода, заподіяна злочином;
10) кому конкретно заподіяний істотний збиток;
11) чи міг обвинувачений вжити необхідних заходів для усунення або запобігання шкоди.
У певних випадках розслідування службової недбалості може починатися з огляду матеріальних цінностей, яким заподіяний збиток, місця їхнього збереження з метою встановлення їхньої кількості, характеру, ступеня ушкодження, умов збереження тощо.
У методиці розслідування хабарництва важливе місце належить плануванню й організації розслідування. Особливостями планування є висунення слідчих версій, підставою для яких є різного роду інформація, у тому числі заява хабародавця, а також дані оперативно-розшукових органів щодо випадків хабарництва, їх місця й часу. Організація розслідування передбачає планомірне виконання окремих слідчих дій, оперативно-розшукових заходів.
Спосіб давання-отримання хабара може бути простим, тобто із рук в руки, і складним (завуальованим), коли діяльність з передачі-отрмиання хабара маскується іншими взаємовідносинами між субєктами. Тільки розглядаючи діяльність усіх суб`єктів злочину в комплексі, можна виявити зв`язок між їх діями, і по вже відомій діяльності суб`єктів злочину встановити не тільки діяльність інших осіб, але і їх самих, їх цілі і мотиви, місце, час скоєння злочину, предмет хабара і дані про інші елементи, що мають значення при розслідуванні хабарництва.
Виявлення та усунення причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів і правопорушень, взагалі є одним із засобів їх профілактики та забезпечення правопорядку.
Для цілісного з’ясування сутності факторів, що детермінують вчинення злочинів у сфері службової діяльності, слід зупинитися на їх видах та аналізі цих окремих факторів. Так, із загальної сукупності факторів, що детермінують вчинення злочинів у сфері службової діяльності, виділимо економічні, соціальні, ідеологічні, соціально-психологічні, політичні, організаційно-управлінські та правові.
Серед основних обставин, що сприяють вчиненню службових злочинів необхідно виділити такі: порушення встановлених правил добору і призначення на посади осіб, пов’язаних із здійсненням функцій представників влади, виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків; недоліки в системі перевірки професійних, ділових і морально-етичних якостей кандидатів на заняття відповідальних посад; ротації керівних кадрів; недоліки у забезпеченні точного виконання встановленого порядку прийняття службових рішень, документального їх оформлення і виконання; недоліки у дотриманні правових норм, що регулюють діяльність службових осіб; порушення вимог, що встановлюють спеціальні обмеження для державних службовців; неналежний контроль з боку ревізійних органів; низький рівень контролю з боку вищих органів за діяльністю підлеглих службових осіб; ігнорування службовими особами критичних обґрунтованих виступів громадян і публікацій у засобах масової інформації.
Встановлення причин конкретного злочину полягає у вивченні особи обвинуваченого, визначенні її негативних рис, які в конкретній життєвій ситуації призвели до вчинення злочину. Усунення обставин, які сприяють злочинам, може провадитися в різних формах: внесення подання, виступ з інформацією про результати розслідування кримінальної справи на зборах трудового колективу організації, підприємства; виступ по радіо, телебаченню; опублікування статті у пресі й т.д.
Скоєння злочину особою з використанням свого службового становища передбачає наявність сукупності наступних об`єктивних і суб`єктивних ознак злочинного діяння:
а) інтереси служби виступають в якості додаткового безпосереднього об`єкта;
б) об`єктивна сторона злочину характеризується діянням, скоєним шляхом зловживання службовими повноваженнями або перевищення службових повноважень. Об’єктивним критерієм в даному випадку є наявність зв`язку між службовим становищем особи і процесом скоєння злочину.
в) суб`єктивна сторона злочину характеризується усвідомленням факту використання винуватим свого службового становища при скоєнні злочину і бажанням його використання.
г) суб`єкт усіх злочинів, вчинюваних з використанням службового становища, спеціальний. Умовно їх можна розділити на такі групи:
- особи, які виконують організаційно-розпорядчі, адміністративно-господарські функції в державних органах, органах місцевого самоврядування, державних і муніципальних установах, державних корпораціях або
- особи, які виконують організаційно-розпорядчі, адміністративно-господарські функції в комерційній або некомерційній недержавній організації або
- особи, які виконують функції представники влади.
Скоєння особою злочину з використанням свого службового становища означає, що особа використовує при скоєнні злочину свої службові повноваження, визначені його компетенцією (зловживає своїми повноваженнями), або вчиняє дії, що явно виходять за межі його службових повноважень, але знаходяться у сфері безпосередньої службової діяльності особи (перевищує свої повноваження).
Шкода інтересам служби спричиняється тільки у випадку скоєння злочинів посадовими особами або особами, які здійснюють управлінські функції в комерційних або недержавних некомерційних організаціях шляхом зловживання або перевищення службових повноважень. Слід мати на увазі, що будь-який службовець може нести кримінальну відповідальність за використання службового становища. В якості спеціальних субєктів відповідальності за протиправні діяння по службі закон визначає управлінців – осіб, наділених відповідною сферою влади.
Таким чином, під скоєнням злочину особою з використанням свого службового становища слід розуміти скоєння злочинного діяння особою, яка здійснює функції представника влади або такого, який виконує управлінські функциії в державному органі, органі місцевого самоврядування, щляхом зловживання або перевищення своїх службових повноважень.
