|
ЦІНА:
150 грн.
|
|
|
|
Дану роботу можна скачати відразу після оплати!!!
|
||
| Тема роботи: | Формування якості продукції на прикладі на прикладі ТОВ "ПРОФСТАЛЬ" (ID роботи: 456) |
| Напрям: | Економіка підприємства |
| Предмет: | Економіка підприємства |
| Тип роботи: | Дипломна робота |
| Кількість сторінок: | 101 |
| Рік захисту: | 2006 |
| Мова: | Українськa |
План
ВСТУП
РОЗДІЛ I.
Теоретичні основи управління якістю продукції
1.1 Якість продукції – як об’єкт управління
1.2 Системний підхід до управляння якістю продукції
1.3 Сучасні тенденції до управляння якістю продукції в зарубіжній та вітчизняній практиці
РОЗДІЛ ІІ
Аналіз діяльності підприємства та техніко-економічна характеристика ТОВ „Профсталь”
2.1 Загальні данні про підприємство ТОВ „Профсталь”
2.2 Система управління якістю продукції та її проведення на ТОВ „Профсталь”
2.3 Організація розробки системи управління і якості продукції ТОВ „Профсталь”
РОЗДІЛ ІІІ
Шляхи вдосконалення управляння якості продукції на ТОВ „Профсталь”
3.1 Рекомендація по вдосконаленню процесу управління якістю продукції
3.2 Впровадження системи менеджменту якості продукції
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
РОЗДІЛ I.
Теоретичні основи управління якістю продукції
1.1 Якість продукції – як об’єкт управління
1.2 Системний підхід до управляння якістю продукції
1.3 Сучасні тенденції до управляння якістю продукції в зарубіжній та вітчизняній практиці
РОЗДІЛ ІІ
Аналіз діяльності підприємства та техніко-економічна характеристика ТОВ „Профсталь”
2.1 Загальні данні про підприємство ТОВ „Профсталь”
2.2 Система управління якістю продукції та її проведення на ТОВ „Профсталь”
2.3 Організація розробки системи управління і якості продукції ТОВ „Профсталь”
РОЗДІЛ ІІІ
Шляхи вдосконалення управляння якості продукції на ТОВ „Профсталь”
3.1 Рекомендація по вдосконаленню процесу управління якістю продукції
3.2 Впровадження системи менеджменту якості продукції
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Вступ
ВСТУП
В умовах розвитку міжнародної торгівлі і споріднених їй видів діяльності, усіх окремих підприємств та галузей економіки на зовнішньому і внутрішньому ринках повністю залежить від того, наскільки їх продукція або послуги відповідають стандартам якості. Тому я вважаю що проблема забезпечення і підвищення якості продукції актуальна для всіх країн і підприємств. Від її вирішення в значній мірі залежить успіх і ефективність національної економіки. При цьому необхідно враховувати те, що підвищення якості продукції – задача довгострокова і безперервна. Рівень якості продукції не може бути постійною величиною. Вироби залишаються технічно прогресивними, зручними, красивими, модними до тих пір, доки їм на зміну не прийдуть нові, ще більш досконалі, що обумовлено науково-технічним прогресом в науці і техніці. Але, на кожному часовому етапі, якість продукції повинна бути оптимальною, тобто такою, що максимально задовольняє потреби споживачів при відносно мінімальних затратах на її досягнення.
З розвитком науково технічного прогресу проблема якості не спрощується, а, навпаки, стає складнішою. Тому вирішувати її традиційними методами, тобто лише шляхом контролю якості готової продукції, практично неможливо. Повинен бути комплексний, системний підхід, реалізація якого можлива лише в рамках системи управління якістю. Відомий американський спеціаліст Едвард Демінг ще в 1950 р. писав, що на 85% вирішення проблеми якості залежить не від людей, а від системи управління якістю.
Значну роль в підвищенні якості продукції відіграють стандарти, які є організаційно-технічною основою систем якості. На перших порах мала місце практика внесення в контракти вимог до систем якості, що доповнювали вимоги до продукції, а також до перевірки систем якості на підприємстві у виробника. Для регулювання процесу перевірки систем якості в ряді країн (США, Канада, Великобританія та інших) були створені національні стандарти, що встановлюють вимоги до систем якості, а в 1987 р. Міжнародною організацією із стандартизації ISO були розроблені і впроваджені міжнародні стандарти серії 9000, доповнені в подальшому стандартами 10000, які сконцентрували досвід управління якістю, нагромаджений в різних країнах, і в багатьох із них були впроваджені як національні.
В останні десятиліття одним із важливих механізмів гарантії якості стала сертифікація, яка переросла в норму торгових відносин будь-якого рівня. Якщо на ранніх етапах появи і розвитку сертифікації в її проведенні був зацікавлений головним чином виробник (з метою одержання гарантій відповідності певних характеристик виробів) і споживач, то зараз до вирішення задач сертифікації залучені громадські і приватні виробники, споживачі та науково-технічні організації, уряди більшості країн і навіть міжурядові організації. При цьому сертифікація з продукції поширилась на системи якості.
Сертифікація продукції пов’язана з оцінкою показників її якості, тобто вимірюванням їх з використанням певних засобів вимірювання, достовірність і точність яких вивчає метрологія. Тому значно зростає роль метрологічного забезпечення якості продукції.
