|
ЦІНА:
25 грн.
|
||
|
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
|
||
| Тема роботи: | Міжнародні договори Київської Русі (ID роботи: 649) |
| Напрям: | Гуманітарні предмети |
| Предмет: | Історія України |
| Тип роботи: | Реферат |
| Кількість сторінок: | 20 |
| Рік захисту: | 2008 |
| Мова: | Українськa |
План
План
Вступ
1. Міжнародні договори Київської Русі
2. Церковні Статути
3. „Руська Правда”
Висновок
Список літератури
Вступ
1. Міжнародні договори Київської Русі
2. Церковні Статути
3. „Руська Правда”
Висновок
Список літератури
Вступ
Вступ
Дипломатичнi традицiї на українських землях сягають глибини вiкiв i пов’язанi зi становленням та розвитком Київської Русi. Як свiдчать iсторичнi джерела, значення Київської Русi у свiтовiй iсторiї було велике. Вона вiдiграла значну роль у формуваннi полiтичної мапи середньовiкової Європи. Київська Русь належала, поряд з iмперiєю Карла Великого, до найзначнiших та iсторично найпродуктивнiших державних утворень раннього європейського середньовiччя, була першорядним за значенням центром цивiлiзацiї в схiднiй частинi континенту. Визначившись у ХI-ХII ст. як європейська держава, вона розвивала рiзнобiчнi зв’язки не тiльки з Вiзантiєю та пiвденними слов’янами, а й з країнами Захiдної Європи. Як констатують дослiдники, в тому числi й захiднi, Русь, розташована на найважливiших торговельних шляхах того часу, включала низку нових вузлових торговельно-економiчних центрiв, якi виникли пiсля занепаду тих, що склалися в пiзнiй античностi (на берегах Середземного моря). В новiй системi торговельних шляхiв важливе мiсце належало Балтiйському й Чорному морям. Iз сухопутних торговельних шляхiв один iз найважливiших iшов тодi вiд Києва на Захiд, через Кракiв i Прагу в пiвденну Нiмеччину, до мiста Регенбурга, важливого в тi часи торгового центру на Дунаї. Неабияке значення мала на той час i Волга, якою пролягав торговельний шлях до Центральної Азiї. Таким чином, Русь, перебуваючи на перехрестi важливих торговельних шляхiв, була пов’язана " з усiма сторонами свiту".
Значний вплив на Київську Русь мало сусiдство з Вiзантiєю, яка намагалась залучити могутню Київську Русь до своєї полiтичної системи i тим самим, по-перше, послабити небезпеку, що загрожувала Iмперiї з її боку, а по-друге, - використати русiв у власних iнтересах. З iншого боку, вiзантiйськi полiтики розглядали хрещення Київської Русi як опосередковане визнання васальної залежностi вiд Iмперiї,
Мета роботи: з'ясувати шляхи становлення правової системи, визначити етапи розвитку церковних статутів та вплив християнства на правосвідомість і правову культуру Київської Русі.
Дипломатичнi традицiї на українських землях сягають глибини вiкiв i пов’язанi зi становленням та розвитком Київської Русi. Як свiдчать iсторичнi джерела, значення Київської Русi у свiтовiй iсторiї було велике. Вона вiдiграла значну роль у формуваннi полiтичної мапи середньовiкової Європи. Київська Русь належала, поряд з iмперiєю Карла Великого, до найзначнiших та iсторично найпродуктивнiших державних утворень раннього європейського середньовiччя, була першорядним за значенням центром цивiлiзацiї в схiднiй частинi континенту. Визначившись у ХI-ХII ст. як європейська держава, вона розвивала рiзнобiчнi зв’язки не тiльки з Вiзантiєю та пiвденними слов’янами, а й з країнами Захiдної Європи. Як констатують дослiдники, в тому числi й захiднi, Русь, розташована на найважливiших торговельних шляхах того часу, включала низку нових вузлових торговельно-економiчних центрiв, якi виникли пiсля занепаду тих, що склалися в пiзнiй античностi (на берегах Середземного моря). В новiй системi торговельних шляхiв важливе мiсце належало Балтiйському й Чорному морям. Iз сухопутних торговельних шляхiв один iз найважливiших iшов тодi вiд Києва на Захiд, через Кракiв i Прагу в пiвденну Нiмеччину, до мiста Регенбурга, важливого в тi часи торгового центру на Дунаї. Неабияке значення мала на той час i Волга, якою пролягав торговельний шлях до Центральної Азiї. Таким чином, Русь, перебуваючи на перехрестi важливих торговельних шляхiв, була пов’язана " з усiма сторонами свiту".
