Державне регулювання та саморегулювання ринку фінансових послуг України   (ID работы: 660)

Вступ

1. Особливості державного регулювання українського ринку фінансового послуг
1.1. Особливості ринку банківських послуг
1.2. Особливості ринку страхових послуг
1.3. Особливості ринку послуг інших небанківських фінансових установ

2. Ключові принципи регулювання та саморегулювання ринку фінансових послуг

Висновки


Список використаної літератури

Вступ

Розвиток ринку фінансових послуг в Україні в 1991-2006 роках відбувався в умовах формування правової бази в основному по наданню банківських послуг, діяльності на ринку цінних паперів та страхової діяльності.
Умовно цей період створення законодавчої бази можна поділити на дві стадії:
1. з 1991 року по 1996 рік – стадії створення перших законодавчих актів щодо регулювання, контролю та нагляду за ринками фінансових послуг. Ця стадія характеризувався прийняттям основної маси загального законодавства про підприємницьку діяльність. В сфері ринку фінансових послуг були прийняті Закони України “Про банки і банківську діяльність” (20 березня 1991 року) та “Про цінні папери і фондову біржу” (18 червня 1991 року). Частина правових норм щодо регулювання ринків фінансових послуг приймається через структури виконавчої влади, зокрема, Декрет Кабінету Міністрів України “Про довірчі товариства” (17 березня 1993 року) та Указ Президента України “Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії” (19 лютого 1994 року) [2-4].
2. з 1996 року по 2003 рік – стадія, яка була започаткована прийняттям нової Конституції України та відокремленням проблем розвитку фондового ринку у окрему сферу зі створенням нового регулютора – Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Згідно норм Конституції України (стаття 92) виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи.
Метою даної роботи є аналіз державного регулювання ринку фінансових послуг.

Висновки

Отже, держава безпосередньо задіяна в регулюванні ринку фінансових послуг. Прийняття низки законів та видача підзаконних актів сприяло розвитку ринкових послуг в Україні.
Ключові принципи регулювання ринків фінансових послуг базуються на трьох цілях регулювання. Три основні цілі регулювання ринків фінансових послуг - це:
4. захист інвесторів та споживачів фінансових послуг;
5. забезпечення того, щоб ринки фінансових інструментів були справедливими, ефективними і прозорими;
6. зниження системних ризиків.
Важливим завданням є підвищення ролі СРО (саморегулівних організацій) в регулюванні діяльності відповідних професійних учасників. Більша самостійність цих організацій сприятиме налагодженню відповідної інфраструктури та заохочуватиме професійних учасників до діяльності на професійно організованому ринку. Ці організації можуть перебрати на себе частину повноважень Комісії щодо регулювання ринку цінних паперів. Однак для цього необхідно підвищити рівень ресурсного, матеріально-технічного та кадрового забезпечення цих організацій, що дозволить їм ефективно виконувати делеговані функції.
В першу чергу, це стосується професійної підготовки фахівців для фондового ринку, встановлення стандартів професійної діяльності та контролю за дотриманням цих стандартів учасниками СРО.

Висновки

Отже, держава безпосередньо задіяна в регулюванні ринку фінансових послуг. Прийняття низки законів та видача підзаконних актів сприяло розвитку ринкових послуг в Україні.
Ключові принципи регулювання ринків фінансових послуг базуються на трьох цілях регулювання. Три основні цілі регулювання ринків фінансових послуг - це:
4. захист інвесторів та споживачів фінансових послуг;
5. забезпечення того, щоб ринки фінансових інструментів були справедливими, ефективними і прозорими;
6. зниження системних ризиків.
Важливим завданням є підвищення ролі СРО (саморегулівних організацій) в регулюванні діяльності відповідних професійних учасників. Більша самостійність цих організацій сприятиме налагодженню відповідної інфраструктури та заохочуватиме професійних учасників до діяльності на професійно організованому ринку. Ці організації можуть перебрати на себе частину повноважень Комісії щодо регулювання ринку цінних паперів. Однак для цього необхідно підвищити рівень ресурсного, матеріально-технічного та кадрового забезпечення цих організацій, що дозволить їм ефективно виконувати делеговані функції.
В першу чергу, це стосується професійної підготовки фахівців для фондового ринку, встановлення стандартів професійної діяльності та контролю за дотриманням цих стандартів учасниками СРО.

Державне регулювання земельних відносин

Нетарифні методи в регулюванні зовнішньої торгівлі

Державне фінансування соціальних гарантів

Особливості організації і методики контролю великих платників податку

Фінансова криза та її вплив на безпеку держави

Сутність, завдання та форми державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Антимонопольне регулювання в корпоративному секторі

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ БУДІВЕЛЬНОЇ ІНДУСТРІЇ УКРАЇНИ

Мито в контексті забезпечення економіки сталого розвитку

Механізми залучення сільських громад до вирішення пріоритетних проблем територій

Енергетичний баланс країн ЦСЄ та України

Вільні економічні зони

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ КИТАЮ

Державне регулювання зайнятості контрольна

Державне регулювання економіки в соціально-економічному розвитку розвитку регіону

Основні форми впливу держави на соціально - економічний розвиток країни