Таким чином, проблема забезпечення якості продукції є комплексною: науковою, технічною, економічною і соціальною, і у вирішенні її повинні приймати участь висококваліфіковані спеціалісти, які вільно володіють сучасними методами управління якістю, незалежно від того, в якому секторі вони працюють: державному чи приватному, на великих підприємствах чи в малому і середньому бізнесі, тому що загальні принципи організації і забезпечення високої якості продукції та послуг не залежать від розміру підприємства.
Зараз виготовляється багато продукції яка б могла стати конкурентноспроможною на світовому ринку, але їй не вистачає забезпечення якості. Це може бути обумовлено тим, що підприємці не знають як досягти більш високої якості без великих витрат, або допускаються деяких помилок при забезпеченні якості своєї продукції. Тому я вважаю що ця тема потребує детального обговорення.
В умовах розвитку міжнародної торгівлі і споріднених їй видів діяльності, усіх окремих підприємств та галузей економіки на зовнішньому і внутрішньому ринках повністю залежить від того, наскільки їх продукція або послуги відповідають стандартам якості. Тому я вважаю що проблема забезпечення і підвищення якості продукції актуальна для всіх країн і підприємств. Від її вирішення в значній мірі залежить успіх і ефективність національної економіки. При цьому необхідно враховувати те, що підвищення якості продукції – задача довгострокова і безперервна. Рівень якості продукції не може бути постійною величиною. Вироби залишаються технічно прогресивними, зручними, красивими, модними до тих пір, доки їм на зміну не прийдуть нові, ще більш досконалі, що обумовлено науково-технічним прогресом в науці і техніці. Але, на кожному часовому етапі, якість продукції повинна бути оптимальною, тобто такою, що максимально задовольняє потреби споживачів при відносно мінімальних затратах на її досягнення.
З розвитком науково технічного прогресу проблема якості не спрощується, а, навпаки, стає складнішою. Тому вирішувати її традиційними методами, тобто лише шляхом контролю якості готової продукції, практично неможливо. Повинен бути комплексний, системний підхід, реалізація якого можлива лише в рамках системи управління якістю. Відомий американський спеціаліст Едвард Демінг ще в 1950 р. писав, що на 85% вирішення проблеми якості залежить не від людей, а від системи управління якістю.
Значну роль в підвищенні якості продукції відіграють стандарти, які є організаційно-технічною основою систем якості. На перших порах мала місце практика внесення в контракти вимог до систем якості, що доповнювали вимоги до продукції, а також до перевірки систем якості на підприємстві у виробника. Для регулювання процесу перевірки систем якості в ряді країн (США, Канада, Великобританія та інших) були створені національні стандарти, що встановлюють вимоги до систем якості, а в 1987 р. Міжнародною організацією із стандартизації ISO були розроблені і впроваджені міжнародні стандарти серії 9000, доповнені в подальшому стандартами 10000, які сконцентрували досвід управління якістю, нагромаджений в різних країнах, і в багатьох із них були впроваджені як національні.
В останні десятиліття одним із важливих механізмів гарантії якості стала сертифікація, яка переросла в норму торгових відносин будь-якого рівня. Якщо на ранніх етапах появи і розвитку сертифікації в її проведенні був зацікавлений головним чином виробник (з метою одержання гарантій відповідності певних характеристик виробів) і споживач, то зараз до вирішення задач сертифікації залучені громадські і приватні виробники, споживачі та науково-технічні організації, уряди більшості країн і навіть міжурядові організації. При цьому сертифікація з продукції поширилась на системи якості.
Сертифікація продукції пов’язана з оцінкою показників її якості, тобто вимірюванням їх з використанням певних засобів вимірювання, достовірність і точність яких вивчає метрологія. Тому значно зростає роль метрологічного забезпечення якості продукції.
Таким чином, проблема забезпечення якості продукції є комплексною: науковою, технічною, економічною і соціальною, і у вирішенні її повинні приймати участь висококваліфіковані спеціалісти, які вільно володіють сучасними методами управління якістю, незалежно від того, в якому секторі вони працюють: державному чи приватному, на великих підприємствах чи в малому і середньому бізнесі, тому що загальні принципи організації і забезпечення високої якості продукції та послуг не залежать від розміру підприємства.
Зараз виготовляється багато продукції яка б могла стати конкурентноспроможною на світовому ринку, але їй не вистачає забезпечення якості. Це може бути обумовлено тим, що підприємці не знають як досягти більш високої якості без великих витрат, або допускаються деяких помилок при забезпеченні якості своєї продукції. Тому я вважаю що ця тема потребує детального обговорення.
Висновок
ВИСНОВКИ
Однією із загальносвітових тенденцій в забезпеченні якості продукції є системний підхід в управлінні якістю продукції.
Дійсно, зародившись в нашій країні в далекі 40-і роки, системний підхід розвинувся в комплексну систему управління якістю продукції. Яскравими представниками системного підходу в УКП з'явилися:
- Саратовська система “Бездефектного виготовлення продукції і здачі її відділу технічного контролю і замовникові з першого пред'явлення”;
- Горьківськая система “Якість - Надійність - Ресурс з перших виробів”;
- Ярославська система “Наукова організація робіт по збільшенню моторесурсу “;
- Львівська система “Комплексна система управління якістю продукції”.
