|
ЦЕНА:
60 грн.
|
||
|
ЦЕНА:
138 руб.
|
||
|
Данную работу можно скачать сразу после оплаты!!!
|
||
| Тема работы: | Об'єктивна сторона складу злочину (ID работы: 624) |
| Направление: | Право |
| Предмет: | Криминальное право |
| Тип работы: | Курсовая работа |
| Число страниц: | 30 |
| Год защиты: | 2008 |
| Язык: | Украинский |
Содержание
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Загальна характеристика об’єктивної сторони складу злочину
1.1. Поняття об’єктивної сторони складу злочину
1.2. Основні ознаки об’єктивної сторони складу злочину
Розділ 2. Особливості кваліфікуючих ознак об’єктивної сторони
2.1. Суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність)
2.2. Суспільно небезпечні наслідки та причиновий зв'язок
2.3. Об'єктивні обставини, з якими пов'язане діяння…
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Розділ 1. Загальна характеристика об’єктивної сторони складу злочину
1.1. Поняття об’єктивної сторони складу злочину
1.2. Основні ознаки об’єктивної сторони складу злочину
Розділ 2. Особливості кваліфікуючих ознак об’єктивної сторони
2.1. Суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність)
2.2. Суспільно небезпечні наслідки та причиновий зв'язок
2.3. Об'єктивні обставини, з якими пов'язане діяння…
Висновки
Список використаної літератури
Введение
ВСТУП
Внутрішні ознаки об’єктивної небезпечної поведінки створюють його об’єктивну сторону. В загальній формі під об’єктивною стороною злочину слідує розуміти внутрішні виявлення людської поведінки, викликаючи небезпечні для соціального суспільства зміни в навколишній діяльності.
Об’єктивна сторона є одним з елементів складу злочину. Цей елемент охоплює ознаки, що характеризують злочин із точки зору його зовнішнього прояву. На відміну від інших структурних частин складу злочину він містить більше інформацій, необхідної для кваліфікації діяння. У більшості описових диспозицій статей Особливої частини КК відображається саме об’єктивна сторона складу злочину.
Тільки вчинення суспільно-небезпечного діяння, в якому знаходиться об’єктивний вияв лихої волі людини, утворює злочин і дає підстави для кримінальної відповідальності. Не можуть тягнути за собою кримінальної відповідальності переконання, думки, ідеї, мрії, оскільки вони ніяк не проявляються ззовні, в певних діях чи вчинках особи.
Зміст ознак цього елементу часто є критерієм розмежування суміжних складів злочинів. Ретельне дослідження ознак об’єктивної сторони складу злочину допомагає таким чином дати точну правову оцінку суспільно небезпечних діянь, що, в свою чергу, зумовлює забезпечення зайнятості у процесі боротьби зі злочинністю.
Отже, об'єктивна сторона як елемент складу злочину входить до підстави кримінальної відповідальності. Тому особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності лише тоді, коли у вчиненному нею діянні встановлені всі ознаки об'єктивної сторони складу злочину. В свою чергу, ознаки об'єктивної сторони визначають суспільну небезпечність злочину. Характер діяння, спосіб його вчинення, місце, час, обстановка вчинення злочину, тяжкість суспільно небезпечних наслідків, що настали, є найважливішими показниками суспільної небезпечності як соціальної властивості злочину. У цьому зв'язку об'єктивні ознаки діяння враховуються передусім при рішенні питання про криміналізацію тих чи інших діянь, тобто визнанні їх злочинними і караними самим законодавцем. Крім того, наприклад, тяжкість наслідків, спосіб вчинення злочину багато в чому визначають суворість покарання, встановленого в санкціях статей Особливої частини КК за відповідні злочини.
Об'єктивна сторона має важливе значення для правильної кваліфікації злочину. Аналіз об'єктивної сторони дає можливість встановлювати інші елементи й ознаки складу злочину: об'єкт, якому заподіюється шкода даним злочином, відповідну форму вини, мотив, мету злочину, які не завжди вказуються в диспозиціях статей Особливої частини КК, і, таким чином, правильно кваліфікувати вчинене. Крім того, об'єктивна сторона має важливе значення для розмежування злочинів, а також відмежування злочинних діянь від незлочинних.
