|
ЦЕНА:
50 грн.
|
||
|
ЦЕНА:
114 руб.
|
||
|
Данную работу можно скачать сразу после оплаты!!!
|
||
| Тема работы: | Правове регулювання приватизації природних ресурсів (ID работы: 2787) |
| Направление: | Право |
| Предмет: | Экологическое право |
| Тип работы: | Курсовая работа |
| Число страниц: | 51 |
| Год защиты: | 2010 |
| ВУЗ: | Киевский Национальный Университет им. Шевченко (КНУ им. Шевченко) |
| Курс: | 4 |
| Язык: | Украинский |
Содержание
Вступ
РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика природних ресурсів як об’єкта права власності
1.1 Розвиток наукових досліджень правового режиму природних ресурсів як об’єкта права власності
1.2. Поняття та зміст правовідносин власності на природні ресурси
РОЗДІЛ 2. Поняття і загальна характеристика правового порядку приватизації природних ресурсів
2.1 Нормативно-правове регулювання приватизації природних ресурсів
2.2. Аналіз схеми приватизація природних ресурсів
2.3.Актуальні питання спрощення процедури приватизації природних ресурсів
РОЗІДЛ 3.Судова практика розгляду справ щодо приватизації природних ресурсів
Висновки
Список використаної літератури
РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика природних ресурсів як об’єкта права власності
1.1 Розвиток наукових досліджень правового режиму природних ресурсів як об’єкта права власності
1.2. Поняття та зміст правовідносин власності на природні ресурси
РОЗДІЛ 2. Поняття і загальна характеристика правового порядку приватизації природних ресурсів
2.1 Нормативно-правове регулювання приватизації природних ресурсів
2.2. Аналіз схеми приватизація природних ресурсів
2.3.Актуальні питання спрощення процедури приватизації природних ресурсів
РОЗІДЛ 3.Судова практика розгляду справ щодо приватизації природних ресурсів
Висновки
Список використаної літератури
Введение
Актуальність теми дослідження курсової роботи. Важливість теоретичного вивчення проблем правового режиму природних ресурсів як об’єкта права власності в Україні зумовлена потребами практики реформування земельного ладу у нашій державі та завданням подальшого розвитку законодавства у таких, зокрема, напрямах, як вдосконалення правових засад реалізації Українським народом та іншими суб’єктами права власності на землю своїх правомочностей, правове забезпечення оптимального балансу публічних та приватних інтересів при використанні земель, подолання колізійності норм земельного та цивільного права щодо регулювання земельних відносин, визначення меж можливого залучення цивільного законодавства до регламентації земельних відносин майнового характеру, розробка законопроектів, спрямованих на ліквідацію прогалин у правовому регулюванні відносин земельної власності.
Право власності на землю для українського суспільства у всі часи було і залишається одним з найбільш гострих та суперечливих питань його розвитку. Особливої ваги цей інститут набуває у світлі розбудови незалежної Української держави. Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля в межах території України є об’єктом права власності Українського народу. Статтею 14 Основного Закону передбачено, що земля є основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави, право власності на землю гарантується державою, набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За роки, що минули з часу прийняття чинного ЗК - це одне з перших комплексних досліджень питань правового режиму землі як об’єкта права власності за земельним законодавством України. Однак окремі вихідні положення, покладені в основу магістерської роботи, розроблені таким відомими вітчизняними вченими, як В.І. Андрейцев, Г.І. Балюк, Г.М. Беженар, Є.С. Бердніков, І.С. Будзилович, Н.С. Гавриш, А.П. Гетьман, І.І. Каракаш, В.М. Корнієнко, В.Л. Мунтян, В.В. Носік, О.Д. Святоцький, В.І. Семчик, Н.І. Титова, Ю.С. Шемшученко, М.В. Шульга, А.Д. Юрченко та інші.
Мета і завдання дослідження. Основною метою курсової роботи є комплексна теоретична розробка питань правового режиму природних ресурсів як об’єкта права власності.
З огляду на поставлену мету визначено наступні дослідницькі завдання: аналіз розвитку наукових досліджень та визначення поняття правового режиму природних ресурсів як об’єкта права власності за земельним законодавством України у сучасній правовій доктрині; визначення поняття та змісту правовідносин власності на землю; визначення відмінностей правового режиму землі як об’єкта права власності у залежності від певного суб’єкта цього права.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані із становленням та реалізацією права на приватизацію природних ресурсів.