Обов'язковою ознакою службового підроблення є його предмет - офіційні документи. Посадове підроблення можна визначити як внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видачу за відомо неправдивих документів. Це – спеціальний вид зловживання владою і службовим становищем (за об’єктивною стороною) і спеціальний вид підроблення документів (за суб’єктом злочину).
При службовому підробленні обов’язковою ознакою цього злочину є його здійснення службовою особою з використанням службового становища, використанням наданих йому службових повноважень. Якщо мала місце фальсифікація документів, потрібне проведення комплексу слідчих дій, оперативно-розшукових та інших заходів, основними завданнями яких є:
а) виявлення і вилучення інших екземплярів цього документу;
б) встановлення і допит всіх осіб, які приймали участь у складанні справжніх або фальсифікації наявних документів;
в) встановлення і допит всіх осіб, підписи, посади, прізвища яких є на сфальсифікованому документі;
г) допит осіб, відповідальних за ведення в установі бухгалтерського обліку, діловодства;
д) встановлення і допит осіб, які приймали або повинні були брати участь у фінансових, господарських, правотворчих та інших операціях, з приводу яких складено фальсифікований документ.
Першорядне значення для встановлення способу виготовлення сумнівних документів та встановлення їх справжності, відіграє техніко-криміналістична експертиза документів. При розслідуванні справ про службову недбалість обов’язково має бути встановлено, що службова особа не тільки була зобов’язана, а й мала реальну можливість виконати дії, передбачені відповідними нормативними актами.
При розслідуванні службової недбалості слід, крім загальних обставин розслідування службових злочинів, додатково встановити:
1) у чому полягає факт службової недбалості;
2) чи є такий факт поодиноким або має місце тривала бездіяльність;
3) чи належать до службових обов’язків дії, невиконання яких призвело до службової недбалості;
4) освіту, кваліфікацію і професійний досвід обвинуваченого, чи могла службова особа передбачати настання певних наслідків у результаті невиконання або неналежного виконання своїх службових обов’язків;
5) підстави та обставини призначення на цю посаду даної особи;
6) види майна і характер заподіяних збитків;
7) норми природного убутку сировини, готової продукції, товарів;
8) умови їх збереження і відповідність технології збереження нормативним вимогам;
9) які наслідки службової недбалості, у чому виражається істотна шкода, заподіяна злочином;
10) кому конкретно заподіяний істотний збиток;
11) чи міг обвинувачений вжити необхідних заходів для усунення або запобігання шкоди.
У певних випадках розслідування службової недбалості може починатися з огляду матеріальних цінностей, яким заподіяний збиток, місця їхнього збереження з метою встановлення їхньої кількості, характеру, ступеня ушкодження, умов збереження тощо.
У методиці розслідування хабарництва важливе місце належить плануванню й організації розслідування. Особливостями планування є висунення слідчих версій, підставою для яких є різного роду інформація, у тому числі заява хабародавця, а також дані оперативно-розшукових органів щодо випадків хабарництва, їх місця й часу. Організація розслідування передбачає планомірне виконання окремих слідчих дій, оперативно-розшукових заходів.
Спосіб давання-отримання хабара може бути простим, тобто із рук в руки, і складним (завуальованим), коли діяльність з передачі-отрмиання хабара маскується іншими взаємовідносинами між субєктами. Тільки розглядаючи діяльність усіх суб`єктів злочину в комплексі, можна виявити зв`язок між їх діями, і по вже відомій діяльності суб`єктів злочину встановити не тільки діяльність інших осіб, але і їх самих, їх цілі і мотиви, місце, час скоєння злочину, предмет хабара і дані про інші елементи, що мають значення при розслідуванні хабарництва.
Виявлення та усунення причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів і правопорушень, взагалі є одним із засобів їх профілактики та забезпечення правопорядку.
Для цілісного з’ясування сутності факторів, що детермінують вчинення злочинів у сфері службової діяльності, слід зупинитися на їх видах та аналізі цих окремих факторів. Так, із загальної сукупності факторів, що детермінують вчинення злочинів у сфері службової діяльності, виділимо економічні, соціальні, ідеологічні, соціально-психологічні, політичні, організаційно-управлінські та правові.
Серед основних обставин, що сприяють вчиненню службових злочинів необхідно виділити такі: порушення встановлених правил добору і призначення на посади осіб, пов’язаних із здійсненням функцій представників влади, виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків; недоліки в системі перевірки професійних, ділових і морально-етичних якостей кандидатів на заняття відповідальних посад; ротації керівних кадрів; недоліки у забезпеченні точного виконання встановленого порядку прийняття службових рішень, документального їх оформлення і виконання; недоліки у дотриманні правових норм, що регулюють діяльність службових осіб; порушення вимог, що встановлюють спеціальні обмеження для державних службовців; неналежний контроль з боку ревізійних органів; низький рівень контролю з боку вищих органів за діяльністю підлеглих службових осіб; ігнорування службовими особами критичних обґрунтованих виступів громадян і публікацій у засобах масової інформації.
Встановлення причин конкретного злочину полягає у вивченні особи обвинуваченого, визначенні її негативних рис, які в конкретній життєвій ситуації призвели до вчинення злочину. Усунення обставин, які сприяють злочинам, може провадитися в різних формах: внесення подання, виступ з інформацією про результати розслідування кримінальної справи на зборах трудового колективу організації, підприємства; виступ по радіо, телебаченню; опублікування статті у пресі й т.д.