Врахування ознак об'єктивної сторони дозволяє суду в кожному конкретному випадку правильно визначити ступінь тяжкості вчиненого злочину і відповідно до цього призначити покарання, що відповідає вчиненому.
Метою написання теми даної курсової роботи є дослідження об’єктивної сторони як елементу складу злочину та її кваліфікуючих ознак.
Відповідно до мети завданнями при написанні роботи є:
1) визначення поняття об’єктивної сторони складу злочину;
2) аналіз ознак об’єктивної сторони складу злочину: суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), суспільно небезпечні наслідки, причиновий зв'язок, об'єктивні обставини, з якими пов'язане діяння ( місце, час, спосіб, обстановка і засоби вчинення злочину).
Внутрішні ознаки об’єктивної небезпечної поведінки створюють його об’єктивну сторону. В загальній формі під об’єктивною стороною злочину слідує розуміти внутрішні виявлення людської поведінки, викликаючи небезпечні для соціального суспільства зміни в навколишній діяльності.
Об’єктивна сторона є одним з елементів складу злочину. Цей елемент охоплює ознаки, що характеризують злочин із точки зору його зовнішнього прояву. На відміну від інших структурних частин складу злочину він містить більше інформацій, необхідної для кваліфікації діяння. У більшості описових диспозицій статей Особливої частини КК відображається саме об’єктивна сторона складу злочину.
Тільки вчинення суспільно-небезпечного діяння, в якому знаходиться об’єктивний вияв лихої волі людини, утворює злочин і дає підстави для кримінальної відповідальності. Не можуть тягнути за собою кримінальної відповідальності переконання, думки, ідеї, мрії, оскільки вони ніяк не проявляються ззовні, в певних діях чи вчинках особи.
Зміст ознак цього елементу часто є критерієм розмежування суміжних складів злочинів. Ретельне дослідження ознак об’єктивної сторони складу злочину допомагає таким чином дати точну правову оцінку суспільно небезпечних діянь, що, в свою чергу, зумовлює забезпечення зайнятості у процесі боротьби зі злочинністю.
Отже, об'єктивна сторона як елемент складу злочину входить до підстави кримінальної відповідальності. Тому особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності лише тоді, коли у вчиненному нею діянні встановлені всі ознаки об'єктивної сторони складу злочину. В свою чергу, ознаки об'єктивної сторони визначають суспільну небезпечність злочину. Характер діяння, спосіб його вчинення, місце, час, обстановка вчинення злочину, тяжкість суспільно небезпечних наслідків, що настали, є найважливішими показниками суспільної небезпечності як соціальної властивості злочину. У цьому зв'язку об'єктивні ознаки діяння враховуються передусім при рішенні питання про криміналізацію тих чи інших діянь, тобто визнанні їх злочинними і караними самим законодавцем. Крім того, наприклад, тяжкість наслідків, спосіб вчинення злочину багато в чому визначають суворість покарання, встановленого в санкціях статей Особливої частини КК за відповідні злочини.
Об'єктивна сторона має важливе значення для правильної кваліфікації злочину. Аналіз об'єктивної сторони дає можливість встановлювати інші елементи й ознаки складу злочину: об'єкт, якому заподіюється шкода даним злочином, відповідну форму вини, мотив, мету злочину, які не завжди вказуються в диспозиціях статей Особливої частини КК, і, таким чином, правильно кваліфікувати вчинене. Крім того, об'єктивна сторона має важливе значення для розмежування злочинів, а також відмежування злочинних діянь від незлочинних.
Врахування ознак об'єктивної сторони дозволяє суду в кожному конкретному випадку правильно визначити ступінь тяжкості вчиненого злочину і відповідно до цього призначити покарання, що відповідає вчиненому.
Метою написання теми даної курсової роботи є дослідження об’єктивної сторони як елементу складу злочину та її кваліфікуючих ознак.