КС УКП, увібравши в себе кращі досягнення попередніх систем, стала вирішувати проблему забезпечення якості продукції комплексно . Комплексно - це означає, що забезпеченням якості продукції займався не тільки відділ технічного контролю .
На ТОВ „Профсталь” об'єднанні системи управління якістю продукції була упроваджена 20 років тому. До вирішення проблеми якості були підключені відділи головного конструктора, головного технолога, головного металурга, головного метролога, головного зварювача, а також інші служби, фахівці, безпосередні виконавці робіт від вхідного контролю до забезпечення якості продукції при гарантійному її обслуговуванні в період експлуатації . Для координації робіт по забезпеченню якості продукції на підприємстві було створено відділ по Управлінню якістю продукції. Крім того, комплексна система управління якістю продукції піддавалася дії, що коректувала, з боку Досвідченого - конструкторського бюро - розробника серійно вироблюваних на підприємстві виробів, а також з боку ряду Науково - дослідницьких інститутів, суміжних підприємств, департаменту авіаційної промисловості, Держстандарту, експлуатуючих організацій і - з боку Замовника.
За минулі роки накопичений великий досвід в управлінні якістю продукції.
Системний підхід отримав розвиток і за кордоном . Оскільки в країнах з ринковою економікою завжди гостро стояла проблема виробництва конкурентоздатної продукції, що задовольняє запити споживачів, то по своїй дії на забезпечення якості продукції зарубіжні системи управління якістю продукції перевершували комплексну систему управління якістю продукції находившуюсяв тепличних умовах наявності гарантованих покупців і компенсації збитків з боку держави .
Японія, США, стимулюючи розвиток конкуренції серед виробників, забезпечили їм щонайширші можливості по залученню до робіт на фірмах фахівців, що здобули відповідну освіту в елітних учбових закладах і стажувалися в тих країнах, звідки можна було привезти окрім багажу знань ще і багаж методів, навиків і уміння в дозволі проблем, пов'язаних з якістю .
Створена в 40-і роки, Міжнародна організація по стандартизації (ІSО), узявши за основу наявні стандарти і керівні документи на системи забезпечення якості і доповнивши їх вимогами споживачів, розробила і затвердила Радою ІSО серію міжнародних стандартів по УКП, що встановлюють вимоги до систем забезпечення якості продукції .
Тим самим була закладена основа для приведення систем забезпечення якості в різних країнах до єдиних вимог міжнародних стандартів .
Реалізувати ці вимоги можна було лише за умови виконання основоположних постулатів функціонування систем забезпечення якості продукції :
- цілі і завдання в області підвищення, забезпечення і поліпшення якості продукції повинні знаходитися в центрі економічної політики фірми;
- досягнення необхідної якості продукції з мінімальними витратами;
- основним критерієм досягнення мети в області якості продукції є задоволення потреб споживачів ;
- використання системного підходу при забезпеченні управління якістю продукції ;
- безперервне і систематичне навчання робочих і службовців ;
- виховання у кожного виготівника продукції шанобливого відношення до споживача ;
- постійна, добросовісна і творча робота всіх працівників по підвищенню, забезпеченню і поліпшенню якості продукції .
Підприємствам України в умовах ринкової економіки необхідно було так побудувати свою роботу по забезпеченню якості продукції, щоб з найменшими втратами можна було увійти до ринку міжнародної торгівлі і там зайняти свою нішу .
Першим же кроком в цьому напрямі повинні були стати сертифікація продукції і сертифікація системи по забезпеченню якості продукції .
З цією метою ще в 1988 році була створена, а в подальші роки отримала подальший розвиток законодавча база по впровадженню на підприємствах нашої країни міжнародних стандартів серії 9000 ( ИСО ) і інший нормативно - технічній документації .
Аналізуючи досвід проведення сертифікації і можливості підприємства в забезпеченні якості продукції, автор відзначає, що підприємство може реалізувати, виходячи з життєвого циклу виробу, тільки 60 % від можливого рівня якості . Етапи технічного завдання на виріб, а також ескізний і технічний проекти знаходяться за межами досяжності підприємства .
Крім того, маючи сотні постачальників сировини, матеріалів, напівфабрикатів, купувальних комплектуючих виробів підприємство в забезпеченні якості виробів, що випускаються, істотно залежить від постачальників . Отже, необхідно розповсюдити проведення процедури сертифікації і на продукцію постачальників, тобто поставити питання про комплексну сертифікацію.
Найважливішим результатом проведення сертифікації виробництва є те, що функціонування комплексної системи управління якістю проджукції здійснюється тепер під загальним керівництвом директора ТОВ „Профсталь”, що визначає політику в області якості продукції і забезпечує необхідні умови для її реалізації .
Автор вважає необхідним відзначити,что далеко ще не вирішені такі проблеми, як залучення до роботи по підвищенню якості продукції всього персонаа підприємства, навчання його методам і способам управління якістю продукції, а також підвищення кваліфікації персоналу .
Слідує, все ж таки, підкреслити, що на підприємстві, починаючи від директора і кінчаючи рядовими виконавцями, сформувалося тверде переконання в тому, що без Сертифікату типу і без Сертифікату на виробництво виробів, вихід не тільки на зовнішній ринок, але і на внутрішній буде закритий .