Література
1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України, 1996, № 30, с. 141.
2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III // Відомості Верховної Ради України, 2001, № 25-26 (29.06.2001), с. 131.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 // Відомості Верховної Ради УРСР, 1961, № 2, с. 15.
4. Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. № 3723-XII // Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52 (28.12.93), с. 490.
5. Рішення Конституційного Суду "У справі за конституційним зверненням громадянина Гулеватого Олександра Івановича про офіційне тлумачення частини другої статті 164 Кримінального кодексу України 1960 року (справа про службових осіб підприємств, установ та організацій)" № 18-рп/2003 від 30.10.2003 // Экспресс-анализ законодательных и нормативных актов, 2003, 12, № 51.
6. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про хабарництво" № 5 від 26.04.2002// Юридичний вісник України, 2002, 07, № 28.
7. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень" № 15 від 26.12.2003 //Юридичний вісник України, 2004, 03, № 11.
8. Лист Верховного Суду "Практика розгляду кримінальних справ про злочини, склад яких передбачено ст. 366 Кримінального кодексу України (службове підроблення)" від 19.10.2009 // Вісник Верховного Суду України, 2010, № 1.
9. Лист Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва "Про розгляд запиту [щодо визначення складових частин поняття "службова особа"]" № 4655 від 09.07.2004 р. // Бухгалтерия. Налоги. Бизнес, 2004, 09, № 34.
10. Лист Мінюсту України "Щодо статусу приватних нотаріусів" № 31-41-403 від 26.10.2005 р. // Мала енциклопедія нотаріуса, 2008, 12, № 6.
11. Лист Мінюсту "Щодо роз'яснення понять "службова особа" та "посадова особа"" № 22-48-548 від 03.11.2006 р. // Адвокат Бухгалтера, 2007, № 2.
12. Лист Мінпраці "Щодо організаційно-розпорядчих обов'язків службових осіб" № 309/13/133-06 від 22.11.2006 р. // Праця і закон, 2007, 02, № 2.
13. Лист Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель "Щодо віднесення громадян-підприємців до посадових осіб" № 6-8-768/410 від 01.09.2004 р. // Бухгалтер, 2005, 06, № 21.
14. Азаров Л. Службова недбалість у сфері оподаткування // «Юридичний журнал», № 1, 2004.
15. Александренко О.В. До питання про формування криміналістичної теорії протидії розслідуванню та заходів по їх подоланню // Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах: Тези доп. Міжнар. наук.-практ. конференції. Ч. 1. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2001. – с. 123-125.
16. Аснис, А.Я. Служебное преступление: понятие и субъект Текст. / А.Я. Ас-нис. М.: ЮрИнфор, 2003. - 122с.
17. Аснис, А.Я. Уголовная ответственность за служебные преступления в России. Проблемы законодательного закрепления и правоприменения Текст. / А.Я. Аснис. М.: ЮрИнфор, 2005. - 400с.
18. Басова, Т.Б. Уголовная ответственность за должностные преступления: дис. д-ра юрид. наук. / Т.Б. Басова. Владивосток, 2006. – 403 с.
19. Бантишев О. Відповідальність за злочини в сфері службової діяльності // «Юридичний журнал», № 7, 2003.
20. Бантишев О.Ф., Рибачук В.І. Відповідальність за злочини у сфері службової діяльності: Питання кваліфікації злочинів, передбачених розділом ХVІІ Кримінального кодексу України: Навч. посіб. - К.: Ін Юре, 2003.
21. Бантишев О.Ф. Кузьмін С.А. Хабарництво: кваліфікація та документування. Практичний посібник. - К.: Вид-во Паливода А.В. 2009.
22. Бабаева Э.У. Противодействие предварительному следствию и пути его преодоления // Российский следователь. – 2001. - № 6. – с. 7-9.
23. Біленчук П.Д. Гель А.П. Криміналістика: Навч. посібник - К.: МАУП 2001.
24. Бондаренко Д.А. Розслідування зловживань владою або службовим становищем та перевищень влади або службових повноважень (криміналістична характеристика та початковий етап розслідування) : Дис... канд. наук: 12.00.09 - 2009.
25. Бугаевская Н.В. Должностное лицо как субъект преступления: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 : Рязань, 2003. - 265 c.
26. Васильченко С. Удосконалення законодавства про державну службу як чинник попередження службових злочинів // «Юридичний журнал», № 1, 2004, с. 17-19.
27. Васильев А. Н. Проблемы методики расследования отдельных видов преступлений. – М.: ЛексЭст, 2002. – 64 с.
28. Волобуєв А.Ф. Профілактична діяльність при розслідуванні злочинів у сфері підприємництва // Вісник Ун-ту внутр. справ. –2000. –№ 12. –Ч.1. –С.62-69.
29. Волобуєв А.Ф. Наукові основи комплексної методики розслідування корисливих злочинів у сфері підприємництва: Дис... докт. юрид. наук: 12.00.09. –Харків, 2001. – 427 с.
30. Гармаев Ю.П. Разработка комплексных методик расследования как перспективная тенденция развития криминалистических методических рекомендаций // Правоведение. – 2003. –№ 4. – С.4-11.
31. Гармаев Ю.П. Обухов А.А. Квалификация и расследование взяточничества: учебно-практическое пособие. - М.: НОРМА 2009.
