|
ЦІНА:
30 грн.
|
||
|
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
|
||
| Тема роботи: | Політичні процеси над діячами української культури (ID роботи: 648) |
| Напрям: | Гуманітарні предмети |
| Предмет: | Історія України |
| Тип роботи: | Реферат |
| Кількість сторінок: | 20 |
| Рік захисту: | 2008 |
| Мова: | Українськa |
План
Зміст
Вступ
1. Політичні процеси над діячами української культури
2. Зростання ролі радянських каральних органів в Україні
3. Підсумки сталінських репресій в Україні
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
1. Політичні процеси над діячами української культури
2. Зростання ролі радянських каральних органів в Україні
3. Підсумки сталінських репресій в Україні
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Вступ
Радянська тоталітарна система - це контрольно-заборонна машину, яка не має алогів в історії світової цивілізації. З перших років панування імперської радянської влади на Україні тоталітарним режимом проводилась антинародна репресивна політика, наслідком якої стало фізичне винищення мільйонів людей, примусові виселення під приводом боротьби з куркульством українського селянства, депортації населення з числа національних меншин, безконтрольне використання рабської праці несправедливо покараних за політичні та релігійні переконання і висловлювання. Пам’ять про наших співвітчизників змушує нас замислитись над причинами, механізмом та наслідками жахливого молоху репресій. Адже час невпинно летить вперед. Багатьох із тих, хто став жертвою або був свідком масових репресій, вже немає серед живих, а їхні нащадки, вступаючи у доросле життя, як ніхто інший, гостро відчувають дефіцит правди і справедливості. Радянську Україну не оминуло лихо політичних репресій, що мало свої специфічні риси, які намагалися сповна використати сталінські поплічники. Україна була значним сільськогосподарським регіоном, а тому головний удар був спрямований проти селян, яких звинувачували у саботажі колгоспного будівництва, господарському шкідництві, приховуванні хліба, провокуванні голоду тощо. Україна була прикордонною, тому був ще один привід для посилення репресій – масовими були звинувачення у шпигунстві, диверсіях, підготовці повстань і заколотів. Україна здавна була багатонаціональною, впродовж віків, крім українців, тут мешкали також поляки, євреї, румуни, молдавани, німці, чехи, росіяни, білоруси та ін. Як правило, сипалися звинувачення у так званому буржуазному націоналізмі, іноземному шпигунстві, контрреволюційній діяльності.
Актуальність роботи полягає у вивченні історіографії досліджень документів і матеріалів, які висвітлюють діяльність більшовицьких каральних органів в українському суспільстві 1920-30-х рр.
Мета роботи: дослідження процесу знищення українських діячів культури, історико-статистичне дослідження хронології репресивної діяльності органів державної безпеки СРСР в Україні.
Завдання роботи: дослідження політики і практики тоталітарного режиму періоду 20-30 р.р в УРСР.
Радянська тоталітарна система - це контрольно-заборонна машину, яка не має алогів в історії світової цивілізації. З перших років панування імперської радянської влади на Україні тоталітарним режимом проводилась антинародна репресивна політика, наслідком якої стало фізичне винищення мільйонів людей, примусові виселення під приводом боротьби з куркульством українського селянства, депортації населення з числа національних меншин, безконтрольне використання рабської праці несправедливо покараних за політичні та релігійні переконання і висловлювання. Пам’ять про наших співвітчизників змушує нас замислитись над причинами, механізмом та наслідками жахливого молоху репресій. Адже час невпинно летить вперед. Багатьох із тих, хто став жертвою або був свідком масових репресій, вже немає серед живих, а їхні нащадки, вступаючи у доросле життя, як ніхто інший, гостро відчувають дефіцит правди і справедливості. Радянську Україну не оминуло лихо політичних репресій, що мало свої специфічні риси, які намагалися сповна використати сталінські поплічники. Україна була значним сільськогосподарським регіоном, а тому головний удар був спрямований проти селян, яких звинувачували у саботажі колгоспного будівництва, господарському шкідництві, приховуванні хліба, провокуванні голоду тощо. Україна була прикордонною, тому був ще один привід для посилення репресій – масовими були звинувачення у шпигунстві, диверсіях, підготовці повстань і заколотів. Україна здавна була багатонаціональною, впродовж віків, крім українців, тут мешкали також поляки, євреї, румуни, молдавани, німці, чехи, росіяни, білоруси та ін. Як правило, сипалися звинувачення у так званому буржуазному націоналізмі, іноземному шпигунстві, контрреволюційній діяльності.