Як подальші шляхи розвитку і вдосконалення комплексної системи Управління якістю продукції автор пропонує здійснити її комп'ютеризацію і на цій основі забезпечити постійне стеження за процесом управління якістю продукції з метою попередження можливості виникнення несприятливих, критичних або неприпустимих змін .
І природним доповненням до комп'ютеризованої комплексної системи Управління якістю продукції, вважає автор, може послужити розробка і впровадження на підприємстві загальнофірмової системи забезпечення якості продукції .
Ця концепція передбачає постійне поліпшення якості . При цьому, поняття якості розуміється ширше . Воно включає також і витрати на створення і виробництво виробу, тобто його собівартість . Таким чином, цільовою установкою загальнофірмової системи забезпечення якості є забезпечення пстоянной динаміки поліпшення якості вироблюваної продукції і зниження її собівартості .
З метою підтвердження позитивної тенденції, що намітилася на підприємстві в забезпеченні якості виробів, що виготовлялися, автор використовував експертний метод для оцінки впливу сертифікації на якість виробів .
Як об'єкт дослідження були вибрані зведення про динаміку частки критичних, значних і малозначних дефектів, що доводяться на один виріб, за два моменти часу :
- “до сертифікації виробництва” ( за 2002 рік ) ;
- “після сертифікації виробництва” ( за 2004 рік ) .
У проведенні експертної оцінки брали участь дві групи представників замовника з 8-ми експертів кожна . Результати по кожній з груп були отримані ідентичні .
Ранжирування дефектів показало, що в групі спостерігається узгодженість думок експертів, що і було підтверджено коефіцієнтом конкордации, що склав, відповідно, для 2002 року 0,85, а для 2004 року 0,89 .
В результаті виконаної роботи по анонімному анкетуванню було встановлено, що частка критичних дефектів за два роки, що пройшли з моменту сертифікації, зменшилася на 1, 125 % .
Ці результати можуть служити реальною основою для ухвалення управлінських рішень, що стосуються виду контролю, його об'єму, періодичності і ступеня дії на контрольований виріб ( агрегат, систему, вузол, деталь ).
Однією із загальносвітових тенденцій в забезпеченні якості продукції є системний підхід в управлінні якістю продукції.
Дійсно, зародившись в нашій країні в далекі 40-і роки, системний підхід розвинувся в комплексну систему управління якістю продукції. Яскравими представниками системного підходу в УКП з'явилися:
- Саратовська система “Бездефектного виготовлення продукції і здачі її відділу технічного контролю і замовникові з першого пред'явлення”;
- Горьківськая система “Якість - Надійність - Ресурс з перших виробів”;
- Ярославська система “Наукова організація робіт по збільшенню моторесурсу “;
- Львівська система “Комплексна система управління якістю продукції”.
КС УКП, увібравши в себе кращі досягнення попередніх систем, стала вирішувати проблему забезпечення якості продукції комплексно . Комплексно - це означає, що забезпеченням якості продукції займався не тільки відділ технічного контролю .
На ТОВ „Профсталь” об'єднанні системи управління якістю продукції була упроваджена 20 років тому. До вирішення проблеми якості були підключені відділи головного конструктора, головного технолога, головного металурга, головного метролога, головного зварювача, а також інші служби, фахівці, безпосередні виконавці робіт від вхідного контролю до забезпечення якості продукції при гарантійному її обслуговуванні в період експлуатації . Для координації робіт по забезпеченню якості продукції на підприємстві було створено відділ по Управлінню якістю продукції. Крім того, комплексна система управління якістю продукції піддавалася дії, що коректувала, з боку Досвідченого - конструкторського бюро - розробника серійно вироблюваних на підприємстві виробів, а також з боку ряду Науково - дослідницьких інститутів, суміжних підприємств, департаменту авіаційної промисловості, Держстандарту, експлуатуючих організацій і - з боку Замовника.
За минулі роки накопичений великий досвід в управлінні якістю продукції.
Системний підхід отримав розвиток і за кордоном . Оскільки в країнах з ринковою економікою завжди гостро стояла проблема виробництва конкурентоздатної продукції, що задовольняє запити споживачів, то по своїй дії на забезпечення якості продукції зарубіжні системи управління якістю продукції перевершували комплексну систему управління якістю продукції находившуюсяв тепличних умовах наявності гарантованих покупців і компенсації збитків з боку держави .
Японія, США, стимулюючи розвиток конкуренції серед виробників, забезпечили їм щонайширші можливості по залученню до робіт на фірмах фахівців, що здобули відповідну освіту в елітних учбових закладах і стажувалися в тих країнах, звідки можна було привезти окрім багажу знань ще і багаж методів, навиків і уміння в дозволі проблем, пов'язаних з якістю .
Створена в 40-і роки, Міжнародна організація по стандартизації (ІSО), узявши за основу наявні стандарти і керівні документи на системи забезпечення якості і доповнивши їх вимогами споживачів, розробила і затвердила Радою ІSО серію міжнародних стандартів по УКП, що встановлюють вимоги до систем забезпечення якості продукції .
Тим самим була закладена основа для приведення систем забезпечення якості в різних країнах до єдиних вимог міжнародних стандартів .