32. Гончаров В.А. Злоупотребление должностными полномочиями: законодательный и правоприменительный аспекты: диссертация... кандидата юридических наук: 12.00.08 Ростов-на-Дону, 2007. - 199 с.
33. Григорьев, В.А. Коррупционное преступление: понятие, признаки, виды. Подготовлен для Системы Консультант Плюс / В.А. Григорьев, В.В. Дорошин. – Курск, 2004.
34. Гончаров, В.А. К вопросу о субъективной стороне должностного злоупотребления Текст. / В.А. Гончаров. // Юрист Правовед. -2007. -№1 (20). - С.42-45.
35. Должностные и служебные преступления: лекции к курсу / Н.П. Печников. – Тамбов: Изд-во Тамб. гос. техн. ун-та, 2007. – 32 с.
36. Дзюба Ю.П. Кримінальна відповідальність за викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження (аналіз складу злочину): Дис... канд. наук: 12.00.08 - 2008.
37. Клим А.М. Криминалистическая методика расследования злоупотребления властью и служебными полномочиями // Под ред. В.Ф. Ермоловича.— Минск: — 2000.
38. Криминологическая характеристика и предупреждение должностных преступлений в бюджетной сфере: Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Специальность 12.00.08 - Уголовное право и криминология; Уголовно-исполнительное право /А. К. Щегулина; Науч. рук. С. А. Старостин. - М., 2006. - 34 с.
39. Кримінальний процес України: Підруч. для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / Ю. М. Грошевий, Т. М. Мірошниченко, Ю. В. Хоматов та ін.; За ред. Ю. М. Грошевого та В. М. Хотенця. – Харків: Право, 2000. – 496 с.
40. Криминология: Учебник /Под общ. ред. А.И. Долговой. –М.: Издат. группа НОРМА-ИНФРА, 1999. –784 с.
41. Корж В.П. Проблемы расследования и предупреждения хищений в промышленном строительстве: Дисс… канд. юрид. наук. 12.00.09. – М., 1985. –206 с.
42. Корж В.П. Теоретические основы методики расследования преступлений, совершаемых организованными преступными образованиями в сфере экономической деятельности: Монография. –Харьков: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2002. – 412 с.
43. Криминалистика: Учебник /Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. /Под ред. Р.С. Белкина. - М.: Изд-во НОРМА-ИНФРА, 1999. – 990 с.
44. Криминалистика: Учебник для вузов / под ред. А.Ф. Волынского – М.: «ЮНИТИ-ДАНА», 2000.
45. Кримінологія. Спеціалізований курс лекцій зі схемами. Навчальний посібник. — К., 2002. — 364 с.
46. Курс кримінології: Підручник: У 2-х кн. /Під ред. О.М. Джужі. –К.: Юрінком Інтер, 2001. – Кн.2: Особлива частина. – 480 с.
47. Книженко С.О. Структурні елементи методики розслідування окремих видів злочинів // Форум права. - 2008. - № 2. – С.227-230.
48. Криміналістика: Навч. посібник / За ред. В.Ю. Шепітька. - К.: Ін Юре 2004.
49. Криминалистика: Учеб. пособие / Под ред. Е.П. Ищенко - М.: ИНФРА-М 2006.
50. Кушниренко С.П. Особенности расследования взяточничества: учеб. пособие. - СПб.: ЮИГП. - 2002.
51. Королева М.В. Коррупция в сфере правоохранительной деятельности / Коррупция и борьба с ней. М. 2000. - с.88.
52. Корчагин Г., Иванов А. Служебные преступления: некоторые направления совершенствования уголовно-правовой политики // Академический юридический журнал, № 2, 2002 г. – с. 10-12.
53. Когутич І.І. Криміналістика: курс лекцій. – К.: Атіка, 2008. – 888 с.
54. Кудашев, Ш.А. Должностные лица – субъекты административной и уголовной ответственности // Мировой судья. – 2006. – № 7.
55. Матвієнко Н.В. Служебное лицо, как субъект преступления // «Вісник адвокатури», № 1, 2008. – с. 7- 9.
56. Мартыненко О. А. Детерминация и предупреждение преступности среди персонала органов внутренних дел Украины: монография / О. А. Мартыненко. – Х.: Изд-во Харьк. нац. ун-та внутр. дел, 2005. – 468 с.
57. Михайлинин О. "Коррупция для украинских чиновников: способ существования или объект преодоления?"// Издание Правовой АСПЕКТ, 2009, № 2(890).
58. Мельник М.І. Проблемні питання кримінальної відповідальності за хабарництво // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. - 1996. - № 2. - С. 109-110.
59. Мельник М.І. Дача хабара: проблемні питання кваліфікації і звільнення від відповідальності // Підприємництво, господарство і право. - 1999. - № 5. - С. 25-33.
60. Мельник М.І. Правові проблеми звільнення від кримінальної відповідальності за хабарництво. // Науковий вісник НАВСУ. - 2000. - Вип.2. - С.47-57.
61. Мельник М.І. Хабарництво: загальна характеристика, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства - К.: Парламентське вид-во, 2000.
62. Мельник М. І. Корупція - корозія влади: соціальна сутність. Тенденції та наслідки, заходи протидії. - К.: Юрид. думка, 2004. – с. 35-37.
63. Мышков Я.Е. Допрос заявителя при расследовании взяточничества // Пробл. законності: Респ. міжвідомч. наук. зб. / Відп. ред. В.Я.Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2003. – Вип. 59. – С. 178-182.