Актуальність роботи полягає у вивченні історіографії досліджень документів і матеріалів, які висвітлюють діяльність більшовицьких каральних органів в українському суспільстві 1920-30-х рр.
Мета роботи: дослідження процесу знищення українських діячів культури, історико-статистичне дослідження хронології репресивної діяльності органів державної безпеки СРСР в Україні.
Завдання роботи: дослідження політики і практики тоталітарного режиму періоду 20-30 р.р в УРСР.
Висновок
Висновок
Тоталітарна система, що існувала за радянських часів, підпорядковувала собі всі сфери суспільного життя України. Вона не допускала іншого тлумачення історії, ніж те, що не розходилося з офіційними партійними документами. Радянська система була кровно зацікавлена у знищенні, утаємничені або фальсифікації фактів, що суперечили офіційному трактуванню історії і могли породжувати серед громадського загалу сумніви у непогрішності методів соціалістичного будівництва. Колись, у двадцяті роки, письменник Микола Хвильовий кинув лозунг "Геть від Москви - ближче до психологічної Європи!". Для письменника це зрозуміло: він хотів мати літературу не плакатну, не примітивно-агітаційну, а справді - таку, як у "психологічній" Європі. Хвильового за ці слова довели до самогубства, затаврували буржуазним націоналістом, заборонили навіть згадувати його ім'я, і ми тільки тепер видаємо й читаємо його.
Специфікою радянського тоталітаризму було переплетення партійних і державних структур, функціонування цілісного владного суб’єкта - партії-держави. Цьому владному суб’єктові підпорядковувалися всі ланки політичної системи, а через них - різні прояви суспільного життя. У системі державних органів виконавчі структури домінували над представницькими, штатний апарат - над депутатським корпусом, а названа система повністю підпорядковувалася “керівним вказівкам партії”. Для зміцнення адміністративно-командної системи було націоналізовано банки, промислові підприємства, торгівлю, націоналізовані заводи і фабрики підпорядковувалися всесоюзним і республіканським наркоматам, а окремі - облвиконкомам. Головну суть політики влади у сільському господарстві становила колективізація одноосібних господарств, хоч ні об’єктивних, ні суб’єктивних передумов для цього не було.
На закінчення, можна зробити висновок, що режим, який функціонував в Радянській Україні в 1920-1930 рр. мав тоталітарний характер; з визначеною наявністю репресивно-каральних рис притаманних органам судової влади, міліції, державної безпеки. Інтегрування України до складу СРСР супроводжувалося масовими репресіями, порушеннями законів і прав людини, незважаючи на насильницький характер, події 1920-1930 рр. започаткували процес реальної консолідації української нації.
Сьогодні, на початку ХХІ століття, утверджуючись як європейська демократична, правова держава, переборюючи в собі ницість і рабську психологію, ми, як ніколи, прагнемо правди і справедливості. Свідченням цього є поява численних публікацій – серйозних наукових досліджень, публіцистичних нарисів, спогадів очевидців. Дуже важливо не розгубитися, не заблукати, не загубити стрижень інформаційного потоку, не потрапити на гачок чергового пропагандистського виверту.
Тоталітарна система, що існувала за радянських часів, підпорядковувала собі всі сфери суспільного життя України. Вона не допускала іншого тлумачення історії, ніж те, що не розходилося з офіційними партійними документами. Радянська система була кровно зацікавлена у знищенні, утаємничені або фальсифікації фактів, що суперечили офіційному трактуванню історії і могли породжувати серед громадського загалу сумніви у непогрішності методів соціалістичного будівництва. Колись, у двадцяті роки, письменник Микола Хвильовий кинув лозунг "Геть від Москви - ближче до психологічної Європи!". Для письменника це зрозуміло: він хотів мати літературу не плакатну, не примітивно-агітаційну, а справді - таку, як у "психологічній" Європі. Хвильового за ці слова довели до самогубства, затаврували буржуазним націоналістом, заборонили навіть згадувати його ім'я, і ми тільки тепер видаємо й читаємо його.
Специфікою радянського тоталітаризму було переплетення партійних і державних структур, функціонування цілісного владного суб’єкта - партії-держави. Цьому владному суб’єктові підпорядковувалися всі ланки політичної системи, а через них - різні прояви суспільного життя. У системі державних органів виконавчі структури домінували над представницькими, штатний апарат - над депутатським корпусом, а названа система повністю підпорядковувалася “керівним вказівкам партії”. Для зміцнення адміністративно-командної системи було націоналізовано банки, промислові підприємства, торгівлю, націоналізовані заводи і фабрики підпорядковувалися всесоюзним і республіканським наркоматам, а окремі - облвиконкомам. Головну суть політики влади у сільському господарстві становила колективізація одноосібних господарств, хоч ні об’єктивних, ні суб’єктивних передумов для цього не було.
