Референдуми інших країн   (ID роботи: 1186)

Вступ
1. Народний суверенітет і конституційно-правові засоби прямої демократії
2. Референдум з питань податків: досвід США та перспективи для України
Висновок
Список використаної літератури

Для чого потрібні референдуми? Словники роз'яснюють значення цього слова сповна доступно: одна з форм безпосередньої демократії, що передбачає ухвалення законів або вирішення найважливіших питань державного життя шляхом загального голосування.
Багато політичних режимів (у тому числі і ті, які не прийнято вважати сповна демократичними) визнають в народі джерело влади. Або як мінімум проголошують подібне. Безпосередньою формою народовладдя якраз і вважається референдум. Правовою базою практично будь-якої держави передбачені питання, вирішення яких вимагає неодмінного вираження всенародної волі. Ситуації, що передбачають проведення референдуму, найчастіше обумовлені в законах. Випадки, коли референдум обов'язковий, як правило, описані в Конституціях. Предметом загального обговорення і подальшого волевиявлення може служити в принципі все, що завгодно — це залежить від правових традицій тієї або іншої країни та від примхи тамошнього законодавця.
Перший (у звичному для нас розумінні) референдум відбувся в 1439 році в Берне. Символічно, що саме Швейцарія упевнено тримає пальму першості по частині проведення всенародних опитів з юридичними наслідками. За останніх чверть століття в конфедерації їх було проведено декілька сотень. Причому питання на суд народу виносилися як там не є найдивовижніші — від визначення розфарбовування муніципальних автобусів до встановлення розмірів собачих повідців. Не так давно швейцарцям було запропоновано обговорити ідею відмови від озброєних сил, проте дана новина не зустріла розуміння основної маси громадян. Та все ж чемпіоном в області екзотичних референдумів можна, напевно, рахувати США, де кожен штат володіє можливістю проведення подібних заходів і правом зміни відповідних законів.
Півстоліття назад порадував Мічіган, де лише після використання механізму прямого народовладдя був дозволений продаж маргарину. В середині 70-х вашингтонці відмовилися на референдумі визнавати кримінально караним діянням додавання в питну воду фтору. Жителі Колорадо, в кінці 90-х обговорювали, чи можна встановлювати ігрові автомати без проведення місцевого плебісциту. Мешканці одного з каліфорнійських округів за допомогою інструменту безпосередньої демократії узаконили вирощування марихуани. А ось на суворій Алясці так само поклали процесу легалізації того ж самого зілля.
Історія знає, без перебільшення, і драматичні референдуми. Наприклад, в 1940 році керівництво Греції прібегло до допомоги населення для того, щоб порадитися — чи приймати країні ультиматум фашистської Італії, що оголосила еллінам війну. А шість років через незвичайний референдум відбувся вже на самих Аппенінах, після якого за рішенням народу з країни були вислані члени королівського прізвища, зв'язком, що заплямував себе, з режимом Муссоліні.
У долі Франції свята волевиявлення ключову роль грали не раз. Напевно, тому там вельми ретельно підійшли до переліку питань, які можна виносити на референдум. Предметом обговорення народу можуть бути лише коректування Конституції, уточнення організації державної влади, зміна територіального ділення країни або приєднання до найважливіших міжнародних угод.
У консервативній Великобританії до проведення всенародних референдумів відносяться ще обережніше. Якщо не помиляюся, даний захід там проводився всього раз, більше трьох десятків років назад, коли обговорювалося питання про продовження членства держави в Європейському Союзі.
У Германії загальнонаціональні референдуми не проводяться зовсім.

Заслуговують на увагу також “референдуми, спрямовані на збільшення податків”. Прийняті на таких референдумах рішення забезпечують наповнення бюджету штату шляхом збільшення діючих податкових ставок на окремі види товарів або послуг. Цікавим є той факт, що з 25 референдумів, проведених в США, у 8 випадках виборці підтримали збільшення податків. А це свідчить про розуміння громадянами необхідності підвищення податків.
Актуальними в США є також “референдуми, спрямовані на зміну ставок оподаткування”, на які виносяться питання про зменшення ставки одного виду податку (наприклад, податок на власність) та одночасного збільшення ставки іншого виду податку (наприклад, податок на продаж окремого виду товару).
Референдуми цієї категорії не впливають на доходну частину відповідного бюджету, адже скорочення надходжень у зв’язку із зменшенням ставки певного виду податку компенсується за рахунок збільшення ставки іншого податку. Однак, як свідчить практичний досвід США, протягом 1978–2000 рр. з 15 проведених референдумів лише 1 проект був затверджений. У зв’язку з цим можна зробити висновок, що такі референдуми не користуються популярністю, адже питання балансування бюджету потребує поглиблених знань в економіці, в бюджетному праві тощо. А тому виносити зазначені питання на загальнонародне голосування вбачається недоцільним.
Вивчений досвід США дозволяє дійти висновку, що застосування окремих видів референдумів з питань податків в Україні є доцільним. Адже референдум з питань податків за своєю природою є дієвим інструментом забезпечення стабільності системи оподаткування в державі, оскільки він надає можливість виборцям, які є єдиним носієм влади, виражати свою волю у питаннях податків.
Разом з тим, запровадженню такого референдуму мають передувати зміни до Конституції України та прийняття нового Закону про референдум. Так, на нашу думку, доцільно внести до Конституції України доповнення, яким визначити заборону проводити референдуми лише з питань скасування податків або безпосереднього зменшення окремих ставок податків, а не забороняти проведення будь-якого референдуму з питань оподаткування.
У новому Законі про референдум слід чітко визначити, які референдуми з питань податків, що широко застосовуються в зарубіжній практиці, можуть бути успішно реалізовані в Україні.
Крім того, впровадженню референдуму з питань податків в нашій державі має передувати податкова реформа з тим, щоб зазначений інститут демократії не перетворився у додатковий фактор нестабільності податкової системи.

1. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник . – К.: АртЕк, Вища шк., 1998. – 264 с.
2. Ющенко О. «Референдуми з питань податків: досвід США та перспективи для України». - Юридичний журнал №5. – ВО «Юстініан». – 2005.
3. Маклаков В.В. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учеб. в 4 т. — Т. 1-2 / Под. ред. Страшуна Б.С. — М., 1996.
4. Сравнительное конституционное право. — М.: Манускрипт, 1996.

Здійснення конституційного контролю в США

Право народного вето, право народної законодавчої ініціативи і право народного розпуску представницького органу в конституційному праві зарубіжних країн : поняття та практика застосування

Парламент США

Конституційне право зарубіжних країн Контрольна

Особливості статусу монарха і президента

Основи конституційного законодавства Великобританії

Конституційне право як галузь права в зарубіжних країнах

Правові та неправові способи охорони конституцій зарубіжних країн

Конституционно-правовые принципы экономической деятельности в зарубежных странах

Судова Влада США та Великобританії

Система конституційного права зарубіжних країн