Реалізувати ці вимоги можна було лише за умови виконання основоположних постулатів функціонування систем забезпечення якості продукції :
- цілі і завдання в області підвищення, забезпечення і поліпшення якості продукції повинні знаходитися в центрі економічної політики фірми;
- досягнення необхідної якості продукції з мінімальними витратами;
- основним критерієм досягнення мети в області якості продукції є задоволення потреб споживачів ;
- використання системного підходу при забезпеченні управління якістю продукції ;
- безперервне і систематичне навчання робочих і службовців ;
- виховання у кожного виготівника продукції шанобливого відношення до споживача ;
- постійна, добросовісна і творча робота всіх працівників по підвищенню, забезпеченню і поліпшенню якості продукції .
Підприємствам України в умовах ринкової економіки необхідно було так побудувати свою роботу по забезпеченню якості продукції, щоб з найменшими втратами можна було увійти до ринку міжнародної торгівлі і там зайняти свою нішу .
Першим же кроком в цьому напрямі повинні були стати сертифікація продукції і сертифікація системи по забезпеченню якості продукції .
З цією метою ще в 1988 році була створена, а в подальші роки отримала подальший розвиток законодавча база по впровадженню на підприємствах нашої країни міжнародних стандартів серії 9000 ( ИСО ) і інший нормативно - технічній документації .
Аналізуючи досвід проведення сертифікації і можливості підприємства в забезпеченні якості продукції, автор відзначає, що підприємство може реалізувати, виходячи з життєвого циклу виробу, тільки 60 % від можливого рівня якості . Етапи технічного завдання на виріб, а також ескізний і технічний проекти знаходяться за межами досяжності підприємства .
Крім того, маючи сотні постачальників сировини, матеріалів, напівфабрикатів, купувальних комплектуючих виробів підприємство в забезпеченні якості виробів, що випускаються, істотно залежить від постачальників . Отже, необхідно розповсюдити проведення процедури сертифікації і на продукцію постачальників, тобто поставити питання про комплексну сертифікацію.
Найважливішим результатом проведення сертифікації виробництва є те, що функціонування комплексної системи управління якістю проджукції здійснюється тепер під загальним керівництвом директора ТОВ „Профсталь”, що визначає політику в області якості продукції і забезпечує необхідні умови для її реалізації .
Автор вважає необхідним відзначити,что далеко ще не вирішені такі проблеми, як залучення до роботи по підвищенню якості продукції всього персонаа підприємства, навчання його методам і способам управління якістю продукції, а також підвищення кваліфікації персоналу .
Слідує, все ж таки, підкреслити, що на підприємстві, починаючи від директора і кінчаючи рядовими виконавцями, сформувалося тверде переконання в тому, що без Сертифікату типу і без Сертифікату на виробництво виробів, вихід не тільки на зовнішній ринок, але і на внутрішній буде закритий .
Як подальші шляхи розвитку і вдосконалення комплексної системи Управління якістю продукції автор пропонує здійснити її комп'ютеризацію і на цій основі забезпечити постійне стеження за процесом управління якістю продукції з метою попередження можливості виникнення несприятливих, критичних або неприпустимих змін .
І природним доповненням до комп'ютеризованої комплексної системи Управління якістю продукції, вважає автор, може послужити розробка і впровадження на підприємстві загальнофірмової системи забезпечення якості продукції .
Ця концепція передбачає постійне поліпшення якості . При цьому, поняття якості розуміється ширше . Воно включає також і витрати на створення і виробництво виробу, тобто його собівартість . Таким чином, цільовою установкою загальнофірмової системи забезпечення якості є забезпечення пстоянной динаміки поліпшення якості вироблюваної продукції і зниження її собівартості .
З метою підтвердження позитивної тенденції, що намітилася на підприємстві в забезпеченні якості виробів, що виготовлялися, автор використовував експертний метод для оцінки впливу сертифікації на якість виробів .
Як об'єкт дослідження були вибрані зведення про динаміку частки критичних, значних і малозначних дефектів, що доводяться на один виріб, за два моменти часу :
- “до сертифікації виробництва” ( за 2002 рік ) ;
- “після сертифікації виробництва” ( за 2004 рік ) .
У проведенні експертної оцінки брали участь дві групи представників замовника з 8-ми експертів кожна . Результати по кожній з груп були отримані ідентичні .
Ранжирування дефектів показало, що в групі спостерігається узгодженість думок експертів, що і було підтверджено коефіцієнтом конкордации, що склав, відповідно, для 2002 року 0,85, а для 2004 року 0,89 .
В результаті виконаної роботи по анонімному анкетуванню було встановлено, що частка критичних дефектів за два роки, що пройшли з моменту сертифікації, зменшилася на 1, 125 % .
Ці результати можуть служити реальною основою для ухвалення управлінських рішень, що стосуються виду контролю, його об'єму, періодичності і ступеня дії на контрольований виріб ( агрегат, систему, вузол, деталь ).
Література
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Аверин М.В. Обязательная сертификация в за два года. Что изменилось? // Сертификация.- 1994.- №3.- с.6.
2. Авиационные правила сертификации производства воздушных судов , авиадвигателей , воздушных винтов ( АП-21 ). (Исполнительный комитет Совета по нормам лётной годности ). Центр сертификации изделий и производства продукции народно - хозяйственного назначения при комитете общественной экспертизы .- М.- 1992.