64. Мишков Я. Криміналістична характеристика хабарництва // Вісн. Акад. прав. наук України. – Х.: Право, 2003. – № 1 (32). – С. 147-153.
65. Мышков Я.Е. Координация следственной и оперативно-розыскной деятельности при расследовании взяточничества // Пробл. законності: Респ. міжвідомч. наук. зб. / Відп. ред. В.Я.Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2003. – Вип. 64. – С. 189-199.
66. Мышков Я.Е. Назначение и производство экспертиз при расследовании взяточничества // Актуальні проблеми криміналістики: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. – Х.: Гриф, 2003. – С. 164-166.
67. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. – К., ФОРУМ, 2001. – С. 744.
68. Навроцький В. Провокація хабара як можливий спосіб боротьби з корупцією // Вісник Академії правових наук України. - 1998. - № 4 (15). - С. 157.
69. Новаков О.С. Поняття і сутність злочинів, що скоюються у сфері службової діяльності // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Випуск 21. – Ч.1. – Харків: Вид-во “Доля”, 2003. – С.16-22.
70. Новаков О.С. Кримінологічна характеристика та профілактика злочинів, які вчиняються працівниками міліції у сфері службової діяльності: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна академія внутрішніх справ України. — К., 2003. — с. 149-169.
71. Охотнікова О.М. Посилення кримінальної відповідальності за посадові злочини // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 1998. - № 3. - С. 146-147.
72. Осика І.М. Розслідування підроблення документів та їх використання у сфері підприємництва: дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Харківський національний ун-т внутрішніх справ. — Х., 2006. — с. 189-221.
73. Пабат О. В. Фактори, що детермінують вчинення злочинів у сфері службової діяльності // Форум права. – 2009. – № 1. – С. 404–408.
74. Понятие субъекта должностных преступлений по уголовному праву Украины и Иордании (сравнительно-правовой аспект) // Вісник інституту внутрішніх справ. — Одеса, 2001. — № 2. — С.100—104.
75. Разграничение преступлений по объекту преступного посягательства // Правова держава. — Одеса, 2000. — № 2. — С.145—148.
76. Руководство для следователей / О. Я. Баев, А. З. Ваксян, А. А. Ваксян [и др.]; под ред. Н. А. Селиванова, В. А. Снеткова. — М. : ИНФРА-М: ИПК “Лига разума”, 1997. — 732 с.
77. Старилов, Ю. Н. Служебное право Текст.: учебник / Ю.Н. Старилов. М.: БЕК, 1996. - 684с.
78. Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: У 2-х ч. 4.1. — X.: КонCУM, Основа, 1999. — 398 с.
79. Стулин О. Как препятствовать противодействию расследованию. // Законность. – 2000. - № 2. - с. 26.
80. Слуцька Т.І. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у сфері службової діяльності: Навчальний посібник. - К.: КНТ, 2007.
81. Семенов Р.Б. Уголовно-правовая оценка подлога документов: Дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 Москва, 2005.- 186 с.
82. Сліпченко Т. Організаційно-правові питання забезпечення екологічної безпеки навиробництві // Право України. –2002. –№ 5. – С.68-72.
83. Туркот М.С. Кримінальна відповідальність за зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем: дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х., 2007. — 210 с.
84. Уголовная ответственность за получение взятки // Правова держава. — Одеса, 2001. — №3. — С.149—153.
85. Удовик М.С. Інформаційно-аналітичне забезпечення боротьби з хабарництвом // Науковий вісник НАВСУ. - 2003. - Вип.1. - С. 27-30.
86. Фролова Е.Ю. Методика расследования коррупционной деятельности в правоохранительных и судебных органах: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09: Краснодар, 2005. - 217 c.
87. Хашев В.Г. Кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем: дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Дніпропетровський держ. ун-т внутрішніх справ. — Д., 2007. — 258 с.
88. Хашев В.Г. Інтереси служби в контексті зловживання владою або службовим становищем: проблема визначення // Підприємництво, господарство і право.– 2002. – № 1. – С. 85-86.
89. Хашев В.Г. Зловживання владою бо службовим становищем працівників правоохоронних органів: проблеми відповідальності // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2002. – №1. – С. 163-170.
90. Хашев В.Г. Проблемні питання суб’єкту злочинів в сфері службової діяльності // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2002. – № 1. – С.295-301.
91. Хавронюк М. Кримінальна відповідальність за хабарництво: європейський досвід // Право України. - 2005. - № 6. - С. 117-120.
92. Чепелюк В. Корупція та хабарництво: проблеми співвідношення понять // Право України. - 2004. - № 10. - С. 110-114.
93. Чурилов С.Н. Предмет расследования преступления: проблемы, пути решения: Учебно-практическое пособие. – М.: Издательско-книготорговый центр “Маркетинг”, 2002. – 76 с.
94. Шевчук В. Криміналістична профілактика злочинів та її роль у побудові методики розслідування: дискусійні проблеми // Вісник акад. правових наук України. –2002. –№ 2. – С.173-180.
95. Щербаковський М.Г., Щербаковська Л.П., Осика І.М. Встановлення сучасних способів та технічних засобів паперових документів // Збірник «Експертне забезпечення правосуддя на сучасному етапі судово-правової реформи. Симферополь, 2000. - С. 108 – 112.
96. Яновська О. Cоціально-правові аспекти злочинності у сфері службової діяльності // «Юридичний журнал», № 1, 2004, с. 12-14.