Предметом дослідження є теоретичні праці у галузі земельного, цивільного права, законодавство, що регулює відносини права власності на землю в Україні, а також судова практика застосування земельного і суміжних з ним галузей законодавства.
Методи дослідження. При проведенні дослідження використано систему загальних методів наукового пізнання (діалектичного, історичного, логічного тощо) та методів, що вживаються в юридичній науці (формально-юридичного, системно-структурного, порівняльно-правового, логіко-семантичного тощо).
Право власності на землю для українського суспільства у всі часи було і залишається одним з найбільш гострих та суперечливих питань його розвитку. Особливої ваги цей інститут набуває у світлі розбудови незалежної Української держави. Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля в межах території України є об’єктом права власності Українського народу. Статтею 14 Основного Закону передбачено, що земля є основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави, право власності на землю гарантується державою, набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За роки, що минули з часу прийняття чинного ЗК - це одне з перших комплексних досліджень питань правового режиму землі як об’єкта права власності за земельним законодавством України. Однак окремі вихідні положення, покладені в основу магістерської роботи, розроблені таким відомими вітчизняними вченими, як В.І. Андрейцев, Г.І. Балюк, Г.М. Беженар, Є.С. Бердніков, І.С. Будзилович, Н.С. Гавриш, А.П. Гетьман, І.І. Каракаш, В.М. Корнієнко, В.Л. Мунтян, В.В. Носік, О.Д. Святоцький, В.І. Семчик, Н.І. Титова, Ю.С. Шемшученко, М.В. Шульга, А.Д. Юрченко та інші.
Мета і завдання дослідження. Основною метою курсової роботи є комплексна теоретична розробка питань правового режиму природних ресурсів як об’єкта права власності.
З огляду на поставлену мету визначено наступні дослідницькі завдання: аналіз розвитку наукових досліджень та визначення поняття правового режиму природних ресурсів як об’єкта права власності за земельним законодавством України у сучасній правовій доктрині; визначення поняття та змісту правовідносин власності на землю; визначення відмінностей правового режиму землі як об’єкта права власності у залежності від певного суб’єкта цього права.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані із становленням та реалізацією права на приватизацію природних ресурсів.
Предметом дослідження є теоретичні праці у галузі земельного, цивільного права, законодавство, що регулює відносини права власності на землю в Україні, а також судова практика застосування земельного і суміжних з ним галузей законодавства.
Методи дослідження. При проведенні дослідження використано систему загальних методів наукового пізнання (діалектичного, історичного, логічного тощо) та методів, що вживаються в юридичній науці (формально-юридичного, системно-структурного, порівняльно-правового, логіко-семантичного тощо).
Заключение
Відносини власності на природні ресурси та об’єкти тісно пов’язані з системою управління природокористуванням і мають визначальне значення з погляду виникнення екологічних і економічних проблем. Усунути суперечності між екологічними та економічними інтересами суспільства можна тільки шляхом об’єктивного вирішення проблем власності на природні ресурси, реформування системи управління природокористуванням.
Сучасні екологічні проблеми виникли насамперед через екстенсивний характер розвитку економіки країни протягом багатьох десятиліть, нехтування роллю територіальних органів державної влади як самостійного суб’єкта управління, ставлення до природних ресурсів переважно як до дарового блага, монопольний підхід відомств (галузей) до використання багатств природи.
Усі ці негативні явища так чи інакше пов’язані з характером відносин власності. Відсутність реальної самостійності регіонів і демократії, в найширшому їх розумінні, в своїй основі мало єдину “загальнонародну” власність на “все”. Парадокс полягав у тому, що природні ресурси як основа розвитку економіки (мається на увазі їхня не сировинна, а рентоутворююча роль) практично не оцінювалися, але при цьому робота обробних галузей у прийнятій системі економічних показників вважалася рентабельною за рахунок розпорошення ресурсної ренти по багатьох галузях і бюджетах. Держава залишалася власником усіх природних ресурсів, а державна влада не здійснювала в повному обсязі і належним чином права власника, що не відповідало принципам права одержувати плату (ренту) за використання третіми особами належного державі майна.
При переході до ринкової економіки збереження подібного стану стало недопустимим. Структура державних органів і їх функції потребують такої перебудови, щоб держава могла реально здійснювати весь комплекс прав власника, у тому числі встановлювати і стягувати плату за користування природними ресурсами (шляхом їхньої економічної оцінки і витрачання отриманих коштів).