3. Азгальдов Г.Г. Общие сведения о методологии квалиметрии. // Стандарты и качество.- 1994.- №11.- с.24.
4. Братухин А.Г. Об одном из подходов к комплексному обеспечению качества и сертификации авиационной технологии.//Стандарты и качество.- 1994.- №7.-с.19.
5. Варгина М.К. Направления совершенствования работ по управлению качеством в регионах мира. //Сертификация.-1995.- №1.- с.10.
6. Вахрушев В. Принципы японского управления.- М.:ФОБЗ, 1992.- 207с.
7. Версан В.Г. Интеграция управления качеством , сертификация. Новые возможности и пути развития.// Сертификация.- 1994.- №3.-с.3.
8. Версан В.Г.,Панкина Г.В. О некоторых актуальных направлениях развития сертификации. // Сертификация.-1995.-№3.-с.5.
9. Версан В.Г. Организация работ на предприятии (в рамках системы качества ) по подготовке продукции к сертификации. //Сертификация.-1994.-№3.
10. Воскобойников В. Новые подходы к управлению качеством продукции.// Экономика и жизнь.- 1993.- дек. (№50).- с.15.
11. Галеев В.И., Дворук Т.Ю. В помощь предприятиям , готовящим продукцию к сертификации. //Сертификация.- 1994.- №2.- с.4.
12. Галеев В.И. Проблемы внедрения стандартов ИСО серии 9000 на примере опыта ряда предприятий. // Сертификация .- 1994.- №3.-с.15.
13. Галеев В.И., Варгина М.К. Управление качеством : проблемы , перспективы. // Сертификация.- 1994.- №4.- с.38.
14. Галеев В.И. Экспертные методы. // Стандарты и качество.- 1994.- №11.- с.49.
15. Гличев А.В. Очерки по экономике и организации управления качеством продукции. // Стандарты и качество.- 1995.-№4.- с. 50.
16. Гличев А.В. Полная схема механизма управления качеством продукции. // Стандарты и качество.- 1995.-№5.- с.53.
17. Гличев А.В. Современное представление о механизме управления качеством продукции. // Стандарты и качество.- 1995.- №3.
18. ГОСТ 15467 - 79 ( Ст. СЭВ 3519 - 81 ). Основные понятия. Термины и определения.- М. : Издательство стандартов , 1981 .
19. ГОСТ В 23743 - 88. Номенклатура показателей БНКТ.- М.: Издательство стандартов , 1990.
20. ГОСТ 27.002 - 89. Надёжность в технике. Основные понятия. Термины и определения.- М.: Издательство стандартов , 1990.
21. ГОСТ 40.9001 - 88 (ИСО - 9001 - 87 ). Системы качества. Модель для обеспечения качества при проектировании и (или) разработке , производстве , монтаже и обслуживании .-М.: Издательство стандартов ,1988.
22. ГОСТ 40.9002 - 88 (ИСО 9002 - 87 ). Системы качества. Модель для обеспечения качества при производстве и монтаже .-М.: Издательство стандартов , 1988 .
23. ГОСТ 40.9003 - 88 ( ИСО 9003 - 87 ).Системы качества. Модель для обеспечения качества при окончательном контроле и испытаниях. -М.: Издательство стандартов, 1988.
24. Довбня А.А. , Поединщиков И.И. Оценка эффективности менеджмента в реализации цели политики в области качества.// Стандарты и качество.- 1994.- №3.- с.12.
25. Егорова Л.Г. В помощь предприятиям , готовящимся к сертификации. // Cертификация.- 1995.- №3.- с.26.
26. Жирный П.И. , Ферапонтов А.П. Один из вариантов подхода к оценке изменения затрат на производство технической продукции в зависимости от величины её показателей. // Стандарты и качество.- 1994.- №7.- с.23.
27. Закон Российской Федерации “О защите прав потребителей”, 1993.
28. Изотов Н.Ф. Опыт акционерного общества “Орлекс” в проведении сертификации системы качества и поддержки её в рабочем состоянии.// Сертификация.- 1994.-№3.-с.17.
29. Кохно П.А., Микрюков В.А., Комаров С.Е. Менеджмент. -М.: Финансы и статистика, 1993.-224с.
30. Лобов Р.В. Влияние этапов проектирования на качество изделий. // Стандарты и качество.- 1994.- №8.- с.15.
31. Методическое пособие по внедрению международных стандартов ИСО серии 9000 - 87 г. Разработчик НИИСУ. М., 1988 .
32. Мишин В.М. Проектирование систем качества конкурентоспособной продукции машиностроения. М., 1991.
33. На вопросы редактора журнала “Сертификация” отвечает Джим Пайл , директор Лондонского центра качества. //Сертификация.- 1995.-№3.- с.14.
34. На встрече специалистов по проблеме “ Сертификация и качество продукции “ из мероприятий Всемирного дня качества 14 ноября 1994г.// Cертификация.- 1994.- №4.-с.3.
35. Ноулер Л., Хауэлл Дж. , Голд Б. , Коулмэн Э. , Моун О. , Ноулер В. Статистические методы контроля качества продукции .- М.:Издательство стандартов, 1989.- 96с.