2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III // Відомості Верховної Ради України, 2001, № 25-26 (29.06.2001), с. 131.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 // Відомості Верховної Ради УРСР, 1961, № 2, с. 15.
4. Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. № 3723-XII // Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52 (28.12.93), с. 490.
5. Рішення Конституційного Суду "У справі за конституційним зверненням громадянина Гулеватого Олександра Івановича про офіційне тлумачення частини другої статті 164 Кримінального кодексу України 1960 року (справа про службових осіб підприємств, установ та організацій)" № 18-рп/2003 від 30.10.2003 // Экспресс-анализ законодательных и нормативных актов, 2003, 12, № 51.
6. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про хабарництво" № 5 від 26.04.2002// Юридичний вісник України, 2002, 07, № 28.
7. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень" № 15 від 26.12.2003 //Юридичний вісник України, 2004, 03, № 11.
8. Лист Верховного Суду "Практика розгляду кримінальних справ про злочини, склад яких передбачено ст. 366 Кримінального кодексу України (службове підроблення)" від 19.10.2009 // Вісник Верховного Суду України, 2010, № 1.
9. Лист Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва "Про розгляд запиту [щодо визначення складових частин поняття "службова особа"]" № 4655 від 09.07.2004 р. // Бухгалтерия. Налоги. Бизнес, 2004, 09, № 34.
10. Лист Мінюсту України "Щодо статусу приватних нотаріусів" № 31-41-403 від 26.10.2005 р. // Мала енциклопедія нотаріуса, 2008, 12, № 6.
11. Лист Мінюсту "Щодо роз'яснення понять "службова особа" та "посадова особа"" № 22-48-548 від 03.11.2006 р. // Адвокат Бухгалтера, 2007, № 2.
12. Лист Мінпраці "Щодо організаційно-розпорядчих обов'язків службових осіб" № 309/13/133-06 від 22.11.2006 р. // Праця і закон, 2007, 02, № 2.
13. Лист Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель "Щодо віднесення громадян-підприємців до посадових осіб" № 6-8-768/410 від 01.09.2004 р. // Бухгалтер, 2005, 06, № 21.
14. Азаров Л. Службова недбалість у сфері оподаткування // «Юридичний журнал», № 1, 2004.
15. Александренко О.В. До питання про формування криміналістичної теорії протидії розслідуванню та заходів по їх подоланню // Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах: Тези доп. Міжнар. наук.-практ. конференції. Ч. 1. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2001. – с. 123-125.
16. Аснис, А.Я. Служебное преступление: понятие и субъект Текст. / А.Я. Ас-нис. М.: ЮрИнфор, 2003. - 122с.
17. Аснис, А.Я. Уголовная ответственность за служебные преступления в России. Проблемы законодательного закрепления и правоприменения Текст. / А.Я. Аснис. М.: ЮрИнфор, 2005. - 400с.
18. Басова, Т.Б. Уголовная ответственность за должностные преступления: дис. д-ра юрид. наук. / Т.Б. Басова. Владивосток, 2006. – 403 с.
19. Бантишев О. Відповідальність за злочини в сфері службової діяльності // «Юридичний журнал», № 7, 2003.
20. Бантишев О.Ф., Рибачук В.І. Відповідальність за злочини у сфері службової діяльності: Питання кваліфікації злочинів, передбачених розділом ХVІІ Кримінального кодексу України: Навч. посіб. - К.: Ін Юре, 2003.
21. Бантишев О.Ф. Кузьмін С.А. Хабарництво: кваліфікація та документування. Практичний посібник. - К.: Вид-во Паливода А.В. 2009.
22. Бабаева Э.У. Противодействие предварительному следствию и пути его преодоления // Российский следователь. – 2001. - № 6. – с. 7-9.
23. Біленчук П.Д. Гель А.П. Криміналістика: Навч. посібник - К.: МАУП 2001.
24. Бондаренко Д.А. Розслідування зловживань владою або службовим становищем та перевищень влади або службових повноважень (криміналістична характеристика та початковий етап розслідування) : Дис... канд. наук: 12.00.09 - 2009.
25. Бугаевская Н.В. Должностное лицо как субъект преступления: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 : Рязань, 2003. - 265 c.
26. Васильченко С. Удосконалення законодавства про державну службу як чинник попередження службових злочинів // «Юридичний журнал», № 1, 2004, с. 17-19.
27. Васильев А. Н. Проблемы методики расследования отдельных видов преступлений. – М.: ЛексЭст, 2002. – 64 с.
28. Волобуєв А.Ф. Профілактична діяльність при розслідуванні злочинів у сфері підприємництва // Вісник Ун-ту внутр. справ. –2000. –№ 12. –Ч.1. –С.62-69.
29. Волобуєв А.Ф. Наукові основи комплексної методики розслідування корисливих злочинів у сфері підприємництва: Дис... докт. юрид. наук: 12.00.09. –Харків, 2001. – 427 с.
30. Гармаев Ю.П. Разработка комплексных методик расследования как перспективная тенденция развития криминалистических методических рекомендаций // Правоведение. – 2003. –№ 4. – С.4-11.
31. Гармаев Ю.П. Обухов А.А. Квалификация и расследование взяточничества: учебно-практическое пособие. - М.: НОРМА 2009.
32. Гончаров В.А. Злоупотребление должностными полномочиями: законодательный и правоприменительный аспекты: диссертация... кандидата юридических наук: 12.00.08 Ростов-на-Дону, 2007. - 199 с.