На закінчення, можна зробити висновок, що режим, який функціонував в Радянській Україні в 1920-1930 рр. мав тоталітарний характер; з визначеною наявністю репресивно-каральних рис притаманних органам судової влади, міліції, державної безпеки. Інтегрування України до складу СРСР супроводжувалося масовими репресіями, порушеннями законів і прав людини, незважаючи на насильницький характер, події 1920-1930 рр. започаткували процес реальної консолідації української нації.
Сьогодні, на початку ХХІ століття, утверджуючись як європейська демократична, правова держава, переборюючи в собі ницість і рабську психологію, ми, як ніколи, прагнемо правди і справедливості. Свідченням цього є поява численних публікацій – серйозних наукових досліджень, публіцистичних нарисів, спогадів очевидців. Дуже важливо не розгубитися, не заблукати, не загубити стрижень інформаційного потоку, не потрапити на гачок чергового пропагандистського виверту.
Література
Список використаної літератури
1.Білас І. Репресивно-каральна система в Україні 1917-1953 рр. — У 2-х кн. — К.:Либідь, 1994.-кн. 1.
2.Боєчко В., Ганжа 0., Захарчук Б. Кордони України: Історія та проблеми формування (1917-1940 .) // Укр. іст. журн. - 1992.
3.Бут А. , Добров П. «Экономическая контрреволюция» в Украине в 1920-1930-е годы ХХ века: от новых источников к новому осмыслению. – Донецк, 2000.
4.Ганжа О. Українське селянство в період становлення тоталітарного режиму (1917-1927 рр). – К., 2000.
5.Даниленко В., Касьянов Г., Кульчицький С. Сталінізм на Україні 20-30-ті рр. -К: Либідь, 1991.
6.Гонтар О. Деякі питання міжнаціональних відносин на Україні в 20-ті рр. // Укр. іст. журн. - 1991.
7.Коваль М. Тотальна війна на знищення // Історія України: нове бачення. – у 2-х т. – К., 1995.
8.Кульчицький С. "Великий перелом" // Історія України: нове бачення. - У 2-х т. - К.: Україна, 1995. - Т. 2.
9.Лельчук В. Курс на индустриализацию и его осуществление // Страницы истории советского общества. -М.: Политиздат, 1989.
10.Лихолобова З.Г. Сталінський тоталітарний режим та політичні репресії кінця 30-х років в Україні. - Донецьк, 1996.
11.Нікольський В. Національні аспекти політичних репресій 1937 р. в Україні // Укр. іст. журн. – 2001.
12.Шаповал Ю. Україна 20-50-х років: Сторінки ненаписаної історії. — К.: Наук. думка, 1993.
1.Білас І. Репресивно-каральна система в Україні 1917-1953 рр. — У 2-х кн. — К.:Либідь, 1994.-кн. 1.
2.Боєчко В., Ганжа 0., Захарчук Б. Кордони України: Історія та проблеми формування (1917-1940 .) // Укр. іст. журн. - 1992.
3.Бут А. , Добров П. «Экономическая контрреволюция» в Украине в 1920-1930-е годы ХХ века: от новых источников к новому осмыслению. – Донецк, 2000.
4.Ганжа О. Українське селянство в період становлення тоталітарного режиму (1917-1927 рр). – К., 2000.
5.Даниленко В., Касьянов Г., Кульчицький С. Сталінізм на Україні 20-30-ті рр. -К: Либідь, 1991.
6.Гонтар О. Деякі питання міжнаціональних відносин на Україні в 20-ті рр. // Укр. іст. журн. - 1991.
7.Коваль М. Тотальна війна на знищення // Історія України: нове бачення. – у 2-х т. – К., 1995.
8.Кульчицький С. "Великий перелом" // Історія України: нове бачення. - У 2-х т. - К.: Україна, 1995. - Т. 2.
9.Лельчук В. Курс на индустриализацию и его осуществление // Страницы истории советского общества. -М.: Политиздат, 1989.
10.Лихолобова З.Г. Сталінський тоталітарний режим та політичні репресії кінця 30-х років в Україні. - Донецьк, 1996.
11.Нікольський В. Національні аспекти політичних репресій 1937 р. в Україні // Укр. іст. журн. – 2001.
12.Шаповал Ю. Україна 20-50-х років: Сторінки ненаписаної історії. — К.: Наук. думка, 1993.
Інші роботи цього напряму
© 2024 Diplom.kiev.ua
Наукові роботи на замовлення
Потрібна наукова робота ?