36. Осипов Б.В. Компьютеризация системы качества предприятий.// Сертификация.- 1994.- №3.-с.29 .
37. Павленко Л.Г. Политику качества - до каждого исполнителя. //Сертификация .- 1995.- №1.- с.7.
38. Рахлин К.М. Организация учёта и оценки затрат предприятия на качество. // Стандарты и качество .- 1994.- №3.- с.34.
39. Рубанюк Ю.Т. Четырнадцать пунктов Деминга - программа действий для выживания производителей России? // Стандарты и качество.-1995.- №7.- с.39.
40. Рубанюк Ю.Т. Четырнадцать пунктов Деминга - программа действий для выживания производителей России? //Стандарты икачество .-1995.- №8.- с.38.
41. Руководство по качеству. /Воронежское акционерное самолётостроительное общество.- Воронеж , 1993.
42. Руководство по подготовке к сертификации производства воздушных судов , двигателей и воздушных винтов.- М. , 1992.
43. Рыночная экономика.Словарь. /Под редакцией Г.Я. Кипермана.-М.:Республика , 1993 .-524с.
44. Система сертификации ГОСТ Р. // Стандарты и качество .-1994.-№12.
45. Системы сертификации , утверждённые и введённые в действие Госстандартом России. // Сертификация.- 1994.- №2.- с.2.
46.Трошин Е.Н. Опыт внедрения и сертификации системы качества на базе стандартов ИСО серии 9000. //Сертификация.- 1995.- №3.-с.19.
47. Туровец О.Г., Попов В.Н. и др. Организация производства. -Воронеж , 1993/- 384c.
48. Устав акционерного общества открытого типа ВАСО.- Воронеж , 1993.
49. Фатхутдинов Р.А. Система обеспечения конкурентоспособности . //Стандарты и качество.- 1995.- №1.- с.48.
50. Харрингтон Дж.Управление качеством в американских корпорациях. Сокр.пер.с англ.-М.:Экономика, 1990.- 272 с.
51. Чайка И.И. Кризисный период экономики и проблемы управления качеством. //Сертификация .- 1994.- №3.-с.13.
52. Чайка И.И. Как добиться признания за рубежом отечественных сертификатов на системы качества . // Сертификация .- 1995.- с.8.
53. Чайка И.И. Конкурентоспособное качество отечественной продукции - ключевая проблема выхода России из экономического кризиса. //Стандарты и качество.- 1994 .- №8.- с.15.
1. Аверин М.В. Обязательная сертификация в за два года. Что изменилось? // Сертификация.- 1994.- №3.- с.6.
2. Авиационные правила сертификации производства воздушных судов , авиадвигателей , воздушных винтов ( АП-21 ). (Исполнительный комитет Совета по нормам лётной годности ). Центр сертификации изделий и производства продукции народно - хозяйственного назначения при комитете общественной экспертизы .- М.- 1992.
3. Азгальдов Г.Г. Общие сведения о методологии квалиметрии. // Стандарты и качество.- 1994.- №11.- с.24.
4. Братухин А.Г. Об одном из подходов к комплексному обеспечению качества и сертификации авиационной технологии.//Стандарты и качество.- 1994.- №7.-с.19.
5. Варгина М.К. Направления совершенствования работ по управлению качеством в регионах мира. //Сертификация.-1995.- №1.- с.10.
6. Вахрушев В. Принципы японского управления.- М.:ФОБЗ, 1992.- 207с.
7. Версан В.Г. Интеграция управления качеством , сертификация. Новые возможности и пути развития.// Сертификация.- 1994.- №3.-с.3.
8. Версан В.Г.,Панкина Г.В. О некоторых актуальных направлениях развития сертификации. // Сертификация.-1995.-№3.-с.5.
9. Версан В.Г. Организация работ на предприятии (в рамках системы качества ) по подготовке продукции к сертификации. //Сертификация.-1994.-№3.
10. Воскобойников В. Новые подходы к управлению качеством продукции.// Экономика и жизнь.- 1993.- дек. (№50).- с.15.
11. Галеев В.И., Дворук Т.Ю. В помощь предприятиям , готовящим продукцию к сертификации. //Сертификация.- 1994.- №2.- с.4.
12. Галеев В.И. Проблемы внедрения стандартов ИСО серии 9000 на примере опыта ряда предприятий. // Сертификация .- 1994.- №3.-с.15.
13. Галеев В.И., Варгина М.К. Управление качеством : проблемы , перспективы. // Сертификация.- 1994.- №4.- с.38.
14. Галеев В.И. Экспертные методы. // Стандарты и качество.- 1994.- №11.- с.49.
15. Гличев А.В. Очерки по экономике и организации управления качеством продукции. // Стандарты и качество.- 1995.-№4.- с. 50.
16. Гличев А.В. Полная схема механизма управления качеством продукции. // Стандарты и качество.- 1995.-№5.- с.53.
17. Гличев А.В. Современное представление о механизме управления качеством продукции. // Стандарты и качество.- 1995.- №3.
18. ГОСТ 15467 - 79 ( Ст. СЭВ 3519 - 81 ). Основные понятия. Термины и определения.- М. : Издательство стандартов , 1981 .
19. ГОСТ В 23743 - 88. Номенклатура показателей БНКТ.- М.: Издательство стандартов , 1990.