33. Григорьев, В.А. Коррупционное преступление: понятие, признаки, виды. Подготовлен для Системы Консультант Плюс / В.А. Григорьев, В.В. Дорошин. – Курск, 2004.
34. Гончаров, В.А. К вопросу о субъективной стороне должностного злоупотребления Текст. / В.А. Гончаров. // Юрист Правовед. -2007. -№1 (20). - С.42-45.
35. Должностные и служебные преступления: лекции к курсу / Н.П. Печников. – Тамбов: Изд-во Тамб. гос. техн. ун-та, 2007. – 32 с.
36. Дзюба Ю.П. Кримінальна відповідальність за викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження (аналіз складу злочину): Дис... канд. наук: 12.00.08 - 2008.
37. Клим А.М. Криминалистическая методика расследования злоупотребления властью и служебными полномочиями // Под ред. В.Ф. Ермоловича.— Минск: — 2000.
38. Криминологическая характеристика и предупреждение должностных преступлений в бюджетной сфере: Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Специальность 12.00.08 - Уголовное право и криминология; Уголовно-исполнительное право /А. К. Щегулина; Науч. рук. С. А. Старостин. - М., 2006. - 34 с.
39. Кримінальний процес України: Підруч. для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / Ю. М. Грошевий, Т. М. Мірошниченко, Ю. В. Хоматов та ін.; За ред. Ю. М. Грошевого та В. М. Хотенця. – Харків: Право, 2000. – 496 с.
40. Криминология: Учебник /Под общ. ред. А.И. Долговой. –М.: Издат. группа НОРМА-ИНФРА, 1999. –784 с.
41. Корж В.П. Проблемы расследования и предупреждения хищений в промышленном строительстве: Дисс… канд. юрид. наук. 12.00.09. – М., 1985. –206 с.
42. Корж В.П. Теоретические основы методики расследования преступлений, совершаемых организованными преступными образованиями в сфере экономической деятельности: Монография. –Харьков: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2002. – 412 с.
43. Криминалистика: Учебник /Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. /Под ред. Р.С. Белкина. - М.: Изд-во НОРМА-ИНФРА, 1999. – 990 с.
44. Криминалистика: Учебник для вузов / под ред. А.Ф. Волынского – М.: «ЮНИТИ-ДАНА», 2000.
45. Кримінологія. Спеціалізований курс лекцій зі схемами. Навчальний посібник. — К., 2002. — 364 с.
46. Курс кримінології: Підручник: У 2-х кн. /Під ред. О.М. Джужі. –К.: Юрінком Інтер, 2001. – Кн.2: Особлива частина. – 480 с.
47. Книженко С.О. Структурні елементи методики розслідування окремих видів злочинів // Форум права. - 2008. - № 2. – С.227-230.
48. Криміналістика: Навч. посібник / За ред. В.Ю. Шепітька. - К.: Ін Юре 2004.
49. Криминалистика: Учеб. пособие / Под ред. Е.П. Ищенко - М.: ИНФРА-М 2006.
50. Кушниренко С.П. Особенности расследования взяточничества: учеб. пособие. - СПб.: ЮИГП. - 2002.
51. Королева М.В. Коррупция в сфере правоохранительной деятельности / Коррупция и борьба с ней. М. 2000. - с.88.
52. Корчагин Г., Иванов А. Служебные преступления: некоторые направления совершенствования уголовно-правовой политики // Академический юридический журнал, № 2, 2002 г. – с. 10-12.
53. Когутич І.І. Криміналістика: курс лекцій. – К.: Атіка, 2008. – 888 с.
54. Кудашев, Ш.А. Должностные лица – субъекты административной и уголовной ответственности // Мировой судья. – 2006. – № 7.
55. Матвієнко Н.В. Служебное лицо, как субъект преступления // «Вісник адвокатури», № 1, 2008. – с. 7- 9.
56. Мартыненко О. А. Детерминация и предупреждение преступности среди персонала органов внутренних дел Украины: монография / О. А. Мартыненко. – Х.: Изд-во Харьк. нац. ун-та внутр. дел, 2005. – 468 с.
57. Михайлинин О. "Коррупция для украинских чиновников: способ существования или объект преодоления?"// Издание Правовой АСПЕКТ, 2009, № 2(890).
58. Мельник М.І. Проблемні питання кримінальної відповідальності за хабарництво // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. - 1996. - № 2. - С. 109-110.
59. Мельник М.І. Дача хабара: проблемні питання кваліфікації і звільнення від відповідальності // Підприємництво, господарство і право. - 1999. - № 5. - С. 25-33.
60. Мельник М.І. Правові проблеми звільнення від кримінальної відповідальності за хабарництво. // Науковий вісник НАВСУ. - 2000. - Вип.2. - С.47-57.
61. Мельник М.І. Хабарництво: загальна характеристика, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства - К.: Парламентське вид-во, 2000.
62. Мельник М. І. Корупція - корозія влади: соціальна сутність. Тенденції та наслідки, заходи протидії. - К.: Юрид. думка, 2004. – с. 35-37.
63. Мышков Я.Е. Допрос заявителя при расследовании взяточничества // Пробл. законності: Респ. міжвідомч. наук. зб. / Відп. ред. В.Я.Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2003. – Вип. 59. – С. 178-182.