Сформованим відносинам власності на природні ресурси властиві такі основні риси:
- природні ресурси й об’єкти в основному (за винятком земельних) не ідентифіковані як об’єкти власності;
- державні органи регулювання природокористування й охорони навколишнього середовища не здійснюють низки основних повноважень, необхідних для ефективної реалізації прав власника;
- економічний зміст державної власності на природні ресурси реалізується у вкрай перекрученому вигляді, видобуток більшості природних ресурсів для держави збитковий, інші приносять значно менший прибуток, ніж той, що відповідає їх економічній оцінці. Таким чином, фактично економічний зміст власності на природні ресурси значною мірою привласнюють їхні користувачі шляхом апропріації ренти;
- законодавство, що стосується відносин власності на природні ресурси, дуже непослідовне.
Підсумовуючи, можна констатувати наступне.
1. Рiвень екологiзацiї законодавства України у сферi приватизацiї майна державних пiдприємств сьогоднi недостатнiй, а застосування екологiчних вимог, iмперативiв i прiоритетiв ще не стало нормою приватизацiйних процесiв.
2. У нормативних актах, що визначають принциповi засади органiзацiйного, економiчного та правового забезпечення приватизацiї майна державних пiдприємств, екологiчнi вимоги передбаченi тiльки в узагальненому виглядi. Значна частина приватизацiйного законодавства в частинi переходу права власностi на майно державних пiдприємств не передбачає вимог, зобов’язань, норм щодо забезпечення екологiчної безпеки, якостi навколишнього природного середовища i ефективного використання природних ресурсiв i, тим самим, не стимулює вкладання iнвестицiй у створення екологiчно безпечних систем i технологiй, ресурсозбереження, зниження їх енергомiсткостi.
3. Україна має об’єктивнi передумови для розробки системи екологiчних вимог i нормативiв, якi мають стати складовими елементами як загального, так i спецiального законодавства у сферi приватизацiї майна державних пiдприємств i органiзацiй, якi доцiльно передбачати у договорах на приватизацiю вiдповiдного майна, що пiдлягає приватизацiї.
Сучасні екологічні проблеми виникли насамперед через екстенсивний характер розвитку економіки країни протягом багатьох десятиліть, нехтування роллю територіальних органів державної влади як самостійного суб’єкта управління, ставлення до природних ресурсів переважно як до дарового блага, монопольний підхід відомств (галузей) до використання багатств природи.
Усі ці негативні явища так чи інакше пов’язані з характером відносин власності. Відсутність реальної самостійності регіонів і демократії, в найширшому їх розумінні, в своїй основі мало єдину “загальнонародну” власність на “все”. Парадокс полягав у тому, що природні ресурси як основа розвитку економіки (мається на увазі їхня не сировинна, а рентоутворююча роль) практично не оцінювалися, але при цьому робота обробних галузей у прийнятій системі економічних показників вважалася рентабельною за рахунок розпорошення ресурсної ренти по багатьох галузях і бюджетах. Держава залишалася власником усіх природних ресурсів, а державна влада не здійснювала в повному обсязі і належним чином права власника, що не відповідало принципам права одержувати плату (ренту) за використання третіми особами належного державі майна.
При переході до ринкової економіки збереження подібного стану стало недопустимим. Структура державних органів і їх функції потребують такої перебудови, щоб держава могла реально здійснювати весь комплекс прав власника, у тому числі встановлювати і стягувати плату за користування природними ресурсами (шляхом їхньої економічної оцінки і витрачання отриманих коштів).
Сформованим відносинам власності на природні ресурси властиві такі основні риси:
- природні ресурси й об’єкти в основному (за винятком земельних) не ідентифіковані як об’єкти власності;
- державні органи регулювання природокористування й охорони навколишнього середовища не здійснюють низки основних повноважень, необхідних для ефективної реалізації прав власника;
- економічний зміст державної власності на природні ресурси реалізується у вкрай перекрученому вигляді, видобуток більшості природних ресурсів для держави збитковий, інші приносять значно менший прибуток, ніж той, що відповідає їх економічній оцінці. Таким чином, фактично економічний зміст власності на природні ресурси значною мірою привласнюють їхні користувачі шляхом апропріації ренти;
- законодавство, що стосується відносин власності на природні ресурси, дуже непослідовне.
Підсумовуючи, можна констатувати наступне.