20. ГОСТ 27.002 - 89. Надёжность в технике. Основные понятия. Термины и определения.- М.: Издательство стандартов , 1990.
21. ГОСТ 40.9001 - 88 (ИСО - 9001 - 87 ). Системы качества. Модель для обеспечения качества при проектировании и (или) разработке , производстве , монтаже и обслуживании .-М.: Издательство стандартов ,1988.
22. ГОСТ 40.9002 - 88 (ИСО 9002 - 87 ). Системы качества. Модель для обеспечения качества при производстве и монтаже .-М.: Издательство стандартов , 1988 .
23. ГОСТ 40.9003 - 88 ( ИСО 9003 - 87 ).Системы качества. Модель для обеспечения качества при окончательном контроле и испытаниях. -М.: Издательство стандартов, 1988.
24. Довбня А.А. , Поединщиков И.И. Оценка эффективности менеджмента в реализации цели политики в области качества.// Стандарты и качество.- 1994.- №3.- с.12.
25. Егорова Л.Г. В помощь предприятиям , готовящимся к сертификации. // Cертификация.- 1995.- №3.- с.26.
26. Жирный П.И. , Ферапонтов А.П. Один из вариантов подхода к оценке изменения затрат на производство технической продукции в зависимости от величины её показателей. // Стандарты и качество.- 1994.- №7.- с.23.
27. Закон Российской Федерации “О защите прав потребителей”, 1993.
28. Изотов Н.Ф. Опыт акционерного общества “Орлекс” в проведении сертификации системы качества и поддержки её в рабочем состоянии.// Сертификация.- 1994.-№3.-с.17.
29. Кохно П.А., Микрюков В.А., Комаров С.Е. Менеджмент. -М.: Финансы и статистика, 1993.-224с.
30. Лобов Р.В. Влияние этапов проектирования на качество изделий. // Стандарты и качество.- 1994.- №8.- с.15.
31. Методическое пособие по внедрению международных стандартов ИСО серии 9000 - 87 г. Разработчик НИИСУ. М., 1988 .
32. Мишин В.М. Проектирование систем качества конкурентоспособной продукции машиностроения. М., 1991.
33. На вопросы редактора журнала “Сертификация” отвечает Джим Пайл , директор Лондонского центра качества. //Сертификация.- 1995.-№3.- с.14.
34. На встрече специалистов по проблеме “ Сертификация и качество продукции “ из мероприятий Всемирного дня качества 14 ноября 1994г.// Cертификация.- 1994.- №4.-с.3.
35. Ноулер Л., Хауэлл Дж. , Голд Б. , Коулмэн Э. , Моун О. , Ноулер В. Статистические методы контроля качества продукции .- М.:Издательство стандартов, 1989.- 96с.
36. Осипов Б.В. Компьютеризация системы качества предприятий.// Сертификация.- 1994.- №3.-с.29 .
37. Павленко Л.Г. Политику качества - до каждого исполнителя. //Сертификация .- 1995.- №1.- с.7.
38. Рахлин К.М. Организация учёта и оценки затрат предприятия на качество. // Стандарты и качество .- 1994.- №3.- с.34.
39. Рубанюк Ю.Т. Четырнадцать пунктов Деминга - программа действий для выживания производителей России? // Стандарты и качество.-1995.- №7.- с.39.
40. Рубанюк Ю.Т. Четырнадцать пунктов Деминга - программа действий для выживания производителей России? //Стандарты икачество .-1995.- №8.- с.38.
41. Руководство по качеству. /Воронежское акционерное самолётостроительное общество.- Воронеж , 1993.
42. Руководство по подготовке к сертификации производства воздушных судов , двигателей и воздушных винтов.- М. , 1992.
43. Рыночная экономика.Словарь. /Под редакцией Г.Я. Кипермана.-М.:Республика , 1993 .-524с.
44. Система сертификации ГОСТ Р. // Стандарты и качество .-1994.-№12.
45. Системы сертификации , утверждённые и введённые в действие Госстандартом России. // Сертификация.- 1994.- №2.- с.2.
46.Трошин Е.Н. Опыт внедрения и сертификации системы качества на базе стандартов ИСО серии 9000. //Сертификация.- 1995.- №3.-с.19.
47. Туровец О.Г., Попов В.Н. и др. Организация производства. -Воронеж , 1993/- 384c.
48. Устав акционерного общества открытого типа ВАСО.- Воронеж , 1993.
49. Фатхутдинов Р.А. Система обеспечения конкурентоспособности . //Стандарты и качество.- 1995.- №1.- с.48.
50. Харрингтон Дж.Управление качеством в американских корпорациях. Сокр.пер.с англ.-М.:Экономика, 1990.- 272 с.
51. Чайка И.И. Кризисный период экономики и проблемы управления качеством. //Сертификация .- 1994.- №3.-с.13.
52. Чайка И.И. Как добиться признания за рубежом отечественных сертификатов на системы качества . // Сертификация .- 1995.- с.8.
53. Чайка И.И. Конкурентоспособное качество отечественной продукции - ключевая проблема выхода России из экономического кризиса. //Стандарты и качество.- 1994 .- №8.- с.15.
Інші роботи цього напряму
© 2024 Diplom.kiev.ua
Наукові роботи на замовлення
Потрібна наукова робота ?