64. Мишков Я. Криміналістична характеристика хабарництва // Вісн. Акад. прав. наук України. – Х.: Право, 2003. – № 1 (32). – С. 147-153.
65. Мышков Я.Е. Координация следственной и оперативно-розыскной деятельности при расследовании взяточничества // Пробл. законності: Респ. міжвідомч. наук. зб. / Відп. ред. В.Я.Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2003. – Вип. 64. – С. 189-199.
66. Мышков Я.Е. Назначение и производство экспертиз при расследовании взяточничества // Актуальні проблеми криміналістики: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. – Х.: Гриф, 2003. – С. 164-166.
67. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. – К., ФОРУМ, 2001. – С. 744.
68. Навроцький В. Провокація хабара як можливий спосіб боротьби з корупцією // Вісник Академії правових наук України. - 1998. - № 4 (15). - С. 157.
69. Новаков О.С. Поняття і сутність злочинів, що скоюються у сфері службової діяльності // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Випуск 21. – Ч.1. – Харків: Вид-во “Доля”, 2003. – С.16-22.
70. Новаков О.С. Кримінологічна характеристика та профілактика злочинів, які вчиняються працівниками міліції у сфері службової діяльності: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна академія внутрішніх справ України. — К., 2003. — с. 149-169.
71. Охотнікова О.М. Посилення кримінальної відповідальності за посадові злочини // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 1998. - № 3. - С. 146-147.
72. Осика І.М. Розслідування підроблення документів та їх використання у сфері підприємництва: дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Харківський національний ун-т внутрішніх справ. — Х., 2006. — с. 189-221.
73. Пабат О. В. Фактори, що детермінують вчинення злочинів у сфері службової діяльності // Форум права. – 2009. – № 1. – С. 404–408.
74. Понятие субъекта должностных преступлений по уголовному праву Украины и Иордании (сравнительно-правовой аспект) // Вісник інституту внутрішніх справ. — Одеса, 2001. — № 2. — С.100—104.
75. Разграничение преступлений по объекту преступного посягательства // Правова держава. — Одеса, 2000. — № 2. — С.145—148.
76. Руководство для следователей / О. Я. Баев, А. З. Ваксян, А. А. Ваксян [и др.]; под ред. Н. А. Селиванова, В. А. Снеткова. — М. : ИНФРА-М: ИПК “Лига разума”, 1997. — 732 с.
77. Старилов, Ю. Н. Служебное право Текст.: учебник / Ю.Н. Старилов. М.: БЕК, 1996. - 684с.
78. Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: У 2-х ч. 4.1. — X.: КонCУM, Основа, 1999. — 398 с.
79. Стулин О. Как препятствовать противодействию расследованию. // Законность. – 2000. - № 2. - с. 26.
80. Слуцька Т.І. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у сфері службової діяльності: Навчальний посібник. - К.: КНТ, 2007.
81. Семенов Р.Б. Уголовно-правовая оценка подлога документов: Дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 Москва, 2005.- 186 с.
82. Сліпченко Т. Організаційно-правові питання забезпечення екологічної безпеки навиробництві // Право України. –2002. –№ 5. – С.68-72.
83. Туркот М.С. Кримінальна відповідальність за зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем: дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х., 2007. — 210 с.
84. Уголовная ответственность за получение взятки // Правова держава. — Одеса, 2001. — №3. — С.149—153.
85. Удовик М.С. Інформаційно-аналітичне забезпечення боротьби з хабарництвом // Науковий вісник НАВСУ. - 2003. - Вип.1. - С. 27-30.
86. Фролова Е.Ю. Методика расследования коррупционной деятельности в правоохранительных и судебных органах: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09: Краснодар, 2005. - 217 c.
87. Хашев В.Г. Кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем: дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Дніпропетровський держ. ун-т внутрішніх справ. — Д., 2007. — 258 с.
88. Хашев В.Г. Інтереси служби в контексті зловживання владою або службовим становищем: проблема визначення // Підприємництво, господарство і право.– 2002. – № 1. – С. 85-86.
89. Хашев В.Г. Зловживання владою бо службовим становищем працівників правоохоронних органів: проблеми відповідальності // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2002. – №1. – С. 163-170.
90. Хашев В.Г. Проблемні питання суб’єкту злочинів в сфері службової діяльності // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2002. – № 1. – С.295-301.
91. Хавронюк М. Кримінальна відповідальність за хабарництво: європейський досвід // Право України. - 2005. - № 6. - С. 117-120.
92. Чепелюк В. Корупція та хабарництво: проблеми співвідношення понять // Право України. - 2004. - № 10. - С. 110-114.
93. Чурилов С.Н. Предмет расследования преступления: проблемы, пути решения: Учебно-практическое пособие. – М.: Издательско-книготорговый центр “Маркетинг”, 2002. – 76 с.
94. Шевчук В. Криміналістична профілактика злочинів та її роль у побудові методики розслідування: дискусійні проблеми // Вісник акад. правових наук України. –2002. –№ 2. – С.173-180.
95. Щербаковський М.Г., Щербаковська Л.П., Осика І.М. Встановлення сучасних способів та технічних засобів паперових документів // Збірник «Експертне забезпечення правосуддя на сучасному етапі судово-правової реформи. Симферополь, 2000. - С. 108 – 112.
96. Яновська О. Cоціально-правові аспекти злочинності у сфері службової діяльності // «Юридичний журнал», № 1, 2004, с. 12-14.
Інші роботи цього напряму