Значний вплив на Київську Русь мало сусiдство з Вiзантiєю, яка намагалась залучити могутню Київську Русь до своєї полiтичної системи i тим самим, по-перше, послабити небезпеку, що загрожувала Iмперiї з її боку, а по-друге, - використати русiв у власних iнтересах. З iншого боку, вiзантiйськi полiтики розглядали хрещення Київської Русi як опосередковане визнання васальної залежностi вiд Iмперiї,
Мета роботи: з'ясувати шляхи становлення правової системи, визначити етапи розвитку церковних статутів та вплив християнства на правосвідомість і правову культуру Київської Русі.
Висновок
Висновок
Могутня Київська Русь (IX–XII ст.), досить знана на той час у світі держава, яка мала розвинуті і багатогранні міжнародні стосунки, високий політичного розвитку, з якою вважали за честь поріднитися монархи Візантії, Польщі, Франції, Швеції, Угорщини. Русь у своєму полiтичному життi значною мiрою була пов’язана iз Захiдною Європою. В усякому разi династичнi зв’язки, разом з участю Київської Русi в європейських дипломатичних комбiнацiях, коалiцiях i вiйнах свiдчать, що на той перiод вона входила в європейську державно-полiтичну систему i усвiдомлювала себе частиною цiєї системи. Київська Русь жила напруженим мiжнародним життям, а її зовнiшня полiтика ХI-ХII ст. - це передусiм, "рух великої європейської держави на Захiд".
Часи Олега, Ігоря, Святослава — це епоха найбільшої експансії Київської держави. Могутні князі використали давні зв'язки, що лучили Київ з морем, і, спираючися на буйні варязькі дружини, провели ряд походів на Чорне море і Каспій, на Кавказ і Балкани, з успіхом розбиваючи всі сили, що ставали на їх шляху.
Пiсля хрещення мiжнароднi зв’язки Київської Русi значно розширилися i змiцнiли. Київ встановив вiдносини з багатьма країнами Середньої Європи як рiвний i повноправний член християнського товариства. Русь наприкiнцi ХII ст. не мала жодного грiзного ворога, який становив би для неї серйозну воєнно-полiтичну загрозу чи небезпеку. Як зазначається в одному з лiтописiв Володимир Святославович "жив з князями окольними в мирi - з Болеславом польським i з Стефаном угорським, i з Андрiхом (Iдальрiхом) чеським, i були мiж ними мир та любов".
Джерелами відтворення історії Київської Русі є писемні й речові (археологічні) пам'ятки. Головними писемними джерелами є літопис: “Повість временних літ”. Чимало цінного додають і інші писемні пам'ятки – кодекси й записи норм права, князівські земельні грамоти.
Могутня Київська Русь (IX–XII ст.), досить знана на той час у світі держава, яка мала розвинуті і багатогранні міжнародні стосунки, високий політичного розвитку, з якою вважали за честь поріднитися монархи Візантії, Польщі, Франції, Швеції, Угорщини. Русь у своєму полiтичному життi значною мiрою була пов’язана iз Захiдною Європою. В усякому разi династичнi зв’язки, разом з участю Київської Русi в європейських дипломатичних комбiнацiях, коалiцiях i вiйнах свiдчать, що на той перiод вона входила в європейську державно-полiтичну систему i усвiдомлювала себе частиною цiєї системи. Київська Русь жила напруженим мiжнародним життям, а її зовнiшня полiтика ХI-ХII ст. - це передусiм, "рух великої європейської держави на Захiд".
Часи Олега, Ігоря, Святослава — це епоха найбільшої експансії Київської держави. Могутні князі використали давні зв'язки, що лучили Київ з морем, і, спираючися на буйні варязькі дружини, провели ряд походів на Чорне море і Каспій, на Кавказ і Балкани, з успіхом розбиваючи всі сили, що ставали на їх шляху.
Пiсля хрещення мiжнароднi зв’язки Київської Русi значно розширилися i змiцнiли. Київ встановив вiдносини з багатьма країнами Середньої Європи як рiвний i повноправний член християнського товариства. Русь наприкiнцi ХII ст. не мала жодного грiзного ворога, який становив би для неї серйозну воєнно-полiтичну загрозу чи небезпеку. Як зазначається в одному з лiтописiв Володимир Святославович "жив з князями окольними в мирi - з Болеславом польським i з Стефаном угорським, i з Андрiхом (Iдальрiхом) чеським, i були мiж ними мир та любов".