1. Рiвень екологiзацiї законодавства України у сферi приватизацiї майна державних пiдприємств сьогоднi недостатнiй, а застосування екологiчних вимог, iмперативiв i прiоритетiв ще не стало нормою приватизацiйних процесiв.
2. У нормативних актах, що визначають принциповi засади органiзацiйного, економiчного та правового забезпечення приватизацiї майна державних пiдприємств, екологiчнi вимоги передбаченi тiльки в узагальненому виглядi. Значна частина приватизацiйного законодавства в частинi переходу права власностi на майно державних пiдприємств не передбачає вимог, зобов’язань, норм щодо забезпечення екологiчної безпеки, якостi навколишнього природного середовища i ефективного використання природних ресурсiв i, тим самим, не стимулює вкладання iнвестицiй у створення екологiчно безпечних систем i технологiй, ресурсозбереження, зниження їх енергомiсткостi.
3. Україна має об’єктивнi передумови для розробки системи екологiчних вимог i нормативiв, якi мають стати складовими елементами як загального, так i спецiального законодавства у сферi приватизацiї майна державних пiдприємств i органiзацiй, якi доцiльно передбачати у договорах на приватизацiю вiдповiдного майна, що пiдлягає приватизацiї.
Литература
1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30. - Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №40-44. - Ст.356.
3. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - №3-4. - Ст. 27.
4. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984р. // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1984. - №51. - Ст. 1122.
5. Про державний контроль за використанням та охороною земель: Закон України від 19 червня 2003 р. // Офіційний вісник України. - 2003. - № 29. - Ст. 1432.
6. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень: Закон України від 1 липня 2004 р. // Урядовий кур’єр. - 2004. - №145.
7. Про землеустрій: Закон України від 22 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 36. - Ст. 282.
8. Про оцінку земель: Закон України від 11 грудня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 15. - Ст. 229.
9. Про планування і забудову територій: Закон України від 20 квітня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 31. - Ст. 250.
10. Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв): Закон України від 5 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 38. - Ст. 314.
11. Про розмежування земель державної та комунальної власності: Закон України від 5 лютого 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 35. - Ст. 411.
12. Про фермерське господарство: Закон України від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №45. - Ст. 363.
13. Порядок викупу земельних ділянок громадянами (понад норму, яка приватизується безкоштовно) для ведення фермерського або особистого підсобного господарства: затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 р. // Офіційний вісник України. - 2000. - № 4. - Ст. 112.
14. Порядок державної реєстрації договорів оренди землі: затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 р. // Офіційний вісник України. - 1998. - № 52. - Ст. 1942.
15. Порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб: затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. // Офіційний Вісник України. - 2002. - № 15. - Ст. 818.
16. Порядок подання заяви (клопотання) про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення та форму державного акта на право власності на землю: затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 1999 р. // Офіційний вісник України. - 1999. - № 12. - Ст. 479.
17. Порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю): затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 р. // Офіційний вісник України. - 2001. - № 5. - Ст. 188.
18. Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою: Постанова Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 р. // Офіційний вісник України. - 2002. - №14. - Ст. 753.
19. Про захист прав власників земельних часток (паїв): Указ Президента України від 21 квітня 1998 р. // Офіційний вісник України. - 1998. - №16. - Ст.10.
20. Про заходи щодо розвитку та регулювання ринку земель населених пунктів, інших земель несільськогосподарського призначення: Указ Президента України від 4 лютого 2000 року // Офіційний вісник України. - 2000. - № 6. - Ст. 205.
21. Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру: Указ Президента України від 17 лютого 2003 р. // Офіційний вісник України. - 2003. - № 8. - Ст. 301.
22. Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва: Указ Президента України від 10 листопада 1994 року // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1997. - №6. - 336 с. - С. 33-34.
23. Про основні напрями земельної реформи в Україні на 2001-2005 роки: Указ Президента України від 30 травня 2001 р. // Офіційний вісник України. - 2001. - № 22. - Ст. 986.
24. Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям: Указ Президента України від 8 серпня 1995 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1997. - №6. - 336 с. - С. 36-38.
25. Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності: Указ Президента України від 12 липня 1995 року № 608/95 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1997. - №6. - 336 с. - С. 34-36.
26. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. // Офіційний вісник України. - 2004. - №10. - Ст. 639.
27. Рішення Конституційного Суду України від 5 лютого 2004 р. № 2-рп/2004 (справа про тлумачення терміна “передача земельних ділянок”) // Офіційний вісник України. - 2004. - №6. - Ст. 338.
28. Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ: Постанова Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 р. № 7 // Вісник Верховного суду України. - 2004. - № 6. - Ст. 22.
29. Роз’яснення Державного комітету України по земельних ресурсах від 22 серпня 2001 р. № 14-17-2-П1580/4251.
30. Роз’яснення Вищого Господарського Суду України від 27 червня 2001 р. № 02-5/743.
31. Рекомендації парламентських слухань “Сучасний стан та перспективи розвитку земельних відносин в Україні”: схвалені Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2005 року // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 48. - Ст. 494.
32. Рекомендації щодо перерозподілу земель загального користування колективних сільськогосподарських підприємств у процесі їх реформування: Наказ Держкомзему України від 1 лютого 2000 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2000. - № 8. - С. 373.
33. Андрейцев В.І. Земельне право і законодавство суверенної України: Актуальні проблеми практичної теорії. - К.: Знання, 2005. - 445 с.
34. Безсмертна Н. Межі здійснення права приватної власності на землю в Україні // Право України. - 2002. - № 6. - С. 53-57.
35. Безсмертна Н. Співвідношення понять «право власності» та «здійснення права власності» // Право України. - 2003. - № 11. - С. 133-137.
36. Безсмертна Н.В. Здійснення громадянами права приватної власності в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 2001. - 20 с.
37. Білик Ю.Д. Еволюція власності на землю в Україні у ринкових умовах // Землевпорядний вісник. - 2003. - №3. - С. 8-18.
38. Боголюбов С.А., Минина Е.Л. Комментарий к Земельному кодексу Российской Федерации. - М.: НОРМА, 2002. - 528 с.
39. Боднар Є. Підстави і умови придбання права власності на землю юридичними особами // Юридичний журнал. - 2005. - №4 (34). - С. 80-83.
40. Бондар О.Г. Земля як об’єкт права власності за земельним законодавством України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. - К., 2005. - 20 с.
41. Андрєйцев В. І. Екологічне право: Курс лекцій в схемах. -Донецьк, 1996.
42. Бобильов Л.І., Балашенко З.А. Питання загальної теорії екологічного права. - Мінськ, 1991.
43. Екологічне право України (загальна частина): Навчальній посібник. - X., 1995.
44. Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. — К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. - 848 с.
45. Екологічне право України : Підручник / А.П. Гетьман, М.В. Шульга, В.К. Попов та ін. ; За ред. А.П. Гетьман, М.В. Шульга, Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого . ─ Х. : Право, 2005 . ─ 384
46. Комарницький В.М., Шевченко В.І., Єлькін С.В.Екологічне право: Навчальний посібник. - 3-е вид.. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 224 с
47. http://zta.arbitr.gov.ua/court/info/page.php?court_id=9&razdel_id=22456
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №40-44. - Ст.356.
3. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - №3-4. - Ст. 27.
4. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984р. // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1984. - №51. - Ст. 1122.
5. Про державний контроль за використанням та охороною земель: Закон України від 19 червня 2003 р. // Офіційний вісник України. - 2003. - № 29. - Ст. 1432.
6. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень: Закон України від 1 липня 2004 р. // Урядовий кур’єр. - 2004. - №145.
7. Про землеустрій: Закон України від 22 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 36. - Ст. 282.
8. Про оцінку земель: Закон України від 11 грудня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 15. - Ст. 229.
9. Про планування і забудову територій: Закон України від 20 квітня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 31. - Ст. 250.
10. Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв): Закон України від 5 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 38. - Ст. 314.
11. Про розмежування земель державної та комунальної власності: Закон України від 5 лютого 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 35. - Ст. 411.
12. Про фермерське господарство: Закон України від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №45. - Ст. 363.
13. Порядок викупу земельних ділянок громадянами (понад норму, яка приватизується безкоштовно) для ведення фермерського або особистого підсобного господарства: затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 р. // Офіційний вісник України. - 2000. - № 4. - Ст. 112.
14. Порядок державної реєстрації договорів оренди землі: затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 р. // Офіційний вісник України. - 1998. - № 52. - Ст. 1942.
15. Порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб: затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. // Офіційний Вісник України. - 2002. - № 15. - Ст. 818.
16. Порядок подання заяви (клопотання) про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення та форму державного акта на право власності на землю: затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 1999 р. // Офіційний вісник України. - 1999. - № 12. - Ст. 479.
17. Порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю): затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 р. // Офіційний вісник України. - 2001. - № 5. - Ст. 188.
18. Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою: Постанова Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 р. // Офіційний вісник України. - 2002. - №14. - Ст. 753.
19. Про захист прав власників земельних часток (паїв): Указ Президента України від 21 квітня 1998 р. // Офіційний вісник України. - 1998. - №16. - Ст.10.
20. Про заходи щодо розвитку та регулювання ринку земель населених пунктів, інших земель несільськогосподарського призначення: Указ Президента України від 4 лютого 2000 року // Офіційний вісник України. - 2000. - № 6. - Ст. 205.
21. Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру: Указ Президента України від 17 лютого 2003 р. // Офіційний вісник України. - 2003. - № 8. - Ст. 301.
22. Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва: Указ Президента України від 10 листопада 1994 року // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1997. - №6. - 336 с. - С. 33-34.
23. Про основні напрями земельної реформи в Україні на 2001-2005 роки: Указ Президента України від 30 травня 2001 р. // Офіційний вісник України. - 2001. - № 22. - Ст. 986.
24. Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям: Указ Президента України від 8 серпня 1995 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1997. - №6. - 336 с. - С. 36-38.
25. Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності: Указ Президента України від 12 липня 1995 року № 608/95 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1997. - №6. - 336 с. - С. 34-36.
26. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. // Офіційний вісник України. - 2004. - №10. - Ст. 639.
27. Рішення Конституційного Суду України від 5 лютого 2004 р. № 2-рп/2004 (справа про тлумачення терміна “передача земельних ділянок”) // Офіційний вісник України. - 2004. - №6. - Ст. 338.
28. Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ: Постанова Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 р. № 7 // Вісник Верховного суду України. - 2004. - № 6. - Ст. 22.
29. Роз’яснення Державного комітету України по земельних ресурсах від 22 серпня 2001 р. № 14-17-2-П1580/4251.
30. Роз’яснення Вищого Господарського Суду України від 27 червня 2001 р. № 02-5/743.
31. Рекомендації парламентських слухань “Сучасний стан та перспективи розвитку земельних відносин в Україні”: схвалені Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2005 року // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 48. - Ст. 494.
32. Рекомендації щодо перерозподілу земель загального користування колективних сільськогосподарських підприємств у процесі їх реформування: Наказ Держкомзему України від 1 лютого 2000 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2000. - № 8. - С. 373.
33. Андрейцев В.І. Земельне право і законодавство суверенної України: Актуальні проблеми практичної теорії. - К.: Знання, 2005. - 445 с.
34. Безсмертна Н. Межі здійснення права приватної власності на землю в Україні // Право України. - 2002. - № 6. - С. 53-57.
35. Безсмертна Н. Співвідношення понять «право власності» та «здійснення права власності» // Право України. - 2003. - № 11. - С. 133-137.
36. Безсмертна Н.В. Здійснення громадянами права приватної власності в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 2001. - 20 с.
37. Білик Ю.Д. Еволюція власності на землю в Україні у ринкових умовах // Землевпорядний вісник. - 2003. - №3. - С. 8-18.
38. Боголюбов С.А., Минина Е.Л. Комментарий к Земельному кодексу Российской Федерации. - М.: НОРМА, 2002. - 528 с.
39. Боднар Є. Підстави і умови придбання права власності на землю юридичними особами // Юридичний журнал. - 2005. - №4 (34). - С. 80-83.
40. Бондар О.Г. Земля як об’єкт права власності за земельним законодавством України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. - К., 2005. - 20 с.
41. Андрєйцев В. І. Екологічне право: Курс лекцій в схемах. -Донецьк, 1996.
42. Бобильов Л.І., Балашенко З.А. Питання загальної теорії екологічного права. - Мінськ, 1991.
43. Екологічне право України (загальна частина): Навчальній посібник. - X., 1995.
44. Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. — К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. - 848 с.
45. Екологічне право України : Підручник / А.П. Гетьман, М.В. Шульга, В.К. Попов та ін. ; За ред. А.П. Гетьман, М.В. Шульга, Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого . ─ Х. : Право, 2005 . ─ 384
46. Комарницький В.М., Шевченко В.І., Єлькін С.В.Екологічне право: Навчальний посібник. - 3-е вид.. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 224 с
47. http://zta.arbitr.gov.ua/court/info/page.php?court_id=9&razdel_id=22456
Другие работы этого направления
© 2023 Diplom.kiev.ua
Научные работы на заказ
Нужна научная работа?