Відповідно до мети завданнями при написанні роботи є:
1) визначення поняття об’єктивної сторони складу злочину;
2) аналіз ознак об’єктивної сторони складу злочину: суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), суспільно небезпечні наслідки, причиновий зв'язок, об'єктивні обставини, з якими пов'язане діяння ( місце, час, спосіб, обстановка і засоби вчинення злочину).
Заключение
ВИСНОВКИ
Об'єктивна сторона злочину - це зовнішня сторона (зовнішнє вираження) злочину, що характеризується суспільно небезпечним діянням (дією чи бездіяльністю), суспільно небезпечними наслідками, причинним зв'язком між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місцем, часом, обстановкою, способом, а також засобами вчинення злочину.
Усі ознаки об'єктивної сторони злочину з погляду їх описування (закріплення) у диспозиціях статей Особливої частини КК можна поділити на дві групи: обов'язкові (необхідні) і факультативні. Ознаками об'єктивної сторони злочину виступають: суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), суспільно небезпечні наслідки, причинний зв’язок між суспільно небезпечним діянням і суспільно небезпечними наслідками, місце час, спосіб, знаряддя, засоби, а також обстановка вчинення злочину.
До обов'язкових ознак належить діяння у формі дії або бездіяльності. Без діяння, або без конкретного акту суспільне небезпечної поведінки людини, не може бути вчинений жоден злочин. Діяння завжди або безпосередньо вказується в диспозиції статті Особливої частини КК, або однозначно випливає з її змісту і, таким чином, виступає обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину. Тому встановлення ознак такого діяння (дії чи бездіяльності) є обов'язковим у кожній кримінальній справі. Термін «діяння» вживається в КК, теорії і судовій практиці в подвійному значенні: а) у статті 11 за допомогою цього терміна визначається поняття злочину, що, таким чином, охоплює всі ознаки, властиві злочину, тобто вживається як синонім терміна «злочин»; б) застосовується тільки для характеристики однієї з ознак об'єктивної сторони, тобто дії або бездіяльності. При аналізі цієї ознаки складу злочину має йтися саме про друге значення терміна «діяння».
Поняття «діяння» визначається такою сукупністю ознак: діяння повинне бути суспільно небезпечним і протиправним, конкретним свідомим і вольовим актом поведінки людини.
Бездіяльність — це вольова пасивна поведінка особи, що полягає у не вчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла виконати в даних конкретних умовах. Бездіяльність повинна бути суспільно небезпечною і протиправною, свідомим і вольовим актом поведінки людини.
Суспільно небезпечні наслідки можна визначити як шкоду (збиток), що заподіюється злочинним діянням суспільним відносинам, охоронюваним кримінальним законом, або як реальну небезпеку (загрозу) заподіяння такої шкоди. Особливість наслідків як ознака об’єктивної сторони складу злочину полягає в тому, що вони можуть бути або підраховані, або певним чином визначені: лише з такої умови наслідки можуть виконувати функції ознаки складу злочину.
Причинний зв’язок у кримінально-правовому розумінні означає, що злочинний наслідок породжується суспільно небезпечним і протиправним діянням суб’єкта злочину. Спрощено це вигладає так: одне явище (суспільно небезпечне діяння) породжує інше явище (злочинний наслідок). Звідси випливає: не було б діянні - не настали б і наслідки. Якщо ж, навпаки, суспільні небезпечні наслідки настали незалежно від того, чи було вчинено діяння, причинний зв’язок відсутній.
Спосіб вчинення злочину - це певний метод, порядок і послідовність рухів, прийомів, що застосовуються особою для вчинення злочину.
Конструктивною ознакою об’єктивної сторони складу злочину є у певних випадках знаряддя і засоби вчинення злочину. До них належать певні предмети або процеси навколишнього світу (наприклад, електричний струм, радіація тощо), які злочинець використовує для дії на предмет посягання, потерпілого або на інші цінності, що охороняються кримінальним законом.
Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Місце вчинення злочину - це певна територія, де було почато і закінчено діяння або настав злочинний результат. Своєрідним поєднанням місця, часу та обстановки є ситуація вчинення злочину.
Об'єктивна сторона злочину - це зовнішня сторона (зовнішнє вираження) злочину, що характеризується суспільно небезпечним діянням (дією чи бездіяльністю), суспільно небезпечними наслідками, причинним зв'язком між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місцем, часом, обстановкою, способом, а також засобами вчинення злочину.
Усі ознаки об'єктивної сторони злочину з погляду їх описування (закріплення) у диспозиціях статей Особливої частини КК можна поділити на дві групи: обов'язкові (необхідні) і факультативні. Ознаками об'єктивної сторони злочину виступають: суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), суспільно небезпечні наслідки, причинний зв’язок між суспільно небезпечним діянням і суспільно небезпечними наслідками, місце час, спосіб, знаряддя, засоби, а також обстановка вчинення злочину.
До обов'язкових ознак належить діяння у формі дії або бездіяльності. Без діяння, або без конкретного акту суспільне небезпечної поведінки людини, не може бути вчинений жоден злочин. Діяння завжди або безпосередньо вказується в диспозиції статті Особливої частини КК, або однозначно випливає з її змісту і, таким чином, виступає обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину. Тому встановлення ознак такого діяння (дії чи бездіяльності) є обов'язковим у кожній кримінальній справі. Термін «діяння» вживається в КК, теорії і судовій практиці в подвійному значенні: а) у статті 11 за допомогою цього терміна визначається поняття злочину, що, таким чином, охоплює всі ознаки, властиві злочину, тобто вживається як синонім терміна «злочин»; б) застосовується тільки для характеристики однієї з ознак об'єктивної сторони, тобто дії або бездіяльності. При аналізі цієї ознаки складу злочину має йтися саме про друге значення терміна «діяння».
Поняття «діяння» визначається такою сукупністю ознак: діяння повинне бути суспільно небезпечним і протиправним, конкретним свідомим і вольовим актом поведінки людини.
Бездіяльність — це вольова пасивна поведінка особи, що полягає у не вчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла виконати в даних конкретних умовах. Бездіяльність повинна бути суспільно небезпечною і протиправною, свідомим і вольовим актом поведінки людини.
Суспільно небезпечні наслідки можна визначити як шкоду (збиток), що заподіюється злочинним діянням суспільним відносинам, охоронюваним кримінальним законом, або як реальну небезпеку (загрозу) заподіяння такої шкоди. Особливість наслідків як ознака об’єктивної сторони складу злочину полягає в тому, що вони можуть бути або підраховані, або певним чином визначені: лише з такої умови наслідки можуть виконувати функції ознаки складу злочину.
Причинний зв’язок у кримінально-правовому розумінні означає, що злочинний наслідок породжується суспільно небезпечним і протиправним діянням суб’єкта злочину. Спрощено це вигладає так: одне явище (суспільно небезпечне діяння) породжує інше явище (злочинний наслідок). Звідси випливає: не було б діянні - не настали б і наслідки. Якщо ж, навпаки, суспільні небезпечні наслідки настали незалежно від того, чи було вчинено діяння, причинний зв’язок відсутній.
Спосіб вчинення злочину - це певний метод, порядок і послідовність рухів, прийомів, що застосовуються особою для вчинення злочину.
Конструктивною ознакою об’єктивної сторони складу злочину є у певних випадках знаряддя і засоби вчинення злочину. До них належать певні предмети або процеси навколишнього світу (наприклад, електричний струм, радіація тощо), які злочинець використовує для дії на предмет посягання, потерпілого або на інші цінності, що охороняються кримінальним законом.
Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Місце вчинення злочину - це певна територія, де було почато і закінчено діяння або настав злочинний результат. Своєрідним поєднанням місця, часу та обстановки є ситуація вчинення злочину.
Литература
Список використаної літератури:
1. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001р. № 2341-III // Офіційний вісник України, 2001, N 21 (08.06.2001), ст. 920.
2. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Під ред. М. О. Потебенька та В. Г. Гончаренка. – К.: Форум, 2001. – С. 371.
3. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України: за станом законодавства та Постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 січня 1997 р. - К.: ЮрІнком, 1997.
4. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року/ за ред.М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. -К.: Каннон, 2001.-1104с.
5. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для юридичних вузів і фак. / За ред. М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. - Харків: Право,1997. С.64.
6. Тихий В. Підстава кримінальної відповідальності за новим Кримінальним кодексом України // Вісник Конституційного Суду України. 2002. №3. С.50.
7. Бажанов М.І., Сташис В.В., Тацій В.Я. Кримінальне право України. Загальна частина.- Київ-Харків: Юрінком - Інтер - Право, 2002.-с.130-141.
8. Матишевський П.С., Андрушко П.П. Кримінальне право України. Загальна частина.-К.: Юрінком Інтер, 1999.-с. 150-168.
9. Коржанський М.Й. Кримінальне право України.-К., 1997.-С.89.
10. Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. Кримінальне право України. Загальна частина.-К.: Правові джерела, 2002.-с.219-232.
11. Коржанський М.Й. Нариси кримінального права.-К.: Атіка, 2001.с. 121- 136.
12. Кримінальне право і законодавство України. Частина Особлива. Курс лекцій / За ред. М. Й. Коржанського. – К.: Атіка, 2001.
13. Кримінальне право України. Загальна та Особлива частини у питаннях та відповідях. Конспект лекцій.- Київ: Атіка, 2003.
14. Попов Н.И. способ совершения преступления и уголовная ответственность.- Харьков, 1982 .
15. Таций В.Я. Объект и предмет преступления по советскому уголовному праву. – Харьков, 1982. – 101с.
16. Ярмыш Н.Н. Действие как признак объективной стороны преступлений (проблемы психологической характеристики). – Х., 1999.
1. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001р. № 2341-III // Офіційний вісник України, 2001, N 21 (08.06.2001), ст. 920.
2. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Під ред. М. О. Потебенька та В. Г. Гончаренка. – К.: Форум, 2001. – С. 371.
3. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України: за станом законодавства та Постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 січня 1997 р. - К.: ЮрІнком, 1997.
4. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року/ за ред.М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. -К.: Каннон, 2001.-1104с.
5. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для юридичних вузів і фак. / За ред. М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. - Харків: Право,1997. С.64.
6. Тихий В. Підстава кримінальної відповідальності за новим Кримінальним кодексом України // Вісник Конституційного Суду України. 2002. №3. С.50.
7. Бажанов М.І., Сташис В.В., Тацій В.Я. Кримінальне право України. Загальна частина.- Київ-Харків: Юрінком - Інтер - Право, 2002.-с.130-141.
8. Матишевський П.С., Андрушко П.П. Кримінальне право України. Загальна частина.-К.: Юрінком Інтер, 1999.-с. 150-168.
9. Коржанський М.Й. Кримінальне право України.-К., 1997.-С.89.
10. Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. Кримінальне право України. Загальна частина.-К.: Правові джерела, 2002.-с.219-232.
11. Коржанський М.Й. Нариси кримінального права.-К.: Атіка, 2001.с. 121- 136.
12. Кримінальне право і законодавство України. Частина Особлива. Курс лекцій / За ред. М. Й. Коржанського. – К.: Атіка, 2001.
13. Кримінальне право України. Загальна та Особлива частини у питаннях та відповідях. Конспект лекцій.- Київ: Атіка, 2003.
14. Попов Н.И. способ совершения преступления и уголовная ответственность.- Харьков, 1982 .
15. Таций В.Я. Объект и предмет преступления по советскому уголовному праву. – Харьков, 1982. – 101с.
16. Ярмыш Н.Н. Действие как признак объективной стороны преступлений (проблемы психологической характеристики). – Х., 1999.
Другие работы этого направления
© 2023 Diplom.kiev.ua
Научные работы на заказ
Нужна научная работа?