Джерелами відтворення історії Київської Русі є писемні й речові (археологічні) пам'ятки. Головними писемними джерелами є літопис: “Повість временних літ”. Чимало цінного додають і інші писемні пам'ятки – кодекси й записи норм права, князівські земельні грамоти.
Література
Список літератури
1. Bладимирский-Буданов М. Ф. Хрестоматия по истории русского права. —Ярославль, 1871. — Вып. 1; К., 1876 (і наступні видання);
2. Бочарніков Д. Чи дійсно юридичне право було єдиним інструментом державного управління суспільством в Київській Русі? // Право України. 1997. № 11. С. 109.
3. Древнерусские княжеские уставы XI—XV вв. — Москва, 1976;
4. К тысячелетию договора Олега 911 г., ч. 1—11. — Москва, 1912;
5. Кузьмин А. Г. Русские летописи как источник по истории Древней Руси. — Рязань, 1969, с. 55—57.
6. Кульчицький В.С., Настюк М.І., Тищик Б.Й. Історія держави і права України.Львів, 1996. С. 9.
7. Мрочек-Дроздовский П. Исследования о Русской Правде. — Москва, 1881—1886. Вып. l, 2, 3;
8. Мрочек-Дроздовский П. Новое издание Русской Правды. — Москва, 1907;
9. Памятники истории Киевского государства IX—XII вв. Подг. к печ. Г. Е. Кочин. — Ленинград, 1936;
10. Памятники русского права. Выпуск первый / Под ред. С. Юшкова. — Москва, 1952;
11. Правда Русская/ Под ред. Б. Д. Грекова. — Москва; Ленинград, 1940—1963;
12. Российское законодательство X— XX вв. / В 9 томах /. Законодательство Древней Руси. Т. I / Под ред. О. И. Чистякова. — Москва, 1984.
13. Сергеевич В. И, Русские юридические древности. — Санкт-Петербург, 1911;
14. Субтельний О. Україна. Історія. — К., 1991.
15. Тихомиров M. H. Исследования о Русской Правде. — Москва; Ленинград, 1941.
16. Черепнин Л. В. Общественно-политические отношения в Древней Руси и Русская Правда // Древнерусское государство и его международное значение. — Москва, 1965, с. 258—278.
17. Устав святого великого князя Владимира о церковных судах и десятинах / Изд. имп. Археографической комиссии. — Петроград, 1915.
1. Bладимирский-Буданов М. Ф. Хрестоматия по истории русского права. —Ярославль, 1871. — Вып. 1; К., 1876 (і наступні видання);
2. Бочарніков Д. Чи дійсно юридичне право було єдиним інструментом державного управління суспільством в Київській Русі? // Право України. 1997. № 11. С. 109.
3. Древнерусские княжеские уставы XI—XV вв. — Москва, 1976;
4. К тысячелетию договора Олега 911 г., ч. 1—11. — Москва, 1912;
5. Кузьмин А. Г. Русские летописи как источник по истории Древней Руси. — Рязань, 1969, с. 55—57.
6. Кульчицький В.С., Настюк М.І., Тищик Б.Й. Історія держави і права України.Львів, 1996. С. 9.
7. Мрочек-Дроздовский П. Исследования о Русской Правде. — Москва, 1881—1886. Вып. l, 2, 3;
8. Мрочек-Дроздовский П. Новое издание Русской Правды. — Москва, 1907;
9. Памятники истории Киевского государства IX—XII вв. Подг. к печ. Г. Е. Кочин. — Ленинград, 1936;
10. Памятники русского права. Выпуск первый / Под ред. С. Юшкова. — Москва, 1952;
11. Правда Русская/ Под ред. Б. Д. Грекова. — Москва; Ленинград, 1940—1963;
12. Российское законодательство X— XX вв. / В 9 томах /. Законодательство Древней Руси. Т. I / Под ред. О. И. Чистякова. — Москва, 1984.
13. Сергеевич В. И, Русские юридические древности. — Санкт-Петербург, 1911;
14. Субтельний О. Україна. Історія. — К., 1991.
15. Тихомиров M. H. Исследования о Русской Правде. — Москва; Ленинград, 1941.
16. Черепнин Л. В. Общественно-политические отношения в Древней Руси и Русская Правда // Древнерусское государство и его международное значение. — Москва, 1965, с. 258—278.
17. Устав святого великого князя Владимира о церковных судах и десятинах / Изд. имп. Археографической комиссии. — Петроград, 1915.
Інші роботи цього напряму
© 2024 Diplom.kiev.ua
Наукові роботи на замовлення
Потрібна наукова робота ?